Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Інститут готельно-ресторанного та туристичного бізнесу

Кафедра міжнародного туризму

Реферат з теми:

«Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту»

Виконала:

Студентка ІІІ курсу

Групи Т-49

Горобець Я.О.

Перевірив:

Проф. Антоненко В.С.

Київ-2011р.

Зміст

1. Вступ

2. Нормативно-правова база страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту

3. Страхування КАСКО

4. Договори страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту

5. Страхові випадки

6. Зелена карта

7. Висновок

8. Список використаної літератури

1. Вступ

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні є обов'язковим. Це найпоширеніший вид страхування і за кордоном. Для України таке страхування -- справа нова. Регламентується цей вид страхування в Україні Положенням про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175.

Актуальність даної теми полягає у тому, що страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту є обовязковою умовою, за якої Ви маєте право керувати автомобілем, отже без даного виду страхування ми не маємо право використовувати транспорт, а це щодня роблять міліони людей.

В ході роботи проаналізовано роботи таких авторів: Шелехов К.В., Заруба О.Д., Таркуцяк А.О., Горбач Л.М., Базилевич В.Д., Алекандрова М.М.

Відповідно до положень Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним та обов'язковим.

Перелік видів добровільного страхування передбачений ст. 6 Закону України «Про страхування», обов'язкового страхування - ст. 7 цього Закону.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до 2005 року відносилося до добровільного страхування і не було особливо поширеним.

Початком розвитку даного виду страхування стало прийняття Верховною Радою України Закону N 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 01 січня 2005 року.

Так, даним законом було врегульовано відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а п. 12 Перехідних та прикінцевих положень внесено зміни до Закону України «Про страхування» щодо включення до переліку обов'язкових видів страхування і такого виду як страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2. 

2. Нормативно-правова база страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту

Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України

Відповідно до ст. 21 даного Закону, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод та на органи Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Крім цього, даним Законом встановлено ліміти відповідальності страховика при відшкодуванні шкоди потерпілому.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого, а за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, такий розмір становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Підсумовуючи, можна зазначити, що з прийняттям Верховною Радою України Закону N 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Україна ще на крок стала ближча до законодавства розвинутих країн світу, в яких даний інститут існує вже не одне десятиліття.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

На транспортному засобі його власник зобов'язаний розмістити спеціальний знак, що надається страховиком при укладенні такого договору страхування.

Ч. 2 статті 21 закону встановлює:

«Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:

1) Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного гляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

2) органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.»

У разі скоєння водієм транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) грошове відшкодування отримує потерпілий учасник аварії, якому нанесено шкоду, оскільки обов'язок перед потерпілими по відшкодуванню шкоди, у частині визначеній умовами договору, приймає на себе страхова компанія, з якою укладено договір. Водій та власник транспортного засобу, які скоїли ДТП, не отримують відшкодування.

Фактично всі європейські країн встановили обов'язковість страхування за описаною вище схемою.

І це, напевно, справедливо, оскільки транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки. Цивільне законодавства України та більшості країн світу визначають саме власника транспортного засобу відповідальним за відшкодування завданої шкоди здоров'ю або майну третіх осіб, крім випадків коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (стаття 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, цивільна відповідальність власника або водія транспортного засобу перед третіми особами настає майже завжди у випадках спричинення дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правові відносини у сфері дорожнього руху мають масовий характер, оскільки учасником дорожнього руху є фактично всі громадяни, тому учасником дорожньо-транспортної пригоди потенційно може бути будь-хто.

Також на доцільність введення обов'язкового страхування вказує факт відсутності достатніх грошових коштів у водія транспортного засобу (у більшості випадків), що позбавляє постраждалу сторону своєчасного та повного відшкодування шкоди. [1,стр. 185]

В такому розумінні механізм обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників дозволяє створити більш-менш надійну систему захисту як потерпілих, так і водіїв транспортних засобів. Хоча хто мав справу із страховими організаціями, той знає, що досить часто страхові фірми не поспішають відшкодовувати матеріальну шкоду, іноді застрахованим особам доводиться подавати до суду для отримання належної до відшкодування суми.

3. Страхування КАСКО

Страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів слід відрізняти від страхування КАСКО, це різні види страхування.

Страхування КАСКО передбачає страхування автомобіля, яким володіє і керує покупець полісу. В даному виді страхування автовласник страхує своє майно, компенсацію від страхової компанії власник отримує у разі нанесення шкоди його автомобілю.

На даний час власники транспортних засобів вважають обов'язкове страхування як вид додаткового обов'язкового збору у вигляді страхових платежів. Це і зрозуміло, оскільки невеликі доходи (заробітні плати) звичайних громадян не дають можливості безболісно для власної кишені сплачувати даний платіж. Пересічному автовласникові не завжди зрозумілий і сам об'єкт страхування -- цивільна відповідальність власника транспортного засобу (тобто страхування особи та його майна, якому потенційно Ви може завдати шкоди при керуванні транспортним засобом).

Розуміння необхідності даного виду страхування приходить лише тоді, коли водій автомобіля стає винним у дорожньо-транспортній пригоді і він повинен виплачувати відшкодування постраждалій стороні, а таке відшкодування може бути не тільки сотні чи тисячі гривень, а й десятки тисяч. Таким чином, Закон перекладає фінансовий тягар з плеч автовласників на страхові компанії, що є також захистом інтересів страхувальника (власника полісу).

4. Договори страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту

Стаття 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

1. страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу),

2. страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу),

3. страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Тобто законом встановлені три вищеперелічені види полісів страхування.

Якщо маєте договір страхування ІІІ типу і в ньому записані лише Ви, то при переданні керування автомобілем іншій особі, відповідальність такої особи не буде застрахована і інспектор ДАІ матиме право притягнути такого водія до адміністративної відповідальності, як такого, чия цивільна відповідальність не застрахована (ч. 1 ст. 126 КУпАП - керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки у випадках, передбачених законодавством, поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). [4,стр. 202]

Договори страхування укладаються з юридичними особами та дієздатними фізичними особами, які є законними власниками чи орендарями/користувачами транспортних засобів, що здійснюють автоперевезення.

Дія Договору страхування цивільної відповідальності поширюється на водія, який керує транспортним засобом на законних підставах, а при страхуванні відповідальності перевізника - також на агентів перевізника та інших осіб, послугами яких він користується при здійсненні перевезення, якщо ці агенти і особи діють в рамках покладених на них обов'язків.

5. 

5. Страхові випадки

Страховими випадками є настання відповідальності Страхувальника :

за шкоду, завдану життю або здоров'ю фізичних осіб, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю транспортного засобу Страхувальника;

за шкоду, завдану майну фізичних та/або юридичних осіб, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю транспортного засобу Страхувальника;

за втрату, знищення або пошкодження вантажу (зміну якості), прийнятого до перевезення, внаслідок ДТП, пожежі, вибуху (крім протиправних дій третіх осіб), переохолодження або перегріву вантажу, перевантаження вантажу Страхувальником, угону транспортного засобу з вантажем, крадіжки, пограбування, розбою;

за фінансові збитки, понесені клієнтом Страхувальника, в результаті затримки у виконанні контрактних (договірних) зобов'язань, в т.ч. несвоєчасної доставки вантажу, видачі вантажу з порушенням розпорядження про затримку видачі, неправильну доставку (досилання) вантажу з вини службовців Страхувальника;

перед митними органами внаслідок порушення митного законодавства у зв`язку із штрафами, зборами та іншими стягненнями, накладеними на Страхувальника за недотримання процедури перевезення вантажів;

перед третіми особами, що не перебувають із Страхувальником у трудових відносинах, внаслідок спричинення шкоди їх життю, здоров'ю (витрати на надання медичної допомоги, поховання) та/або майну вантажем, що перевозиться.

Факт настання відповідальності Страхувальника повинен бути визнаний у судовому порядку, або письмові вимоги третіх осіб визнані Страхувальником обґрунтованими і Страховик згоден з визнанням таких вимог. [6, стр. 143]

Розмір страхової суми встановлюється за згодою Сторін, виходячи з можливої шкоди, яка може бути спричинена життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок страхового випадку.

При укладанні Договору страхування може встановлюватись ліміт відповідальності Страховика (максимальне страхове відшкодування) на один страховий випадок по кожному ризику окремо або за всіма ризиками разом.

Розмір страхового тарифу залежить від прийнятих на страхування ризиків, строку страхування, стажу водія, тощо.

Страховий платіж (страхова премія) -- плата за страхування, яку Страхувальник зобов'язаний внести Страховику згідно з Договором страхування.

Обчислення суми страхового платежу здійснюється виходячи із страхової суми і страхового тарифу.

Договором страхування може бути передбачена франшиза -- частина збитків, що не відшкодовується Страховиком при настанні страхового випадку.

Розмір франшизи може бути встановлено як в абсолютній величині, так і у процентному відношенні до страхової суми.

В залежності від типу договору страхування страховий захист розповсюджується:

за договором I типу - на будь-яку особу яка експлуатує, на законних підставах, зазначений в договорі страхування транспортний засіб (зазначений ТЗ - будь яка особа);

за договором II типу - на особу (одну з осіб), зазначену у договорі страхування, яка експлуатує на законних підставах зазначений в договорі страхування транспортний засіб (зазначена особа - зазначений ТЗ);

за договором III типу - на особу, зазначену у договорі страхування, яка експлуатує на законних підставах будь-який транспортний засіб (зазначена особа - будь який ТЗ).

При здійсненні обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності передбачено наступні пільги для окремих категорій громадян України:

учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами.

Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ.

