Система страхування екологічних і катастрофічних ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система страхування екологічних і катастрофічних ризиків

загальнодержавний страхування екологічний ризик

Реалізація основних принципів охорони навколишнього природного середовища, закладених у рішеннях міжнародних угод і конференцій, у вітчизняних законах і законодавчих актах, найчастіше неможлива через надзвичайну обмеженість ресурсів. Завдання ще більше ускладнюється, коли справа стосується катастрофічних подій і ресурси на запобігання їхнього розвитку, на ліквідацію наслідків і компенсацію понесених збитків потрібні в терміновому порядку і у відносно великих розмірах. Катастрофічні й екологічні ризики для України - жорстка реальність не тільки через аварію на Чорнобильській АЕС, але і тому, що в зонах можливого зараження сильнодіючими отруйними речовинами проживає 15 млн. чоловік, у зонах сейсмічної активності - 11 млн., у зонах можливого катастрофічного затоплення - 7,4 млн., а рівень зносу основних фондів складає біля 36%.

Ситуація вимагає створення надійного і ефективного механізму залучення засобів у природоохоронну. При цьому, природно, для більшості суб'єктів економіки основним мотивом, що спонукає, до фінансової участі в природоохоронній діяльності може бути або механізм владної мотивації, реалізований через адміністративно-командні методи і продиктований турботою про безпеку людей, або економічна вигода. Важлива роль у цьому може бути відведена розвитку і забезпеченню економічної стабільності і безпеки населення, територій і організацій на основі удосконалення страхування екологічних і катастрофічних ризиків.

Страховий ринок в Україні до цього часу розвинений дуже фрагментарно. Питання страхування екологічних і катастрофічних ризиків, навіть в умовах сформованої ринкової системи, є проблематичними. В умовах України на все це ще накладаються труднощі економіки перехідного періоду.

Тим часом, незважаючи на викладені проблеми, уже зараз є певна теоретична і експериментально-практична основа, що дозволяє приступити до удосконалення методів оцінки зазначених ризиків, до розробки законодавчих, нормативних і методичних положень у даній галузі страхування.

Таким чином, розробка основних положень системи та економічних показників для страхування екологічних і катастрофічних ризиків, обрана в якості теми дисертаційного дослідження, є в достатньому ступені необхідною і актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Обраний напрямок дисертаційного дослідження погоджується з роботами, що здійснюються державними відомствами і провідними науковими установами, зокрема, Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, РВПС України НАН України, Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України та ін.

Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження були використані при виконанні таких науково-дослідних робіт: «Теоретичне обгрунтування економічного механізму соціального захисту населення, яке зазнає впливу забруднення навколишнього середовища» №0194U046178; держбюджетна тема «Розробка науково-методичних підходів і методичних рекомендацій по плануванню і реалізації сталого розвитку території», фінансується Міністерством освіти України; фундаментальна тема «Економіка сталого розвитку: макро- і мікроекономічні механізми забезпечення», фінансується державним фондом фундаментальних досліджень України (№84/21). Результати дисертаційного дослідження використані також при виконанні проекту №95-06-17260 «Теоретические и экспериментальные проблемы страхования риска загрязнения окружающей природной среды» в Інституті проблем ринку РАН, що фінансується Російським фондом фундаментальних досліджень.

Теоретичні положення дисертації знайшли відбиток при підготовці учбово-методичних матеріалів по дисциплінах «Розвиток і розміщення продуктивних сил», «Економіка природокористування», «Безпека життєдіяльності» (впроваджені в навчальний процес у Сумському державному університеті і Українській академії банківської справи).

