Особливості соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

План

1. Особливості соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

3. Основні види допомог у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Використана література

1. Особливості соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є невід'ємною частиною процесу суспільного відтворення. В Україні триває пошук оптимальних шляхів організації системи страхування професійних ризиків, у той же час у світі накопичено чималий досвід по впровадженню й підвищенню ефективності даного виду обов'язкового соціального страхування, що дотепер не враховується.

Поточний стан системи страхового захисту працюючого населення зобов'язує продовжувати й розвивати зусилля вчених, органів законодавчої та виконавчої влади, уповноважених державних і громадських організацій по вдосконаленню матеріального забезпечення громадян, які тимчасово або постійно втратили працездатність унаслідок реалізації професійного ризику. Статистичні дані свідчать, що кількість нещасних випадків на виробництві в Україні в декілька разів вище, а страхове забезпечення істотно слабше порівняно з розвинутими країнами. Тому треба проаналізувати чинну систему соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, виявити її відмітні риси, а також відмежувати від цивільно-правового страхування життя і здоров'я громадян і знайти необхідні шляхи реформування соціального страхування. Теоретичний аналіз перелічених проблем спрямований на підвищення ефективності правового регулювання обов'язкового соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності.

Найбільш послідовно теоретичні основи соціального страхування викладено в роботах Н. Вігдорчика, котрий вважав соціальне страхування "особливим інститутом", в який вилилася галузь соціальної політики, присвяченій боротьбі з незабезпеченістю мас. Він визначав соціальне страхування як "сукупність усіх форм і видів страхування, які мають на меті забезпечення широких мас населення на випадок різних соціальних ризиків". Автор розглядав поняття "страхування" як особливу форму організованої взаємодопомоги, а саме таку форму, при якій ризик певного нещастя враховується заздалегідь і заздалегідь же розподіляється між усіма учасниками організації пов'язана із цим ризиком матеріальна важкість. Слід погодитися з Н. Вігдорчиком, який виокремлював основні ознаки соціального страхування: перша -- попереднє врахування ризику; друга -- колективна відповідальність за індивідуальний ризик.

Об'єктом соціального страхування, як визначав Н. Вігдорчик, є "ризик втрати заробітку". Автор називав його "істотною ознакою" страхування як "соціального". Другою істотною ознакою соціального страхування, на його думку, є поняття суб'єкта соціального страхування, під яким він розумів працюючі класи -- всіх тих, "хто головним чином страждає в сучасному суспільстві від незабезпеченості існування".

У літературі зустрічаються різні визначення соціального страхування в його сучасному розумінні. У своїй розмаїтості вони взаємодоповнюють один одного, але можна простежити обов'язково повторювані відмінні ознаки, згідно з якими соціальне страхування -- це:

-- відносини, пов'язані із соціальним забезпеченням громадян шляхом створення страхових фондів за рахунок обов'язкових внесків роботодавців і працівників і витратою коштів цих фондів на виплати пенсій і допомог, обумовлених соціальними ризиками;

-- система: а) правових, економічних і організаційних заходів щодо компенсації й мінімізації окремих видів соціального ризику; б) обов'язкового страхування трудящих, що покликана відшкодувати працівникові заробіток, який він втрачає у випадку хвороби, інвалідності, старості, витрат на лікування; в) матеріального забезпечення громадян у старості, у випадку тимчасової або постійної втрати працездатності, а також охорони їхнього здоров'я;

-- одна з основних форм соціального забезпечення.

Аналіз специфіки соціального страхування приводить до висновків, що вона полягає в такому:

1) соціальне страхування є формою соціального захисту економічно активного населення від різних ризиків, пов'язаних із втратою роботи, працездатності та доходів, на основі колективної солідарності відшкодування збитків;

2) особливістю соціального страхування є його фінансування із спеціальних позабюджетних фондів, формованих із цільових внесків роботодавців і працівників за підтримкою держави;

3) соціальне страхування побудоване на принципі нежорсткої ефективності, при якій існує певна залежність страхових виплат від обсягу трудового внеску та страхового стажу;

4) особливістю страхування є тісний зв'язок між внесками й обсягом страхових послуг; розмір виплат у цьому випадку орієнтується на обсяг індивідуальних внесків; винагорода відповідно до особистого внеску й особистої відповідальності визнається найбільшою мірою справедливості, що відповідає ринковим принципам;

5) на відміну від приватного страхування у соціальному страхуванні принцип ефективності поєднується із принципами об'єднання ризиків і колективної солідарності;

6) найважливіша економічна функція соціального страхування полягає у створенні необхідних умов для відтворення трудових ресурсів;

7) розвинені системи соціального страхування здатні впливати на стан економіки і соціальний стан працюючих за допомогою функцій перерозподілу доходів, активного стимулювання заощаджень населення та збільшення його купівельної спроможності;

8) соціальне страхування -- невід'ємна частина політики держави в соціальній сфері;

9) система соціального страхування визнається однією з передумов забезпечення соціальної справедливості в суспільстві, створення та підтримання політичної стабільності;

10) система соціального страхування вимагає досить високого рівня організації суспільства та суспільної свідомості.

