Размещено на http://www.allbest.ru/

• Основні види соціального страхування і соціального забезпечення
• Названі організаційно-правові форми соціального забезпечення доповнюють одна одну і складають систему соціального захисту населення.

Соціальне забезпечення виражається у вигляді певних грошових сум або матеріальних і побутово-культурних благ та послуг, що надаються окремим категоріям громадян. Перелік видів забезпечення визначено Конституцією України. Грошові суми виплачуються, як правило, у вигляді пенсій та допомог.

Пенсії -- це щомісячні виплати громадянам із спеціальних фондів у випадках старості, інвалідності, вислуги років, втрати годувальника. Їх характерними ознаками є: виплати в старості та при непрацездатності, коли особа звільняється від обов'язку працювати або не може працювати за станом здоров'я; виплачуються зі спеціальних фондів; розмір залежить в основному від минулого заробітку.

Допомоги -- це всі інші (крім пенсій) грошові виплати громадянам у випадках, передбачених законом. Окремі види допомог відрізняються між собою їх безпосередньою метою та рядом юридичних ознак. Допомоги можна класифікувати за періодичністю виплат (одноразові та регулярні), за їх метою (в разі тимчасової непрацездатності, при народженні дитини і т. д.).

Третім видом соціального забезпечення є соціальні послуги та пільги побутового характеру, до яких законодавство відносить оплату житлово-комунальних послуг, проїзд на транспорті, санаторно-курортне, медичне обслуговування і лікування, професійну реабілітацію інвалідів, допомогу сім'ям з дітьми, соціальні послуги ветеранам війни, військової служби, "чорнобильцям".

Усі ці види соціального забезпечення мають спільну мету -- соціальний захист громадян у передбачених законом випадках.

Право соціального забезпечення має свою систему, під якою слід розуміти науково обґрунтований, об'єктивно існуючий зв'язок інститутів і норм, що складають самостійну галузь права. Визначення системи сучасного права соціального забезпечення України ускладнюється тим, що у жодному законодавчому акті вона не встановлена. Єдиний акт, де передбачено основні її структурні частини, -- це Концепція соціального забезпечення населення України (1993 р.), яка окреслює загальну будову галузі у напрямі її реформи. Однак Концепція не має юридичної сили закону.

Система може бути виявлена і встановлена за різними критеріями: функціональним, інституціональним, суб'єктним та ін. В основі класифікації норм права соціального забезпечення лежить їх поділ на норми Загальної й Особливої частин. До Загальної частини галузі права соціального забезпечення належать норми, що характеризують предмет, метод, завдання галузі: ст. 46 і 92 Конституції України, ст. 1, 3, 5, 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91, ст. 1, 2, 3, 4, 5 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14.01.98.

До Особливої частини права соціального забезпечення належать усі інші норми, що детально регламентують умови і порядок надання громадянам різних видів соціального забезпечення, їх розміри. Система Особливої частини досить складна. Вона має у своїй структурі не тільки правові інститути, а й підгалузі. Такими підгалузями є право загальнообов'язкового соціального страхування і право державної соціальної допомоги. Кожна з цих структурних частин має свою загальну частину, власні принципи. В той же час вони перебувають у зоні дії загальних положень цілої галузі права соціального забезпечення.

Системність у праві соціального забезпечення як об'єктивна вимога до правового механізму має відображатися у системі законодавства.

Правовідносини у сфері соціального забезпечення -- це врегульовані нормами права фактичні відносини з приводу надання грошових виплат, послуг, пільг, які виникають між державними органами і фізичними особами, що мають на них право.

Залежно від того, результатом реалізації якої норми є правовідносини, їх можна поділити на матеріальні, процедурні і процесуальні.

Матеріальні правовідносини -- це правовідносини стосовно надання грошових виплат або послуг побутового характеру, які безпосередньо пов'язані з певними коштами (обслуговування вдома, протезування та ін.). Найбільш традиційною залишається класифікація матеріальних правовідносин по видах забезпечення: пенсійні, з приводу допомог та компенсаційних виплат, із соціального обслуговування.

Передують реалізації матеріальних правовідносин або виникають разом з ними процедурні правовідносини по встановленню юридичних фактів (наприклад, тривалості трудового стажу, групи та причини інвалідності) та винесенню рішень про призначення або про відмову у наданні конкретних видів соціального забезпечення. Юридичним фактом, що породжує процедурні правовідносини, є звернення зацікавленої особи або її представника з проханням підтвердити конкретний факт. При цьому громадянин має не тільки право вимагати від компетентних державних органів розгляду свого прохання, але й несе обов'язок по наданню необхідних доказів. Такі правовідносини є обов'язковими, оскільки без них неможливо надати особі відповідний вид соціального забезпечення.

При незгоді з рішенням відповідного компетентного державного органу громадянин має право звернутися за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку. У зв'язку з розглядом спору виникають процесуальні правовідносини. Процес розгляду спору охоплює не всі, а лише спірні обставини.

Суб'єкти правовідносин із соціального забезпечення -- фізична особа та державний орган, які є носіями суб'єктивних прав та обов'язків.

Серед фізичних осіб як суб'єктів правовідносин із соціального забезпечення насамперед слід назвати громадян України. Крім них, суб'єктами даних правовідносин можуть бути іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні.

Існує також одне правовідношення, в якому суб'єктом виступає сім'я, а не фізична особа. Це пенсійне правовідношення у разі втрати годувальника.

Щоб бути учасником правовідносин із соціального забезпечення громадянин повинен мати правосуб'єктність, зміст якої становить два структурних елементи -- правоздатність і дієздатність.

Суб'єктом пенсійних правовідносин за певних умов може бути будь-який громадянин. Щоб стати пенсіонером, особа повинна мати пенсійну правоздатність. Під нею розуміється здатність громадянина здобувати суб'єктивне право на пенсію і володіти ним, вступати в конкретні пенсійні правовідносини. Момент виникнення пенсійної правоздатності залежить від виду конкретних правовідносин: у пенсійних правовідносинах за віком -- в 60, 55 років; у пенсійних правовідносинах з інвалідності -- з початку суспільно корисної діяльності.

Пенсійна правоздатність, як правило, супроводжується дієздатністю -- здатністю реалізовувати права і виконувати обов'язки. Питання про дієздатність суб'єктів пенсійного правовідношення треба погоджувати з видом пенсії.

Іншим суб'єктом пенсійних правовідносин є відповідний державний орган. Як правило, таким органом є районне (міське) управління соціального захисту, функції, права та обов'язки якого визначені відповідним положенням. Управління завжди виступає як орган виконавчої влади, що діє в рамках функцій, покладених на нього державою.

Під об'єктом матеріальних правовідносин із соціального забезпечення розуміють конкретне благо, щодо якого вони виникають, тобто конкретний вид соціального забезпечення: об'єктом пенсійних правовідносин є пенсія; об'єктом правовідносин з приводу надання допомог -- відповідна допомога. У процедурних правовідносинах об'єктом виступають дії -- рішення державних органів про призначення конкретного виду соціального забезпечення, без яких неможлива реалізація матеріальних правовідносин. У процесуальних правовідносинах по розгляду спорів -- рішення по суті спору.

Об'єкти правовідносин не слід плутати зі змістом правовідносин. Змістом матеріального правовідношення із соціального забезпечення є суб'єктивне право громадянина на конкретний вид соціального забезпечення в установленому законом розмірі і визначені законом строки та обов'язок державного органу прийняти рішення про його надання або про відмову в його наданні. Змістом процедурного правовідношення є суб'єктивне право громадянина на встановлення юридичних фактів, необхідних для виникнення права на конкретний вид соціального забезпечення, і відповідний обов'язок державного органу здійснити перевірку і винести акт-рішення про задоволення суб'єктивного права громадянина або про відмову в цьому. Змістом процесуальних правовідносин виступає суб'єктивне право на поновлення порушеного права і відповідний обов'язок державного органу розглянути сутність спору і прийняти рішення.

Джерела права соціального забезпечення розрізняються за своєю юридичною чинністю залежно від положення нормотворчого органу в механізмі держави. Але один і той же орган державної влади може приймати різні нормативні акти. Тому краще проводити класифікацію актів за правовими особливостями. За цією ознакою всі нормативні акти поділяються на закони та підзаконні акти.

Склад витрат на соціальне страхування.

Соціальне страхування - це система прав та обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття в незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел.

Для цілей соціального страхування громадян України КМУ і Рада Федерації незалежних профспілок України створили фонд соціального страхування. За рахунок коштів Фонду здійснюється витрати на такі цілі:

Виплата допомоги при тимчасовій непрацездатності, по пологам та вагітності, при народженні дитини.

Організація санаторно-курортного лікування і відпочинку громадян, їх дітей, ветеранів та інвалідів.

Фінансування витрат, зв'язаних з забезпеченням зайнятості населення. Види соціального страхування.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види послуг:

1) пенсійне страхування:

· пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання(в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

· Пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

· Медичні профілактично-реабілітаційні доходи;

· Допомога на поховання пенсіонерів.

2) медичне страхування:

· діагностика та амбулаторне лікування;

· стаціонарне лікування;

· надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

профілактичні та освітні заходи;

· забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

· допомога по вагітності та пологах;

· допомога при народженні дитини та по догляду за нею;

· допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

· забезпечення оздоровчих заходів.

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: пенсія соціальний пільга страхування

· профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

· відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

· допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

· відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженим здоров'я, пов'язаних з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

· пенсія у зв'язку із втратою годувальника,, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

· допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

4) страхування від безробіття:

· допомога від безробіття;

· відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

· матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

· дотація роботодавцю для створення робочих місць;

· допомога на поховання безробітного.

У разі прийняття законів з нових видів загальнообов'язкового державного соціального страхування або внесення змін до законів України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування одночасно вносяться зміни до цих Основ.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Фонд соціального страхування є найбільшим за обсягами коштів та напрямками фінансування видатків.

Основними джерелами фонду є:

- збір на обов'язкове соціальне страхування (крім збору на обов'язкове соцстрахування у разі безробіття);

- надходження за путівки на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

- добровільні внески підприємств, організацій, установ і фізичних осіб, інші надходження.

Кошти Фонду соціального страхування використовуються на:

- виплату застрахованим допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологах, при народженні дитини, а також на поховання;

- фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення працюючих та членів їх сімей;

- фінансування (дотація) дитячих оздоровчих таборів, студентських оздоровчо-спортивних таборів і позашкільне обслуговування, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв, що перебувають у віданні професійних спілок;

- створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання послуг працюючим особам;

- покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням обов'язкового державного соціального страхування.

- Витрати на забезпечення поточної діяльності Фонду і утримання органів управління.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Джерелами формування коштів загальнообов'зкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є:

1) страхові внески страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються в законодавчому порядку;

2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соцстрахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, пені, штрафів та ін. фінансових санкцій.

Застосованих до страхувальників та посадових осіб;

3) благодійні внески;

4) асигнування із ДБУ;

5) інші надходження згідно законодавства.

Кошти спрямовуються на:

1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;

2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, щорічно за поданням КМУ встановлюється ВРУ:

А) для роботодавців - до суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком;

Б) для найманих працівників - до суми оплати праці які включають основну та додаткову ЗП

Фонд соціального страхування на випадок безробіття не включається до ДБУ, діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соцстрахування, ЗУ "Про зайнятість населення"

Видами соцзабезпечення є:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації, безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Види соціальних послуг:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтації;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у т.ч. шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць;

інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Використана література

1. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во "Знання", КОО,2002.-203с.

3. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.-238с.

4. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко - К.: Міжнародна агенція "Bee Zonc", 2003-320с.

5. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.

6. Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.

Размещено на Allbest.ru