Страхування підприємницьких ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхування підприємницьких ризиків

План

Поняття та зміст договору страхування 3

Страхування підприємницьких ризиків 6

Задача 68 12

Задача 78 14

Використана література 15

Поняття та зміст договору страхування

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити:

назву документа;

назву та адресу страховика;

прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;

зазначення об'єкта страхування;

розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;

розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

перелік страхових випадків;

розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

строк дії договору;

порядок зміни і припинення дії договору;

умови здійснення страхової виплати;

причини відмови у страховій виплаті;

права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін;

підписи сторін.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування, з урахуванням вимог, передбачених Законом України "Про страхування".

У разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи авто-страхування "Зелена Картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника (користувача) транспортного засобу перед третіми особами, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат "Зелена Картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.

Дуже часто договори страхування є типовими, тобто текст договору страхування розроблено страховиком завчасно, із залишенням у тексті місця для конкретизації деяких умов. Ці порожні місця, без сумніву, мають призначення для фіксації умов, відносно яких повинно бути досягнуто згоди. Часто деякі з таких місць не заповнюються або ставиться прочерк, і тоді важко буває визначити, чи узгодили сторони певну умову чи ні. Така некоректність при бажанні легко може стати однією інструментів для спору щодо такого договору страхування.

Договір страхування укладається на наступних принципах:

По-перше, необхідно щоб під час укладання договору страхування було враховано інтересів всіх сторін (страхувальників, страховиків, вигодонабувачів, застрахованих осіб тощо). Так, згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування. Це необхідно пам'ятати у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 5 загальні правила проведення добровільного страхування встановлюються страховиком самостійно, з урахуванням вимог щодо їх затвердження Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Проте інколи на практиці під час дії договору страхування страховики можуть затверджувати зміни та доповнення до правил добровільного страхування, що, в свою чергу, може створити зовсім інші умови страхування, ніж були раніше. З іншої сторони ст. 21 визначено, що страхувальник зобов'язаний при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. Таким чином, невиконання обов'язків однією із сторін може стати підставою визнання судовими органами договору страхування недійсним з моменту його укладання.

Вперше юридичне визначення даного принципу було застосовано в Англії у 1766 р. при розгляді справи "Картер проти Боєм": "Спеціальні свідчення, на підставі яких розраховується можливий ризик, знаходяться частіше за все у знаннях тільки страхувальника: страховик довіряє його заяві з впевненістю передбачаючи, що страхувальник не приховує ніяких відомих йому обставин, які могли б ввести в оману страховика та змусити його повірити, що дані обставини не існують. Приховування таких обставин страхування є прихованою угодою, якщо приховування є наслідком похибки, без будь-якого злого наміру".

По-друге, договір страхування повинен бути укладений відповідно до чинного законодавства. При цьому страхові правовідносини можуть бути позадоговірними (обов'язковими для сторін) і договірними, що виникають після волевиявлення сторін про укладення договору страхування. Як перші, так і другі правовідносини повинні бути оформлені письмово.

Страхування підприємницьких ризиків

Підприємницька діяльність завжди супроводжується різного роду риками. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що вини мають при будь-яких видах підприємницької діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або зниження засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Окрім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність комісувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

Класифікація підприємницьких ризиків, яка відображає їх різноматність, представлена в таблиці 1.

Таблиця 1 - Класифікація підприємницьких ризиків

Розглянемо детальніше деякі з цих ризиків.

Політичний ризик - це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики. Врахування такого ризику особливо важливе у країнах з нестійким законодавством, відсутністю традицій і культури підприємництва. Політичні ризики можна умовно поділити на: націоналізації й експропріації без відповідної компенсації, трансферта (зв'язаний із можливістю обмеження конвертації місцевої валюти), розриву контракту через дії влади країни, де знаходиться компанія-контрагент, військових дій. Політичний ризик може бути національним, регіональним і глобальним.

Технічний ризик визначається ступенем організації виробництва, наявністю превентивних заходів (регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки), можливістю проведення ремонту обладнання власними силами фірми. До таких ризиків відносять ризики втрат внаслідок негативних результатів науково-дослідних і конструкторських робіт, неможливістю досягнення запланованих технічних параметрів розробок і низьких технологічних можливостей виробництва. Технічний ризик відноситься до групи внутрішніх ризиків, оскільки виникнення його залежить від діяльності самого підприємства.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом продукції, товарів і послуг та із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, в процесі якої підприємці стикаються з проблемами неадекватного використання сировини, зростання собівартості, збільшення втрат робочого часу, використання нових методів виробництва.

Комерційний ризик - це ризик, який виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Сюди відносять ризики, пов'язані з реалізацією товару (послуг) на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару (послуг) покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин.

Термін «підприємницькі ризики» визначає ті ризики, що пов'язані з майном підприємства, з життям і здоров'ям людей, які працюють на ньому, з виконанням зобов'язань у межах комерційної діяльності, з укладанням договорів, контрактів. Отже, страхування підприємницьких ризиків - це сукупність страхування майна, страхування відповідальності та особистого страхування.

За допомогою страхування створюються певні фінансові гарантії стабільності і прибутковості виробництва на випадок настання несприятливих ситуацій у будь-якій підприємницькій структурі, що входить до складу ринкового механізму.

Нині значного поширення набуває страхування майна підприємств, пов'язане із забезпеченням страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва. При страхуванні майна страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо. До цього страхування входить багато видів, котрі найчастіше поділяються за об'єктами страхування і страховими випадками, а саме: страхування основних і оборотних фондів, страхування засобів транспорту, вантажів, електронних пристроїв, страхування машин і механізмів, страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок.

Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. За цим видом укладаються основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05% до 0,5% вартості майна (при страхуванні приміщень, меблів). При страхуванні обладнання промислових підприємств страховий збір коливається від 0,15% до 1% їх вартості, а якщо страхуються дорогі марки автомобілів, то ставки страхових внесків можуть досягти 17 %.

Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін., то такі збитки підлягають відшкодуванню.

За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок:

стихійних лих - землетрусів, бурі, смерчу, повені, паводків, гірських зрушень тощо;

вибуху парових котлів, газосховищ, агрегатів, машин тощо;

пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електроструму;

пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;

крадіжки зі зломом;

биття скла, дзеркал, вітрин. Додатковий договір передбачає страхування:

майна, одержаного підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийнятого від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо;

майна на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках. Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам і організаціям.

Для повного відшкодування збитків, завданих основним і оборотним фондам, необхідна їх оцінка.

Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент підписання договору, що визначається за балансовою вартістю та вартістю придбання з урахуванням зносу. Страхова сума не повинна перевищувати страхової вартості. Якщо вона менша, то страхувальник має право на відшкодування тільки тієї частини збитку, що відноситься до загальної суми збитку так, як страхова сума до страхової вартості. Йдеться про так зване «недострахування». Страхувальник сплачуватиме меншу за розміром страхову премію.

Страхова вартість визначається:

для товарів, що виготовляє страхувальник (незавершеного будівництва та готової продукції), - це затрати на виготовлення аналогу;

для товарів, якими страхувальник торгує, сировини, яку страхувальник використовує для виробництва товарів, та природних ресурсів - це ціна покупки заміни;

для машин і устаткування - витрати на придбання або відновлення застрахованого об'єкта аналогічного втраченому (за мінусом зносу);

для будівель і споруд-за вартістю будівництва будівлі чи споруди повністю аналогічної тій, що знищена, із урахуванням місцевості, техніко-експлуатаційного стану будівлі та її зносу.

При настанні страхового випадку страхове відшкодування виплачується після того, як повністю виявлено причини та розмір збитків. Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на підставі повної балансової або договірної вартості, за якої вони

застраховані, а в разі пошкодження цих об'єктів - на основі вартості відновлення (ремонту) і в межах страхової суми. Витрати на відновлення враховують:

витрати на придбання матеріалів та запасних частин для ремонту;

витрати на оплату ремонту;

витрати на доставку матеріалів до місця ремонту та інші видатки, необхідні для доведення пошкодженого майна до стану, що був перед настанням страхового випадку.

До суми збитку входять також втрати від пошкодження майна внаслідок заходів, що вживалися для його рятування, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку, витрати на складання кошторисів на відновлення пошкоджених об'єктів, проведення експертиз тощо.

Кількість і вартість майна, наявного на момент настання страхового випадку, визначається за даними бухгалтерського обліку і звітності та на підставі первинних документів про надходження та видатки, інвентаризаційних залишків невикористаних матеріалів. Після розрахунку розміру збитку, визначають розмір страхового відшкодування.

Якщо майно було втрачене або пошкоджене з вини страхувальника, то страхове відшкодування зменшується на 30 %. Якщо за фактом знищення або пошкодження майна відкрито кримінальну справу, то страховик сплачує ЗО % страхового відшкодування, а решту - після закінчення розслідування.

Страхове відшкодування виплачується:

у випадку повної загибелі майна -у розмірі дійсної (відновноі) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатного для подальшого використання, але в межах страхової суми;

у разі часткового пошкодження майна - у розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання, а при страхуванні за відновною вартістю-в розмірі витратна його відновлення, але не більше страхової суми.

Задача 68

Страхова компанія "Гарант-Автотранс" уклала договори на страхування водіїв від нещасних випадків із ВАТ "Атек 14561". Обґрунтувати та розрахувати обсяг страхового відшкодування на основі таких даних:

Розраховуємо страхові тарифи для водієм стажом до 1 року

Стр1 = 2,5 * 8,5 = 0,2125 тис.грн

Стажом 1-5 років

Стр5 = 1,6 * 8,5 = 0,136 тис.грн

Стажом 6-10 років

Стр10 = 1,1 * 8,5 = 0,0935 тис.грн

Стажем понад 10 років

Стр15 = 0,6 * 8,5 = 0,051 тис.грн

Розраховуємо страхові платежі

0,2125 * 5 + 50 * 0,136 + 11 * 0,0935 + 2 * 0,051 =

1,0625 + 6,8 + 1,0285 + 0,102 = 8,993 тис.грн.

Задача 78

Розрахувати розмір нетто-премії і страховий платіж при пожиттєвому страхуванні для страхувальника за такими даними:

Розраховуємо кількість періодів оплати 50 - 40 = 10

Страховий тариф Стар 1000 / 10 = 10

Нетто-премія 100 грн

Надбавка до тарифу 10% = 10 грн.

Навантаження до тарифу 2200 + 1000 = 3200 / 10 = 320 грн.

Страховий платіж становить 100 + 10 + 320 = 430 грн.

страхування ризик платіж відшкодування

Використана література

Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321 с.

Основи страхової справи. Т.А. Федорова. - М.: БЕК, 2001. - 768 с.

Ротова Т.А. Руденко Л.С. Страхування: Навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 400с.

Страхування: Підручник / Керівник авт. Кол. І наук. ред. С.С. Осадець - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

1. Размещено на www.allbest.ru