Особливості розвитку ринку страхових послуг України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості розвитку ринку страхових послуг України

Особливості розвитку ринку страхових послуг України

страхування внесок виплата добровільне

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами;

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних.

Договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.

За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;

друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.

Методи проведення аналізу фінансового стану установ, які пропонують фінансові послуги

Ініціювання кредиту й аналіз кредитоспроможності повинні бути спрямовані на те, щоб рішення про кредитування приймалося відповідно до кредитної політики, а отже, відповідно до визначених стандартів кредитування. Ініціювання кредиту і процес аналізу повинні бути уписані в загальний процес перевірки кредитної пропозиції, що починається із збору інформації про позичальника. Оцінка потенциального позичальника не зводиться винятково до фінансового аналізу. Лише тільки після того, як зібрана інформація про попередню історію взаємин позичальника і кредитних організацій, інформація про керівників підприємства, а по можливості і первісній інформації про якість менеджменту, оцінені перспективи й особливості галузі позичальника, актуальним стає проведення фінансового аналізу. Перераховані вище процедури не можуть підмінити функцію фінансового аналізу при оцінці кредитоспроможності підприємства, але і фінансовий аналіз не може жодною мірою компенсувати їхня відсутність.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис - ініціювання процесу кредитування і аналіз кредитоспроможності

Аналіз кредитного ризику повинний бути сфальцьований на чотирьох аспектах кредитоспроможності. Серед них виділяють наступні.

* Галузевий аспект. Відображає процеси розвитку галузі і позицію, що компанія займає в галузі. Слабкі позиції в даному аспекті можуть значно знизити здатність до погашення кредиту.

Фінансовий аспект. Визначає здатність позичальника одержувати досить коштів, що є основним джерелом погашення кредиту.

Стандартна оцінка ліквідності полягає у визначенні коефіцієнта ліквідності (достатності оборотного капіталу):

Підприємствам, фірмам, яким необхідно зберігати великі запаси сировини чи навіть кінцевого продукту, можна використовувати інший коефіцієнт ліквідності, який називається коефіцієнтом миттєвої оцінки (див Табл. ).

Оцінити, наскільки ефективно підприємства-позичальники управляють своїми запасами, можна також на основі аналізу показника оборотності запасів

Дебіторська заборгованість у балансі підприємств і фірм відображає кошти, які їм повинні повернути їхні боржники. Цю заборгованість можна розглядати як забезпечення кредиту, але необхідно використати для аналізу коефіцієнт періоду погашення дебіторської заборгованості.

Будь-яке підприємство має короткострокову заборгованість перед своїми постачальниками, органами управління, персоналом, тому при аналізі його кредитоспроможності необхідно врахувати коефіцієнт періоду погашення кредиторської заборгованості.

Не всі вітчизняні банки при аналізі кредитоспроможності клієнтів застосовують вказані показники, коефіцієнти: ліквідність балансу, рентабельність підприємства, співвідношення власних і залучених коштів використовуючи натомість загальноприйняті

Банки повинні вивчати й аналізувати баланс позичальника не тільки для визначення вказаних коефіцієнтів, а й для з'ясування таких питань:

* у якій сфері буде використовуватися кредит -- виробництві чи обігу;

* для купівлі фіксованих активів тощо.

Це допоможе банкові захистити себе від безнадійних кредитів.

До укладання кредитної угоди фахівець банку повинен ретель-проаналізувати кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто його здатність своєчасно повернути позичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення Збереження основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди має дотримуватися при здійсненні банком позичкової операції. Тому оцінювання якості потенційного позичальника є одним із важливих етапів процесу кредитування. При цьому особливе значення має встановлення обґрунтованості кредиту. Жодні додаткові заходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка у своїй основі не є обґрунтованою.

Одним з елементів оцінювання кредитоспроможності є з'ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами в минулому.

Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.

Оскільки банк як кредитор може мати різних клієнтів -- підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки -- оцінювання їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково.

Критерії оцінювання фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно, його внутрішніми положеннями щодо проведення активних (кредитних) операцій та методикою оцінювання фінансового стану позичальника з урахуванням результатів аналізу їх балансів, звітів про фінансові результати тощо.

Фінансовий стан позичальника банк оцінює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі -- не рідше одного разу на три місяці, а якщо позичальником є банк -- не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з положенням НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 6 липня 2000 р. вимоги щодо оцінювання фінансового стану позичальника, рекомендовані НБУ, є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії такої оцінки, що підвищують вимоги до позичальників з метою адекватного оцінювання кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значущості) серед інших показників, які можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Для оцінювання фінансового стану позичальника -- юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

* платоспроможність;

* фінансова стійкість;

* рентабельність (у динаміці);

* оборот за рахунками;

* склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості. Платоспроможність позичальника визначається за показниками (коефіцієнтами) ліквідності:

* миттєвої -- КЛ1;

* поточної -- КЛ2;

* загальної -- КЛЗ.

де Ав -- високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції);

Зп -- поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 -- не менше 0,2.