Мета і завдання дослідження

Основною метою дисертаційної роботи є вироблення пропозицій по створенню загальнодержавної системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків, обумовлених як природними процесами, так і антропогенними факторами, а також розробка методичних рекомендацій і економічних показників, що забезпечують реалізацію цих пропозицій.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі вирішуються наступні завдання:

проаналізувати категорійний і понятійний апарат загальної теорії страхування, екологічного страхування, страхування катастрофічних ризиків, теорії ризиків;

класифікувати напрямки розвитку страхування екологічних і катастрофічних ризиків, дати рекомендації по удосконаленню системи страхування в рамках основних із цих напрямків;

установити співвідношення і залежності між основними методами оцінок економічного збитку і страхового збитку, запропонувати конкретні рекомендації по оцінці економічних наслідків настання страхової події та оцінці страхового збитку для деяких видів страхування;

розробити основні положення по визначенню тарифних ставок у страхуванні та адаптувати їх для страхування екологічних і катастрофічних ризиків;

сформулювати основні концептуальні положення системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків, а також виробити пропозиції по удосконалюванню законодавчої і нормативної бази страхування зазначених ризиків;

розробити пропозиції і рекомендації по організації страхування окремих конкретних екологічних і катастрофічних ризиків.

Наукова новизна отриманих результатів

Новизна наукових положень дисертаційної роботи полягає в наступному:

на базі розвитку і удосконалення окремих підгалузей і видів страхування, пропонується система забезпечення економічної стабільності підприємств і безпеки населення від природньо-антропогенних катастроф, що дозволить залучити додаткові фінансові ресурси в реалізацію превентивних заходів і мінімізувати екологічні і катастрофічні ризики;

удосконалені основні положення теорії ризиків і вироблені рекомендації по розвитку механізму врахування катастрофічних і екологічних ризиків у страхуванні;

розроблено пропозиції по оцінці економічного збитку від реалізації екологічних і катастрофічних ризиків, а також по оцінці страхового збитку для системи страхування;

розроблено рекомендації по обгрунтуванню і розрахунку тарифних ставок в окремих видах екологічного страхування і страхування катастрофічних ризиків;

запропоновано порядок і правила страхування конкретних екологічних і катастрофічних ризиків.

Практичне значення отриманих результатів

Практичне значення отриманих результатів визначається обгрунтованими пропозиціями щодо удосконалення принципів, методів, економічних показників, а також структури керування страхуванням екологічних і катастрофічних ризиків.

Впровадження рекомендацій по оцінці економічного збитку від природньо-антропогенних катастроф, по оцінці страхового збитку і визначенню страхових тарифів дозволить істотно спростити основні процедури в рамках розглянутих напрямків страхування. Ефективна політика акумулювання тимчасово вільних фінансових ресурсів страхувальників дасть можливість попереджати реалізацію страхових подій або, принаймні, мінімізувати їхні наслідки.

Розроблені і удосконалені методичні підходи до оцінки страхового збитку і визначенню тарифних ставок можна використовувати в рамках інших підгалузей і видів страхування.

Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування в таких вищих навчальних закладах як Українська академія банківської справи і Сумський державний університет, а також в Інституті проблем ринку РАН. Вони також використовувалися в роботі Штабу ЦО і НС Сумської обласної держадміністрації.

Особистий внесок здобувача

Наукові результати, що виносяться на захист, отримані особисто автором. Дана обставина знайшла відбиток в опублікованих роботах.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертаційної роботи були повідомлені і схвалені на науково-практичних конференціях у м.Карлсрує (Technological civilization impakt on the environment. Situation in the post-Soviet area/ International Symposium. Karlsruhe, Deutschland, 22-26 April 1996), м.Братислава (Third International Conference on Ethics and Environmental Policies «The new Europe: transformation and environmental issues», Slovak Republic, Bratislava, 1996, September 26-28), м.Суми (науково-практичні конференції: «Социально-экономическое развитие и экология», 1992; «Механизм управления природопользованием», 1993; «Актуальные проблемы экономики природопользования», 1996), м.Москві (Всеросійські конференції «Теория и практика экологического страхования», 1995, 1996), м.Ризі (15 th International Conference of WACRA-EUROPE e.V. «Environmental Management in States with Coastal, July 8-12, 1998).

Публікації

За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11 робіт, у котрих особисто автору належить більш 3,0 д.а.

Структура роботи

Дисертація складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатка. Повний обсяг дисертації - 184 сторінки, у тому числі на 24 сторінках розміщено 7 таблиць, 9 ілюстрацій і додатки. Список використаних літературних джерел складає 126 найменувань.