учасників війни, що визначені законом, інвалідів II групи, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до І та ІІ категорій, пенсіонерів - громадян України, які особисто керують такими транспортними засобами, становлять 50 відсотків розміру базового платежу. [7, стр. 126 ]

У разі одночасного укладання одним страхувальником п'яти і більше договорів страхування строком на один рік, страховий платіж зменшується наступним чином:

від 5 до 10 транспортних засобів - на 5%;

від 10 до 20 транспортних засобів - на 10%;

від 20 транспортних засобів і більше - на 15%.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, може застосовуватись коефіцієнт страхових тарифів (бонус-малус), залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

страхування наземний транспорт каско

6. Зелена карта

Питання інтеграції страховиків України, котрі здійснюють цей вид страхування, в європейську інфраструктуру страхування вирішується Генеральною асамблеєю країн -- членів системи "Зелена карта" в Лондоні. Моторне (транспортне) страхове бюро забезпечує участь України в міжнародній системі автострахування "Зелена карта" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед аналогічними уповноваженими організаціями інших країн -- членів цієї системи. [2, стр. 109]

Систему міжнародних угод "Зелена карта" створено в 1949 р. її мета -- забезпечення ефективного захисту потерпілих внаслідок ДТП, спричинених транспортними засобами, що зареєстровані за кордоном. Страхове свідоцтво "Зелена карта" дозволяє пересуватися автомобільними дорогами Європи без необхідності страхувати цивільну відповідальність на кожному кордоні. Ціна "Зеленої карти" в страховиків різних країн різна. Скажімо, польська "карта" для легкового автомобіля з терміном дії страхування 1 міс. коштує близько 50 дол., естонська -- 80 дол., австрійська -- 117 дол.

Вартість карти залежить:

від типу транспортного засобу;

від терміну дії страхування;

від ситуації на страховому ринку;

від рівня збитковості тощо.

Крім "Зеленої карти" є ще "Синя карта", яка поширює свій захист тільки на постсоціалістичні країни.

Висновок

Отже, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у більшості країн світу належить до обов'язкових видів страхування, що зумовлюється кількома обставинами.

По-перше, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки. Норми цивільного законодавства більшості країн світу у разі дорожньо-транспортної пригоди саме власника транспортного засобу визнають відповідальним за те, що було завдано шкоди здоров'ю або майну інших (третіх) осіб, окрім випадків, коли така пригода була наслідком непереборної сили або умислу потерпілого. Тобто цивільна відповідальність водія транспортного засобу перед третіми особами в разі дорожньо-транспортної пригоди настає майже завжди.

По-друге, такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства, мають масовий характер, оскільки потенційно учасником дорожньо-транспортної пригоди може бути кожний громадянин.

У більшості розвинених країн світу законодавство про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів забезпечує конституційні права громадян на захист життя та майнових прав від протиправних або інших дій третіх осіб. Соціальна важливість цього виду страхування підтверджується тим, що на автошляхах світу щорічно гине більш ніж 100 тис. осіб, при цьому на кожного загиблого припадає від 4 до 10 травмованих осіб. Статистичні дані показують, що автотранспорт -- найбільш небезпечний вид транспорту, у 100 раз більш аварійний, ніж авіаційний та залізничний, але він є найбільш зручним та доступним. Автотранспортні засоби не лише завдають шкоди та збитків громадянам, але навіть шкоду навколишньому природному середовищу.

Показник тяжкості наслідків автотранспортних аварій (кількість загиблих на 100 потерпілих) в Україні становить 13, що в 7--10 раз вище, ніж в інших країнах Європи. Окрім того, в нашій країні відбувається понад 200 тис. автоаварій, які тягнуть за собою матеріальні пошкодження транспортних засобів, дорожніх споруд, будівель тощо, а отже, величезні матеріальні та моральні збитки. Через суди проходять цивільні та кримінальні справи десятків тисяч громадян, протягом багатьох років винуватці аварій виплачують компенсації потерпілим, значно погіршується матеріальний стан сімей обох сторін.

Понад 2 тис. дорожньо-транспортних пригод відбуваються з вини водіїв невстановленого транспорту. Тому потрібно створити особливу систему соціального захисту постраждалих.

По-третє, навіть коли встановлено цивільну відповідальність власника транспортного засобу, немає гарантії, що потерпілому своєчасно та повно буде відшкодовано збитки, насамперед через відсутність достатніх коштів у власника (водія) транспортного засобу. У цьому розумінні саме механізм обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників дає змогу створити надійну систему соціального захисту як третіх осіб -- потерпілих, так і власників транспортних засобів.

Список використаної літератури

1. Александрова М.М. Страхування: Навч. посібник. - К.: Цул, 2002. - 208с.

2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 2002. - 203 с.

3. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. - 2-ге вид., виправлене. - К.: Кондор, 2003. - 253с.

4. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Страхування : Термінологічний словник.- 2-е вид., випр. та доп. - Львів: Видавництво „Бескид Біт”, 2002. - 104с.

5. Закон України „Про страхування” N 2745-III ( 2745-14 ) від 04.10.2001, ВВР, 2002

6. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. - 321 с.

7. Постанова Міністерства економіки України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Міністерства фінансів України „Методика розрахунку страхових тарифів по обов'язковому страхуванню майна державних підприємств і організацій” від 31 липня 1995 р. N 124/48/131

8. Таркуцяк А. О. Страхування: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу,2001. - 115 с.

9. Шелехов К. В., Бигдаш В.Д. Страхование: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 1998. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru