Еволюція банківського регулювання та нагляду в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

ЕВОЛЮЦІЯ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ

В сучасних умовах проведення нагляду та впровадження ефективного регулювання з боку Національного банку України набуває значної актуальності, оскільки з урахуванням останніх тенденцій на вітчизняному ринку все частіше банківські установи потрапляють до складних кризових ситуацій. В глобальному масштабі це може призвести до загальної кризи банківської ліквідності, що, в свою чергу не може бути допущено з боку регулюючих органів нашої держави. Однак дослідження сучасної практики регулювання неможливо без аналізу основних еволюційних етапів його розвитку.

Як правило, становлення системи регулювання та нагляду розглядається в міжнародному контексті, особливо у прив'язці до еволюції Базельських угод. Тому, дуже важливим є проведення періодизації вітчизняної практики становлення банківського регулювання та нагляду.

Започаткування банківського регулювання та нагляду в нашій державі відбулося зі становленням незалежності України.

І етап припадає на 1991-1994 рр. Головною подією даного періоду було заснування Національного банку України, в якому з 1992 р. запроваджено функцію банківського нагляду. Розробка нормативної бази регулювання та нагляду за банківськими установами почалася з ухвалення Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 20.03.91 № 872-XII (втратив чинність) [24], який визначав правові основи діяльності банків, а також основні засади їх створення. На нашу думку, недоліком цього закону було те, що він не регулював багатьох аспектів, пов'язаних з діяльністю банківських установ. Тому в 1992 році було ухвалено Тимчасове положення "Про порядок створення, реєстрації комерційних банків" від 17.07.92 № 16 (втратило чинність) [29], яке регулювало відносини між банківським установами на комерційних засадах.

Встановлення основ пруденційного регулювання було започатковане Положенням "Про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків" від 21.12.93 № 114 (втратило чинність) [18]. Цим документом встановлювались обов'язкові економічні нормативи діяльності банківських установ, серед яких: мінімальний розмір статутного фонду; показники ліквідності балансу; платоспроможність банку; обов'язкові резерви, що розміщуються в НБУ; максимальний розмір ризику на одного позичальника. Однак, на наш погляд, цих показників було недостатньо для ефективного нагляду за діяльністю банків, оскільки вони регулювали лише окремі аспекти діяльності установ та не могли виявити ризики, які не входили до розрахунку даних показників.

З початку свого становлення НБУ в системі регулювання та нагляду намагався враховувати вимоги Базельського комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, особливо це стосувалося нормативу капіталу [7, 2]. Проте ефективному впровадженню даних вимог перешкоджали недоліки, пов'язані з вітчизняною системою бухгалтерського обліку, оскільки вона не відповідала міжнародним стандартам бухгалтерського обліку та звітності.

Протягом даного періоду, з урахуванням спрощених процедур ліцензування, було створено багато банківських установ (в т.ч. з незначними сумами капіталу), які займалися кредитуванням певних підприємств, або окремих сегментів ринку. Вже це, на нашу думку, свідчило, що вони будуть неспроможні забезпечити свою ліквідність, і в подальшому це могло призвести до банківської кризи. Однак, не тільки даний факт вплинув на подальші зміни в банківській системі. Значні дестабілізуючі процеси в Україні, які були окреслені інфляційними коливаннями (гіперінфляція 1992-1994 рр.), зниженням темпів виробництва, зменшенням доходів населення, коливанням курсу карбованця, в свою чергу, негативно вплинули на функціонування вітчизняних банківських установ.

Таким чином, протягом першого етапу становлення системи банківського регулювання та нагляду були впроваджені документи, які свідчили про усвідомлення ролі та значення необхідності банківського регулювання та нагляду в Україні, були направлені на захист інтересів вкладників, кредиторів, та на подальше забезпечення їх довіри до банківської системи в цілому.

ІІ етап - 1995-1998 рр. На початок періоду в банківській системі України спостерігалися стабілізуючі процеси, які були зумовлені переходом від гіперінфляції та стабілізації курсу валюти (впровадження в обіг гривні в 1996 р.).

Протягом цього періоду розроблені нормативні документи, які були направлені на подальше регулювання системи банківського нагляду. Найбільшої уваги заслуговує трансформація інструкцій з питань регулювання та аналізу банківської діяльності. Так, головна мета Інструкції № 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" (Постанова НБУ від 30.12.96 № 343, втратила чинність) [4], полягала в забезпеченні фінансової стабільності вітчизняних банків. На відміну від Положення "Про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків" (Постанова НБУ від 21.12.93 № 114, втратила чинність) [18], вона регулювала вже двадцять один норматив та додаткові коефіцієнти ефективності діяльності банку. Тобто, на нашу думку, Інструкція №10 [4] була більш удосконаленим варіантом Положення "Про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків" [18]. Вже в 1997 році Інструкція № 10 [4] була представлена в новій редакції з урахуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Однак, навіть в такому форматі вона була замінена на відповідний аналог 1998 року - на Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (Постанова НБУ від 14.04.98 № 141, втратила чинність) [5]. З урахуванням активного переходу в цей час на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, дана Інструкція (як і попередній її варіант) також включала основні вимоги цих стандартів.

Також в цей період були затверджені Методичні вказівки з інспектування комерційних банків та банківських установ в Україні (Постанова Правління НБУ від 30.12.96 № 344, втратила чинність) [9], Положення "Про порядок створення і реєстрацію комерційних банків" та "Про порядок ліцензування банків в Україні" (затверджені Постановою Правління НБУ від 27.03.96 № 77) [16]. Ці документи були впроваджені у практику з врахуванням міжнародних стандартів, що були орієнтовані на оцінку ризиків, притаманних банківській діяльності [7, 3].

Внаслідок прийняття Положення "Про порядок створення і реєстрацію комерційних банків" та "Про порядок ліцензування банків в Україні" [16] було прийнято Положення про комісію з питань нагляду та регулювання діяльності банків (Постанова від 23.07.96 № 184, втратила чинність) [19]. Ця постанова проіснувала лише рік, однак на цей період вона надавала право Комісії приймати рішення щодо ліцензування банківських установ, які вже раніше проводили ліцензійні операції. З метою подальшого забезпечення ефективного функціонування служби банківського нагляду було також затверджено удосконалене Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (Постанова НБУ від 09.11.98 № 470) [20], головною метою якої було створення ефективного підґрунтя для своєчасного реагування на негативні зміни, які відбувалися на вітчизняному банківському ринку.

Наступним нормативним документом, який був направлений на удосконалення засад пруденційоного регулювання з боку НБУ, стало Положення "Про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків" (Постанова НБУ від 17.11.97 № 380). Згідно з даним Положенням визначалась система структури банківського нагляду, повноваження системи банківського нагляду НБУ щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків, а також встановлювався порядок вжиття заходів впливу до комерційних банків у разі порушення комерційним банком вимог чинного законодавства [17].

З 1998 року почав відбуватися перехід банківської системи на Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, що також включало в себе пропозиції та потреби банківського нагляду. Зокрема, в розрізі подання достовірної інформації про фінансовий стан банку та результати його діяльності. В подальшому це дало змогу запровадити формування банківської звітності на консолідованій основі.

На початку 1998 року Національний банк України прийняв Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства" (Постанова НБУ від 04.02.98 № 38, втратила чинність) [12], яке було направлено на дотримання банками законів та нормативних актів, а також додержання принципів здорової банківської конкуренції. На наш погляд, прийняття цього Положення мало відбутися раніше, оскільки в останні роки НБУ прийняв нормативні акти, які стосувалися порядку реєстрації банків та економічних нормативів регулювання його діяльності.

З метою забезпечення впорядкування видачі ліцензій комерційним банкам на здійснення банківських операцій відповідно до вимог чинного законодавства було прийнято Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій (затверджено Постановою НБУ від 06.05.98 № 181) [23]. Дане Положення розроблено на основі Положення про порядок ліцензування банків в Україні (Постанова НБУ від 27.03.96 № 77) [16], однак на відміну від останнього, воно було удосконаленим та розробленим з урахуванням останніх змін в системі регулювання та нагляду.

Усвідомлюючи необхідність комплексних оцінок діяльності банківських установ, в цей період Національним банком України були також видані Постанови, які регулювали порядок проведення інспекційних перевірок та надавали можливості спеціалістам відділу банківського нагляду проводити аналіз за системою CAMEL: Положення про планування виїзних інспекцій і Положення про порядок визначення та застосування комплексної рейтингової оцінки комерційних банків за системою CAMEL, затверджені Постановою Правління НБУ від 25.06.98 № 246 [21].

Економічна криза, яка відбулася в Росії в 1998 році, негативно вплинула на вітчизняну банківську систему, в результаті чого деякі вітчизняні банки збанкрутували. Тому, на нашу думку, ухвалення останніх Положень, які стосувалися заходів впливу, виїзних інспекцій та комплексних перевірок, були досить вчасними, оскільки в даний період відбувалися масові порушення банками вимог вітчизняного законодавства, що потребувало негайного реагування з боку керівного органу нагляду.

Тобто, як бачимо, цей період характеризувався окремими стабілізаційними процесами на початок періоду, і дестабілізаційними на його кінець.

