Методика аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів на ринку міжбанківського кредитування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

УДК 336.77:657.6

Методика аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів на ринку міжбанківського кредитування

Спеціальність 08.00.09 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Пастернак Андрій Любомирович

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, м.Київа

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Горбаток Микола Іванович, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,” професор кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Герасимович Анатолій Михайлович, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,” професор кафедри менеджменту банківської діяльності

кандидат економічних наук, професор Лучко Михайло Романович, Тернопільська філія Європейського університету, директор, професор кафедри обліку і аудиту

Захист відбудеться _18_ січня 2008 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 у ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий 18 грудня 2007р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук, професор О.Д. Шарапов

ризик міжбанківський кредитоспроможність

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес міжбанківського кредитування займає важливе місце у діяльності банківської системи. Ефективність міжбанківського кредитування характеризується комплексом показників, значення яких визначають стан міжбанківського ринку, показують його надійність і спрощують процедуру моніторингу банків-контрагентів. Аналітичні аспекти міжбанківського кредитування розглядаються державними органами, банками і комерційними організаціями для обрання обґрунтованих критеріїв порівняння ефективності діяльності банків. Особливий акцент в процесі моніторингу банків-контрагентів робиться на процедурі аналізу кредитоспроможності банків і встановлення обґрунтованих лімітів міжбанківського кредитування. Для відслідкування небажаних тенденцій і попередження їх негативного впливу, паралельно із моніторингом банків-контрагентів важливо активізувати моніторинг показників діяльності власного банку. За базу беруться методики оцінки фінансового стану банків-контрагентів, опрацьовані за рекомендаціями Національного банку України, Базельського комітету з банківського нагляду, Світового банку, спеціалізованих компаній, науковців.

Для забезпечення активності функціонування ринку міжбанківського кредитування необхідно аналізувати причини виникнення проблем з метою накопичення багатоаспектної інформації. Зміни у нормативно-законодавчій базі, нестабільність економічних процесів в Україні зумовлюють потребу у постійному вдосконаленні методів оцінки кредитоспроможності банків-контрагентів відповідно до поточної економічної ситуації. За такого підходу методика аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів повинна забезпечити процес відслідковування всіх змін, що відбуваються в навколишньому середовищі. Врахування поточних умов функціонування банків-контрагентів протягом періоду використання наданих кредитів уможливлюється з використанням критеріїв, які дадуть можливість оперативно проаналізувати діяльність банків-контрагентів.

Відносна стабілізація курсу національної грошової одиниці, зниження рівня інфляції спонукають банки забезпечувати прибутковість за рахунок розширення обсягу банківських операцій та послуг. Втім, банківська діяльність все ще залишається досить ризиковим бізнесом. Конструктивна роль досліджень проблем міжбанківського кредитування полягає у їх спрямованості на розроблення цілісного комплексного підходу до оптимізації фінансового управління ринком міжбанківського кредитування в умовах нестабільності і ризику, пошуку можливих шляхів досягнення динамічного стану фінансової стійкості банків та їх виходу на траєкторію стабільного зростання.

Практика банківської діяльності підтверджує необхідність ґрунтовних досліджень проблем кредитоспроможності банків-контрагентів у сфері міжбанківського кредитування. Вагомий внесок у їх розв'язання внесли вітчизняні та зарубіжні економісти, зокрема: Е. Альтман, Л.Г. Батракова, К.А. Блумфілд, Є.Ф. Бріхем, Ф.Ф. Бутинець, Б. Бухвальд, О.В. Васюренко, М. Валравен, В.В. Вітлінський, І.В. Волошин, С.В. Гагарін, А.М. Герасимович, Е. Долан, П.Ф. Друкер, О.В. Дзюблюк, В.В. Іванов, А. Камінський, К. Кемпбел, О.І. Лаврушин, И.В. Ларіонова, Н. Марковіц, Ю.С. Масленченков, Р.С. Мертон, А.М. Мороз, Г.С. Панова, І.М. Парасій-Вергуненко, Л.О. Примостка, П. Роуз, Т. Раєвська, К.Є. Раєвський, М.І. Савлук, Дж. Сінкі, О.С. Стоянова, В.І. Сушко, В.М. Усоскін, Н. Фрідмен, У. Харрісон, Д.Л. Чессер, В.Е. Черкасов, А.Д. Шеремет, Є.Б. Ширинська, Р.І.Шіллер.

