Моделювання та оптимізація комерційного ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

12

Моделювання та оптимізація комерційного ризику

Залежно від можливості управління ризиками з боку підприємства сукупність підприємницьких ризиків розділять на ризики, якими можна керувати (прогнозувати виникнення, розробляти та реалізовувати заходи щодо мінімізації наслідків) та ризики, що не піддаються управлінню з боку підприємства. До останньої групи належать таки види ризиків, які виникають стихійно, мають глобальний ризиковий характер і не залежать від діяльності підприємства.

Прикладом ризиків, які не піддаються управлінню з боку підприємства є політичний, криміногенний та екологічний ризики, серед економічних - ризик законодавчих змін, ризик макроекономічної кризи та подібні ризики, у разі виникнення яких підприємство ніяк не може захистити свої інтереси.

Залежно від економічних наслідків ризикових подій, які обумовлені певним видом ризику, прийнято виділяти:

- реальні або бухгалтерські ризики, за якими ризикові події призводять до реальної втрати частини майна підприємства;

- економічні ризики (або ризики втраченої вигоди), наслідком виникнення яких є повне або часткове неотримання підприємством доходу (прибутку), який очікувався.

Так, ризик втрати товарно-матеріальних цінностей у процесі їх транспортування є реальним, оскільки призводить до втрати цінностей, які транспортуються. Внаслідок ризикової події підприємство втрачає частину обігових коштів, які були авансовані.

Кредитний ризик, тобто ризик погіршення умов видачі кредитів, відноситься до групи економічних ризиків, оскільки його наслідком для підприємства є збільшення витрат обігу (по статті відсотки за кредит), і відповідно зменшення розмірів очікуваного прибутку.

Багато підприємницьких ризиків мають подвійні наслідки, тобто призводять як до бухгалтерських, так і до економічних втрат. Так, інвестиційний ризик може призвести не лише до неповернення суми інвестиційних ресурсів підприємства (бухгалтерський наслідок), а й до неотримання доходу з інвестиційної діяльності, який очікувався (економічний наслідок).

Залежно від розмірів втрат від ризикових подій виділяють такі групи ризику:

- допустимий, найгіршим наслідком якого є зменшення прибутку підприємства;

- критичний, наслідком виникнення якого є отримання збитків від поточної господарської діяльності;

- недопустимий, при якому виникнення ризикових подій призводить до втрати частини власного капіталу підприємства;

- катастрофічний, обсяги збитків в разі виникнення якого перевищують власні кошти підприємства, а отже, можуть бути компенсовані лише за рахунок зовнішніх джерел (позик або відшкодування ризику зовнішніми страхувальниками).

Таким чином, залежно від наслідків ризикових подій можна виділити п'ять зон ризику підприємницької діяльності, межами яких є максимальний обсяг втрат, до яких вони можуть призвести. Характеристика меж та наслідків кожної зони ризику наведена у табл.

Таблиця - Характеристика зон ризику підприємницької діяльності

Розглянуті вище класифікаційні ознаки підприємницьких ризиків не є вичерпаними і охоплюють лише найважливіші характеристики їх прояву.

Розглянемо характер ризиків, специфічних для діяльності торговельного підприємства, більш детально. Як вже було сказано вище, ризики торговельного підприємства класифікують за видами його операцій, виділяючи оперативний, фінансовий та інвестиційний ризики.

Операційний ризик торговельного підприємства пов'язаний з вірогідністю втрат у процесі торговельної діяльності. Він об'єднує такі підвиди ризиків:

1) на стадії закупівлі та доставки товарів:

- ризик невиконання зобов'язань, які обумовлені договорами на поставку товарів з боку постачальників підприємства (за обсягами, асортиментом, якістю, цінами, терміном поставки тощо);

- асортиментний ризик, що пов'язаний з можливими змінами в асортиментній структурі споживчого попиту на товар, внаслідок чого закуплений асортимент товарів залишиться нереалізованим;

- ризик непогашення дебіторської заборгованості постачальниками, пов'язаний з втратою грошових коштів підприємства, що були задіяні для проведення авансових платежів постачальникам підприємства відповідно до укладених угод;

- транспортний ризик, пов'язаний з можливим пошкодженням товарів або їх крадіжкою під час транспортування;

2) на стадії реалізації товарів:

- ціновий ризик (або ризик помилкової цінової політики), який призводить до нереалізації товарів або збільшення термінів їх реалізації у зв'язку з невірно визначеними цінами реалізації:

- ризик зберігання, який полягає у можливих втратах кількості та якості товарів підприємства під час їх зберігання;

- ризик продажу (реалізаційний ризик), пов'язаний з недоліками в організації продажу товарів та їх просуванні споживачам (форми, методи продажу, реклама товарів абощо);

- ризик персоналу (кадровий ризик), пов'язаний з недостатністю персоналу, його незадовільною роботою (невиходом на роботу, зниженням продуктивності праці) або зростанням вартості (вимогами щодо збільшення заробітної платні, покращенням умов праці та відпочинку, збільшенням соціальних виплат та гарантій);

- ризик матеріально-технічного забезпечення роботи підприємства, проявом якого можуть бути пошкодження обладнання та приміщень підприємства;

- ризик втрати товарів під час їх реалізації внаслідок крадіжок, вогню, води, стихійних явищ та інших небезпек;

3) на стадії отримання виручки за реалізовані товари:

- ризик платежу, пов'язаний з втратою частини виручки підприємства при розрахунках з покупцями (обрахунок касирів);

- інкасаційний ризик, пов'язаний з втратою торговельної виручки під час її інкасації (внаслідок протиправних дій);

- ризик невиконання дебіторських зобов'язань покупців під .час реалізації товарів з відстрочкою платні (який призводить до порушення термінів та обсягів погашення дебіторської заборгованості).

4) притаманні господарській діяльності в цілому:

- ризик зміни цін на послуги сторонніх підприємств, наслідком якого е зростання обсягу поточних витрат підприємства у зв'язку зі зростанням транспортних тарифів, комунальних та експлуатаційних платежів, тарифів за електроенергію, телефон, оренду абощо;

- податковий ризик, пов'язаний з введенням нових або уточненням механізму сплати діючих податків та інших обов'язкових платежів, тощо.

Фінансові ризики підприємства пов'язані з проведенням операцій щодо формування та використання фінансових ресурсів. До їх складу входять:

1. Статутний ризик (або ризик формування статутного капіталу), який проявляє себе на стадії створення підприємства та первинного

формування статутного капіталу, при необхідності подальшого збільшення статутного фонду в процесі діяльності підприємства (полягає в невиконанні зобов'язань щодо формування статутного фонду з боку його засновників (власників).

2. Ризик зменшення розмірів (втрати) власного капіталу, який обумовлює втрату частини власних фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, внаслідок збиткової діяльності, неефективної структури розподілу чистого прибутку, надмірного відволікання коштів на споживання, виплату дивідендів тощо.

3. Кредитний ризик, пов'язаний з втратою або погіршенням умов зовнішнього фінансування, зниженням обсягу позикових ресурсів, які необхідні підприємству (при неможливості пролонгації попередньо отриманих кредитів та отримання нових).

4. Процентний ризик, що обумовлює збитки у зв'язку з обслуговуванням раніше взятих боргових зобов'язань в умовах покращення кон'юнктури фінансового ринку та зниження цін на позики.

5. Інфляційний ризик (ризик негативного впливу інфляції), що обумовлює неадекватне визначення фінансових результатів діяльності підприємства внаслідок утворення інфляційного прибутку та його оподаткування, інфляційне знецінення частини обігових активів підприємства (грошових коштів та дебіторської заборгованості).

6. Валютний ризик, що обумовлює часткову втрату обігових коштів підприємства в іноземній валюті, які використовуються як засіб платежу в зовнішньоекономічних операціях підприємства у зв'язку із сприятливою для підприємства зміною курсу валюти.

7. Ризик неплатоспроможності підприємства, тобто неможливості виконання платіжних зобов'язань підприємства з усіх видів його господарсько-фінансових операцій.

Проводячи інвестиційну діяльність, торговельне підприємство також стикається з проявом різноманітних ризиків. Найсуттєвішими підвидами інвестиційного ризику є:

1. При здійсненні проектів реальних інвестицій - ризик невиконання зобов'язань контрагентами підприємства; ризик порушення термінів освоєння капітальних вкладень та закінчення проекту; ризик недостатності фінансування; ризик погіршення умов інвестування у разі законодавчих змін; ризик втрати інвестиційних ресурсів та неокупності інвестиційних витрат абощо.

2. При здійсненні проектів фінансових інвестицій - ризик банкрутства емітенту цінних паперів, що купуються, ризик зниження прибутковості діяльності емітенту, дивідендний ризик, ризик зміни кон'юнктури фондового ринку тощо.

Після того, як масштаби та рівень ризику оцінені, ризик-менеджер повинен розглянути можливі заходи та дії, спрямовані на зменшення негативних наслідків ризику та забезпечення його прийнятого рівня.

Кожне підприємство, виходячи зі специфіки своєї діяльності, обраної маркетингової, цінової, продуктової, фінансової та інших функціональних стратегій, визначає індивідуальну сукупність засобів управління ризиком. Проте, існують і загальні підходи до управління ризиком, які й будуть розглянуті нижче. Обираючи відповідні методи управління ризиком, слід керуватися такими основними принципами :

- недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

- недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні можливості;

- необхідно заздалегідь піклуватися про можливі наслідки ризику;

- недоцільно економити на малому, якщо під загрозою знаходиться значно більший обсяг капіталу;

- краще попередити виникнення ризикової події, ніж знайти відповідального за неї.

