Біржова діяльність в Україні

Сучасний інвестор має можливість давати найрізноманітніші доручення своєму брокеру щодо укладення угод з цінними паперами, що котируються на біржі. Заявки подаються або напередодні , або в процесі біржового торгу.

Наказ, оформлений у формі заявки, - це конкретна інструкція клієнта через брокера,що надходить до місця торгівлі.

Заявку (замовлення) може оформити будь-яка фізична або юридична особа (клієнт), яка уклала договір з брокером про те, щоб представити дане замовлення на біржі. Проте, щоб замовлення було виконане, клієнт повинен надати гарантії оплати куплених цінних паперів.

Такими гарантіями є:

- надання брокеру простого векселя на повну суму угоди; перерахування на рахунок брокера суми в розмірі певного відсотка від суми угоди, що є запорукою і може бути використана брокером, якщо клієнт не виконає своїх зобов'язань;

- відкриття брокеру поточного рахунку (з правом розпорядження) на суму, яка становить певний відсоток від суми угод, що доручаються брокеру протягом півріччя.

Проте найефективнішим засобом розрахунку є банківська гарантія, що містить безумовне зобов'язання банку оплатити усю його заборгованість на першу вимогу брокера. Така форма розрахунків не вилучає фінансові ресурси з обороту брокера або його клієнта і максимально наближає час укладення угоди і час платежу.

Відповідно до чинних нормативних документів фахові учасники ринку цінних паперів, що здійснюють брокерську діяльність, під час укладення угод з цінними паперами за дорученням клієнта можуть відмовитися від прийому доручень на купівлю будь-яких цінних паперів, якщо немає впевненості, що клієнт оплатить угоду.

При продажу цінних паперів клієнт водночас направляє брокеру як заявку-пропозицію з дорученням про їх продаж, так і самі цінні папери, призначені для продажу, або відповідно оформлену зберігальну розписку. Зберігальна розписка містить зобов'язання видати цінні папери на першу вимогу брокеру або іншій особі, що має доручення від брокера. Брокер не приймає доручення на продаж цінних паперів, якщо відсутня гарантія того, що клієнт має цінні папери.

Техніка передачі біржових заявок дуже різна. Можна скористатися послугами кур'єра, відправити рекомендований лист або завірену телеграму поштою, послати телекс або телефакс, скористатися взаємопогодженим документом, що підтверджує періодичну силу заявок по телефону або мережами комп'ютерного зв'язку. Інвестор може доручити брокеру не тільки купити ті чи інші цінні папери найкращого, на його думку, емітента, а й навести в заявці умови, за яких повинна відбутися угода. Тому текст заявки повинен містити необхідну інформацію у формі наказів для брокера, що укладає угоду. Заявка повинна містити п'ять груп вказівок [4; 42; 54; 61].

По-перше, варто визначити вид замовлення, що зазначає становище клієнта в угодах як покупця або продавця (замовлення

або пропозиція), зафіксувати номер договору, код брокера, вид цінного паперу, найменування. Якщо брокер одержав контингентне замовлення, то він повинен одночасно купувати одні цінні папери і продавати інші фондові цінності.

По-друге, необхідно зазначити кількість цінних паперів, тобто визначити обсяг заявки.

По-третє, у кожній заявці має бути зазначений термін її виконання: поточне засідання біржі, перенесення термінів, умови продовження цих термінів і тип угоди (касова операція - «спот», термінова угода - «форвард»; опціон).

За часом дії заявки класифікуються на наказ, який чинний один день; до моменту виконання наказу або закінчення терміну -відкритий наказ; на момент відкриття або закриття біржі.

Заявки, що підлягають виконанню протягом дня, а також усі накази, у яких термін не зазначений, у світовій практиці вважаються денними. На відміну від денних, відкриті заявки залишаються чинними доти, доки вони не виконані або скасовані. Звичайно брокер обмежує термін такого наказу до 6,13,60 або 90 днів, а потім запитує свого клієнта, чи бажає він продовжити термін. Наказ на момент закриття може бути введений у біржовий торг у будь-який час робочого дня, але буде виконаний протягом усього робочого дня до закриття торгів, наскільки це можливо за умовами угоди. Наказ на момент відкриття має бути виконаний протягом кількох хвилин після відкриття біржі і введений у систему біржового торгу до строго фіксованого часу.

По-четверте, важливою умовою кожної заявки є рівень ціни.

Накази класифікуються за типом:

*ринковий наказ;

* наказ, обмежений умовами (лімітний);

* «стоп-замовлення» (буферний).

Типи наказів відбивають конкретну стратегію клієнта на фондовому ринку.

Якщо клієнт доручає брокеру купити або продати певну кількість цінних паперів за поточним ринковим курсом, купити або продати певні цінні папери на фіксовану суму на розсуд брокера або надає

право брокеру діяти в межах визначеної клієнтом суми, залишаючи вибір цінних паперів, їхню кількість, напрямок угоди, ціну на розсуд брокера, то брокер має право брати ціну з ринку і, отже, виконувати заявку як ринкову. Якщо клієнт хоче купити цінні папери для інвестицій, тобто збільшити капітал протягом тривалого періоду, то поточна ціна не є істотним чинником, а заявка містить ринковий наказ.

Брокер у будь-якому разі постарається одержати найкращу можливу ціну. Всі накази, де відсутні ціни, вважаються ринковими. Клієнт, що має короткострокову мету і бажає одержати прибуток від перепродажу цінних паперів, встановлює ціновий ліміт, тобто ціну, за якою повинна відбутися угода, якщо брокер не зможе одержати кращу. В цьому разі він пропонує брокеру купити цінні папери за фіксованим курсом або нижчим або продати цінні папери за фіксованим курсом або вищим. Навряд чи такі замовлення будуть здійснюватися відразу ж після прибуття на біржу, тому їх заносять у книгу «ліміт замовлень».

Наказ, що містить «стоп-замовлення», дає можливість зупинити торгівлю цінними паперами клієнта, як тільки їхня ціна виходить за визначений інтервал. До такого прийому клієнт вдається тоді, коли бажає, щоб брокер продавав його акції, але доти, доки ціна знизиться до встановленого у «стоп-замовленні» рівня, з метою зменшення збитків від зниження цін; навпаки, якщо ціна акції збільшується, а інвестор бажає придбати цінні папери, то його брокер купує їх у той момент, коли курс цінних паперів збігається з «лімітом-ціною», на якій клієнт просив зупинити купівлю.

Таким чином, інвестиційні цілі клієнта завжди конкретні. Разом з тим, віддаючи наказ як ринковий або лімітний, брокер не може врахувати їх повною мірою. Тому існує п'ята група вказівок до класифікації наказів - за конкретним розпорядженням:

*наказ на власний вибір;

*«найліпший наказ»;

*наказ «виконати по можливості, решту відмінити»;

*«виконати або відмінити»;

*«не знижувати», «не підвищувати»;

*наказ «або - або»;

*наказ «із переключенням»;

*«усе або нічого»;

*наказ «прийму в будь-якому вигляді».

Наказ на власний вибір віддається тоді, коли між брокером і його клієнтом встановилися довірчі відносини і клієнт покладається на знання брокером кон'юнктури фондового ринку. У його заявці може бути зазначено:

* купити певні цінні папери на фіксовану суму на розсуд

брокера;

* продати певні цінні папери на розсуд брокера.

Клієнт може передати «дискретне доручення», що надає брокеру право діяти в межах певної суми. Причому в останньому випадку вибір цінних паперів, їх кількість, напрямок угоди ціни і час виконання вибирає брокер. Таке замовлення фактично означає передачу брокеру всіх повноважень щодо прийняття інвестиційних рішень. Необмежені повноваження потребують високої кваліфікації І бездоганної репутації брокера.

Інші види наказів обмежують повноваження брокера і по суті потребують від нього знання сучасної кон'юнктури фондового ринку для успішного визначення курсу і часу здійснення угоди

Найліпший наказ» зобов'язує брокера завжди прагнути одержати ціну кращу, ніж ціна обмеженого наказу. Наказ, оцінений як кращий , показує, що ціна обмеженого наказу вища за ринкову (при купшлі) по нижча (у разі продажу). Якщо брокер одержав наказ виконати по можливості, решту відмінити», він виконується негайно або цілком, або частково, а невиконана частина скасовується. Можлива і більш жорстка форма наказу - «виконати або відмінити». Цей наказ виконується цілком і негайно після одержання, Інакше він повинен бути відмінений.

Наказ «не знижувати» містить вказівку про те, щоб обмеження за наказом не були знижені на суму дивіденду якщо з цінними паперами здійснюються угоди без його виплати готівкою. Наказ «не знижувати» застосовується тільки до звичайних готівкових дивідендів.

Клієнту, зокрема, дається право узалежнити укладення однієї угоди від укладення або неукладення іншої. Наказ «або-або» припускає, що укладення однієї з угод автоматично скасовує всі інші замовлення. Наказ «із переключенням» означає, що виторг від продажу одних цінних паперів може бути використаний на купівлю інших. Виконуючи наказ «усе або нічого», брокер повинен купити або продати всі акції, зазначені в замовленні, перед тим як клієнт погодиться з виконанням заявки. Наказ «прийму в будь-якому вигляді» передбачає, що клієнт купує будь-яку кількість цінних паперів, зазначених ним у заявці, аж до замовленого максимуму.

Попередньою фазою торгів є період реєстрації (прийому) заявок. У цей час брокер аналізує ситуацію, що складається на ринку, переглядає всі подані заявки, вносить у них корективи за певними параметрами, необхідні на його думку, уточнює склад відкритих наказів. Проте зазначимо, що формування заявок на купівлю-продаж цінних паперів брокер здійснює на основі наказів клієнтів. Вони несуть повну відповідальність за відповідність поданих заявок цим дорученням.

Виконання заявок здійснюється в процесі біржового торгу. Існують певні особливості, що відрізняють процес виконання заявок під час біржової сесії від біржового обороту. До них відноситься той факт, що на головних біржах світу угоди в основному здійснюються з цінними паперами, які пройшли процедуру лістингу.

Процедура лістингу

Режим, що регулює допуск цінних паперів до котирування, разом з порядком здійснення операцій з фондовими цінностями утворює серцевину біржового механізму, що обслуговує і регулює спрямування фінансового капіталу. Біржовий обіг, здійснення операцій з фондовими цінностями неможливі без котирування -особливого засобу формування, врахування і публікації біржових цін. Під котируванням розуміють такі дії Котирувальної комісії біржі:

* допуск цінних паперів на фондову біржу для здійснення з ними різноманітних операцій після відповідної перевірки і вивчення фінансового стану фірм, що пропонують ці фондові цінності;

* визначення розміру курсу цінних паперів, а також реєстрація і публікація курсів (цін) на фондові цінності в біржових бюлетенях.

Процес обігу фондових цінностей на всіх офіційно зареєстрованих фондових біржах може здійснюватися тільки з цінними паперами, що успішно пройшли спеціальну біржову процедуру, тобто лістинг (буквально «внесення в список»). Компанії повинні внести в список відповідної біржі свої цінні папери, що є обов'язковою передумовою для допуску до торгівлі. Іноді біржа не тільки не допускає фондові цінності, які відсутні в списках, до процесу біржового торгу, а й під страхом найсуворіших санкцій категорично забороняє зареєстрованим на них членам здійснювати будь-які операції з такими цінностями навіть з ініціативи клієнтів. Всі угоди з цінними паперами, які не пройшли лістинг, підлягають обговоренню і виконанню винятково у приватному порядку тільки між самими учасниками поза будівлею біржі. Біржа не несе відповідальності за надійність і законність таких угод, що не підпадають під її юрисдикцію і не відповідають встановленим біржовим правилам і положенням [4; 54; 61].

Лістинг конкретних видів цінних паперів, тобто факт їх появи в біржових списках, означає дозвіл на участь у торгах і дає їм усі привілеї, якими наділяються будь-які інші цінні папери, задіяні у біржовій торгівлі.

З юридичного погляду жодне акціонерне товариство аж ніяк не зобов'язане вносити свої акції й інші цінні папери в ті або інші біржові списки; воно лише має на це право, що зовсім не обов'язкове для реалізації. Проте біржова торгівля настільки вигідна, що, як правило, більшість компаній завжди прагне розмістити свої цінні папери на якійсь одній або навіть кількох різних біржах. Причиною є певні вигоди і переваги, що випливають з реалізації цього права.

До переваг лістингу і відповідно участі в біржових торгах належить насамперед висока мартабельність, тобто придатність для реалізації на ринку, підвищений рівень ліквідності цінних паперів, а також очевидні вигоди від відносної стабільності їхньої ціни. Процес створення фондових цінностей перебуває під постійним контролем і безпосередньо регулюється самою біржею, що у такий спосіб охороняє укладені на торгах угоди від появи в них елементів шахрайства і зловживань.

Інвестор, що купує цінні папери, включені в котирувальний список біржі, може бути впевнений, що одержить достовірну і своєчасну інформацію про компанію-емітента і ринок її цінних паперів. Він повинен мати можливість оцінювати перспективи економічного розвитку емітента і якість його цінних паперів.

Таким чином, зазначимо, що будь-який інвестор, який вирішив вкласти свій капітал у внесені в списки фондові цінності, разом з ними автоматично одержує і повний набір усіх переваг, що містить комплекс засобів захисту, запропонований фондовими біржами.

Однак фондова біржа не гарантує прибутковість інвестицій в акції компанії, що пройшли лістинг.

Аналогічно безперечні вигоди і привілеї від внесення власних цінних паперів у біржові списки офіційно зареєстрованих фондових бірж також одержують компанії. Так, компанії, внесені в такі списки, стають популярними, зокрема, і серед осіб, зайнятих у сфері інвестицій. Як правило, банки, фінансові інститути і власне брокери вкрай неохоче погоджуються займатися підпискою на нові випуски акцій та інших цінних паперів тих компаній, що відмовляють від пропозиції про внесення їх у біржові листи хоча б на одній офіційно зареєстрованій біржі. Котирування акцій на біржі дає можливість компаніям зайняти стабільні позиції на ринку.

Біржа - це система підтримки ринкової вартості акцій. При поглинанні і злитті компаній в оцінюванні активів орієнтується на курсову ринкову вартість акцій, а не на книжкову, балансову, що у таких компаній, як правило, нижча. Лістинг у багатьох країнах є підставою для надання компанії певних більш істотних знижок при оподатковуванні. І, нарешті, компаніям, що включені в такі списки, як правило, легше домогтися довіри і прихильного ставлення банків і фінансових інститутів у разі виникнення в них потреби в позиках І кредитах, а також полегшується розміщення нових випусків облігацій, конвертованих в облікові (лістингові) акції. Отже, лістинг-це система підтримки ринку, що створює сприятливі умови для організованого ринку, дозволяє виявити найбільш надійні і якісні цінні папери і сприяє підвищенню їхньої ліквідності.

В Україні лістинг поки що не має якогось значного впливу на оцінювання якості цінного паперу як з погляду інвестора, так і емітента. Проте дедалі частіше в нормативних документах згадуються цінні папери, що мають ринкове котирування.

Покупці (власники) цінних паперів, що мають ринкове котирування, як правило, мають перевагу в резервуванні під їх забезпечення порівняно з цінними паперами без котирування.

Біржа сама встановлює правила для компаній-емітентів, що бажають включити свої акції до біржового списку, тому на кожній біржі своя «технологія» допуску цінних паперів до котирування. Відмінні й вимоги до компаній, що бажають котирувати свої акції на конкретній біржі.

Розвиток процесу лістингу на вітчизняному фондовому ринку в цілому відповідає світовій практиці. Водночас спостерігається значне відхилення у показниках, прийнятих за критерій лістингу як у кількісному (від семи до трьох), так і в якісному аспекті.

Це відрізняє процедуру лістингу на вітчизняних фондових біржах від допуску цінних паперів до облікової біржової торгівлі акціями в розвинених країнах, де критерії лістингу в основному уніфіковані.

Практично на всіх вітчизняних біржах процедура лістингу починається з подання заявки у відділ лістингу біржі нотаріально завірених документів. Заявку може подавати тільки той емітент, цінні папери якого випущені і зареєстровані відповідно до чинного законодавства. Заявка подається на фірмовому бланку, має печатку і підпис керівника, дані про реєстрацією випуску цінних паперів, найменування, номер випуску, номінал, гарантію достовірності документів, що подаються у відділ лістингу, а також повідомлення про згоду з існуючими правилами допуску до котирування (лістингу). Крім того, рекомендуються установчі документи, довідка про внесений статутний фонд, копії проекту емісії, встановленого законом взірця. Якщо акціонерне товариство функціонує більше одного року або є правонаступником іншої юридичної особи, то додатково рекомендуються бухгалтерський баланс і звіт про розподіл прибутку за останній фінансовий рік, завірений незалежними аудиторами. Як правило, біржа лишає за собою право вимагати від емітента надання інших документів та інформації, необхідної для здійснення експертної оцінки і допуску цінних паперів до котирування. Розгляд заявки звичайно не перевищує один місяць.

Рішення про внесення в біржовий список приймають послідовно три інстанції: відділ лістингу, Комісія з допуску цінних паперів і Біржова рада.

Сьогодні у світовій практиці широкого розвитку набув процес демократизації біржової справи. На великих біржах організовуються другі і треті біржові ринки, основною відмінністю яких є відсутність процедури лістингу. Оформлення угод здійснюється за тією самою формою. Угоди укладаються на будь-які фондові цінності, але ризик інвестора в цьому разі підвищується.

Задача 1

На товарній біржі брокерська контора продає 100 контрактів на загальну суму 100 млн. грн. При закритій позиції варіаційна маржа по контрактах склала 20 тис. грн. Визначити біржову вартість одного контракту на момент закриття позиції і фінансові результати даної угоди для клієнта брокерської контори.

Вирішення:

1. Біржова вартість одного контракту на момент закриття позиції складає:

Ц = 100 / 100 = 1 (млн. грн.)

2. Фінансові результати даної угоди складатимуть:

ФР = 100 + 0,02*100 = 102 (млн.. грн.)

Отже, вартість одного контракту складає 1 млн. грн., а фінансові результати від угоди - 102 млн. грн.

Задача 2