Безготівкові розрахунки фізичних осіб, їх види та проблеми організації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ

кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«Безготівкові розрахунки фізичних осіб, їх види та проблеми організації в Україні»

Тернопіль 2012



План

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи організації безготівкових розрахунків

1.1 Безготівкові розрахунки, їх суть, класифікація, принципи організації

1.2 Види та порядок відкриття рахунків фізичним особам

Розділ II. Аналіз діючої системи безготівкових розрахунків фізичних осіб

2.1 Перерахування заробітної плати і доходів на вклади

2.2 Списання сум з рахунків вкладів за їх доручення

2.3 Розрахунки розрахунковими чеками

2.4 Перекази коштів фізичних осіб

Розділ III. Проблеми і перспективи організації безготівкових розрахунків фізичних осіб в Україні

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Безготівкові розрахунки - система грошових розрахунків, які проводяться без участі готівки, тобто у сфері безготівкового грошового обороту, шляхом перерахування банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог.

Безготівкові розрахунки фізичних осіб - це розрахунки через банки, зв'язані з перерахуванням (за дорученням фізичної особи) на вклади в банках заробітної плати, гонорару, пенсії тощо. За дорученням вкладників банки переказують грошові суми з вкладів фізичних осіб на рахунки відповідних організацій в оплату за товари, послуги тощо.

Метою курсової роботи є розкриття суті і аналіз основних форм безготівкових розрахунків фізичних осіб, виявлення проблем і обґрунтування пропозицій, направлених на удосконалення безготівкових розрахунків в сучасних умовах переходу до ринкової економіки.

У відповідності до поставленої мети у курсовій роботі визначено наступні завдання:

- розкрити основні тези організації безготівкових розрахунків фізичних осіб;

- розглянути види і порядок відкриття рахунків населенню;

- охарактеризувати діючі форми безготівкових розрахунків фізичних осіб;

- проаналізувати проблеми і перспективи організації безготівкових розрахунків фізичних осіб.

Теоретичною і методологічною основою дослідження послужили закони та постанови Верховної Ради України, нормативні акти і інструкції Національного банку України. При цьому були використані праці українських і зарубіжних авторів-економістів, наукова і спеціальна література з питань теорії і практики безготівкових розрахунків, а також періодичні видання газет і журналів.

Розділ І. Теоретичні основи організації безготівкових розрахунків

1.1 Безготівкові розрахунки, їх суть, класифікація, принципи організації

безготівковий розрахунок вклад перерахування

Безготівкові розрахунки - рахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.

Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це, по-перше, надходження коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

За об'єктом розрахунків, тобто залежно від призначення платежу безготівкові розрахунки поділяються на дві групи:

· розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

· розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і проведення банківських позичок, страхових сум.

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

· внутрішньодержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

· міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які перебувають на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікують також як:

· гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів;

· негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:

· прямі - безпосередньо між постачальником і покупцями;

· транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур.

Безготівкові розрахунки між фізичними особами, підприємствами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів. [5,c.48-53]

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.

У сучасних умовах використовують такі основні форми безготівкових розрахунків:

ь платіжні доручення;

ь платіжні вимоги-доручення;

ь акредитиви;

ь векселі;

ь чеки;

ь банківська платіжна картка.

Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів. Розрахункові документи є інструментами здійснення безготівкових розрахунків.

За формою і змістом вони повинні відповідати певним вимогам:

v бути простими;

v зрозумілими платникові і одержувачу коштів;

v точно визначеними;

v зручними в користуванні;

v давати максимально повну і точну інформацію про грошову операцію, що проводиться.

Форма безготівкових розрахунків визначається в договорі між постачальником і покупцем.

Розрахункові документи - це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними чи фізичними особами, містить письмове доручення про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші платежі.

1.2 Види та порядок відкриття рахунків фізичним особам

Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків і касових операцій юридичні і фізичні особи відкривають банківські рахунки. Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам незалежно від форми власності й виду діяльності та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, іноземним інвесторам, фізичним особам на певних, чітко визначених НБУ умовах.

Банківський рахунок є формою поточного відображення та оперативного контролю за станом, рухом, джерелами формування і напрямами витрачання коштів власника певного рахунка.

Фізичним особам установи банків відкривають поточні (вклади до запитання) і вкладні (депозитні) рахунки у національній та іноземній валюті, а також карткові рахунки.

Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання і використовуються для зберігання коштів, отримання готівки та проведення безготівкових розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами. [6,c.40]

В установах банків відкриваються поточні рахунки в національній валюті фізичним особам: резидентам-громадянам України; резидентам-іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні; нерезидентам-громадянам України, які постійно проживають за межами України нерезидентам-іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України строком до одного року відповідно до відкритої візи або документів, що підтверджують законність їх перебування на території України згідно з чинним законодавством.

Поточні рахунки відкриваються фізичним особам (у тому числі приватним нотаріусам, адвокатам, патентним повіреним) на підставі заяви; документа, що засвідчує особу (паспорта або документа, що замінює його); договору про відкриття та обслуговування рахунку між установою банку і громадянином; картки із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються працівником банку, який відкриває рахунок.

