Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження міжнародних платіжних систем

1.1 Загальні поняття про платіжні системи та їх функціонування

1.2 Історія та умови розвитку карткових платіжних систем

1.3 Міжнародні платіжні системи

1.4 Висновки до розділу

Розділ 2. Аналіз стану міжнародних платіжних систем в Україні і у світі

2.1 Аналіз світового досвіду користування міжнародних платіжних систем

2.2 Аналіз застосування в Україні міжнародних платіжних систем

2.3 Аналіз застосування в Україні платіжних карток міжнародних платіжних систем

2.4 Висновки до розділу 2

Розділ 3. Основні напрями і проблеми використання платіжної системи України

3.1 Ризики платіжних систем

3.2 Перспективи розвитку платіжних систем України

3.3 Висновки до розділу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинутих країн.

Усі цивілізовані країни намагаються максимально зменшити кількість готівкових операцій і готівкової маси в обігу. Для цього центральні банки та уряди застосовують цілий ряд заходів, одним з яких є розрахунки за допомогою платіжних систем з пластиковими картками (насамперед внутрішньодержавних, а також міжнародних).

Аналогічні процеси відбуваються й у банківській сфері України. Особливо важливу роль тут відіграє НБУ. На нього покладено обов'язок забезпечити надійне та ефективне функціонування загальнонаціональної платіжної системи. НБУ бере безпосередню участь у розробці нових платіжних засобів та організації електронного грошового обігу на території України.

Першим важливим кроком на шляху до електронного грошового обігу в Україні стало створення системи електронних міжбанківських платежів (СЕП). Це дозволило відмовитися від поштових і телеграфних авізо, значно збільшити швидкість, якість і надійність виконання платежів, гарантувати безпеку і конфіденційність банківської інформації завдяки засобам багаторівневого програмно-апаратного, технологічного і бухгалтерського контролю, які дають змогу відстежувати проходження платежів і запобігати спробам несанкціонованого доступу.

Другим кроком в нашій державі стало створення Національної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги за допомогою пластикових карток. І найголовніше те, що туди були закладені інші технологічні принципи - чіпова картка (смарт-картка), тобто картка із вмонтованим мікропроцесором, що було принциповою відмінністю національної картки від міжнародних карток. На базі смарт-картки створена високоефективна "офф-лайнова" технологія, тобто така, що не потребує оперативного зв'язку (тобто не потребує якісних каналів зв'язку) з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій і значно зменшує собівартість операцій, а також робить рентабельними операції навіть з незначними сумами.

Запровадження систем електронних платежів викликає глибокі зміни у сферах, де відбуваються перетворення, і спонукає до переходу на вищий та якісний рівень. У цьому випадку йдеться не лише про банківську сферу, а про майже всі основні галузі економічного та соціального життя суспільства: банки, торгівлю (незалежно від форми власності), сферу послуг (готелі, ательє, перукарні, ремонтні майстерні, автозаправні станції тощо), пошту і підприємства зв'язку (телеграф, телефон), підприємства транспорту (автобусного, залізничного, річкового, морського, повітряного), інші суб'єкти, що надають послуги за готівку.

Ціль створення платіжних систем очевидна - зменшення готівково-грошової маси. Будь-яка безготівкова платіжна система призначена мінімізувати витрати на випуск готівки і зменшити витрати на її обслуговування, інкасацію, перерахунок.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Дана проблема розглядається в працях як вітчизняних так і зарубіжних науковців. Серед них Ющенко В.А., Пиріг С. О., Савченко А.С., Вовчак О.Д., Цокол С.Л. та інші.

Метою курсової роботи є дослідження міжнародних платіжних систем.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

- визначити теоретичні засади дослідження міжнародних платіжних систем;

- здійснити аналіз стану участі України в міжнародних платіжних системах.

Об'єктом дослідження курсової роботи є особливості функціонування міжнародних фінансів.

Предмет дослідження - міжнародні платіжні системи.

Використовуються такі методи дослідження, як метод економічного аналізу та спостереження.

Інформаційна база - публікації в наукових журналах, наукові посібники, підручники, офіційні сайти міжнародних платіжних систем, закони України. Аналізуються статті таких науковців, як Лук'янов В.С., Белінська Я., Прокопенко В.Ю., Столбовський А.О.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження міжнародних платіжних систем

1.1 Загальні поняття про платіжні системи та їх функціонування

Функціонування платіжних систем в Україні регулюється спеціальним Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні". Керуючись цим Законом, наведемо нижче терміни та поняття про платіжні системи та платіжні інструменти.

Платіжна система (ПС) - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведеній переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система [1].

Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні. Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Правила платіжної системи (крім внутрішньобанківських платіжних систем) мають встановлювати організаційну структуру платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принцип виконання та відкликання документів на переказ, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, систему захисту інформації, порядок проведення реконсиляції та інші положення, визначені платіжною організацією.

Правила відповідної платіжної системи, а також договори, що укладаються між учасниками цієї платіжної системи (крім внутрішньобанківських платіжних систем), повинні передбачати порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань.

Банк визначає умови та порядок функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів Національного банку України (НБУ). Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком України. При проведенні переказу платіжні системи мають право здійснювати взаємозалік на основі клірингу або виконувати кожний документ на переказ окремо.

Для формування та обробки документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, документів на переказ, документів на відкликання платіжні системи, а також банки повинні використовувати системи захисту інформації та мають право використовувати спеціальні платіжні засоби, ідентифікатори держателя спеціального платіжного засобу, програмно-технічні засоби і телекомунікаційні канали зв'язок.

