Організація та ефективність біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (165 найменувань) та 22 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 173 сторінки комп'ютерного тексту, містить 14 таблиць і 21 рисунок.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні основи формування і функціонування біржового аграрного ринку" опрацьовано теоретичні засади формування та ефективного функціонування біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, розкрито сутність і економічний зміст категорії "товарна біржа", обґрунтовано доцільність виділення додаткових етапів розвитку біржової торгівлі в Україні та світі, узагальнено зарубіжний досвід організації та регулювання біржової діяльності.

Узагальнення теоретичних основ формування і функціонування біржової торгівлі дозволило розкрити економічну сутність та уточнити зміст категорії "товарна біржа" - як організованого, постійно діючого ринку масових, стандартизованих, замінних товарів та товарних деривативів, на якому в умовах вільної конкуренції формуються ціни, здійснюється їх котирування, забезпечується деперсоніфікація й публічність торгу та зниження трансакційних витрат.

Дослідження еволюції біржової торгівлі у світі довели доцільність виділення ще двох етапів розвитку біржової торгівлі у світі: нульовий (підготовчий), який би враховував передумови виникнення біржової торгівлі - формування організованих ринків оптової торгівлі, адже спочатку виникли купці (брокери), які на базі традицій та принципів ярмаркової торгівлі організували біржу; і шостий (сучасний) - впровадження електронних форм біржової торгівлі та інтеграція національних бірж в Єдину світову біржову систему, адже саме використання електронної біржової торгівлі дозволило об'єднати біржі, що діють на різних континентах земної кулі, в Єдиний світовий біржовий ринок. Така система торгівлі переводить біржові ринки в якісно новий стан, робить їх більш відкритими, що, в свою чергу, веде до максимальної концентрації світового попиту й пропозиції, загостренню конкуренції та формуванню справедливої ринкової ціни. (рис. 1).

Рис. 1. Генезис біржової торгівлі у світі

Еволюція біржової торгівлі в Україні також має свої характерні для різних історичних періодів етапи становлення (рис. 2). Біржову торгівлю в Україні, було започатковано ще у 1796 р., проте, в той час, коли біржові ринки у світі динамічно розвивалися, вдосконалюючи свої функції, форми та механізми торгівлі, перетворюючись з організованих ринків оптової торгівлі у світові центри ціноутворення, українські біржі внаслідок різних обставин були вимушені двічі повністю припиняти своє існування (1914-1921 рр. - Перша світова війна і революція 1917 р.; 1930-1990 рр. - несприйняття принципів біржової торгівлі планово-розподільчою політикою держави), при цьому, повністю втрачаючи набутий досвід організації біржової торгівлі.

Рис. 2. Генезис біржової торгівлі в Україні

Чергове відродження біржової торгівлі в Україні у 90-х роках минулого століття відбувалося штучно за адміністративною ініціативою (спочатку - біржі, потім - брокери), за відсутності єдиного правового поля. Питання організації та функціонування бірж залишалися відкритими, і кожна нова біржа при створенні й подальшій діяльності, з одного боку, спиралася на досвід інших бірж, а з іншого вносила власні нововведення в біржову справу, спотворюючи сутність і призначення біржі. Таким чином, в Україні сформувалися біржі, які відображають умови економіки перехідного періоду і мають українську специфіку за формами створення, кількістю, територіальним розміщенням та структурою реалізованих товарів, що породжує безліч негативних проявів у їхній діяльності.

У 2005 р. в Україні була створена перша державна Аграрна біржа. Однак, вже в перші роки діяльності довела свою нездатність адекватно відповісти на вимоги, які постають перед українським біржовим ринком та сприяти розвитку біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, оскільки, ні механізм створення такої біржі, ні принципи її функціонування не відповідають загальноприйнятій світовій практиці організації біржової торгівлі й цінового регулювання, що вказує на безперспективність її створення.