У договорі між установою банку та фізичною особою зазначаються серія, номер, дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу (паспорт або документ, що замінює його), адреса за місцем прописки, а також ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку (резидента), що вноситься в договір на підставі відповідного документа, виданого податковим органом.

Якщо договір укладається з фізичною особою, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні державні органи і в паспорті якої зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, в договорі ідентифікаційний номер не зазначається, а уповноважений працівник банку в присутності особи, яка відкриває рахунок, знімає копію сторінки паспорта з такою відміткою.

Карткові рахунки відкриваються фізичним особам на підставі документів, зазначених вище. Якщо в установі банку фізичній особі відкрито поточний рахунок, то картковий рахунок відкривається на підставі заяви на відкриття карткового рахунку і договору.

На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:

- оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові роботи та винаходи;

- виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;

- орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;

- відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;

- кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

- кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію;

- інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб - резидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

- розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами;

- розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;

- відрахування до державного та місцевих бюджетів обов'язкових та інших платежів;

- розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності;

- розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або позабіржовому ринку;

- розрахунки за купівлю готівкової іноземної валюти.

- інші операції - у випадках, що не суперечать чинному законодавству України;

- розрахунки за купівлю іноземної валюти за дорученням фізичної особи, яка виїжджає на постійне місце проживання за кордон, для подальшого зарахування на її поточний рахунок в іноземній валюті (копії документів про виїзд з України залишаються в уповноваженому банку).

На поточні рахунки фізичних осіб-нерезидентів (за наявності підтвердження джерел походження готівкових коштів у грошовій одиниці України чи при перерахуванні коштів з власного поточного рахунку), зараховуються відповідно:

- кошти, одержані як оплата праці, допомога, авторські гонорари;

- кошти, одержані як відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом;

- кошти від продажу власного майна;

- успадковані кошти;

- кошти, отримані внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну;

- виплата страхових сум;

- кошти, що були раніше зняті власником з рахунку, але не використані або не повністю використані;

- інші надходження, що не суперечать чинному законодавству України.

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб -нерезидентів за розпорядженням власника чи за його довіреністю проводяться такі операції в грошовій одиниці України:

ь видача коштів готівкою;

ь видача платіжних документів для здійснення безготівкових розрахунків;

ь розрахунки у безготівковій формі за послуги, надані юридичними та фізичними особами на території України;

ь сплата мита, податків та інших обов'язкових платежів;

ь сплата страхових та членських внесків;

ь здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим,арбітражним, нотаріальним та іншим органам;

ь перерахування на рахунок іншої фізичної особи;

ь перерахування на інший власний поточний рахунок в іншому банку України чи на вкладний рахунок;

ь перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як внесок до її статутного фонду у випадках, передбачених чинним законодавством.

ь перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як реінвестування в об'єкт первинного інвестування чи в інші об'єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України;

ь перерахування за купівлю іноземної валюти (купівля іноземної валюти за кошти у грошовій одиниці України з урахуванням нарахованих відсотків за залишками коштів на рахунку);

ь інші операції, що не суперечать чинному законодавству України.

Вкладні рахунки в національній валюті України відкриваються: резидентам - громадянам України; резидентам - іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні; нерезидентам-громадянам України, які постійно проживають за межами України; нерезидентам - іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи відкритої строком до 1 року або документів, що підтверджують законність їх перебування на території України відповідно до вимог чинного законодавства (за наявності підтвердження джерел походження готівкових коштів у грошовій одиниці України чи при перерахуванні коштів з власного поточного рахунку). [4]

У разі відкриття вкладного рахунку фізичними особами (резидентами) в договорі про відкриття вкладного рахунку на підставі відповідного документа податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. При цьому власнику рахунку видається вкладний документ. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника); інший, виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору. Фізичній особі-нерезиденту надається іменна ощадна книжка.

У договорі обумовлюються: сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; строк зберігання та порядок повернення коштів після закінчення строку зберігання (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок вкладника та ін.); розмір сплати відсотків, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін. [4]

Відкриття вкладних (депозитних) рахунків в іноземній валюті фізичним особам здійснюється на підставі договору за умови надання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються:

ь готівкова валюта;

ь валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

З вкладного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи - резидента чи за його дорученням проводяться операції (при закритті рахунку):

- виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

На вкладний рахунок в іноземній валюті фізичної особи - нерезидента зараховуються:

ь готівкова валюта, яка ввезена на територію України і зареєстрована митною службою при в'їзді в Україну (в митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку України про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок);

ь валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку.

З вкладного рахунку в іноземній валюті фізичної особи - нерезидента за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції (при закритті рахунку):

- перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України відповідно до Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб- резидентів і нерезидентів;

- виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

Правові відносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків у національній та іноземній валюті, регулюється Інструкцією "Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті" (затвердженою постановою Правління НБУ №146 від 14.04.2000р.).