Незважаючи на отримані результати у банківському секторі України відчувається гостра потреба в опрацюванні ефективної методики аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів, обрання способів встановлення лімітів міжбанківського кредитування з метою подальшого їх використання у практиці. Для цього необхідно вивчати тенденції, що характеризують сучасний етап розвитку вітчизняних банків, а також виявляти взаємозв'язки та взаємозалежності між багатьма чинниками впливу на зміни ринку міжбанківського кредитування, що підтверджує актуальність теми даного дослідження. Особливої значимості у цьому зв'язку набуває розробка методики аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів на ринку міжбанківського кредитування. У дисертаційній роботі розглянуто проблемі питання аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів на ринку міжбанківського кредитування та з використанням інструментів економічного аналізу і математичного моделювання, запропоновано конкретні шляхи вдосконалення чинних методик.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання дисертаційної роботи здійснювалося ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу за темою: “Концепція розвитку обліку, аналізу та аудиту в умовах міжнародної інтеграції” (державний реєстраційний номер 0106U004356). У межах наукової програми автором проведено дослідження аналітичного інструментарію загальної методики аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів на ринку міжбанківського кредитування, як основи вдосконалення діяльності банківських установ.

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є розробка та наукове обґрунтування теоретичних засад і прикладних методик аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів і встановлення лімітів міжбанківського кредитування. Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні визначені такі завдання:

- вдосконалити методику мінімізації ризиків на міжбанківському ринку за допомогою оцінки кредитоспроможності банку-контрагента і встановити ліміти кредитування на основі розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику для банку-контрагента;

- проаналізувати тенденції формування і розвитку МБК в Україні, виділити основні фактори впливу на своєчасність погашення міжбанківських кредитів;

- встановити залежність обсягів міжбанківських кредитів від кризових явищ в економіці і визначити основні етапи кризи в умовах спаду виробництва;

- розглянути основні етапи оцінки кредитоспроможності банку-контрагента;

- обґрунтувати концептуальні засади формування і встановлення лімітів міжбанківського кредитування;

- використати методичні підходи щодо управління основними видами ризиків, які мають найбільший вплив на ринок міжбанківського кредитування, і на цій основі розробити методику мінімізації ризиків на міжбанківському ринку ;

- дослідити специфіку міжбанківського кредитування з позицій оптимізації параметричного аналізу, систематизувати показники, згрупувати їх за напрямками на основі груп ризиків, які впливають на ефективну діяльність банку-позичальника;

- удосконалити методику визначення і формування міжбанківського кредитного портфеля.

Об'єктом дослідження - фінансово-економічні процеси в діяльності банків як суб'єктів ринкової інфраструктури України на ринку міжбанківського кредитування.

Предмет дослідження - методичні засади аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів на ринку міжбанківського кредитування в умовах становлення фінансового ринку в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають теоретичні положення з проблеми міжбанківського кредитування. В процесі дослідження для досягнення поставленої мети використано наукові методи, а саме: порівняння, концептуально-логічний аналіз, системно-структурний аналіз - при формуванні основних теоретичних концепцій аналізу кредитоспроможності банку-контрагента; експертної оцінки, балансовий, нормативний - для вдосконалення управління банківськими ризиками; групування, економіко-математичного моделювання - для розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику.

Інформаційною базою дослідження є методичні, інструктивні та нормативні матеріали Національного банку України, праці зарубіжних та вітчизняних економістів, а також матеріали провідних наукових центрів України з досліджуваної проблеми. Спрямованість дослідження визначається сучасними вимогами до формування міжбанківського кредитного портфеля в умовах ринкової економіки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні та актуалізації теоретичних засад аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів на ринку міжбанківського кредитування, формуванні системи аналітичного забезпечення і модельного інструментарію, оптимізації фінансового управління банком в умовах невизначеності та ризику з урахуванням положень міжнародних стандартів фінансової звітності і досвіду розвинутих країн світу.

Поставлена мета і розв'язання поставлених вище завдань дозволили отримати результати, наукова новизна яких полягає у наступному:

вперше:

- розроблена методика мінімізації ризиків на міжбанківському ринку, яка базується на аналізі ієрархій і застосуванні природньої нормалізації. На відміну від існуючих методик, в основу запропонованої покладено розрахунок синтетичного коефіцієнта ризику, що дає можливість встановити рейтинг банку-контрагента шляхом визначення п'яти груп ризиків: кредитного, ліквідності, інвестиційного, валютного, достатності капіталу. З урахуванням запропонованої методики спрощується процедура прийняття управлінських рішень в процесі діяльності на ринку МБК;

удосконалено:

- механізм встановлення залежності обсягу міжбанківських кредитів від реакції банківської системи на кризові явища в економіці і визначено основні етапи кризи в умовах спаду виробництва, що забезпечить підвищення рівня інформативності процесу кредитування на ринку міжбанківського кредитування;

- основні етапи оцінки кредитоспроможності банку-контрагента, що сприятиме підвищенню ефективності і уможливить вияв резервів покращення діяльності банку;

- модель формування міжбанківського кредитного портфеля на основі поєднання аналітичних методів і методів експертного оцінювання. Для кожної ланки моделі обґрунтовано систему показників, які уможливлюють оцінку кредитоспроможності банків-контрагентів і встановлення лімітів кредитування на ринку МБК;

отримали подальший розвиток:

- підходи до формування міжбанківського кредитного портфеля на основі визначення напрямків аналізу кредитного портфеля. Зокрема, запропоновані систематизовані показники, що стосуються вузької характеристики кредитної заборгованості, які згруповані за напрямками і всебічно характеризують кредитні операції банків на ринку МБК;

- методичні засади визначення тенденцій формування і розвитку МБК в Україні з виділенням основних факторів впливу на забезпечення своєчасного погашення міжбанківських кредитів, що стабілізує прибутковість і зменшує втрати при формуванні портфеля міжбанківських кредитів.

Особистий вклад здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї, положення і розробки, які складають особистий внесок автора.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що нові підходи, а також комплекс моделей, методик та практичних рекомендацій, обґрунтованих у дисертації, можуть бути використані при розробці системи прийняття оптимальних фінансових рішень на рівні банку з метою дослідження кредитоспроможності банків-контрагентів, їх стійкості і надійності при формуванні міжбанківського кредитного портфеля.

Результати проведеного наукового дослідження ефективності методики оцінювання банків-контрагентів із використанням розробленої автором методики знайшли відображення в практичній роботі АКБ “Приватбанк” (довідка № 436 від 10.03.07.), зокрема обґрунтовано напрямки удосконалення механізму формування міжбанківського кредитного портфеля. Впровадження рекомендацій розширило сферу оцінки банків-контрагентів не тільки за результатами коефіцієнтного аналізу, а й з використанням комплексної методики. Основні результати і пропозиції, обґрунтовані в дисертації, використовуються в роботі АКБ “Хрещатик” з метою підвищення ефективності формування міжбанківського кредитного портфеля. Безпосереднє застосування в роботі банку знайшли: комплексний підхід до встановлення лімітів міжбанківського кредитування, методика визначення синтетичного коефіцієнта - нормалізованої рейтингової оцінки діяльності банку (довідка № 964 від 22.02.07). Теоретичні положення, викладені в дисертації, застосовуються у навчальному процесі ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” при підготовці навчально-методичних матеріалів для викладання курсу: “Економічний аналіз” (довідка від 10.09.07).

Апробація роботи. Основні положення дисертації та її результати відображені в публікаціях автора і доповідались на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-методичній конференції, Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства” (Київ, 16-17 травня 2002р.); науково-методичній конференції, “Навчальні інновації та їх вплив на якість університетської освіти” (Київ, 29 січня 2003р.).

Публікації. Положення дисертаційної роботи знайшли відображення у 6 публікаціях, загальним обсягом 2,1 друк. арк., з них 4 - у наукових фахових виданнях, 2 - в інших виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 181 сторінку комп'ютерного тексту. Робота містить 24 таблиці на 20 сторінках, 16 рисунків на 14 сторінках, 7 додатків на 15 сторінках. Список використаних джерел складає 131 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована доцільність розробки наукової проблеми, окреслена її актуальність, сформульовані мета, завдання і наукова новизна дослідження, визначені теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Аналітичні аспекти формування і розвитку міжбанківського кредитування в Україні” доведено, що ризик кредитних операцій суттєво зростає в умовах нестабільності ринку міжбанківського кредитування. Обсяг міжбанківських кредитів залежить від реакції банківської системи на кризові явища в економіці. Практика підтверджує, що період зростання ринку міжбанківського кредитування припадає на період перед кризою банківської системи, а падіння рівня міжбанківських кредитів - на післякризовий період. Активність міжбанківського ринку України характеризують дані табл. 1.

Таблиця 1 Кредити надані банками і НБУ на міжбанківському ринку України (млн.грн.)

Так період суттєвого зростання ринку міжбанківського кредитування припав на початок 1998 року, коли банки мали потребу в кредитах для підтримки власної ліквідності, а падіння рівня МБК (міжбанківських кредит) спостерігається наприкінці року, через наявні кризові явища в економіці. Криза підтвердила відсутність на міжбанківському ринку ефективних механізмів, з використанням яких можливо комплексно аналізувати кредитоспроможність контрагентів. Не всі зарубіжні технології міжбанківського кредитування можуть використовуватися у вітчизняній практиці, йдеться про технології мінімізації кредитних і валютних ризиків. В умовах ускладненої процедури хеджування міжбанківських кредитних угод важливо розробити методику оцінки кредитоспроможності банку-контрагента і розрахунку розміру ліміту кредитування на контрагента. У зв'язку з цим пропонуємо оцінку кредитоспроможності здійснювати в такій послідовності: 1) оцінка ризиків кредитування; 2) оцінка менеджменту банку-контрагента; 3) оцінка фінансової стійкості клієнта, зокрема, на основі системи коефіцієнтів; 4) аналіз грошових потоків контрагента; 5) збір інформації про контрагента, отримання його психологічного портрета; 6) складання висновку про роботу банку-контрагента.

Банк, здійснюючи активні операції на міжбанківському ринку, визначає найбільш надійні банки-контрагенти. Проведене дослідження показало, що до основних критеріїв визначення надійності банку-контрагента необхідно відносити: 1) фінансовий стан банку-контрагента; 2) наявність і характер кредитної історії банку-контрагента; 3) рівень взаємовідносин з банком-контрагентом, що склалися в процесі співпраці в минулому. Для міжбанківського кредитування ризик - обов'язкове явище, оскільки кредитування на цьому ринку, як правило, здійснюється без забезпечення. Це зумовлює потребу у проведенні аналізу фінансового стану банків-контрагентів, встановленні лімітів на обсяг операцій, передусім незабезпечених заставою. Розширення сфери кредитних взаємовідносин призводить до пропорційного зростання кредитного ризику. За цих умов своєчасність погашення міжбанківського кредиту прямо залежить від низки факторів: ступеня диверсифікації активів банку-контрагента; кредитної політики банку-контрагента; фінансового стану його клієнтів.

Основною складовою політики встановлення лімітів на кредитні операції є процедура аналізу банків-контрагентів в динаміці. Це великою мірою впливає на зміст політики роботи банку зі своїми контрагентами. Чим довший доступний для аналізу період, тим достовірніші результати аналізу стану контрагента. Схему аналізу кредитоспроможності банків-контрагентів показано на рис. 1.

Запропонована схема аналізу банків-контрагентів передбачає врахування не тільки даних офіційної звітності банків-контрагентів, але й зовнішню неекономічну інформацію, макроекономічні показники: розмір ставки рефінансування, встановленої НБУ, рівень інфляції і масштаб конкуренції серед банків в конкретних регіонах. Сезонні чинники: спад ділової активності влітку, збільшення обсягу операцій і відтік коштів з рахунків клієнтів наприкінці звітних періодів.

Для визначення кредитоспроможності банку-контрагента виявляються емпіричні чинники, до яких відносяться: 1) наявність негативних стосунків між керівниками банків; 2) негативний висновок служби безпеки; 3) інформація про закриття на даний банк лімітів з боку великої кількості інших банків; 4) інформація про санкції, накладені на даний банк з боку державних наглядових органів; 5) істотні зміни в керівних органах банку.

Оскільки кожен окреслений чинник може впливати на можливості банку-контрагента виконувати свої зобов'язання за кредитними операціями, то наявність навіть одного негативного моменту підтверджує недоцільність роботи з даним контрагентом. В більшості випадків банки націлюються на врахування всього комплексу чинників при здійсненні кредитної операції. Від їх врахування у взаємозв'язку при оцінці ризику кредитування залежить точність отриманого результату на ринку міжбанківського кредитування.

