Державний контроль діяльності учасників фондового ринку України (організаційно-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Державний контроль діяльності учасників фондового ринку України (організаційно-правовий аспект)

Андрущенко Ігор Григорович

АНОТАЦІЯ

Ключові слова: державний контроль, діяльність учасників ринку цінних паперів, фондовий ринок, організаційно-правовий механізм, правове регулювання, юридична відповідальність, правопорушення, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, правоохоронні органи.

АННОТАЦИЯ

контроль державний ринок

Андрущенко И.Г. Государственный контроль деятельности участников фондового рынка Украины (организационно-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2004.

В диссертации исследуются проблемы определения места и роли контроля за деятельностью участников отечественного рынка ценных бумаг в системе государственного управления; определения организационно-правового механизма осуществления контрольной функции; формирования и развития системы органов государственного контроля в указанной сфере в условиях формирования демократического правового государства.

В роботе приводятся выводы, предложения и рекомендации относительно решения организационно-правовых проблем построения системы органов государственного контроля в сфере рынка ценных бумаг, проблем обеспечения эффективности их контрольной деятельности. Диссертация раскрывает комплекс теоретико-методологических и практических вопросов по проблемам усовершенствования института юридической ответственности за нарушение действующего законодательства, которое регулирует сферу деятельности участников рынка ценных бумаг.

В диссертации детально проведен анализ субъектного состава участников рынка ценных бумаг, системы органов, которые в пределах своих полномочий осуществляют контроль деятельности участников рынка ценных бумаг. Исследуются правовые методы организации надлежащего контроля деятельности участников рынка ценных бумаг как необходимого условия экономического развития страны. Обосновывается необходимость усовершенствования контроля в указанной сфере.

В работе доказана необходимость более активного развития контрольно-надзорной деятельности на отечественном фондовом рынке с целью защиты прав и интересов инвесторов, а также предупреждения негативных последствий от деятельности недобросовестных участников рынка.

Обосновывается необходимость разработки изменений и дополнений к Уголовному кодексу Украины относительно ответственности за нарушения, которые имеют место на рынке ценных бумаг, а именно: отнесение их к уголовно наказуемым и применения конфискационных санкций за их совершение.

Учитывая тот факт, что наиболее распространенными нарушениями на мировых фондовых рынках есть манипулирование ценами и использование инсайдерской информации, а на отечественном рынке - нарушение прав акционеров правлениями (исполнительными органами) акционерных обществ, в работе доведено о том, что наибольший эффект, на сегодня, может быть получен именно за счет развития и укрепления системы органов государственного регулирования рынка ценных бумаг, повышения их авторитета.

Ключевые слова: государственный контроль, деятельность участников рынка ценных бумаг, фондовый рынок, организационно-правовой механизм, правовое регулирование, юридическая ответственность, правонарушение, Государственная комиссия по ценным бумагам и фондового рынка, правоохранительные органы.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення та розвиток системи державного регулювання ринку цінних паперів в Україні сприяють створенню об'єктивно нових реалій, які потребують ретельного наукового осмислення. Це стає конче необхідним у зв'язку з можливими негативними соціально-економічними наслідками непрофесійної діяльності учасників ринку цінних паперів для майбутнього нашої держави.

Відсутність досконалого на сьогодні законодавства, що регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, перманентна загроза виникнення кризових ситуацій у цій сфері свідчать про брак науково обґрунтованих підходів і цілеспрямованості у формуванні системи державного контролю діяльності учасників вітчизняного фондового ринку.

Одним з основних елементів державного регулювання на ринку цінних паперів є контроль діяльності його учасників. Контроль на ринку цінних паперів здійснюється з метою виявлення порушень законодавства та запобігання їм. Це приводить до впорядкування фондового ринку і є основою правозастосування. У свою чергу, створення умов для формування належного правового клімату функціонування фондового ринку сприяє активному залученню коштів вітчизняних та іноземних інвесторів в економіку України, шляхом забезпечення захисту їх прав та законних інтересів, запобіганню правопорушень на ринку цінних паперів, а у разі їх виявлення - оперативному й всебічному розслідуванню цих правопорушень.

Саме актуальність, науково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє вивчення і обґрунтування в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Дослідження стану наукового вивчення проблем удосконалення законодавчої та нормативної бази забезпечення ефективного державного контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів в умовах переходу до нового правового простору довело, що на сучасному етапі спеціального дослідження з цих проблем не проводилось. Науковий та дослідний матеріал обмежений. В існуючій науковій літературі майже відсутні дослідження, спеціально присвячені місцю та ролі державного контролю діяльності учасників фондового ринку України.

Найбільш важливими в науковому розумінні для автора під час роботи над дисертацією були теоретичні розробки провідних вітчизняних фахівців у галузі державного управління, фінансового права, адміністративного права, зокрема В.Б. Авєр'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.А. Бекерської, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.М. Бутузова, А.В. Васильєва, П.А. Вороб'я, Л.К. Воронової, П.Т. Геги, В.О. Глушкова, І.П. Голосніченка, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, Л.М. Долі, І.Б. Заверухи, А.П. Закалюка, Н.К. Ісаєвої, Р.А. Калюжного, А.Т. Комзюка, М.Й. Коржанського, В.І. Кравченка, Є.Б. Кубко, О.А. Кузьменко, М.П. Кучерявенка, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Нечай, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, О.П. Орлюк, О.І. Остапенка, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, Н.О. Саніахметової, М.М. Тищенка, В.І. Шакуна та ін.

Розкриваючи місце та роль контролю діяльності учасників фондового ринку як функції державного управління, автор керувався теоретичними розробками і положеннями наукових праць авторитетних українських вчених-економістів, зокрема І.А. Бланка, М.О. Бурмаки, М.А. Гольцберга, М.І. Камлика, О.М. Мозгового, К.Г. Отченаш, В.В. Суторміної та ін.

Окремі висновки щодо методів забезпечення ефективного державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів автором зроблені з використанням деяких положень теорії управління та економічної науки, наведених у роботах російських науковців, зокрема Б.І. Альохіна, В.Д. Міловидова, Я.М. Міркіна, А.А. Первозванського, А.С. Чеснокова, В.К. Шенаєва та ін.

Дисертантом використано праці іноземних дослідників, які присвятили свої роботи проблемам розвитку інвестиційної діяльності, фінансового ринку, ринку цінних паперів, зокрема А. Адамса, М. Грубера, Р. Колба, М. Міллера, В. Шарпа та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Необхідність дисертаційного дослідження зумовлена планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 26. розділу X “Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки” додатка 3 до наказу МВС України від 30 червня 2002 року № 635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ України”). Дисертація спрямована на впровадження вимог Указу Президента України від 26 березня 2001 року № 198 “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” та постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2001 року № 1046 “Про затвердження Заходів щодо реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки”, а також на виконання Концепції адміністративної реформи в Україні та Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті.

Дисертація є також складовою частиною плану наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (п. 3.5. Пріоритетних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки, що затверджені ректором Національної академії внутрішніх справ України 05 квітня 2001 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення стану організації і правового забезпечення контролю діяльності учасників фондового ринку України та визначення напрямів удосконалення чинного законодавства в цій сфері.

Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження виконувались такі завдання:

розкриття призначення та визначення місця й ролі державного контролю діяльності учасників фондового ринку в системі функцій державного управління;

проведення системного аналізу діючого законодавства, яке забезпечує контроль діяльності учасників фондового ринку;

вивчення історичного досвіду здійснення державного контролю учасників фондового ринку та методів регулювання їх діяльності у світовій практиці;

дослідження правозастосовчої діяльності державних органів, які здійснюють контроль діяльності учасників фондового ринку;

з'ясування системи суб'єктів державного контролю на фондовому ринку;

визначення організаційно-правових проблем, які виникають у процесі здійснення державного контролю діяльності учасників вітчизняного фондового ринку, а також шляхи їх подолання;

систематизування існуючих проблем забезпечення ефективності контрольної діяльності органів державної влади щодо учасників фондового ринку;

розроблення науково обґрунтованих пропозицій з метою вдосконалення чинного законодавства у сфері державного контролю діяльності учасників вітчизняного фондового ринку.

Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі діяльності уповноважених суб'єктів (учасників та державних органів) на фондовому ринку України.

Предметом дослідження є стан правового забезпечення контрольної функції держави на фондовому ринку України та шляхи її вдосконалення.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення діалектики щодо пізнання, розвитку та взаємозв'язку об'єктів реальної дійсності, зумовленість правових норм та відхилень від них, що викликані соціально-економічними чинниками.

Базовим джерелом дослідження є Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти, загальнотеоретична та спеціальна література, відповідні наукові розробки в галузі теорії державного контролю.

Емпіричну основу дисертаційної роботи становлять матеріали про діяльність учасників вітчизняного ринку цінних паперів, результати проведення досліджень їх діяльності.

При написанні дисертаційного дослідження автор використовував загально-наукові методи пізнання, а саме:

метод системно-структурного аналізу, тобто виділення елементів структури державного регулювання діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів у системі функцій державного управління;

соціологічний метод, який дає змогу розкривати суспільні умови функціонування контрольно-правових інститутів та норм, що їх створюють;

метод звернення до інших юридичних (зокрема фінансового та адміністративного права) і не тільки юридичних наук для того, щоб використати їхні досягнення при аналізі різних контрольно-правових явищ;

функціональний метод, який полягає у виявленні взаємозв'язків між елементами структури державного регулювання фондового ринку України. Основна увага приділяється функціональній характеристиці контрольно-правових інститутів, розмежуванню та взаємозв'язку їх функцій.

Крім загальних методів, автором дисертаційного дослідження було використано приватно-наукові методи пізнання, а саме:

історико-правовий метод, за допомогою якого було досліджено розвиток законодавства щодо забезпечення державного контролю в зарубіжних країнах;

формально-юридичний метод, за допомогою якого була здійснена зовнішня юридична обробка правового матеріалу;

порівняльно-правовий метод, для зіставлення контрольно-правових інститутів в Україні із зарубіжними країнами з метою відшукання схожості та відмінностей між ними для підготовки пропозицій щодо покращання правозастосовчої практики в галузі державного управління;

критичний метод, для того, щоб з'ясувати, наскільки державний контроль (як функція державного управління та галузь законодавства) за діяльністю учасників фондового ринку відповідає сучасним потребам України як суверенної держави, що має на меті стати правовою, а також, які зміни необхідно внести в чинне законодавство, що регулює цю сферу правовідносин.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці ряду нових аспектів важливої проблеми - забезпечення належного державного контролю діяльності учасників фондового ринку України та здійснення взаємодії правоохоронних органів з попередження правопорушень у цій сфері.

Дисертація являє собою комплексне дослідження становлення та подальшого розвитку контрольної діяльності державних органів на вітчизняному ринку цінних паперів, заповнює прогалини в знаннях з проблеми організації ефективного контролю діяльності учасників фондового ринку як функції державного управління. Дисертація також вирізняється сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку правовідносин у сфері регулювання фондового ринку України та напрямів удосконалення законодавства. У роботі враховані положення чинного законодавства, піддано аналізу теоретичний і практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це дозволило по-новому підійти до визначення широкого спектра проблем, які зазвичай залишаються поза увагою вчених, але мають важливе прикладне значення.

Наукова новизна визначається також досягнутими в процесі вирішення поставлених завдань положеннями, які запропоновані здобувачем особисто та містять елементи новизни, зокрема:

вперше:

наведено теоретичні висновки про те, що адекватне нормативно-правове забезпечення контролю за діяльністю учасників вітчизняного ринку цінних паперів є необхідною та важливою умовою гармонійного розвитку України в умовах фінансового, соціального, економічного та адміністративного реформування;

проаналізовано понятійний апарат з даної проблематики, в тому числі дано авторське визначення понять: контроль за діяльністю учасників фондового ринку України, контроль на фондовому ринку;

сформульовано тезу про необхідність усунення прогалин і недоліків у чинному законодавстві, що розмежовує сферу повноважень органів державного контролю за діяльністю учасників вітчизняного ринку цінних паперів;

обґрунтовано пропозиції з метою вдосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує контроль за діяльністю учасників фондового ринку України;

вдосконалено:

систему принципів діяльності державних органів, що в межах повноважень, визначених чинним законодавством здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів;

положення про визначення державного контролю за діяльністю учасників фондового ринку України (емітентів, інвесторів та осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів) як невід'ємної функції державного управління;

окремі нормативно-правові акти, що регламентують забезпечення контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів та були зорієнтовані, в першу чергу, на виконання завдань, які виникали на етапі роздержавлення власності, і не могли повною мірою задовольняти сучасні вимоги розвитку;

набули подальшого розвитку:

наукові положення про наявність правового, економічного, політичного, морально-етичного факторів, які впливають на ефективність контролю як функції державного управління, а також про державний примус і юридичну відповідальність як головні елементи правового фактора;

дослідження напрямів удосконалення державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що положення, висновки і пропозиції проведеного наукового дослідження створюють основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення специфіки контролю діяльності учасників фондового ринку України як функції державного управління.

Одержані результати дослідження були використані при: розробці Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, що затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 лютого 2001 року № 27 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16 березня 2001 року за № 243/5434, в частині, що стосується організації провадження у справах про правопорушення юридичних осіб на ринку цінних паперів та адміністративні правопорушення; розробці Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року № 2299-ІІІ, в частині, що стосується обмеження діяльності компанії з управління активами інституту спільного інвестування та встановлення її відповідальності; розробці методичних рекомендацій для підрозділів БОЗ МВС України щодо протидії проявам організованої злочинності на пріоритетних напрямах економіки, у тому числі у сфері приватизації та на ринку цінних паперів; розробці методичних рекомендацій для підрозділів податкової міліції ДПА України щодо порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, які здійснюють свою діяльність на фондовому ринку України.

Узагальнення та аналіз особливостей вітчизняного та міжнародного розвитку контролю діяльності учасників ринку цінних паперів та вироблення пропозицій щодо напрямів удосконалення вітчизняної системи регулювання та контролю діяльності учасників фондового ринку можуть бути використані:

а) для подальших наукових розроблень у сфері регулювання правовідносин, що виникають з приводу контролю діяльності учасників фондового ринку;

б) при підготовці окремих законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують контроль діяльності учасників фондового ринку;

в) при підготовці відповідних програм курсів вищих навчальних закладів в Україні та лекцій за темами “Міжнародний та вітчизняний досвід здійснення державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів”, а також суміжних з ними тем.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідались на науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми управління” (листопад-грудень 2001 року, м. Київ); “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (грудень 2001 року, м. Ірпінь); “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (травень 2002 року, м. Запоріжжя). Публікації. Основні положення та висновки, отримані автором у процесі роботи над дисертацією, викладено у восьми наукових публікаціях, п'ять з яких опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета й завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на дев'ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (325 найменувань) та чотири додатки. Обсяг роботи становить 182 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми, висвітлюється ступінь її наукової розробки, окреслюється мета, завдання дослідження та його зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначається наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Контроль за діяльністю учасників фондового ринку як функція державного управління”, що складається з трьох підрозділів, досліджується місце та роль контролю за діяльністю учасників фондового ринку в системі функцій державного управління, об'єкт і суб'єкти як елементи системи державного контролю.

У підрозділі 1.1. “Об'єктивна необхідність контрольної функції держави на фондовому ринку” автор зазначає, що процеси реформування відносин власності супроводжуються структурною перебудовою економіки країни та формуванням фондового ринку як інфраструктурного елемента ринку, який забезпечує вільне переміщення коштів у формі цінних паперів між різними секторами економіки.

Даний підрозділ присвячений дослідженню організаційно-правової природи контролю як функції державного управління. Автор стверджує, що контроль необхідно розглядати як систематичну, конструктивну та позитивну діяльність, яка має місце як у сфері регулятивних, так і в сфері правоохоронних відносин, що зумовлено тісним взаємозв'язком контролю з процесом прийняття управлінських рішень. Дисертантом встановлено ознаки контролю як управлінської функції, зокрема: систематичність, послідовність, всебічність та гласність, проведення аналізу його наслідків з обов'язковими висновками і реагуванням на виявлені недоліки в роботі органів державної виконавчої влади та їх посадових осіб. Саме такий підхід до контролю забезпечує йому належне місце серед основних функцій державного управління, спрямованих на підвищення ефективності державного управління, узгодженість управлінської діяльності та її результативність.

На думку дисертанта функція контролю дотримання законодавства на фондовому ринку є найбільш визначальною, тому що вимагає залучення значних матеріальних, інтелектуальних та кадрових ресурсів. Це певною мірою справедливо і для ринку цінних папері в Україні, який тільки-но розвивається.

Доведено необхідність здійснення державного регулювання ринку цінних паперів в Україні. Автор зазначає, що на сьогодні на ринку цінних паперів здійснюють свою діяльність: 1) торговці цінними паперами; 2) депозитарії; 3) зберігачі цінних паперів; 4) реєстратори власників іменних цінних паперів; 5) інститути спільного інвестування; 6) фондові біржі; 7) торговельно-інформаційні системи. Зазначені професійні учасники вітчизняного ринку цінних паперів об'єднуються в саморегулівні організації (СРО) з метою забезпечення інституційно-правового регулювання фондового ринку як допоміжного до державного регулювання.

Дисертантом дано визначення поняття “державне регулювання ринку цінних паперів” як здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів з метою забезпечення його справедливості, прозорості, ефективності та запобігання зловживанням і порушенням на ньому.

До елементів структури державного регулювання вітчизняного ринку цінних паперів, на думку автора, необхідно віднести: 1) законодавче регулювання; 2) ліцензування; 3) нагляд; 4) контроль; 5) правозастосування.

У підрозділі 1.2. “Порівняльний аналіз світового та вітчизняного досвіду в організації контрольної діяльності учасників фондового ринку” проводиться аналіз існуючих організаційно-правових форм здійснення контрольної діяльності державних органів відносно діяльності учасників ринків цінних паперів у провідних країнах світу.

Звертається увага на те, що регулювання ринку цінних паперів зазвичай розуміється як упорядкування діяльності на ньому його учасників і взаємодії між ними. Кожна установа, що є учасником ринку цінних паперів, певною мірою займається саморегулюванням своєї діяльності. У той же час вона (установа) є об'єктом регулювання з боку певних об'єднань, держави, а також міжнародних організацій.

Автор, проаналізувавши зарубіжний досвід забезпечення контролю діяльності учасників ринку цінних паперів, дійшов висновку, що світовий ринок цінних паперів використовує різні види контролю, зокрема: 1) перевірка учасників “на вході” до ринку; 2) реєстрація приватних осіб та “відфільтровування” потенційних порушників; 3) моніторинг професійної діяльності; 4) виїзди на місця та надання права працівникам контролюючих органів самостійно вирішувати питання проведення перевірок.

Наведено моделі державного контролю фондових ринків США, Великобританії, Німеччини, Франції та інших країн світу.

На думку дисертанта Україна ще й досі чітко не визначилась щодо запровадження суто “американської” чи “німецької” моделі фондового ринку, однак на сьогодні вже можна говорити про певну модель вітчизняного ринку цінних паперів. Це скоріше проміжна модель, що складається під впливом багатьох факторів і являє собою суміш європейської моделі, у якій універсальний комерційний банк володіє пакетами акцій нефінансових підприємств, і моделі американської, яка орієнтується на операції з цінними паперами за участю, насамперед, небанківських фінансових установ.

Автор пропонує систему органів, які в межах своїх повноважень та компетенції здійснюють регулювання, контроль або інші функції управління на ринку цінних паперів, поділити на декілька груп: перша - Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України; друга - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; третя - Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державна податкова адміністрація України та інші державні органи; четверта - Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, судові органи.

У підрозділі 1.3. “Система учасників фондового ринку в Україні та правове регулювання їх діяльності” досліджуються проблеми формування та розвитку українського ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів включає обов'язкові правила поведінки, закріплені нормативними документами, санкції за їх порушення, порядок застосування санкцій і систему державних органів, які виконують функції державного регулювання на фондовому ринку.

На думку здобувача, відсутність процесуальних норм забезпечення реалізації бажаної для держави поведінки її суб'єктів є на сьогодні найбільшою проблемою законодавства України.

Ця проблема певною мірою стосується державного регулювання ринку цінних паперів, яке полягає в нормативному визначенні поведінки суб'єктів фондового ринку та можливості забезпечення примусової реалізації такої поведінки.

Визначено коло учасників ринку цінних паперів в Україні, на регулювання діяльності яких спрямовується робота державних контролюючих органів, а саме: 1) емітенти; 2) особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; 3) довірчі товариства; 4) банки; 5) фондові біржі; 6) учасники Національної депозитарної системи.

У другому розділі “Нормативно-правове забезпечення державного контролю за діяльністю учасників фондового ринку в Україні”, що складається з трьох підрозділів, досліджуються елементи механізмів контролю на вітчизняному ринку цінних паперів, напрями вдосконалення правового забезпечення їх реалізації.

У підрозділі 2.1. “Проблеми правового регулювання та контролю діяльності учасників фондового ринку України” проведено аналіз нормативно-правової бази, яка регулює діяльність учасників ринку цінних паперів.

Об'єктивні і суб'єктивні передумови для відродження в незалежній Україні ринку цінних паперів почали формуватися на початку 90-х років минулого століття. У зв'язку з розвитком нормативно-правових відносин з'явилася велика кількість нормативних актів, які не утворювали певної цілісної системи і не були об'єднані єдиною правовою концепцією. Необхідність упорядкування цього процесу вимагала встановлення правових норм, що регулюють на державному рівні випуск і обіг цінних паперів, а також діяльність професійних учасників ринку цінних паперів. Розроблені та прийняті з цією метою документи умовно можна розділити на чотири групи: 1) законодавчі і нормативні акти, що приймались українським радянським парламентом; 2) законодавчі акти Верховної Ради України; 3) укази Президента України та постанови Уряду; 4) відомчі нормативні акти Міністерства фінансів України, Національного банку України, Фонду державного майна України й інших державних органів.

На сьогодні в Україні нормативно-правова база, що забезпечує функціонування учасників ринку цінних паперів, складається із законів України, указів Президента України та інших нормативних актів державних органів України.

Автор вважає, що головною стратегічною проблемою є відповідальність учасників ринку цінних паперів за порушення вимог чинного законодавства. В Україні існує велика кількість законодавчих норм, але відсутня будь-яка відповідальність за їх порушення.

Враховуючи те, що найбільш поширеними порушеннями на національних та світових фондових ринках є маніпулювання цінами та використання інсайдерської інформації, на думку дисертанта, найбільш результативними в цьому напрямі вважаються такі заходи: по-перше - віднесення правопорушень на ринку цінних паперів до кримінально караних; по-друге - конфіскаційні санкції за їх вчинення. Внесення цих змін до чинного законодавства сприятиме також його адаптації до законодавства Європейського Союзу.

У підрозділі 2.2. “Правове забезпечення співпраці правоохоронних органів щодо виявлення та документування правопорушень на фондовому ринку України” досліджуються окремі норми законодавчих актів за якими здійснюється регулювання правовідносин між правоохоронними органами та державними органами, які в межах своїх повноважень здійснюють контроль діяльності учасників ринку цінних паперів.

Визначені та систематизовані положення основних законів України, на підставі яких здійснюється взаємодія та співпраця вищезазначених органів. Так, згідно зі статтею 11 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” (сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності) державні органи зобов'язані сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності. Статтею 17 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (взаємодія спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю з іншими державними органами) визначено, що у сфері боротьби з організованою злочинністю Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України і Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України взаємодіють з Національним банком України, Міністерством фінансів України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України та іншими міністерствами і відомствами.

Однією з істотних проблем, що має місце у сфері контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів, є відсутність у чинному законодавстві чіткої правової норми, яка б зобов'язувала інформувати правоохоронні органи про значні та/або сумнівні операції за угодами, що укладені на фондовому ринку. Подібні норми вже відтворені у законах України “Про банки і банківську діяльність” та “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, але, як вважає автор, учасники українського ринку цінних паперів у своїй діяльності недостатньо їх враховують, а іноді й прямо ігнорують.

У підрозділі 2.3. “Напрями вдосконалення контролю діяльності учасників фондового ринку в Україні” акцентується увага на необхідності активного розвитку діяльності саморегулівних організацій на вітчизняному ринку цінних паперів.

Розвиток діяльності саморегулівних організацій в Україні необхідно спрямовувати, в першу чергу, на забезпечення додаткового до державного контролю за діяльністю своїх членів - професійних учасників ринку цінних паперів. Основною підставою для надання об'єднанням професійних учасників ринку цінних паперів статусу саморегулівних організацій відповідно до чинного законодавства повинна бути здатність забезпечити ефективний контроль за діяльністю своїх членів. Діяльність саморегулівних організацій у цій сфері повинна здійснюватись у тісній взаємодії та під загальним наглядом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як уповноваженого державного органу.

Здобувач підкреслює, що в Україні більшість існуючих саморегулівних організацій є переважно лобістськими структурами. При цьому, за окремими видами професійної діяльності нараховується декілька саморегулівних організацій, члени яких, у разі введення більш жорстких вимог до професійної діяльності, мають можливість переходити в іншу саморегулівну організацію. Як наслідок, на фондовому ринку не може реалізуватися повним чином система професійного саморегулювання.

Напрямами вдосконалення державного контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів, як вважає дисертант, мають стати: 1) визначення повноважень держави в цілому та їх розподіл між окремими органами виконавчої влади; 2) незалежність органів виконавчої влади з регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів від політичного тиску чи незаконного втручання з боку окремих зацікавлених груп; 3) послідовність регулювання та координація діяльності окремих органів виконавчої влади; 4) відповідність працівників органів виконавчої влади з регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів високим професійним стандартам.

У третьому розділі “Характеристика правопорушень на фондовому ринку”, що складається з трьох підрозділів, визначені проблеми контрольної діяльності учасників ринку цінних паперів, а також запропоновані напрями вдосконалення інституту юридичної відповідальності за порушення законодавства України про цінні папери.

У підрозділі 3.1. “Організаційні проблеми контрольної діяльності учасників фондового ринку” аналізуються актуальні проблеми, що мають місце у сфері державного контролю на ринку цінних паперів України. Серед таких проблем є: 1) на ринку цінних паперів склався та поглиблюється розрив між прийняттям нормативних актів, які регулюють діяльність його учасників, та обігом цінних паперів, а також контролем за їх дотриманням; 2) одночасно з розвитком українського ринку цінних паперів, збільшенням кількості емітентів цінних паперів та професійних учасників ринку кількість порушень законодавства про цінні папери поступово зростає. Про це свідчать факти збільшення кількості скарг про порушення прав акціонерів правліннями та посадовими особами акціонерних товариств, невиконання своїх зобов'язань фінансовими посередниками перед інвесторами; 3) поряд із нерозвиненістю сучасних інституцій саморегулювання на ринку цінних паперів наявні ресурси органів виконавчої влади не повністю відповідають потребам забезпечення ефективного державного контролю за учасниками ринку цінних паперів; 4) організаційна неоформленість та децентралізація ринку цінних паперів.