Розділ II. Аналіз діючої системи безготівкових розрахунків фізичних осіб

2.1 Перерахування заробітної плати і доходів на вклади

Перерахування сум грошових доходів фізичних осіб на рахунки по вкладах проводиться на підставі договору між підприємством і відділенням комерційного банку із стягненням комісійної винагороди за виконання цієї роботи.

Бухгалтерія підприємства складає список, у якому вказуються: номер філії, номер рахунка по вкладу, прізвище, ім'я та по батькові вкладника і сума, що перераховується. На загальну суму списку і суму комісійної винагороди, відповідно до укладеного договору, складається доручення установі банку з вказівкою виду перерахування і періоду, за який воно проводиться.

Підприємство складає контрольні іменні списки, вказуючи в них порядковий номер заяви працівника, або закріплений за ним табельний номер чи номер пенсійного листа, прізвище, ім'я, по батькові та номер особового рахунка по вкладу. Контрольні списки складаються у двох примірниках по кожній установі комерційного банку окремо, засвідчуються підписами керівника і головного бухгалтера і відбитком печатки підприємства та направляються у відділення комерційного банку. [6,c.41]

Відділення комерційного банку направляє у відповідну установу комерційного банку обидва примірники контрольних списків. В установі комерційного банку контролер (оператор) перевіряє правильність вказаних в списках номерів особових рахунків вкладників і одночасно на особових рахунках проставляє порядкові номери заяв або табельні номери, присвоєні працівникам, чи номери пенсійних листів. Другий примірник контрольного списку з відміткою контролера про повну перевірку повертається у відділення комерційного банку. Підставою для зарахування сум на вклади в установах комерційного банку є реєстр-ордер відповідної форми, виписаний бухгалтерією відділення комерційного банку на загальну суму доданих до реєстра-ордера списків або платіжних доручень.

При надходженні в установу комерційного банку реєстра-ордера з іменними списками (платіжними дорученнями) контролер (оператор) зараховує суму перерахування, що надійшла на особовий рахунок по вкладу, і направляє реєстр-ордер, відомість, списки (платіжні доручення) й ордери відповідної форми на зарахування у відділення комерційного банку в складі денного звіту.

Підставою для зарахування на вклади сум поштових переказів в установах комерційного банку є реєстр-ордер і повідомлення про поштові перекази.

Якщо вкладник пред'являє ощадну книжку, в яку не було записано кілька операцій із зарахуванням сум на рахунок вкладника, то у цьому випадку кожну суму записують окремо і виводять залишок вкладу тільки цифрами, а літерами записують після останнього запису.

За згодою вкладника запис в ощадкнижку кількох операцій зарахування може бути проведений однією загальною операцією; в цьому випадку залишок вкладу в ощадкнижці вказується цифрами і прописом. На прохання вкладника йому також може бути видана окрема довідка, де вказані всі зараховані суми.

Порядок перерахування заробітної плати і доходів на вклади

1. Вкладник подає на підприємство заяву.

2. Бухгалтерія підприємства складає список, платіжне доручення і передає в відділення комерційного банку.

3. Відділення комерційного банку направляє список у відповідну установу комерційного банку.

4. Установа комерційного банку передає список в операційну частину.

5. Зарахування суми на вклад

Для проведення безготівкових операцій платнику необхідно бути вкладником даної установи банку.

На сьогодні актуальним є виплата заробітної плати працівникам за допомогою банківських платіжних карток. Так наприклад, ПриватБанк пропонує для працівників підприємств - учасників зарплатних проектів, вклад “Скарбничка”, який особливий тим, що клієнт може взагалі не приходити до банку. Фахівець банку приходить до на підприємство й укладає з працівниками угоду та заявку на регулярний платіж. Послуга активізується, коли на рахунку з'являється перше надходження. Працівник сам вирішує, яку суму зі свого заробітку він хоче перераховувати на “Скарбничку”. Відсоток на цьому рахунку значно більший, аніж на зарплатній картці. На сьогодні ПриватБанк підписав зарплатні проекти з найбільшими підприємствами України, за якими передбачається емісія 70 тисяч зарплатних карт.

2.2 Списання сум з рахунків вкладів за їх доручення

Безготівкові розрахунки по вкладу здійснюються тільки за письмовим розпорядженням (дорученням) власника рахунка, які є разовими і довгостроковими.

Разові і довгострокові розпорядження на списання сум із рахунків по вкладах оформляються на бланках встановленої форми, у яких повинні бити вказані:

- номер рахунка по вкладу;

- прізвище, ім'я та по батькові вкладника;

- номер поточного рахунка організації, на користь якої перераховуються кошти, її назва та ідентифікаційний код;

- назва обслуговуючого банку;

- вид платежу;

- період платежу;

- номер особового рахунка платника в організації - одержувача платежу;

- сума платежу;

- дата здійснення платежу.

Разове розпорядження складається з двох частин - "Доручення вкладника" та "Повідомлення". Зворотна сторона "Доручення вкладника" замінює ордер на списання сум із вкладного рахунка, а "Повідомлення" призначається організації, на користь якої списується платіж. Довгострокове розпорядження вкладник оформляє власноручно.

