Діяльність міжнародних організацій у сфері банківського нагляду та їх вплив на правове регулювання банківського нагляду в Україні та інших країнах Європи

Размещено на http://www.allbest.ru

Діяльність міжнародних організацій у сфері банківського нагляду та їх вплив на правове регулювання банківського нагляду в Україні та інших країнах Європи

Н. Златіна

У сфері правового регулювання банківського нагляду країн Европы та України зокрема, важливе значення мають норми, принципи та рекомендації, що напрацьовані міжнародними структурами, діяльність яких опосередковано або безпосередньо впливає на функціонування фінансових ринків.

Питання банківського нагляду досліджується багатьма вченими-економістами, але з правової точки зору цю тему розробляють у своїх працях вчені-юристи, зокрема Л.К.Воронова, І.Б.Заверуха, О.А.Костюченко, В.Л. Кротюк, О.П.Орлюк, В.В. Пасічник, А.О.Селіванов та інші.

Банківський нагляд має сприяти ефективній та конкурентноспроможній діяльності банківської системи, яка б реагувала на потреби населення у наданні якісних фінансових послуг. Крім того, банківський нагляд має динамічно реагувати на всі зміни ринку, виявляти готовність періодично переглядати політику та практику нагляду з урахуванням нових змін та тенденцій ринку. Для цього необхідна достатньо гнучка законодавча система [1, C.16].

Основні рекомендації міжнародних організацій (діяльність яких буде розглянуто пізніше), насамперед Базельського комітету з банківського нагляду мають виключно важливе значення для формування банківського права України та інших країн. Базельський комітет не наділений функціями регулювання, його акти не носять нормативного характеру, але його роль у формуванні систем банківського нагляду різних країн та застосування його рекомендацій у сфері банківського нагляду мають велике значення, тому потребують докладнішого розгляду.

Варто відзначити, що створенню Базельського комітету з банківського нагляду передувало дві події: банкрутство західнонімецького банку Херштадт і банкрутство банку США "Національний банк імені Франкліна". Банкрутство зазначених банків, не зважаючи на їх національний статус, справило великий вплив на фінансовий стан багатьох банків в інших країнах. На фоні цих подій в кінці 1974 року було створено Комітет з банківського нагляду на базі Банку міжнародних розрахунків у швейцарському місті Базель керівниками центральних банків таких держав, як США, Канада, Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Люксембург, Швеція. На сьогодні до них приєдналися Ірландія та Іспанія [2, C.67-68].

Базельський комітет з банківського нагляду є ключовим інститутом, який займається уніфікацією існуючих у світі важливих правил нагляду за банківською діяльністю, а в перспективі і правил нагляду за всім фінансовим ринком. Комітет розробляє правила, які базуються на узагальненні кращих зразків практики банківського сектору. Зазвичай ці правила називаються стандартами. Документи Базельського комітету необхідно розглядати як загальні стратегічні вказівки, які орієнтують піднаглядові інститути усіх країн з широкого кола напрямків їх діяльності. Найважливіші правила Базельського комітету з банківського нагляду офіційно затверджуються керівниками центральних банків вищезазначених країн [3, C.311].

Базельські основні принципи - це 25 принципів, дотримання яких обумовлює ефективність банківського нагляду. Ці принципи були опубліковані у вересні 1997 під назвою "Основоположні принципи ефективного банківського нагляду". У цьому документі сформульовані питання, що стосуються:

необхідних умов ефективного банківського нагляду (принцип 1);

ліцензування та погодження змін організаційної структури компанії (принципи 2-5);

положення щодо безперервного нагляду за банківською діяльністю та мінімальних вимог (принципи 6-15);

методів безперервного нагляду за банківською діяльністю (принципи 16-20);

вимог щодо інформації (принцип 21);

офіційних повноважень наглядових органів (принцип 22);

міжнародних банківських операцій (принципи 23-25). Базельський комітет з банківського нагляду спільно

з Банком міжнародних розрахунків докладають зусиль до того, щоб у органів нагляду склалось єдине та глибоке розуміння вищенаведених основних принципів ефективного банківського нагляду, а також розробляють заходи нагляду, що сприяють реалізації і забезпеченню застосування цих принципів у якомога більшого числа країн [4, C. 317].

Першим вагомим кроком на шляху до міжнародної гармонізації банківського регулювання стало прийняте у І988 році Міжнародне наближення розрахунку капіталу та стандартів капіталу, відоме як Угода про капітал або Базельська угода. Пізніше цей документ отримав назву - Базель І.