У літературі виділяють три основні моделі, які характеризують рівень державного втручання в регулювання біржової діяльності - американську (орієнтація на самоуправління та самоконтроль), англійську (поєднання значного впливу держави та органів саморегулювання) та французьку (визначальна роль держави в контролі за діяльністю біржових структур і ринку). Детальне вивчення та порівняння яких, дозволило зробити висновок, що біржова торгівля не може бути саморегульованою, оскільки вона стає вразливою до неринкової поведінки й маніпулювання з боку великих гравців та призводить до монополізації ринку. Державне регулювання має бути невід'ємною складовою у функціонуванні біржового ринку, проте держава не повинна зайвим тиском та адмініструванням ліквідовувати принципи ринкової економіки. Мета державного регулювання - постійна координація та контроль за діяльністю бірж і учасників біржової торгівлі, упередження будь-яких маніпуляцій, нечесної торговельної практики та шахрайств на біржовому ринку. З цією метою в усіх державах (незалежно від моделі управління) створені і діють спеціальні (державні) органи регулювання: у США таким органом є Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі, в Англії - Рада з цінних паперів та інвестицій, у Франції - Комісія по ф'ючерсним товарним ринкам. В Україні відсутній орган державного регулювання, всі функції управління та контролю виконують органи саморегулювання - Національна асоціація бірж України та Союз аграрних бірж України.

У другому розділі "Сучасний стан біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні" проведено оцінку сучасного стану та визначено фактори, які зумовлюють неефективне функціонування біржового аграрного ринку в Україні, з'ясовано вплив законодавчого та нормативно-правового забезпечення на діяльність товарних бірж

На початок 2006 року в Україні було зареєстровано 467 бірж, із них аграрний ринок обслуговує 402 біржі, на яких було укладено 4706 угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції на загальну суму 11,9 млрд. грн. (рис. 3), що становить майже 50 % вартості загального біржового обороту країни.

Переважну більшість (86 %) становлять спотові угоди, форвардні контракти в структурі біржового обороту займають лише 14 %, а торгівля ф'ючерсними контрактами й опціонами повністю відсутня. В той час, як на світовому біржовому ринку перевагу надають саме торгівлі контрактами на термін, тобто грі на цінових котируваннях і хеджуванню, що і складає суть цінової стабілізації ринку.

Рис. 3. Динаміка кількості та вартості біржових угод на сільськогосподарську продукцію (всі види угод і базиси поставок)

Основну частину (понад 90 %) від загальної вартості укладених угод займають угоди для подальшого експорту, що є результатом виконання положень Указу Президента України № 832 від 29.06.2000 року "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва і розвитку ринку зерна", відповідно до якого, з метою створення прозорого ринку зерна та можливості контролю за товарними потоками і ціновою ситуацією, всі експортні контракти на зерно в обов'язковому порядку повинні укладатися і реєструватися на акредитованих для таких операцій біржах. Однак, як показали дослідження, даний Указ не приніс очікуваних результатів. На перший погляд, поява згаданого Указу дійсно призвела до значного збільшення обсягів біржової торгівлі (див. рис. 3), але такі обсяги торгівлі забезпечені штучно шляхом не укладання угод у реальному конкурентному середовищі, коли ціна встановлюється на основі балансу попиту і пропозиції, а шляхом простої реєстрації на біржах угод, укладених на позабіржовому ринку, що підтверджують дані табл. 1, які свідчать про повну відсутність біржової торгівлі в Україні.

Таблиця 1. Обсяг і структура торгівлі зерновими за каналами реалізації

* Переробним підприємствам; населенню в рахунок оплати праці; видано пайовикам в рахунок орендної плати за землю; на ринку.

Джерело: розрахунки автора за даними Держкомстату, САБУ та Державної митної служби України.

Сільськогосподарські підприємства через біржі фактично продають лише 0,1 % від загальної кількості реалізованої продукції, основна ж маса зерна (більше 70 %) реалізується через "інші канали" - комерційним посередникам (зернотрейдерам), після чого, пройшовши процедуру реєстрації на біржі, вивозиться на експорт. Таким чином, увесь експорт українського зерна, як основного конкурентоспроможного товару, контролюють зернотрейдери продовжуючи практику "скуповування зерна з поля" і укладання угод на позабіржовому ринку, уникаючи відкритої конкуренції, та, диктуючи свої ціни., При цьому біржі, не проявивши належної принциповості, перетворилися на звичайних реєстраторів експортних угод. Вважаємо, що зазначене докорінно змінює функції товарних бірж, перетворюючи їх у звичайних гуртових посередників, та віддаляючи від аналогів, які діють в інших країнах. Вітчизняні біржі не можуть бути "індикатором" ринкових цін, який подає виробникам достовірні сигнали про те, на що існує або може бути попит і що саме їм доцільно й вигідно виробляти. Вони не здатні організувати конкурентну оптову торгівлю, формувати реальні ринкові ціни та забезпечити цінову стабілізацію ринку.

Неефективне функціонування біржового аграрного ринку зумовлено як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами.

До об'єктивних відносяться:

- відсутність державного контролю за діяльністю бірж. Не створено спеціалізованого державного регуляторного органу, який би здійснював координацію, контроль та організаційне забезпечення системи біржової торгівлі, що призводить до розриву вертикалі управління. Вищим контролюючим органом залишаються органи самоуправління НАБУ та САБУ, які лобіюють виключно інтереси бірж;

- недосконалість законодавства, що регулює біржову діяльність;

- необґрунтовано велика кількість бірж і штучний поділ біржового аграрного ринку на три ринки: перший представляють акредитовані Мінагрополітики товарні біржі, які мають право здійснювати експортні операції з зерном; другий представлений однією державною Аграрною біржею, на якій Аграрний фонд здійснює політику цінового регулювання і третій - всі інші (361) біржі (універсальні, товарні та товарно-сировинні, агропромислові), які функціонують як звичайні торгово-посередницькі структури, не маючи нічого спільного з біржовою діяльністю. Хаотичне, не виправдане ні станом економіки, ні станом аграрного ринку "розмноження" товарних бірж, кожна з яких діє автономно за власними правилами, (які інколи істотно відрізняються між собою), унеможливлює ефективне проведення цінової політики та регулювання біржової діяльності і в подальшому може призвести до стагнації біржової торгівлі;

- не створено розрахунково-клірингової палати, що, в свою чергу, перешкоджає запровадженню торгівлі ф'ючерсними контрактами та опціонами;

- відсутність належного інформаційного забезпечення (в першу чергу сільськогосподарських товаровиробників).

Суб'єктивними факторами можна вважати:

- відсутність реальних передумов для створення бірж на початку дев'яностих років ХХ ст.;

- небажання виробників і посередників вести чесну прозору торгівлю;

- відсутність необхідних знань та недостатня поінформованість сільськогосподарських товаровиробників щодо технології та переваг біржової діяльності.

У третьому розділі "Удосконалення організації та підвищення ефективності біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні" визначено ефективність біржової торгівлі, розроблено стратегію розвитку біржового аграрного ринку України та науково-обґрунтовані шляхи вдосконалення механізму біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, проведено оцінку діяльності Аграрної біржі і Аграрного фонду та запропоновано новий механізм здійснення інтервенцій, визначено перспективи біржової діяльності на аграрному ринку України.

У процесі дослідження було виділено три підходи до визначення ефективності біржової торгівлі - економічна, соціальна та інституційна.

Економічна означає насамперед ефективність функціонування безпосередньо біржі як господарюючого суб'єкта; соціальна - значення біржі для національної економіки; інституційна - можливості одержання суб'єктами ринку додаткового доходу (ефекту) в результаті купівлі-продажу продукції на біржовому ринку.

Інституційну ефективність визначено по трьох культурах (пшениця, ячмінь, кукурудза), оскільки саме вони займають найбільшу питому вагу (більше 90 %) у структурі реалізації сільськогосподарської продукції на біржах, як за внутрішніми, так і за експортними угодами. В результаті проведеного дослідження визначено, що для сільськогосподарських підприємств (при звичайному режимі оподаткування ПДВ) найбільш вигідно продавати свою продукцію на біржі за експортними контрактами, адже в такому випадку інституційний ефект (додатковий прибуток в середньому по трьох культурах) для них становитиме 43,2 грн./т (рис. 4).

Рис. 4. Інституційна ефективність біржової торгівлі, 2005 р.

Для трейдерів найбільш прибутковим залишається функціонування в сучасних умовах, тобто при реєстрації на біржі експортних угод, укладених на позабіржовому ринку. При цьому інституційний ефект для них становить 15,8 грн./т, тоді як при формуванні експортних партій на біржі в умовах вільної конкуренції - (- 31,6 грн./т). Саме ці кошти втрачають сільськогосподарські товаровиробники реалізуючи продукцію на позабіржовому ринку, адже в умовах ринкової економіки між суб'єктами ринку (продавцями й покупцями) відбувається постійна конкурентна боротьба за право зайняти виграшну позицію, а тому "прибуток" одного контрагента ринку автоматично є "збитком" (або втраченим прибутком) іншого, і навпаки, саме біржа покликана в результаті конкурентної боротьби забезпечити формування "справедливого" рівня цін, та цінову стабілізацію ринку.

На основі визначених факторів, які зумовлюють неефективне функціонування вітчизняних бірж та з урахуванням міжнародного досвіду і прийнятих у світі принципів організації та регулювання біржової діяльності нами запропоновано науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення механізму функціонування біржового аграрного ринку та розроблена стратегія розвитку біржового аграрного ринку, головним принципом якої є створення Єдиної біржової системи в Україні (рис. 5).

Створення Єдиної біржової системи дозволить запровадити електронну біржову торгівлю та проводити торговельні сесії на єдиному майданчику. Кожна біржа може зберегти статус юридичної особи, але торгівля в режимі "on line" дасть можливість швидше обертати товар і гроші. Перехід на автоматичні операції за допомогою електронних торгів забезпечить злиття інформаційних систем, розширить можливості для купівлі-продажу товарів, створить умови для уніфікації правил торгівлі, системи організаційно-технічного й інформаційного забезпечення, що в кінцевому результаті дозволить поліпшити загальну ліквідність ринку, підвищить його ефективність та сприятиме інтеграції українських бірж у Єдину світову біржову систему. Для України створення Єдиної біржової системи є довготерміновою перспективою, для досягнення якої необхідно:

1) оптимізувати кількість бірж шляхом трансформації переважної більшості регіональних бірж у брокерські контори та запровадження ліцензування біржової діяльності з обов'язковим врахуванням раціональності територіального розміщення бірж;

Рис. 5. Модель функціонування українського біржового аграрного ринку

2) забезпечити ефективне регулювання біржової діяльності шляхом створення Комісії з біржового товарного ринку України. Основними напрямками діяльності Комісії має стати: організаційне забезпечення, координація та контроль за діяльністю товарних бірж, брокерських контор і осіб, професійно залучених у біржову торгівлю. Комісії доцільно надати право: видавати ліцензії товарним біржам на право займатися біржовою діяльністю; здійснювати постійний нагляд за їх функціонуванням із метою недопущення реєстрації угод без проведення торгів і маніпулювання цінами; в разі виявлення порушень припиняти дію ліцензії (на термін до 1 року) або анулювати її;

3) прийняти нову редакцію Закону України "Про товарну біржу", якою, зокрема, передбачити створення державного регулятора біржового товарного ринку, удосконалення організаційно-правових засад формування та функціонування розрахунково-клірингових установ, визначити сферу діяльності товарних бірж, правила біржової торгівлі, види біржових договорів і біржових товарів, органи управління й контролю товарної біржі та учасників біржової торгівлі;

4) запровадити торгівлю ф'ючерсними контрактами та опціонами, для чого, в першу чергу, необхідно створити розрахунково-клірингову палату та прийняти Закон України "Про строкові фінансові інструменти", яким будуть передбачені організаційно-правові засади функціонування ф'ючерсного ринку;

5) запровадити обіг складських свідоцтв шляхом врегулювання питань страхування зерна, переданого на зберігання та проведення сертифікації складів;

6) покращити систему моніторингу кон'юнктури біржового аграрного ринку та інформаційного забезпечення його учасників, особливо виробників зерна, адже саме вони не потрапляють у категорію обслуговуваних об'єктів, зробити його регулярним і висвітлювати котирування не лише фактичних (спотових) біржових цін, а й прогноз на наступні місяці (форвардні та ф'ючерсні ціни);

7) розробити і запровадити систему економічних заходів, спрямованих на стимулювання виробників до реалізації сільськогосподарської продукції через прозорі процедури біржового аграрного ринку та забезпечити розвиток сільськогосподарської виробничо-збутової кооперації;

8) удосконалити механізм державного цінового регулювання аграрного ринку шляхом запровадження механізму модифікованих державних інтервенцій, який ґрунтується на концепції використання "форвардів без поставки", в основі якого лежить принцип відшкодування цінових різниць (рис. 6).

Для вилучення частини продукції з ринку в першій половині маркетингового року (коли за рахунок високої пропозиції значно знижується ціна) замість фінансових інтервенцій Аграрний фонд купує у товаровиробника "форвардний контракт без поставки" за цільовою ціною, тобто еквівалентна ціна (ціна що забезпечує розширене відтворення) плюс витрати на зберігання.

Рис. 6. Механізм здійснення модифікованих державних інтервенцій через застосування форвардів без поставки

Розрахунок по форвардному контракту здійснюється не відразу, а по закінченню терміну його дії (по факту поставки продукції), отже Аграрний фонд не несе фінансових витрат, а товаровиробник не може продавати законтрактовану продукцію до закінчення дії контракту (до другої половині маркетингового року, коли ціни на ринку починають рости). Отже, без фінансових витрат держава фактично вилучає частину зерна з ринку (зменшує пропозицію), тим самим стимулюючи зростання ціни. По закінченні терміну дії контракту товаровиробник зобов'язаний виконати поставку законтрактованої продукції, але не безпосередньо Аграрному фонду, а продати її на товарній біржі, тобто здійснити товарну інтервенцію. Після чого Аграрний фонд відшкодує йому цінову різницю між цільовою ціною, передбаченою в контракті, та фактичною ринковою ціною, по якій товаровиробник продав свою продукцію. Для гарантування виконання сторонами зобов'язань по контракту всі розрахунки та платежі мають здійснюватися через кліринговий центр.

Такий механізм здійснення державних інтервенцій, по-перше, дозволить товарним біржам і кліринговим центрам ефективно працювати на першому етапі до запровадження торгівлі ф'ючерсними контрактами та опціонами; по-друге, відпаде необхідність в існуванні, а відповідно і у фінансуванні державної Аграрної біржі; по-третє, це дасть змогу суттєво зменшити навантаження на бюджет, а відповідно буде можливість фінансувати закупівлю більшого обсягу продукції. За нашими розрахунками, для забезпечення фінансових інтервенцій в обсягах, передбачених Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 року, лише по трьох об'єктах державного цінового регулювання (озима пшениця 3 кл., цукор, жито) у 2005 р. держава повинна була витратити 1296,5 млн. грн., тоді як при застосуванні запропонованих нами модифікованих державних інтервенцій лише 326,1 млн. грн.; і головне, ця система створить умови для практичного навчання сільськогосподарських товаровиробників управлінню ціновими ризиками та дасть їм змогу гарантовано отримувати "еквівалентну" ціну, яка забезпечить розширене відтворення і сприятиме відновленню паритетності міжгалузевого обміну.

Висновки

біржа аграрний сільськогосподарський торгівля

1. Узагальнення теоретичних засад формування та функціонування біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією дозволило розкрити економічну сутність та уточнити зміст поняття "товарна біржа" як організованого, постійно діючого ринку масових, стандартизованих, замінних товарів та товарних деривативів, на якому в умовах вільної конкуренції формуються ціни, здійснюється їх котирування, забезпечується деперсоніфікація й публічність торгу та зниження трансакційних витрат;

2. Становлення біржової торгівлі у світі відбувалося з ініціативи купців (спочатку - брокери, потім - біржі), а її подальший розвиток та удосконалення був обумовлений потребами економіки країни і здійснювався одночасно з її ростом. В Україні ж відродження товарних бірж відбувалося штучно (спочатку - біржі, потім - брокери) в період різкого спаду економіки, за відсутності єдиного правового поля, що породило безліч негативних проявів у діяльності товарних бірж. В Україні сформувалися біржі, які відображають умови економіки перехідного періоду і мають українську специфіку за формами створення, кількістю, територіальним розміщенням, характером функціонування, структурою реалізованих товарів тощо.

3. На початок 2006 року в Україні було зареєстровано 467 товарних, ресурсних, аграрних, бірж нерухомості та інших бірж, більшість з яких мають надзвичайно малі обсяги укладених угод або взагалі не працюють. Біржовий аграрний ринок представляють 402 біржі, які штучно розділені на три окремі ринки: перший - акредитовані Мінагрополітики товарні біржі, які мають право здійснювати експортні операції з зерном; другий - одна державна Аграрна біржа, на якій Аграрний фонд здійснює політику цінового регулювання і третій - всі інші біржі (універсальні, товарні та товарно-сировинні, агропромислові) загальною кількістю - 361, які функціонують як звичайні торгово-посередницькі структури не маючи нічого спільного з біржовою діяльністю. Хаотичне, не виправдане ні станом економіки, ні станом аграрного ринку "розмноження" товарних бірж, кожна з яких діє автономно за власними правилами (які інколи істотно відрізняються), унеможливлює ефективне проведення цінової політики та регулювання біржової діяльності і в подальшому може призвести до стагнації всієї біржової торгівлі.

4. У 2006 році на товарних біржах України було укладено 4706 угод на загальну суму 11,9 млрд. гривень, що становить майже 50 % вартості біржового обороту країни (включаючи фондові та валютні біржі). Проте така кількість біржових угод забезпечена штучно, шляхом реєстрації експортних контрактів, укладених на позабіржовому ринку за заздалегідь задекларованими цінами, без проведення торгів у реальному конкурентному середовищі, коли ціна встановлюється на основі балансу попиту і пропозицій, адже фактично товаровиробники через біржі продають лише 0,1-0,2 % від загального обсягу реалізованої продукції. Спрямування своєї діяльності виключно на реєстрацію експортних угод докорінно змінює функції товарних бірж, перетворюючи їх у звичайних гуртових посередників та віддаляючи від аналогів, що діють в інших країнах.

5. Аграрна біржа нездатна адекватно відповісти на вимоги, які постають перед українським біржовим ринком, і сприяти розвитку біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, оскільки механізм створення такої біржі та принципи її функціонування не відповідають загальноприйнятій світовій практиці організації біржової торгівлі й цінового регулювання, що вказує на безперспективність створення цієї біржі.

6. Відсутність законодавчо встановлених правил поведінки на біржовому ринку та прийняття численних нормативно-правових актів - одні з яких сприяли розвитку біржової торгівлі, а інші, навпаки, запроваджували обмеження, які загрожували існуванню біржової діяльності, свідчить про відсутність в Україні послідовного й ефективного державного регулювання біржової діяльності. Однак, як свідчить світовий досвід, конкурентна біржова торгівля не може бути саморегульованою, оскільки стає вразливою до неринкової поведінки й маніпулювання з боку великих гравців, що призводить до монополізації ринку.

7. Неефективне функціонування біржового аграрного ринку зумовлено як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. До об'єктивних відносяться: відсутність державного контролю за діяльністю бірж; недосконалість законодавства, що регулює біржову діяльність; необґрунтовано велика кількість бірж; відсутність розрахунково-клірингової палати (законодавчо не врегульовано питання щодо її організації та функціонування); відсутність торгівлі ф'ючерсними контрактами й опціонами; нестача належного інформаційного забезпечення (передусім сільськогосподарських товаровиробників). Суб'єктивні: відсутність реальних передумов для створення бірж на початку дев'яностих років ХХ ст.; небажання виробників і посередників вести чесну прозору торгівлю; відсутність необхідних знань і недостатня поінформованість сільськогосподарських товаровиробників щодо технології та переваг біржової діяльності.

8. Для сільськогосподарських товаровиробників біржова торгівля є досить ефективною і дозволяє отримати значний інституційний ефект (у 2005 р. товаровиробники від продажу зернових на біржі мали можливість отримати додатково в середньому від 7,9 до 43,2 грн/т залежно від виду угод та умов поставок), однак на практиці, внаслідок різних обставин, селяни не мають можливості скористатися перевагами біржової торгівлі, що спричиняє значні фінансові втрати (за розрахунками, у 2005 р. ці втрати становили - 557,4 млн. грн.)

9. Аграрний фонд не виконує покладені на нього функції і не здатний забезпечити цінову стабілізацію аграрного ринку. Механізм проведення державних інтервенцій недосконалий і потребує величезних витрат держбюджету. Тому нами з метою удосконалення державного цінового регулювання ринку запропоновано новий підхід до інтервенцій, який ґрунтується на концепції використання "форвардів без поставки" і в основі якого лежить принцип відшкодування цінових різниць.

10. Подальший розвиток біржового аграрного ринку повинен відбуватися у напрямку створення Єдиної біржової системи в Україні, для чого необхідно: оптимізувати кількість бірж; забезпечити ефективне регулювання біржової діяльності; прийняти нову редакцію Закону України "Про товарну біржу", в якому, зокрема, передбачити створення державного регулятора біржового товарного ринку та розрахунково-клірингових установ; запровадити торгівлю ф'ючерсними контрактами, опціонами та складськими свідоцтвами; покращити систему моніторингу кон'юнктури біржового аграрного ринку й інформаційного забезпечення його учасників, особливо виробників зерна, зробити його регулярним і висвітлювати котирування не лише фактичних біржових цін, а й прогноз на наступні місяці; розробити і запровадити систему економічних заходів, спрямованих на стимулювання виробників до реалізації сільськогосподарської продукції через прозорі процедури біржового аграрного ринку; забезпечити розвиток сільськогосподарської виробничо-збутової кооперації.

Список опублікованих праць за темою дисертації