Працівник установи банку, відповідальний за виконання довгострокових доручень вкладників, у день строку платежу слідкує за своєчасним їх оформленням та проведенням:

- на підставі довгострокового доручення заповнює разове доручення окремо за кожним видом платежу;

- проводить операцію списання по особовому рахунку вкладника, вказує вид платежу і дату здійснення операції;

- проставляє на звороті "Доручення" разового розпорядження залишки по вкладу та процент після списання платежу;

- виконує операцію списання згідно з технологією, яка використовується для оформлення операцій по вкладних рахунках фізичних осіб.

При разовому списанні вкладник самостійно заповнює бланк разового доручення, в якому обов'язково вказує свою адресу. Отримавши заповнене доручення, працівник банку перевіряє його, звіряє підпис зі зразком підпису і виконує операцію, аналогічну з довгостроковими розпорядженнями. [8,c.37]

Після закінчення операційного дня контролер виводить суми списання із вкладів по видах платежів:

- сплата за товари;

- квартирна плата і комунальні послуги;

- інші списання за послуги нетоварного характеру;

- платежі в бюджет (збори, штрафи, податки).

Відомості про операції зі списання сум із рахунка по вкладу, які проведені за довгостроковими дорученнями вкладника, записуються в ощадну книжку при першому її поданні або надаються вкладникові у вигляді виписки по рахунку. За згодою вкладника кілька операцій можуть бути записані в ощадну книжку загальною сумою.

При наданні вкладником доручення на перерахування суми на користь організації, поточний рахунок якої знаходиться в даній установі банку, на суму, яка списується по вкладу, складається разове доручення, виписується меморіальний ордер на зарахування і сума зараховується на поточний рахунок організації в установленому порядку. В цьому випадку повідомлення разового доручення приєднується до поточного рахунка і додається до виписки.

За проведення платежів на основі довготермінового доручення банк отримує комісійну винагороду.

2.3 Розрахунки розрахунковими чеками

Чек - грошовий документ встановленої форми що містить беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка (клієнта) банкові, який обслуговує його, сплатити певну суму грошей пред'явникові чека або іншій вказаній у чеку особі.

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при здійсненні операцій, виготовляються самими банками. Їх облік ведеться окремо від чекових книжок.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, - три місяці.

Чек заповнюють від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. Не допускаються виправлення та використання факсиміле замість підпису.

Забороняється його власнику передавати розрахунковий чек будь-якій іншій фізичній або юридичній особі. [5,c.234]

Установи банків за здійснення операцій з розрахунковими чеками з фізичних осіб беруть комісійну винагороду.

Чек включає:

а) назву "розрахунковий чек";

б) прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює, та номер його рахунка;

в) назву банку-емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні номери;

д) назву чекодержателя;

е) число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

є) підпис чекодавця.

Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого виписаний документ, що підтверджує отримання ним товарів, виконаних робіт і наданих послуг. За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може бути виписаний на ім'я іншої особи, яка в цьому разі стає власником чека. Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться. [5,c.256]

У випадку розрахунків фізичних осіб із підприємствами торгівлі та послуг розрахунковим чеком дозволяється отримання чекодавцем здачі із суми чека готівкою, але не більше двадцяти відсотків від суми чека.

Якщо сума здачі більша, ніж двадцять відсотків від суми чека, чекодавець має звернутися до установи відповідного банку для переоформлення чека. Невикористаний розрахунковий чек власник може повернути до банку, що його видав, для зарахування суми на свій рахунок, або обміняти чек на готівку.

Для отримання фізичною особою чекової книжки чекодавець подає банку-емітенту заяву в одному примірнику. У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунку, з якого оплачуватимуться чеки.

Операційний працівник банку встановлює особу клієнта за паспортом або документом, що його замінює, перевіряє правильність заповнення заяви, наявність коштів на його рахунку, відповідність підпису, подає заяву на підпис керівнику і головному бухгалтеру установи або особам, яким надано право підпису, та передає її разом з талоном до каси. [5,c.258]

Касир проставляє на заяві та талоні до неї номери чеків і передав операційному працівникові чекову книжку разом із заявою під розписку в талоні. Талон до заяви залишається в касі.

Операційний працівник банку перевіряв наявність усіх чеків у чековій книжці та заповнює внутрішню частину обкладинки книжки і прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його заміняє, номер рахунку, з якого оплачуються чеки, строк дії чекової книжки, ліміт чекової книжки.

Потім він вписує у кожний чек такі реквізити:

- назву і номер МФО банку-емітента {банк може проставляти свій штамп);

- прізвище, ім'я, по батькові чекодавця;

- дані його паспорта або документ, що його замінює, та номер рахунку, з якого здійснюється оплата.

При отриманні фізичною особою розрахункового чека операційний працівник банку вписує в чек такі реквізити:

- назву та номер МФО банку-емітента, також банк може поставити свій штамп;

- прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його заміняє, на чеку та на корінці чека -- ідентифікаційний номер;

- номер рахунку, з якого здійснюється оплата чека;

- сума цифрами та літерами;строк дії чека;

- число, місяць та рік видачі чека: місяць слід написати літерами;

- на зворотному боці корінця чека окремими сумами -- суму чека, яку було внесено готівкою, і суму, що було перераховано у безготівковій формі з рахунку фізичної особи.

Чекодавець проставляє свій підпис на розрахунковому чеку та корінці чека. Оформлену чекову книжку (розрахунковий чек) разом із заявою передають працівнику банку, який здійснює контроль для перевірки правильності оформлення і підписання контрольним підписом.

Чекову книжку (на зворотному боці обкладинки) або розрахунковий чек завіряють печаткою банку та разом із заявою повертають до каси.

Касир перевіряє наявність чеків у чековій книжці, підписує талон та повертає його операційному працівнику для списання чекової книжки з позабалансового рахунку № 9821 «Бланки суворої звітності».

У разі отримання фізичною особою одного розрахункового чека касир відділяє корінець від чека і видає оформлений чек чекодавцю, а корінець чека повертає операційному працівникові.

Якщо при оформленні чекової книжки (розрахункового чека) допущено помилку, вона вважається зіпсованою і замість неї виписують нову чекову книжку (розрахунковий чек). У цьому разі впоперек чекової книжки (розрахункового чека) роблять напис «Зіпсовано», вказують дату і цей запис підписує контролер. Зіпсовану чекову книжку (розрахунковий чек) у складі звітності передають до бухгалтери банку. Банк веде позасистемний облік номерів чеків у спеціальних реєстраційних книжках.

Приймаючи чек для оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє правильність оформлення чека, строк дії чека, відсутність виправлень, відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку, дані паспорта (або документа, що його замінює),

У разі розрахунку фізичною особою розрахунковим чеком працівник підприємства торгівлі або послуг на зворотній стороні чека ставить свій штамп і календарний штемпель, підписує його і робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чек, оформлений із порушенням, до оплати не приймається.

Порядок розрахунків розрахунковими чеками:

1. Чекодавець вносить готівку або списує суму з рахунку.

2. Банк-емітент видає чек.

3. Чекодавець пред'являє чек для оплати за товари, послуги чи отримує готівку.

4. Чекодержатель пред'являє чеки разом із реєстром в обслуговуючий банк.

5. Банк чекодержателя пересилає чеки і реєстр у банк-емітент

6. Банк-емітент перераховує кошти в банк чекодержателя.

7. Банк чекодержателя зараховує кошти на рахунок чекодержателя.

У разі пред'явлення до установи банку дефектного чека, який був прийнятий до оплати підприємством торгівлі або послуг, установа банку робить запит по каналах зв'язку установі банку, яка виписала чек. Дефектний чек до отримання підтвердження залишається на руках у його власника. Отримавши відповідь, працівник установи банку може дооформити чек (поставити печатку, підписи тощо), або виписати новий.

В Україні розрахунки чеками використовуються рідко, особливо, якщо порівнювати з західними країнами, де чек є переважним засобом безготівкових розрахунків. В умовах України чек залишається винятково технічним інструментом платежів по банківських рахунках, що визначає обмеженість сфери його застосування.

2.4 Перекази коштів фізичних осіб

Комерційні банки виконують доручення вкладників про переказ вкладів (повністю або частково), а також готівки в інші установи комерційних банків для зарахування на рахунки по вкладах, або для видачі готівки через внутрішню банківську платіжну систему. За виконання переказів вкладів, залежно від терміну зберігання та суми готівки, стягується плата в розмірі, установленому комерційним банком.

Установи комерційних банків здійснюють тільки іменні перекази.

Заява на переказ відповідної форми складається та підписується вкладником, його представником, спадкоємцем або особою, яка вносить готівку для переказу її в іншу установу комерційного банку.

При переказі з однієї установи комерційного банку кількох своїх вкладів вкладник може скласти одну загальну заяву про переказ із вказуванням у ній номера рахунка та суми кожного переказаного вкладу.

Вкладнику надається право дати установі комерційного банку, де зберігається його вклад, доручення на тривалий час про переказ із цього вкладу певних сум. Такі перекази можуть виконуватися як на ім'я самого вкладника, так і на ім'я інших вказаних ним осіб. Строк дії доручення встановлюється комерційним банком. [10,c.187]

Заява про переказ із вкладу сум протягом тривалого часу складається на бланку відповідної форми, в якому вказуються строки виконання переказу. Заява складається в двох примірниках, один із яких установа комерційного банку передає у бухгалтерію свого відділення для здійснення контролю. На підставі другого примірника заяви контролер (оператор) заповнює довгострокове доручення вкладника.

Довгострокові доручення вкладників зберігаються підібраними за строками виконання; до них приєднуються другі примірники заяв встановленої форми. Періодично контролер (оператор) повинен переглядати довгострокові доручення вкладників і слідкувати за своєчасним переказом вказаних сум.

Заява про переказ вкладу може бути представлена в установу комерційного банку, де ведеться особовий рахунок по цьому вкладу, або в установу комерційного банку, в яку повинен бути переказаний вклад, чи в одне з відділень комерційного банку, якому підпорядковані установи комерційного банку. Разом із заявою про переказ частини або всієї суми вкладу повинна бути подана ощадкнижка.

Одержавши із бухгалтерії заяву про переказ вкладу з розрахунком, проведеним по документах наступного контролю, контролер (оператор) установи комерційного банку, де ведеться особовий рахунок вкладника, записує в особовому рахунку номер установи комерційного банку, в яку переказується вклад, при переказі вкладу на ім'я іншої особи - прізвище та ініціали особи, при переказі частини вкладу - суму переказу, суму утриманої із вкладу плати за переказ, новий залишок вкладу, відсотки, які відраховуються, і новий залишок відсотків; при переказі всього вкладу - відсотки, що відраховуються, залишок відсотків, суму перерахованих відсотків, залишок вкладу разом із нарахованими відсотками, суму утриманої плати за переказ і суму, що переказується, а потім робить відмітку про закриття вкладу. [11,c.106]

При одержанні із бухгалтерії реєстра-ордера встановленої форми з додатком до нього платіжного доручення контролер (оператор) зобов'язаний впевнитися в наявності на реєстр-ордері дозвільних написів і підписів керуючого та головного бухгалтера відділення комерційного банку і дати дозвіл на зарахування суми, а на платіжному дорученні - дати складання реєстра-ордера і підпису особи, яка його склала.

Якщо в платіжному дорученні вказано, що на ім'я вкладника необхідно відкрити новий рахунок, контролер (оператор):

- відправляє його у встановленому порядку;

- записує в особовому рахунку прізвище, ім'я та по батькові вкладника, номер реєстра-ордера і платіжного доручення, номер установи комерційного банку, звідки надійшов переказ, дату зарахування переказаної суми на вклад, переказану суму;

- нараховує на переказану суму відсотки з дати, вказаної в особовому рахунку;

- робить у платіжному дорученні і на реєстрі-ордері відмітку про зарахування суми на вклад, вказує дату й підписує ці записи;

- направляє реєстр-ордер, платіжне доручення й ордер встановленої форми в складі звіту в відділення комерційного банку.

При першій явці вкладника контролер (оператор) упевнюється в особі вкладника за пред'явленим ним паспортом, дані якого записує на повідомленні відповідної форми, забирає в нього квитанцію встановленого зразка (якщо вона видавалась), дооформляє особовий рахунок, відкритий із зарахування проведеної суми, й алфавітну картку відповідної форми, виписує ощадкнижку, записує в ній операцію в тому ж порядку, що і в особовому рахунку.

Особа, яка подала заяву про переказ, може дати протягом місяця з дня оформлення заяви письмове доручення про його відміну.

Комерційні банки на території України здійснюють грошові перекази в національній валюті через систему "СОФТ", а також грошові перекази в іноземній валюті через систему Western Union, Money Gram.

Переведення коштів по Системі "Western Union" - це найшвидший і надійний спосіб переказати гроші по усьому світі. Усього через кілька хвилин відправлені кошти стають доступними для їхнього одержання адресатом. Чи одержати відправити гроші можна в будь-якій країні світу, де є пункти обслуговування Компанії "Western Union". В даний час зареєстровано більш 98000 пунктів у 185 країнах світу.

Існує декілька характерних особливостей системи переказів Western Union на території України:

• перекази здійснюються тільки між фізичними особами, при чому, ні відправнику, ні отримувачу не треба мати банківських рахунків;

• надіслати або отримати можна тільки готівкову валюту (на поточний момент здійснюються операції зі гривнею та доларами США);

• переказ готовий до сплати у будь-якій агенції Western Union через 15 хвилин після надсилання;

• мережа агенцій Western Union постійно збільшується і список країн, у яких можна отримати або надіслати переказ, зростає з кожним днем.

По Системі "Western Union" можна:

- перевести й одержати наявні кошти в межах України;

- перевести наявні долари США за рубіж;

- одержати наявні долари США, що надійшли з-за кордону.

Для переказу коштів необхідно заповнити заяву, у якій вказати:

- повне ім'я одержувача і відправника коштів;

- суму переказу;

- адреса і номер телефону відправника;

- місто одержувача (а так само країну одержувача при переказі доларів США за рубіж);

Для одержання коштів необхідно заповнити заява, у якому вказати:

- повне ім'я відправника;

- очікувану суму переказу;

- місто (а також країну відправлення, якщо переказ надійшов з-за кордону);

контрольний номер переказу (є необов'язковим реквізитом, але дозволяє прискорити процедуру одержання переказу).

Компанія MoneyGram є одним з лідерів на світовому ринку міжнародних грошових переказів. Мережа пунктів MoneyGram по всьому світу включає в себе основні банки країн, поштові відділення, пункти обміну валюти, турагенства, супермаркети тощо.

Оплата тільки при відправленні переказу. Виплата переказу - безкоштовно.

Переказ MoneyGram здійснюється:

- відправлення - в євро;

- виплату в валюті, вибраній відправником переказу - долар США або євро.

Для відправлення переказу достатньо заповнити бланк, пред'явити документ, що засвідчує особу відправника, внести до каси суму переказу, після чого оператор повідомить відправникові номер переказу, який необхідно повідомити отримувачу. При відправленні переказу привласнюється унікальний контрольний номер (10 знаків). Для відправлення переказу досить знати країну, прізвище та ім'я одержувача. Переказ стає доступним до виплати відразу після присвоєння йому контрольного номеру.

Для отримання переказу клієнт-отримувач повинен знати прізвище і ім'я відправника, суму переказу. При отриманні переказу клієнту необхідно пред'явити документ, що засвідчує особу отримувача. Знання контрольного номера переказу одержувачем не є обов'язковим, але значно спрощує пошук переказу в системі.



Розділ III. Проблеми і перспективи організації безготівкових розрахунків фізичних осіб в Україні

Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в безготівковій формі, до останнього часу здійснювалися в Україні переважно готівкою. Традиційні інструменти безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже не застосовувалися, що можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг в країні. Проте зумовлені трансформаційними процесами в економіці надмірне розбухання готівкового обороту та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу.[8. 36c.]

В Україні сьогодні ринок пластикових карток є одним з найбільш динамічно розвиваючих сегментів ринку. При цьому, експерти вказують на значний потенціал для його подальшого розвитку в умовах підвищення якості послуг і зниження тарифів по їх обслуговуванню. Динаміка розвитку ринку пластикових карток в Україні, на думку зарубіжних фахівців, перевершила самі сміливі очікування: картковий бізнес сьогодні не тільки довів свою перспективу, але й став невід'ємним елементом комплексу банківських послуг. Банківська пластикова картка стала у всьому світі надійним помічником та зручним засобом розрахунку для багатьох мільйонів людей різного віку. За її допомогою вони отримують платежі, пенсії, розраховуються за надані послуги різноманітного характеру, сміливо рушають в подорожі, сплачують комунальні платежі, здійснюють перекази та одержують кредити, замовляють та оплачують інші різноманітні банківські послуги. Застосування платіжних карток охоплює навіть такі галузі, як оптова та роздрібна торгівля, сфера надання некомерційних послуг, виплата заробітної плати тощо.

Платіжна картка - документ на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, що випускається кредитно-фінансовими установами. У процесі розвитку карткових систем виникло багато різновидів пластикових карток, які розрізняють за призначенням, функціональними та технічними характеристиками і категоріями споживачів. Банківські платіжні картки - лише одна з гілок „ дерева" пластикових карток.

Розрізняються кредитні і дебетні картки, а також картки типу "електронний гаманець" (electronic purse). Перші - пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватись кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позик. Другі - призначені для отримання готівки в банківських автоматах або купівлі товару з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Третій вид карток призначений для використання готівкових коштів, внесених на саму картку, при оплаті за товари або послуги.[10.c. 79]

Механізм здійснення операцій із банківськими платіжними картками регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Основними документами, що регламентують порядок використання банківських платіжних карток у вітчизняній економіці, є: "Положення про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи" (затверджено постановою Правління НБУ № 353 від 30.12.1996 р.), "Положення про систему захисту електронної інформації до системи масових електронних платежів населення за товари та послуги в Україні" (затверджено постановою Правління НБУ № 353 від 30.12.1996 р.).

Для здійснення операцій із платіжними картками Національної системи необхідно одержати ліцензію (дозвіл) НБУ.

Сьогодні лідерами серед українських банків у роботі з картками міжнародних платіжних систем є АППБ "Аваль", Приватбанк та Укрексімбанк.

Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в безготівковій формі, до останнього часу здійснювалися в Україні переважно готівкою. Традиційні інструменти безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже не застосовувалися, що можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг в країні. Проте надмірне розбухання готівкового обороту та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу.

У зв'язку з активізацією і поглибленням економічних реформ в Україні, розвитком банківської інфраструктури все більше число комерційних банків включаються в нову для них сферу - обслуговування платіжних карток, і на тлі цих процесів одним із важливих етапів розвитку платіжної системи України стає впровадження системи безготівкових розрахунків населення за товари і послуги, які виконуються за допомогою платіжних карток Національної системи масових електронних платежів.

Сегмент безготівкових платежів на національному картковому ринку нині знаходиться лише на стадії становлення. В Україні, на жаль, поки що не створено належних умов для істотного збільшення його частки.

Серед негативних факторів розвитку безготівкових розрахунків, слід виділити чинники, що діють з боку користувача послуг, та з боку надавача послуг:

1. З боку користувача послуг можна виділити наступні:

- недостатній розвиток інфраструктури обслуговування платіжних карток;

- невідповідність темпів росту емітованих платіжних карток темпам росту торгівельних терміналів, що означає практичну недоступність цих послуг;

- невисоку якість послуг, що надаються клієнтам по безготівковим розрахункам;

- низький рівень купівельної спроможності населення;

- відсутність мотивації у населення до здійснення безготівкових розрахунків;

- відсутність легкодоступної інформації про надавачів таких послуг та про вартість послуг.

- це обумовлює також низьке використання можливостей карток з боку їх держателів.

2. З боку надавача послуг -

- незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків;

- відсутність кредитних історій фізичних осіб, що стримує розвиток кредитування з використанням платіжних карток;

- великі затрати для придбання відповідного устаткування;

- недостатній розвиток ринку споживчого кредитування (питома вага споживчих кредитів в загальному кредитному портфелі українських банків складає 24,9% у 2010р.);

- збільшення в портфелі банків карток, які видаються під час відкриття депозитів і використовуються, як правило, для отримання нарахованих процентів. [12.c.54-56]

Серед найголовніших проблем організації безготівкових розрахунків фізичних осіб можна виділити такі:

ь низький середній рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого рівня залишків на карткових рахунках;

ь відсутність бажання у населення України тримати гроші в банку;

ь брак як навичок, досвіду, традицій щодо впровадження карткових систем, так і вміння користуватися ними;

ь незацікавленість торгівельних підприємств приймати до оплати картки (це в деякій мірі кримінально-психологічний момент);

ь значні капіталовкладення та довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;

ь відсутність належної законодавчої бази щодо обігу платіжних карток;

ь проблема фінансової безпеки банків та клієнтів.

Деякі з цих проблем можуть бути вирішені вже сьогодні, інші вимагають часу. Без сумніву, держава повинна стимулювати впровадження платіжних карток через встановлення пільгового режиму авторизації для високотехнологічного обладнання, що використовується для забезпечення випуску та обігу карток; введення карткових пільг для учасників ринку; створення жорстких умов для унеможливлення торговців приховувати виручку. Крім того, потрібне державне регулювання обігу платіжних карток створенням відповідної правової бази.

Проблеми небажання тримати гроші в банку та відсутності традицій і культури безготівкових розрахунків можна частково вирішити шляхом реалізації зарплатних проектів.

Як свідчить досвід, лише в перший місяць зарплата забирається майже повністю, а потім, розуміючи, що в банкомату це можна зробити цілодобово, знімається тільки необхідна сума. Середній залишок на рахунках становить приблизно 20%[9, с. 32-34]

Окремого розгляду заслуговує такий сегмент ринку карткових послуг, як вищі навчальні заклади. Перерахування стипендій, допомоги та інших виплат на карткові рахунки студентів та аспірантів з успіхом здійснюється в багатьох країнах світу. Це дає наступні переваги: можливість централізованого залучення великої кількості клієнтів; студенти й аспіранти в недалекому майбутньому стануть високооплачуваними спеціалістами й можуть залишитися власниками карток того банку, який обслуговував їх у роки навчання; формується культура поведінки клієнта з карткою, тобто навіть якщо студент у майбутньому і не залишиться клієнтом банку, у нього вже буде певний досвід користування карткою.[13, c.37]

Використання безготівкових розрахунків призводить до скорочення поточних витрат та прискорення часу доступу клієнтів до своїх вкладів, прискорення руху грошових коштів. Наша держава почала використовувати «електронні гроші» та банківські картки не так давно, що наклало свій відбиток на банківську діяльність в Україні. Існування недосконалої нормативної бази, наявність різного роду проблем створюють перешкоди у розвитку та запровадженню безготівкових розрахунків.

Експерти вважають, що удосконалення законодавства має здійснюватися у наступних напрямках:

* Надання гарантій вільного доступу на ринок для платіжних систем і учасників платіжних систем, а також надання права для платіжних систем і учасників платіжних систем на вільний вибір обирати механізм обробки платежів.

* Боротьба з тіньовою економікою та скорочення наявних платежів. Цьому може сприяти контроль дотримання вимог, що стосуються установки електронних терміналів у торговельній роздрібній мережі, а також фіскальні стимули заохочення споживачів використовувати електронні платіжні засоби.

* Удосконалення механізму захисту прав споживачів на ринку електронних платежів.

У цілому, експерти сходяться на думці, що український ринок безготівкових платежів має великий потенціал і вимагає планомірного розвитку з урахуванням кращого світового досвіду. [12.c.52-54]

Для вирішення проблем пов'язаних з організацією безготівкових розрахунків потрібно: внести зміни до існуючих нормативних документів та законів, виправити всі неточності та суперечності, для того щоб закони і нормативні документи не протирічили одне одному. Внести зміни до діяльності банків у сфері безготівкових розрахунків, змусити банківські установи на законодавчому рівні організовувати та проводити чесно безготівкові розрахунки, цим самим стимулювати людей до використання цього типу розрахунків. Також необхідно створити умови для заохочення торговців встановлювати термінали. Необхідно створити державний фонд допомоги тим підприємцям, хто має бажання встановити у своїй торговельній точці обладнання для здійснення безготівкових розрахунків, також можна прийняти закон про те, що ті підприємці, котрі за власний кошт встановлюють у своїх торговельних точках термінали і переходять на використання безготівкових розрахунків, отримували пільги у оподаткуванні, ввізному миті та іншому. Першочерговими заходами з організації електронної торгівлі в Україні повинна стати розробка та формування правової бази з проведення торгівельних операцій з використанням Інтернету. Адже використання безготівкових розрахунків через інтернет забезпечить заощадження часу та коштів і призведе до пришвидшення обороту коштів. Стабільність фінансової системи України і національної економіки безпосередньо пов'язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.