У «Вступі» обгрунтована актуальність дослідження, визначені мета і основні завдання роботи, охарактеризовані наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, подані відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Страхування як механізм забезпечення економічної стабільності та екологічної безпеки населення, організацій і територій» проводиться аналіз потенційних і фактичних наслідків реалізації катастрофічних і екологічних ризиків.

В даний час, незважаючи на всі досягнення науково-технічного прогресу, населення, організації та окремі території як і раніше піддаються дуже серйозній небезпеці через стихійні лиха, а імовірність опинитися в зоні впливу значної техногенної аварії істотно зросла. Причому, у силу цілого ряду причин, коли мова йде про глобальні катастрофи, уже неможливо виділити суто природні або антропогенні. Практично всі катастрофи зараз є природньо-антропогенними. Збиток, що наноситься цими катастрофами, важко недооцінити, тому що він складає до 4% ВВП країни.

Тим часом, більш-менш ефективної системи матеріально-фінансового захисту від реалізації катастрофічних ризиків, у тому числі від глобальних екологічних ризиків, не існує не тільки у нас, але й у країнах ринкової економіки. Природно, державі найчастіше не під силу самостійно здійснювати заходи по попередженню природньо-антропогенних катастроф і ліквідації їхніх наслідків.

Зроблений у дисертаційному дослідженні аналіз наукових праць закордонних і вітчизняних авторів в галузі страхування катастрофічних і екологічних ризиків показав наступне.

Страхування екологічних ризиків на заході розвивалося в рамках страхування майнової відповідальності, пов'язаної із збитком від забруднення. Страхування в цих країнах є могутнім фінансовим механізмом, що регулює цілий ряд проблем, що стосуються безпечної роботи підприємства та його відповідальності перед третьою стороною, а також питань охорони навколишнього середовища.

Звертатись до страхування відповідальності потенційних порушників змушує, насамперед, жорсткість судових рішень у випадку порушення природоохоронного законодавства. При цьому досить поширене добровільне страхування відповідальності за відшкодування збитку від аварійного забруднення навколишнього середовища в рамках загального страхування цивільної відповідальності підприємств.

Поряд із страхуванням за забруднення навколишнього середовища в рамках загальногромадянської відповідальності, резервування засобів на цілі відшкодування збитку від аварійного забруднення здійснюється шляхом взаємного страхування промислових компаній (створення ними об'єднаних страхових фондів) або шляхом створення власних резервних фондів (із відповідною відмовою від послуг страхових компаній і від спільного страхування).

В дисертації зазначається, що страхування катастрофічних ризиків розвинено досить слабко і в державах з ринковою економікою. Як окремий вид страхування катастрофічних ризиків розглядається тільки страхування від збитку, нанесеного бурею, а частина катастрофічних ризиків страхуються відповідно до Загальних умов страхування від вогню.

В Україні катастрофічні ризики в даний час не страхуються взагалі, хоча в окремих нормативних документах такі види страхування передбачені. Практично не підлягають страхуванню і екологічні ризики, що обумовлено: по-перше, відсутністю термінологічної усталеності в даній галузі страхування; по-друге, непевністю страховиків і страхувальників у повному дотриманні умов договору при проходженні позову в суді; по-третє, складністю відшкодування витрат на усунення наслідків порушення навколишнього середовища; по-четверте, відсутністю методик оцінки ймовірних збитків від аварійного забруднення навколишнього природного середовища та інших природньо-антропогенних катастроф, а також відсутністю відповідних методик розрахунку тарифних ставок; по-п'яте, відсутністю повноцінного і стабільного законодавства в галузі страхування взагалі, у тому числі в галузі страхування екологічних і катастрофічних ризиків та ін.

Таким чином, на основі аналізу закордонного та вітчизняного досвіду економіки природокористування, пропонується розвивати систему залучення коштів на попередження надзвичайних ситуацій і компенсацію понесених втрат, шляхом удосконалення страхового ринку, для чого впроваджувати нові напрямки страхування екологічних і катастрофічних ризиків. Пропозиції щодо нових видів страхування наводяться у таблиці 1.

В другому розділі «Методичне забезпечення процедури страхування екологічних і катастрофічних ризиків» здійснене дослідження страхового ризику як категорії ймовірності і як функції втрат.

Найбільш складні і важливі проблеми в страхуванні екологічних і катастрофічних ризиків на сьогоднішній момент обумовлені відсутністю методичних розробок щодо ймовірностної оцінки даних ризиків і оцінки втрат при їхній реалізації.

Таблиця 1. Класифікація страхування по екологічних і катастрофічних ризиках

У дисертації пропонується оцінювати імовірність катастрофічних, тобто рідкісних, подій відповідно до найбільш поширеної їхньої моделі - розподілом Пуасона, що є граничним випадком біномінального розподілу (розподіли Бернуллі).

Визначаються основні співвідношення для обчислення індивідуального і групового техногенного ризику для життя людей. При цьому приймається до уваги, що в розгляненій галузі можуть відбутися різні інциденти, кожний із яких, в свою чергу, може породити катастрофічні реалізації.

Розглянуто катастрофічні ризики природного походження, що зроблено на прикладі сейсмічних ризиків. У результаті подані формули імовірнісних оцінок руйнування деякої кількості будинків із їхнього визначеного числа, математичного очікування і середнього квадратичного відхилення випадкового розміру кількості людей, що знаходяться в будинках різних типів.

Пропонується ввести в практику оцінки тимчасову функцію катастрофічного ризику, що є випадковою функцією і дорівнює кількості людей, що знаходяться у зоні реалізації цього ризику.

У роботі робиться оцінка ролі, місця, основного змісту і взаємних співвідношень для показника економічного збитку від катастрофічних подій (як окремого випадку - еколого-економічного збитку) і страхового збитку (мал. 1).

Установлено, що значний досвід оцінки еколого-економічного збитку, що накопичений у сфері економіки природокористування і охорони навколишнього середовища, фактично не використовується в теорії і практиці страхування. Виходячи з цього, запропоновані можливі напрямки інтеграції методологій і методик між зазначеними галузями господарсько-економічної діяльності. Для еколого-економічного збитку встановлені потенційні співвідношення розмірів збитку як загальноекономічної категорії і як показника, використовуваного в страхових відношеннях.

Істотна увага приділяється оцінці економічного збитку від катастрофічних подій. Для цього розглядається оцінка медіани максимального збитку від одиничної події за інтервал часу Т. Поток катастроф вважається пуасоновським із середньою інтенсивністю подій у рік. При цьому оцінюється звичайним способом: якщо за час спостережень t відбулося N катастроф, то одержимо оцінку інтенсивності у вигляді:

Для функції розподілу збитку від катастроф U(x) функція розподілу максимального збитку U_max(x) за Т років (за умови, що відбулася, принаймні, одна подія) має вигляд

U_max (x) = {exp(TU(x)) - 1} / (exp(T) - 1)

Тоді медіана максимального збитку дорівнює кореню рівняння

U_max (x) = (T)^-1 ln {(e^T + 1) / 2}

Найбільш характерним є окремий випадок, коли максимальний збиток можна описати розподілом Парето. Тоді не обов'язково, щоб це наближення виконувалося для усієї функції U_max (x). Досить, щоб воно виконувалося для значень, що перевищують деякий поріг, на розмір якого накладається обмеження вимогою статистичної надійності оцінки параметрів модельного розподілу Парето.

Теоретичною базою страхового бізнесу є актуарні розрахунки, тобто система математичних і статистичних закономірностей, що регламентують відношення між страховиком і страхувальником (розрахунки по утворенню і витраті страхового фонду в довгострокових страхових операціях, або в більш широкому тлумаченні - розрахунки тарифів по будь-якому виду страхування).

До кількості основних показників, з якими оперує фактурна математика в розглянутих видах страхування, варто відносити: кількість об'єктів страхування; кількість страхових подій; кількість об'єктів, що постраждали в результаті страхових подій; сума зібраних страхових платежів; сума виплаченого страхового відшкодування; страхова сума для будь-якого об'єкта страхування; страхова сума, що припадає на ушкоджений об'єкт сукупності, що спостерігається; якість і рівень забруднення навколишнього природного середовища на територіях, де знаходиться об'єкт страхування; смертності населення проживаючого на територіях, що забруднюються; імовірність настання страхового випадку по одному договору страхування та ін.

Особливе значення в страхуванні надається обчисленню тарифної ставки, тобто ціни страхового ризику та інших витрат по конкретному договору страхування. Тарифна ставка, по якій оформляється договір страхування - є брутто-ставка, що складається з нетто-ставки і навантаження. Саме нетто-ставка виражає ціну страхового ризику (пожежі, повені, аварійного забруднення та ін.). Навантаження ж покриває видатки страховика по організації і проведенню страхової справи, включає відрахування в запасні фонди і прибуток.

При страхуванні катастрофічних ризиків у тарифну ставку включають ризикову надбавку, призначену для створення щорічного страхового фонду.

При добровільному екологічному страхуванні (майновому) і страхуванні катастрофічних ризиків (майновому), нетто-ставка відповідає середнім виплатам страховика і визначається в розрахунку з деякої кількості одиниць страхової суми (наприклад, 100 грошових одиниць) як відношення розміру середнього відшкодування по одному договору страхування помноженого на імовірність настання страхового випадку до середньої страхової суми по одному договору.

Найбільші проблеми при організації даного виду страхування зв'язані з обчисленням страхових сум, а, отже, і з оцінкою економічного і страхового збитків, що заподіюються в результаті порушення навколишнього середовища страхувальникам.

При обов'язковому екологічному страхуванні, тобто страхуванні відповідальності підприємств - власників джерел потенційного забруднення навколишнього середовища, у якості страхової суми може виступати прибуток підприємства, співвіднесений із ступенем небезпеки даного виробництва і помножений на коригувальний коефіцієнт.

Особливий інтерес представляє обчислення економіко-страхових показників для запропонованого в дисертаційному дослідженні такого виду екологічного добровільного особистого страхування, як змішане страхування життя, що повинно бути модифікованою та удосконаленою формою звичайного змішаного страхування життя і буде складати: страхування на дожиття до визначеної кількості років у зоні з визначеним рівнем і якістю забруднення, страхування на випадок смерті в результаті впливу забрудненого середовища, страхування на випадок хвороби і втрати здоров'я.

Основою побудови тарифних ставок тут повинні стати не тільки таблиці смертності і тривалості майбутнього життя, традиційно використовувані в страхуванні життя, але і, запропоновані в роботі, таблиці захворюваності в залежності від забруднення навколишнього середовища.

Система страхування по даному виду будується на двох основних положеннях: для людей проживаючих (працюючих) у зоні підвищеного забруднення навколишнього середовища імовірність занедужати деякими специфічними хворобами набагато вище, чим для тих, хто живе у відносно благополучних районах; джерелом випадковості є невизначеність моменту хвороби і/або смерті реципієнта.

Річні нетто-ставки на дожиття до визначеного терміну n у забрудненому районі і на випадок смерті в результаті впливу забрудненого навколишнього природного середовища пропонується визначати по формулах:

(4)

де _nE_xj - річна нетто-ставка по страхуванню на дожиття особи у віці х до n-ї кількості років у територіальній зоні забруднення з умовним навантаженням j;

l_x+n - кількість осіб, що дожили до закінчення терміна страхування;

l_x - кількість осіб, що уклали договори страхування у віці х років;

v - коефіцієнт дисконтування;

S - страхова сума;

_nA_xj - річна нетто-ставка по страхуванню на випадок смерті в результаті впливу на застраховану особу забрудненого навколишнього середовища;

d_x, d_x+1 … d_x+n-1 - кількість осіб, що вмирають протягом терміну страхування;

1/_na_x - коефіцієнт розстрочки, що являє собою вартість внесків у розмірі 1 грошової одиниці, що вносяться протягом визначеного терміна наприкінці або на початку кожного страхового року.

У третьому розділі «Організація страхування екологічних і катастрофічних ризиків» сформульовані основні концептуальні положення організації системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків.

В даний час в Україні передбачена адміністративна, кримінальна, дисциплінарна і цивільна відповідальність за порушення навколишнього природного середовища (суцільні лінії на мал. 2).

За забруднення навколишнього середовища стягується відповідна плата. Створено єдину систему позабюджетних екологічних фондів, у які поступають: плата за викиди, скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів і інші види забруднення; адміністративні штрафи. Для аналізу цієї системи, в дисертаційному дослідженні розглядається гіпотетична ситуація.

Припускається, що промислове підприємство (А) забруднює навколишнє середовище, допускаючи не тільки нормативний викид, але і наднормативний, і аварійний. Його впливу піддається підприємство (В) і приватне домоволодіння (С). По існуючій схемі платежі за нормативне і наднормативне забруднення, а також штрафи за аварійне забруднення надійдуть у місцевий екологічний фонд. Далі ці кошти розподіляться на реалізацію природоохоронних заходів місцевого, обласного і державного значення. «Заходи природоохоронного призначення» - це будівництво природоохоронних об'єктів, НДР і ОКР, розвиток матеріально-технічної бази місцевих природоохоронних органів, попередження і ліквідація наслідків стихійних лих і аварійних ситуацій, впровадження екологічно чистих технологій, видача кредитів і позичок під природоохоронне будівництво і т.д. У випадку, якщо позов про заподіяну шкоду пред'явить хтось із суб'єктів В, С, то цей позов буде задоволений у суді, і при цьому буде встановлено, що саме А заподіяв збитки, то вони також повинні бути відшкодовані їм, тобто підприємством що забруднює довкілля. Але, на практиці подібне не застосовується.

Коли ми маємо страхову компанію, що займається екологічним страхуванням, і пропонує власникам В, С застрахувати своє майно від порушення в результаті забруднення навколишнього середовища підприємством А або ж пропонує А застрахуватися на випадок пред'явлення йому позову від третіх осіб, тобто від В, С. У цій ситуації А одержує можливість розосередити в часі виплати по потенційних позовах про заподіяну шкоду, частково переклавши їхній тягар на страхову компанію, а В, С знаходять реальний шанс компенсації понесених збитків, виступаючи в ролі страхувальників або третіх осіб, суспільство - можливість зберегти і поліпшити екологічну обстановку. Викладене подано на мал. 2 штриховими лініями.

У дисертації робиться висновок про те, що положення, коли підприємство- забруднювач у законодавчому порядку зобов'язують двічі виплачувати збиток, що вони наносять, неприпустимо. Існуюча система збору платежів за забруднення навколишнього середовища вже застаріла і повинна бути цілком трансформована. Одним із варіантів може бути її перетворення в обов'язковий екологічний податок, що, як і раніше, може поступати в позабюджетні фонди і витрачатися на превентивні природоохоронні міри.

Таким чином, розвиток системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків дозволяє: зменшити витрати підприємств по задоволенню претензій третіх осіб у зв'язку зі збитком, нанесеним їм забрудненням навколишнього середовища; дати гарантію постраждалим в одержанні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового положення підприємства-забруднювача; виконувати функції контролю за здійсненням підприємствами мір безпеки; бути одним із джерел фінансування заходів щодо забезпечення безпеки і т.п.

При подальшому розвитку системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків можуть бути прийняті різні стратегічні напрямки: страхування даних ризиків у рамках наявних традиційних видів страхування; формування самостійних видів страхування даних ризиків; комбінація перших двох напрямків. Другий напрямок є найбільш радикальним, потребуючим термінового прийняття декількох законів про обов'язкове страхування, і воно в умовах реформування економічної системи може виявитися найефективнішим .

У цілому повинно передбачатися прийняття і поетапна реалізація відповідної Концепції, що, у першу чергу, повинна включати:

прийняття пакета наступних Законів України «Про обов'язкове екологічне страхування» (страхуванню відповідальності осіб - власників джерел підвищеної екологічної небезпеки), «Про обов'язкове страхування від повеней» (майнове страхування), «Про обов'язкове страхування від метеорологічних небезпечних явищ» (майнове страхування) і ін.;

обов'язковість створення і функціонування державного фонду страхування від катастрофічних ризиків (у тому числі, екологічних), галузевих страхових фондів, територіальних страхових фондів і фондів самострахування на підприємствах (це може бути зроблене поряд із попередженням інших ризиків у рамках створення фондів боротьби з надзвичайними ситуаціями);

створення пільгових умов для розвитку добровільного майнового страхування (майно усіх видів власності) і особистого страхування (страхування на випадок втрати працездатності, на випадок смерті, на дожиття до визначеній кількості років у зоні визначеного рівня забруднення та ін.).

Яким чином будуть виглядати фінансово-економічні взаємовідносини між окремими суб'єктами економіки з розвитком системи страхування катастрофічних і екологічних ризиків, подане нами на мал. 3.

У дисертації досліджувані особливості побудови статичних і динамічних моделей страхування як із погляду клієнта страхової фірми, так і з позиції страховика при прийнятті на страхування екологічних і катастрофічних ризиків. Зокрема, проілюстровані різні емпіричні принципи вибору страхових внесків, розглянуте функціонування страхової компанії на основі такого критерію, як імовірність руйнування, подані схеми перерозподілу ризику.

У якості ілюстрації отриманих у дисертації рекомендацій розглядається процедура страхування ризиків повеней. При цьому, загальна схема аналізу, оцінки і керування ризиком від повеней наступна: виявлення і прогноз повеней, їхньої інтенсивності, повторюваності, площі затоплення; районування затоплюваних площ по показниках повені, по видах господарського використання, по чисельності населення; оцінка уразливості об'єктів; прогноз розвитку вторинних синергічних ефектів; повне картографування і аранжування ризиків; установлення припустимих рівнів ризиків і прийняття рішень по управлінню ризиком від повеней.

Оцінка ступеня небезпеки процесів і уразливості територій і об'єктів здійснюється на основі експериментальних і теоретичних досліджень, з обліком інформації щодо уразливості територій і об'єктів під час минулих подій. Тут оцінюється дві ймовірності характеристики: ступінь небезпек (інтенсивності) затоплення та уразливість об'єкта небезпек, що дає можливість оцінити ризик від процесів затоплення, необхідний для розрахунку тарифних ставок по страхуванню від повеней.

Висновки

Дослідження проблеми удосконалення природокористування і природоохорони шляхом створення системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків дозволило зробити наступні висновки.

В умовах економіки перехідного періоду мають місце серйозні проблеми фінансового характеру, пов'язані з попередженням техногенних аварій і локалізацією стихійних лих, компенсацією збитків і ліквідацією наслідків. Назріла необхідність у створенні економічного механізму, який би дозволив втягнути в рішення проблеми якомога більше коло суб'єктів економічних відношень.

На підставі цього була поставлена мета і сформульовані завдання дисертаційного дослідження, результатом яких стали наступні висновки:

реальним і ефективним механізмом залучення ресурсів у діяльність по збереженню екологічної безпеки населення і територій може стати страхування екологічних і катастрофічних ризиків;

існуюча практика страхування не має достатньої систематизації і класифікації, тому в роботі виконане дослідження категорійного і понятійного апарату загальної теорії страхування, екологічного страхування, страхування катастрофічних ризиків, теорії ризиків, а також існуючої системи, структури і класифікації страхування, на основі чого удосконалено систематизацію і класифікацію страхування;

розвиток страхування безсумнівно зажадає розробки і розвитку принципово нових видів страхування, що охоплюють екологічні і катастрофічні ризики;

страхування екологічних і катастрофічних ризиків, у силу їхнього спустошливого впливу і значних страхових виплат, можливо тільки з прийняттям загальнодержавної Концепції і розвитком системи страхування в цілому, у першу чергу, прийняття пакета Законів України: «Про обов'язкове екологічне страхування» (страхуванню відповідальності осіб - власників джерел підвищеної екологічної небезпеки), «Про обов'язкове страхування від повеней» (майнове страхування), «Про обов'язкове страхування від метеорологічних небезпечних явищ» (майнове страхування) і ін.

розвиток системи страхування вимагає також удосконалення методичних підходів по ймовірностній оцінці ризику, по оцінці економічного і страхового збитків, по розрахунку тарифних ставок і сум, що необхідно здійснювати по кожному виді природньо-антропогенних катастрофічних подій, що розглядаються в якості страхових.

Отримані в роботі результати можуть бути використані:

законодавчими органами при розвитку страхування в Україні;

Міністерством охорони навколишнього середовища і МНС при інтеграції своєї діяльності по попередженню надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків з іншими організаціями і відомствами;

Комітетом по нагляду за страховою діяльністю і страховими компаніями при організації страхування екологічних і катастрофічних ризиків та ін.

Список опублікованих робіт

1. Козьменко О.В. Некоторые оптимизационные модели в природоохранной деятельности// Материалы международной научно-практической конференции «Управление природопользованием в регионе», 17-19 мая 1994, Сумы. - С.63-64.

2. Козьменко О.В. Экономическая оценка риска промышленных аварий// Современные технологии, экономика и экология в промышленности, на транспорте и в сельском хозяйстве/ Сборник статей по материалам 5-й международной научно-методической конференции. - Киев-Алушта: Институт содержания и методов обучения МО Украины, 1998. - С.245-247.

3. Методология оценки экономического ущерба по основным реципиентам и субъектам экономики// В кн.: Оценка последствий чрезвычайных ситуаций/ Г.Л.Кофф, А.А.Гусев, Ю.Л.Воробьев, С.Н.Козьменко. - М.: Изд.-полигаф. компл. РЭФИА, 1997.- С.162-183 (Співавтори - Г.Л.Кофф, А.А.Гусев, Ю.Л.Воробьев, С.Н.Козьменко, особисто автора 0,3 д.а.).

4. Некоторые подходы к оценке риска в страховании// В кн.: Оценка последствий чрезвычайных ситуаций/ Г.Л.Кофф, А.А.Гусев, Ю.Л.Воробьев, С.Н.Козьменко. --М.: Изд.-полигаф. компл. РЭФИА, 1997. - С.334-346 (Співавтори - Г.Л.Кофф, А.А.Гусев, Ю.Л.Воробьев, С.Н.Козьменко, особисто автора 0,2 д.а.).

5. Моткин Г.А., Козьменко С.Н., Козьменко О.В. Основные положения и перспективы развития экологического страхования в России// Экономика природопользования. Обзорн. инф. - М.: ВИНИТИ, 1997. - вып.3. - С.32-143 (Особисто автора 1,5 д.а.).

6. Моткин Г.А., Козьменко С.Н., Волкова Л.В., Козьменко О.В. Некоторые проблемы и перспективы развития экологического страхования// Труды второй всероссийской конференции «Теория и практика экологического страхования» - М.: ИПР РАН, ЦЭМИ РАН, 1996. - С. 56-61 (особисто автора 0,3 д.а.).

7. Volkova L.V., Kozmenko O.V., Kozmenko S.N. Problems and perspective of ecological systems/ Technological civilization impakt on the environment. Situation in the post-Soviet area./ International Symposium. Karlsruhe, Deutschland, 22-26 April 1996 (особисто автора 0,02 д.а.).

8. Volkova L.V., Kozmenko O.V., Kozmenko S.N. Making-decision for pure rationality to ecologically-ethical priorities/ Third International Conference on Ethics and Environmental Policies «The new Europe: transformation and environmental issues», Slovak Republic, Bratislava, 1996, september 26-28 (особисто автора 0,02 д.а.).

9. Volkova L.V., Kozmenko O.V. Insurance as basis of catastrophical risk management in coastal regions // 15 th International Conference of WACRA-EUROPE e.V. «Environmental Management in States with Coastal Problems: Through Research, Education & Leadership to Sustainable Development», July 8-12, 1998, University of Latvia, Riga. - С.22 (особисто автора 0,02 д.а.).

Размещено на Allbest.ru