Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні

ЗМІСТ

1. Функції страхування

2. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні

Використана література

1. Функції страхування

Функції страхування - зовнішній прояв суті страхування як економічної категорії. Оскільки страхування відбиває ідею застереження, захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та безпеки, то воно виконує такі функції: ризикову; створення і використання страхових резервів (фондів); заощадження коштів; превентивну (попереджувальну); контрольну. Окремі автори виділяють ще інвестиційну функцію.

Ризикова функція полягає у передаванні страховику за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором страхування. Завдяки цій функції реалізується об'єктивний характер економічної необхідності страхового захисту. Страхування, по суті є своєрідним механізмом передачі ризику від страхувальників до страховика за збитки, заподіяні їм внаслідок настання несприятливих подій (обставин).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів) полягає у накопиченні страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, що виникли у страхувальника внаслідок стихійного лиха, нещасного випадку або спричинених іншою страховою подією. Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі страхових резервів (запасних і резервних фондів), які забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань. Кошти страховика у вигляді страхових резервів можуть формуватись як в обов'язковій, так і в добровільній формах. Держава, виходячи із економічної і соціальної ситуації в країні, регулює даний процес. Формування страхових резервів - основа діяльності страховика, який концентрує кошти страхувальників, а потім використовує їх для покриття збитків, розподіляючи таким чином між усіма страхувальниками наслідки страхової події, яка сталася з одним із них.

Через дану функцію вирішуються важливі макроекономічні функції, пов'язані з тим, що:

1) страховики, акумулюючи розрізнені внески великої кількості страхувальників, перетворюють пасивні грошові кошти окремих осіб на потоки активного капіталу, тобто вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних коштів в банківські і інші комерційні структури, вкладення коштів в нерухомість, придбання цінних паперів тощо;

2) шляхом реалізації функції відшкодування збитків стабілізується економічна ситуація для кожного застрахованого зокрема і економіки в цілому;

3)через ціноутворення на страхову послугу визначається рівень ризику суспільного розвитку.

З розвитком ринку страхування значення даної функції буде зростати.

Функція заощадження коштів полягає у накопиченні коштів страхувальника його внесками і, у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, поверненні заощаджуваних коштів страхувальнику. Це стосується, в першу чергу, особистого страхування. При правильному розрахунку страхових тарифів та достатньому розмірі зібраних страхових премій накопичуються значні кошти, які направляються на інвестиційні програми. Населенню вигідніше заощаджувати кошти таким чином у страховій системі, ніж у банках, адже у разі настання нещасного випадку страхувальник одержить грошову компенсацію, виходячи зі страхової суми із одночасним збереженням накопиченої до кінця дії договору страхування страхової суми незалежно від виплачених компенсацій за страховими випадками. У банку він одержить тільки гроші на вклад (з урахуванням відсотків). Ощадна функція страхування найбільш повно проявляється у страхуванні життя, поліси якого виконують роль своєрідної "ощадної книжки" або ощадного сертифікату.

Превентивна функція полягає у фінансуванні заходів для запобігання страхової події або мінімізації збитків, відповідно до умов договору страхування (наприклад, обладнання об'єктів протипожежним устаткуванням, придбання медикаментів, засобів захисту у випадку ДТП та ін.). Сюди відноситься і правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах договору страхування і орієнтований на збереження застрахованого ним майна.

Заходи страховика щодо попередження страхового випадку і мінімізації збитку носять назву превенції. З цією метою страховик створює окремий фонд превентивних заходів. Витрати страховика на попереджувальні заходи доцільні, так як дозволяють страховику суттєво зекономити грошові кошти на виплату страхового відшкодування.

Зазначені функції страхування є специфічними. Разом з тим, страхування як складова частина фінансів, виконує і інші функції, притаманні фінансам в цілому, насамперед - контрольну функцію.

Контрольна функція виражає властивість страхування до строго цільового використання коштів. Дана функція проявляється одночасно з попередніми в конкретних страхових відносинах. Відповідно до неї

здійснюється страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Інвестиційну функцію пов'язують із тим, що страхування забезпечує поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни.

2. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні

Становлення України як самостійної та незалежної держави зумовило створення і розвиток страхового ринку.

Перші приватні страхові компанії, які завершили період монополії Держстраху, виникли в Україні на початку 90-х років XX ст. Саме цей період вважають початком створення страхового ринку України.

У вітчизняній економічній літературі до 2001 року виділяли три етапи розвитку страхового ринку в Україні (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Етапи розвитку страхування в Україні

Важливими чинниками впливу на процеси формування нової стратегії розвитку страхового ринку, механізму регулювання і нагляду за діяльністю у сфері страхування стало прийняття Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. відповідно до яких у розвитку страхового ринку можна виділити вже й четвертий етап, який характеризується:

- посиленням вимог до статутної діяльності страховиків з боку державних регулюючих органів;

- реорганізацією органів страхового нагляду;

- розширенням кількості обов'язкових видів страхування та страхових продуктів загалом.

Визначальними чинниками розвитку страхового ринку України є дві групи показників (табл. 2.2).

Таблиця 2.2.

Чинники впливу на розвиток страхового ринку

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні, насамперед, справила загальна соціально-економічна ситуація, так як формування страхового ринку тісно пов'язано із станом економіки, політики та інших сфер людського буття. Так, упродовж 1994-2000 років страховий ринок України розвивався в умовах спаду виробництва промислової продукції, кризи платежів, накопичення взаємної заборгованості, незабезпеченості виплати заробітної плати як у виробничій, так і невиробничій сферах, неплатоспроможності населення, дефіциту фінансових ресурсів, збитковості більшості підприємств, високого рівня інфляції, слабкого розвитку фондового ринку та відсутності інших чинників економічної та політичної стабільності.

Негативним моментом у розвитку страхового ринку на той час була нерозвинутість інфраструктури страхового ринку, нормативно-правового забезпечення, інформаційної мережі, підготовки кадрів (таких як актуарії, сюрвейєри, андеррайтери, страхові комісари), аудиторської мережі, фінансово-кредитної системи.

Суттєві позитивні зміни на страховому ринку України почали відбуватись після прийняття Закону України "Про страхування" в 1996 р. Насамперед, Закон врегулював проблемні питання щодо діяльності страховиків, їх відповідності, які накопичились після прийнятого 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування". Законом чітко було обгрунтовано контроль за фінансовим станом страхових організацій. Згідно з рішенням Верховної Ради України до кінця 1996 р. було здійснено перереєстрацію страховиків, яка визначила, що законодавче встановленим вимогам відповідає близько 200 страховиків, тоді як на початку 1994 р. через майже повну відсутність законодавчих обмежень, легкість реєстрації страхових компаній, мінімальний страховий фонд їх кількість становила близько 800. Вони були створені, насамперед, у формі акціонерних товариств закритого типу. Нове страхове законодавство сприяло подальшій демонополізації страхового ринку, появі нових страхових організацій, а також нових видів страхування, їх гармонізації до прийнятих у світі страхових традицій.

Позитивні зрушення спостерігались у цей період і у вдосконаленні системи державного регулювання комерційної страхової діяльності, становлення якої відбувалось ще в кінці 1994 р. і було пов'язане із створенням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляду), який покликаний був сприяти розвитку страхових послуг, запобіганню неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Подальші зміни у структурі державного нагляду за страховою діяльність були пов'язані з Указом Президента України "Про зміни у структурі Центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 p., відповідно до якого був ліквідований Укрстрахнагляд, а його функції і завдання були передані в лютому 2001 р. Міністерству фінансів України, а саме - Департаменту фінансових установ і ринків.

Разом з тим існуюче страхове законодавство не сприяло вирішенню назрілих в страхуванні проблем, у зв'язку з чим у лютому 2001 р. Урядом була розроблена Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки, а пізніше 4 жовтня 2001 р. у зв'язку з назрілими проблемами правового регулювання у галузі страхування - і Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування", яким, насамперед, посилено вимоги до формування статутних капіталів, страхових резервів страховиків та забезпечення їх платоспроможності.

Стратегічні напрями розвитку страхового ринку України випливають з особливостей сучасного його стану.

Страхування - це одна з галузей економіки, у якій за останні роки спостерігається зростання основних показників (табл. 2.3. - 2.7.).

В Україні дохідність від страхової діяльності також надзвичайно висока. До теперішнього часу рівень страхових виплат перевищував трохи більше 10% зібраних страхових премій, а сьогодні він ще нижчий. Виходить, що страхування є одним із найбільш рентабельних видів бізнесу, навіть більш рентабельним, ніж у розвинутих країнах, де рівень страхових виплат до зібраних премій перевищує 70%.

Таблиця 2.3.

Показники діяльності страхового ринку за 2000-2004 pp.

Таблиця 2.4.

Показники надходження страхових платежів за 2000-2005 pp.

Таблиця 2.5.

Темп розвитку надходжень страхових платежів за 2000-2004 pp.

Таблиця 2.6.

Динаміка страхових виплат за галузями страхування за період 2000-2005 pp.

Таблиця 2.7.

Рівень виплат за видами страхування за період 2000-2005 pp.

страхування україна ринок

Водночас аналіз показників розвитку страхового ринку дає підстави стверджувати, що сьогодні страховий ринок України характеризується недостатньою розвиненістю, недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, нестабільністю фінансового стану окремих страхових компаній, нерівномірністю їх розвитку, коли поряд із становленням і зміцненням одних страхових компаній спостерігається розпад і банкрутство в інших. Підтвердженням цьому служать дані, наведені у Програмі розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. №98, де зазначено, що страхування життя на ринку страхових послуг України становить найменшу частку - 0,66%, тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник сягає 30-40%. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим займається лише 6 страхових компаній. За оцінками експертів, внаслідок нелегальної діяльності іноземних страховиків на ринку страхування життя Україна щороку втрачає близько 80-100 млн. дол. США. Обсяг страхових операцій в Україні не перевищує 0,4% ВВП, тоді як у розвинутих країнах Заходу цей показник становить 8-12 %.

Рівень розвитку страхового ринку в Україні становить не більше 10% потенційних ризиків, тоді як в більшості в розвинутих країнах він дорівнює не менше 90-95%. При цьому питома вага нашої країни в світовому ринку сягає лише 0,01% і менше 0,05% обсягу страхових послуг, які надаються в Європі. Це при тому, що в Україні проживає понад 7% населення Європи і є значний промисловий, аграрний та науковий потенціал.

Окреслені проблеми розвитку страхового ринку дають підстави для розробки таких концептуальних напрямів його розвитку, здійснення яких дозволить підвищити роль страхування в економічному житті України та сприятиме його інтеграції у світовий економічний простір.

Розвитку страхового ринку в Україні мають сприяти:

- стабілізація фінансового становища всіх суб'єктів економіки і населення;

- розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;

- формування стійких і надійних страхових компаній;

- активізація ролі держави та її органів у зміцненні і розвитку страхового ринку, формуванні державних пріоритетів у розвитку страхування, створенні конкурентного середовища на страховому ринку;

- удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;

- інтеграція страхового ринку України до світового ринку страхування і створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами;

- подальший розвиток перестрахування;

- розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності.

Використана література

1. Закон України "Про страхування" //Відомості ВРУ. - 1996. - № і 8. -250 с.

2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування"//Урядовий кур'єр. -2001. -- 7 листопада. -- С. 1-13.

3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 2000. - 216 с.

4. Базилевич В. Страховий ринок України. - К.: Знання, 2001. - 374 с.

5. Базилевич В. Страхова послуга в системі економічних відносин рин-кової економіки // Банківська справа. - 2001. - № 3-4.

6. БіленчукД.П., Біленчук П.Д., Залетов О.М., Клименко Н. І. Страхове право України. - К.: Атіка, 2001.

7. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. -- 2-ге вид., виправлене. -- К.: Кондор, 2003. -- 252 с.

8. Законодавство України про страхування. -- К.: Юрінком,1997.

9. Залєтов О.М. Державна політика на страховому ринку України // Фінанси України. - 2001. - № 11. - С. 19-26.

10. Страхові послуги: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни /За ред. Т.М. Артюх. -- К.: КНЕУ, 2000. - 124 с.

11. Страхування: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / За ред. О.О.Гаманкової. -- К.: КНЕУ, 2000. - 120 с.

12. Страхування: Підручник / За ред. С.С.Осадця. -- К., 1998. -- 524с.

13. Страхування в Україні (збірник нормативних актів, методичних та інформаційних матеріалів). - К.: Правові джерела, 1999. -- 368 с.

14. Таркуцяк А.О. Страхування: Навч. посібник. -- К.: В-во Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2001. - 215 с.

Размещено на Allbest.ru