де Ал -- ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів (Ав), дебіторської заборгованості, векселів одержаних.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 -- не менше 0,5.

Де Ал -- оборотні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КПЗ не менше 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за допомогою коефіцієнтів:

--маневреності власних коштів (КМ);

--незалежності (КН).

Вк де Вк -- власний капітал;

Ан -- необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ не менше 0,5. Він характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Вк де Зк -- залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання).

Оптимальне теоретичне значення показника КН не більше, ніж 1,0. Він характеризує ступінь фінансового ризику.

Рентабельність позичальника визначається за двома показниками:

--рентабельність активів (Ра);

--рентабельність продажу (Рп).

де Пч -- чистий прибуток; А -- активи.

де Ор -- обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Обороти за рахунками. Розраховується відношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів).

де Нем -- середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів);

Ск -- сума кредиту та проценти за ним; п -- кількість місяців дії кредитної угоди;

Зм -- щомісячні умовно постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо);

Зі -- податкові платежі та суми інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

По сезонних підприємствах середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К не менше 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

--ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці загалом та в промисловості

зокрема;

--наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

--ефективність управління позичальника;

-- професіоналізм керівництва та його ділова репутація. Крім наведених показників, можуть застосовуватися й інші, які можна об'єднати в певні групи показників:

--погашення боргу;

--ділової активності;

-- прибутковості;

-- використання основного капіталу.

У групу показників погашення боргу входять коефіцієнти:

-- грошового потоку (К1);

-- процентних виплат (К2).

де Пс -- прибуток після сплати податків; А -- амортизація; Д -- дивіденди; З -- зобов'язання, строком виконання до одного року.

Коефіцієнт грошового потоку показує, яка частина грошових надходжень клієнта спрямовується на покриття основного боргу і процентів за позичками, строком повернення до одного року. Чим нижчий коефіцієнт грошового потоку, тим менший резерв міцності для погашення боргів. При значенні коефіцієнта, що дорівнює 1, забезпечується фінансова стабільність клієнта.

де ПІ -- прибуток до сплати податків; ПП -- процентні платежі.

Коефіцієнт процентних виплат дає змогу оцінити, у скільки разів прибуток клієнта перевищує процентні платежі за позичками. Він не може бути меншим за 1, інакше здатність клієнта повернути позичку опиниться під загрозою.

Показники ділової активності складаються з трьох коефіцієнтів оборотності:

-- дебіторської заборгованості (КЗ);

-- запасів і витрат (К4);

-- кредиторської заборгованості (К5).

де Дер -- середня сума дебіторських рахунків; СПК -- сума продажу у кредит.

Абсолютне значення цього показника важливе тільки для порівняння з аналогічним показником інших підприємств-родичів або показників попередніх періодів даного підприємства. Він дає можливість оцінити швидкість оплати рахунків позичальника. Збільшення значення показника оборотності дебіторської заборгованості вказує на уповільнення швидкості платежів на користь, позичальника, а зменшення -- на прискорення такої швидкості.

де 33 -- запаси і затрати;

СТ -- собівартість проданих товарів та послуг.

Як і попередній показник, він використовується тільки для порівняння. Висока оборотність свідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісником виснаження запасів і незадоволеного попиту споживачів.

К5= Р°'365 , Сп

де Ро -- рахунки до оплати; Сп -- сума покупок.

І цей показник використовується для порівняння, він дає змогу оцінити швидкість оплати клієнтом рахунків постачальників. Підвищення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості може вказувати на проблеми з притоком готівки, а зниження -- на дострокову сплату рахунків.

Показники прибутковості включають:

--рентабельність підприємства (Р1);

--рентабельність акціонерного капіталу (Р2);

--рентабельність витрат (РЗ).

де ЧП -- чистий прибуток;

СЗБк -- середній залишок оборотного капіталу; СЗНк -- середній залишок основного капіталу.

де Ак -- акціонерний капітал.

де 3 -- затрати.

Наведені показники рентабельності не мають певних стандартів, їх використовують у динаміці і для порівняння з аналогічними показниками інших підприємств даної галузі господарювання.

Оцінювання фінансового стану позичальника -- комерційного банку здійснюється на підставі:

--аналізу дотримання ним економічних нормативів та показників діяльності, передбачених нормативними актами Національного банку України;

--аналізу прибутків та збитків;

--аналізу якості активів та пасивів;

--створення резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;

--виконання зобов'язань комерційним банком у минулому;

--якості банківського менеджменту.

При оцінюванні фінансового стану позичальника -- фізичної особи мають бути враховані:

--соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;

--сімейний стан клієнта;

--вік та здоров'я клієнта;

--доходи і витрати клієнта;

-- інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

--зв'язки клієнта у діловому світі тощо.

Головним джерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки певних показників, зроблених на підставі цієї звітності. Але це не вичерпує усіх відомостей про клієнта. Є ще інші джерела, до яких належать архіви банку, інформація від інших фінансово-кредитних установ, економічна преса тощо.

