Управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності комерційного банку за допомогою методології IDEF0, середовища AllFusion Process Modeler

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

В економічній системі будь-який вид діяльності обумовлює появу ризиків, які призводять до збитків (небажаних наслідків) для системи загалом чи її структурних складових. Ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД. Ризик - це вибір, дії, які необхідно здійснити, при умові нестачі інформації.

Об'єктивність ризику в економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує внаслідок об'єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання і прийняття управлінських рішень. Об'єкт ризику - це економічна система, оцінка ефективності й умови функціонування якої з необхідної точністю неможливо з заданою ймовірністю.

Суб'єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени) зі своїми досвідом, психологією, інтересами, смаками, схильністю чи несхильністю до ризику, зі своєю поведінкою тощо. Суб'єкт ризику - особа або колектив, які зацікавлені в результатах управління об'єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо управління і прийняття відповідних рішень стосовно об'єкта ризику.

Джерела ризику - це чинники (процеси, явища), які спричиняють невизначеність, конфліктність.

Ризики, що виникають під час здійснення ЗЕД, залежать від багатьох об'єктивних причин:

1. Об'єктивна невизначеність майбутнього.

2. Постійна нестабільність економічних процесів в усіх країнах світу.

3. Об'єктивна неповнота вихідної інформації, недостатність інформації, наявність комерційної таємниці про діяльність суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

4. Принцип порівняльних переваг, згідно з яким сукупність обсягу виробництва продукції буде найбільшою тоді, коли кожен товар вироблятиметься тією країною, в якій витрати на виробництво товару нижчі.

5. Умови ЗЕД, суть яких полягає в тому, що обмін товарами залежить від співвідношення світового попиту і пропозиції на ці товари.

6. Лібералізація ЗЕД, що ґрунтується на такому принципі: завдяки вільній торгівлі, заснованій на принципі порівняльних витрат, світова економіка може досягти ефективнішого розміщення ресурсів і вищого рівня матеріального добробуту країн-учасниць.

7. Торговельні бар'єри. Попри усю переконливість аргументів на користь вільної торгівлі, насправді на цьому шляху існує безліч перешкод. Серед них особливе місце посідають мита - акцизні податки на імпортні товари. Мита можуть запроваджуватися задля одержання доходів чи захисту вітчизняних підприємців. Серед них виокремлюються фіскальні і протекціоністські мита.

8. Імпортні квоти, за допомогою яких встановлюються максимальні обсяги товарів, які можуть бути імпортовані за певний період часу.

9. Система ліцензування, створення завищених стандартів якості і безпеки продукції або просто бюрократичні заборони в митних процедурах.

10. Вільно плаваючі валютні курси, що визначаються безперешкодною грою попиту та пропозиції. Подорожчання і знецінювання валюти зумовлюється, загалом, зміною смаків споживачів, відносною зміною в доходах різних країн, відносною зміною цін, відносною зміною реальних відсоткових ставок, спекуляцією на курсах валют. Прихильники цієї системи доводять, що за час її недовгого існування вона функціонувала набагато краще, ніж передбачалось. Однак тепер існують вагомі аргументи на користь стабільних валютних курсів.

11. Фіксовані валютні курси. Послідовники цієї системи стверджують, що її використання зменшує ризик, пов'язаний з міжнародною торгівлею і фінансами. Вважається, що фіксовані валютні курси сприяють розширенню обсягів торгівлі і фінансових операцій. Однак життєздатність цієї системи залежить від двох взаємозалежних умов: по-перше, наявності достатніх валютних резервів країни; по-друге, випадкового виникнення дефіцитів чи активів платіжного балансу.

12. Міжнародні системи валютних курсів. Кожна система створює певні ризикові ситуації.

Ризик контрагента прийнято поділяти на два види:

- ризик неплатежу;

- ризик невиконання контракту.

Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом.

Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту. Зокрема, імпортер може відмінити або в однобічному порядку змінити замовлення.

Ціль роботи: отримання практичних навичок у використанні структурного підходу для аналізу та проектування, методології IDEF0, середовища AllFusion Process Modeler.

