Загальнообов’язкове медичне страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальнообов'язкове медичне страхування



Наразі медичне страхування в Україні знаходиться на стадії формування, незважаючи на те що тривалий час існує проблема підвищення рівня медичного обслуговування, внаслідок чого постає питання щодо збільшення фінансування галузі, а це вимагає пошуку додаткових джерел. Одним із них є медичне страхування. Впровадження загальнообов'язкового медичного страхування сприятиме збільшенню фінансових надходжень у галузь охорони здоров'я в межах існуючого законодавчого поля, оптимізації їх використання, забезпеченню гарантування якісної медичної допомоги кожному громадянину, а також подальшому розвитку добровільного медичного страхування.

В Україні за часів незалежності здійснена низка важливих економічних реформ, але вони майже не торкнулися системи охорони здоров'я.

Необхідно звернути увагу на те, що кожного разу, коли виникала потреба в зміні акцентів при проведенні реформ у медичній галузі, її залишали на одному й тому ж етапі -- «проект відкликано/залишено без розгляду». Впровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування в Україні, попри всі його переваги, гальмується через те, що не існує однозначного підходу до створення законопроекту про загальнообов'язкове державне медичне страхування. Крім того, народні обранці, які лобіюють інтереси страхового бізнесу, зацікавлені в тому, щоб страхові внески громадян знаходилися у приватних руках.

13.08.2012 р. у Верховній Раді України зареєстровано черговий законопроект «Про загальнообов'язкове державне медичне страхування», реєстраційний № 11077 (далі -- законопроект). Протягом усіх сесій парламенту VI скликання це вже 5-й зареєстрований проект.

Структура системи медичного страхування

1. Система медичного страхування складається з трьох рівнів.

Перший рівень -- солідарна система загальнообов'язкового медичного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення страхових виплати за рахунок коштів Фонду медичного страхування, що формуються за рахунок страхових внесків.

Другий рівень -- накопичувальна система загальнообов'язкового медичного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному страховому фонді та здійснення фінансування витрат на оплату укладання договорів довічного медичного страхування і страхових виплат (довічна медична страховка - страхова виплата, сума якої визначається в договорі довічного медичного страхування та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку). Накопичувальний фонд медичного страхування -- цільовий позабюджетний фонд, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних страхових рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, страхові активи якого використовуються для оплати договорів довічного медичного страхування або страхових виплат застрахованим особам.

Третій рівень -- система недержавного медичного страхування, що базується на засадах добровільної участі громадян.

2. Перший та другий рівні системи медичного страхування становлять систему загальнообов'язкового медичного страхування.

3. Другий та третій рівні системи страхування становлять систему накопичувального медичного страхування.

4. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати страхові виплати одночасно з різних рівнів системи медичного страхування.

Проект Закону, зберігаючи позитивні риси існуючої системи охорони здоров'я (безоплатність надання медичної допомоги, загальний характер, доступність), посилює відповідальність держави, підприємств, організацій, установ, та закладів охорони здоров'я в охороні здоров'я. Він містить механізми соціального захисту населення в нових економічних умовах. Населенню забезпечується визначений обсяг медичної допомоги, передбачений програмою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, що затверджується на рівні держави.

Медичне страхування здійснюватиметься Фондом загальнообов'язкового державного медичного страхування, який належить до державних позабюджетних цільових фондів, його робочими органами на місцях -- територіальними управліннями та відділеннями в Автономної Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, в районах і містах обласного підпорядкування, які мають укладати договори із закладами охорони здоров'я, здійснювати оплату за надану медичну допомогу, контролювати якість надання медичної допомоги.

Об'єкт та суб'єкти системи медичного страхування

1. Об'єктом обов'язкового медичного страхування є страховий ризик пов'язаний з витратами на надання необхідного обсягу медичних послуг, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, з ушкодженням здоров'я, а також виникнення обставин, внаслідок яких застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною -- інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітністю та пологами, із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також необхідністю надання соціальних послуг.

2. Суб'єктами солідарної системи є:

- застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, -- члени їхніх сімей та інші особи;

- страхувальники;

- Фонд медичного страхування;

- уповноважений банк;

3. Суб'єктами системи накопичувального медичного страхування є:

- застраховані особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування страхових коштів;

- підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального медичного страхування;

- Накопичувальний страховий фонд;

- юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним страховим фондом та управління їх страховими активами;

- зберігач;

- страхові організації, що надають послуги медичного страхування;

- інші суб'єкти системи накопичувального медичного страхування, які можуть бути визначені законами України.

4. Страховим випадком в розумінні цього Закону є:

1) звернення застрахованої особи за медичною допомогою з подальшою організацією й наданням медичних послуг;

2) нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму;

3) професійне захворювання у разі його встановлення чи виявлення в період, коли особа, яка потерпіла, не перебувала у трудових відносинах з підприємством, на якому вона захворіла;

4) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

5) тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю догляду за хворою дитиною;

6) тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю догляду за хворим членом сім'ї;

7) тимчасова непрацездатність пов'язана з доглядом за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

8) тимчасова непрацездатність пов'язана з карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби;

9) тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

10) тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

11) тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю санаторно -- курортного лікування.

Загальнообов'язковому медичному страхуванню підлягають:

1) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);

3) фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягай 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою -- суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -- займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно -- рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11) непрацездатні особи;

12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);

13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

16) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу;

Страхувальниками відповідно до цього Закону є:

1) роботодавці:

- підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;

- колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування;

- дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України;

2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, -- для осіб, зазначених у пунктах 7-10, 12 -- 14 і 17 статті 8 цього Закону;

3) органи місцевого самоврядування для непрацюючих осіб, зазначених у пункті 11 статті 8 цього Закону

4) застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 8 та частині першій статті 10 цього Закону.

Страхові внески на загальнообов'язкове медичне страхування

1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального страхового фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам страхових виплат, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового медичного страхування.

2. Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

3. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

4. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

5. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Фонду медичного страхування або з Накопичувального страхового фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

6. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Нарахування страхових внесків

1. Страхові внески до солідарної системи нараховуються:

для роботодавця -- на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 12 цього Закону:

на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті;

на суми грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- для страхувальників, зазначених у пункті 4 статті 12, -- на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- для осіб, зазначених у пункті 5 статті 12 цього Закону, -- на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;

- для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств -- на суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;

- для осіб, які беруть добровільну участь у медичному страхуванні, -- на суми, визначені договором про добровільну участь.

2. Страхові внески до Накопичувального страхового фонду нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку) застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь у медичному страхуванні, -- на суми, визначені договором про добровільну участь.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового медичного страхування

Фонд медичного страхування веде облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснює облік коштів Накопичувального страхового фонду на накопичувальних страхових рахунках.

Законопроектом передбачається скасування законів України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та від 18.01.2001 р. № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Запропоновано передати кошти фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які ліквідуються, Фонду.

Згідно з основними положеннями законопроекту впровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування призведе до зміни умов фінансування медичних закладів у цій сфері. Медичні заклади стають самостійними суб'єктами господарювання. Їх фінансування здійснюватиметься за конкретно виконану роботу певного обсягу і якості, що передбачено умовами договорів, укладених між Фондом та конкретними закладами охорони здоров'я.

Орієнтовна вартість страхового полісу у законопроекті не зазначена. Наразі свої висновки щодо положень цього документа мають надати парламентські комітети з питань охорони здоров'я; з питань бюджету та інші.

У разі прийняття законопроекту він набуде чинності з 1 січня 2013 р.

страхування загальнообов'язковий медичний

Размещено на Allbest.ru