Контрактні фінансові установи їх місце і роль у фінансово-кредитній установі. Особливості оподаткування окремих банківських операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна податкова служба України

Національний університет державної податкової служби України

Житомирська філія

Контрольна робота

з предмета: «Оподаткування фінансово-кредитних установ»

на тему: «Контрактні фінансові установи їх місце і роль у фінансово-кредитній установі. Особливості оподаткування окремих банківських операцій»

Житомир 2013

Зміст

1. Контрактні фінансові установи їх місце і роль у фінансово кредитній установі

2. Особливості оподаткування окремих банківських операцій

Список використаної літератури

1. Контрактні фінансові установи їх місце і роль у фінансово кредитній установі

Контрактні фінансові інститути, як правило, включають інститути спільного інвестування, пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, фінансові компанії, позичково-ощадні асоціації, благодійні фонди.

Страхові компанії відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного роду ризиків. Угоди страхування, що з ними укладаються, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів.

Страхування згідно Закону України "Про страхування " -- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські; товариства" з урахувандам особливостей, передбачених Законом про страхування а такожякі одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової Діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховками,-- резидентами України, В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до закону про страхування. Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному, фонді страховика, не може перевищувати 49 відсотків. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не, може перевищувати 20 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика Не може перевищувати 5 відсотків. Частка грошових внесків у сплаченому статутному фонді страховика повинна бути не менше 60 відсотків. Допускається сплата грошової частини внесків до статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Міністерством фінансів України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов 'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених; угод про сумісну діяльність.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздат-ні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

* з життям, здоров'ям, працездатністю тa додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

* з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

* відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Конкретні види страхування, на які видається відповідна ліцензія, визначаються на основі встановлених страховиком правил (умов) страхування (страхових продуктів).

Страховики мають право займатися тільки тими видами страхування, які визначені в ліцензії. Страхування маже бути добровільним або обов 'язковим.

Інститути спільного інвестування. З введенням у 2001 році у дію Закону України "Про інститути спільного інвестування" в Україні Заборонено створення інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів та інвестиційних компаній) відповідно до Указу Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Відкриті інвестиційні фонди та відкриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені у встановленому законодавством порядку до набрання чинності закону про інститути спільного інвестування, зобов'язані ліквідуватися або привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Реорганізація інвестиційних фондів та інвестиційних компаній провадиться без зупинення їх діяльності. Прийнятгя Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" створює нові можливості для розвитку в Україні галузі спільного інвестування.

Державне регулювання у сфері спільного інвестування в Україні здійснює Комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Інститут спільного інвестування залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального та закритого типу.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами).

ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.

ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

ІСІ може бути строковим або безстроковим

Строковий ІСІ створюється на певний строк, Встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений ІСІ ліквідується або реорганізується. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк.

Ломбарди. Швидше всього і самий маленький кредит (20-30 грн. і більше) можна взяти у ломбарді. Ломбарди - це кредитні установи, які у нашій країні виникли на початку 20-х років. Ломбард створюється для надання населенню послуг по схову предметів домашнього вжитку і особистого користування, а також видачі позичок під заставу цих предметів.

Ломбард створюється за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів, а також у складі підприємства служби побуту. Ломбард провадить такі операції:

а) приймає на схов від громадян предмети домашнього вжитку і особистого користування;

б) видає громадянам позички під заставу предметів домашнього вжитку і особистого користування.

Ломбард здійснює свою діяльність на основі господарського розрахунку, має статутний фонд, у встановленому порядку користується позичками комерційних банків і є юридичною особою. Ломбард, створюється в складі підприємства служби побуту, проводить свою роботу на підставі Типового статуту. Ломбард має право з дозволу вищестоящої організації відкривати філіали (відділення), приймальні пункти і бюро обслуговування по прийманню від громадян вдома майна на схов і в заставу, за винятком виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які можуть бути прийняті тільки в приміщеннях ломбарду.

Для отримання позички необхідно оформити договір позики, згідно якого позичальник зобов'язується повернути позику разом з процентами в обумовлений термін - від 1 дня до 2-3 місяців. Процент за користування позикою кожен ломбард встановлює самостійно. Як правило, позичальнику доводиться сплачувати 0,5-1 % суми позики за один день. Це звичайно дорого: 180-360% річних - набагато більше, ніж в банках і кредитних спілках.