В економічній літературі з питань управління ризиком сукупність можливих дій та заходів щодо управління ризиком прийнято поділяти на кілька груп. Залежно від характеру дій та заходів, що проводяться підприємством виділяють :

- організаційні методи управління ризиком або методи контролю за рівнем ризику, які передбачають розробку та реалізацію систем недопущення ризику;

- економічні методи управління або методи фінансування ризику, суть яких полягає у визначенні джерела коштів для покриття збитків від ризику.

Залежно від того, чиїми силами та за чий рахунок проводяться заходи щодо управління ризиком розглядають :

- внутрішні способи оптимізації (зниження) ризику, які реалізуються безпосередньо торговельним підприємством та за його рахунок;

- зовнішні способи зниження ступеня ризику, які передбачають залучення до процесу управління ризиком торговельного підприємства інших сторін (контрагентів підприємства або професійних страховиків).

Вибір конкретного переліку методів управління ризиком залежить від ступеня ризику, який притаманний діяльності конкретного торговельного підприємства, а також від ризик-позиції його керівництва.

Перелік найбільш доцільних до реалізації методів управління ризиком залежно від рівня та ймовірності прояву ризику наведений у табл.

Таблиця - Можливі рішення щодо вибору методу управління ризиком

Розробка моделі для оцінки рівня ризику передбачає:

1. Визначення ключового (кінцевого) показника, який обумовлює ефективність проведення певної господарсько-фінансової операції і буде використовуватися для оцінки наслідків дії ризик-факторів (обсяг прибутку, витрат, грошового потоку, якісні показники господарювання тощо);

2. Вибір факторів, які обумовлюють ризик зміни ключового (кінцевого) показника, у вигляді формули або через визначення параметрів економетричної моделі;

3. Встановлення кількісної залежності між зміною факторів та значенням ключового (кінцевого) показника.

Розглядаючи та оцінюючи деякі припущення відносно зміни параметрів проекту у майбутньому, можна оцінити ступінь його ризикованості.

При наявності альтернативних варіантів реалізації проекту або наявності альтернативних проектів оцінка рівня ризику та вибір здійснюється за критерієм мінімальної чутливості проекту до зміни його параметрів. При наявності єдиного варіанту реалізації проекту - шляхом розрахунку та оцінки коефіцієнта варіації кінцевого результату проекту.

Загальна схема застосування розрахунково-аналітичних методів оцінки рівня ризику наведена на рис.

Розрахунково-аналітичні методи оцінки рівня ризику мають суттєві обмеження щодо свого застосування і використовуються лише для оцінки певного кола господарських ризиків підприємства (інфляційний, податковий, процентний, кредитний ризики, ризик подорожчання послуг, ризик неплатоспроможності, ризики інвестиційної діяльності та ін.).

Залежно від характеру зміни параметрів проекту при оцінці ступеня його ризику в групі розрахунково-аналітичних методів виділяють:

- метод аналізу чутливості;

- метод аналізу сценаріїв;

- метод ймовірно-статистичних випробувань (метод Монте-Карло).

Метод аналізу чутливості - найбільш простий, але приблизний метод оцінки ступеня ризику, використання якого потребує мінімального обсягу первинної інформації. Використання цього методу передбачає ізольовану зміну значення окремих параметрів (факторів) та визначення нового кінцевого фінансового результату проекту при такій зміні кожного його параметра.

Показник чутливості проекту до окремого параметра розраховується як відношення попереднього (первинного) фінансового результату проекту до його нового значення при зміні відповідного параметра проекту.

Розрахунок та порівняння показників чутливості проектів до зміни окремих його параметрів дозволяє виявити найвагомі параметри (фактори) проекту, зміна яких найвагоміше впливає на зміну кінцевого результату. Порівняння коефіцієнтів чутливості по окремих альтернативних проектах дозволяє вибрати з них найменш ризикований з точки зору залежності його фінансового результату від зміни ризик-факторів.

Основний недолік методу аналізу чутливості полягає в тому, що він не бере до уваги, наскільки ймовірні та реальні очікувані зміни окремих параметрів (факторів) проекту, а також те, що зміни параметрів проекту можуть мати сумісний, а не ізольований характер.

Цього недоліку не має метод аналізу сценаріїв, який передбачає одночасну зміну декількох змінних параметрів проекту. Таким чином, створюються альтернативні сценарії реалізації проекту, які відповідають різним припущенням відносно дії окремих факторів. Як правило, розглядають базовий (реалістичний), оптимістичний та песимістичний варіанти сценарію реалізації проекту.

За кожним з розроблених сценаріїв реалізації проекту розраховується кінцевий фінансовий результат, який можна ймовірно очікувати при такому варіанті розвитку подій та зміни факторів.

Оцінки ризику за методом аналізу сценаріїв дає змогу оцінити можливі значення результативних показників проекту при різних сценаріях, однак не дозволяє оцінити ймовірність реалізації кожного з них. Застосування методу аналізу сценаріїв дозволяє тільки визначити ймовірний (на думку експерта) діапазон змін фінансового результату проекту при найбільш невдалій (песимістичній) та найбільш вдалій (оптимістичній) зміні параметрів проекту.

На прикладі ризик втрат матеріально-товарних цінностей в процесі їх транспортування спочатку вивчають ризик фактори які приводять до втрати цінностей.

Визначення таких ризик-факторів є найбільш важливим етапом роботи з оцінки рівня ризику, оскільки саме повнота їх визначення обумовлює точність та об'єктивність отриманого результату.

Визначення ризик-факторів проводиться експертом або ризик-менеджером на основі вивчення організації господарсько-фінансової діяльності з точки зору ймовірності виникнення ризикових подій. Ця робота носить інтелектуальний характер і не піддається формалізації. Одночасно і не можна вважати проведену роботу остаточною, оскільки зміни у процесі діяльності підприємства або в його зовнішньому оточенні обумовлюють необхідність коригування встановленого переліку факторів.

На другому етапі роботи необхідно встановити відповідність між характером дії факторів та рівнем ризику, який обумовлений їхньою дією цього фактору, за допомогою розробки фактор-карти ризику.

Є два підходи до вирішення цього завдання.

Рівень ризику можна охарактеризувати якісно та дати опис характеру дії кожного фактора при такому рівні ризику. Результатом виконання цієї роботи буде розробка експертної таблиці для оцінки рівня ризику (фактор-карти):

ризик управління фінансовий

Запропонована фактор-карта є найбільш простим способом формалізації відповідності між характером дії фактора та рівнем ризику, який має місце при такому значенні фактора.

Недоліком такого підходу є ігнорування характеру впливу кожного фактора на загальний ступінь ризику, оскільки вклад кожного фактора в ймовірність настання ризикової події, як правило, не рівнозначний.

Для ліквідації цього недоліку використовують другий методичний підхід, який передбачає кількісну (бальну) відповідність між характером дії фактора та рівнем ризику, який він обумовлює. Загальний ступінь ризику визначається як сума балів, якими оцінені всі фактори, що обумовлюють даний вид ризику. Фактор-карта для оцінки рівня ризику в цьому випадку має такий вигляд:

Кількість балів, яка присвоюється кожному фактору, визначається виходячи з уявлення про ступінь впливу цього фактора на ймовірність виникнення ризикової події. Загальна кількість балів та ступінь їх варіації по окремих факторах не регламентується.

На третьому етапі роботи рівня ризику, слід провести збір інформації про характер дії визначених ризик-факторів на даному підприємстві.

Для цього використовують метод опитування, ознайомлення з оперативною, бухгалтерською та статистичною звітністю, спостереження тощо.

На четвертому етапі роботи проводять бальну оцінку дії на даному підприємстві кожного ризик-фактора, використовуючи для цього фактор-карту, що була попередньо розроблена.

Сума встановлених балів з кожного ризик-фактора дозволяє зробити узагальнюючий висновок відносно ступеня ризику в цілому.

Проведення та узагальнення результатів експертного дослідження (підрахунку загальної кількості балів та визначення рівня ризику, що відповідає визначеній кількості балів) може бути автоматизоване.

Якщо в ході практичного застосування експертного методу оцінки рівня ризику діяльності торговельного підприємства є можливість використання не одного, а декількох експертів, то :

1. Проводиться ранжування експертів з врахуванням їх кваліфікації та досвіду роботу;

2. Визначається узагальнена оцінка рівня ризику з врахуванням висновків кожного експерта та його рангу.

Використана література

1. Брыскин В.В. Математические модели маркетинга. -- Новосибирск: Наука, 1992.--156с.

2. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику. -- К.: Деміур, 1996. - 212с.

3. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. -- К.: ТОВ "Борисфен-М", 1996. -- 336 с.

4. Москвітіна Т.Д., Черепов В.В. Комерційні зв'язки торговельного підприємства: Навч. посіб. -- К.: Изд-во КТЭУ, 2002. -- 126 с.

5. Фомин Г.П. Математические методы и модели в коммерческой деятельности: Учебник. -- М.: Финансы и статистика, 2001. -- 544 с.

6. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. -- К.: АртЕк, 1997. -- 248 с.

Размещено на Allbest.ru