Базель І у редакції 1988 року містив такі три основні положення:

капітал банку складається з основного та додаткового (в Україні це передбачено статтею 30 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [5]);

банки мають утримувати капітал для покриття кредитного ризику, який оцінювався за допомогою вагомих коефіцієнтів (в Україні це передбачено Положенням "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", що затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279 [6]);

у будь-який момент співвідношення між капіталом банку та його активами, взятими з урахуванням коефіцієнта кредитного ризику, не може бути меншим ніж 8% (інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні", що затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 [7], передбачає норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) не менше 10%).

Згодом до першої Угоди про капітал було внесено ряд поправок. У червні 2004 року Базельський комітет з банківського нагляду прийняв нову редакцію Угоди про капітал - Базель ІІ, який не замінює попередні редакції Угоди, а лише доповнює їх у тій частині, яку було необхідно доопрацювати. Трьома основними компонентами Базеля ІІ є: мінімальні вимоги до капіталу (І компонента), контроль нагляду (ІІ компонента) та ринкова дисципліна (ІІІ компонента), які тісно пов'язані між собою [8, C.11-13].

Принципи наглядової діяльності щодо контролю інших сфер банківської діяльності наведені в інших документах Базельського комітету з банківського нагляду, зокрема у "Ключових принципах ефективного банківського нагляду" [9] та "Методології ключових принципів" [10]. На базі цих документів здійснюється періодична оцінка діяльності органу банківського нагляду кожної окремої країни. Причому така оцінка може бути зроблена і самим органом нагляду (так звана самооцінка), і міжнародними організаціями. Згідно з оцінкою спільної Місії Міжнародного валютного фонду та Світового банку, яка відбулась у рамках Програми оцінки фінансового сектору України у травні 2002 року (була переглянута в травні 2003 року), із 25 принципів Україна повністю або в основному виконує 22 принципи, що є досить високим показником для країни, що розвивається. Але з часу проведення зазначеної оцінки відбулися значні зміни в нормативно-правовій базі банківського нагляду та рівні її практичного впровадження [11, C.5-6].

Перегляд других Базельських стандартів почався ще у 2005 році, але поштовхом для посилення регулювання стала криза, що охопила більшість країн світу. Нові норми передбачають загальне підвищення капіталізації банків, поліпшення якості капіталу, впровадження короткострокових та середньострокових нормативів ліквідності і нормативу боргового навантаження, анти- циклічне регулювання.

Стандарти Базеля ІІІ почнуть вводитися поступово - з 2013 до 2019 року. А питання регулювання глобальних, системно важливих фінансових установ було відкладено до 2011 року. Банки мають сформувати статутні фонди за новими правилами до 2015 року, а буферний капітал (акції та нерозподілений прибуток) - до 2019 року. Так, на випадок кризи банкам доведеться мати буферний капітал (в таблиці наведені порівняльні вимоги Базеля ІІ та Базеля ІІІ):

На думку аналітиків, окремі країни можуть впровадити більш високі вимоги до капіталізації банків, ніж того вимагає Базель ІІІ. Наприклад, Швейцарія при обговоренні нових стандартів пропонує більш жорсткий підхід, в той час як Франція і Німеччина наполягли на пом'якшенні вимог.

Не зважаючи на значний період переходу у Західній Європі на нові стандарти капіталізації банків, не в усіх країнах ними задоволені. Так, підрахунки, які проводились у Німеччині, засвідчили, що першій десятці німецьких банків для цього знадобиться понад 140 млрд. доларів додаткового капіталу. Але з найбільшими труднощами можуть зіткнутися саме регіональні банки цієї країни. Зокрема, аналітики підрахували, що німецькому банку Commerzbank може знадобитися 6 років для приведення своїх показників у відповідність до нових вимог Базелю ІІІ, тоді як французькому Credit Agricole для цього потрібно буде 4 роки.

Водночас, деякі спеціалісти стверджують, що в довгостроковому періоді від нових правил виграють усі, оскільки банківська система стане більш стійкою та стабільною. Нововведення будуть впроваджуватися протягом 6 років, тому банки мають достатньо часу для зміцнення своєї бази капіталу та системи ризик-менеджменту. З іншого боку, передбачуване посилення банківської системи може призвести до подорожчання кредитів.