3 метою задоволення потреб населення у ломбардному кредитуванні Кабінетом Міністрів України у 1998 році23 державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України, разом з Повним товариством "Ломбард-Скарбниця" розроблено та затверджено положення про спільну діяльність щодо ломбардного кредитування населення під заставу виробів із дорогоцінних металів та з дорогоцінним камінням, на підставі якого в порядку експерименту було створено мережу відповідних пунктів в установах банку в м. Києві.

Благодійні організації. Світова практика свідчить, що розвиток благодійних фондів пов'язаний з рядом обставин: благодійність стала частиною підприємництва; створення благодійних фондів має прагматичну причину - бажання власників великих особистих капіталів уникнути великих податків при передачі нащадку чи даруванні. Остання обставина - найбільш важлива та визначальна, тому що дозволяє великим власникам капіталів приховувати свої капітали від обкладання прибутковим податком та податком на спадок.

Передача засобів до благодійних фондів здійснюється у вигляді великих грошових надходжень або пакетів акцій. За рахунок цього благодійні фонди діють на фінансовому ринку, вкладаючи кошти в різні цінні папери або отримуючи дивіденди з переданих їм цінних паперів, і, таким чином, збільшують свій капітал. Статистична інформація про інвестиції благодійних фондів, як правило, дуже обмежена, а іноді взагалі недоступна. Багато фондів не надають звітів і не повідомляють про структуру своїх активів. Благодійні фонди користуються великими податковими пільгами.

Згідно Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 року N 531/97-ВР благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набивачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство.

Засади благодійництва та благодійної діяльності. Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування. Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки.

Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.

Засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягали 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності.

Благодійні організації можуть утворюватися у таких організаційно-правових формах:

* членська благодійна організація;

* благодійний фонд;

* благодійна установа;

* інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником).

Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. Територія діяльності благодійної організації визначається відповідно до її статуту (положення).

Благодійна організація зобов'язана забезпечити виконання статутних завдань, вільний доступ до своїх звітів, документів про господарську та фінансову діяльність. Засновники та працівники благодійної організації не мають права отримувати матеріальних переваг і додаткових коштів у зв'язку із своїм становищем в цій організації.

Пенсійні фонди. Пенсійні фонди у західних країнах створюються приватними та державними корпораціями, фірмами та підприємствами для виплати пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій самих пенсійних фондів.

У пенсійних фондах західних країн акумулюються значні довгострокові грошові кошти, які інвестуються переважно в акції приватних компаній як на національному, так і на міжнародних фінансових ринках. Профспілкові фонди є самостійною ланкою західної кредитної системи. Уряд заохочує розвиток пенсійних фондів, тому що частина їх резервів розміщується у короткострокові й довгострокові державні цінні папери.

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) уособлюють ринок ануїтетів. Світова практика пенсійного забезпечення громадян показує, що обов'язкове пенсійне забезпечення, здійснюване за рахунок держави, як правило, гарантує лише мінімальний прожитковий рівень. Більш високий прожитковий рівень забезпечується додатковим пенсійним забезпеченням.

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також: коштів державного бюджету України.

Фінансові компанії - кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів (споживчого, інвестиційного та ін.), проведенні фінансових операцій. Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок строкових депозитів (як правило, 3-6 місячних). Вони акумулюють грошові кошти промислових та торговельних фірм, деяких фінансових установ і менше - населення. Фінансові компанії сплачують своїм вкладникам вищі проценти, ніж комерційні банки.

Фінансові компанії з кредитування продажу в розстрочку споживчих товарів тривалого користування надають позички не безпосередньо споживачам, а купують їх зобов'язання у роздрібних торговців та дилерів зі знижкою (як правило, 7 -10%). Розвиток фінансових компаній можливий при широкій насиченості споживчого ринку товарами та послугами, а також активній конкуренції між ними. Фінансові компанії є важливим інструментом проштовхування товарів тривалого користування на ринки для великих промислових корпорацій, особливо в умовах низького попиту та погіршення економічної кон'юнктури.

Фінансові компанії, які займаються обслуговуванням систем комерційного кредиту, надають аванси фірмам, що відвантажують товар, одержуючи при цьому право вимоги щодо боржника (покупця).

Існують фінансові компанії, що спеціалізуються на наданні дрібних позичок індивідуальним позичальникам під високий (лихварський) процент.

2. Особливості оподаткування окремих банківських операцій

Зростання надходжень у державний бюджет багато в чому залежить від дієвого податкового адміністрування. У теорії та практиці оподаткування до цих пір немає єдиного підходу до визначення та утримання податкового адміністрування, відносно комерційних банків. Разом з тим вдосконалення методики податкового адміністрування буде сприяти і підвищенню ефективності роботи кредитних організацій. Необхідність поглиблення теоретичних досліджень і практичних розробок щодо підвищення ефективності податкових важелів впливу на діяльність комерційних банків визначила вибір теми дослідження.

У після кризовий період в Україні такі небанківські фінансові інститути, як кредитні спілки та ломбарди, лізингові і факторингові компанії тощо, не змогли втриматись на ринку фінансових послуг, бо були більш залежними від інституційного середовища, ніж комерційні банки, що в свою чергу визвало недовіру до перших з боку населення та суб'єктів господарювання.

Саме тому комерційні банки як платники податків потребують особливої уваги з боку податкового адміністрування.

До банківської діяльності належить комплекс із трьох основних операцій:

1) прийняття грошових вкладів від клієнтів;

2) надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів;

3) здійснення розрахунків між клієнтами.

Банківська система України складається з двох рівнів: перший представлений Національним банком, другий - комерційними банками. В Україні усі комерційні банки, незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації, виконують операції з залученням тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції) та операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, значно ширше, але саме ці операції є обов'язковими і належать до суто банківських операцій. Згідно зі ст. 47 «Банківські операції» Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III здійснювати їх у сукупності мають право тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію [4]. Саме тому їх називають базовими операціями комерційних банків. Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у цій статті. Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Проміжне положення між традиційними і нетрадиційними операціями займають додаткові операції. До їх складу входять валютні операції, операції з цінними паперами, операції з золотом, дорогоцінними металами і злитками.

До складу нетрадиційних банківських послуг входять всі інші послуги. Їх досить багато, у тому числі:

- посередницькі послуги;

- послуги, спрямовані на розвиток підприємства (упровадження на біржу, розміщенні акцій, юридична допомога, інформаційні послуги та інше);

- надання гарантій і поручительств;

- довірчі операції (включаючи консультації і допомогу в кредитуванні власністю за дорученням клієнта);

- бухгалтерська допомога підприємствам;

- представлення клієнтських інтересів у судових органах;

- послуги з надання сейфів (депозитарні) та інше.

Дослідження проблеми оподаткування банківських операцій містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. Актуальність даних питань викликана недостатньою науковою розробленістю податкового аспекту регулювання діяльності банків, що зумовило суперечливість думок, оцінок та пропозицій, висловлюваних щодо діючої системи податкових правовідносин держави з банківським сектором.

Суспільні відносини, які виникають у процесі оподаткування банківських установ регулюються Конституцією України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про систему оподаткування», «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», указами Президента України, постановами Правління Національного банку України, наказами Державної податкової адміністрації України та іншими нормативними актами органів державної влади і управління.

Специфіка податкової правосуб'єктності банків дозволяє їм одночасно виступати в якості кожного з чотирьох видів суб'єктів податкових правовідносин, до яких слід віднести державні органи та недержавні організації, наділені владними повноваженнями у сфері податкових правовідносин, платників податків, податкових агентів та осіб, що сприяють сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).

Серед особливостей механізму оподаткування банківських операцій можна виділити те, що окремі операції звільняються від сплати податку на додану вартість. Для банків законодавство передбачає додаткові пільги по сплаті податку з прибутку підприємств, що пов'язано з їх обов'язком формувати страхові резерви.

Щодо оподаткування операцій з цінними паперами у банківських установах, визначимо наступне.

Банки ведуть також окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) банком, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим комерційні банки надають також послуги, які, згідно із законодавством, є об'єктом оподаткування. До їх числа, зокрема, належать:

1. лізингові операції;

2. факторингові операції, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, в тому числі компенсаційні папери

3. (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та

4. деривативи;

5. продаж бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток;

6. продаж монет (пам'ятних, ювілейних) для нумізматичних цілей;

7. надання послуг щодо зберігання цінностей юридичних і фізичних осіб;

8. продаж та безоплатна передача основних фондів і товарів.

Також, об'єктом оподаткування ПДВ є отримання від нерезидента послуг (інформаційних, консультаційних тощо), отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України.

Крім розрахунково-касового обслуговування, банки відкривають також рахунки, призначені для формування статутного капіталу новостворених юридичних осіб. Раніше (до 31.03.2005 року) згідно з пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про ПДВ» операції із внесення основних фондів до статутного капіталу юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість. Однак у зв'язку зі змінами до певних нормативно-правових актів цей підпункт ЗУ «Про ПДВ» було викладено в новій редакції, і ця пільга була скасована. Таким чином, увезення на митну територію України основних фондів як внеску до статутного капіталу юридичної особи є об'єктом обкладення податком на додану вартість. Виключення становить лише п. 5.18.3 закону, який тимчасово, до 1 січня 2011 року, звільняє від оподаткування операції з ввезення на митну територію України основних фондів, матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих виробів (крім підакцизних товарів) промисловими підприємствами, які створюють нові виробництва із впровадженням енергозберігаючих технологій, у тому числі ввезення таких товарів як внесків до статутних фондів цих підприємств.

Таким чином, пропонуємо удосконалювати систему оподаткування вітчизняних комерційних банків та вводити податкові пільги для комерційних банків, що направляють банківський капітал у вітчизняне виробництво. Як правило, мова йде про зниження рівня оподатковування доходів у вигляді відсотків, одержуваних від кредитування підприємств і організацій реального сектору економіки. Одночасно пропонується в повному обсязі ухвалювати в зменшення оподатковуваного прибутку банків суми резервів під можливі втрати по позичках. Безперечно, що реалізація названих пропозицій знизить податкове навантаження на банки, але немає такої ж ясності з питанням - чи будуть ці стимули достатніми, щоб активізувати діяльність банків по довгостроковім кредитуванню економіки при існуючих ризиках «неповернень» виданих кредитів.

фінансовий страховий інвестування банківський

Список використаної літератури

1. Податки в Україні : Учбовий посібник. - К. : УкрІНТЕІ, 2003. - 348 с.

2. O. Emre Ergungor, Market-vs. bank-based financial systems: Do rights and regulations really matter? Journal of Banking & - Finance Volume 28, Issue 12, December 2004. - Pages 2869-2887.

3. Закон України «Про систему оподаткування» вiд 25.06.1991 р. № 1251-XII [ Електронний ресурс ] - Режим доступу : http : //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1251-12.

4. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III [ Електронний ресурс ] - Режим доступу : http : //zakon.rada.gov.ua/

5. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР [ Електронний ресурс ] - Режим доступу : http : //zakon.rada.gov.ua/

6. Оподаткування банків : навчальний посібник / [ Сало І. В., Д'яконова І. І., Євченко Н. Г.] - Суми : Університетська книга, 2010. - 208 с.

7. Борисов О. И. Роль налогообложения кредитних организаций. [О.И. Борисов] / Банковское дело (рус.) - 2005/ - № 12/ - C. 56-62.

8. Операції комерційних банків : навчальний посібник / [ А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак] - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 523 с.

9. Бутыльков М.Л. Налогообложение как фактор банковской деятельности: монографія / М. Л. Бутыльков. - М. : Финансы и кредит, 2002. - 184 с.

10. Носков А.С. Корпоративный налоговый менеджмент кредитных организаций / А.С. Носков // Банковские услуги. - 2007/ - № 11. - C. 30-35.

11. Оподаткування фінансових установ: навчвльний посібник / [О.Д. Данілов, В.П. Ходаківська, Л.А. Клюско, Б.М. Горбанський]. - Ірпінь : АДПСУ, 2002. - 268 с.

Размещено на Allbest.ru