Зарубіжний досвід соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжний досвід соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Вступ

страхування непрацездатність соціальний збиток

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII-XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття.

Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків - це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

Зарубіжний досвід соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.

Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України "Про страхування" чітко визначає види та поняття добровільного і обов'язкового страхування.

За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:

* індивідуальне - у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;

* колективне - коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Удосконалення індивідуального та колективного страхування відбувається насамперед за рахунок розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат.

Відповідно до Закону України "Про страхування" страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму.
Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов'язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства.

Досвід Російської Федерації, яка перейшла з 1.01.2001 року на єдиний соціальний податок (ст. 241 Податкового кодексу Російської Федерації) [7, с. 33], показує, що він не тільки не вирішив існуючих соціальних проблем, а навпаки загострив їх у зв'язку із зменшенням надходжень до фондів. Оскільки внески на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до єдиного соціального податку не включені, а внески до державного фонду зайнятості ліквідовано, то, по суті, єдиного соціального податку не існує. Слід також зазначити, що єдиний соціальний податок виключає участь у страхуванні застрахованих осіб -- найманих працівників.

Система соціального страхування Німеччини включає п'ять складових, зокрема надання такої послуги, як догляд за особами, що цього потребують.

Стосовно внесків, які мають сплачуватися до різних видів соціального страхування. Половина сплачується роботодавцями, а половина - працівниками, за винятком страхування від нещасного випадку, до якого внески сплачуються лише роботодавцями, і за цим видом страхування це є нормою для всіх країн ЄС. Внесок до системи страхування від нещасного випадку у розмірі 1,3% від фонду заробітної плати є середнім показником, оскільки тариф для різних підприємств залежить від категорії ризику, який визначається відповідно до наявних чітких принципів.

Система соціального страхування від нещасного випадку на виробництві реалізується спеціалізованими державними установами, сформованими за регіональними чи галузевими критеріями. Так, наприклад, існує близько 200 фондів медичного страхування та близько 90 фондів страхування від нещасного випадку на виробництві.

Також слід зауважити, що система медичного страхування від тимчасової непрацездатності забезпечує як виплати в разі тимчасової непрацездатності, так і будь-яку медичну допомогу. Що стосується страхування від нещасного випадку, воно надає повний спектр послуг стосовно відшкодування усіх видів заподіяної шкоди. Отже, як правило, немає потреби у залученні інших видів соціального страхування, за винятком страхування від безробіття.

Звичайно, вам цікаво ознайомитися з інформацією щодо категорій застрахованих осіб. Загалом можна сказати, що всі працівники є застрахованими за всіма видами соціального страхування. Коло осіб, застрахованих у системі страхування від нещасного випадку, є досить широким. Повний список включає близько 20 груп.

Українська система відповідає нормам ЄС. Для порівняння нагадаємо про системи, що є в окремих державах Євросоюзу.

У Нідерландах немає спеціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Потерпілі отримують компенсацію за загальною системою соціального страхування, незалежно від того, чи пов'язаний цей випадок або захворювання з умовами праці.

У Великобританії законодавство про відшкодування внаслідок нещасних випадків не є частиною системи страхування; воно відноситься до системи соціального забезпечення та фінансується за рахунок податків. Крім того, існує приватне страхування відповідальності роботодавця щодо своїх працівників, яке застосовується лише в разі провини роботодавця.

В Іспанії обов'язкове страхування також є частиною державної правової системи, однак управління ним часто доручається приватним страховим товариствам, які вважаються безприбутковими і, як правило, є асоціаціями роботодавців. Ці асоціації об'єднують різні галузі, формуються за регіональним чи національним принципом, і роботодавець сам може вибирати страхове товариство відповідно до його конкурентоспроможності (тарифів та обсягу послуг).

В Австрії існує обов'язкове державне страхування, і лише один фонд відповідає за таку систему. Така сама система діє і в Італії.

У Франції спеціальне страхування належить до юрисдикції управлінь державних фондів страхування від тимчасової непрацездатності, що мають свої власні бюджетні структури.

У Бельгії страхування від нещасних випадків забезпечується приватними страховими товариствами, а страхування від професійних захворювань здійснюється установами державного страхування.

У цьому контексті - кілька слів про те, який вид страхування, приватне чи державне соціальне, має більше переваг? Нам відомо, що це питання раніше вже порушувалося в Україні.

Враховуючи наявний досвід, ми дійшли висновку, що у світовій практиці перевага надається системі державного соціального страхування. Навіть у деяких країнах, що "приватизували" свої системи кілька років тому, нині триває зворотний процес: повернення до державної системи страхування. Якщо підсумувати коротко, приватна система страхування є дорожчою.

Щодо страхових виплат. За винятком виплат у разі тимчасової непрацездатності, тобто коли людина не в змозі працювати протягом певного періоду, в ЄС загалом, крім однієї чи двох країн, постраждалі внаслідок нещасного випадку чи профзахворювання отримують лише один вид страхової виплати, так звану пенсію через нещасний випадок. Для отримання подібної пенсії необхідно, щоб ступінь втрати працездатності перевищував певний мінімум. У різних країнах встановлено різні показники мінімального ступеню втрати працездатності, що дає право на отримання пенсії, він може бути від 1 до 33% (1/3). У Німеччині цей ступінь становить 20%. Як правило, реальна втрата заробітку не впливає на визначення пенсії через нещасний випадок, принаймні, в Німеччині більшість осіб, що отримують такі пенсії, не страждає від втрати доходу.

Кажучи про цей вид страхової виплати, варто зазначити, що саме тут ми бачимо значну відмінність від українського законодавства. Ним передбачені чотири види страхових виплат: одноразова допомога, щомісячні страхові виплати, пенсія з непрацездатності та відшкодування моральних збитків. Наша рекомендація стосовно скорочення видів страхових виплат не означає, що загальна сума має бути зменшена. Пропозиція є такою: загальна сума компенсації, необхідної, на думку української сторони, має бути сконцентрована в одній виплаті.

Щодо питання, пов'язаного з відшкодуванням моральних збитків системою страхування від нещасних випадків на виробництві, що передбачено українським законодавством. Німецька система страхування від нещасних випадків, як і більшість подібних систем у країнах ЄС, не передбачає таких виплат. Загалом правова ситуація є такою: відшкодування моральних збитків - у площині цивільного права і застосовується, як правило, в разі серйозної провини особи, що завдала шкоду. За цивільним правом, зобов'язання роботодавців перед своїми працівниками щодо відшкодування моральних збитків у разі нещасного випадку в країнах ЄС анулюються. Цей принцип анулювання відповідальності роботодавця базується на тому, що роботодавець є ексклюзивним платником внесків до системи страхування від нещасного випадку, отже, він уже фінансує відшкодування потерпілому, включаючи моральні збитки, на які також поширюється цей принцип. Те саме стосується й колег потерпілого, що є винними. Якщо винною є третя особа, наприклад у випадку дорожньої пригоди, то застрахований вправі подати позов на неї з вимогою відшкодування моральних збитків, за умови, що ці вимоги можуть бути задоволені незалежно від виплат, отриманих від страхування від нещасних випадків.

Якщо говорити про німецьку систему нарахування пенсій постраждалим від нещасних випадків на виробництві чи профзахворювань, слід додати, що вони розраховуються на основі заробітку, отриманого за 12 календарних місяців, що передують місяцю, коли трапився нещасний випадок. Звичайно, існує певний ліміт, який не може бути перевищений, проте є і мінімум. Мінімальною основою для розрахунку є 60% від середньої зарплати працівників, застрахованих у пенсійному страхуванні (мал. 7). Нинішнього року ця сума становила 17 тисяч євро. Максимум для розрахунку може відрізнятися і становити до п'яти мінімумів, оскільки кожний фонд страхування від нещасних випадків має право встановлювати свій максимум. Усі країни ЄС мають подібні положення, які відрізняються лише деталями.

Ця система є дуже простою і схожою на системи, що діють в інших країнах ЄС.

Важливим питанням, що також розглядалося в різних країнах, у тому числі в Україні, є можливість одночасного отримання двох пенсій - за страхуванням від нещасних випадків та пенсійним страхуванням..

У Німеччині, як і в багатьох країнах ЄС, відсутнє положення про скорочення страхових виплат у разі порушення правил безпеки з боку постраждалого. Прийняття рішення щодо ступеня провини постраждалого є досить складним, часто виникають протилежні думки, що призводить до спорів і позовів, яких бажано уникати. Крім того, слід очікувати, що постраждалі будуть зацікавлені у приховуванні справжніх обставин того, що трапилося, чи, принаймні, спробують це зробити. До того ж приховування справжніх причин негативно впливає на профілактичну роботу. Інша річ, коли причиною нещасного випадку є зловживання алкоголем з боку постраждалого. У цьому випадку йому може бути відмовлено у відшкодуванні.

Стосовно питання надання медичної допомоги та реабілітації. Як ми вже згадували раніше, однією з переваг системи страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання у Німеччині є принцип загального охоплення: всі послуги надаються однією страховою установою. Проте в багатьох країнах ЄС ситуація інша. Тут медичні допомога та реабілітація здебільшого забезпечуються загальними системами медичного страхування.

Система, що існує в Німеччині, вважається однією з найефективніших, і це не лише на погляд німецьких експертів. Вона від самого початку гарантує спеціальне лікування у медичних закладах фахівцями, котрі мають відповідну спеціалізацію, тим самим забезпечуючи безперервність процесу реабілітаційних заходів, що, в свою чергу, дає найкращі результати. Основою цього є загальний високий стандарт системи охорони здоров'я в Німеччині, підкріплений також системою страхування від нещасних випадків, яка має власні спеціалізовані медичні заклади.

Наш аналіз містить деякі пропозиції щодо того, як в Україні розпочати формування ефективної системи реабілітації. Звичайно, ухвалювати рішення щодо можливості створення подібної системи має українська сторона. В будь-якому разі, для того, щоб досягти позитивних результатів, необхідно подолати довгий шлях. Німеччина йшла до цього не одне десятиріччя.

Використана література

1. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.

2. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во «Знання», КОО,2002.-203с.

3. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.-238с.

4. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко - К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003-320с.

5. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.

6. Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.

Размещено на Allbest.ru