Діяльність комерційних банків на валютних ринках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Основні умови, принципи та загальна характеристика валютних операцій

2. Валютне ліцензування комерційних банків

3. Порядок відкриття і ведення валютних рахунків

4. Порядок купівлі та продажу банками валюти. Участь банків на валютній біржі

5. Валютний ризик та методи його мінімізації. Валютна позиція

6.Сучасні проблеми здійснення валютних операцій комерційними банками України

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Основними суб'єктами валютного ринку є комерційні банки, у яких відкривають і утримують валютні рахунки інші учасники ринку з метою здійснення необхідних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті. Банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, залучають і розміщують кошти через співробітництво з іншими банками. Крім задоволення заявок своїх клієнтів, банки проводять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів. У зв'язку з цим валютний ринок завжди розглядається як ринок міжбанківських угод, головне місце на якому відводиться комерційним банкам.

Діяльність комерційних банків на валютних ринках регламентується внутрішнім законодавством, яке визначає права та обов'язки банків, а також їх правила поведінки. Зрозуміло, що в країнах з перехідною економікою, де ринкові відносини перебувають у стадії розбудови (до таких належить і Україна), законодавство спрямоване на певні обмеження діяльності банків на валютному ринку, який також є об'єктом посиленої уваги з боку держави. Залежно від форм валютної політики та системи валютного регулювання в кожній країні формується своя структура валютного ринку. [4] Міжнародні розрахунки тісно пов'язані з валютними операціями комерційних банків.

1. ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВИДИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Валютні операції являють собою операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.

З погляду класифікації валютні операції можна поділити на конверсійні операції, міжнародні розрахунки, залучення та розміщення валютних коштів, неторгові операції, ведення валютних рахунків, кореспондентські відносини, та інші.

Конверсійні операції (тобто угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату):

- угоди з негайною поставкою типу «today», «tomorrow», «spot» (Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення.);

- строкові угоди: форвардні, ф'ючерсні, опціонні (угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент їх укладення.);

- угоди типу «swap» (валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки));

- валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

- встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

- самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

- досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках;

- робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;

- встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

- відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам і нерезидентам), фізичним особам;

- нарахування процентів по залишках на рахунках;

- надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішенням керівництва банку);

- надання виписок у міру здійснення операції;

- оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;

- виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів на їхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);

- списання сум, передбачених законодавством;

- контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

- купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;

- інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

- випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

- купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

- оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;

- організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції із залучення та розміщення валютних коштів:

- кредитні;

- депозитні (операції банків із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади, на визначені строки або до запитання.);

- з цінними паперами;

- лізингові (довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду);

- форфейтингові (купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати);

- факторингові (комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг).

Здійснюються на:

- внутрішньому ринку (з резидентами України у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України);

- міжнародному ринку (з нерезидентами у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України).

Валютні операції поділяються на активні і пасивні.

Пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом депозитів в іноземній валюті:

- продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку);

- отримання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків.

Активні операції - використання створених валютних резервів:

- видача кредитів в іноземній валюті;

- купівля за іноземну валюту цінних паперів, номінованих у національній валюті.

Міжнародні розрахунки:

- документарний акредитив (зобов'язання банку сплатити продавцю (бенефіціару) за рахунок покупця (апліканта) певну суму в обумовленій валюті у разі, якщо продавець надасть у зазначений термін документи, які передбачені в акредитиві, і підтверджують надання послуг. В акредитивній операції беруть участь: клієнт, що дає доручення про відкриття акредитиву; банк, який відкриває акредитив (банк платника); банк, у якому відкрито акредитив і який перевіряє виконання його умов (банк одержувача); особа, на користь якої відкрито акредитив (бенефіціар));

- документарне інкасо (банківська розрахункова операція, при якій банк за дорученням свого клієнта (експортера) одержує на підставі розрахункових документів грошові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на його адресу товари та надані послуги. Здійснюючи інкасові операції, комерційний банк за дорученням свого клієнта на основі отриманих від нього грошових документів стягує кошти з боржників та зараховує їх на рахунок клієнта);

- банківський переказ (розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому);

- вексель (вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов'язання векселедавця сплатити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку.).