Порядок використання платіжними системами, а також окремими банками платіжних інструментів, програмно-технічних засобів, систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв'язку визначається правилами цих систем та відповідними договорами, з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів НБУ.

Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України.

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків - призначена для переказу грошей у межах України між банками на виконання зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків.

Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) - програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами. Порядок здійснення розрахунків через ВПС регулюється відповідними документами банків, яким належать ці системи, і повинен відповідати вимогам чинного законодавства та нормативно-правовим актам НБУ.

Система масових платежів - призначена для переказу грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням платіжних інструментів.

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов'язану із переказом, виключно після їх реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу Національного банку України. Порядок реєстрації та отримання внутрішньодержавними небанківськими платіжними системами дозволу на здійснення діяльності, пов'язаної із переказом, визначається НБУ. Членом внутрішньодержавних небанківських платіжних систем може бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, і які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах, та зобов'язані зареєструвати укладені договори в порядку, встановленому Національним банком України.

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) - це державна система міжбанківських розрахунків в електронній формі.

Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в НБУ. Порядок функціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення з її членів, проведення переказу за допомогою цієї системи та інші питання, пов'язані з діяльністю СЕП НБУ, визначаються Національним банком України. НБУ регламентує та забезпечує функціонування СЕП НБУ, гарантує її надійність і безпеку, організовує та бере участь у проведенні через неї міжбанківського переказу[1].

1.2 Історія та умови розвитку карткових платіжних систем

Перші теоретичні відомості про використання карток як платіжного засобу з'явилися в Англії, де ідею кредитних карток висунув у своїй книзі Джеймс Белламі "Погляд в минуле", яка вийшла в світ в 1888 році (J. Bellami. Looking backwards, 1888 р.).

Попередниками сучасних пластикових карток були картки, які на початку минулого століття випускали крупні американські готелі, нафтові компанії і магазини. Ці товарні картки мали два призначення - стежити за рахунком клієнта і забезпечити механізм запису його покупок. їх поява була логічним продовженням оплати на виплату.

У 1891 році компанія American Express, яка своєю діяльністю стала відомою як надійна кур'єрська служба, що займалася перевезенням грошей між приватними особами, компаніями і банками, випускає в обіг перший дорожній чек "American Express" [2].

Початком відліку історії платіжних карток та перші спроби практичного впровадження картонних кредитних карток були зроблені в США підприємствами роздрібної торгівлі і нафтовими компаніями ще в двадцятих роках. Так, у 1914 році торгові підприємства стали видавати кредитні картки своїм постійним клієнтам, які заслуговували на довіру, щоб ще більше прив'язати їх до своєї мережі магазинів, а фірма General Petroleum Corporation California (нині Mobil Oil) випустила першу кредитну картку, яка використовувалася для оплати в процесі торгівлі нафтопродуктами. В цій якості вона швидко завоювала популярність. Власник картки одержував значні зручності в обслуговуванні і знижки при покупці товару, а фірма-емітент одержувала постійних клієнтів і стабільні доходи.

У 1914 році компанія "Western Union" випустила першу клієнтську картку, на якій була фіксована одноразова сума кредиту. Паперова кредитна картка, яка була випущена в 1919 році компанією Western Union Telegraph Company, видавалась виключно членам уряду Сполучених Штатів Америки і давала право відправляти телеграми в кредит за рахунок уряду США [2]. На зворотній частині картки є надпис на цей рахунок - "Payment not being required from the sender at the time of transmission" ("Оплата, що не вимагається від відправника під час передачі").

Недовговічність картонних карток змусила шукати їм заміну, і через десять років почали з'являтися перші металеві картки з тисненням (ембосування номера картки, даних клієнта, терміну дії картки). Ембосування дозволило частково автоматизувати процес обслуговування цих карток, оскільки з карток можна було робити відтиснення і переносити інформацію про власника на віддруковані чеки (сліпи), що дало змогу вести облік і реєстрацію продажів по кожній емітованій картці. Практично без змін ембосування збереглося до наших днів і широко використовується, у тому числі і на смарт-картках. Перші картки з ембосуванням виготовлялися з металу, але потім їх витіснили пластиковими картками, оскільки вони виявилися більш практичними.

Металевий ярлик був винайдений у 1928 році, на якому було ембосоване ім'я і адреса клієнта. Так, у 1928 році почався випуск Charga-Plates, пластинок з ембосованою адресою.

У 1936-у році зростаюча індустрія авіаперевезень, яку очолював American Airlines, запропонувала власну кредитну схему, що отримала назву Universal Air Travel Plan (UATP). Спочатку випускалася купонна книжка проти депозиту клієнта, а потім кредитний план розвинувся в операцію, схожу на операцію по кредитній картці.

За картками магазинів, торгівельних фірм, нафтових компаній, картки авіакомпаній додали велику кількість кредитних операцій [3, 30].

Багато спеціалістів вважають, що початок банківських кредитних карток було покладено Джоном С. Біггінсом, фахівцем зі споживчого кредиту з Національного банку Флетбуш у 1946 році, який організував роботу за кредитною схемою під назвою "Chargeit". Ця схема передбачала розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбуше був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується і сьогодні в банківському картковому бізнесі.

В 40-их роках в США почали розвиватися платежі за допомогою кредитних карток, першою з яких була ресторанна кредитна картка Diners Club, створена в Нью-Йорку в 1949 році. Постійні клієнти ресторанів, які мали хорошу репутацію, могли одержати картку Diners Club і пред'являти її в багатьох ресторанах Нью-Йорка замість готівки. Ресторани передавали копії рахунків у Diners Club, який щомісяця виставляв клієнтові загальний рахунок. Клієнт розплачувався з Diners Club, а той з ресторанами.

Авторитетний дослідник банківської справи Льюіс Менделл вважає, що ера сучасної універсальної кредитної картки почалася саме в 1949 році зі створення Diners Club. Весною 1949 року А.Блумінгдейл, Ф.Макнамара і Р.Снайдер (Alfred Bloomingdale, Frank McNamara i Ralph Snyder) представили план нового типу карток. Нова картка, ставши універсальною, дозволяла б робити покупки в торгових точках по всій країні. Важливим пунктом плану було введення третьої сторони в кредитних операціях. Diners Club ставала посередником між покупцем і фірмою (Merchant) забезпечуючи кредит одному і другому, беручи плату за послуги. Із стартовим капіталом всього в 75 тисяч доларів, Блумінгдейл, Макнамара і Снайдер почали свою справу. Прибуток вони припускали одержувати з фірми-продавця, яка повинна була давати їм 7% знижки з суми покупки, а також з власника картки у вигляді щомісячної плати (% за неоплачену частину балансу був згодом введений компаніями банківських кредитних карток).

Проте потенційні клієнти не поспішали ставати утримувачами картки, поки її не стали приймати всюди. Продавці ж не хотіли брати участь в цій програмі, оскільки не бачили попиту на картки. їх також не влаштовував розмір знижки за кредит, яку вимагала Diners Club. Ще однією перешкодою для універсальних карток став опір з боку авіакомпаній, нафтових компаній і крупних торгових фірм, що випускали свої картки. Вони не бажали давати знижку третій стороні і боялися, що нова картка ослабить їх відносини з клієнтами. Не зважаючи на труднощі, засновники Diners Club були впевнені в успіху. За Diners Club з'явилися Т&Е (Travel&Entertainment) компанії карток, що займаються туризмом і розвагами.

Перша банківська картка була випущена в 1951 році в Нью-Йорку банком Franklin National Bank, і з того часу почався бурхливий розвиток цього виду послуг. Перша універсальна картка великого банку Bank of America пройшла випробування в Fresco, California, в 1956 році.

В 1958 році American Express, найбільша компанія дорожніх чеків, і Carte Blanche одночасно вийшли на ринок універсальних кредитних карток. В цьому ж році Bank of America і Chase Manhattan Bank також розпочали операції з кредитними картками. Проте Chase Manhattan був змушений продати свої операції в 1962 році, через складнощі при передачі інформації, шахрайство та зловживання. Основною ж перешкодою в цьому бізнесі стала відсутність єдиної загальнонаціональної мережі, що особливо негативно впливало на дрібні банки, які розвивали локальний ринок карток. В 1966 році Bank of America зробив ряд кроків щодо вирішення цієї проблеми шляхом видачі ліцензій на використання карткової технології іншим банкам на проведення операцій з картками Bank Americard. Рішення про розширення операцій на всю країну зустріло протидію інших крупних банків-конкурентів Bank of America (14 нью-йоркських банків), що привело до утворення в 1967 році Міжбанківської карткової асоціації - МКА, яка отримала назву Interbank Cards Association, а в 1969 році ця асоціація купила права на картки Master Charge, що випускалися картковою асоціацією банків західних штатів (4 каліфорнійські банки). До 1970 року членами системи Master Charge було більше 5000 фінансових установ, які обслуговували близько 36 мільйонів власних карток. Оскільки організація стала транснаціальною, асоціація в 1979 році була перейменована в Master Card. В 1980 році число карток Master Card, які були в обігу в США, зросло до 55 млн., а до кінця 1990 року - 90 млн. одиниць [3, 32].

У 60-ті роки XX ст. на пластикових картках почали розміщувати магнітну смугу, на якій записувалася інформація. Спочатку випуск карток часто виявлявся нерентабельним для банків, і це призводило до численних фінансових втрат.

Для того, щоб карткова технологія стала рентабельною, банк-емітент мав бути визнаним широким комерційним сектором. Проте для того, щоб це стало можливим, банк повинен був мати велике число клієнтів, які прийняли б нові банківські послуги. Для досягнення поставленої мети в кінці 60-х років XX ст. Bank of America і Interbank провели спільну компанію розсипки великої кількості карток поштою. Такий масовий запуск нового продукту відбувався в США з 1960 по 1965 роки[2].

За короткий час число утримувачів карток збільшилося на мільйони. Одночасно відбувалося стрімке зростання числа фірм, пов'язаних з національними системами карток. Це примусило банки, які випускали незалежні картки, приєднуватися до однієї з двох національних систем. До 1978 року більше 11 тисяч банків приєдналися до однієї або до двох систем. Річні продажі досягли 44 млрд. доларів, а 52 млн. американців володіли принаймні двома банківськими картками.

На "радянський" ринок пластикові гроші прийшли наприкінці 60-х років XX ст. Перші пластикові картки були від Diners Club International. Представники Diners Club підписали з Держкоммайном в особі ВАТ "Інтурист" агентську угоду на обслуговування в СРСР цієї платіжної системи. У 1974 році аналогічна угода була підписана з Visa International, а у 1975 році з Evrocard, Master Card. Обслуговувалися за пластиковими картками винятково іноземці.

На початку 1996 року в міжнародну платіжну систему Visa International Service Association були прийняті шість провідних українських банків (Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк, ПриватБанк, Укрінбанк, Укрексімбанк та Аваль), а в Europay International - Аваль, Приватбанк, Перший український міжнародний банк, Україна, Перкомбанк, які розпочали повноцінно працювати з картками міжнародних систем, тобто здійснювати емісію та обслуговування (еквайринг) пластикових карток міжнародних систем.

Розглянувши історію платіжних карток, можна сказати, що першопрохідцями в освоєнні ринку пластикових грошей були і нині відомі у всьому світі платіжні системи Bank of America (Visa International), Master Card, American Express та елітний міжнародний клуб Diners Club[3, 33].

1.3 Міжнародні платіжні системи

Міжнародна платіжна система (МПС) - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

· Міжнародна електронна система SWIFT

Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій SWIFT (абревіатура утворена першими літерами англійської назви Society for WordWide Interbank Financial Telecommunikations), засноване у травні 1973 p. у Брюсселі, Система СВІФТ - одна з найвідоміших комп'ютерних мереж, які було створено з ініціативи фінансових організацій.

Основними напрямками її діяльності є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного та захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт із стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

Відповідно до бельгійського законодавства зареєстровано акціонерне співтовариство SWIFT, метою якого банкіри визначили дослідження, розробку, запровадження, експлуатацію, удосконалення і розвиток системи, яка дає змогу передавати дані, пов'язані з міжнародним обігом, а також банківську інформацію будь-якого виду та змісту.

Автоматизація банківських процесів на міжнародному рівні дає

змогу:

- здійснити без паперові платіжні операції з мінімальним залученням праці людей і скороченням операційних витрат;

- прискорити обмін інформацією між банками держав за допомогою телекомунікаційних ліній зв'язку;

- мінімізувати типові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація, фальсифікація платіжних документів та Ін.)[12].

Важливо те, що SWIFT не виконує клірингових функцій, вона є лише міжбанківською комунікаційною мережею. Платіжні доручення, передані мережею SWIFT, обліковуються у формі переказу за відповідними рахунками "Ностро" і "Лоро", як і при використанні традиційних платіжних документів.

У кожній країні, де запроваджується система SWIFT, товариство створює свою регіональну адміністрацію. В Україні ЇЇ функції виконує телекомунікаційна компанія, яка, проте, не обмежується управлінськими питаннями, а й консультує щодо закупівлі обладнання, організовує курси з підготовки персоналу та ін.

Робота в мережі SWIFT дає користувачам певні переваги:

-- система гарантує абсолютну безпеку платежів багаторівневою комбінацією фізичних, технічних і організаційних методів захисту, повну збереженість та секретність інформації;

-- скорочення операційних витрат порівняно з телексним зв'язком та телеграфом;

-- надійність передачі повідомлень;

-- швидку доставку повідомлень у будь-яку точку світу, час доставки від 1 до 20 хв., тобто в режимі реального часу;

-- підвищення ефективності роботи банку як наслідок високої автоматизації та уніфікації повідомлень;

-- дає змогу вести контроль та аудит усіх платежів і розпоряджень, що проходять через мережу, подання точних звітів завдяки міжнародній практиці ведення обліку і документації;

-- підвищення конкурентоспроможності банків - учасників SWIFT;

-- гарантування своїм членам фінансового захисту у випадку перебоїв у роботі мережі. SWIFT бере на себе виплату всіх прямих і наступних витрат, яких зазнав клієнт через запізнення платежу.

Недоліком системи SWIFT є надзвичайно висока сума витрат для вступу до мережі, що створює проблеми для середніх та малих банків.

· Міжнародна платіжна система TARGET

Для задоволення потреб грошової політики центральні банки країн Європейського союзу (ЄС) створили платіжну систему TARGET - транс'європейську телекомунікаційну автоматизовану систему переказів міжнародних розрахунків у режимі реального часу, яка 4 січня 1999 р. розпочала проведення операцій і з того часу значно сприяла запровадженню єдиної валютної політики, інтеграції європейських грошових ринків і ефективному виконанню валових розрахунків у межах Єврозони [8].

Систему розроблено для опрацьовування деномінованих у євро платежів для безперешкодного проходження їх через кордон - немовби вони є внутрішніми платежами.

Основне призначення системи TARGET - об'єднання внутрішніх систем країн - членів системи у міжнародну платіжну систему для переказу великих сум.

Система TARGET складається з таких елементів:

- внутрішні платіжні системи переказу великих сум (введені в кожній країні, яка є членом цієї системи);

- технологічні процедури з'єднання (Interlinking);

- функції Європейського Центрального банку (ЄЦБ).

Платіжна система TARGET проводить обробку та здійснює міжнародні платежі у режимі реального часу в єдиній валюті євро з незначними витратами, високим ступенем захисту та за короткий період.

Система TARGET забезпечує швидке та остаточне здійснення всіх платежів за умови, коли грошових коштів буде достатньо, або ж установам, які здійснюють платіж, надає овердрафт на рахунок системи в центральному банку.

Функціонування системи TARGET спрямоване на досягнення трьох основних цілей:

- забезпечення потреб грошово-кредитної політики європейської економічної спільноти;

- підвищення ефективності ;

Внутрішньо європейських транскордонних розрахунків;

- запровадження надійного та безпечного механізму транскордонних розрахунків.

· Міжнародна платіжна система TOPAZ

Міжнародна платіжна система TOPAZ - система здійснення оплати і розрахунків, розроблена і впроваджена в 1998 р. спеціально для ринку України. Вона була запропонована НБУ за спільним із VISA INTERNATIONAL проектом для здійснення розрахунків в українських гривнях та стабілізації української економіки. Це означає, що українські клієнти повинні використовувати валюту своєї країни для контрактів у межах країни, що стабілізує гривню і створить структуру для економічного росту України на тривалий період. Система TOPAZ була запроваджена спільно з широкомасштабною участю українських банків - членів системи VISA INTERNATIONAL [ 18 ].

TOPAZ - це програмно-технічний комплекс, який забезпечує такі функції:

- маршрутизацію та авторизацію повідомлень від банку-еквайра в банк-емітент і навпаки;

- управління платіжною системою з метою зменшення та попередження ризиків і фальсифікацій;

- виконання функцій заміщення емітента, якщо він недоступний для запитів;

- кліринг і взаємозалік між банками по всіх трансакціях в Україні й формування необхідних звітів для українських банків - членів міжнародної системи VISA INTERNATIONAL.

Проект TOPAZ дає змогу створити в Україні сучасну внутрішню платіжну систему, правила і режим роботи якої визначатимуться українськими банками - учасниками міжнародної платіжної системи. НБУ зможе здійснювати контроль над операціями за міжнародними картками резидентів і нерезидентів [10].

· Міжнародна платіжна система INTERNET

Міжнародна платіжна система INTERNET - це загальносвітова комп'ютерна мережа платіжних систем і механізмів, яка використовується як телекомунікаційна комерційна інфраструктура в режимі on-line для купівлі товарів та надання послуг.

Найбільш поширена в системі INTERNET електронна комерція з використанням номерів кредитних карток. Вартість трансакцій порівняно невисока, але анонімність обмежена, що дає змогу ідентифікувати кожну покупку, втручатися у приватне життя споживачів.

Перевагою таких інформаційних систем вважають можливість створювати високоефективні інформаційні бази даних для маркетингового бізнесу, а також для спілкування та консультацій з учасниками та ін. Недоліком системи INTERNET є незахищені канали зв'язку, несанкціонований доступ до рахунків і платежів, можливість шахрайства і зловживань.

Нині Україна має банки, які пропонують intemet-картки, що заміняють звичайні міжнародні пластикові картки: під час оплати товарів і послуг через систему INTERNET, оплати регулярних платежів, здійснення поштово-телеграфних замовлень тощо. Щоб провести платіж у системі INTERNET, власнику картки необхідно в поле запиту (номер картки) внести номер своєї картки і зробити замовлення. Якщо на рахунку клієнта відповідна сума, вона автоматично списується з рахунка, а замовлення виконується.

Internet-картка має властивості й правила користування, як і звичайна картка, крім засобів захисту;

-- клієнт укладає з банком угоду на відкриття карткового рахунка та на обслуговування;

-- картці клієнта присвоюється відповідний код, номер відповідно до стандартів міжнародної платіжної системи VISA;

-- клієнту відкривається цільовий картковий рахунок;

-- клієнту ПІН - код не видається, картка не емітується і не ембосується [20].

1.4 Висновки до розділу 1

З розділу про теоретичні засади дослідження міжнародних платіжних систем можна зробити певні висновки.

Спочатку треба з'ясувати безпосередньо що називають міжнародною платіжною системою.

Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Початок банківських кредитних карток було покладено Джоном С. Біггінсом, фахівцем зі споживчого кредиту з Національного банку Флетбуш у 1946 році, який організував роботу за кредитною схемою під назвою "Chargeit". Ця схема передбачала розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбуше був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується і сьогодні в банківському картковому бізнесі.

В 40-ві в США набирало обертів використання банківських кредитних карток. А на "радянський" ринок вони прийшли у 60-х роках.

Міжнародні платіжні системи, такі як : INTERNET, TOPAZ, TARGET SWIFT широко застосовуються по всьому світу та Україна не є виключенням.

Розділ 2. Аналіз стану міжнародних платіжних систем в Україні та світі

2.1 Аналіз світового досвіду користування міжнародних платіжних систем

Система "Фед Уайр" (Fedwire) - комунікаційна система, якою володіє і керує Федеральна резервна система США. Для проведення операцій за цією системою 12 федеральних резервних банків об'єднані між собою і функціонують як єдине ціле. Переказ коштів через "Фед Уайр" здійснюється у формі валових розрахунків у реальному часі, коли відправник коштів ініціює переказ. Учасники "Фед Уайр" можуть переказувати кошти на рахунок іншої установи у федеральному резервному банку як на користь установи-отримувача, так і на користь третьої установи (установи-кореспондента, корпорації або приватної особи).

Необхідно звернути увагу на систему міжбанківських клірингових розрахунків США ЧІПС (CHIPS) та технологію здійснення розрахунків через цю систему. ЧІПС - міжбанківська платіжна система, платіжні операції в якій здійснюються на багатосторонній основі, а розрахунки за чистими зобов'язаннями здійснюються в кінці дня.

Учасниками ЧІПС можуть бути комерційні банки, корпорації, інвестиційні компанії відповідно до законів штату Нью-Йорк про банківську діяльність, банківські філії будь-якої банківської установи, що має контору в Нью-Йорку.

Банк, який не є учасником системи, повинен звернутися до послуг учасника ЧІПС як свого кореспондента або агента. Платежі за системою ЧІПС пов'язані, в основному, з міжбанківськими операціями міжнародного характеру, включаючи доларові платежі за угодами з іноземною валютою, з розміщенням і виплатою прибутків за цінними паперами в євродоларах. Нью-йоркська асоціація клірингових палат складається з 11 найбільших банків Нью-Йорка, кожен з яких є представником у комітеті клірингової палати, що встановлює правила функціонування ЧШС. Обов'язковою вимогою допуску установ, які не є учасниками асоціації, до участі в системі ЧШС є їхня згода дотримуватися правил системи.

Важливо знати суть автоматизованої системи клірингових розрахунків Великої Британії ЧАПС (CHAPS), її функціонування та порядок здійснення розрахунків. ЧАПС - електронна міжбанківська система переказу безвідкличних, гарантованих та безумовних кредитових переказів у фунтах стерлінгів з одного розрахункового банку іншому розрахунковому банку протягом одного дня. Система здійснює розрахунки на всій території Великої Британії та об'єднує в єдину мережу 16 лондонських банків, у тому числі - банк Англії. Система ЧАПС - це розподілена мережа, в якій електронні платіжні повідомлення передаються безпосередньо від члена системи розрахунків - відправника до члена системи розрахунків - отримувача, не проходячи через центральний пункт обробки або клірингову палату.

Потрібно зазначити важливість ознайомлення зі Швейцарською міжбанківською кліринговою системою ШМКС (SIC), з метою її функціонування та з технологією здійснення розрахунків. ШМКС здійснює остаточні та безвідкличні платежі у швейцарських франках з використанням коштів, що знаходяться в Швейцарському Національному банку. Метою функціонування ШМКС є:

- зниження кредитних ризиків;

- усунення овердрафтів на рахунках у Швейцарському Національному банку;

- прискорення розрахунків;

- спрощення процесу управління грошовими потоками.

Варто зосередити увагу на застосуванні чекового клірингу в розрахункових палатах США. При використанні механізму місцевого клірингу банки обмінюються чеками через розрахункову палату і здійснюють один остаточний платіж за підсумками балансу розрахунків за день.

Необхідно знати загальні відомості про систему термінових міжнародних грошових переказів "Вестерн Юніон" (Western Union). Компанія "Вестерн Юніон" заснована в 1851 р. у Нью-Йорку і надає послуги з переказу коштів. Ця система здійснює швидкий переказ коштів із використанням сучасних засобів зв'язку. Перекази здійснюються між фізичними особами без відкриття банківських рахунків. У багатьох країнах при відправленні грошового переказу за додаткову плату клієнт може скористатися такими видами послуг на свій вибір:

- доставкою чека за адресою;

- повідомленням телефоном;

- повідомленням (до 20 слів) з переказом;

- контрольним питанням (не більше чотирьох слів).

У нашій країні компанія "Вестерн Юніон" почала свою активну діяльність з 1994 р. Відправлення і виплата грошових переказів здійснюється в доларах США. Оплата грошового переказу здійснюється відправником відповідно до тарифів.

E-gold - міжнародна платіжна система, створена компанією E-Gold Ltd, Nevіs corporatіon (одним зі спонсорів E-Gold є всесвітньо-відомий банк JP-Morgan).

E-gold є інтернаціональною платіжною системою, грошові кошти якої корреспондовані в дорогоцінні метали: срібло, золото, платину і Палладій. Такий підхід виділяє її з ряду подібних систем. За заявою представників: "ця особливість робить E-Gold особливо ефективної для проведення міжнародних платежів, тому що рахунка користувачів не прив'язані до якої або національної валюти". З іншого боку, як показує практика, світові ціни на дорогоцінні метали не є зразком стабільності, тому можливо ситуацію, при якій учасник такої системи понесе збитки. Розроблювачі, у свою чергу, заявляють, що "...тому що курси дорогоцінних металів стосовно валют постійно міняються, їсти можливість грати на різниці в курсах"[ 22 ].

Платіжна система E-Gold початку свою роботу у 1996 р., за цей час було відкрито близько 90 тисяч рахунків, із щоденним оборотом порядку 500000$.

Відкриття рахунка в E-Gold - безкоштовно, відсутній не знижуваний залишок і первісний внесок. Для відкриття необхідно зайти на сайт E-Gold і заповнити реєстраційну форму.

При правильному заповненні анкети клієнт одержує унікальний номер і пароль, що будуть ідентифікувати його рахунок у E-Gold.

При зарахуванні грошей на рахунок E-Gold формально відбувається покупка і подальше збереження обраних користувачем дорогоцінних металів: золота, срібла, платини, палладія. У будь-який момент учасник системи може перевести засобу з один рахунок на інший або вивести їх із системи.

Вибір металу в системі залежить від обсягу угоди. Так, для великих трансакцій рекомендовано здійснювати прив'язку засобів до палладія або платини, для мікроплатежів - срібло.

Поповнення рахунків у E-Gold можна здійснювати декількома способами:

1. Перевести необхідну суму з іншого рахунка.

2. Безпосередньо, через систему E-Gold, банківським переведенням, суми починаючи від 1000$, всього 8 видів валют (рубля і гривні серед них немає).

3. Через обмінні пункти, що можуть перевести потрібну суму (наприклад, із застосуванням кредитної карти користувача, банківською проводкою або через Western Unіon) на рахунок у платіжній системі).

4. Для громадян СНД провайдери системи рекомендують уведення грошей через платіжну систему WebMoney [15].

Висновок грошей із системи здійснюється в зворотному порядку.

При ознайомленні з даною платіжною системою складається враження, що її представники наполегливо пропонують громадянам Росії, України для введення-висновку грошей користуватися системою WebMoney. Але в такому випадку виникає закономірне питання: "А який зміст узагалі використовувати дану систему, якщо з великою зручністю можна користуватися іншою?" На сьогоднішній день задовільної відповіді на нього так і не знайдено.

Переклад платіжних засобів з одного рахунка на іншій рівносильний передачі металу від однієї особи іншому. Фактично ж, метал не залишає сховища в банку Nova Scotіa у Торонто. Вартість перекладу складає 1% у металі від перекладної кількості, але не більше еквівалента 0,5 USD.

За збереження металу береться 1% від суми засобів у рік [ 20 ].

2.2 Аналіз застосування в Україні міжнародних платіжних систем

Існуючі в даний час в Україні системи розрахунків по операціях із платіжними картами можна класифікувати в такий спосіб:

- національна система масових електронних платежів НСМЕП (проект, що знаходиться на етапі реалізації локальних проектів);

- міжнародна платіжна система VISA International;

- міжнародна платіжна система EUROPAY (MASTERCARD) International;

- платіжні системи AMEX, Dіnеr's Club. JCB;

- внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС);

- внутрішні локальні монобанківські платіжні системи (СБОН, МЕТАКАРТ, ПИБ і ін.);

- небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп або підприємств.

Розглянемо коротку характеристику перерахованих систем.

Національна система масових електронних платежів НСМЕП. Проект цієї системи планує участь найбільш великої кількості українських банків. Проект розроблений НБУ разом із рядом вітчизняних постачальників програмно-технічних засобів, заснований на ЧИП-картах і широкому використанні off-line технологій. Особливістю проекту є використання власної операційної системи, системи безпеки і фінансових додатків Чип-карти, що дозволяють упроваджувати на першому етапі два основних платіжних інструменти - електронний гаманець і електронний чек, що реалізують дебетові схеми здійснення платежів. Підготовлена відповідна нормативно-регуляційна база документів, що дозволяє почати впровадження пілотних проектів.

Міжнародні платіжні системи VISA International і EUROPAY (MASTERCARD) International присутні в Україні з 1995 р. і реально почали працювати з 1997р., коли українські банки стали повноправними членами цих систем. Емітовано більш 800 тисяч карт (лідерами є ПРИВАТБАНК, ПУМБ і АВАЛЬ, тобто ці три банки випустили близько 89% загальної кількості міжнародних карт, розгорнута інфраструктура прийому й обробки платежів по картках цих систем.

Для організації розрахунків у гривні по внутрішніх платежах, що виконуються за допомогою карток VISA Int. створено і впроваджений у 1998р. у НБУ вперше у світі програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно здійснює функції маршрутизації повідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків а також керування ризиками в системі. В даний час інстальовані і проходять тестування додаткові функції системи ТОПАЗ, що забезпечують ефективне керування мережею АТМ і POS-терміналів і інших функцій для надання процесингових послуг банкам-членам міжнародних платіжних систем. Як розрахунковий банк по внутрішніх платежах системи VISA Int. виступає НБУ, ефективно використовуючи існуючу систему електронних платежів (СЕП). Комплекс ТОПАЗ і створений у НБУ міжбанківський процесинговий центр дозволяє створювати в Україні внутрішні платіжні системи, використовуючи і розвиваючи досвід і правила роботи міжнародних систем. Створена в 1999р. Асоціація банків-членів EUROPAY Int. і визначено розрахунковий банк (УКРЭКСИМБАНК) по внутрішніх міжбанківських платежах цієї міжнародної системи. Слід зазначити інтенсивне зростання за останні роки, як кількості карток і точок обслуговування, так і оборотів коштів банків-членів цих міжнародних систем і по емісії і по еквайрингу. Слід також зазначити, що в Україні в даний час обробка міжнародних карт здійснюється за допомогою 5-ти процесингових центрів, не враховуючи міжбанківський процесинговий центр ТОПАЗ (рішення фірм VISA Int. і OASIS Technology Ltd.). До них відносяться: УПЦ (рішення Konts, вже істотно модернізоване на дійсний час), патронуюмий банком АВАЛЬ і по суті є його власністю, процесингові центри ПРИВАТБАНКУ (рішення VISA START також модернізоване в даний час - PRIME - CardTech Ltd.), Першого Українського Міжнародного банку (рішення ARKSYS), Пиба (рішення - RS/2) банку Фінанси і Кредит (рішення Konts, що уже на початковому етапі роботи банку змінюється на PRIME - CardTech Ltd.). Свої послуги припускає також надавати БАНКОМЗВ'ЯЗОК (рішення ACI), однак питання його використання реальним банком і відповідно сертифікації в міжнародних системах так до кінця і не вирішене [16].

Внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС) знаходяться на початковій стадії становлення. Організація і правила роботи цих систем використовують стандарти і правила міжнародних систем, що є привабливим з погляду надійності як роботи так і бізнесу цих внутрішніх систем. Тому що в цьому випадку банки, що є членами міжнародних систем використовують існуючі в них програмно-технічні рішення, не несуть при цьому додаткових витрат і заощаджують на платі за міжнародну торгівельну марку, а нові банки, стаючи членами цих систем, можуть обробляти картки міжнародних систем, заробляючи відразу ж на еквайрінгу. У системі ОНІКС бере участь кілька банків і обсяг випущених карток і відповідно обороти по них невеликі. Імовірно, це пояснюється споконвічною організацією цієї системи; де як організуючий початок є банк АВАЛЬ, що є одним з основних гравців у картковому бізнесі в Україні і тим самим і основним конкурентом інших банків. Система ОБЕКС тільки починає формуватися і її організаторами є ЕКСІМБАНК і ОЩАДБАНК, а в якості центрального процесинга передбачається використовувати рішення ТОПАЗ і розрахунковий банк - НБУ. Останній у цьому проекті може виступити деяким нейтральним і стабілізуючим фактором. Крім цього підготовлений і тестується разом з Топазом вітчизняний програмний продукт, здатний закрити нішу банківського процесинга (Back-Office) для потенційних банків-учасників системи. Усе це може дати позитивний ефект і буде привабливим для інших банків. Внутрішні локальні монобанківські платіжні системи (СБОН, МЕТАКАРТ, ПИБ і ін.) у даний час носять характер швидше систем доступу до рахунка, а не платіжних, тому що сфера використання цих карток у якості платіжних використовується в основному при оплаті обідів у своїх же їдальнях і, у кращому випадку, у своїх же магазинах. Крім цього на дійсний час об'єднання банків, що володіють цими системами досить важко по технічним й організаційним (відсутність загальних правил, принципів організації і т.д.) труднощам. Більш того часто ці системи не можуть працювати навіть на міжфіліальному рівні. Тому імовірніше всього міграція (а частіше заміна на інші) цих систем швидше усього буде йти убік НСМЕП або міжнародних, а точніше внутрішніх міжбанківських платіжних систем. В останньому випадку банки, що прийняли рішення мігрувати, будуть відразу мати можливість займатися еквайрингом міжнародних карток. Більш того основні розроблювачі існуючих систем (СБОН, МЕТАКАРТ) у даний час здійснили або закінчують реалізацію нових версій систем, дозволяючи підтримувати і старі свої технології і нові за міжнародними стандартами, що значно полегшує міграцію і дозволяє банкові варіювати платіжними інструментами для одержання найбільшої вигоди. Варто підкреслити, що СБОН у даний час закінчує комплексне тестування і разом з Топазом пресертифікацію і сертифікацію в міжнародних платіжних системах.

Небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп підприємств, мають сьогодні свою окрему нішу, обумовлену відсутністю інтересів банків у цьому бізнесі. Технічна реалізація таких систем може бути різною і це часто є побічним заробітком розроблювачів програмно-технічних засобів карткових платіжних банківських систем, про які йшла мова вище. Оскільки інтересу в них у даний час у банків нема, то ці системи недоцільно далі розглядати. Вони мігрують убік банків тоді, коли у банків з'явитися фінансові або інші інтереси - прикладів у світі тому багато. Причому зробити це часто буде досить легко, тому що по суті це платіжні системи і розроблювачі їх ті ж, тільки трохи інший додаток.

Підкреслимо ще одну головну особливість багаторазових банківських платіжних карткових систем - сформовані вони з рівноправних, з юридичної точки зору, інститутів, що являють собою комерційні банки (і структури) і, отже, підданих будь-яким коливанням ринкової ситуації. У ситуації, аналогічної фінансової кризи в Росії (серпень 1998 року), ці системи (як міжнародні так і внутрішні) легко виходять з під контролю. Наслідки такого ходу подій достатньо ясно видні на російському прикладі: різке скорочення обсягів операцій, утрата банками істотної частини клієнтури, припинення або повне припинення прийому карт до оплати товарів і послуг торгово-сервісними підприємствами.

Заставою "відказостійкості" системи платежів по операціях з картками, видимо, варто вважати наявність у країні (регіоні, області, місті - уся справа, у принципі, тільки в ступені централізації) локальної платіжної системи, очолюваної координуючим і керівним центром з державною участю - практика, використовувана в багатьох країнах (Франція, Австрія, і ін.) Як і в будь-якій іншій країні, в Україні основною передумовою для її виникнення повинне бути існування асоціації кредитних інститутів, об'єднаних як спільно здійснюваним бізнесом, так і бажанням вивести його на якісно новий рівень [17]. платіжна картка електронний переказ

Інтегрована система масових електронних платежів (НСМЕП) повинна ймовірно бути (принаймні до цього доцільно прагнути) логічним і технічним об'єднанням НСМЕП, міжнародної платіжної системи VISA International, і міжнародної платіжної системи EUROPAY (MASTERCARD) International, внутрішніх міжбанківських платіжних систем (типу ОНІКС, ОБЕКС). Кожна з вхідних у НСМЕП систем очолюється платіжною організацією (це може бути міжбанківською асоціацією або іншою формою платіжною організацією), що поєднує банки (кредитні установи), що оперують на ринку надання роздрібних банківських послуг населенню. У силу національного характеру НСМЕП інститут членства в ній повинен будуватися по територіальній ознаці - право на вступ у систему повинні мати тільки банки, зареєстровані і працюючі на території України. Логічною вершиною НСМЕП доцільно мати Раду директорів цих асоціацій, а керуючою і виконавчою вершиною - національна платіжну організацію НСМЕП.

При такій побудові НСМЕП (точніше, при визначенні її ядра - платіжної організації) необхідно враховувати, що вона повинна бути вищестояща стосовно банків (наприклад, шляхом розподілу капіталу), що конкурує на ринку. Тобто не можна створювати цю організацію, у якій основний пакет акцій буде належати банкам-членам платіжної системи, або одному з них. У першому випадку така організація є практично некерованою, особливо на першому етапі, через різні інтереси банків, що конкурують на одному ринку, у другому - патронаж такої організації одним з банків - створює нерівні умови і, в остаточному підсумку, приведе до утворення монополії. Виходячи з даної передумови, суть проекту полягає в наступному. Центральна структура - платіжна організація (ядро), формована за участю НБУ, повинна (по можливості) мати статус колективного члена в кожній міжнародній платіжній системі і мати виняткові права на здійснення розрахунків по операціях, чиненим українськими членами системи. Доцільно також зосередити в цій компанії функції побудови і супроводи єдиної еквайрингової мережі АТМ і POS- терміналів в Україні. Таким чином, з погляду розрахунків з кожною міжнародною платіжною системою в Україні буде існувати єдиний член системи, з яким будуть вестися розрахунки, і який, у свою чергу, буде відігравати роль тієї й іншої міжнародної системи для всіх українських учасників ринку. Зокрема, на нього можуть бути покладені наступні функції: