Страхова послуга як специфічний товар
Місце та роль страхування у народногосподарському відтворювальному процесі. Загальне поняття про страховий ризик. Розмір збитку у разі руйнування будівель, споруд та іншого майна. Сутність та сучасний стан автотранспортного страхування в Україні.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.10.2012 |
| Размер файла | 20,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат з теми:
Страхова послуга як специфічний товар
Зміст
1. Страхова послуга як специфічний товар та її особливості
2. Страхування майна підприємців від вогню та інших ризиків
3. Сутність і сучасний стан автотранспортного трахування в Україні
Література
1. Страхова послуга як специфічний товар та її особливості
Як свідчить історичний досвід, саме страхування може значною мірою забезпечувати економічні можливості для безперервного відтворювального процесу в народногосподарській діяльності. Економічна природа страхування виявляється у грошовому відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок непередбачуваних або передбачуваних, але невідворотних згубних подій. Тобто страхування створює економічні передумови для нейтралізації або пом'якшення наслідків дії небажаних випадків. Відбувається це на основі визначення (вирахування) розмірів ризику та передачі його від страхувальника до страховика. Страховик робить обґрунтовані розрахунки щодо можливих втрат при настанні означеного ризикового випадку і визначає плату (страхову премію) за відшкодування втрат страхувальнику при настанні страхового випадку (страхової події). Однак страховик бере на страхування не усі й не будь-які ризики. Страхується тільки ймовірний (можливий за певних умов) ризик. Тільки такий ризик може бути об'єктом ринкових відносин. Якщо ж небажаний випадок є невідворотним, то для страховика, звичайно, немає економічного сенсу витрачати кошти на відшкодування наслідків даного економічного явища.
Страховик вбачає свій економічний інтерес у тому, що за певних обставин ризик не реалізується, певна подія не відбудеться, і він отримає сплачену страхувальником премію для власного використання. Економічний інтерес страховика спонукає його до пошуку дієвих механізмів обмеження втрат від можливого настання застрахованого ризику. Цього можна досягти декількома шляхами. По-перше, стимулювати страхувальника провести необхідні превентивні (запобіжні) заходи щодо усунення або обмеження факторів, що породжують ризик. По-друге, страховик прагне розкласти втрати від настання страхового випадку на найширше коло страхувальників, тому страховик проводить активну економічну політику щодо збільшення чисельності страхувальників. Чим більшою є кількість бажаючих застрахуватись від певного ризику, тим реальнішою стає ймовірність, що з кожним окремим страхувальником певна страхова подія не відбудеться, отже, і не виникає потреби для страховика відшкодовувати йому збитки, а сплачена страхувальником страхова премія може бути використана страховиком на свій розсуд. У разі ж настання страхового випадку наявність значної кількості страхувальників і, відповідно, створеного ними значного страхового фонду забезпечить достатні економічні умови для виконання страховиком його обов'язків щодо оперативного відшкодування збитків, що їх зазнав окремий страхувальник.
Економічний інтерес страхувальника виявляється у тому, що він знає про імовірність певного ризику, реалізація якого може призвести до небажаних економічних наслідків. Аби уникнути втрат від ризикових подій чи зменшити їх економічні наслідки страхувальник погоджується (прагне) за певну плату перекласти повністю або частково свій ризик на страховика. Таким чином, страхувальник свідомо погоджується сплатити страховику певну частку своїх коштів заради відшкодування втрат при настанні страхового випадку. Але, якщо страховий ризик не реалізується, страхувальник, згідно умов договору, втрачає повністю чи частково сплачену страховику страхову премію.
Отже, страхувальник власну потребу у відшкодуванні збитків, за умови настання страхового випадку, реалізує через свій економічний інтерес у сплаті певної суми за передачу свого ризику страховику. Таким чином страхувальник економічно зацікавлений сплачувати частину можливих втрат в обмін на право отримати відшкодуванню усього обсягу страхової суми у разі настання страхового випадку. Страхувальник платить за гарантію підтримки у скрутних умовах, за впевненість у стабільному розвитку, за можливість забезпечення безперервності процесу відтворення господарської діяльності.
Тривалий час серед науковців дискутуються проблеми стосовно місця та ролі страхування у народногосподарському відтворювальному процесі, що зобов'язує нас ще раз звернутися до цих науково-практичних проблем з тим, щоб висвітлити сутність даного економічного явища.
Насамперед зазначимо, що деякі науковці зв'язок страхування з виробництвом вбачають в тому, що підприємці передають частину своїх підприємницьких ризиків страховику за певну плату і ці витрати підприємця мають бути економічно, обґрунтовані. Відзначимо, що такий взаємозв'язок між окресленими вище явищами, безумовно, існує і є суттєвим. Однак цей факт ще не свідчить про те, що страхування - явище процесу власне виробництва. Адже факт формування затрат, хоч і є моментом безпосереднього виробництва, однак може бути і в сфері обігу (чисті та додаткові витрати обігу).
На наш погляд, страхування з виробництвом споріднює те, що воно є процесом створення специфічного товару (послуги) - страхового захисту. Але, як відомо, послуги створюються не тільки у виробництві, а і в обміні. Саме цей факт дає підстави К.Н. Пилову стверджувати, що страхування відноситься до сфери обміну, оскільки воно надає саме послуги. Окрім того, відомо, що у міжнародних стосунках угоди по страхуванню відносять до торговельних угод. Так, приміром, якщо страхування та перестрахування (перерозподіл ризику) здійснюється між страховиками різних країн, то вони набирають форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу виступають страхові гарантії. Цю форму зовнішньої торгівлі називають "невидимим" експортом-імпортом.
Але, якщо ми ретельніше розглянемо явище страхування у цьому аспекті, то натрапимо на ті специфічні відмінності, які не дають достатньо підстав для віднесення страхування до сфери обміну. Адже там, де має місце обмін благ та обіг цінностей, обов'язковою умовою є еквівалентність. Той, хто платить гроші, отримує товар (послугу), еквівалентну за своєю цінністю сплаченій грошовій сумі. Це означає, що обмін благами передбачає безумовне отримання блага за певну грошову суму. Таким чином, страхування (окрім нагромаджувальних його форм) не передбачає еквівалентності, тобто повернення кожному страхувальнику тих втрат, яких він зазнав, сплативши страхову премію страховику. Ті, хто має потребу у страховому захисті, готові платити за цю послугу, знаючи, що вони, можливо, і не скористуються нею, адже страхування за самою своєю економічною природою ґрунтується на солідарній відповідальності страхувальників за збитки, котрі поніс потерпілий, і саме тому страхувальники, які уникли страхових подій, не претендують на повернення їм їх так званих мертвих затрат. Інакше кажучи, заплативши за страховий захист, той, хто не попав у страхову ситуацію, не отримує відшкодування своїх витрат на страхування можливих збитків (втрат).
Полемізуючи стосовно визначення місця категорії "страхування" в системі економічних відносин, С.Е. Саркісов з цього випадку відзначає: "Більше розповсюдженим є включення страхування у споживання на тій підставі, що воно є процесом руйнації благ. Руйнація матеріальних благ може бути доцільною або без задоволення тієї чи іншої потреби, тому для зменшення марного знищення благ організується охоронна діяльність. У цьому зв'язку страхування розглядається разом із споживанням".
Аналізуючи дане положення, вважаємо доцільним звернути увагу на такі моменти. По-перше, далеко не всі види страхування забезпечують саме охоронну діяльність, спрямовану на зменшення обсягу знищення благ, зокрема це не стосується страхування пенсії, довічного страхування і т.ін. По-друге, споживання потерпілим відшкодованої страхової суми на відновлення, приміром, втраченого майна, не означає його примноження. Воно тільки означає, що відбулося розпорошення (розміщення) збитків серед широкого загалу страхувальників, які дещо обмежили своє споживання і тим самим сприяли відшкодуванню збитків потерпілому, фактично врятували його від загибелі чи банкрутства. По-третє, не дивлячись на те, що страхування покликане виконувати як упереджувальну (превентивну), так і репресивну (спрямовану на усунення наслідків страхового випадку) функції, збереження як головної функції компенсації збитків свідчить про те, що ця галузь економіки, як і будь-яка інша, не здатна запобігти втратам, пов'язаним із пошкодженням чи знищенням благ. А будь-яка загибель майна чи його руйнація не можуть не вплинути на величину доходу. Отже, щоб втрати для постраждалих від реалізованих страхових подій були менші, їх розподіляють серед багатьох. Отож, звідки б не розпочинати розглядати явище страхування., повертаємось до того, що місце його - у системі розподільчих відносин (розподілу та перерозподілу).
Ведуться дискусії і серед тих економістів, що досліджують проблеми страхування з точки зору взаємозв'язку категорії "страхування" з категорією "фінанси". Так, Л.І. Рейтман, аргументуючи свою позицію щодо страхування, як категорії фінансів, відзначає: "Термін "страхування", що виражає перерозподільні відносини з приводу відшкодування збитків, слід відрізняти від інших смислових значень цього слова. Перерозподільні відносини, притаманні страхуванню, пов'язані, з одного боку, з формуванням фіксованих страхових платежів, а з
Визначають здебільше три функції страхування.
Перша функція властива формуванню страхового фонду, який створюється для відшкодування втрат, що виникають внаслідок реалізації певних страхових випадків.
Формування страхового фонду, як ми вже говорили, створює економічні передумови для розкладання (розміщення) ризику між усіма учасниками страхових правовідносин і гарантує, таким чином, можливість стабільного господарювання, зумовлює безперервність відтворювального процесу господарської діяльності для кожного страхувальника. Окрім цього, акумуляція коштів у страховому фонді надає можливість використати їх для інвестиційної діяльності, що зміцнює економічні гарантії страхового захисту страхувальників. Відмінність страхового фонду від тих фондів, котрі формуються та використовуються у банківському секторі ринкової економіки, полягає у тому, що страхові фонди повинні бути високоліквідними, надійними і достатніми для виконання обов'язків страховика у будь-який момент. Отже, страхові фонди за самою своєю суттю містять не стільки потенціал прибутковості, скільки спрямовані на відшкодування втрат страхувальників за допомогою ресурсу нагромадження страховиків.
Друга функція страхування спрямована на безпосереднє грошове відшкодування збитків, яких зазнали страхувальники. Саме через цю функцію найповніше реалізується об'єктивна потреба у страховому захисті.
Особливість дії другої функції полягає у відшкодуванні збитків учасникам формування страхового фонду (цим страхування, як економічна категорія, відрізняється від категорії фінансів - де ресурси використовуються без урахування суб'єктів їх формування). Обсяг страхового відшкодування та порядок отримання коштів визначаються умовами договору, що укладається безпосередньо між страхувальником та страховиком.
Третя функція страхування зумовлюється специфікою економічних відносин, що виникають між страхувальником і страховиком. Оскільки страховик бере на себе ризик і зобов'язується відшкодувати збитки при його настанні, то він (страховик) економічно зацікавлений створити умови для обмеження ризику, намагається зменшити втрати від страхового випадку. Щоб досягти цього, страховик обумовлює дії страхувальника відносно недопущення збільшення ступеня ризику і намагається сам створити умови для упередження втрат страхувальника. Страховик стимулює страхувальника (через рівень тарифів на страхові послуги або через рівень (розмір) відшкодування збитків) створювати умови щодо запобігання можливостей виникнення та розповсюдження нещасних випадків, вразливих для життя та здоров'я страхувальників (дотримання правил техніки безпеки, протипожежних заходів, локалізація розповсюдження інфекції і т.ін.), а також подій, які зачіпають майнові інтереси страхувальників, пов'язані із виникненням пожежі, вибуху.
Тут варто враховувати і такий момент. Якби не існувало ризику понести певні втрати або зазнати певної шкоди, то не було б (не виникало) інтересу у страховому захисті, а отже, не склалося передумов для укладання страхових правовідносин. Для того, щоб страхові правовідносини стали реальними, необхідно щоб ризик був страховим.
В економічній літературі страховим ризиком визнається певна подія, у разі настання якої відбувається страхування, і яка має ознаки імовірності та випадковості настання. Це означає, що страхуванню підлягає лише той ризик, за яким можна оцінити імовірність страхового випадку, визначити розміри збитків від його реалізації, вирахувати ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування. Таким чином, страхувальник страхує свій майновий інтерес від вірогідного ризику, який може бути реалізованим може і не реалізуватись. Реалізується ризик, що підлягає страхуванню, завжди через певний страховий випадок.
Носій страхового інтересу (страхувальник) передає свій ризик іншій особі (страховику). Ця передача здійснюється тільки до настання страхового випадку і засвідчується договором, підписаним обома сторонами. Страховий договір - це обопільна угода страховика та страхувальника, за якої страховик зобов'язується за умови настання страхового випадку (події) здійснювати страхову виплату страхувальнику або іншій особі, на користь якої підписаний договір, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові внески у визначені строки і у встановлених розмірах.
Страхове відшкодування згідно зі ст.. 10 Закону України “Про страхування” не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник, а відтак принести страхувальникові прибуток. За цим принципом матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку. Відхилення, як правило, бувають у бік зниження рівня відшкодування.
Важливим елементом страхових правовідносин є страховий внесок. Це сума, яку сплачує страхувальник страховику за прийняте ним зобов'язання відшкодувати матеріальні збитки, спричинені майну, або виплатити страхову суму чи страхове забезпечення при настанні певних подій у житті застрахованого. Про важливість даного елементу страхових правовідносин свідчить той факт, що договір страхування, як правило, вступає в силу лише після здійснення страхувальником першого страхового внеску. Юридичним документом, що засвідчує факт існування страхового договору, є страхове свідоцтво - (страховий поліс) документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором (добровільне) або підтверджує умови обов'язкового страхування згідно з чинним законодавством (без укладення договору). Якщо впродовж дії страхового договору мала місце страхова подія (випадок), то наступає відповідальність страховика.
Отже, аналіз страхових правовідносин вимагає висвітлення поняття страхової відповідальності. Страхова відповідальність - це зобов'язання страховика відшкодувати збитки або сплачувати страхову суму за передбаченої умовами страхування сукупності випадків або окремого випадку. При цьому страхове відшкодування розглядається як сума, яку має виплатити страховик страхувальнику за майновим страхуванням та страхуванням відповідальності за умови реалізації страхових випадків. Страхова сума повинна забезпечувати. Покриття збитків, що зазнав страхувальник.
Страхова сума - це сума грошових засобів, на яку, згідно з договором про страхування, застраховане майно, життя чи здоров'я; сума, яка сплачується страхувальнику (застрахованому) незалежно від того чи має місце збиток у разі настання страхового випадку (страхування на дожиття, до вступу до шлюбу і т.п.).
Отже, реалізація страхових правовідносин передбачає складну систему економічних стосунків між різними суб'єктами ринку, обумовлює необхідність пізнання багатьох економічних категорій, їх наукову систематизацію та класифікацію.
2. Страхування майна підприємців від вогню та інших ризиків
Завданнями страхування від нещасного випадку є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці; відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади. Фонд соціального страхування від нещасних випадків знаходиться у місті Києві.
Найважливіша функція управління виробництвом - створення умов для успішної діяльності підприємства. Тому до основних принципів i цілей менеджменту належить вдале подолання ризикових ситуацій, яке забезпечує в перспективі максимальну фінансову стійкість. Саме на це спрямовано страхування підприємницьких ризиків, зокрема страхування майна. Слід зазначити, що в усіх розвинутих країнах для підприємців нормою є страхування найбільш небезпечних ризиків, пов'язаних з виробничою діяльністю, з метою запобігання шкоді від настання різних негативних подій. Це, в свою чергу, сприяє відновленню виробничого процесу шляхом відшкодування спричинених збитків.
Майнове страхування - це галузь страхування, в якій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням i розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком i страхувальником.
Згідно зі ст. 10 Закону України від 27.03.91 р. № 887-ХІІ «Про підприємства в Україні» майном підприємства є основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Тобто під терміном «майно» слід розуміти будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності.
Відповідно до Закону України від 04.10.2001 р. № 2745-III «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 2745-III) та Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва i Мінфіну України від 16.07.2001 р. № 98/343 та зареєстрованих у Мін'юсті України 03.08.2001 р. за № 663/5854, страхування майна є добровільним видом страхування.
Прогресивний характер розвитку страхового ринку створює об'єктивні умови для активного удосконалення цього перспективного виду страхування.
Існує багато видів страхування майна підприємств, традиційними з яких є:
* страхування майна юридичних осіб (на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки);
* страхування майна застави (особливо в банківських операціях);
* страхування предмета іпотеки;
* страхування електронних пристроїв;
* страхування будівельно-монтажних ризиків;
* страхування товарів на складах;
* страхування експонатів виставок тощо.
Серед основних проблем, що виникають при страхуванні майна підприємств від вогню та інших небезпек, особливе значення має проблема оцінки майна. Це відбувається через постійне зростання цін на рухоме та нерухоме майно.
Статтею 9 Закону № 2745-III визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами i тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Повністю нейтралізувати вплив зростання цін на страхову оцінку майна неможливо, але є можливість зменшити його наслідки. Ефективним, але складним шляхом вирішення цієї проблеми є страхування з умовою відшкодування витрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості майна на день його пошкодження (загибелі). У цьому разі можливе використання умов укладання договору на річний термін з періодичним коригуванням страхових платежів. Застосування таких договорів означає, що i страховик, i страхувальник беруть на себе ризик переплати або недоплати залежно від кількості страхових випадків.
Якщо ж майно застраховане у кількох страховиків i загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування (ст. 9 Закону № 2745-III).
Слід підкреслити, що для оцінювання основних фондів застосовується їх повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу:
товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так i придбані підприємством оцінюються за розміром фактичної собівартості або за цінами, що діяли на день укладання договору з вирахуванням зносу;
об'єкти в стадії незавершеного будівництва - за розміром матеріальних i трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку;
продукція в процесі виробництва або обробки - за вартістю витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів i вкладеної праці;
експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат - за вартістю, визначеною за пред'явленими страхувальником документами, або згідно з експертною оцінкою.
Значний вплив на величину зібраних страхових премій при страхуванні майна підприємств має тарифна політика конкретної страхової компанії. Найвищі тарифи застосовуються для обладнання, ступінь ризику ушкодження якого є найвищим: електронне обладнання та побутова техніка. Найнижчі тарифи використовуються при страхуванні будівель та приміщень, оскільки ймовірність ушкодження їх вогнем є найнижчою.
Отже, чинним законодавством установлено, що державне або комунальне майно може надаватися в оренду тільки за умови обов'язкового укладання орендарем договору страхування від ризику випадкової загибелі або пошкодження такого майна.
Тому можна стверджувати, що витрати платника податку - орендаря, понесені ним у вигляді страхових внесків за договором страхування державного або комунального майна, наданого йому в оренду в установленому порядку для використання у власній господарській діяльності, включаються до складу його валових витрат.
Слід звернути увагу на питання щодо дати збільшення підприємством-страхувальником валових витрат на суму страхових платежів.
Згідно з пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат підприємства-страхувальника включаються будь-які витрати зі страхування ризиків, зазначених у цьому підпункті. Тобто датою збільшення валових витрат підприємства-страхувальника на суму страхових платежів (будь-то майнове або інший вид страхування) вважається податковий період, в якому витрати у вигляді сум страхових платежів були здійснені підприємством.
На практиці постає запитання: чи можна, посилаючись на вищезазначену норму Закону № 334/94-ВР, відносити до валових витрат підприємства суми витрат зі страхування будівель профілакторію, медсанчастини, спорткомплексу, дитячого садка, бази відпочинку тощо?
Зауважимо, що вищезазначені основні фонди підпадають під визначення капітальних активів групи 1 основних фондів, що не використовуються в господарській діяльності, тобто згідно з пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР є невиробничими фондами. Як наслідок, віднесення таких витрат зі страхування будівель інфраструктури до складу валових витрат підприємства-страхувальника вважається неправомірним.
Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до загибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п'яти - десяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, зазначивши в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також розмір матеріального збитку.
Розмір збитку у разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на основі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, а у разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо - на основі вартості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми.
До суми збитку входять також втрати внаслідок вжитих заходів, необхідних для рятування майна, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку.
У разі виникнення суперечок між сторонами щодо причин та розміру збитків кожна зі сторін має право вимагати проведення експертизи. Експертиза проводиться за рахунок сторони, що вимагала її проведення.
У кінці такого акта проставляється загальна сума матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу.
Після всіх розрахунків матеріального збитку страховик складає розрахунок розміру страхового відшкодування, який є додатком до страхового акта.
3. Сутність і сучасний стан автотранспортного страхування в Україні
страхування ризик автотранспортний майно
Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні є обов'язковим. Це найпоширеніший вид страхування і за кордоном. Для України таке страхування - справа нова. Регламентується цей вид страхування в Україні Положенням про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. №1175.
Дія Положення поширюється на нерезидентів та резидентів - власників транспортних засобів (автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на базі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски), котрі експлуатують на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями із страхування даного виду відповідальності, з котрими Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положення вводитиметься у дію поетапно.
Суб'єкти обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів:
- страховики (страхові компанії);
- моторне (транспортне) страхове бюро;
- страхувальники (власники транспортних засобів);
- юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Моторне (транспортне) страхове бюро - юридична особа, створена згідно з чинним законодавством на основі свого Статуту, погодженого з Укрстрахнаглядом та затвердженого у встановленому законодавством порядку. Його дія регламентується Положенням про Моторне (транспортне) страхове бюро, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175.
Бюро було створене з метою забезпечення платоспроможності страховиків (які отримали право здійснювати обов'язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів) та здатності їх виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками.
Страховики (страхові організації) можуть входити до Моторного бюро на правах повних або асоційованих членів.
Здійснювати обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів мають право тільки повні його члени.
Завданнями транспортного бюро є:
а) укладання та погодження з Укрстрахнаглядом угод з уповноваженими організаціями інших держав (що здійснюють даний вид страхування) про:
- взаємно визнання договорів такого страхування;
- взаємно врегулювання питань з відшкодування збитків;
- забезпечення виплат страхового відшкодування третім особам, якщо настання страхового випадку спричинене власником транспортного засобу, застрахованим на території зазначеної держави, або власником транспортного засобу, застрахованим в Україні відповідно до зазначених угод;
б) управління централізованими страховими резервними фондами;
в) співробітництво в галузі страхування цивільної відповідальності з відповідними організаціями інших країн;
г) збір необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільної відповідальності та підготовка рішень і пропозицій щодо вдосконалення законодавчої та нормативної бази з даного виду страхування в Україні;
д) розробка форм страхових полісів та договорів;
е) затвердження тарифів;
є) виплата компенсацій страхового відшкодування.
З метою забезпечення виконання членами Моторного бюро своїх зобов'язань перед страхувальником і третіми особами при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди:
- фонд страхових гарантій;
- фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.
Об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП, а саме: здоров'ю або життю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб.
Відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу за умови, що встановлено причинний зв'язок між рухом транспортного засобу та заподіяною ним шкодою.
Література
1. Л.М. Горбач. Страхова справа. Навч. посібник - 2-ге видання, випр. І доп.: К. - Кондор. - 2003.
2. Огієнко В.І. Страхування: Вчора, сьогодні і завжди // Вісник Національного Банку України. - №6. -1996. - С. 72.
3. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 18.01.2001 № 2240.
4. Повітряний кодекс України 4.05. 1993 р.
5. Мороз А.Н. "Основы банковского дела". Киев 1994 г.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Економічний зміст та місце автотранспортного страхування, класифікація його видів та форм. Характеристика структурних складових ринку автотранспортного страхування, аналіз головних показників. Перспективи розвитку страхування автотранспорту в Україні.
дипломная работа [2,6 M], добавлен 18.01.2014Специфіка, механізм, види, об'єкти та форми страхування в сільському господарстві. Страхування продукції рослинництва, сільськогосподарських тварин, будівель, споруд та іншого майна в сільському господарстві. Проблеми сільськогосподарського страхування.
курсовая работа [70,5 K], добавлен 06.03.2010Сутність, принципи і роль страхування. Страхові ризики і їх оцінка. Страхова послуга як продукт страхового ринку. Особисте, майнове страхування. Доходи, витрати і прибуток страховика. Фінансова надійність страхової компанії. Страхова відповідальність.
курс лекций [316,9 K], добавлен 12.12.2010Теоретичні аспекти страхування будівель та споруд, тварин, та особистого майна громадян. Аналіз умов виконання відповідальності страховика зі страхування будівель, яка полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку.
реферат [36,6 K], добавлен 11.05.2010Загальна характеристика страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та (або) крадіжки. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств. Порядок здійснення та основні положення страхування технічних ризиків в Україні та закордоном.
реферат [47,2 K], добавлен 11.05.2010Сутність і види морського страхування, джерела морського страхового права. Види збитків та відповідальність перед третіми особами, обсяг покриття. Умови страхування морських суден. Сучасний стан і перспективи розвитку морського страхування в Україні.
контрольная работа [27,3 K], добавлен 21.10.2011Страхування майна, страхування відповідальності та індивідуальне страхування. Договір страхування. Об'єкти страхування підприємницьких ризиків. Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах. Принципи обов'язкового і добровільного страхування.
реферат [18,9 K], добавлен 22.01.2009Специфічні ознаки страхування. Майнове страхування як галузь, у якій об’єктом страхових відносин виступають майно в різних видах і майнові інтереси. Особливості страхування у різних галузях діяльності, поділ збитку між ділянками страхування майна.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 24.03.2011Ознайомлення із економічною сутністю, метою, умовами розвитку і функціонуванням страхового ринку. Характеристика особливостей майнового, особового, соціального, медичного страхування в Україні. Визначення об'єктів страхування ризиків та відповідальності.
реферат [43,1 K], добавлен 23.09.2010Розрахунок відносних показників рівня функціонування ринку страхування автотранспортних засобів в Україні. Розгляд досвіду закордонних країн у страховій галузі наземного транспорту. Проведення обов’язкової особистої франшизи від нещасних випадків.
статья [48,5 K], добавлен 06.09.2017