Інші операції:

- трастові (являють собою операції комерційних банків, пов'язані з управлінням майном і виконанням інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи. На підставі укладеного між банком та клієнтом договору (або за заповітом) банк набуває відповідних прав і виступає розпорядником майна, включаючи залишки коштів на банківських рахунках. Комерційні банки можуть виконувати довірчі операції як для приватних осіб, так і для підприємств та корпорацій);

- консультаційно-інформаційні (полягають у наданні банками своїм клієнтам роз'яснень, інформації, рекомендацій з різноманітних банківських, правових та фінансових питань, проблем ведення бізнесу і особистого господарства. Фахівці банку можуть проводити консультації з питань діяльності на фондовому і валютному ринках, прогнозування динаміки валютних курсів і курсів цінних паперів, організації фінансового планування і контролю, складання кошторисів, калькуляції собівартості продукції, питань ціноутворення, ведення обліку, складання звітності, заповнення розрахункових документів);

- страхові (страхування окремих кредитних угод в спеціалізованих страхових компаніях);

- управління грошовими коштами та іншим майном;

- операції з монетарними металами (купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України, та з нерезидентами - на зовнішньому ринку) [9, 10, 11, 12]

Таким чином, валютні операції здійснюються для продажу іноземної валюти чи, навпаки, придбання необхідної іноземної валюти для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т. п.; запобігання можливих збитків, пов'язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування); отримання спекулятивного прибутку на різниці курсів валют.

2. ВАЛЮТНЕ ЛІЦЕНЗУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Ліцензування валютних операцій здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» та «Порядку надання ліцензій» НБУ на право здійснення комерційними банками операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою №243 правління НБУ від 27.09.1995р. Відповідно до цього Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій:

- генеральна - надається комерційним банкам;

- індивідуальна - резидентам України на відкриття рахунків в іноземних банках та для одержання кредитів в іноземній валюті від зарубіжних кредиторів.

Ліцензію НБУ на право здійснення операцій із валютними цінностями можуть отримувати банки, які є юридичними особами, існують і здійснюють свої операції на території України не менше одного року; мають розмір статутного фонду та власних коштів у межах норм, які встановлює НБУ. Ці банки повинні забезпечити відповідність своїх установ технічним вимогам (наявність комп'ютерної техніки, обладнання спеціального операційного залу, додержання належної охорони та ін.), які необхідні для:

- здійснення валютних операцій;

- обслуговування валютних рахунків клієнтів;

- встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками;

- проведення кредитних операцій на міжнародних грошових ринках.

Крім цього, банки повинні мати у своєму штаті фахівців, які відповідають певним кваліфікаційним вимогам (вища освіта, досвід практичної роботи, знання іноземної мови).

При дотриманні банками усіх вимог у регіональне управління НБУ для отримання ліцензії подаються такі документи:

- заява;

- копія нотаріально завіреного статуту;

- перелік операцій із валютними цінностями;

- опис структури та підрозділів із переліком технічних засобів;

- довідка про керівників банку, які здійснюють нагляд за валютними операціями, та безпосередніх виконавців і копії їх дипломів;

- баланс та річний звіт установи банку;

- письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду та встановлення кореспондентських відносин.

Регіональне управління НБУ перевіряє комплектність документів та відповідність їх вимогам НБУ і в разі наявності дає рекомендацію на відповідний банк. Цю рекомендацію та повний пакет документів передають департаменту валютного регулювання НБУ в Управління валютного контролю та ліцензування. Документи передають на розгляд відповідної комісії, котра дає позитивну оцінку та визначає перелік операцій із валютними цінностями, які банк може здійснювати після одержання ліцензії. Ліцензія оформляється українською та англійською мовами та після затвердження її на засіданні Правління НБУ передається в канцелярію НБУ для реєстрації і передачі банку-заявнику (уповноваженому банкові).

Індивідуальні ліцензії НБУ надає:

- резидентам України на відкриття рахунків в іноземних банках, які чинні протягом одного року з дня підписання, але можуть бути продовжені шляхом перереєстрації;

- резидентам України на одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів;

- банкам-резидентам для одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів - свідоцтва про реєстрацію.

3. ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ І ВЕДЕННЯ ВАЛЮТНИХ РАХУНКІВ

Відповідно до інструкції №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої постановою НБУ від 04.02.1998 р. №36, банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

1. Поточні - відкриваються підприємствам для проведення розрахунків у межах законодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій.

Поточними, торгівельними операціями в іноземній валюті є такі:

- між юридичними особами-резидентами на території України, при наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

- між юридичними особами-нерезидентами та резидентами через резидентів-посередників відповідно до договорів;

- інші розрахунки;

- операції на міжбанківському валютному ринку України;

- оплата товарів (робіт, послуг) із використанням чеків та пластикових карток.

Поточними неторговельними операціями є такі:

- виплата готівкової іноземної валюти за платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

- здійснення обмінних операцій;

- виплата валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам;

- купівля платіжних документів у валюті фізичними особами;

- виплата авторських гонорарів;

- перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів та інших зустрічей;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з угодами працюють в Україні;

- інші виплати та перекази.

Відокремленим підрозділам підприємств поточні рахунки відкривають за згодою головного підприємства і зараховують кошти у валюті за реалізовані цінності, а також перераховані головним підприємством (на оплату витрат на відрядження, забезпечення потреб транспортних засобів під час перебування за межами України, на оплату праці працівників-нерезидентів, на придбання для власних потреб обладнання, меблів, тощо за контрактами з нерезидентами) чи придбані на міжбанківському валютному ринку України. Виручка (виторг) або залишок після зарахування коштів на поточний рахунок відокремленого підприємства перераховується на поточний рахунок особи-резидента у повному обсязі.

2. Розподільчі - призначені для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента, згідно з законодавством використання такого виду рахунка.

Використання розподільчого банківського рахунка

Розподільчий рахунок. Кошти підлягають продажу у повному обсязі на МВРУ - Поточний рахунок. Кошти не підлягають продажу у повному обсязі на МВРУ - За дорученням резидента-власника згідно з дорученням резидента.

Режим відкриття розподільчого та поточного рахунка для юридичних осіб-резидентів і фізичних осіб-резидентів без створення юридичної особи однакові.

3. Кредитні - відкриваються уповноваженим банком у встановленому порядку на договірній основі юридичним особам-резидентам - підприємцям та юридичним особам-нерезидентам банківським установам для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди, незалежно від наявності поточного рахунка позичальника в даній установі банку.

4. Депозитні - відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам і нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та банком на визначений у договорі строк.

4. ПОРЯДОК КУПІВЛІ ТА ПРОДАЖУ БАНКАМИ ВАЛЮТИ. УЧАСТЬ БАНКІВ НА ВАЛЮТНІЙ БІРЖІ

Відповідно до чинного законодавства купівлю і продаж валюти юридичні особи здійснюють у безготівковому порядку на Українській міжбанківській валютній біржі чи на міжбанківському валютному ринку.

Торгівлю іноземною валютою на території України юридичні особи-резиденти і нерезиденти здійснюють через уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, які одержали ліцензію НБУ на ці операції, виключно на міжбанківському валютному ринку.

Суб'єктами міжбанківського валютного ринку є:

- Національний банк України;

- уповноважені банки;

- інші кредитно-фінансові установи (резиденти і нерезиденти), які отримали індивідуальні ліцензії НБУ;

- Українська міжбанківська валютна біржа та валютні підрозділи інших бірж України, які отримали ліцензії НБУ на здійснення цих операцій.

На участь у біржових торгах приймаються заявки клієнтів для таких цілей:

- оплати імпортних контрактів;

- переказу за кордон прибутку, який отриманий іноземними інвесторами від інвестицій в Україну;

- здійснення проліцензованих НБУ валютних операцій, які пов'язані з рухом капіталів.

Уповноважені банки мають право купувати або продавати іноземну валюту від свого імені, і за дорученням і за рахунок своїх клієнтів. Для цього необхідно подати заявки, до яких прикріплюються копії документів про статус юридичної особи та обов'язкові копії контрактів, що підтверджують суму й строки платежів.

Після завершення біржових торгів укладені на них угоди оформляються біржовими свідоцтвами та офіційними листами, при цьому розрахунки здійснюються через кореспондентські рахунки всіх членів міжбанківського валютного ринку.

На валютних ринках переважають такі угоди з купівлі/ продажу валюти:

- на умовах «спот» - контракти на купівлю чи продаж певної суми валюти в даний час за поточним курсом продавця чи покупця на ринку (термін 2 робочі дні);

- на умовах «форвард» - контракти на купівлю чи продаж певної суми валюти в даний час із розрахунком у майбутньому за фіксованим курсом валюти даного часу (термін - 1, 3, 6, 12 місяців).

Фізичні особи-резиденти і нерезиденти здійснюють операції з купівлі/продажу готівкової іноземної валюти за національну валюту в Україні через операційні каси, обмінні пункти уповноважених банків та обмінні пункти, відкриті юридичними особами-резидентами, що уклали з уповноваженими банками агентські угоди. Обмінні пункти встановлюють курси купівлі та продажу іноземної валюти самостійно.

Уповноважені банки через свої операційні каси чи пункти обміну мають право: купувати або продавати валюту, обмінювати купюри інвалюти, перевіряти інвалюту на дефект, видавати дозвіл на вивезення валюти за кордон, здійснювати конверсійні операції. При цьому обов'язковою вимогою до банку є наявність угоди з іноземним банком на вивезення готівкової валюти для зарахування її на коррахунок у комерційному банку тієї держави, валюта якої перебуватиме в обміні.

Контроль за роботою уповноважених банків та обмінних пунктів здійснюють регіональні управління НБУ.

5. ВАЛЮТНИЙ РИЗИК ТА МЕТОДИ ЙОГО МІНІМІЗАЦІЇ. ВАЛЮТНА ПОЗИЦІЯ

Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи.

Фактори впливу на валютний ризик.

Збільшують ризик:

- коливання валютних курсів;

- відкриті валютні позиції.

Зменшують ризик:

- ліміти позицій за валютами;

- контроль за ризикам з боку керівництва;

- використання методів хеджування.

Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:

- погодження надходжень і платежів (структурне балансування);

- «валютні кошики» - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;

- методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди «своп»;

- методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті).

Валютна позиція банку - це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових та позабалансових зобов'язань у цій же валюті. Вона буває:

- відкрита - не дорівнює нулю, веде за собою додатковий ризик у разі зміни валютного курсу;

- відкрита довга - вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті. Банк може понести втрати у разі збільшення курсу національної валюти щодо іноземної валюти;

- відкрита коротка - вартість пасивів та позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк може понести додаткові витрати у разі збільшення курсу іноземної валюти щодо національної валюти;

- закрита - дорівнює нулю.

валютний операція комерційних банк

6.СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

валютний операція комерційний банк

В умовах, коли Україна знаходиться на шляху становлення ринкової економіки, лібералізації валютного ринку, в комерційних банків з'явились великі можливості розвитку діяльності у напрямку проведення валютних операцій. Але поряд з цими можливостями існує й ряд перешкод, тільки усунувши які, можливим стане вдале проведення валютних операцій. Розглянемо ці проблеми детальніше.

Особливістю економічного життя України є загострення доларизаційних процесів під час виборчих кампаній. Серед причин доларизації слід відмітити:

- вищу мінливість темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою, що визначає менш стабільний рівень реальної дохідності гривневих фінансових інструментів порівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті;

- стабільніші процентні ставки за кредитами й депозитами в іноземній валюті, ніж у національній валюті (у тому числі, через нестабільну премію за ризик і широкий діапазон процентних ставок у національній валюті);

- прискорену лібералізацію валютного регулювання, що розширює можливості доступу до глибшого і розвиненішого ринку позик в іноземній валюті та дозволяє розміщувати цінні папери на міжнародних ринках капіталу;

- такі характерні вади української економіки як недостатня глибина і ліквідність національного валютного ринку, низький рівень розвитку ринку фінансових інструментів і цінних паперів, деномінованих в національній валюті, високі ризики ліквідності і низький рівень довіри до національної валюти.

В умовах значної доларизації української економіки, яка є характерним дисбалансом транзитивної економіки, активна діяльність філій іноземних банків може суттєво погіршити можливості її подолання та спричинити низку негативних наслідків, а саме:

- закріпити викривлену валютну, строкову і галузеву структуру банківського кредитування;

- створити нерівні умови конкуренції на фінансовому ринку України, що приведе до перерозподілу на користь іноземних філій ринку корпоративних клієнтів та встановлення зарубіжними банками контролю над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків;

- посилити загрозу неконтрольованого відтоку капіталу і фінансових ресурсів із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку і грошової одиниці.

Наступною проблемою, з якою стикаються комерційні банки при здійсненні валютних операцій є конвертованість національної грошової одиниці. Конвертованість з економічної точки зору означає свободу будь-якого підприємства чи особи брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, право вільно купувати, продавати або обмінювати національну валюту на іноземну за існуючими курсами без будь-яких обмежень чи прямого втручання держави. В даному розумінні конвертованість означає певний рівень розвитку продуктивних сил, такий стан економіки, який жодним декретом створити не можна. Це - цілий механізм прямого зв'язку внутрішнього ринку із світовим, з відповідною відкритістю економіки та багатогранністю торгівлі. Серйозною перевагою конвертованості для України стала б можливість здійснення міжнародних розрахунків у національній грошовій одиниці. Це зняло б дуже багато зовнішньоекономічних проблем. Реальною стала б також спеціалізація відповідних галузей народного господарства України на масштабному виробництві певних видів експортної продукції. Конвертованість національної валюти становить також об'єктивну базу для повномасштабного входження національного господарства у світову економіку. Інвесторам вона дає змогу вільно обирати найприбутковіші проекти і створює сприятливі умови мобілізації та залучення коштів під них.

Отже, конвертованість - це друга з основних проблем.

Певні проблеми виникають у зв'язку із законодавчим регулюванням валютних операцій. Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» був виданий у 1993 році. Всім зрозуміло, що за 14 років в економіці країни відбулося немало змін. Звичайно, певні доповнення до Декрету вносилися, але їх недостатньо.

Вступ України до СОТ має прискорити процес вдосконалення законодавства у сфері валютного регулювання. [7] Верховна Рада розглядає новий законопроект «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Він має замінити вже існуючий Декрет. Згідно цього законопроекту, в Україні планується початок процесу поступової лібералізації валютного ринку. Лібералізація валютного регулювання - це поступове зняття валютних обмежень на поточні та фінансові операції платіжного балансу, а також зменшення втручання центрального банку та органів влади у функціонування валютного ринку. В процесі лібералізації інструменти прямого валютного регулювання поступово заміщуються непрямими важелями, які діють опосередковано - через вплив на поведінку суб'єктів валютно-фінансових відносин.

Переваги лібералізації:

- прихід на фінансові ринки іноземного банківського капіталу, що збільшує пропозицію кредитних ресурсів і сприяє зниженню їх вартості;

- удосконалення інфраструктури валютного ринку, розвиток і поширення валютних деривативів та інструментів страхування від валютних ризиків;

- посилення ринкових засад процесу курсоутворення;

- зменшення трансакційних витрат учасників зовнішньоекономічної діяльності завдяки усунення потреби пошуку шляхів обходу валютних обмежень.

Але існує й ряд ризиків, пов'язаних із впровадженням лібералізації валютних відносин:

- можливість раптової «втечі» капіталу внаслідок зміни очікувань інвесторів;

- істотні коливання обмінного курсу національної валюти під впливом неконтрольованого переміщення іноземних капіталів;

- підвищення реального ефективного обмінного курсу та прискоренню темпів внутрішньої інфляції в ситуації потужного припливу капіталу, який тисне у напрямі зміцнення національної валюти й зумовлює збільшенню грошової маси в обігу внаслідок викупу іноземної валюти до міжнародних резервів;

- погіршення стану державних фінансів у результаті активної стерилізації великих обсягів припливу іноземного капіталу. Втрати в цій ситуації пов'язані з різницею між процентними ставками, що сплачуються за фінансовими інструментами зв'язування грошової маси (в Україні - депозитні сертифікати), та світовими процентними ставками. Фактично це означає вищу вартість іноземної валюти, купленої до міжнародних резервів і кредитування уряду країни, валюта якої купується.

До проблем пов'язаних із законодавчим регулюванням здійснення валютних операцій комерційними банками України в сучасних умовах слід також віднести недосконалість податкової бази, а саме:

- громіздкість системи, складність розрахунків окремих податків;

- нестабільність податкової системи, податкової політики;

- виражена фіскальна направленість податкової системи і, як результат - недостатній прояв регулюючої функції податків.

- нечіткість формулювань у законодавстві про оподаткування валютних операцій, що зумовлює неоднакове тлумачення і застосування правових норм відповідними органами державної влади.

ВИСНОВКИ

Операції з валютними цінностями та розрахунки в іноземній валюті посідають провідне місце у банківському бізнесі. На сучасному етапі розвитку вітчизняні банки не тільки обслуговують експортно-імпортні розрахунки суб'єктів підприємницької діяльності, а й виступають безпосередніми учасниками операцій на внутрішньому та міжнародних валютних ринках, забезпечуючи у такий спосіб зміцнення ринкових перетворень у всіх сферах економіки. Провідна роль банків на валютному ринку обумовлюється значними обсягами операцій, що становлять близько 90%, та спектром послуг, які забезпечують попит широкого кола суб'єктів. Особливістю діяльності банку у сфері валютних операцій є його функція агента валютного контролю, що зобов'язує банк здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства.

При дослідженні проведення валютних операцій комерційними банками України, виявлено ряд недоліків та перешкод в ефективній діяльності, серед яких слід виділити найголовніші, а саме:

- недоліки в законодавчій базі (зокрема застарілість та невідповідність деяким сучасним умовам положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та недосконалість Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- впровадження конвертованості національної грошової одиниці;

- значна доларизація економіки;

- недостатня глибина та ліквідність національного валютного ринку;

- неоднозначні наслідки запровадження лібералізації валютних відносин та ін.

В процесі подолання цих проблем необхідно враховувати як короткостроковий ефект змін, так і довгостроковий, адже те, що здається ефективним на даному етапі, може зашкодити в майбутньому.

Слід також зазначити, що попри несприятливу ситуацію у сфері валютних відносин, вітчизняні комерційні банки мають великий потенціал. Все більше з них отримують ліцензію на ведення валютних операцій та користуються довірою з боку населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР.

3. Белінська Я. Можливості і наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні. Вісник НБУ, №1 (119), 2006.

4. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г. та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 392 с.

5. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності: Підручник - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.

6. Гетманцев Д.О. Банківське право Укаїни. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 344 с.

7. Горшкова Н. Валютно-курсова політика: практичний досвід та рекомендації. Вісник НБУ, №1 (131), 2007.

8. Дмитренко С.Є. Фінансове право України. Особлива частина: Навч. Посібник. - К.: Алерта, 2007. - 613 с.

9. Лаврушин О.И. Банковское дело. Учебник. - М.: КНОРУС, 2008 - 768 с.

10. Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г. Банківські операції. Підручник. - К.: Знання, 2006 - 727 с.

11. Мороз А.М., Савлук М.І. Банківські операції. Підручник. - К.:КНЕУ, 2002, - 430 с.

12. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. - К.: кнеу, 2001. - 204 с.

13. Примостка Л.О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru