Організація діяльності банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України (м. Київ)

Реферат

На тему: «Організація діяльності банків»

Виконала студентка:

Групи БоА-211

Атамановська Т.В.

Черкаси-2012



План

Вступ

Організаційна структура та органи управління банком

Принципи діяльності банків

Функції банків

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Банки є однією із важливих структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво підвищує еффективність суспільного виробництва, сприяє росту продуктивності суспільної праці.

Україна переходить до нової економічної системи, яка буде засновуватись не на командно-адміністративних, а на ринкових відносинах. Ринковій системі необхідна відповідна банківська система, яка поступово починає створюватись.

Більшість наших людей не знало і не знає, в якому стані ми маємо на Україні банківську систему. А ділові кола не знають якою повинна бути цивілізована банківська система. Чудо, яке придумало людство і назвало банком і банківською системою, може створити еффект, коли одна грошова одиниця, яка лежить у когось в кишені, три або навіть чотири рази робить на якусь корисну справу. Інститут, який акумулює капітали кожного, і який називаться банком - це дійсно чудо. Головним у суті банку, його основою, можна вважати організацію грошово-кредитного процессу і емітування грошових знаків. Але діяльність банків настільки різноманітна, що їх дійсна суть здаеться невизначеною. Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи. Вони здійснюють різноманітні банківські операції для своїх кліентів на основах комерційного розрахунку. Для цього банки використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у вигляді вкладів, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучені кошти, як правило, значно перевищують об'єм власного капіталу комерційних банків.



Організаційна структура та органи управління банком

Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і введення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб. Саме так визначають банківську діяльність у Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Банки - це особливі інституції на ринку, які в своїй діяльності керуються вимогами закону. Отже, банківська діяльність - набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене під особливим наглядом держави.

До інструментів внутрішнього впливу слід віднести наступні:

Статут банку

Правила внутрішнього розпорядку

Накази та розпорядження банку

Внутрішні інструкції затверджені Правлінням банку тощо.

Органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Організаційна структура управління комерційним банком визначається функціональними підрозділами, службами та керівними органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом акціонерного управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом акціонерного товариства банку є правління, а пайового - дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції - генеральний директор, які обираються чи призначаються зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами.

До компетенції загальних зборів банку належить прийняття рішень щодо:

Визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

Внесення змін та доповнень до статуту банку;

Зміни розміру статутного капіталу банку;

Призначення та звільнення голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії;

Затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства,затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

Припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу.

За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється спостережний орган х метою загального керівництва робочого банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку.

Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.

Спостережна рада банку здійснює такі функції:

Призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;

Контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

Визначає зовнішнього аудитора;

Встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

Приймає рішення щодо покриття збитків;

Приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;

Готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;

Здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасників банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначається статутом банку, що затверджується загальними зборами учасників банку.

Організаційна структура комерційного банку показана на рисунку 1.1 і включає функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції, має свої права та обов'язки.

Рисунок 1.1. Організаційна структура комерційного банку

Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операції, які він виконує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими.

Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішенням загальних зборів учасників і спостережної ради.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово господарською діяльністю банку, а саме:

Контроль дотримання банком законодавства України нормативно-правових актів національного банку України;

Розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції загальним зборам учасників;

Вносить на загальні збори учасників або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами учасників банку з числа учасників або їх представників. Ревізійна комісія підзвітна загальним зборам учасників банку. Членами ревізійної комісії не можуть бути особи, які є працівниками банку.

Ревізійна комісія має право залучати до ревізій та перевірок зовнішніх та внутрішніх експертів аудиторів. Ревізійна комісія доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам учасників чи спостереженій раді банку. Ревізійна комісія готує висновки до звітів і балансів банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників не мають права затверджувати фінансовій звіт банку.

Великі банки мають певну мережу філій, відділень і територіальні органи управління ними (дирекції чи управління).

Філія банку - відокремлений структурний підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Представництво банку - територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що виконує функції представництва та захисту інтересів банку і не здійснює банківську діяльність.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів:

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами які можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою контрацепції створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки.

Фінансова холдингова група має складатись переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

Принципи діяльності банків

Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинний забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Насамперед це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк залучає засобу головним чином на короткі терміни, а вкладає їхній переважно в довгострокові позички, те його ліквідність виявляється під погрозою. Наявність в активах банку великої кількості позичок з підвищеним ризиком жадає від банку збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів.

Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, що припускає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає волю розпорядження власними засобами банку і притягнутих ресурсів, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку.

Чинне законодавство надає всім комерційним банкам економічну волю в розпорядженні своїми фондами і доходами. Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях.

За своїми обов'язками комерційний банк відповідає всіма приналежними йому способами і майном, на які може бути накладене стягнення. Весь ризик від своїх від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

Третій принцип полягає в тім, що взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позички, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тім, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

Функції банків

Банки на сьогоднішній день виконують три основні функції:

а) залучення коштів;

б) розміщення залучених коштів;

в) проведення розрахунків;

Залучення коштів комерційними банками проводиться шляхом прийому вкладів. Вклад - це грошові кошти (в готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті ), передані в банк їх власником, або третьою особою за дорученням і за рахунок власника, для збереження їх на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів у вклади, називають депозитними.

Тому в практиці діяльності комерційних банків вклади клієнтів представляють собою депозити і являються основним джерелом формування банківських ресурсів.

Депозитними може бути, в принципі, будь-який відкритий клієнту в комерційному банку рахунок, на якому зберегаються його грошові кошти.

Існують різні ознаки класифікації депозитів. Необхідно враховувати, що межа між окремими видами депозитів розмивається. Виникають гібридні, які включають у себе властивості різних видів депозитів. Причиною такого процесу є підсилення конкуренції між самими комерційними банками, а також між комерційними банками і небанківськими установами за залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб. В залежності від вкладника депозити прийнято розділяти на: депозити юридичних і депозити фізичних осіб.

Друга функція - кредитування клієнтів.

Коли продавець продає свої товари покупцю, з відстрочкою оплати, він може відчувати нехватку коштів. Це зв'язано з тим, що продавець витратив свої кошти на виробництво і доставку товару, но нічого не отримав взамін. Аналогічним чином, коли покупець здійснює передплату, в нього може виникнути нехватка коштів і тоді він вимушений звернутися в банк за позикою. Цей термін в банківській практиці носить назву "фінансування торговця", тобто він узагальнює собою всі послуги по короткостроковому кредитуванню, які надає банк. В цьому підрозділі я спробую розглянути види короткострокових кредитів які застосовуються в Україні і перспективи їх розвитку.

Найбільш традиційними видами короткострокового кредитування в Україні, на сучасному етапі, є короткострокова позика і овердрафт. Вид кредиту як правило залежить від того на які цілі направляє його підприємство. Фінансування обігових коштів, значною мірою, здійснюється за допомогою короткострокових кредитів. На відміну від овердрафту кредит надається, як правило, під якесь забезпечення ( майно, цінні папери і т.д.). Ці кредити можуть бути одноразові і ті, що поновлюються ( кредитна лінія ). Суть одноразових кредитів полягає в тому, що питання про надання кредиту розглядається кожен раз в індивідуальному порядку. Позика надається для забезпечення певної цільової потреби в коштах. Цей метод застосовується при видачі кредитів на конкретні строки, тобто строкових позик. Для обслуговування одноразового кредиту клієнту відкривається простий позичковий рахунок. Погашення заборгованості по цим рахункам здійснюється в узгоджені з позичальником строки, на основі строкових зобов'язань-доручень. Підприємству може бути відкрито зразу декілька простих позичкових рахунків, якщо воно користується кредитом під різні об'єкти, і відповідно, позики надаються на різні строки і під різні проценти.

При відкритті кредитної лінії, позики надаються банком в межах встановленого ліміту кредитування, котрий використовується клієнтом в міру потреби в коштах. Розрізняють поновлюєму і непоновлюєму кредитну лінію. У випадку відкриття непоновлюємої кредитної лінії після видачі позики і її погашення кредитні відносини між банком і клієнтом закінчуються. При поновлюємій кредитній лінії ( револьверний кредит ) кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту заборгованості автоматично. Кредитна лінія може бути також цільовою (рамочною), якщо вона відкривається клієнту для оплати ряду поставок певних товарів в рамках одного контракту, що реалізується на протязі певного періоду часу. При відкритті кредитної лінії клиєнту відкривається спеціальний позичковий рахунок. Позичальнику може бути відкритий тільки один спеціальний позичковий рахунок. Але це не виключає можливості відкриття йому паралельно простих позичкових рахунків, якщо банк вважає за можливе прокредитувати окремо якісь господарські операції клієнта.

Часто виникає ситуація коли підприємству необхідно профінансувати не обігові кошти, а ліквідувати розрив у виробництві ( торговій діяльності ). Так діюча в Україні система розподілу надходжень в іноземній валюті змушує експортерів продавати 50% виручки в інвалюті через біржу. Між відправкою валюти на біржу і отриманням карбованцевого еквіваленту проходить певний час ( 3 - 5 днів) під час якого підприємство відчуває нестачу оборотніх коштів. Особливо це відчутно для тих експортерів які, здійснюють регулярні відвантаження. В такому випадку підприємству більш вигідно просити обслуговуючий його банк про контокорентний кредит ( овердрафт ). Овердрафт - це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку шляхом виплат з цього рахунку. Овердрафтний кредит надається тільки в разі відсутності або нестачі коштів на розрахунковому рахунку клієнта в межах овердрафтного ліміту, передбаченого в кредитному договорі. При такому кредитуванні на погашення кредиту йдуть всі суми, що поступають на рахунок. За овердрафтний кредит кредитоодержувач сплачує проценти, виходячи з суми фактично наданого кредиту. Крім плати, передбаченої в договорі, кредитоодержувач сплачує банку комісійну винагороду за обслуговування овердрафтного рахунку.

Овердрафт має деякі переваги над револьверним та рамочним кредитами:

" кліент сплачує проценти за користування кредитом тільки тоді, коли його витрати перевищують залишок на рахунку;

" банк має можливість періодично переглядати умови і порядок надання послуг, погоджуватись на додаткові пільги або знижувати вже надані.

Для обслуговування овердрафту підприємству відкривається контокорентний ( розрахунково-позичковий ) рахунок. Цей рахунок являється вищою формою довіри до клієнта. По дебету цього рахунку йдуть всі платежі клієнта, зв'язанні з його діяльністью і розподілом прибутку, а в кредит зараховується виручка і всі інші поступлення на користь клієнта. Кредитове сальдо свідчить про наявність у підприємства в обігу на даний момент власних коштів, а дебетове сальдо - про залучення в обіг банківського кредиту, за користування яким знімається процент. Контокорентний кредит характеризується слідуючими ознаками:

" контокорентний рахунок банк відкриває таким клієнтам, з якими він має довгострокові і стабільні відносини, і які відчувають регулярну потребу в банківському кредиту (це по суті касово-кредитна форма обслуговування клієнта);

" оскільки контокорентний кредит використовується для раціоналізації платіжного обігу підприємств, то контокорентний кредит по своїй природі - це бланковий кредит, котрий призначений для покриття від'ємного сальдо рахунку. Тому контокорентний кредит повинен відкриватися в першу чергу підприємствам з високою кредитною репутаціїю, а потім вже клієнтам, які представили в якості забезпечення гарантії третьої особи, договір застави цінних паперів або певної частини майна і т.д.;

" з метою забезпечення банківської ліквідності контокорентний кредит представляється для фінансування поточного виробництва і обігу, і не зв'язаний з фінансуванням інвестицій;

" використання позичальником контокрентного кредиту не виключає можливості отримання в банку інших кредитів, якщо очікується тимчасове збільшення потреби в позичкових коштах, яка перевищує запланований розмір дебетового сальдо по контокоренту;

" правильне здійснення контокорентних відносин характеризується особливим договором, котрий має ряд умов, що звільняють банк, як сторону, що найбільше ризикує при такій формі кредиту, від невигідних правових наслідків відповідальності.

Суттєвим пунктом в договорі є не обумовлене ніякими строками право банку на закриття рахунку.

Послуги по короткостроковому кредитуванню можуть приймати і інші форми, які поки що дуже мало використовуються молодими українськими банками.



Висновок

У сучасному суспільстві банки займаються найрізноманітнішими видами операцій. Вони не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини; через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках посередницькі операції і управління майном. Сучасний банк - це універсальне підприемство. Банки здійснюють "пакетне" обслуговування і намагаються розвивати як можна більше видів послуг. В галузі кредитної політики це не тільки короткострокове, але і довгострокове кредитування, кредитування кліента незалежно від характеру його власності і галузевої належності, кредитування і населення і підприемств. Банки прагнуть розвивати валютні операції, брати участь у роботі бірж, управляти портфелем цінних паперів клієнта, здійснювати консультаційні послуги. Сучасний банк може запропонувати своєму клієнту близько ста послуг.

Разом з тим закономірність розвитку банківської справи така, що універсальність банку може існувати поряд з його спеціалізацією. Фактично у світовій практиці універсальність банківської справи розвивається паралельно з його спеціалізацією.

організаційний банк кредитування



Список літератури

Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М. Банківські операції: Навч. Посіб. - К: УБС НБУ: Знання 2010. - 390 с.

Котковський В.С., Нєізвєсна О.В. Банківські операції: Навч. Посіб. - К.: Конор. 2011. - 498 с.

І.М. Михайловська, А.В.Олійник Банківські операції. Кредитно-модульний курс: Навч. Посібн. _ Л.: Магнолія, 2006, 2011 - 646 с.

Банківські операції: Підручник.-2-ге вид., і доп./А.М.Морозов, М.І.Савлук, та інші, За редакцією д.е.н, проф. А.М.Мороза.-К.:КНЕУ,2002.-476 С. Размещено на www.allbest.ru