Історія виникнення страхових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія виникнення страхових послуг

План

1. Історія виникнення страхових послуг 3

2. Поняття та зміст договору страхування 7

Завдання 74 11

Завдання 63 13

Використана література 16

1. Історія виникнення страхових послуг

Протягом тривалого часу перед суспільством стоять проблеми відшкодування втрат, що виникають внаслідок природного стихійного лиха (землетрусу, пожежі, повені, засухи), або згубних дій, зумовлених людською діяльністю, суспільними протиріччями (війни, заколоти, страйки, грабіжницькі напади). Великої шкоди завдає людині хвороба, втрата працездатності (тимчасова або безповоротна). З подальшим розвитком суспільних відносин, ускладненням економічних зв'язків, посиленням взаємозалежності між різними видами господарювання зростає й необхідність забезпечення стабільності економічного і соціального розвитку. Перед суспільством та окремими суб'єктами господарювання постають проблеми мінімізації збитків, обмеження або навіть усунення обставин, що призводять (можуть призвести) до небажаних наслідків. Досягти стабільності у відтворювальному процесі, забезпечити економічні можливості для відшкодування збитків, обмежити втрати матеріальних цінностей на макро- та мікрорівні дозволяє страхування. Страхування, як економічне явище, існує багато століть. З давніх давен у людей виникла потреба відшкодування збитків. Особливо гостро ця потреба виявлялась у торговців. І це зрозуміло, адже їх діяльність була особливо ризиковою, об'єктивно зумовлювалась природними та соціально-етнічними чинниками. Щоб перебороти негаразди, відшкодувати хоча б частину втрат від нещасного випадку чи розбійницького нападу, торгівці прагнули укладати разові угоди, якими передбачалось відшкодування втрат товару або засобів транспортування (на морі -- кораблі, на суші -- в'ючні тварини). Конкретні приклади таких угод щодо відшкодування втрат від розбійницьких нападів, крадіжок, інших нещасних випадків у період просування караванів з товарами, знаходимо у законах вавілонського царя Хаммурапі, тобто ще за дві тисячі років до нашої ери. Потреба у страховому захисті особливо стає відчутною при здійсненні морської торгівлі. Небезпека мореплавства (стихія у морі, недосконалість навігаційної техніки, піратські набіги, екзотичні хвороби, епідемії) вимагала пошуку дієвих механізмів захисту. Тому вже у стародавньому світі укладались угоди між судновласниками і купцями, між піратами та купцями щодо розподілу доходів та втрат від торговельної діяльності.

Розвиток торгівлі об'єктивно зумовлює необхідність, з одного боку, нагромаджувати певний розмір капіталу, а з іншого -- його надійного захисту. Потреба у великих коштах спонукала купців звертатись за кредитом. Для отримання такого кредиту необхідні були гаранти щодо його вчасного повернення. Отже, і той, хто надавав позику, і той, хто її отримував, вимушені були страхувати свої капітали. Відкриття нових морських торгових шляхів та пожвавлення торговельних зв'язків між країнами вимагало, з одного боку, великих коштів, а з іншого було вкрай небезпечним (недостатній технічний рівень суднобудування, недосконала навігаційна техніка, невивчені морські шляхи, наявність піратів). Як результат -- пошук нових форм накопичення капіталів та їх дієвого захисту, компенсації можливих втрат.

У період середньовіччя в Україні значну роль у торгових зв'язках відігравали чумаки. Саме каравани чумаків перевозили різноманітні товари через безкрайні степові простори України. Чумаки купували на Чорному і Азовському морях рибу і сіль і продавали їх у різних куточках країни, долаючи величезні відстані. Чумаки торгували також і тканиною, іншими виробами на ярмарках, поволі пересувались із своїм товаром з однієї місцевості до іншої. Дуже важкою і небезпечною водночас була у них робота, великим був і ризик (не витримували навантаження воли, ламались вози, хворіли й самі чумаки). У безлюдних місцях, безмежних степах нерідко траплялись напади розбійників. Такі умови діяльності чумаків спонукали їх до колективного захисту, спільного відшкодування збитків. Неписані, але беззастережні щодо виконання, закони чумацького життя передбачали відшкодування за кошти артілі втрату вола тому чумакові, у якого він загинув.

Специфіка страхової діяльності на той час знаходила свій прояв у бажанні досягти відшкодування збитків від непередбачуваних або небажаних випадків за рахунок усіх учасників торгового дійства. Звертає на себе увагу той факт, що у цей період не існувало регулярних внесків, не створювались спеціальні фонди. Внески робились, як правило, після настання конкретного нещасного випадку.

Отже, ще на ранніх етапах економічного життя суспільства виникла об'єктивна потреба відшкодування втрати майна, знарядь праці, житла, грошей і т.ін. Саме страх перед бідою, нещасним випадком спонукав до пошуку засобів захисту, застерігав від невиважених дій, вимагав створення певних запасів, які можна було б використати після настання непередбачуваних або небажаних, але невблаганних обставин.

Як свідчить історичний досвід, саме страхування може значною мірою забезпечувати економічні можливості для безперервного відтворювального процесу в народногосподарській діяльності. Економічна природа страхування виявляється у грошовому відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок непередбачуваних або передбачуваних, але невідворотніх згубних подій. Тобто страхування створює економічні передумови для нейтралізації або пом'якшення наслідків дії небажаних випадків. Відбувається це на основі визначення (вирахування) розмірів ризику та передачі його від страхувальника до страховика. Страховик робить обґрунтовані розрахунки щодо можливих втрат при настанні означеного ризикового випадку і визначає плату (страхову премію) за відшкодування втрат страхувальнику при настанні страхового випадку (страхової події). Однак страховик бере на страхування не усі й не будь-які ризики. Страхується тільки ймовірний (можливий за певних умов) ризик. Тільки такий ризик може бути об'єктом ринкових відносин. Якщо ж небажаний випадок є невідворотним, то для страховика, звичайно, немає економічного сенсу витрачати кошти на відшкодування наслідків даного економічного явища. Страховик вбачає свій економічний інтерес у тому, що за певних обставин ризик не реалізується, певна подія не відбудеться, і він отримає сплачену страхувальником премію для власного використання. Економічний інтерес страховика спонукає його до пошуку дієвих механізмів обмеження втрат від можливого настання застрахованого ризику. Цього можна досягти декількома шляхами. По-перше, стимулювати страхувальника провести необхідні превентивні (запобіжні) заходи щодо усунення або обмеження факторів, що породжують ризик. По-друге, страховик прагне розкласти втрати від настання страхового випадку на найширше коло страхувальників, тому страховик проводить активну економічну політику щодо збільшення чисельності страхувальників. Чим більшою є кількість бажаючих застрахуватись від певного ризику, тим реальнішою стає ймовірність, що з кожним окремим страхувальником певна страхова подія не відбудеться, отже, і не виникає потреби для страховика відшкодовувати йому збитки, а сплачена страхувальником страхова премія може бути використана страховиком на свій розсуд. У разі ж настання страхового випадку наявність значної кількості страхувальників і, відповідно, створенного ними значного страхового фонду забезпечить достатні економічні умови для виконання страховиком його обов'язків щодо оперативного відшкодування збитків, що їх зазнав окремий страхувальник. Економічний інтерес страхувальника виявляється у тому, що він знає про імовірність певного ризику, реалізація якого може призвести до небажаних економічних наслідків. Аби уникнути втрат від ризикових подій чи зменшити їх економічні наслідки страхувальник погоджується (прагне) за певну плату перекласти повністю або частково свій ризик на страховика. Таким чином, страхувальник свідомо погоджується сплатити страховику певну частку своїх коштів заради відшкодування втрат при настанні страхового випадку. Але, якщо страховий ризик не реалізується, страхувальник, згідно умов договору, втрачає повністю чи частково сплачену страховику страхову премію. Отже, страхувальник власну потребу у відшкодуванні збитків, за умови настання страхового випадку, реалізує через свій економічний інтерес у сплаті певної суми за передачу свого ризику страховику.

2. Поняття та зміст договору страхування

Згідно з нормами Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Основними елементами договору страхування є:

об'єкт страхування;

використання системи страхування;

страхова сума;

страховий тариф за узгодженням сторін;

розмір страхової премії;

термін (строк) страхування;

порядок змін та припинення дії договору страхування;

права, обов'язки та відповідальність сторін договору.