Ціль моделі: проаналізувати та спроектувати програмне забезпечення для управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності комерційного банку. Управління ризиками включає в себе чотири основні процеси:

· ідентифікація,

· аналіз,

· планування,

· контроль ризиків.

1. Вхідна інформація

Управління валютними ризиками у ЗЕД комерційного банку.

Основою управління валютним ризиком є чітке визначення його кількісних характеристик, що дає змогу банкам застосувати селективне управління, тобто страхувати тільки неприйнятий валютний ризик -- ризик, імовірність настання якого є дуже високою. Це пов'язано з тим, що на практиці валютний ризик існує за будь-якої валютної операції, але не всі вони ведуть до збитків, тим більше в обсягах, загрозливих для існування банку. Найчастіше за чіткої організації фінансової роботи майбутні збитки можна звести до мінімуму або ж перекрити незначні суми збитків відповідними прибутками.

Основними елементами оцінювання валютного ризику є визначення: виду іноземної валюти, за якою проводяться розрахунки; суми валют; тривалості періоду дії валютного ризику; виду валютних розрахунків.

Індикатором валютного ризику банку є валютна позиція. Валютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у тій самій валюті.

Також використовувалась наступна документація:

1. Баланс підприємства.

2. Звіт про фінансові результати.

3. Звіт про рух грошових коштів.

4. Примітки до річної фінансової звітності.

5. Аудиторський висновок щодо фінансової звітності.

Таблиця 1 - Перелік вхідних повідомлень

2. Вихідна інформація

Чиста «експозиція» банку (NEXP) дорівнює

NEXP = FXA - FXL + FXb - FXs.

Якщо NEXP > 0, то банк має чисту довгу валютну позицію. Банк, що має чисту довгу валютну позицію, зазнає збитків, якщо зменшиться вартість цієї іноземної валюти відносно його валюти. У разі збільшення вартості іноземної валюти банк отримає прибуток. Якщо NEXP < 0, то банк має чисту коротку валютну позицію. Банк, що має чисту коротку валютну позицію, зазнає збитків у разі збільшення вартості цієї валюти порівняно з його валютою. Якщо ж вартість іноземної валюти зменшиться, банк отримає прибуток. Для того щоб розрахувати прибуток чи збиток, треба NEXP*(St - S_t).

3. Модель системи та точка зору моделі

Точка зору моделі управління ризиками ЗЕД комерційного банку: бізнес-процес моделюється з точки зору керівника відділу управління ризиком.

Контекстна діаграма моделі наведена на рисунку 1. Зовнішніми сутностями моделі є джерела потоків даних, що надходять до системи, і приймають потоки даних, які системою виробляються.

Рисунок 1. Контекстна діаграма

На наступному рівні декомпозиції зображено етапи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності комерційного банку: ідентифікація, аналіз, планування, контроль ризиків. Зображено потоки даних системи при виконанні цих етапів, взаємодія між ними на рисунку 2.

Рисунок 2. Перший рівень декомпозиції

Подальшу декомпозицію етапів я вважаю непотрібною. Достатнім буде представити діаграму дерева вузлів рисунку 3.

Рисунок 3. Дерево вузлів

4. Розробка бази знань

Терміни.

Валюта - грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях.

Комерційний банк -- банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами, здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів.

Контроль ризиків - моніторинг виявлених ризиків та здійснення планово-попереджувальних заходів.

Курс спот - ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлена на момент укладання угоди, за умови обміну валютами банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди.

Планування ризиків - розробка заходів щодо запобігання ризиків та усунення їх наслідків, якщо вони все ж відбудуться.

Римзик -- можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.

Страхування - вид забезпечення та захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються зі страхових внесків, які сплачуються ними (страхових премій).

Хеджування - Форма страхування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні ф'ючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці.

Управління ризиком - процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого (припустимого) ризику.

Стратегія прийняття рішення.

Спочатку збираємо всі необхідні дані про процес, аналізуємо ці дані, розраховуємо відповідні показники, і використовуючи відповідні процедури, приймаємо рішення:

1) Банк має чисту довгу валютну позицію і зазнає збитків, якщо зменшиться вартість цієї іноземної валюти відносно його валюти. У разі збільшення вартості іноземної валюти банк отримає прибуток.