У розділі 2 “Методика аналізу формування і встановлення лімітів міжбанківського кредитування” на підставі розгляду і апробацій найпоширеніших методик визначення ліміту кредитування, якими користуються у практиці, а саме: скорингу, дискримінаційного аналізу, лінійної регресії, лінійного програмування, що базуються на вагових коефіцієнтах і розглядається зважена сума певних характеристик. У підсумку розраховується інтегральний показник. Розрахунковий інтегральний показник, по суті, є синтетичним коефіцієнтом ризику, з яким банківські установи працюють на фінансовому ринку. Кожен метод має свої переваги і недоліки, крім того, обрання того або іншого методу пов'язано із стратегією банку і комплексом вимог, що їх банк вважає пріоритетними при розробці моделі.

Проаналізовано рекомендації таких відомих вчених, як В.А. Купчинський, у методиці якого визначаються основні параметри балансу банку-контрагента і групуються в економічно однорідні групи. В методиці В.С. Кромонова за балансовими показниками банку розраховується синтетичний коефіцієнт, який відображає такі його характеристики: надійність, ліквідність, рентабельність, якість активів і структура ресурсної бази. Всі включені до його складу коефіцієнти структуровані так, що зростання їх значень свідчить про позитивну динаміку розвитку банку.

У дисертації запропонований порядок розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику для встановлення значення ліміту банків-контрагентів. Синтетичні коефіцієнти розраховуються для всіх банків-контрагентів на основі методу аналізу ієрархій і застосуванні природної нормалізації, що дає змогу визначити рейтинг контрагентів. Ліміт міжбанківського кредитування формується на основі розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику, визначає величину допустимого ризику, який банк може прийняти, не ставлячи під загрозу власне стійке функціонування.

На рис. 2. наведена логічно-структурна схема порядку розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику - рейтингових оцінок банків-контрагентів для формування міжбанківського кредитного портфеля.

Економічним обґрунтуванням лімітної політики можуть бути баланси банків-контрагентів, інформація про виконання ними економічних нормативів НБУ та нормативу обов'язкового резервування коштів.

Методика розрахунку лімітів ґрунтується на власних розробках банків. Поширеною є методика визначення ліміту кредитування банку-контрагента, за якою базовий ліміт фіксується на рівні десяти процентів капіталу банку, скоригованого на синтетичний коефіцієнт. Встановлення лімітів міжбанківського кредитування дає змогу знизити частку проблемних кредитів у загальному кредитному портфелі банку.

Найбільшою мірою банківському контролю піддаються основні ризики, які поділяються на п'ять категорій: кредитний ризик, ризик ліквідності, валютний ризик, інвестиційний ризик, ризик достатності капіталу. Кожному із перелічених ризиків відповідають групи нормативів банківської діяльності, встановлені НБУ. В роботі взято за основу нормативи НБУ, втім групу кредитного ризику доповнено такими коефіцієнтами: питома вага МБК, обсяг пасивних і активних операцій на ринку МБК, мінімізації міжбанківських кредитів, що повною мірою відображає стан банку-контрагента при розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику для формування міжбанківського кредитного портфеля. З цією метою запропонована модель визначення синтетичного коефіцієнта ризику, який дає можливість визначити рейтинг банку-контрагента. На рис. 3., групи ризиків позначаються так: 1 група - достатності капіталу, 2 група - ліквідності, 3 група - кредитна, 4 група - інвестиційна, 5 група - валютна, і відповідні їм коефіцієнти.

Нижче у табл. 2-5 запропоновані матриці розрахунків коефіцієнтів у розрізі груп та їх відносні відхилення від рекомендованих значень, які наведені в літературних джерелах, і в інструкції НБУ. Доцільність доповнення моделі коефіцієнтами (3.4-3.7), які впливають на міжбанківське кредитування, випливає з врахування фактичних значень економічних показників діяльності банків, стосовно розроблених нормативів НБУ, а також показників рекомендованих в літературі.

Побудовано і проаналізовано відповідні матриці порівнянь вагових балів - нормативів кожної групи, які надали експерти при попарному порівнянні ступеня їх важливості за 9-бальною відносною шкалою.

Згідно теорії випадкових матриць і методу аналізу ієрархій знаходиться максимальне значення середньої узгодженості балів в кожній групі нормативів, перевіряється умова похибки при складанні випадкових матриць.

Узгоджується перевірка побудованих матриць на адекватність реальним оцінкам експертних суджень.

Для знаходження синтетичного коефіцієнта ризику в дисертації розроблено експертну модель зіставлення попарних пріоритетів п'яти груп показників.

Побудовано матриці попарних порівнянь вагових балів п'яти груп показників, що показано у табл. 2-4 і матрицю попарних порівнянь груп коефіцієнтів табл. 5.

Таблиця 2 Матриці експертних попарних порівнянь за першою і другою групами коефіцієнтів

Таблиця 3 Матриці експертних попарних порівнянь за третьою групою коефіцієнтів

Таблиця 4 Матриці експертних попарних порівнянь за четвертою і п'ятою групами коефіцієнтів

Таблиця 5 Матриця попарних порівнянь груп коефіцієнтів

На підставі вище наведених матриць обчислено вагові значення (у %) для коефіцієнтів: 1.1.-1.3 відповідно ( 13%, 54% , 33%); 2.1.- 2.3 відповідно (61%, 22%, 17%); 3.1.-3.7 відповідно (11%, 21 %, 14%, 27%, 9%, 8%,10%); 4.1.- 4.2; відповідно (35%, 65%); 5.1.- 5.3 відповідно (58%, 25%, 17%).

Вагові значення (у %) для 5-ти виділених груп коефіцієнтів: для 1 - 5 групи відповідно (33%, 34%, 16%,7%, 10%).

Вагові значення виділених груп дають можливість провести рейтингову оцінку банку-контрагента. Застосовуючи нормалізацію, отримано нормалізований синтетичний коефіцієнт ризику, значення якого знаходяться в інтервалі від нуля до одиниці. Найвищий рейтинг присвоюється банку, значення якого після природної нормалізації дорівнює одиниці, а найнижчий - нулю. Запропонована методика дає змогу проаналізувати ризики в сукупності за їх чинниками, що знижує рівень невизначеності інформації та сприяє вдосконаленню системи оцінки ризиків.

У розділі 3 “Удосконалення підходів до оцінки кредитоспроможності банків - контрагентів” доведено, що удосконалення методики аналізу банків-контрагентів можливе з урахуванням процедури якісного аналізу їх поточної кредитоспроможності. Для визначення ефективності розробленої методики щодо визначення синтетичного коефіцієнта проведено порівняльний аналіз між узагальненою методикою В.С.Кромонова, що застосовується в банку АКБ „Хрещатик”, та методикою запропонованою у дисертації.

Проаналізовано результати фінансово-кредитної діяльності чотирьох банків для розрахунку значення синтетичного коефіцієнта ризику.

Банки зашифровані під назвами Банк А, Банк Б, Банк В, Банк Г, для дослідження банків-контрагентів А),Б),В),Г) використано розрахункові дані, які надані кредитним відділом банку АКБ „Хрещатик”.

В табл. 6 наведені рейтингові оцінки по ризиковому фактору для кожної групи.

Таблиця 6 Рейтингові оцінки по ризиковому фактору для кожної групи

В табл. 7 наведені рейтингові оцінки по ризиковому фактору для банків-контрагентів.

Таблиця 7 Рейтингові оцінки по ризиковому фактору для банків-контрагентів

Застосувавши до табл. 7 природну нормалізацію, отримаємо нормалізовану табл. 8 значення рейтингових оцінок, які приймаємо за синтетичний коефіцієнт ризику.

Таблиця 8 Синтетичні коефіцієнти для банків-контрагентів

Після проведених розрахунків отримано синтетичні коефіцієнти, тобто коефіцієнти ризику, які розглядаються як ймовірність неповернення кредиту банками-контрагентоми. Синтетичний коефіцієнт ризику - це рейтингова оцінка банків-контрагентів. На його базі розраховується величина ліміту стосовно контрагентів.

Запропонована методика уможливлює аналіз ризиків, що знижує рівень невизначеності інформації та сприяє вдосконаленню системи оцінки ризиків на ринку міжбанківського кредитування. З використанням запропонованої методики, розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику і встановлення лімітів міжбанківського кредитування, слід підійти до формування міжбанківського кредитного портфеля. Методика аналізу кредитного портфеля банку базується на основоположних принципах управління кредитною діяльністю, що передбачає необхідність формування вдосконаленого інструментарію задля зниження негативного впливу одного з ключових банківських ризиків - кредитного ризику. Для здійснення якісного аналізу кредитного портфеля банку визначається його оптимальна спрямованість та розраховується комплекс коефіцієнтів, які всебічно характеризують якість кредитного портфеля. Запропоновані в дисертації систематизовані коефіцієнти, згруповані за конкретними напрямками, дозволяють характеризувати кредитні операції банків за багатьма позиціями. Всередині кожного напрямку виокремлені ті показники, які стосуються вузької характеристики кредитної заборгованості. Окреслені напрями аналізу кредитного портфеля та система показників дає змогу банку визначати внутрішні межі кредитного ризику, передбачати можливі наслідки впливу цього виду ризику на результати фінансової діяльності та своєчасно коригувати структуру активів і пасивів банку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні методики аналізу кредитоспроможності банків - контрагентів на ринку міжбанківського кредитування. Протягом останнього часу на ринку міжбанківського кредитування окреслились тенденції зростаючого впливу невизначеності, як фактору економічної поведінки. В умовах невизначеності ринків і ускладненого механізму хеджування міжбанківських кредитних угод важливо враховувати фактори дії основних ризиків присутніх на ринку МБК, що стає можливим в процесі оцінки кредитоспроможності банку-контрагента і розрахунку ліміту кредитування на контрагента. Одержані результати свідчать про досягнення поставленої мети і дають змогу зробити такі висновки.

1.У дисертації розроблена методика мінімізації ризиків на міжбанківському ринку, на основі оцінки кредитоспроможності банку-контрагента і встановлення лімітів кредитування. При оцінці кредитоспроможності банків-контрагентів, враховуються такі фактори впливу: 1) невідповідність балансових даних реальній ситуації; 2) ділова репутація керівництва і власників; 3) професіоналізм працівників банку; 4) контроль за виконанням адекватних процедур аналізу ризиків; 5) нестабільність економіки. Для встановлення лімітів міжбанківського кредитування використовуються процедури аналізу банків-контрагентів. У розробленій автором і наведеній у дисертації схемі аналізу банків-контрагентів, враховано не тільки дані офіційної звітності банків-контрагентів а також макроекономічні показники, сезонні чинники, зовнішня неекономічна інформація. Акцент зроблено на такі макроекономічні показники, як: розмір ставки рефінансування, встановленої НБУ, рівень інфляції і масштаб конкуренції серед банків в конкретних регіонах. Серед сезонних чинників проаналізовано, зокрема, такі: спад ділової активності влітку, збільшення обсягу операцій і відтік коштів з рахунків клієнтів наприкінці звітних періодів. Чим вищий ризик неповернення кредиту, тим нижчим має бути розмір ліміту на кредитні операції з банком-контрагентом на ринку міжбанківського кредитування, втім для оцінки загального економічного стану і ефективного кредитування на ринку МБК необхідний комплексний аналіз: динаміки, структури, дохідності і рентабельності банку-контрагента.

2. На основі аналізу тенденцій формування і розвитку МБК в Україні виділено фактори впливу на забезпечення своєчасного погашення міжбанківських кредитів. При неповерненні розміщених коштів у встановлений термін порушується ритмічність роботи банку-кредитора, і виникає ризик невиконання зобов'язань ним самим. Своєчасність погашення міжбанківського кредиту залежить від таких факторів: 1) ступеня диверсифікації активів; 2) кредитної політики банку позичальника; 3) фінансового стану його клієнтів.

3. Знайдена залежність рівня величини міжбанківських кредитів від реакції банківської системи на кризові явища в економіці в умовах спаду виробництва. Це сприятиме підвищенню рівня інформативності процесу кредитування на ринку міжбанківського кредитування. Історія кредитних криз свідчить про дію специфічного закону руху міжбанківського кредиту, бо в умовах загального спаду, або застою виробництва чим ближче банківська система наближається до кризи, тим вище рівень і величина міжбанківських кредитів. В дисертації виокремлено основні недоліки політики централізованого кредитування, які призвели до банківської кризи 1998 року, а саме: відсутність забезпечення; нерозвинута система зв'язку між емітентом і кінцевим одержувачем кредиту; пільгова відсоткова ставка за централізованими кредитами НБУ; підтримка збиткових державних підприємств.

Визначено, що на формування структури МБК впливає три основні закономірності: 1) коливання рівня облікової ставки НБУ; 2) зв'язок між зміною норм обов'язкових резервів та динамікою питомої ваги МБК у залучених коштах комерційних банків; 3) коливання загального обсягу міжбанківських кредитів та позиції окремих банків, зумовлені обмежувальними заходами НБУ.

4. Сформульовані нові підходи до визначення синтетичного коефіцієнта ризику - нормалізованого значення рейтингового оцінювання банку-контрагента на основі проведеної класифікації п'яти груп ризиків: кредитного, ліквідності, інвестиційного, валютного, достатності капіталу. Показана ефективність запропонованої методики на основі порівняння з існуючою практикою встановлення лімітів міжбанківського кредитування. Розроблена в роботі методика дає більш об'єктивну оцінку кредитоспроможності банку-контрагента. У розробленій методиці вага кожного коефіцієнта, які формують синтетичний коефіцієнт ризику, виводиться і підтверджується з використанням математичного інструментарію.

5. У дисертації розроблена модель формування міжбанківського кредитного портфеля на основі поєднання аналітичних методів і методів експертного оцінювання. Для кожної ланки моделі запропоновано систему показників. Результативність аналізу кредитного портфеля банку можливо покращити в процесі оптимізації його спрямування та обрання комплексної системи коефіцієнтів, які всебічно характеризуватимуть кредитний портфель. Запропоновані систематизовані показники згруповано за напрямками, всередині кожного напрямку виділені показники, які стосуються вузької характеристики кредитної заборгованості. На основі добутої інформації визначаються напрями забезпечення дохідності та ліквідності банку, підвищення конкурентоспроможності на міжбанківському ринку.

6. Визначено основні критерії встановлення надійності банку-контрагента, що сприятиме підвищенню ефективності і уможливить вияв резервів покращення діяльності банку на ринку міжбанківського кредитування. Основними критеріями встановлення надійності банку-контрагента є такі: фінансовий стан банку-контрагента, обсяг його основного капіталу; наявність і характер кредитної історії банку-контрагента; рівень взаємовідносин з банком-контрагентом, що склалися в процесі співпраці в минулому. Такий підхід формує дієві елементи управління кредитним ризиком. Передусім це стосується процедури аналізу фінансового стану банків-контрагентів, встановлення лімітів на обсяг операцій, незабезпечених заставою.

Аналіз операцій на ринку міжбанківського кредитування полягає у накопиченні достовірної інформації щодо характеру здійснених кредитних операцій, виявлення проблемних активів, зниження ризиків, що дозволяє приймати ефективні та своєчасні управлінські рішення на основі обґрунтованих та узагальнених висновків. Серед найголовніших етапів процесу міжбанківського кредитування виділяється аналіз кредитоспроможності та оцінка фінансового стану банків-контрагентів. Мета аналізу -- оцінка результатів фінансової діяльності банку-контрагента на базі розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику. На підставі отриманих результатів приймається рішення щодо можливості надання міжбанківського кредиту, або припинення кредитних відносин з банком-контрагентом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Пастернак А.Л. Стратегічні аспекти міжбанківського кредиту.// Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб.- Вип. 1(8) - К.: КНЕУ., 2002. - С.411-417. - 0,5 д.а.

2. Пастернак А.Л. Основні критерії отримання кредиту по лінії ЄБРР.// Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. Вип.10. - К.: КНЕУ., 2003. - С.158-162. - 0,4 д.а.

3. Пастернак А.Л. Стратегічні аспекти визначення кредитоспроможності позичальника. // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Д.: ДНУ, 2004. - С.821-828. - 0,5 д.а.

4. Пастернак А.Л., Блудова Т.В. Аналітичні процедури в процесі обґрунтування лімітів міжбанківського кредитування.// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Д.: ДНУ. - 2006.- С.822-827. - 0,6 д.а. (Особисто автором - 0,5 д.а.: обґрунтування лімітів міжбанківського кредитування)

В інших виданнях

5. Пастернак А.Л. Базельські стандарти банківського капіталу.// Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства” Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції. - К.: КНЕУ, 2002. - С.382-384. - 0,1 д.а.

6. Пастернак А.Л. Умови кредитного договору. // Навчальні інновації.: Зб. матеріалів наук.-метод. конференції. - К.: КНЕУ. - 2003. - С.459-461. - 0,1 д.а.

Размещено на Allbest.ru