Причини та наслідки іноземного інвестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Причини та наслідки іноземного інвестування

Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів і форм власності.

А іноземне інвестування регулюється Законом України «Про режим іноземного інвестування».

Взагалі, прямі іноземні інвестиції - це інвестиції, які забезпечують володіння або контроль за закордонною діяльністю господарської одиниці, реалізуються в отриманні прибутку від ведення основного бізнесу і є довгостроковими.

Потрібно зазначити, що одразу після початку економічного зростання в Україні відбулося збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну (табл. 1).

Особлива активізація іноземного інвестування започаткована 2001-2002 рр. продовжувалася до початку 2008 року. Варто замислитися, що лише у 2006 році величина темпу зростання іноземних інвестицій (у % до попереднього року) складала 348,2%. Всього за 2006 рік, який поки що є рекордним з точки зору іноземного інвестування, було інвестовано близько 26,6% загальної суми іноземних інвестицій за усі роки незалежності. У галузевому розрізі найбільш привабливими для іноземних інвесторів на 2007 рік залишаються харчова промисловість - 15,7%, торгівля - 15,6%, фінансова сфера - 8,5% та машинобудування - 8,0%.

Таблиця 1. Обсяги ВВП в Україну, та облікова ставка

Якщо поглянути на фінансову сферу, то частка іноземного капіталу досягла позначки 40-45% [8]. Чи є це критичною межею? В деяких країнах Центральної і Східної Європи ця частка ще вища: Естонія - 98%, Болгарія, Чехія, Литва - 90%, Угорщина - 61% [5,13]. Вітчизняні банкіри стверджують, що для України такою межею може бути 60-65%[9], однак замислитися треба вже сьогодні, адже в 10-ці найбільших банків (за обсягом капіталу та величиною активів) 5-6 іноземних [6].

Стратегія приходу іноземних банків може відбуватися за такими сценаріями:

- більшість з них повністю купують акції вітчизняних банків та стають їх власниками (приходять на ринок за допомогою злиття ы поглинання);

- менша ж їх частина засновує в Україні власні філії і розвиває свою мережу з «нуля».

На нашу думку іноземного інвестора приваблюють:

· висока процентна ставка (яка у 3-4 рази вища ніж закордоном);

· низькі бар'єри входження на ринок;

· ненасиченість фінансового ринку (загальні активи усіх банків дорівнює 2-му банку Польщі);

· високий попит на інвестиційні ресурси;

· дешева робоча сила;

· високі темпи економічного зростання;

· іноземне інвестування виступає як спосіб ухилення від сплати податків та інші.

Можливості, викликані іноземним інвестуванням банківської сфери:

§ зменшення процентних ставок;

§ розширення асортименту послуг;

§ здешевлення та покращення якості банківських послуг;

§ підвищення конкуренції на ринку;

§ використання іноземних інновацій, особливо стосовно корпоративного управління;

§ запозичення іноземного досвіду;

§ розвиток фінансового ринку;

§ збільшення довіри населення до фінансових установ та рівня оплати праці банківського персоналу;

§ подальшої монетизації економіки та абсорбція додаткової грошової маси банківською системою;

§ залучення іноземних інвестицій та доведення їх рівня на душу населення до показника сусідніх східноєвропейських країн (нині на душу населення в Україні припадає не більше 180 дол. США іноземних інвестицій, тоді як у Чехії - понад 3 тис. дол., Естонії - 2,6 тис., Угорщині - 2,4 тис., Словаччині - 1,8 тис., Польщі - 1,2 тис.);

§ підвищення зайнятості тощо.

Загрози, спричинені великою часткою іноземних банків в банківській сфері:

Ш іноземні банки спроможні впливати на обсяги депозитів та кредитів, тим самим впливаючи на пропозицію грошей в обігу, фактично означає можливий вплив на інфляцію, а отже, опосередковано, і на курс національної валюти;

Ш зменшення кількості вітчизняних банків, що не витримають конкуренції;

Ш в умовах фінансової кризи, яку ми й спостерігаємо у 2008-у році, з'являються ризики:

– зменшення ліквідності банківської системи України;

– дефіцит іноземної валюти (внаслідок її виводу за кордон іноземними інвесторами);

– загроза банкрутства вітчизняних банків, адже значна частина їхніх фінансових джерел була з фінансових установ країн ЄС;

– фінансова криза спричиняє паніку та негативні очікування населення, що має наслідком вилучення коштів з банківської системи.

Ш можливий перегрів ринку.

Можна побудувати механізм іноземного інвестування (схема 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм здійснення іноземних інвестицій

банківський іноземний капітал загроза

При прийнятті рішення про іноземне інвестування, інвестор повинен оцінити можливі вигоди, втрати, ризики, альтернативні способи вкладення коштів.

Спробуймо застосувати підхід, який дозволить виокремити основні чинники інвестування та зрозуміти логіку прийняття рішення, щодо вкладення коштів.

На нашу думку, інвестор при прийнятті рішення бере до уваги такі елементи як: ринок, ресурси, рентабельність, репутація, ризики. Тому для спрощення називатимемо цей підхід - «5Р - підхід». Саме вищезазначені фактори, або умовно назвемо «зважені змінні» визначають функцію іноземного інвестування.

Отже, Інв. зовн. = F (ринок, ресурси, рентабельність, репутація, ризики).

Проаналізуємо дію кожної «зваженої змінної»:

1) Ринок - являє собою додаткове коло споживачів країни - реципієнта, тобто попит, який інвестору дешевше задовольнити, аніж у власній країні, і який ще не є забезпечений пропозицією з боку внутрішніх виробників. Сюди можна включити попит не лише на товари, а й на фінансові ресурси, технології, інновації тощо. Цей чинник стимулює здійснення іноземних інвестицій.

2) Ресурси - фактор, що включає декілька аспектів: по-перше інвестиції йдуть туди, де вища дохідність на капітал і капітал є «дорогим» (та країна, де відсоткова ставка більша), по-друге інвестувати вигідніше там, де дешевші енергетичні та трудові ресурси, нижчий рівень оплати праці. Тому висока відсоткова ставка і дешева робоча сила (що й спостерігається в Україні) підсилюють бажання інвестувати іноземних компаній.

3) Рентабельність - дещо пов'язана з попередньою змінною й передбачає високу дохідність на вкладений капітал, що є вищою аніж аналогічні вкладення у власній країні (у розвинених країнах відсоткова ставка 2-3%, а рівень рентабельності 9-12% вважається досить пристойним). Отже, це також позитивний чинник іноземного інвестування.

4) Репутація - передбачає збільшення іміджу компанії, внаслідок приходу на іноземні ринки, що стимулює не лише збільшення довіри і лояльності з боку споживачів, а й можливе зростання ринкової вартості компанії, тобто відчутне збільшення активів і підвищення ціни акції.

5) Ризики - це фактори, що можуть стримати іноземні інвестиції, внаслідок можливості втрати певної частини доходів, клієнтів, власності, через недосконалу законодавчу базу, політичні ризики, нестабільність економіки тощо.

Для того, щоб визначити доцільність інвестування потрібно побудувати й оцінити цільову функцію, за певних обмежень.

f (? рентабельність, ? репутація, ? ринок) max,

? перевищення доходів ? ? ризики + ? ресурси

Під змінними ? рентабельність, ? репутація та ? ринок ми розуміємо перевищення рентабельності від підприємницької діяльності в країні - реципієнті ніж в країні-донорі, приріст репутації фірми внаслідок розширення діяльності та приріст споживачів, додаткових ринків збуту.

А в обмеженні змінні ? перевищення доходів, ? ризики та ? ресурси відповідно означають перевищення в доходах компанії від аналогічної суми вкладених коштів у власній країні, появу додаткових ризиків внаслідок приходу на нові ринки та додаткова затрата ресурсів, пов'язана з вхідними бар'єрами, адаптацією на ринку та рекламних витрат.

Отже, дана система наочно демонструє, що іноземний інвестор намагається максимізувати цільову функцію «вигод», за умов перевищення приросту доходів над додатковими витратами.

Протягом 2006-2010 рр. розвиток банківської системи України відбуватиметься за наступними напрямками:

ь концентрація банківського сектору;

ь дефіцит фінансових ресурсів;

ь активізація процесів злиття та поглинання у малих/середніх банків;

ь значне збільшення частки іноземних банків;

ь зменшення кількості банків;

ь більш вузька спеціалізація банків;

ь ріст торговельних мереж банку.

Чи повинна держава регулювати цю сферу? На нашу думку задля гарантування фінансової безпеки держави, потрібно зважати й контролювати співвідношення іноземних та вітчизняних банків. Адже за останні 3-4 роки їх з'явилося немало: OTP Bank, VAB Bank, ProCredit Bank, ВТБ, BNP Bank, Universal Bank, SEB, Credite Agricole, Piraeus Bank, Unicredit Bank та багато інших.

Висновок

Отже, аналіз іноземного інвестування банківської сфери є дуже важливим для економіки. Адже це дало змогу виокремити основні особливості іноземного інвестування банківської сфери, причини, можливості, наслідки та загрози даного процесу, особливо в умовах фінансової кризи.

Причини іноземного інвестування фінансового ринку можна об'єднати в «5Р - підхід», інвестор приймає рішення про вкладення коштів саме при наявності додаткового ринку, дешевих ресурсів, зростання рентабельності, приросту репутації, але з урахуванням можливих ризиків.

Звичайно, необхідним є і державне регулювання фінансової сфери.

На нашу думку найбільш дієвими формами прямого та опосередкованого впливу й регулювання держави цього сектору є поєднання грошово-кредитної, інвестиційної та фіскальної політик.

Фіскальне стимулювання або обмеження (за допомогою податкових ставок, пільг, дотацій, податкових канікул та обмежень) може бути направлене як для певного регіону так і для держави в цілому, в залежності від ситуації на ринку.

Інвестиційна політика може здійснюватися шляхом прийняття й затвердження певних програм, резолюцій та розробленням і ухваленням інвестиційних проектів.

Держава може регулювати цю сферу за допомогою грошово-кредитної політики НБУ:

а) зменшення облікової ставки (збільшить ділову активність підприємств, зменшить загрозу тотального домінування іноземних банків);

б) норми обов'язкових банківських резервів;

в) за допомогою валютної інтервенції (збільшення грошової маси в обігу);

г) за допомогою рефінансування.

Список джерел

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від.03.1991 р.

2. Инвестиции за чужие деньги // Кореспондент. - 03.03.07. - №8, с. 29-30.

3. Ласкін М. Франкфуртська конференція та іноземні інвестиції в Україну // Дзеркало тижня. - 28.05.05. - №20.

4. Лисенко О. Олигархи пошли по рукам // Деловая столица. - 06.02.06. - №6.

5. Обушна О.М. Сучасний стан та проблеми розвитку ринку небанківських фінансових послуг в Україні // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2005. - №74.

6. Сайт Держкомстату: www.ukrstat.gov.ua.

7. Сайт НБУ: www.bank.gov.ua.

8. http://www.day.kiev.ua/185642/.