Існує також застереження, що посилення вимог до капіталів банків призведе до зменшення темпів росту світової економіки і банківського сектору, водночас дозволить фінансовим установам збільшити вільний капітал для покриття можливих майбутніх фінансових втрат і тим самим зменшить вірогідність банкрутства, підвищить здатність банків протистояти системним кризам [12, C. 24-25].

Впровадження Базеля ІІІ на Україну вплине опосередковано. Нині банківський сектор в країні приведений у відповідність до стандартів Базеля І, а імплементація інших стандартів є винятком. Ці вимоги реалізували переважно банки з іноземним капіталом. Наприклад, Укрсоцбанк повністю відповідає стандартам Базеля ІІ. На думку, фахівців світові, зокрема європейські банки, будуть вимагати від українських дочірніх компаній відповідності стандартам Базеля ІІІ. Але швидше за все це буде відбуватися поетапно і в межах індивідуального переходу. Національний банк України навряд чи почне адаптувати свою нормативну базу до нових світових стандартів. Для вітчизняного ринку найближчим часом значну роль, очевидно, зіграє звичайне збільшення вимог до розміру капіталу.

Водночас, не можна недооцінювати непрямий вплив Базеля ІІІ на Україну. По-перше, у європейських підприємств, які зіткнуться з подорожчанням позикових коштів та зростанням витрат, буде більше можливостей для здійснення прямих інвестицій. По-друге, материнські компанії не зможуть підтримувати українські банки так активно, як вони це робили під час кризи. Однак, керівники банків вважають, що такі міркування щодо зникнення іноземних банків з банківського сектору України є дещо перебільшеними. Але європейським фінансовим інститутам доведеться просити кошти у існуючих акціонерів або шукати нових інвесторів, а деяким доведеться займатися розпродажем активів на таких проблемних ринках, як вітчизняний [13, C.26].

Банківська справа є багатоаспектною, тому ефективним шляхом підвищення якості системи банківського нагляду будь-якої країни є співпраця з наглядовими органами інших країн та міжнародними організаціями, які узгоджують та передають позитивний світовий досвід. У зв'язку з цим Базельський комітет з банківського нагляду за певними напрямами роботи співпрацює з іншими міжнародними організаціями [14,C.18]. До таких організацій, зокрема, належать:

Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності (IASB,) яка розробляє єдиний комплекс високоякісних стандартів фінансової звітності для забезпечення отримання повної, прозорої та порівняльної інформації, що можуть використовуватись в міжнародній практиці.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO), місією якої є об'єднання регулюючих органів фондових ринків, які відповідають за здійснення постійного контролю щодо організації ринків цінних паперів та проведення на них операцій. Членами даної організації є представники понад 100 країн, що здійснюють контроль за ринком цінних паперів та нагляд за дотриманням законодавства у цій сфері.

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка розробляє політику, що спрямована на мобілізацію політичної волі для проведення національних реформ у сфері законодавства та регулювання заходів протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

На сьогодні ця група включає 33 члени, серед яких 31 країна та дві міжнародні організації. Крім того, до її складу входять понад 20 спостерігачів: 5 регіональних структур за типом FATF та більш як 15 інших міжнародних організацій та органів.

Важливим документом Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей є "Сорок рекомендацій", які, на думку самих розробників, являють собою новий загальний комплекс заходів у боротьбі з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Перші сорок рекомендацій були розроблені у 1990 році як ініціативи по протидії використанню фінансових систем особами, що відмивають доходи, що отримані від незаконного обігу наркотичних засобів. У 1996 році ці рекомендації були вперше переглянуті з метою відображення розвитку технологій відмивання грошей. Сорок рекомендацій 1996 року були погоджені більш ніж з 130 країнами і на сьогодні являють собою міжнародний стандарт по протидії відмиванню грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. Рекомендації знайшли своє відображення у національному законодавстві багатьох країн, а також Європейського Союзу.

У жовтні 2001 року Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей розширила свій мандат за рахунок включення до своєї компетенції питань, що пов'язані із фінансуванням тероризму, що знайшло своє відображення у Восьми спеціальних рекомендаціях, Ці рекомендації містять заходи, що спрямовані на боротьбу із фінансуванням терористичних актів та терористичних організацій. Вони доповнюють сорок попередньо прийнятих рекомендацій. Таким чином, сорок основних і вісім спеціальних рекомендацій FATF визнані Міжнародним валютним фондом та Всесвітнім банком як міжнародні стандарти у сфері боротьби з відмиванням грошових коштів та фінансуванням тероризму.

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи і тому не можуть застосовувати ідентичні заходи для досягнення загальної мети, особливо це стосується окремих конкретних питань. Внаслідок цього вищезазначені рекомендації встановлюють мінімальні загальні стандарти дій по застосуванню заходів кожною країною відповідно до своїх конкретних умов та конституційних структур. Рекомендації охоплюють усі заходи боротьби з відмиванням доходів та фінансуванням тероризму, які варто мати у національних системах кримінального правосуддя та регулювання, а також превентивні заходи, які необхідно застосовувати фінансовим установам, іншим визначеним підприємствам та міжнародному співтовариству у зазначеній сфері [15, C.73-75]. міжнародна організація банківський нагляд

Форум фінансової стабільності (FSF), місією якого є забезпечення міжнародної фінансової стабільності за допомогою інформаційного обміну та міжнародної співпраці у сфері фінансового нагляду і контролю.

Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю (IAIS) здійснює нагляд за діяльністю у сфері страхування як на рівні конкретної країни, так і на міжнародному рівні з метою підтримки ефективних, законних, надійних та стабільних страхових ринків.

Комітет з питань платіжних та розрахункових систем (CPSS) займається розробкою правил і стандартів функціонування міжнародних платіжних систем.

Група банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи завданням якої є встановлення ефективного співробітництва між банківськими наглядовими органами країн-учасниць[16, C.20].

Варто відзначити, що рекомендації та принципи, які розробляються вищезазначеними організаціями не носять обов'язкового характеру для впровадження їх у національне законодавство країн. Однак, вони є результатом домовленостей між регулюючими органами та учасниками фінансових ринків, тому й використовуються ними на практиці. Такий підхід дає змогу зробити банківські системи окремо взятих країн узгодженими та конкурентноспроможними.

Серед розглянутих міжнародних організацій варто звернути увагу на Групу банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи. Дана група була утворена у Будапешті у 1990 році країнами з перехідною економікою. Ними стали Польща, Угорщина, Чехія, Росія а з 1996 року - Україна та інші країни. Базельський комітет з банківського нагляду постійно підтримує Групу банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи, консультуючи її з питань організації систем банківського нагляду, підготовки адекватної законодавчої бази, створення міжрегіональних схем нагляду, а в окремих випадках і допомагаючи у підвищенні кваліфікації спеціалістів у сфері банківського нагляду [17, C.20-21].

Література

Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Банківський нагляд: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 406 с. - (Вища освіта ХХІ століття). - С. 16. 2. Линников А.С. Правовое регулирование банковской деятельности и банковский надзор в Европейском Союзе. - М.: Статут, 2009. - 190с. - С.67-68. 3. Нобель Петер Швейцарское финансовое право и международные стандарты / П.Нобель; [пер. с англ.] - М.: Волтерс Клувер, 2007. - 1152 с. - С.311. 4. Там само. -

С.317. 5. Закон України "Про банки і банківську систему" від 7 грудня 2000р. //Відомості Верховної Ради України, 2001р., №5-6, Ст.30.

Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затверджене постановою Правління Національного банку України від

№279, затверджене в Міністерстві юстиції України 3 серпня

року №474/4695. 7. Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368,і затверджена Міністерством юстиції України 26 вересня 2001 року №841/6032. 8. Ґудзь Т.П. Банківський нагляд: Навч. посібник., К.: Ліра-К. - 2008. - 380 с. - С.11-13. 9. Core Principles for Effective Banking Supervision. Basel Committee on Banking

Supervision, Basel, Oct. 2006//www. bis. org. 10. Core Principles Methodology. Basel Committee on Banking Supervision, Basel, Oct. 2006//www. bis. org. 11. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ: контроль з боку органу нагляду та ринкова дисципліна // Вісник НБУ №5 (135), 2007р. -

С. 5-6. 12. Задерей Н. Капитальные реформы Базеля//Эксперт. Украинский деловой журнал. - 2010г. - №45(282). - С.24-25. 13. Там само. -

С. 26. 14. Ґудзь Т.П. Банківський нагляд: Навч. посібник., К.: Ліра-К. - 2008. - 380с. - С.18. 15. Линников А.С. Правовое регулирование банковской деятельности и банковский надзор в Европейском Союзе. - М.: Статут, 2009. - 190 с. - С.73-75. 16. Ґудзь Т.П. Банківський нагляд: Навч. посібник, К.: Ліра-К. - 2008. - 380с. - С.20. 17. Там само. - С. 20-21.

Размещено на Allbest.ru