ІІІ етап, який тривав з 1999 по 2007 р., ознаменувався створенням засад для удосконалення системи вітчизняного банківського регулювання та нагляду.

Законами України "Про Національний банк України" (від 20.05.99 № 679-XIV) [28] та "Про банки та банківську діяльність" (від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ) [26] було підтверджено усвідомлення значення ефективної системи банківського нагляду за міжнародними стандартами, а також встановлення засад для подальшого удосконалення вітчизняної системи банківського регулювання та нагляду. За допомогою Закону України "Про банки та банківську діяльність" [26] вдалося вирішити низку проблем щодо приведення вітчизняного банківського законодавства у відповідність до європейських стандартів [11, 32].

2001 рік ознаменувався створенням низки значимих та необхідних документів з питань банківського регулювання та нагляду. Наприклад, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (від 12.07.2001 № 2664-ІІІ) було визначено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання даного виду послуг [31]. Закон також передбачає, що банківські організації належать до фінансових установ, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Далі Правлінням НБУ було затверджено Положення "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій" (від 17.07.2001 № 275) [14], після прийняття якого Національний банк України почав його використовувати замість Постанови № 181 [23].

Удосконалюючи процес проведення нагляду, Національний банк України ухвалив Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок (Постанова НБУ від 17.07.2001 № 276), яке дало можливість більш ефективно проводити організацію інспекційних перевірок, на відміну від попереднього Положення про виїзне інспектування [22].

З метою захисту інтересів вкладників банків було ухвалено Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 № 2740-III [32]. Даним Законом визначалися відносини між Фондом та Національним банком України, які були направлені на задоволення вимог вкладників внаслідок банкрутства банку.

Подальшого удосконалення отримала сфера регулювання та аналізу банківської діяльності. Національний банк України ухвалив Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (Постанова від 28.08.2001 № 368), що була розроблена у відповідності до двох головних законодавчих актів з питань банківського регулювання ("Про Національний банк України" [28] та "Про банки та банківську діяльність" [26]), та на основі попередньої інструкції-аналога головним завданням розроблення останньої версії було забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками [6]. На відміну від попередньої Інструкції 1998 р. [5], вона включала тринадцять обов'язкових нормативів діяльності комерційних банків, аналіз яких давав можливість охоплювати основні аспекти діяльності банку.

Також в 2001 році, з метою удосконалення системи заходів впливу на банки, які порушили банківське законодавство, було ухвалено нове Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" від 28.08.2001 № 369 [13]. Це Положення було розроблено на основі аналогічного Положення 1998 року [12], однак містило більш детальний перелік заходів впливу до банків, які можуть застосовуватися з боку НБУ.

Аналізуючи світові тенденції на ринках банківських капіталів, Національний банк України видає Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань (Постанова від 31.08.2001 № 377) [24], яке розроблено на основі Закону України "Про банки та банківську діяльність" [26]. Проте дане Положення, на відміну від зазначеного Закону [26], визначає, що до складу банківських об'єднань входять лише банківська корпорація та банківська холдингова група.

У 2002 році відбулося удосконалення рейтингової системи CAMELS (Положення Про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS від 08.05.2002 № 171) [15], яка надала можливість проводити нагляд за діяльністю банків на основі системи оцінки ризиків. Дана система ґрунтувалась на аналізі наступних основних компонентів діяльності банку: достатність капіталу, менеджмент, надходження, якість активів, ліквідність та чутливість до ринкового ризику. Тобто НБУ отримав змогу оцінювати діяльність банку за всіма основними напрямами його діяльності та визначати основні фактори, які на неї впливають.

В кінці 2004 р. банківській системі загрожувала криза ліквідності, яка була викликана політичною нестабільністю в державі. Однак, за допомогою Постанови НБУ "Про тимчасові заходи щодо діяльності банків" від 30.11.2004 № 576 [30] її вдалося уникнути. Цією Постановою НБУ надав можливість банкам вирішити питання, пов'язані з підтримкою ліквідності, в т.ч. шляхом рефінансування та надання стабілізаційних кредитів. Також характерною особливістю даної Постанови було накладання заборони НБУ на дострокову виплату клієнтам депозитів, що, на нашу думку, й було основним чинником стримання кризи ліквідності.

З урахуванням процесів укрупнення банківських капіталів на вітчизняному ринку в результаті об'єднань банківських бізнесів, НБУ ухвалив Інструкцію про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України (Постанова від 07.12.2004 № 598, втратила чинність) [7], відповідно до якої материнський банк (як учасник консолідованої групи) має подавати звітність на консолідованій основі. Цим самим НБУ ввів у практичну діяльність проведення консолідованого банківського нагляду. Вже в 2007 році дана Інструкція була прийнята в новій редакції.

В цей період також відбулися перевірки оцінки виконання Україною Основних принципів ефективного банківського нагляду: у 1999 р. МВФ та Світовим банком (відповідно до якої визначено, що банківський нагляд в нашій державі повністю відповідає декільком Базельським принципам: щодо засад реєстрації та ліцензування банків та щодо оцінки кредитної діяльності банків [7, 3]); в 2003 р. було встановлено, що з 30 принципів (перший принцип поділяється на шість складових) в Україні виконуються 22 принципи, решта 8 визнано такими, що не відповідають вимогам [33, 25]); в 2005 р. НБУ також провів самооцінку виконання Базельських принципів (було встановлено, що з 8 принципів, які були визначені МВФ та Світовим банком такими, що не виконуються, вжито заходів щодо поліпшення трьох з них [33, 26]), та в 2007 р. оцінка була знову проведена МВФ та Світовим банком (із 30 принципів в Україні повністю або частково виконуються 25 [34, 28]).

ІV етап - 2008 р. - до теперішнього часу. На початку 2008 р. було удосконалено структуру дирекції банківського нагляду та регулювання НБУ. На відміну від 1993 р., коли структуру банківського нагляду представляло Головне управління по контролю за банківською діяльністю (до нього входили Управління по контролю за дотриманням нормативів та Управління інспектування) [10, 51], сучасна структура була представлена таким чином: до складу Дирекції з банківського регулювання та нагляду входять департаменти інспектування банків, безвиїзного банківського нагляду, нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду, реорганізації та припинення діяльності банків, а також управління юридичного забезпечення банківського нагляду та відділ контролю якості нагляду. Це дало змогу сконцентрувати в одній Дирекції всі необхідні департаменти з метою централізації функцій регулювання та нагляду, а також уникнення дублювання повноважень.

Цей період також характеризувався економічною кризою. На відміну від 2004 р., криза, яка розпочалася в 2008 р., була спричинена економічними наслідками світової фінансової кризи. З метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів банків, НБУ видав Постанову "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" від 11.10.2008 № 319 [27] (головним заходом, так як і в аналогічній постанові 2004 р. [29], на нашу думку, було введення мораторію на дострокове зняття вкладів громадянами), яка, на жаль, не допомогла багатьом банкам постраждати від негативних наслідків кризи.

В результаті початку так званої "кризи ліквідності" та загрози банкрутств багатьох банків, в жовтні 2008 р. збільшився розмір відшкодування Фондом гарантування вкладів громадян до 150 000 грн. На наш погляд, початком так званої "банківської кризи" в України вважається ситуація, яка склалася з ЗАТ "Промінвестбанк" в результаті масового відтоку коштів клієнтів (в жовтні 2008 р. в банку було призначено тимчасову адміністрацію). Внаслідок цього знизилась довіра населення до банківських установ та почалася паніка серед вкладників банків.

Восени 2008 року відбувалися значні коливання курсу гривні до іноземних валют, піднялися ставки за кредитами комерційних банків, що спричинило погіршення якості кредитних портфелів банків (зростання обсягів неповернення позик). Це, в свою чергу, викликало кризу ліквідності в багатьох банках та необхідність нарощування капіталу. З урахуванням цих наслідків станом на березень 2009 року вже в 11 банках була введена тимчасова адміністрація та невеликі банки (3-ї та 4-ї груп) опинилися на межі банкрутства. Потрібно зазначити, що з початку становлення вітчизняної системи банківського регулювання та нагляду було розроблено й інше метод забезпечення, в тому числі: укази президентів України стосовно заходів зміцнення банківської системи та інші постанови НБУ, які були направлені на вирішення основних питань нагляду та регулювання банківської діяльності.

Висновки

банківський нагляд фінансова криза

Таким чином, з початку становлення вітчизняної системи регулювання та нагляду з боку НБУ була видана значна кількість документів, направлених на підтримку стабільності банківської системи. Деякі з них втрачали чинність вже через рік після прийняття, деякі задовольняли потреби нагляду декілька років. Проте ми вважаємо, що найбільш значимі документи були прийняті після 2000 року, коли вітчизняна банківська система вийшла на шлях стабільного розвитку. В останні роки НБУ ввів у дію постанови, які були направлені на підтримку ліквідності банківських установ в умовах нестабільного ринку. Однак, у світлі останніх подій вони не мали достатньо дієвого ефекту. Вважаємо, що НБУ має направити зусилля на подолання негативних наслідків світової фінансової кризи, забезпечити банківську систему методичним інструментарієм дієвого регулювання та нагляду, а також і надалі удосконалювати вітчизняну систему регулювання та нагляду з урахуванням міжнародних стандартів та вимог Базельского комітету.

Размещено на Allbest.ru