Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 368.021

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМИ РЕЗЕРВАМИ СТРАХОВИКА

Рабий Ольга Степанівна

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент

Баранова Вікторія Глібівна,

Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансового менеджменту та фондового ринку, м. Одеса

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Костіна Ніна Іванівна,

Національна академія державної податкової служби України, професор кафедри банківської справи, м. Ірпінь

кандидат економічних наук, доцент

Плиса Володимир Йосипович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту, м. Львів

Провідна установа: Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки, кафедра страхування, м. Тернопіль

Захист відбудеться “30” січня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.055.02 в Одеському державному економічному університеті за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

Автореферат розісланий “28” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.І. Ковальов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційної роботи. В умовах ринкової трансформації економіки страхування посідає особливе місце, забезпечуючи соціально-економічну стабільність і безпеку суспільства, розвиток підприємництва, ефективний захист майнових інтересів громадян від великого кола ризиків.

Страхові компанії відіграють важливу роль в економічних перетвореннях в Україні. Нагромадження значних фінансових ресурсів у страховиків викликає необхідність управляти рухом цих ресурсів, для підтримання на належному рівні фінансового забезпечення страхових зобов'язань. Специфіка управління пов'язана з ризиковим характером діяльності, імовірносним характером настання страхових подій, і як наслідок, невизначеним розміром страхової виплати.

Управління страховими резервами дозволяє своєчасно реагувати на зміни зовнішньої середи та внутрішнього стану страховика і однією з його цілей є формування збалансованого страхового портфеля як основи стабільного фінансового положення страхової компанії.

Науковим та практичним проблемам управління діяльністю страховиків присвячено чимало наукових праць таких дослідників, як: В.Д.Базилевич, В.Д. Бігдаш, І.А. Бланк, Є.Ф. Брігхем, Джеймс Д. Ван Хорн, К.Г. Воблий, Л.М. Горбач, С.С. Осадець, В.Й. Плиса, К.В. Шелехов, Л.О.Юрченко тощо.

Належне місце в дослідженні проблем управління платоспроможністю займають роботи теоретиків та практиків: М.М. Александрової, Джона М. Ваховича, Л.А. Орланюк - Малицької, Л.І. Рейтмана, Т.А. Федорової, В.В. Шахова, А.К.Шихова, А.Д. Шеремета та інших.

Критичний огляд наукових робіт показав, що багато уваги приділяється проблемам та перспективам розвитку страхового ринку, класифікації видів страхування, фінансовій стійкості страхових компаній та ін.

Проте зміни економічних умов породжують нові проблеми, від вирішення яких залежить стабільність та дієвість страхового ринку. При цьому особливу увагу необхідно приділити рішенню питань щодо ефективного управління страховими резервами страховиків. Ще недостатньо розробленими є питання формування фінансових ресурсів страховиків в умовах становлення та розвитку ринкової економіки. Наукового обґрунтування потребує методичне забезпечення оптимізації структури страхових резервів з огляду на прибутковість страхової діяльності та ін. Слід зазначити, що вирішення цих проблем повинне мати комплексний характер, що забезпечить дієвість управлінських заходів, підвищить платоспроможність та ефективність захисту майнових інтересів.

Актуальність означених проблем, необхідність подальших досліджень у цій сфері зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми кафедри фінансового менеджменту та фондового ринку Одеського державного економічного університету “Становлення та особливості розвитку фінансового менеджменту в Україні” (державний реєстраційний номер - 0104V005271).

Особистий внесок автора полягає у дослідженні впливу управління страховими резервами на динаміку доходів страхових компаній, розробці моделей щодо визначення оптимальної величини страхових резервів та розміщення страхових резервів за критерієм прибутковості.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій щодо управління страховими резервами страховика.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які повинні бути вирішені у дисертаційній роботі:

дослідження сутності фінансових відносин, що виникають з приводу формування та використання страхових резервів;

узагальнення теоретичних розробок щодо економічної сутності страхових резервів страховиків, їх класифікації та задач управління ними;

аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду формування та розміщення страхових резервів з урахуванням вимог щодо забезпечення платоспроможності страхових компаній;

дослідження рівня організаційного забезпечення управління страховими резервами страховиків та розробка практичних рекомендацій щодо його удосконалення;

розробка методичних рекомендацій щодо формування оптимального розміру страхових резервів страховика;

розроблення методичних рекомендацій щодо реалізації фінансової стратегії з управління страховими резервами страховика;

розробка методичних рекомендацій щодо вдосконалення оподаткування доходів страхових компаній.

Об'єктом дослідження є процеси формування та управління фінансовими ресурсами страхових компаній.

Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні та практичні аспекти управління страховими резервами страховиків.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи становлять сучасна економічна теорія, теорія фінансового та стратегічного менеджменту, теорії імовірності й математичної статистики, критичний аналіз досліджень вчених в галузі страхування. При дослідженні застосовувались діалектичний метод пізнання, щодо визначення взаємозв'язку і взаємозалежності фінансових ресурсів, страхових фондів і страхових резервів; метод аналізу і синтезу - при дослідженні сутності страхових відносин; метод статистичного порівняння, групування - при дослідженні методів формування страхових резервів, принципів управління страховими резервами страховика і державного нагляду за їх структурою і складом. Методи статистичного моделювання використовувались в процесі побудови економіко-математичних моделей щодо визначення оптимального розміру необхідних страхових резервів та оптимізації доходів при розміщенні страхових резервів у якості інвестиційних ресурсів. У роботі використовується графічний метод для наочного зображення отриманих результатів та виявлених тенденцій.

