Національний банк України

- доповнення системи нормативом максимального розміру залучених грошових вкладів (депозитів) населення, який розраховується як співвідношення загальної суми грошових вкладів (депозитів) населення до капіталу банку і максимальне його значення не повинно перевищувати 100 %, що дозволить захистити інтереси вкладників.

Економічні нормативи, які використовує Національний банк України для регулювання фінансової стабільності банків, дозволяють стверджувати, що незважаючи на значну їх кількість, вони не охоплюють регулювання усіх видів ризиків, що призводить до значного рівня проблемності в діяльності банків, і що є однією з причин несвоєчасного застосування процедури фінансового оздоровлення або прийняття рішення про ліквідацію банку на тій стадії, коли банк ще мав ресурси для розрахунків із вкладниками і кредиторами. Тому вони потребують деякого вдосконалення.

3.2 Перспективи розвитку банківської системи України

банк облік інфляційний таргетування

Банківська система зазнає суттєвого впливу внаслідок глобалізації. У зв'язку з цим є причини, котрі спричинили значні зміни в банківському секторі, до яких можна віднести такі [16, ст..13]:

- зростання попиту на банківські послуги внаслідок розвитку транснаціональних корпорацій та мережі їх філій за межами країни базування, урізноманітнення послуг;

- модифікація стратегій банків, що обумовлена, перш за все, орієнтацією не тільки на національну економіку, а й на зміни в економічній ситуації у світі загалом;

- уніфікація всього фінансового сектора економіки різних країн як при роботі на внутрішньому, так і зовнішньому ринках;

- відсутність можливостей для національної економіки залишатися повністю закритою від іноземного капіталу, оскільки щоразу більша кількість банків створюють філії за кордоном, що веде до посилення конкуренції між ними;

- зростання частки наукомістких галузей в економіці веде до того, що інвестування та кредитування їх має все більш низьку прибутковість та більш тривалий термін їх повернення та окупності [36, ст. 37].

Оскільки в нашій країні ще недостатньо привабливий інвестиційний клімат, то на певних етапах її економічного розвитку доцільно залучати інвестиції шляхом лібералізації ринків. Так, зокрема, в Угорщині, котра має найбільш потужну банківську систему серед країн Східної Європи, у власності іноземних банків перебуває 60 % усіх банківських активів. В Естонії і Латвії 85 % загальних активів банківського сектора належать іноземним інституціям. Разом з тим при залученні потенціалу іноземних банків, крім позитивних наслідків, виникає загроза експорту інфляції та вивезення капіталів за межі держави [17, ст. 230].

На сьогодні іноземний капітал в Україні представлений 23 країнами. Найбільшу частку в загальній сумі становить капітал Кіпру (20,3 %), Австрії (20,3 %), Франції (12,3 %), Росії (9,7 %), Нідерландів (8,2 %), Польщі (7,9 %), Швеції (6,1 %). Що ж до наймасштабніших операцій іноземних і українських банків, то можна зазначити: придбання шведським "Swedbank" "ТАСКомерцбанку", німецьким "Комерцбанком" українського банку "Форум", консолідацію австрійського банку "Райффайзен" та українського "Аваль" в єдиний орган банківської системи "Райффайзен банк Аваль". Найбільша частка іноземних активів контролюється інвесторами з колишніх метрополій -- Росії та Австрії [19, ст.. 15]. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що українська банківська система вже значною мірою інтегрована у світовий фінансовий ринок.

Значна кількість іноземних банків, з одного боку, сприяє фінансовому розвитку країни, а з іншого -- несе істотні загрози. Тому доцільно виділити ці переваги та недоліки для України [20, ст. 54].

До переваг слід віднести наступні:

- залучення до економіки України зарубіжних фінансових ресурсів;

- впровадження нових банківських послуг;

- отримання міжнародного досвіду;

- збільшення обсягу кредитних ресурсів;

- запозичення новітніх технологій;

- здешевлення банківських послуг;

- посилення конкуренції на вітчизняному банківському ринку.

До недоліків присутності іноземного капіталу на вітчизняному фінансовому ринку відносяться наступні:

- витіснення українських банків більш капіталізованими іноземними фінансовими установами;

- задоволення фінансових інтересів країн походження банківського капіталу;

- неможливість здійснення повного контролю за операціями іноземних банків.

Наступною проблемою розвитку банківської системи України є низький рівень капіталізації, що призводить до витіснення національних банків іноземними. Збільшуючи рівень своєї капіталізації, банки підвищують власну конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках і забезпечують фінансову стабільність України.

Невирішеною проблемою залишається низький рівень якості послуг та їхня висока вартість.

Одним із головних показників, який характеризує ситуацію, що склалася, є базова облікова ставка, яка встановлює центральний банк країни. Чим вища відсоткова ставка, тим дорожче надаються кредити банкам і відповідно підприємствам та населенню. Облікова ставка НБУ з 10.08.2010 р. становить 7,25 %, тоді як у провідних країнах світу цей відсоток змінюється з 0,1 % до 3,75 % [21, ст.. 33].

На сьогоднішній день Україна не має змоги протистояти процесам глобалізації у фінансовій сфері. Але можна й потрібно протистояти та протидіяти впливу негативних факторів, притаманних цим процесам на сучасному етапі їх розвитку.

Враховуючи спрямованість банківської системи України у світовий банківський простір в умовах глобалізації банківської діяльності, основними напрямками розвитку та зміцнення конкурентоспроможності вітчизняного банківського сектора, на мою думку, повинні стати:

- укрупнення вітчизняних банківських установ шляхом злиттів та поглинань;

- підвищення рівня банківської капіталізації та збільшення сукупних активів;

- сприяння розвитку фінансово-промислових груп та реального сектора економіки за участі національних банків;

- участь банків у міжнародних банківських консорціумах, створення об'єднань з транснаціональними банками;

- переорієнтація діяльності банків на міжнародний бізнес, вихід банків на міжнародні фінансові ринки, відкриття філій вітчизняних банків за кордоном;

- збереження державних банків на ринку банківських послуг, завданням яких має стати фінансування пріоритетних державних проектів, збільшення рівня їх капіталізації;

- посилення контролю за діяльністю банків, що сприятиме оптимізації ризиків банківської діяльності та запобіганню виникненню системних фінансових криз.

Отже, ми можемо зробити висновок, що від стабільного розвитку банківської системи залежить подальше економічне зростання України, можливість виходу на міжнародні фінансові ринки та активна участь у глобалізацій них процесах.

Размещено на Allbest.ru