Банк-кредитор має право вимагати у клієнта список банків і фінансових установ, з якими він має і мав відносини в минулому. Він повинен з'ясувати питання про стан поточних розрахунків клієнта з постачальниками, своїми працівниками.

Тільки на підставі результатів ретельної аналітичної роботи банк робить висновки про здатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладення з ним кредитної угоди.

Лімітування -- це встановлення межі кредиту.

Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.

Лімітуватися можуть також права окремих банківських менеджерів і структур відносно ухвалення рішення про надання кредиту.

Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фінансових показників позичальника і прогнозування його майбутніх грошових потоків. Розмір ліміту залежить від можливих фінансових результатів діяльності суб'єкта, що кредитується, за квартальний термін. Через квартал необхідно робити уточнення потреб і можливостей позичальників.

Задача 4

Дві фірми -- партнери по бізнесу зацікавлені в отриманні грошових коштів, які кожна з них планує вкласти в інвестиційні проекти.

Перша фірма випустила цінних паперів (облігацій) на суму 2 млн грн, витративши на це 800 тис. грн, і змогла отримати 1,7 млн грн на рік. Акції на суму 300 тис, грн залишились нерозпроданими. При цьому на кожну продану акцію фірма повинна нарахувати ЗО % річних. Залишкову суму у розмірі 300 тис. грн було взято у комерційному банку на один рік під 40 % річних.

Друга фірма взяла кредит у комерційному банку в сумі 2 млн грн на один рік під 45 % річних.

Перша фірма вклала отримані кошти таким чином:

* видала комерційний кредит на 9 місяців у сумі 800 тис. грн під 43 %;

* 1 млн. грн вклала в 1-й інвестиційний проект під 46 % річних на 6 місяців;

* 200 тис. грн вклала у 2-й інвестиційний проект на 6 місяців

під 42 % річних.

Друга фірма всі залучені кошти вклала в 3 проекти:

* 950 тис. грн на 9 місяців під 50 % річних;

* 350 тис. грн на 7 місяців під 40 % річних;

* 700 тис. грн на 10 місяців під 45 % річних. Вільні кошти обидві фірми можуть крім того розмістити на депозитному рахунку в комерційному банку на таких умовах:

* 1 місяць -- 40 % річних;

* за кожний наступний місяць збережень комерційний банк додає 7,5 % річних.

Завдання:

Підрахуйте, яка з фірм провела більш вигідні операції?

Операції 1 фірми

за продану акцію отримано 30% 1700000*1*0,3=510000

отримано коштів S=1700000+510000=2210000 грн

на залишкову суму 300000 взято в банку на рік під 40% річних S=300000*1*0,4=120000 грн

залишок суми операцій за мінусом річних 300000-120000=180000 грн.

всього коштів у фірми 2210000+180000=2390000 грн.

Видано комерційний кредит на 9 місяців в сумі 800000 під 40%

N=t/k

Де t - цисло днів упозики

К - цисло днів у році

N= 270/365=0,74

І=Р*n*I

І = процент за весь термін, n - термін позики, і ставка нарахування

І=800000*0,74*0,43=237500 грн

S=800000+237500=1037500 грн

1000000 вклала в інвестиційнний проект під 46% річних на 6 місяців

N = 180/365=0,49

І=1000000*0,49*0,46=225400 грн

S=1000000+225400=1225400 грн

200000 тис вклала в другий інвестиційний проект на 6 місяців під 42% річних

n= 180/365=0,49

І=200000*0,49*0,42=41160

S=200000+41160=241160

ОПЕРАЦІЇ 2-ї фірми

Взяла кредит 2000000 на 1 рік під 45%

І=Р*n*і

і = 2000000*1*0,45=900000

S=2000000+900000=2900000

Всі залучені кошти в проекти

950000 на 3 місяці під 50%

n=270/365=0,74

і=950000*0,74*0,50=351000 грн

S=950000+351000=1301500 грн

350000 грн на 7 місяців під 40% річних

n=210/365=0,57

і=350000*0,57*0,40=79800

S=350000+79800=429800

700000 на 10 міс під 45%

n=300/365=0.82

і=700000*0,82*0,45=258300 грн

S=700000+258300=958000 грн

Вільні кошти 1 фірми

2000000-950000-350000-700000=0

вільні кошти 2 фірми 2000000-800000-100000-200000=0

прибутки першої фірми

S=120000+237000+225400+41160-420000 (повернення кредиту)=204060 грн другої фірми

S=351000+798000+258300-900000 (повернення кредиту)=507300 грн

Отже 2 фірма провела вигідніші операції

Список використаної літератури

Стоянова Є. Фінансовий менеджмент К.: 1997

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” 1996р.

Брігхмен Є “Основи фінансового менеджменту” - К., 1997р

Василюк О. Д. Державні фінанси України: Навч. посбник для вузів. - К.: Вища шк., 1997. - 383с.

Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посбник. - К.: Основи, 1996. - 180с.

1. Размещено на www.allbest.ru