Валютний курс та чинники, що його визначають

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни "Гроші та кредит"

на тему: "Валютний курс та чинники, що його визначають"

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 44 стор., 4 рис., 3 табл., 15 джерел.

Об'єкт дослідження - валютний курс та чинники, що його визначають.

Мета дослідження - вивчити основні принципи встановлення валютного курсу в Україні, дослідити основні причини нестабільності валютного курсу, визначити основні напрямки політики НБУ для забезпечення стійкості національної валюти та проаналізувати динаміку зміни валютного курсу в Україні.

Курсова робота складається з трьох частин. У першій частині курсової робот надана загальна характеристика теоретичних аспектів економічної категорії «валютний курс», зокрема, сутності валютного курсу та чинників, що його визначають, методів регулювання валютного курсу, впливу валютного курсу на діяльність суб'єктів господарювання. У другій частині курсової роботи проаналізовано валютний курс в Україні, зокрема, виявлені основні принципи встановлення валютного курсу, визначені чинники впливу на валютний курс гривні, досліджена динаміка валютного курсу гривні за конкретний період. У третій частині курсової роботи сформульовані основні проблеми, пов'язані зі зміною валютного курсу та шляхи їх вирішення.

Валютна інтервенція, валютний курс, валютні операції, гривня, девальвація, дефляція, інфляція, платіжний баланс, ревальвація

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні аспекти економічної категорії «валютний курс»

1.1 Сутність валютного курсу та чинники, що його визначають

1.2 Методи регулювання валютного курсу

1.3 Вплив валютного курсу на діяльність суб'єктів господарювання

2. Аналіз валютного курсу в Україні

2.1 Основні принципи встановлення валютного курсу

2.2 Чинники впливу на валютний курс гривні

2.3 Динаміка валютного курсу гривні

3. Проблеми, пов'язані зі зміною валютного курсу та шляхи їх вирішення

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

Будь - яка сучасна економічна система стикається з проблемою управління валютним курсом. Його коливання спостерігаються не тільки в ринковій, а й в трансформаційній економіці.

Дана тема є актуальною, оскільки українська національна валюта є залежною від іноземної, тому проблема визначення валютного курсу та курсової стабільності є важливою для української економіки.

Мета даної роботи полягає у тому, щоб вивчити основні принципи встановлення валютного курсу в Україні, дослідити основні причини нестабільності валютного курсу, визначити основні напрямки політики НБУ для забезпечення стійкості національної валюти та проаналізувати динаміку зміни валютного курсу в Україні.

Ґрунтовне вивчення проблеми валютного курсу розпочалося у 50 - 60 роках ХХ століття. Ця проблема була об'єктом вивчення таких відомих економістів як М.Фрідмен та Р. Манделла, І.Фішер та Дж.Кейнс.

Мілтон Фрідмен обстоював принципи самозабезпечення валютної рівноваги за рахунок вільної гри ринкових сил. Він стверджував, що втручання держави у валютне середовище може спричинити дестабілізацію валютних відносин, відплив національної валюти з усіма похідними економічними наслідками. Валютна рівновага може забезпечуватись за рахунок сталої довгострокової кредитно-грошової політики [1].

Р.Манделл був прихильником нормативної теорії валютного курсу і дійшов висновку, що політика стосовно валютного курсу однієї країни може мати негативний вплив на економіку інших країн.

Фішер пропонував стабілізувати споживну вартість грошей шляхом маневрування золотим паритетом грошової одиниці, а Кейнс вважав, що золотий стандарт уже вичерпав свої можливості. Він пропонував знижувати курс національної валюти з метою впливу на ціни, експорт, виробництво та зайнятість у країні, для боротьби за зовнішні ринки [2].

Україні потрібні реформи у валютній сфері. Встановлення правильної та продуктивної грошово-кредитної політики допоможе забезпечити сталість національної валюти, а зниження курсу національної валюти - збільшити показники експорту України. Це буде розвивати національну економіку. Тому, ідеї вчених - економістів потребують вивчення та, можливо, реалізації в нашій економіці.

На валютний курс впливає багато чинників, які спричиняють його коливання. Загалом, можна виділити чотири фактори, які визначають валютний курс:

- зовнішньоторговельний баланс країни-емітента валюти;

- дії грошової влади країни-емітента (у тому числі, нарощування випуску національної валюти);

- плани на майбутнє (інвестиційні проекти компаній і держав, що передбачають капітальні витрати в тій або іншій валюті, довгострокові контракти тощо);

- довіра до валюти (використання її для зберігання заощаджень, довгострокових позик і захисту від ризиків, пов'язаних зі зміною курсів валют). [3]

Існуючий курс євро та долара на українському ринку - це світова тенденція.

курс валютний гривня регулювання

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

«ВАЛЮТНИЙ КУРС»

1.1 Сутність валютного курсу та чинники, що його визначають

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв'язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами - валютного курсу.

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Встановлення курсу називається котируванням валюти. Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуються у межах національних господарств, то їх кількісне порівняння відбувається у зовнішньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньоекономічних операцій. Валютний курс необхідний для:

- обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Валютний курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна (вартісна) категорія є атрибутом товарного виробництва і відображає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Під час продажу товарів на світовому ринку продукт національної праці дістає суспільне визнання на основі інтернаціональної міри вартості. Отже, валютний курс опосередковує абсолютну обмінюваність товарів у межах світового господарства. Вартісна основа валютного курсу обумовлена тим, що в кінцевому підсумку інтернаціональна ціна виробництва як база світових цін будується на національних цінах виробництва в країнах, що є головними постачальниками товарів на світовий ринок.

Фактори, які впливають на валютний курс. Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - паритету купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв'язок валютного курсу з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.

Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс.

Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами.

Поряд з кон'юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:

1. Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.

2. Темпи інфляції. Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

3. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. У сучасних умовах зріс вплив міжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс, оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, короткострокових депозитів. У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсу іноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.

4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Вплив цього фактора на валютний курс зумовлюється двома основними обставинами. По-перше, зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів.

5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху "гарячих" грошей.

6. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. Наприклад, той факт, що 60-70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.

7. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками, які впливають на валютний курс, причому дилери враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки.

8. Валютна політика. Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс - показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.

9. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти [4].

1.2 Методи регулювання валютного курсу

Негативний вплив коливання валютних курсів на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків викликає необхідність втручання державних органів у сферу міжнародних валютних відносин з метою обмежити ці коливання через операції центральних банків.

Головними методами регулювання валютного курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу центральним банком або казначейством інвалюти. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу національної валюти.

Здійснення валютної інтервенції можливе за умови, що неврівноваженість платіжного балансу є незначною та характеризується поступовою зміною пасивного сальдо на активне, і навпаки. Адже резерви інвалюти для інтервенції обмежені, і продаж повинен поєднуватися з купівлею.

Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу національної валюти на зниженому рівні для здійснення валютного демпінгу - знецінювання національної валюти з метою нарощування експорту товарів за цінами, нижчими за світові. Валютний демпінг слугує засобом боротьби за ринки збуту. Головною умовою тут є зниження курсу національної валюти у більших розмірах, ніж падіння її купівельної спроможності на внутрішньому ринку.

Для валютного демпінгу характерне:

1) експортер, купуючи товари на внутрішньому ринку за національну валюту, куплену за поточним курсом, продає їх на зовнішньому ринку за іноземну валюту за цінами, нижчими за середньосвітові;

2) джерелом зниження експортних цін є курсова різниця, яка виникає при обміні вирученої іноземної валюти на національну за курсом, який за цей час зросте;

3) вивіз товарів у масовому масштабі забезпечує надприбутки експортерів. Демпінгова ціна може бути навіть нижчою за ціну виробництва або собівартості. Однак експортерам невигідна дуже занижена ціна, оскільки може виникнути конкуренція з національними товарами в результаті їх реекспорту іноземними контрагентами.

Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, центральний банк стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу [4].

Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація та ревальвація - зниження та підвищення валютного курсу. Причинами їх є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю грошових одиниць.

Мета девальвації - зниження офіційного курсу для стимулювання експорту та стримування імпорту. Наприклад, девальвації 30-х років були спрямовані не на стабілізацію валют, а на їх знецінювання з метою створення умов для валютного демпінгу. Після Другої світової війни протягом 1946-1973 pp. було проведено понад 500 девальвацій і тільки 10 ревальвацій. Практикуються також масові девальвації валют, що були, наприклад, у 1949 p., наприкінці 60-х - початку 70-х років.

До скасування фіксованого вмісту золота у валютах девальвація супроводжувалася зниженням металічного вмісту валюти, а ревальвація - підвищенням. За умов "плаваючих" валютних курсів девальвація та ревальвація відбуваються стихійно на валютному ринку. Тому термін "девальвація" у сучасному розумінні означає також відносно тривале зниження ринкового курсу валюти. У межах ЄВС з початку 80-х років 11 разів офіційно проводилися девальвації (французького франка, італійської ліри) і ревальвації (марки ФРН, голландського гульдена та ін.).

У сучасних умовах девальвація та ревальвація не є засобами стабілізації валютного курсу. Вони являють собою лише метод приведення офіційного курсу у тимчасову відповідність з дійсним, що склався на ринку [5].

1.3 Вплив валютного курсу на діяльність суб'єктів господарювання

Розвиток економічної системи завжди супроводжується впливом різноманітних явищ, які мають сталий та змінних характер і призводить до позитивних або ж негативних наслідків. В умовах глобалізації господарського життя і взаємозалежності національних економік від загальної світової економічної, політичної, соціальної ситуації нагальним постає питання можливості передбачення будь-яких подій з метою отримання вигід або уникнення витрат як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремого суб'єкта господарювання. На сьогоднішній день неможливо перерахувати всі фактори, що впливають на економічну ситуацію на мікро- та макрорівні.

У всій цій сукупності факторів важко переоцінити значимість валютного курсу. Хоча розрахунки за торговельними операціями в межах держави здійснюються в її національній валюті, що законодавчо визначена як законний платіжний засіб, для виходу на міжнародний рівень необхідна іноземна валюта. Таким чином, наявність різних валют та змін їх курсів обумовлене відсутність єдиної світової валюти і потребою в обміні національної валюти на іноземну. Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, експортерам та імпортерам, важливим є те, яку кількість іноземної валюти перший отримає від реалізації своєї продукції або надання послуг нерезидентам і який її еквівалент матиме вираження при перерахунку в національну валюту на основі обмінного курсу, адже від цього залежить чи покриє експортер свої витрати, здійснені у національній валюті або іншій валюті, чи отримає прибуток за результати господарської діяльності. Це ж стосується імпортера, який купує іноземну валюту за національну з метою придбання товарів за кордоном. У цьому випадку збільшення валютного курсу призведе до подорожчання імпортованих товарів, призначених для продажу на території країни, куди вони були ввезені, а зниження - навпаки. З цього випливає, що, маючи в наявності одну й ту ж саму кількість інвалюти, підприємство може отримати прибуток або збиток.

За даних умов суб'єкти підприємницької діяльності, які виходять на зовнішній ринок, з метою уникнення значних витрат, повинні приділяти багато уваги коливанням валютних курсів та факторів, що їм передують. Свідченням значного впливу валютного курсу на підприємства-експортерів є нагнітання несприятливої ситуації на сучасному міжнародному ринку суперництва між євро, доларом, з одного боку, та китайським юанем, з іншого, яке вже проголосили «валютною війною». Основною причиною конфлікту є занижений курс китайського юаню (за даними аналітиків на 20-40 %), що створює переваги для дешевих китайських товарів, а це перешкоджає експорту європейської продукції на ринки інших країн. Саме цим ЄС пояснює свій дефіцит у торгівлі з Китай. За 1 півріччя 2010 року він склав уже 71,5 млрд. євро, а за весь 2009 рік - 133 млрд. євро. На свій захист президент Китаю заявив, що різке підвищення курсу юань викличе банкротство національних підприємств та зростання безробіття [6].

Розглядаючи валютний курс в умовах господарювання вітчизняного ринку, то особливо негативний вплив валютний курс здійснює на експортерів, враховуючи високий ступінь відкритості національної економіки, в якій частка експорту у структурі ВВП у 2006 р. була на рівні - 46,6 %, у 2007 р. - 45,3 %, за перше півріччя 2008 р. - 48,3 %. У 2009 р. даний показник склав 46,31 %, а за результати 2 кварталу 2010 року - 50,7 % [7].

Занадто висока частка експорту свідчить про значну інтегрованість у світову економіку, що робить суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, а, як наслідок, і національну економіку залежними від зовнішньої кон'юнктури. Не надто сприятлива тенденція, адже за таких умов спостерігається залежність українських експортерів від валютної виручки, яка надходить в іноземній валюті, і відповідно, при ревальвації гривні виробники отримають витрати при обміні інвалюти на національну. Також тут відіграє важливу роль і переважна сировинна спрямованість експорту України.

Не менш негативним вплив падіння курсу гривні мав для кредитної сфери у 2009 році і, відповідно, для вітчизняних підприємств, які отримували кредити і іноземній валюті, насамперед в доларах. Такі підприємства, а також населення, збільшили попит на іноземну валюту для цілей погашення валютних кредитів та відсотків за ними.

Отже, валютний курс є об'єктом валютного регулювання та контролю з боку держави, в особі національного банку, який формує валютно-курсову політику і має ставити собі за мету створення сприятливого середовища для вітчизняних підприємств-виробників. Не менш важливу роль відіграють і суб'єкти господарювання між якими та державою існує безпосередній зв'язок та взаємовплив. Так, НБ проводить валютну політику, використовуючи різноманітні регулюючі інструменти, а суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, якими є імпортери та експортери, відповідають певним чином на існуючий стан валютного ринку країни. Це проявляється у зміні попиту і пропозиції на валюту всередині країни та за кордоном.

Стосовно терміну «валютний курс», то дослідники по різному формулюють його визначення, та, незважаючи а це, більшість з них дотримується думки, що за своєю суттю валютний курс є ціною грошової одиниці однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях і одночасно віддзеркалює найважливіші тенденції в економіці країн в умовах глобалізації світогосподарських зв'язків та інтернаціоналізації потоків капіталу.

Валютний курс, виступаючи головним елементом економічного регулювання, виконує наступні функції:

- опосередкування обміну валютами в міжнародній торгівлі товарами та послугами, русі капіталів і кредитів;

- вирівнювання платіжного балансу та структури відносних цін;

- порівняння рівня і структури цін, а також результатів виробничої діяльності в різних країнах;

- забезпечення стабільності національної валюти та довіри до неї;

- сприяння інтернаціоналізації грошових відносин, господарських зв'язків;

- сприяння об'єднанню і стабільному розвитку фінансових ринків;

- забезпечення взаємного обігу валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів;

- перерозподіл національного продукту між країнами.

Валютний курс встановлюється з урахуванням різноманітних факторів, серед яких, як правило, розрізняють кон'юнктурні та структурні, або довгострокові, фактори. Аналітичний перелік факторів, що входить до кожної з груп є досить великий, тому приведемо ті фактори, які є суттєвими при формуванні валютного курсу (Рис. 1).

Діяльність центрального банку Темпи інфляції та її очікування

Психологічні фактори Дефіцит державного бюджету

Політичні фактори Стан платіжного балансу

Спекулятивні валютні операції Довіра до національної валюти

Кон'юнктурні фактори Структурні фактори

Коливання валютного курсу

Рис. 1. Фактори впливу на коливання валютного курсу

Кон'юнктурні фактори. До політичних факторів включають політичні зміни в законодавчій і виконавчій владі, політичні рішення, що тягнуть за собою безпосередні зміни у валютно-грошовій системі країни, загальні законодавчі чи урядові рішення, які визначають: довгострокову та короткострокову політики держави, ступінь стабільності керівних структур, рівень надійності в управлінні багатоукладною економічною системою, ступінь взаєморозуміння між економічними і політичними структурами, питому вагу державного сектору в економіці, ступінь розбіжностей між політичними силами в суспільстві, ступінь довіри населення до керівних структур та законодавчого захисту приватного капіталу тощо.

Не менш важливим є психологічні фактори, які у більшості випадків стосуються поведінки з боку населення, а саме відкладений попит, очікування інфляції, слабке економічне мислення у переважної більшості активного населення, відсутність досвіду переходу до ринкових відносин, орієнтація цін не на власну, а на іноземну валюту, недовіра до національної валюти.

Центральний банк відіграє свою роль на валютному ринку, виконуючи обрану валютну політику в державі. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи із її завдань. Таким чином, центральний банк може створювати переваги експортерам або імпортерам. Завищуючи курси, експортери отримають додатковий дохід, а тому й можливість маніпуляції ціною при конкуренції з іншими країнами на ринку збуту. При зниженому курсі додаткові переваги матимуть імпортери, які після продажу імпортованих товарів, при обміні національної грошової одиниці, зможуть отримати більше іноземної валюти.

У цій частині на стратегію центрального банку впливає наявність та величина зовнішніх зобов'язань, оскільки валютні надходження використовуватимуться на погашення основної частини боргу та відсотка за ним. У випадку девальвації національної валюти на валютному ринку наявна велика кількість валюти і нацбанк може використовувати золотовалютні резерви для погашення зовнішніх кредитів. За прогнозами експертів подібна ситуація може виникнути в Україні у 2013-2016 рр., на які припадають випрати зовнішньої заборгованості.

Рівень реальних відсоткових ставок визначає для інвесторів загальну прибутковість вкладень в економіку країни. Зростання відсоткових ставок означає подорожчання грошей, а відтак сприяє зміцненню курсу національної валюти. Високі відсоткові ставки переключають інвестиційний попит з валюти на внутрішній грошовий ринок, де з'являються вигідні умови для інвестування коштів.

Спекулятивні валютні операції - це переважно операції з валютою, які приносять дохід від зміни курсів валют. Основою спекулятивних операцій є обмінні операції. Якщо курс будь-якої валюти має тенденцію до зниження, фірми та банки завчасно обмінюють її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень.

Структурні фактори. Темпи інфляції та її очікування є одним із вирішальних факторів курсоутворення. Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції в країна. Тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Вирвавшись в під контролю, вона звужує ділову активність країни, зменшує темпи зростання ВНП і привабливість вкладень в економіку для закордонних інвесторів. Одночасно, очікуючи зміни валютного курсу, інвестори та населення можуть вдатися до не завжди прогнозованих заходів, результатом яких може бути збільшення чи зменшення попиту на ту чи іншу валюту, що, в кінцевому випадку, може призвести як до зростання валютного курсу, так і до його падіння.

Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники обмінюють її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань.

Ступінь довіри до національної валюти як всередині країни, так і з боку іноземних суб'єктів, визначається станом економіки та політичною ситуацією в країні, а також іншими чинниками, які впливають на валютний курс, причому учасники валютного ринку враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти а й перспективи їх динаміки.

Слід зазначити, що подібний поділ на дві групи не є єдиним і представляє собою агрегований варіант. У більш розширеному вигляді фактори впливу на валютний курс можуть бути згруповані у фактори, що прямо визначають динаміку валютного курсу (ВНП України та її партнера в міжнародних угодах, платіжний баланс, внутрішня і зовнішня пропозиція національної грошової одиниці, процентні ставки НБУ і комерційних банків); фактори державного регулювання (податки на валютні операції, квоти, ліцензії, мита, кредитна і емісійна політика, державне регулювання цін, регулювання валютно-кредитної сфери НБУ, розподіл валюти і формування валютних резервів); фактори, що виникають і діють при порушенні економічної рівноваги (значний бюджетний дефіцит, безконтрольні грошові емісії, високі темпи інфляції, різниця між зовнішніми і внутрішніми цінами на товари аналогічної якості, збереження монопольного виробництва, відплив капіталів за кордон, скорочення інвестицій, падіння обсягів виробництва, падіння доходів на цінні папери, валютні спекуляції не на користь національної валюти, антидержавна діяльність окремих фірм з використанням демпінгових цін).

Під впливом вищезазначених факторів валютний курс або девальвує, або девальвує. Девальвацією називають цілеспрямовану дію, яка ставить за мету знизити обмінний курс валют власної країни для стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, підвищення конкурентоспроможності і покращення торгових позицій країни на світовому ринку. Відповідно, ревальвація - це дія з метою підвищення курсу національної валюти для стримування на внутрішньому ринку споживчого попиту, стимулювання товарного імпорту і притоку іноземних інвестицій [8].

Якщо спуститися на нижчий рівень - мікроекономічний, то тут, у переважній більшості, справу з іноземною валютою і зміною її курсів мають суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Так, будь-яка подія на вітчизняній або світовій арені може надати компанії можливості для просування на ринок або ж навпаки довести її до банкрутства. Це можуть бути новини щодо встановлення обмежень на торгівельні операції з певною країною, зміни політичної ситуації в країні функціонування компанії; стан торговельного балансу, рівень інфляції; інформація про зміни світових цін тощо. Наприклад, знецінення національної валюти по відношенню до іноземної здешевлює експорт, а тому робить конкурентоспроможним вітчизняний продукт, що постачається на світовий ринок, сприяє розширенню експортного виробництва. В той же час імпорт стає більш дорожчим і у кінцевому результаті негативно відображається на добробуті громадян країни. Подорожчання національної валюти, навпаки, стримує експорт, але робить вигідним імпорт.

Отже, валютний курс має двояку природу, оскільки не існує точної його величини, яка була б вигідна усім учасникам економічних відносин: підвищення і зниження валютного курсу збільшує прибутки одних сторін, залишаючи у програші інших. Також необхідно враховувати і те, що фактори впливу на валютний курс не завжди мають негативний результат, він може мати місце через декілька днів, місяців. Таким чином, вважаємо, що враховуючи нестабільність і непостійність сучасної економічної ситуації в країні та за кордоном, управлінський персонал підприємств та їх працівники особливу увагу повинні приділяти змінам валютного курсу та проводити аналіз факторів, що здійснюють на нього вплив з метою отримання можливості передбачення майбутніх подій, що забезпечують уникнення значних втрат [9].

2. АНАЛІЗ ВАЛЮТНОГО КУРСУ В УКРАЇНІ

2.1 Основні принципи встановлення валютного курсу

У практиці використовуються такі основні принципи встановлення валютного курсу:

- фіксований валютний курс;

- «вільно плаваючий» валютний курс;

- «регульований плаваючий» валютний курс;

- систему множинних валютних курсів;

- подвійний валютний курс.

Фіксований валютний курс - це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.

Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Фіксований курс дає змогу досягти і певних макроекономічних показників. Теоретично обмінна вартість національної грошової одиниці може бути розрахована у такий спосіб, щоб забезпечити стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші, сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.

Одним із головних питань, які стоять перед Центральним банком при встановленні фіксованого валютного курсу, є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило, курси національних валют перебувають у жорсткій відповідності до долара США. Деякі країни прикріпили свої національні валюти до євро, деякі до валют сусідніх держав (Бутан -- до індійської рупії, Лесото - до ранда ПАР) або до декількох валют (кошика валют), наприклад до СПЗ (емітовані МВФ міжнародні резервні й платіжні засоби).

Режим фіксованих валютних курсів був уведений після Другої світової війни згідно з Бреттон-Вудськими угодами. Після краху в 1970-х роках Бреттон-Вудської системи більшість країн перейшла від режиму фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів [10].

Існує декілька режимів плаваючих валютних курсів.

1. Незалежне "плавання", за якого курс встановлюється на основі попиту і пропозиції на національні валюти з мінімальним втручанням центральних банків. Цей режим використовують США, Японія, Великобританія, Австралія, Венесуела, Аргентина та ін.

2. Кероване "плавання", яке відрізняється від попереднього лише більшим впливом центральних банків. Такий режим мають Греція, Китай, Туреччина, Індія, Південна Корея та ін. Деякі країни мають декілька валютних курсів, наприклад курс для фінансових операцій, курс для зовнішньоторговельних операцій, курс для туристів.

3. Спільне "плавання". Використовують його країни-члени ЄС. Вони мають два валютні режими: один -- для операцій всередині Союзу, а інший -- для відносин з іншими партнерами. Всередині Союзу обмежені різкі коливання курсів національних валют, а відносно валют інших країн вони не лімітуються [11].

Вільно плаваючий курс -- це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни.

Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвиненою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішного застосування плаваючого курсу необхідні економічна і політична стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної політики. Водночас за вільного "плавання" валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює попит і пропозицію на іноземну валюту (змінюючись сам, але не змінюючи розміру валютних резервів). Отже, у разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і Центральному банку можна проводити власну грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.

Регульоване плавання валют. Цей принцип характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив Центрального банку країни, який вирівнює різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його передбачуваним і таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти і міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був встановлений режим "регульованого плаваючого" курсу, зокрема визначений "валютний коридор". Валютний коридор - можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют. В Україні встановлювався валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення гривні щодо долара США, яке визначалося урядом та Національним банком України.

Така система дає змогу уникати різких коливань курсу національної грошової одиниці за умови, що економічна політика, яка здійснюється в країні, не протидіє зростанню інфляції. При цьому важливо, щоб уряд країни, котра застосовує валютний коридор, відкрито заявив про політику регулювання обмінного курсу в межах цього коридору для збільшення довіри як національних, так і іноземних інвесторів до курсової політики та стійкості національної валюти.

Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний із яких використовується для певних цілей. Ці режими називають системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:

- валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;

- вільними ринковими курсами, встановленими під впливом попиту і пропозиції.

Режими множинних курсів виникають тоді, коли для купівлі та продажу валюти існує більше як один курс або коли курси купівлі та продажу різняться більше як на 2 % (менша різниця між курсами купівлі та продажу слугує для покриття вартості здійснення операцій з іноземною валютою і не передбачає присутності множинних курсів).

Множинні валютні курси використовуються урядами країн, що розвиваються, як засіб для отримання доходів. Доходи виникають під час продажу Центральним банком іноземної валюти імпортерам за ціною (курс пролажу Центрального банку), що значно перевищує ціну, за якою він купує іноземну валюту в експортерів (курс купівлі Центрального банку).

Множинні валютні курси також використовуються в таких країнах для субсидіювання або оподаткування певних секторів економіки. Порівняно високий курс продажу для імпортерів окремих товарів є своєрідним податком на ці товари. Низький курс купівлі для окремих експортерів діє як податок на експорт.

Система множинних валютних курсів має як позитивні, так і негативні аспекти. Вона найприйнятніша для країн, які роблять перші кроки у напрямку ринкової системи курсоутворення та конвертованості національної грошової одиниці. Однак тривале використання цієї системи може негативно вплинути на ефективність процесу відтворення, оскільки поступово нагромаджуються негативні тенденції в розподілі ресурсів, а також змінюється структура цін. Крім того, створюються умови для отримання прибутку не з виробничої діяльності, а з різниці між неоднаковим рівнем валютних курсів унаслідок завищення контрактної ціни імпортних товарів або заниження експортних цін [10].

2.2 Чинники впливу на валютний курс гривні

Валютний курс, як і будь-яка ціна в умовах вільної конкуренції, залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Криві попиту і пропозиції валют ілюструють процес установлення рівноважного валютного курсу і його коливання під впливом зміни попиту і пропозиції валюти. Але залишає незрозумілим, чим визначається валютний курс за рівності попиту і пропозиції та які чинники визначають попит і пропозицію і викликають їх зміни.

Відповідаючи на ці питання, ми повинні виходити з того, що валютна система є однією зі сфер товарно-грошових відносин, і в ній діють закони інтернаціональної вартості і світової ціни, закон конкуренції тощо, що функцію світових грошей, за визначенням, може виконувати лише золото. Нагадаємо, що розрізняють субстанціональну і мінову вартість грошей. Паперово-кредитні гроші субстанціональної вартості не мають, їх мінова вартість - це купівельна спроможність відносно товарів і послуг. Золото в якості світових грошей мас інтернаціональну вартість. Після відмови від "золотого стандарту" зв'язок валют із золотом як адекватним матеріалом світових грошей у кінцевому рахунку зберігається. А відтак довгостроковими фундаментальними, що визначають рух валютних курсів, є процеси, які відбуваються у сфері національного виробництва й обігу.

Чим більші витрати виробництва і ціни в країні (нижча продуктивність праці) порівняно зі світовими, тим більше зростає імпорт порівняно з експортом, що призводить до знецінення національної валюти, і навпаки. Цей чинник отримав назву "паритет купівельної спроможності" (ПКС) валют.

Зростання національного доходу країни, що призводить до збільшення попиту на імпортні товари, породжує попит на валюту країни-імпортера і тенденцію до знецінення національної валюти. А зростання експорту, пов'язане зі зростанням національного доходу в іншій країні, породжує тенденцію до підвищення курсу національної валюти країни-експортера.

У сфері обігу до чинників, які визначають довгочасні тенденції руху валютного курсу, відноситься інфляція, її темпи порівняно з темпами знецінення провідних валют. Вищі темпи національної інфляції, за рівних інших умов, призводять до зниження валютного курсу певної країни стосовно до країн, що мають відносно невисокі темпи знецінення грошей. У випадку інфляції зміна валютного курсу чисто номінальна, на відміну від реальної зміни продуктивності праці. Якщо в першому випадку впливати на валютний курс у бік його підвищення можна за допомогою монетарної політики (скорочення емісії грошей, підвищення ставки позичкового відсотка тощо), то в другому - засобами, спрямованими на підвищення продуктивності праці до рівня, що забезпечує конкурентоспроможність на світовому ринку.

Одним з чинників, що визначають рух валютних курсів, є відносний рівень реальних відсоткових ставок, тобто номінальних відсоткових ставок з поправкою на величину інфляції.

Відносний рівень реальних відсоткових ставок регулює потоки капіталів між країнами. Збільшення відсоткових ставок робить країну привабливою для вкладання фінансових коштів, внаслідок чого збільшується пропозиція іноземної валюти і попит на національну валюту. Низькі відсоткові ставки обмежують або викликають відплив капіталу, внаслідок чого збільшується попит на іноземну валюту. Відповідно поводить себе і валютний курс. Таким чином, більш сильна інфляція і більш низькі реальні відсоткові ставки призводять до знецінення валюти. Напрямок, який пов'язує динаміку валютних курсів з рухом капіталів, отримав назву "портфельних" теорій. "Портфельні" теорії валютних курсів ґрунтуються на поглядах Дж.М. Кейнса, згідно з якими власник капіталу має можливість вибрати між вміщенням капіталу всередині країни і вивезенням його за кордон.

Впливає на валютний курс і стан платіжного балансу країни. Як правило, пасив балансу погіршує становище на світовому ринку тієї чи іншої валюти, оскільки при цьому попит на іноземну валюту перевищує її пропозицію, актив - поліпшує, оскільки пропозиція іноземної валюти перевищує на неї попит.

Короткострокові коливання валютних курсів залежать від психологічного чинника - ринкового "очікування" учасників валютного ринку, який породжує різного роду спекуляції на валютних ринках, у тому числі спекулятивний рух капіталів. Очікування подальшого зниження (підвищення) валютного курсу породжує прагнення звільнитися (скупити) від даної валюти, що призводить до ще більшого зниження (підвищення) валютного курсу.

Валютна інтервенція, тобто втручання центральних банків і казначейств у валютні операції, проводиться як з метою підвищення, так і з метою зниження курсу валюти своєї країни або іноземної валюти. Якщо ставиться мета підвищення курсу національної валюти, банки і казначейства вдаються до масового продажу іноземної валюти і купівлі національної. Якщо ж країна зацікавлена у зниженні курсу своєї валюти, то відбувається зворотне - масове скуповування іноземної і продаж національної валюти. Валютна інтервенція може лише тимчасово вплинути на рух валютних курсів. Ступінь її ефективності залежить від обсягу коштів спеціально створених валютних фондів.

Зниження курсу національної валюти сприяє викидному експорту товарів. Однак валютний демпінг приносить додатковий прибуток лише тоді, коли зовнішнє знецінення валюти, тобто зниження її валютного курсу, випереджає внутрішнє знецінення, тобто падіння купівельної сили грошей у даній країні. Лише в цьому випадку, продаючи товар за попередньою ціною (або нижчою) в іноземній валюті, експортер обмінює цю валюту на більшу кількість своєї національної валюти внаслідок падіння курсу останньої. Це дозволяє йому купити на внутрішньому ринку більше устаткування, сировини, робочої сили для розширення виробництва [12].

Отже, від чого буде залежати курс національної валюти у 2011 році? Серед іншого - від стану торгового балансу, інфляції та дефіциту бюджету, закупівлі валюти «Нафтогазом», поведінки Нацбанку, а також успішності реформ та співробітництва з МВФ.

На думку аналітиків інвестиційної групи «Сократ», основними факторами, які вплинуть на курс гривні, будуть: профіцит платіжного балансу, обсяг прямих інвестицій, баланс зовнішньої торгівлі товарами, резерви НБУ, а також інтервенції Нацбанку.

Начальник управління макроекономічних досліджень «Укрсоцбанку» вважає, що на курс гривні будуть впливати стан торгівельного і платіжного балансу країни, динаміка інфляції та бюджетного дефіциту.

Експерт аналітичного департаменту «X-Trade Brokers Ukraine» зауважив, що негативне сальдо торгівлі Україна закриває за рахунок залучених кредитів. Прогнозована сума залучень на 30 % менше, ніж у 2010 році, але це все ж зріст і темпи його загрозливі.

Керівник інформаційно-аналітичного центру "Forex Club" в Україні стверджує, що курс гривні буде також залежати від розвитку світової економіки, зокрема, від зміни цін на український експорт. Відносно стабільні темпи росту світової економіки будуть сприяти помірному підвищенню цін експортованих з України товарів, особливо металів.

Підтримати гривню допоможе програма співробітництва з МВФ, яка передбачає виділення Україні коштів на суму $15,15 млрд. шляхом щоквартальних траншів. За умови дотримання вимог МВФ, приток валюти складе близько $1,3 млрд. щоквартально, відмічають аналітики компанії «Альтана Капітал». Вони також вважають, що навіть за умови стабільного притоку коштів МВФ значних коливань курсу гривні до основних валют не буде. Курс гривні до долару у 2011 році - 8,0-8,1 грн./дол.

Співробітництво з МВФ буде відігравати не останню роль у даному питанні. Продовження співробітництва буде добре відображатися на інвестиційній привабливості України та вартості національної валюти. Політика Національного банку, зобов'язання перед МВФ, а також ініційовані реформи податкової та адміністративної сфер, скоріш за все, допоможуть підтримати фінансову дисципліну і врівноважити інфляційний тиск.

Нововведення у податковій, пенсійній та митній сферах можуть стати як трампліном до росту, так і глибокою ямою для нових схем відмивання грошей у слабкого бізнесу. Доки не вивчені усі нововведення іноземний бізнес остерігається вводити інвестиції. Оцінювати програми уряду можна буде тільки у другій половині 2011 року. Після усіх жорстких реформ і кредитів, взятих для підтримки фінансової стабільності, зріст ВВП країни очікується більше 5,5%.

На курсі гривні також може відбитися і розмір урожаю у 2011 році. У випадку більш високого обсягу урожаю виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, що надходить до України, збільшиться, що також підтримає вартість гривні [13].

2.3 Динаміка валютного курсу гривні

Проаналізувавши офіційний курс гривні до іноземних валют у період з 01.01.2009 р. по 25.03.2011 р. отримано відповідні результати, відображені у таблицях.

Таблиця 1. Курс долара США НБУ до гривні.

Дата	Курс	Інфляція
25.03.2011	795,7700	-
01.03.2011	793,4700	-
01.02.2011	794,1500	100,9
06.01.2011	795,9000	101
01.12.2010	793,8000	100,8
01.11.2010	791,1000	100,3
01.10.2010	791,0000	100,5
01.09.2010	788,6700	102,9
02.08.2010	789,2700	101,2
06.07.2010	790,9600	99,8
02.06.2010	792,5100	99,6
05.05.2010	792,5900	99,4
01.04.2010	792,5000	99,7
01.03.2010	799,0000	100,9
02.02.2010	799,9300	101,9
06.01.2010	798,5000	101,8
02.12.2009	798,9200	100,9
02.11.2009	799,3000	101,1
01.10.2009	800,4000	100,9
02.09.2009	798,0000	100,8
03.08.2009	769,9100	99,8
01.07.2009	764,0500	99,9
01.06.2009	761,8500	101,1
05.05.2009	770,0000	100,5
01.04.2009	770,0000	100,9
02.03.2009	770,0000	101,4
02.02.2009	770,0000	101,5
06.01.2009	770,0000	102,9

Графічно динаміку курсу долара США до гривні відображено на рисунку 2.

Рис. 2. Динаміка курсу долара США до гривні у період з 01.01.2009 р. по 25.03.2011 р.

Таблиця 2. Курс ЄВРО НБУ до гривні.

Дата	Курс	Інфляція
25.03.2011	1124.2639	-
01.03.2011	1097.6864	-
01.02.2011	1087.3502	100,9
06.01.2011	1051.6227	101
01.12.2010	1031.7812	100,8
01.11.2010	1096.2273	100,3
01.10.2010	1079.5568	100,5
01.09.2010	1000.0336	102,9
02.08.2010	1028.2610	101,2
06.07.2010	991.1520	99,8
02.06.2010	963.2959	99,6
05.05.2010	1055.3336	99,4
01.04.2010	1068.2108	99,7
01.03.2010	1084.2430	100,9
02.02.2010	1112.9426	101,9
06.01.2010	1153.1937	101,8
02.12.2009	1204.2920	100,9
02.11.2009	1182.9640	101,1
01.10.2009	1172.0258	100,9
02.09.2009	1142.2572	100,8
03.08.2009	1088.4988	99,8
01.07.2009	1079.9083	99,9
01.06.2009	1074.0562	101,1
05.05.2009	1022.1750	100,5
01.04.2009	1024.7159	100,9
02.03.2009	973.5880	101,4
02.02.2009	986.8320	101,5
06.01.2009	1045.8140	102,9

Графічно динаміку курсу ЄВРО до гривні відображено на рисунку 3.



Рис. 3. Динаміка курсу ЄВРО до гривні у період з 01.01.2009 р. по 25.03.2011 р.

Таблиця 3. Курс російського рубля НБУ до гривні.

Дата	Курс	Інфляція
25.03.2011	2,8019	-
01.03.2011	2,7453	-
01.02.2011	2,6648	100,9
06.01.2011	2,6224	101
01.12.2010	2,5334	100,8
01.11.2010	2,5700	100,3
01.10.2010	2,5924	100,5
01.09.2010	2,5551	102,9
02.08.2010	2,6146	101,2
06.07.2010	2,5423	99,8
02.06.2010	2,5507	99,6
05.05.2010	2,7187	99,4
01.04.2010	2,6868	99,7
01.03.2010	2,6599	100,9
02.02.2010	2,6314	101,9
06.01.2010	2,6453	101,8
02.12.2009	2,7382	100,9
02.11.2009	2,7516	101,1
01.10.2009	2,6672	100,9
02.09.2009	2,5115	100,8
03.08.2009	2,4714	99,8
01.07.2009	2,4616	99,9
01.06.2009	2,4588	101,1
05.05.2009	2,3352	100,5
01.04.2009	2,2712	100,9
02.03.2009	2,1556	101,4
02.02.2009	2,1742	101,5
06.01.2009	2,6198	102,9

Графічно динаміку курсу російського рубля до гривні відображено на рисунку 4.

Рис. 4. Динаміка курсу російського рубля до гривні у період з 1.01.2009 р. по 25.03.2011 р.

Приведені таблиці і графіки коливань валютних курсів свідчать про нестабільність вартості гривні, враховуючи, що індекс інфляції за 2009 рік склав 112,3 або 12,3% річних, а за 2010 рік - 109,1 або 9,1% річних [14].

3. ПРОБЛЕМИ, ПОВ'ЯЗАНІ ЗІ ЗМІНОЮ ВАЛЮТНОГО КУРСУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Дестабілізаційні тенденції у валютно-фінансовій сфері України мають об'єктивне системне підґрунтя, що засвідчує необхідність комплексності підходів антикризової політики, які мають не лише протидіяти поточним ознакам нестабільності, але й забезпечувати необхідні структурні зрушення в цій сфері економіки.