Дисертант зазначає, що належний державний контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів в Україні є питанням не лише економічної політики держави, а й фактором збереження соціального спокою в суспільстві. Тому, для максимального оперативного реагування на проблеми законодавчого та нормативного характеру державним органам, які в межах своїх повноважень здійснюють контроль діяльності учасників ринку цінних паперів, украй необхідно прискорити розроблення відповідної нормативно-правової бази.

У підрозділі 3.2. “Характеристика юридичної відповідальності за порушення законодавства України про цінні папери” здійснено аналіз типових порушень, що мають місце на українському ринку цінних паперів, та визначено яка відповідальність настає за їх вчинення.

Серед загальноекономічних факторів, що зумовлюють зростання правопорушень на ринку цінних паперів, автор відзначає: 1) недостатню урегульованість механізму реєстрації та ліцензування діяльності учасників ринку цінних паперів; 2) укладання більшості угод на позабіржовому “неорганізованому” ринку, що сприяє “тінізації” ринку цінних паперів та ускладнює державний контроль у цій сфері; 3) відсутність національного індексу цінних паперів, що стримує залучення іноземних інвестицій; 4) недостатність власного капіталу і необхідних технічних можливостей у торговців цінними паперами для повноцінного обслуговування первинного, а тим більше, вторинного ринку; 5) відсутність дієвого механізму захисту прав інвестора на фондовому ринку.

Чинним законодавством за порушення правових норм діяльності учасників ринку цінних паперів передбачена кримінальна, адміністративна та дисциплінарна відповідальність. Так, до учасників ринку цінних паперів в різній мірі можуть застосовуватися норми Кримінального кодексу України відповідно до ст.ст. 190, 191, 192, 199, 200, 208, 209, 212, 222, 223, 224, 365, 366, 368, 369 (перелік невичерпний). Відповідно норми Кодексу України про адміністративні правопорушення до учасників ринку цінних паперів можуть застосовуватися за ст.ст. 51, 51-1, 164, 164-2, 166-1, 166-2, 166-3 (перелік також невичерпний).

У підрозділі 3.3. “Прогнозування та профілактика правопорушень на фондовому ринку України як умова його стабільності” досліджуються негативні тенденції, що складаються на сьогодні в Україні, а також викладено низку профілактичних заходів щодо попередження правопорушень у цій сфері.

Автор зазначає, що відсутність досконалого контролю за процесами, які відбуваються на ринку цінних паперів, створила сприятливі умови для зловживань. Це може призвести до деякого збільшення кількості злочинів, скоєних на ринку цінних паперів. Окремі посадові особи можуть незаконно використовувати грошові надходження від “великої” приватизації для фінансування діяльності комерційних структур сумнівного походження.

З метою профілактики правопорушень на фондовому ринку необхідно: 1) створити комплексну систему контролю за діяльністю учасників ринку цінних паперів; 2) удосконалити механізм ліквідації державної реєстрації учасників ринку цінних паперів, які здійснюють свою діяльність у цій сфері без відповідних дозволів (ліцензій); 3) забезпечити широкий доступ правоохоронних та контролюючих органів до інформації про діяльність учасників ринку цінних паперів та активізувати їх діяльність з виявлення і запобігання злочинам, які вчиняються у цій сфері; 4) ініціювати у Верховній Раді України внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України з метою введення більш жорстких санкцій за порушення чинного законодавства, яке регулює діяльність на ринку цінних паперів.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що на ринку цінних паперів існує ряд принципових недоліків системи законодавчих актів: по-перше, відмічається певна суперечливість у нормах законів, які регулюють дану сферу правовідносин; по-друге, норми цих законів певною мірою застаріли; по-третє, правові норми, що містяться в окремих законах, які регулюють певні види діяльності учасників ринку цінних паперів, належать лише до цих видів діяльності, у той час як потрібні норми, що стосуються всіх видів діяльності.

На думку дисертанта, профілактичними заходами з попередження правопорушень, які мають місце у діяльності учасників ринку цінних паперів, для правоохоронних органів можуть бути: 1) використання запобіжних заходів відносно можливих правопорушень у цій сфері; 2) паралельний контроль правоохоронними органами діяльності учасників даного ринку; 3) встановлення достатнього рівня взаємодії між оперативними і слідчими органами з цих питань; 4) своєчасний арешт злочинців; 5) запровадження в країні єдиного центру обліку і аналізу оперативної інформації з цих питань; 6) своєчасний обмін інформацією, стосовно порушень чинного законодавства у цій сфері між контролюючими та правоохоронними органами.

Окремим напрямом профілактики правопорушень на фондовому ринку України можуть бути перевірки діяльності її учасників: планові та позапланові, які в свою чергу можуть поділятися на комплексні та тематичні.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційного дослідження викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правового механізму забезпечення контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. Контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів є однією з основних функцій державного управління. Його необхідно розглядати як єдину самостійну систему, що складається з трьох основних елементів - контролюючого суб'єкта, підконтрольного об'єкта та контрольних дій. Необхідність підвищення дієвості системи державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів вимагає чіткої ідентифікації контролюючих суб'єктів, визначення зв'язку та співвідношення між ними.

2. Інститут контролю та інститут юридичної відповідальності перебувають у тісному взаємозв'язку: контроль виступає важливим засобом забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні, за порушення яких застосовується юридична відповідальність, яка, водночас, постає гарантом забезпечення ефективності контрольної діяльності.

3. Розв'язання проблеми підвищення ефективності державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів необхідно здійснювати на засадах системного підходу. До системи суб'єктів контролю діяльності учасників ринку цінних паперів слід віднести: по-перше, Верховну Раду України, по-друге, Президента України та Уряд, по-третє, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, по-четверте, систему інших державних органів виконавчої влади.

4. У процесі дослідження з'ясовано, що на сучасному етапі розвитку державного регулювання та контролю діяльності учасників ринку цінних паперів необхідно створити систему правового регулювання, складовими елементами якої б стало нове покоління взаємозв'язаних і узгоджених між собою законодавчих актів, вироблених на засадах сучасної законодавчої методології і техніки, і які були б спроможні регулювати більшість суттєво важливих аспектів функціонування вітчизняного ринку цінних паперів (а не окремі з них), та, крім того, встановлювати конкретні критерії, стандарти і процедури відносин учасників ринку: емітентів, інвесторів, посередників, інших інфраструктурних інститутів, регулювати біржову та позабіржову систему торгівлі, визначати повноваження та обов'язки саморегулівних організацій.

5. Правове розв'язання проблеми усунення недоліків в організації державного контролю пропонується здійснити шляхом прийняття базових законодавчих актів з цих питань з одночасним внесенням змін до законодавчих та нормативно-правових актів у суміжних галузях (приватизації, податкового та валютного законодавств, судових процедур, бухгалтерського обліку й аудиту), що значно підвищило б ефективність законодавчо-нормативного регулювання ринку цінних паперів в Україні.

6. Трансформація готівки в цінні папери є одним із способів легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Найбільш результативними у попередженні зазначених негативів вважаємо такі заходи: 1) віднесення правопорушень на ринку цінних паперів до кримінально караних; 2) конфіскаційні санкції за їх вчинення.

Проведеним дослідженням не вичерпуються усі аспекти проблеми забезпечення ефективного державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів. Планується продовження розробки даної теми, результати якої можуть бути використані в науковій та практичній діяльності державних органів, що в межах своїх повноважень здійснюють контроль діяльності учасників ринку цінних паперів в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Андрущенко І.Г. Практика правозастосування на ринку цінних паперів (порівняльний аналіз) // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - 2001. - № 10. - С. 3-7.

Андрущенко І.Г. Проблеми контролю діяльності професійних учасників ринку цінних паперів: інститути спільного інвестування // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 12. - С. 63-65.

Андрущенко І.Г. Форми та методи державного контролю на ринку цінних паперів // Право України. - 2002. - № 2. - С. 47-49.

Андрущенко І.Г. Контроль на ринку цінних паперів і бюджетно-податкова політика в Україні: шляхи поєднання // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 3. - С. 65-66.

Андрущенко І.Г. Державна інвестиційна політика як регулятор активізації ринку цінних паперів в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 10. - С. 71-72.

Андрущенко І.Г. Державний контроль суб'єктів фондового ринку - невід'ємна складова управління та регулювання ринку цінних паперів в Україні // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління”. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2001. - С. 155-157.

Андрущенко І.Г. Інвестиційна діяльність в Україні як складова гармонійного розвитку вітчизняного фондового ринку (нормотворчий аспект) // Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)”. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - С. 572-573.

Андрущенко І.Г. Щодо питання боротьби зі злочинністю на ринку цінних паперів та забезпечення всебічного контролю діяльності його учасників // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства”. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002. - Ч.1. - С. 40-42.

Размещено на Allbest.ru