2) Банк має чисту коротку валютну позицію і зазнає збитків у разі збільшення вартості цієї валюти порівняно з його валютою. Якщо ж вартість іноземної валюти зменшиться, банк отримає прибуток.

Реалізація.

Розроблена БЗ реалізована за допомогою оболонки Super Finance 2, розробленої Геннадієм Федоровичем Іванченко, КНЕУ, кафедра ІСЕ.

Система підтримки прийняття рішень “Super Finance 2“ (“SF2“) представляє собою програмну оболонку загального користування, що призначена для проведення консультацій користувача в спроектованій базі знань. СППР “SF2“ базується на правилах та побудована у вигляді продукційної системи, модель якої генерує граф пошуку. Оболонка системи запрограмована на мові Visual Prolog, та дозволяє реалізувати цільовий пошук згідно мети.

Рисунок 4. Меню вибору консультаційної бази системи

Розроблена система перевірялась для аналізу та загальної оцінки деяких показників фінансового стану підприємства, виявлення причин погіршення можливостей використання ресурсів, прискорення обігу засобів і зміцнення фінансового стану.

Основним джерелом даних для бази знань системи є звітний бухгалтерський баланс та додатки, звіт про фінансові результати, рух статутного капіталу інші звітні форми, які деталізують зміст балансу, та дозволяють досліджувати чинники впливу на фінансові показники.

Функціональна структура експертної системи “SF 2“ приведена на рис. 5.

Рисунок 5. Функціональна структура експертної системи “SF 2“

Діалог - це форма консультації з експертною системою “SF 2“. На деякі питання, користувач відповідає за допомогою вибору з меню, в інших випадках, користувачу необхідно надрукувати відповіді. Консультація завершується висновком, виданим системою, та поясненням послідовності висновку, що привела до цього твердження. Система розпізнає непорозуміння, що виникло або через помилку, або на принциповій основі, та реагує відповідним чином на цю ситуацію. Наприклад, при введені перевіряється тип змінних. Система інтерфейсу використовує мовний інтерпретатор системи, діалоговий процесор та механізм висновку. Механізм висновку повертає знання, виведені з бази знань, та через інтерфейс передає їх назад користувачу в зручній формі. Інтерфейс з користувачем та оболонка системи можуть розглядатися як "додаток" до бази знань.

Діалоговий процесор створює в системі питання для користувача та забезпечує обґрунтовані висновки системи, відповіді та необхідні конкретні пояснення результатів консультацій.

Ядром експертної системи є база знань, яка містить знання з аналізу та загальної оцінки деяких показників фінансового стану підприємства. База знань - центральна частина експертної системи, що складається з фактичних знань. Вона містить модель знань - правила, що описують відносини або явища, методи і знання для вирішення задач з предметної області системи.

Механізм висновку містить принципи і правила роботи та визначає, як використовувати базу знань так, щоб можна було одержувати висновки, що адекватно узгоджуються. На протязі консультації, механізм висновку будує граф вирішення задачі та визначає які правила потрібно викликати і організовує доступ до бази знань. Результат пошуку та прийняте рішення передається користувачу.

База знань містить факти або твердження та правила. Факти є короткостроковою інформацією в тому відношенні, що вони можуть змінюватися, наприклад, після консультації. Правилами є більш довготривала інформація про те, як породжувати нові факти або гіпотези враховуючи відомі факти.

Метод представлення знань, що використовується в системі, об'єднує декларативне та процедурне представлення знань. Декларативне представлення знань описує власний логічний висновок. У зв'язку з цим декларативна частина знань володіє достатньою гнучкістю, дозволяє описувати логічну частину знань області практичного використання системи. Процедурна частина знань дозволяє задати набір дій, які необхідно зробити в тій або іншій ситуації. При цьому висновки про відповідність деякої ситуації робляться за допомогою декларативної частини знань. Процедурна частина знань дозволяє повністю і зручно описати набір дій, які може надати експерт.

База знань консультацій є змінною частиною системи та може поповнюватися і модифікуватися. Спосіб представлення знань - у вигляді конкретних фактів і правил, з яких можуть бути виведені нові, використовуючи меню системи. В більш простіших випадках факт виражається значенням параметра атрибуту, або простим твердженням, яке може бути істинним або помилковим (рис. 6):

Рисунок 6. Опис параметрів

В базі даних pictures.dba зберігаються рисунки типів: метафайли Windows, залежні точкові малюнки (DDB) і незалежні точкові малюнки (DIB). Система використовує ім'я рисунка як посилання. База даних рисунків підтримує загальні функції бази даних: додавання, редагування, видалення.

Правила в базі знань призначені для представлення евристичних знань, тобто неформальних правил міркування, що виробляються експертом на основі досвіду його діяльності. Дії, що входять до складу правил, можуть містити нові факти. При використанні таких правил ці факти стають відомі системі і стають робочою множиною.

Інтерпретатор системи “SF2“ - це модуль з багаторівневим лінгвістичним процесором який складається з лексичного аналізатора, блоку визначення слів, чисел та констант, блоку трансляції у внутрішню формальну мову, використовує системні бібліотеки Visual Prolog, та призначений для моделювання діалогу користувача і системи.

Модель бази знань в “SF2“ має структуру в вигляді дерева - графа. Система автоматично малює граф бази знань та дозволяє підключати при необхідності модулі зовнішніх баз різних форматів у внутрішній формат програми, що робить систему гнучкою та незалежною від формату зовнішніх даних. Структура бази знань задається у вигляді направленого графа (рис. 8), вузли якого - модулі обробки даних, а ребра задають напрям і послідовність пошуку відповіді.

Процедури пошуку рішень залежать від особливостей предметної області та вимог, які пред'являють користувачі до цих рішень. Фахова предметна експертна область характеризується розміром, мінливістю її в часі та просторі, повнотою моделі, визначеністю даних про поставлену задачу, кількістю необхідних рішень (одне застосовне, або всі допустимі), обмеженнями на результат та параметри, засобом його отримання.

Метод пошуку рішення в просторі станів визначаємо трійкою , де -- безліч початкових станів системи (запит);-- безліч операторів, що відображають одні стани в інші.-- безліч кінцевих цільових станів системи.

Процес консультації у системі -- це визначення такої послідовності операторів , які дозволять перетворити початковий стан системи в кінцевий. Процес консультації представляється у вигляді графа G, де ми розуміємо пару , де -- безліч вершин графа, кожна з яких пов'язана з певними станами. -- безліч пар належить множині . В системі використано орієнтований граф, тобто для кожної пари - є порядок, а пара - є дуга. У цьому випадку пошук рішення задачі є шляхом на орієнтованому графі, де пари належать , який приводить з початкового стану до цільового. В системі дугам графа можна надати евристичні вагові характеристики, які відображають їх пріоритетність в процесі обробки запиту. В цьому випадку вибір шляху зводиться до мінімізації або максимізації суми вагових характеристик дуг, котрі створюють цей шлях:

.

Таким чином граф задає простір можливих станів ПРГ. Побудова простору консультацій здійснюється за допомогою “розкриттям вершин”: береться деяка вершина з безлічі початкових станів і до неї застосовуються всі можливі оператори, що породжують дочірні вершини. Цей процес продовжується до тих пір, поки не буде знайдена вершина, відповідна одному з цільових станів.

Пошук може здійснюватися або в глибину, або в горизонталі в залежності від моделі знань. Процес розбиття задач на підзадачі представляється у вигляді орієнтованого графа - “і/або” -- граф. Кожна вершина “і/або” -- графа є задачею або підзадачею і може бути кон'юнктивною (“і”- вершиною) або диз'юнктивною (“або” - вершиною). Кон'юнктивні вершини разом з своїми дочірніми вершинами: зводять рішення задачі до рішення всіх її підзадач, відповідних дочірнім вершинам.

В нових версіях системи з метою скорочення часу пошуку рішень, передбачається використовувати евристичні методи пошуку та введення в базу знань системних правил. Системні правила можуть включати ступінь надійності, що забезпечує можливість евристичного пошуку рішення.

Для цього в кожній вершині передбачається використання евристичної інформації, яка перед розкриттям вершини дозволяє визначити ступінь її перспективності для реалізації певного запиту. Оцінка перспективності визначається на основі обраної функції оцінювання, в якій задаються різного роду семантичні обмеження.

Редактор баз знань, необхідний для підтримки бази знань її доповнення, аналізу помилок програми, перевірки коректності синтаксису правил на несуперечність при змінах, автоматизує процеси редагування та придбання знань, що здійснюються користувачем-експертом, та записує базу у файл.

Редактор відображає граф моделі бази на екрані монітора, параметри вершин графа, надає користувачу можливість редагувати програми, пов'язані з вершинами, та їх трансляцію. Трансляція початкової програми здійснюється в проміжний код, оскільки це дозволяє істотно прискорити логічний висновок в цілому.

При створенні вершини графа редактор перевіряє синтаксис змінних, діагностує помилки, зберігає і трасує граф знань. Знання при цьому розділяються на декларативні і процедурні. Для запису декларативних та процедурних знань створення графа застосована спеціалізована внутрішня мова інтерпретатору системи “SF 2“. Семантичні мовні інструкції та функції інтерпретатора “SF 2“ приведені в таблиці 2:

Таблиця 2

Таблиця 3. Синтаксис декларації

Експертна система “SF2“- це програмна оболонка, яка зберігає введені теоретичні та практичні знання висококваліфікованих фахівців в конкретній проблемній області та здатна давати рекомендації по проблемах в цій області з високим ступенем надійності.

У зв'язку з тим, що база знань відділяється від програмних управляючих структур нижчого рівня, експерти системи можуть зосередитися на накопиченні і організації знань, а не на деталях їх комп'ютерної реалізації. Це дає можливість представити знання більш природним чином.

Інтерпретатор системи “SF2“ - це модуль з багаторівневим лінгвістичним процесором який складається з лексичного аналізатора, блоку визначення слів, чисел та констант, блоку трансляції у внутрішню формальну мову, використовує системні бібліотеки Visual Prolog, та призначений для моделювання діалогу користувача і системи.

Модель бази знань в “SF2“ має структуру в вигляді дерева - графа. Система автоматично малює граф бази знань та дозволяє підключати бази різних форматів. Структура бази знань задається у вигляді направленого графа , вузли якого - модулі обробки даних, а ребра задають напрям і послідовність пошуку відповіді.

Одночасно треба відзначити що експертна система обмежена певною сферою експертизи.

В системі використовуються наступні параметри, зображені в таблиці 4:

Таблиця 4. Параметри

Отже, розроблена база знань за допомогою вище зазначених параметрів допомагає визначити, чи отримає банк прибутки чи ні.

валютний комерційний контекстний консультаційний

Висновок

Існує різноманіття ризиків, що виникають у зовнішньоекономічній діяльності, оскільки поняття ризику охоплює практично всю діяльність економічного суб'єкта.

Одним із перших класифікацією ризиків зайнявся Дж. М. Кейнс, який розглянув це питання з боку суб'єкта, що здійснює інвестиційну діяльність, виокремивши три основні види ризиків:

- підприємницький ризик - невизначеність одержання очікуваного доходу від вкладення коштів;

- ризик "позикодавця" - пов'язаний з неповерненням кредиту, що містить юридичний ризик (ухиляння від повернення кредиту) і кредитний ризик (недостатність забезпечення позики);

- ризик зміни цінності грошової одиниці - імовірність втрати коштів унаслідок зміни курсу національної грошової одиниці (валютний ризик).

За думкою Дж. М Кейнса основні види ризиків тісно переплітаються. У ризиковій ситуації приймають участь позичальник і кредитор. Позичальник, прагне одержати якомога більшу різницю між відсотком за кредит і нормою рентабельності; кредитор прагне також максимізувати. В результаті ризики "накладаються" один на одного, що часто відлякує інвесторів.

Також у зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків:

- ризик країни;

- банківський;

- валютний;

- ризик контрагента.

До ризику країни належать політичні та економічні події в певній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій. Ризик банку пов'язаний з втратами, що можуть виникати через його недостатню фінансову надійність, неналежну організацію управління банком. На діяльність банку як фінансової структури впливає: навколишнє політичне та економічне середовище, конкуренція, акціонери, якість персоналу, технічне обладнання тощо. Валютні ризики - загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют.

Размещено на Allbest.ru