При складанні договору страхування страховикам необхідно керуватися положеннями ст. 16 Закону України «Про страхування», де чітко визначені:

дефініції договору страхування;

необхідні реквізити та обов'язкова інформація;

обов'язки страховика;

обов'язки страхувальника;

порядок виплати страхових сум;

умови відмови у виплаті страховиком відшкодувань тощо.

Особливість договорів страхування полягає в тому, що вони формально є двосторонніми, а в силу їх умов - по суті, тристоронніми і навіть в окремих випадках, багатосторонніми. Так, за договором особистого страхування вигодонабувачами (одержувачами страхової виплати) можуть виступати: страхувальник чи застрахована особа, або після смерті страхувальника чи застрахованої особи інший одержувач, або законні спадкоємці зазначених осіб. Крім того, умови страхування дітей передбачають двох і більше страхувальників.

Договір страхування може бути укладений не тільки з власником, але й з користувачем майна, наприклад, договір страхування автомобіля, яким користується особа, що має доручення від власника, або інвалід, який одержав автомобіль в користування від держави.

Особливістю договірних страхових зобов'язань є також те, що, оплачуючи страхову послугу, страхувальник втрачає право власності на внесені страхові платежі, тобто право володіння, користування і розпорядження своїми грошима. Ці платежі надходять до страхового фонду і перерозподіляються на користь тих страхувальників, які постраждали від страхового випадку. Якщо ж конкретний страхувальник у період страхування не постраждав, то його страхові внески є безповоротною платою за ризик. Виняток становить тільки страхування на дожиття. При страхуванні на дожиття страхувальник за своїм договором страхування індивідуально накопичує резерв внесків, який до кінця терміну страхування досягає розміру сплачуваної йому страхової суми. В період дії договору він може, припинивши сплату внесків, одержати суму, що накопичилася у вигляді викупної суми. Тим самим, втрачаючи на час страхування право володіння і користування відповідною частиною своїх грошей, він зберігає право розпорядження ними.

Найважливішою умовою страхових відносин є те, що і страховик, і страхувальник повинні мати правоздатність і дієздатність для вступу в такі правові відносини: зокрема, страховик в силу свого статуту і відповідної ліцензії - на страхову діяльність, а страхувальник - фізична особа має бути дієздатною для оформлення договору страхування за своїм цивільним статусом і віком. Крім того, страхувальнику необхідно мати достатнє, стале джерело прибутку для сплати страхових внесків.

Невідповідність договору страхування вимогам закону тягне ta собою визнання такого договору страхування недійсним. При цьому недійсним він вважається з моменту його укладення. Наслідком ні і (і іа 111 ія договору страхування недійсним є обов'язок кожної із сторін відшкодувати іншій все отримане за договором страхування.

Правила страхування, згідно з якими укладаються договори, розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню органами нагляду при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Під час укладання договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором чи аудиторською фірмою.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом). Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого платежу, якщо інше не передбачене договором. Страховий поліс (від франц. «police» - розписка) - це документ, іменний або на пред'явника, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором добровільного страхування або підтверджує умови обов'язкового страхування відповідно до чинного законодавства (без укладення договору) та містить зобов'язання страховика виплатити страхувальнику в разі настання страхового випадку, визначеного умовами договору страхування, певну суму коштів (страхову компенсацію чи відшкодування).

Умови полісу визначають відносини між сторонами, тому вони обов'язково містять права і обов'язки страховика та страхувальника. Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він виконує функції документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору письмової форми, засвідчує згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір.

Страхове законодавство тлумачить страховий поліс лише як можливий доказ факту укладання договору страхування, до того ж із доданням правил страхування.

У Законі України «Про страхування» докладно висвітлюються реквізити, які мають подаватися у страховому свідоцтві (полісі), а саме:

назва документа;

назва та адреса страховика;

прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їхні адреси та дати народження;

прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва виго-донабувача та його адреса;

зазначення об'єкта страхування;

розмір страхової суми за договором страхування, відмінним від договору страхування життя;

розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

перелік страхових випадків;

розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

строк дії договору;

порядок зміни і припинення дії договору;

умови здійснення страхової виплати;

причини відмови у страховій виплаті;

права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін;

підписи сторін.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування та договорів страхування майна громадян.

При укладенні договорів страхування використовуються такі види забезпечення виконання зобов'язань, як: неустойка, застава, поручительство та гарантія. Все частіше трапляються випадки використання допоміжних заходів забезпечення виконання зобов'язань, серед яких виділяють валютні застереження, авапьований або доміцільований вексель.

Крім цього, існує ціла група особливих заходів забезпечення виконання зобов'язань за договорами страхування, в яку входять вимоги однієї із сторін про:

відкриття страховиком валютного або поточного рахунку у конкретному банку;

відкриття страховиком банківського депозитного рахунку;

перестрахування страховиком у конкретного вітчизняного перестраховика чи, частіше за все, у перестраховика-нерезидента;

умовну та безумовну франшизи;

придбання страховиком цінних паперів конкретних суб'єктів господарювання або держави;

проведення аудиту у визначеній аудиторській фірмі;

передачу страхувальником страховику права вимоги до осіб, винних у заподіянні шкоди;

надання страховиком фінансової допомоги страхувальнику, а частіше іншій особі, з якою страхувальник має корпоративні стосунки.

Завдання 74

Приватний підприємець Короленко Іван Іванович уклав договір авто-страхувания "Зелена картка" зі страховою компанією "Терен". Строк дії страхування - з 10.10.2001 року по 9.11.2001 року; державний номерний знак автомобіля "Опель - Вектра" - 075-41 ТС, тип - А. Страховий платіж при страхуванні на 12 місяців складає 5%, страхова сума - 5,8 тис.грн., страхова надбавка до тарифу - 20%. Розрахувати розмір страхового платежу, оформити поліс №UA01/0273805 та зазначити документи, необхідні для подачі страховику для виплати страхового відшкодування.

Розмір страхового тарифу складає СТРтар = 5,8 * 0,05 = 0,29 тис.грн

Надбавка до тарифу Нтар = 0,28 * 0,2 = 0,058

Розмір платежу Пстр = 0,058 + 0,29 /12 = 0,058 + 0,024 = 0,082

Пстр = 82 грн.

ПОЛІС ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ МАЙНА, ЩО НАЛЕЖИТЬ ГРОМАДЯНАМ

ЛЬВІВ-ТЕРЕН АКЦІОНЕРНЕ СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО

СТРАХОВИЙ ПОЛІС

Адреса страховика

E-mail:

Цей поліс засвідчує факт укладення договору страхування

Договір страхування діє з 00 год до 24 год Дата укладення

Дата сплати 10,10, 2001 Сума 0,082

Форма сплати Терміни сплати 15,10,2001

Якщо внесено____% платежу, то друга частина повинна

бути внесена до «__»_______200__р, в разі її несплати договір

страхувальник втрачає чинність на наступний день.

Додаткові умови страхування:

страхове відшкодування виплачується в процентному співвідношенні від вартості об'єкту страхування, страхової суми та суми збитку._____

Місце видачі

Дата видачі

Підпис страховика

Завдання 63

Розрахувати розмір страхових платежів, що має перерахувати за перший квартал 2002 року залізничний вокзал на рахунок страхової компанії за надання послуг з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті згідно з такими даними:

Вказати, яка періодичність сплати страхових платежів і чому.

Вартість проданих квитків за 1 квартал приміських квитків

960,0 + 900,0 + 880,0 = 2640,0 тис.грн.

Вартість проданих квитків по міжміських

1400,0 + 1450,0 + 1400,0 = 4250,0 тис.грн.

Граничний страховий тариф на міжміських перевезеннях

4250,0 * 2% = 85,0 тис.грн.

Граничний страховий тариф на приміських перевезеннях

2640,0 * 5% = 132,0 тис.грн.

Страховий тариф на міжміських перевезеннях

4250,0 * 1,1% = 46,7 тис.грн

Страховий тариф на приміських перевезеннях

2640,0 * 3,5% = 92,4 тис.грн.

Всього 85,0 + 132,0 + 46,7 + 3,5 = 267,2

Використана література

страхова послуга платіж

Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321 с.

Основи страхової справи. Т.А. Федорова. - М.: БЕК, 2001. - 768 с.

Ротова Т.А. Руденко Л.С. Страхування: Навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 400с.

Страхування: Підручник / Керівник авт. Кол. І наук. ред. С.С. Осадець - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

1. Размещено на www.allbest.ru