Джерелами інформації для проведення дисертаційного дослідження виступали законодавчі і нормативні акти України та країн СНД, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, монографічні дослідження та статті провідних зарубіжних і вітчизняних вчених; фінансова звітність вітчизняних страхових компаній.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження формують науково-методичні положення та рекомендації щодо управління страховими резервами страховиків. Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати, які характеризують новизну роботи і особистий внесок здобувача можна викласти таким чином:

вперше:

запропоновано використання поняття “умовно-залучені” кошти страховика, визначена їх сутність, а саме: це сукупність грошових ресурсів, які належать страхувальникам, формуються і управляються страховиком у вигляді страхових резервів та призначені для виконання страхових зобов'язань перед страхувальниками. Це дозволяє відокремити фінансові відносини з приводу формування, використання та управління страховими резервами у страховій галузі в окремий об'єкт дослідження;

одержали подальший розвиток:

вимоги щодо порядку формування страхових резервів страховиків, що дозволило обґрунтувати необхідність створення фонду попереджувальних заходів, як обов'язкового у складі страхових резервів;

методичні підходи до системи управління страховими резервами, використання яких сприятиме удосконаленню організаційної структури страховиків та підвищить ефективність управлінських рішень;

удосконалено:

принципи та методологічні аспекти щодо визначення місії страхової організації, як визначального моменту в управлінні її фінансовими ресурсами;

методичні підходи до побудови моделі розрахунку оптимального розміру страхових резервів у розрізі видів страхування на основі прогнозу надходження страхових платежів та страхових виплат, що дозволяє розрахувати для конкретної страхової компанії оптимальний розмір страхового резерву за певними видами страхування;

підходи щодо побудови моделі розміщення страхових резервів українських страхових компаній, що дозволяє спрогнозувати максимальний доход страхової компанії залежно від прибутковості тих або інших фінансових інструментів, дозволить страховикам приймати зважені та ефективні рішення стосовно інвестування;

підходи до принципів оподаткування доходів страховиків, які створять умови для забезпечення формування доходної частини бюджету, а також будуть стимулювати і регулювати фінансово-господарську діяльність страхових організацій.

Практичне значення одержаних результатів. Результати виконаного дослідження мають теоретичне значення, можуть безпосередньо використовуватись в практичній діяльності страхових організацій та спрямовані на удосконалення управління страховими резервами страховиків.

Запропоновані в дисертаційній роботі висновки та рекомендації схвалені і впроваджені в практику діяльності закритого акціонерного товариства страхової компанії “Лідер” щодо формулювання місії як визначального елементу її стратегії та тактики, а також з метою визначення оптимального розміру страхового резерву за певними видами страхування (акт про впровадження №51 від 16.06.2006 р.); закритого акціонерного товариства страхової компанії “Примор'є” щодо визначення тих видів страхування, за якими необхідно створення резерву коливань збитковості (акт впровадження №1-10/7 від 10.07.2006 р.); акціонерного товариства страхової компанії “Мономах” для визначення доходу від вкладення коштів страхових резервів за законодавчо встановленими напрямками (акт впровадження №117 від 14.08.2006 р.).

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження щодо управління страховими резервами страхових компаній апробовані та використовуються при викладанні дисциплін: “Страхування”, “Фінансове забезпечення страхових зобов'язань”, “Ризик-менеджмент у перестрахуванні” (довідка про впровадження Одеського державного економічного університету від 03.10.2006 р. №01-18/1154).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням важливої теоретико-методологічної проблеми - управління страховими резервами страховика. Теоретичні розробки, обґрунтування та висновки, які містить робота, одержані автором самостійно на підставі всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного та практичного матеріалу, а також шляхом дослідження страхової діяльності страхових компаній Одеської області. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої науково-дослідної роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на таких науково-практичних конференціях: Науково-практична конференція “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (м. Ірпінь, 2002); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” (м. Харків, 2002); Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах” (м. Донецьк, 2003); Всеукраїнська науково-практична конференція “Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні” (м. Київ, 2004); Наукова конференція молодих вчених (м. Одеса, 2006).

Публікації. За основними положеннями наукового дослідження опубліковано 9 статей загальним обсягом 3,2 д.а., з яких 2,8 д.а. - авторські.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 153 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи 184 сторінки. Дисертація вміщує 18 таблиць, 13 рисунків, 4 діаграми, 18 формул та 16 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості про впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Страхові резерви страховика та особливості їх формування” на основі опрацювання, критичної оцінки та узагальнення наукового доробку вітчизняних та зарубіжних вчених за темою дисертації досліджено сутність страхових відносин, визначено їх роль та значення у розвитку економічних процесів у суспільстві, узагальнені теоретичні доробки щодо економічної сутності страхових резервів страховиків, визначено поняття умовно-залучених коштів страховика, що дозволило відокремити фінансові відносини у страхуванні з приводу формування та використання страхових резервів в окремий об'єкт вивчення.

Основою страхування є ризик, тому з'ясування сутності цієї категорії є важливим етапом щодо визначення специфіки прояву страхових відносин. Страховий ризик - це категорія, що історично склалася, та відображає економічні, соціальні та інші негативні наслідки життєдіяльності та має правові форми. Розглядаючи той чи інший бік цієї категорії, різні вчені-економісти робили наголос на формах прояву тих або інших сторін цієї категорії. Аналіз наукових поглядів стосовно поняття “страховий ризик” показав, що існують розбіжності у трактуванні цього поняття.

Виходячи з теми дослідження, під страховим ризиком ми будемо розуміти ймовірну подію або сукупність подій, які мають негативні наслідки, можуть бути оцінені, на випадок яких здійснюється страхування і які відбивають обсяг відповідальності страховика перед страхувальником.

З появою потреби у відшкодуванні збитку, який породжується непередбачуваними, вірогідними, негативними обставинами, виникають відносини між людьми щодо попередження, подолання та обмеження наслідків негативних подій, а саме - страхові відносини.

Дослідження засвідчило, що страхові відносини належать до фінансових відносин, які, в свою чергу, займають підпорядковане положення щодо економічних відносин.

Ми вважаємо, що страхові відносини є замкненими фінансовими відносинами. Страхувальники звертаються до страховика для того, щоб за певну ціну компенсувати ризик. За рахунок грошових внесків учасників страховик створює страховий фонд у грошовій формі. На попередньому створенні фінансових запасів із метою відшкодування спричинених збитків і збереження добробуту ґрунтується страховий захист. Кошти страхового фонду спрямовані виключно на покриття збитків, що виникають при настанні страхового випадку. У разі настання несприятливих подій, страховик відшкодовує збитки постраждалим за рахунок всіх учасників страхування. Таким чином, страхування забезпечує безперервність процесу виробництва. Відшкодування збитку відбувається у грошовій формі.

Але фінансові відносини у страхуванні мають специфіку. Це є замкнуті перерозподільчі відносини, які пов'язані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою страхових внесків, а з іншого - з відшкодуванням збитку з цього фонду учасникам страхування. Існують також ймовірності неспівпадання обсягу сформованого страхового фонду і потреб у виплаті страхового відшкодування, які можуть коливатись у позитивний та від'ємний боки.

Аналіз наукової літератури свідчить, що сьогодні існує декілька понять, які характеризують виникнення та реалізацію страхових відносин. Це - страховий фонд, страхові резерви, фінансові ресурси страховика. Низка авторів ототожнюють поняття “страховий фонд”, “страхові резерви”, “фінансові ресурси”. Тому виникає необхідність у визначенні їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Це важливо тому, що однозначне тлумачення цих понять дозволяє правильно формувати та управляти грошовими коштами страховиків, у тому числі тими, які акумулюються у страхових резервах.

Під страховими резервами будемо розуміти частину страхового фонду, яка утворюється залежно від видів страхування з метою гарантії майбутніх страхових відшкодувань і страхових сум. Поняття “страховий фонд” є ширшим за поняття “страхові резерви”. При цьому категорії “страхові резерви” і “страхові фонди” є підпорядкованими відносно категорії “фінансові ресурси”.

З приводу формування страхових резервів виникають страхові відносини між страховиком і страхувальником. З точки зору права власності, тобто відношення до створених страхових резервів, немає єдиної думки. У дослідженні розглянуті страхові відносини з позиції власності щодо створених страхових резервів.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти. Під власним капіталом будемо розуміти капітал, який безумовно і виключно належить власнику та використовується для організації будь-якої діяльності. Власний капітал формується за рахунок двох джерел: внесків засновників та прибутку, що отриманий в результаті діяльності. До залучених - належать кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

На страховому ринку страхова компанія залучає кошти у вигляді страхових платежів. Сьогодні вважається, що страхові резерви - це відкладені зобов'язання. Вважаємо, що це не зовсім вірно відображає глибинні зв'язки між страховиком та страхувальником.

Страхові резерви, що формуються у вигляді фондів накопичення (накопичувальне страхування) дійсно є відкладеними зобов'язаннями, які повинні бути виплачені згодом. За ризиковими видами страхування вірогідність настання страхового ризику у загальній сукупності укладених угод повинна бути невисокою. У протилежному випадку страховику може не вистачити коштів для сплати відшкодувань. При цьому при відшкодуванні використовуються як кошти зі страхових резервів, так і можуть бути використані власні кошти.

По закінченню строку страхування кошти страхових резервів, сформовані за ризиковими видами, не повертаються страхувальнику, як у випадку накопичувального страхування, а переходять у власний капітал. Таким чином, з точки зору права власності їх доцільно розглядати як майбутні доходи страховика.

З погляду використання таких залучених коштів вони мають деякі подібні риси з позиченими коштами. Страхова компанія залучає кошти не тільки з ціллю забезпечення страхових виплат, але і з ціллю отримання доходу при їх використанні.

Як відомо, позичений капітал надається підприємству, установі, організації з умовою його повернення у певний строк зі сплатою відсотків. Розглянемо ці ознаки стосовно страхових платежів.

Подібно до кредиту, страхові платежі по накопичувальним видам страхування підлягають поверненню страхувальнику у певний строк. Але для майнових видів страхування цю ознаку не можна застосувати, оскільки тільки при настанні страхового випадку страхова організація здійснює сплату страхового відшкодування або страхової суми в межах строку дії договору.

За користування кредитом необхідно сплачувати відсоток. У страхуванні, тільки при настанні страхового випадку, страхувальник отримує страхове відшкодування, однак це не є повернення страхового платежу з відсотком.

При беззбитковому проходженні договору страхування страховик не сплачує страхувальнику відсоток за тимчасове (в межах строку дії договору) користування коштами страхувальника.

При кредитуванні розмір кредиту заздалегідь відомий. В страхуванні розмір страхового відшкодування залежить від розміру заподіяної шкоди. Аналогічні розсуди можна провести і до виключно залучених коштів, які теж згодом повинні бути повернені.

Маючи такі ознаки, страхові платежі згодом переходять у власний капітал, тому вважаємо, що кошти страхувальників, сконцентровані у страхових резервах з ризикових видів страхування, не можна віднести ні до виключно залученого, ні до позиченого капіталу. Ці кошти в страхуванні мають специфіку і тому їх потрібно виділяти в умовно-залучені кошти.

Під умовно-залученими коштами ми розуміємо сукупність грошових ресурсів, які належать страхувальникам, формуються та управляються страховиком у вигляді страхових резервів і призначені для виконання страхових зобов'язань перед страхувальниками.

Таке розуміння дозволило нам зробити класифікацію фінансових ресурсів страховика за критерієм права власності: власні; залучені; позичені; умовно-залучені (страхові платежі з ризикових видів страхування), що дозволяє побудувати систему управління страховими резервами.

За результатами дослідження було з'ясовано, що серед цілей страхової компанії важливим моментом при формуванні системи управління страховими резервами є визначення місії страхової організації, яка чітко визначає причину її існування. Роль визначення місії для страхової організації важко переоцінити через те, що це є відправний момент, котрий визначає діяльність компанії на довгу перспективу, підпорядковуючи цілі та завдання на кожному з етапів розвитку.

Не дивлячись на те, що страхові організації можуть переслідувати найрізноманітніші цілі: отримання прибутку, запровадження нових продуктів тощо, ми вважаємо, що місією страхової організації повинно бути надання соціально-страхового захисту, що забезпечить безперервність суспільного виробництва, соціальне забезпечення громадян, соціальний захист постраждалих.

Формулювання місії передбачає вибір методів управління страховою компанією та, зокрема, її страховими резервами.

Виходячи з цього, запропоновано підходи до побудови системи управління страховими резервами страховика. Система управління страховими резервами включає чотири блоки: управління процесом акумулювання грошових коштів, управління ризиком, управління ощадно-накопичувальним процесом, управління процесом контролю (рис. 1).

Основною задачею блока I є обґрунтування вибору методики розрахунку страхових резервів, а також визначення розміру за видами страхових резервів (резерв незароблених премій, резерв збитків і т.д.)

Основною задачею блока ІI є управління ризиком шляхом: передання частини ризику в перестрахування; проведення заходів превентивного характеру.



Рис. 1 Система управління страховими резервами

Основною задачею блока ІIІ є управління процесом збереження та накопичення грошових коштів страхових резервів. Головним напрямком тут є проведення зваженої, грамотної інвестиційної політики страхової компанії.

Основною задачею блока ІV є контроль за формуванням та використанням коштів страхових резервів за критерієм фінансової стійкості страхової компанії.

Отже, страхові резерви, як матеріальне втілення страхових відношень мають реалізовувати ці функції. Управління страховими резервами дозволяє своєчасно реагувати на зміни зовнішньої середи та внутрішнього стану страховика і формувати збалансований страховий портфель як основу стабільного фінансового положення страхової компанії.

У другому розділі “Аналіз методології формування та управління страховими резервами” проведено систематизацію та узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду управління страховими резервами з урахуванням вимог щодо забезпечення платоспроможності страхових компаній, здійснено порівняльний аналіз порядку формування та розміщення страхових резервів, виявлені основні підходи щодо управління ризиком в страхових компаніях.

Страхові резерви формуються для виконання обов'язків перед клієнтами та забезпечення фінансової стійкості. Вони відбивають розмір зобов'язань страховика перед страхувальниками з укладених договорів страхування, але не виконаних за даний проміжок часу. Тому важливим є аналіз методик формування страхових резервів.

Узагальнення вітчизняної практики показало, що на сьогодні величини страхових резервів, розрахованої за діючими нормами в Україні, недостатньо для безпроблемної виплати страхового відшкодування та формування фінансової стійкості страхової компанії.

Методом розрахунку резерву незароблених премій, який складає до 85 відсотків у структурі страхових резервів, найбільш відповідає вимогам фінансової стійкості і виконанню фінансових зобов'язань є метод 1/365 на відміну від нормативного методу, що існував (метод “плаваючих кварталів”).

Вважаємо, що наданий законодавством вільний вибір методу розрахунку резерву незароблених премій на сьогодні є позитивним кроком. Разом із тим, це ускладнює роботу страховиків, тому що на них лягає більша відповідальність за результати вибору методики та отримання нормативної величини.

Аналіз динаміки формування фінансових ресурсів українських страховиків показав, що спостерігається позитивна тенденція щодо зростання розмірів власного капіталу і, перш за все, статутного капіталу. Це зумовлено двома факторами. По-перше, необхідністю розширення професійної діяльності, по-друге, вимогами законодавства. Рух у цьому напрямку сприяє підвищенню рівня платоспроможності страховика, а це, в свою чергу, веде до можливості збільшення розмірів страхового відшкодування.

Але, не дивлячись на позитивну тенденцію в розвитку страхового ринку, в фінансовому забезпечені своїх страхових зобов'язань, фінансова діяльність страховиків має ряд серйозних недоліків. А саме: данні розрахунків показника динаміки відповідальності страхових компаній за договорами страхування, що виконані на прикладі 12 страхових компаній Одеського регіону свідчать, що рівень фінансової відповідальності страховиків є дуже низьким, а зміна розміру страхових резервів - неприпустимою. Все це дозволило зробити висновок про недоліки у методах формування страхових резервів, що у кінцевому результаті призводить до зниження фінансової стійкості страхової компанії.

За існуючою методологією формування обсягів страхових резервів, що застосовується у страхових компаніях, розміри резервів, окрім резерву незароблених премій, розраховуються довільно (як правило, за фактом настання події), що призводить до суттєвих обмежень у системі управління страховими резервами, відсутності прогнозування необхідних розмірів фінансових ресурсів, які необхідно мати у високоліквідних активах.

Як свідчить аналіз статистичної звітності страхових компаній Одеського регіону, страхові компанії не формують резерв коливань збитковості, резерв катастроф, резерв попереджувальних заходів або формують не в повному обсязі. Це призводить до того, що страхові компанії, по-перше, не зацікавлені у сплаті страхових відшкодувань, а тому знаходять різні шляхи їх уникнення. Про це свідчить і статистика: розміри страхових відшкодувань в порівнянні зі страховими платежами складають від 7% до 12% за період 2001-2005 роки, у той час як у розвинених країнах до 80%. По-друге, страхові компанії обмежені в управлінні страховим ризиком.

Аналіз існуючого положення з управління ризиками показав, що воно знаходиться на незадовільному рівні. Масштаби ризиків з року в рік зростають. Збиток, що наноситься щорічно природно-антропогенними катастрофами, важко недооцінити, він складає до 4% ВВП України. Як правило, заходи по попередженню цих катастроф і ліквідації їх наслідків здійснює держава, що є важким тягарем для державного бюджету. Це стосується тільки крупномасштабних подій, таких як зсуви у Закарпатті, повені на півдні тощо. Більшість руйнівних випадків при цьому залишалась на відповідальності постраждалих.

Зростання рівня фінансових і людських втрат не є специфічним для України. Це загальносвітові реалії. Тому роль страхових компаній та створення ефективної системи управління страховими ризиками є важливим завданням не тільки для окремої страхової компанії, а й для світової спільноти в цілому. У світовій практиці у якості ефективних заходів по управлінню ризиком використовуються два підходи: система превентивних заходів; система перестрахування.

В Україні страхові організації можуть створювати фонд попереджувальних заходів. Ціллю створення цього фонду є фінансування заходів, які попереджують настання страхових випадків. Створення такого фонду сприяє запобіганню великих втрат і в страховика, і в страхувальника. Тобто цей фонд є засобом реалізації превентивної функції страхування. Нажаль, сьогодні страхові компанії України, як правило, не створюють такий фонд, хоча його створення є нагальною потребою.

У ході дослідження було визначено, що основним інструментом в управлінні ризиком у страховій компанії в Україні є перестрахування. Важлива роль цього напрямку діяльності підтверджує не тільки сучасна вітчизняна практика, але і досвід світового страхового ринку. Разом із тим, слід зазначити, що в перестрахування українські страхові компанії передають значні фінансові ресурси. Високе значення коефіцієнту рівня залежності страховика від перестраховика коливається близько 80 відсотків, що практично знаходиться на межі гранично припустимого (85 відсотків). Високе значення цього коефіцієнту свідчить про прагнення страхових компаній передати ризик, а, отже, і залишити як можна менше фінансових ресурсів у страхових резервах, якими необхідно управляти. Це дозволяє зробити висновок про наявність фінансових схем та відсутність дієвої системи управління страховими резервами.

Елементом системи управління є розміщення страхових резервів у фінансові інструменти та отримання інвестиційного доходу. Аналіз існуючих напрямків вкладення коштів страхових компаній і, перш за все, коштів страхових резервів, свідчить про наявність різних підходів до проблеми інвестування, котру розв'язують страхові компанії (таблиця 1).

Таблиця 1

Структура активів, якими представлено страхові резерви страховиків України у 2005 році, %

№ п/п	Категорія активів для представлення страхових резервів	Загалом по Україні	По страховим компаніям Одещини
			СК “Скіфія”	СК “Перша”	СК “Фідель”	СК “Нафтагазстрах”
1	Грошові кошти на поточних рахунках	8,48	11,12	4,92	9,99	5,00
2	Банківські вклади (депозити)	47,54	0,00	45,18	30,74	57,25
3	Банківські метали	0,78	88,71	0,00	0,00	0,00
4	Нерухоме майно	5,29	0,00	0,00	9,99	0,00
5	Акції	10,35	0,00	0,00	0,00	0,00
6	Облігації	2,82	0,00	0,00	0,00	0,00
7	Іпотечні сертифікати	0,16	0,00	0,00	0,00	0,00
8	Цінні папери, що емітуються державою	1,68	0,00	0,00	0,00	0,00
9	Права вимоги до перестраховиків	22,74	0,17	49,90	23,23	37,75
10	Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України:	0,12	0,00	0,00	0,00	0,00
11	Кредити страхувальникам-громадянам, що видаються в порядку, визначеному Уповноваженим органом і погодженому з Національним банком України	0,01	0,00	0,00	0,00	0,00
12	Готівка в касі	0,03	0,00	0,00	26,05	0,00
	Всього, %	100,00	100,00	100,00	100,00	100,00

Дані таблиці 1 свідчать, що в основному фінансові ресурси розміщувалися на поточних рахунках в банках і на депозитах. Таке положення призводить до низької інвестиційної віддачі від наявних фінансових ресурсів і свідчить про низький рівень управління страховими резервами.

Узагальнюючи, можна зробити наступні висновки. В Україні найбільшу питому вагу мають вкладення на депозитні рахунки, у той час як основними напрямками вкладень страховими компаніями у промислово розвинених країнах є цінні папери з фіксованим доходом та нерухомість. Можна сказати, що в Україні, виступаючи одними з найбільш крупних інвесторів на фінансовому ринку, страхові компанії не приділяють належної уваги розміщенню коштів страхових резервів і не впроваджують систему управління страховими резервами.

В третьому розділі “Формування стратегії і тактики управління страховими резервами” досліджено організаційні структури страхових компаній та запропоновані організаційні заходи щодо забезпечення системи управління страховими резервами, запропонована економіко-математична модель, яка дозволяє проводити прогнозування щодо формування оптимального розміру страхового резерву у розрізі видів страхування; запропоновані підходи та економіко-математична модель, що дозволяє спрогнозувати доходи при вкладенні коштів страхових резервів у фінансові інструменти; проаналізовано систему оподаткування доходів страхових компаній та запропоновані підходи та методичні рекомендації щодо оподаткування доходів страховиків в Україні.

Система управління страховими резервами має два складові елементи: стратегію і тактику. Стратегія управління страховими резервами проявляється в формулюванні основної цілі. Сформульована стратегічна ціль полягає у рішенні двох основних завдань: формування страхових резервів і розміщення страхових резервів. Нормальне функціонування системи управління страховими резервами передбачає наявність відповідного рівня організаційного забезпечення.

Аналіз організаційної структури страхових компаній показує, що в них не передбачено відділу інвестування страхових резервів, який би виконував функції з обґрунтування вибору методик розрахунку нормативного розміру страхових резервів, обґрунтуванню фактично необхідного оптимального розміру наявних страхових резервів за тими видами страхування, якими займається страховик. Формування страхових резервів напряму пов'язане з повноваженнями з виплати страхових відшкодувань. Практика роботи страхових компаній показала, що більшість філій страхових компаній не мають як права формувати страхові резерви у повному обсязі, так і розміщувати кошти резервів у фінансові інструменти. А страхові відшкодування, як правило, виплачують тільки за згодою головної компанії. Тому пропонується створення відділу інвестування страхових резервів, передача частки повноважень філіям щодо розміщення страхових резервів та сплаті страхових відшкодувань.

У ході дослідження була розроблена економіко-математична модель розрахунку оптимального розміру страхових резервів на основі прогнозу надходження страхових платежів та страхових виплат, що дозволяє розрахувати для конкретної страхової компанії оптимальний розмір страхового резерву за певними видами страхування. Це буде сприяти розробці управлінських рішень, націлених на забезпечення фінансової стійкості страхової компанії та її платоспроможності. Модель може використовуватись додатково до методик, що рекомендовані Департаментом державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг в Україні. Запропонована модель також дозволяє визначити ті види страхування, за якими спостерігається перевищення розміру страхових виплат над розміром страхових платежів. За даними видами страхові компанії можуть спрогнозувати і створити резерв коливань збитковості. Це дозволить підвищити фінансову стійкість страхової компанії, уникнути фінансових втрат при необхідності переводу фінансових активів у грошові кошти при виплаті страхових відшкодувань і дозволить оптимально розміщувати кошти цього резерву. Запропонована модель також дозволяє дати порівняльну економічну оцінку ступеня ризику шляхом множення прогнозованого значення частки на середню величину втрат по тих видах страхування, де це спостерігається, що дозволить більш обґрунтовано розраховувати страховий тариф.

Треба зазначити необхідність створення фонду попереджувальних заходів. Введення такого фонду, з одного боку, дозволить знижати вірогідність настання страхової події, коли кошти страховики будуть спрямовувати на превентивні заходи (протипожежні заходи, поліпшення стану природоохоронних об'єктів). З іншого боку, дозвіл зменшувати базу оподаткування на фонд попереджувальних заходів стимулюватиме страховиків створювати такі фонди, нарощувати їх розміри та використовувати за цільовим призначенням. Окрім того, введення такого резерву дозволить страховикам переглянути існуючі страхові тарифи. Джерелом формування такого фонду має бути прибуток попередніх періодів.

Аналіз підходів щодо розміщення страхових резервів в українських страхових компаніях показав, що сьогодні страхові компанії майже не займаються цією проблемою. Нами пропонується економіко-математична модель, яка дозволяє спрогнозувати доходи від вкладення коштів страхових резервів за законодавчо встановленими напрямками. Це дозволяє спрогнозувати максимальний доход страхової компанії залежно від прибутковості тих або інших напрямків вкладень.

Рівень прибутковості страхових організацій України знаходиться на високому рівні, та при цьому рівень виплат не перевищує 10%. Ринок капіталізується, відбувається накопичення фінансових ресурсів, але страхування не в повній мірі виконує свої функції. Виникає необхідність у стимулюванні страхових виплат із застосуванням методів податкового регулювання. Ми вважаємо за необхідне змінити підхід до оподаткування доходів страхових організацій. Тому пропонується переглянути існуючий порядок оподаткування страхової діяльності і оподатковувати доходи страховиків за методикою оподаткування, яка введена для звичайної діяльності, тобто за ставкою 25%, застосував ті ж самі принципи з визначення оподатковуваного прибутку. А саме: у якості валового доходу вважати суми страхових платежів, строк дії страхових угод за якими скінчився; у якості валових витрат вважати суми страхових відшкодувань, сплачених у відповідний звітний період. Особливістю має стати зменшення валового доходу на суми, витрачені з фонду превентивних заходів за держаними програмами. При цьому критерієм оподаткування повинно бути не обмеження інтересів страховиків, не зменшення їх фінансових ресурсів, а підвищення ефективності використання цих ресурсів. Податкова система повинна з одного боку забезпечувати формування доходної частини бюджету, а з іншого стимулювати і регулювати фінансово-господарську діяльність страхових організацій.

Нами було проведене моделювання оподаткування доходів страховиків за різними методиками (існуюча, загальна система оподаткування, оподаткування балансового прибутку). Аналіз показав, що найбільш вдалою є загальна система оподаткування.

Таким чином, об'єднуючи комплексні рекомендації по формуванню, розміщенню страхових резервів, оподаткуванню доходів страхових компаній та створенню відповідного організаційного забезпечення та впровадив розробки у страхових компаніях України, можна сказати, що буде створена комплексна система з управління страховими резервами страхових компаній.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні виконане теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання щодо управління страховими резервами страховика.

Дисертаційне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема:

1. У дисертаційному дослідженні проаналізовано, узагальнено і уточнено поняття страхового ризику. Під страховим ризиком ми розуміємо ймовірну подію або сукупність подій, які мають негативні наслідки, можуть бути оцінені, на випадок яких здійснюється страхування і які відбивають обсяг відповідальності страховика перед страхувальником. Матеріальне втілення обсяг відповідальності знаходить у розмірі страхових резервів. Визначення поняття страхового ризику дозволяє формувати ефективну систему управління страховими резервами.

2. Дослідження прояву фінансових відносин у сфері страхування, показало, що вони виникають з приводу формування та використання страхового фонду, страхових резервів, фінансових ресурсів страховика. На нашу думку, страхові відносини належать до фінансових відносин, які, в свою чергу, займають підпорядковане положення щодо економічних відносин. Страхові відносини є замкненими фінансовими відносинами з приводу формування страхових резервів та управління ними. При цьому поняття “страховий фонд” є ширшим за поняття “страхові резерви”, а категорії “страхові резерви” і “страхові фонди” є підпорядкованими відносно категорії “фінансові ресурси”.

3. В процесі дослідження джерел фінансових ресурсів страховика, була досліджена їх специфіка, що дозволило виділити і вперше ввести поняття “умовно-залучені кошти”. Під умовно-залученими коштами ми розуміємо сукупність грошових ресурсів, з приводу яких виникають фінансові відносини між страховиками та страхувальниками. Це дозволило виконати наступну класифікацію джерел формування фінансових ресурсів страховика: власні, залучені, позикові, умовно-залучені (страхові платежі). Це дозволяє відокремити фінансові відносини у страховій галузі в окремий об'єкт дослідження.

4. В роботі зазначено необхідність чіткого формування ролі страхових резервів, особливо фонду попереджувальних заходів. Введення такого фонду та використання його коштів, на нашу думку, з одного боку, дозволить знижати вірогідність настання страхової події, оскільки ці кошти страховики повинні спрямовувати на превентивні заходи (протипожежні заходи, поліпшення стану природоохоронних об'єктів тощо). З іншого боку, можливість зменшувати базу оподаткування на величину фактично витрачених коштів фонду попереджувальних заходів за державними програмами, що стимулюватиме страховиків створювати такі фонди та нарощувати їх розміри. Слід зазначити, що кошти цього фонду повинні мати строго цільове призначення. Окрім того, введення такого фонду дозволить страховикам переглянути існуючі страхові тарифи. Критерієм для оподаткування повинно бути не обмеження інтересів страховиків, не зменшення їх фінансових ресурсів, а підвищення ефективності використання цих ресурсів. Податкова система повинна, з одного боку, забезпечувати формування доходної частини бюджету, а з іншого, і це головне, стимулювати і регулювати фінансово-господарську діяльність страхових організацій.

5. Проведене дослідження показало, що серед цілей організації особливе місце посідає місія організації, під якою слід розуміти чітко визначену причину її існування. Формулювання місії передбачає вибір методів управління страховою компанією та, зокрема, її фінансовими ресурсами. В роботі пропонується застосувати структурний підхід до схеми управління страховою організацією, зокрема ієрархічний принцип побудови дерева цілей, які будуть визначальними моментами управління фінансовими ресурсами страхової організації. При цьому для досягнення сформульованої стратегічної цілі необхідне вирішення таких управлінських завдань як формування і розміщення страхових резервів.

6. Аналіз підходів щодо існуючої методики формування страхових резервів показав, що на сьогодні розміру страхових резервів, розрахованому за діючими нормами не достатньо для безпроблемної виплати страхового відшкодування та формування фінансової стійкості страхової компанії. За методологією формування обсягів страхових резервів за видами, що застосовується у страхових компаніях, розміри резервів, окрім резерву незароблених премій, розраховуються довільно (як правило, за фактом настання події), що призводить до неефективної системи управління страховими резервами, відсутності прогнозування фінансових ресурсів, які необхідно мати у високоліквідних активах. Автором пропонується економіко-математична модель розрахунку страхових резервів на основі прогнозу надходження страхових платежів та страхових виплат, що дозволяє розрахувати для цієї страхової компанії оптимальний розмір страхового резерву за певними видами страхування. За даною методикою страхова компанія може визначити фактично необхідний розмір страхових резервів у розрізі видів страхування. Це забезпечить фінансову стійкість страхової компанії та її платоспроможність. Методика може використовуватись додатково до методик, що рекомендовані Департаментом державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг України.

7. Зважаючи на те, що в страховій компанії за деякими видами можливе перевищення розміру страхових виплат над розміром страхових платежів, автором пропонується економіко-математична модель, на основі якої, страхові компанії можуть за даними видами спрогнозувати і створити резерв коливань збитковості, тобто у сприятливі роки, коли ризик низький, страхова компанія має змогу страхові платежі направляти не на збільшення прибутку, а у цей резерв і в той рік, коли фактичний рівень збитковості перевищить очікуваний рівень, здійснювати страхові виплати за рахунок коштів цього резерву. Тобто підвищення рівня ризику в певні роки буде покриватися не за рахунок ризикової надбавки, що закладена в страховому тарифі, а за рахунок резерву коливань збитковості. Це в свою чергу дозволить підвищити фінансову стійкість страхової компанії, а також дозволить уникнути фінансових втрат при необхідності переводу фінансових активів у грошові кошти при виплаті страхових відшкодувань і дозволить оптимально розміщувати кошти цього резерву.

8. Оскільки страхові компанії на сьогодні самі можуть обирати будь-який метод розрахунку страхових резервів вважаємо за необхідне вдосконалення організаційної структури на рівні страхової компанії, а саме - служби розрахунку страхових резервів у складі фінансово-економічного відділу, яка повинна обґрунтовувати метод розрахунку страхових резервів.

Аналіз існуючої системи використання та розміщення страхових резервів свідчить, що управління страховими резервами дозволяє своєчасно реагувати на зміни зовнішньої середи та внутрішнього стану страховика і однією з його цілей є формування збалансованого страхового портфеля як основи стабільного фінансового положення страхової компанії. Однією з важливих задач управління страхової організації є прибуткове розміщення страхових резервів. Аналіз показав, що цим питанням займаються тільки на рівні головної компанії, філії позбавлені прав у цьому питанні. З організаційної точки зору, більшість компаній не мають спеціалізованих відділів, які б займалися питанням прибуткового розміщення страхових резервів. Враховуючи важливість цього питання, автором пропонується створення відділу інвестування страхових резервів на рівні компанії, а також передача частки повноважень філіям щодо розміщення страхових резервів.

9. На основі дослідження вітчизняного досвіду щодо інвестиційної діяльності страховиків на фінансовому ринку, зроблено висновок, що страхові компанії не приділяють належної уваги розміщенню коштів страхових резервів і не впроваджують систему управління страховими резервами. Аналіз існуючих напрямків вкладення коштів страхових компаній і, перш за все, коштів страхових резервів, свідчить про наявність різних підходів до проблеми інвестування, котру розв'язують страхові компанії. У зв'язку з цим в роботі запропонована економіко-математична модель прогнозування доходу від вкладення коштів за законодавчо встановленими напрямками. Це дозволяє спрогнозувати максимальний доход страхової компанії залежно від прибутковості тих або інших напрямків вкладень.

10. Проаналізована і доведена доцільність оподаткування доходів від страхової діяльності за принципами оподаткування, які введені для звичайної діяльності, тобто за ставкою 25%. У якості валового доходу пропонується вважати суми страхових платежів, строк дії страхових угод за якими скінчився; у якості валових витрат вважати суми страхових відшкодувань, сплачених у відповідний звітний період. Особливістю має стати зменшення валового доходу на суми, витрачені з фонду превентивних заходів за держаними програмами. При цьому критерієм оподаткування повинно бути не ущемлення інтересів страховиків, не зменшення їх фінансових ресурсів, а підвищення ефективності використання цих ресурсів. Податкова система повинна з одного боку забезпечувати формування доходної частини бюджету, а з іншого стимулювати і регулювати фінансово-господарську діяльність страхових організацій.

управління страховий резерв

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях:

Рабий О.С. Напрямки перспективного розвитку ринку перестрахування в Україні // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.12 - Одеса: ОДЕУ, 2002. - с. 246-249. (0,4 д.а.)

Рабий О.С. Інвестиційна діяльність страховика // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.13 - Одеса: ОДЕУ, 2002. - с. 86-89. (0,4 д.а.).

Баранова В.Г., Рабий О.С. Ієрархічний підхід щодо формування стратегії управління страховими резервами // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.16 - Одеса: ОДЕУ, 2004. - с. 26-30. (особистий внесок здобувача 0,2 д.а.).

Баранова В.Г., Рабий О.С. Умовно-позичкові кошти страхових організацій: проблеми інвестування та оподаткування // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.21 - Одеса: ОДЕУ, 2005. - с. 25-30. (особистий внесок здобувача 0,2 д.а.).

Рабий О.С. Порівняльна характеристика систем оподаткування страхової діяльності // Науковий вісник. Науки: економіка, політологія, історія. №4 (24). - Одеса: ОДЕУ, 2006. - с. 226-234. (0,6 д.а.).

Публікації у інших виданнях:

Рабий О.С. Проблеми податкової реформи у галузі страхування // Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)”- Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - с. 255-256. (0,2 д.а.).

Рабий О.С. Проблеми розвитку страхових організацій в Україні // Українська академія банківської справи, ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” - Харків, 2002. - с. 291-293. (0,2 д.а.).

Рабий О.С. Управління фінансовою стійкістю страховика // Київський інститут банківської справи, Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції “Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні” - Київ, 2004. - с.221-224. (0,3 д.а.).

Рабий О.С. Проблеми ефективного функціонування фінансових установ в сучасних умовах // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах” - Донецьк: ДНТУ, 2003. - с.275-277. (0,3 д.а.)