Об'єктом соціального страхування є ризик втрати заробітку та погіршення соціального стану, а суб'єктом -- сукупний працівник або той, "хто головним чином страждає в сучасному суспільстві від незабезпеченості існування", роботодавець, страховик. В. Роік при розгляді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві пише: "Страхується не ризик одержати травму або професійне захворювання (їх не можна звести до нуля, їх можна тільки знизити), а страхуються ризик втрати заробітків через нещасні випадки та ризик виникаючих додаткових видатків на лікування й реабілітацію потерпілих)".

Існує інша позиція, яка зараховує соціальне страхування до соціальних гарантій, що є вірним лише частково, оскільки в ній не враховується фінансова природа страхування. При страхуванні фінансовий базис становлять внески у вигляді особистих або корпоративних коштів, при соціальному захисті або соціальних гарантіях в основі надання допомоги -- коштів бюджетів.

Обов'язкове соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності -- це відносини по захисту інтересів працівника та членів його сім'ї на рівні соціально прийнятних стандартів життєдіяльності від настання несприятливих матеріальних і соціальних наслідків у випадку одержання працівником виробничої травми, трудового каліцтва або виявлення в нього професійного захворювання за рахунок сформованих страховиками зі страхових внесків, сплачених фсилу закону, грошових фондів та інших коштів страховиків.

За радянських умов державне страхування, у тому числі соціальне, стало інструментом "мобілізації ресурсів для зміцнення і розвитку народного господарства та продуктивних сил країни". Воно придбало фіскальний характер, замаскований під страхову форму, стало способом вилучення й консолідації в державному бюджеті фінансових ресурсів, що призвело до змішання і фактично до злиття інститутів соціального забезпечення та соціального страхування. Але з прийняттям Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України від 23.09.1999 p. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похоапнням" було закладено правовий фундамент для розвитку, та функціонування соціального страхування від нещасних випадків європейського зразку.

Ринковим відносинам найбільшою мірою відповідає соціальний захист, заснований на обов'язковому страхуванні різноманітних соціальних ризиків, що викликають втрату працездатності та заробітної плати (доходу). В країнах з розвинутою ринковою економікою кожна з цих форм соціального захисту відіграє цілком визначену роль. Різною є лише їхня питома вага. Однак особливе значення надавалося й надається розвитку обов'язкового соціального страхування.

2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності передбачає:

* необхідність матеріальної допомоги категоріям населення, які внаслідок певних обставин тимчасово не можуть брати участь в суспільно корисній праці (догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, вагітність, пологи, догляд за малолітньою дитиною);

* часткову компенсацію витрат, пов'язаних з народженням дитини, смертю застрахованого або членів його сім'ї;

* надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі також -- Фонд) призначений для управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, фінансуванням матеріального за-безпеченя та соціальних послуг, види яких передбачені законодавчими актами щодо функціонування цього Фонду.

Основні принципи діяльності Фонду такі:

1. Визначення законодавством умов і порядку здійснення страхування з тимчасової втрати працездатності.

2. Державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

3. Формування та використання Фондом страхових коштів відповідно до законодавства.

4. Контроль за сплатою страхових внесків та використанням коштів Фонду.

5. Відповідальність Фонду та роботодавців за здійснення страхової діяльності з тимчасової непрацездатності та за реалізацію прав застрахованих на матеріальне забезпечення і соціальні послуги та ін.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності регулюються такими законодавчими та нормативними актами:

-- Конституція України;

-- Кодекс законів про працю України;

-- Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" від 18 січня 2001 p.;

-- Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11 січня 2001 р.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є юридичною особою, статусу якої набув з моменту реєстрації в центральному органі виконавчої влади, є самостійною некомерційною самоврядною організацією і належить до цільових позабюджетних фондів України. Відповідно до законодавства Фонд не може здійснювати іншої діяльності, крім визначеної Законом, а також використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням.

Управління Фондом здійснюється правлінням, створеним на паритетних засадах на тристоронній основі (15 представників держави, 15 -- роботодавців та 15 від застрахованих осіб і 7 представників від профспілок). Представники від держави визначаються Кабміном, представники від роботодавців та застрахованих осіб визначаються самостійно кожною стороною. Періодичність обрання членів правління -- 6 років, голови правління -- 2 роки. Положення про правління відділення Фонду затверджується правлінням Фонду. Виконавчі дирекції відділень підзвітні виконавчій дирекції Фонду, їх керівників призначає та звільняє на посаду директор виконавчої дирекції за погодженням з правлінням відділення Фонду. професійний страхування соціальний працездатність

Контроль за діяльністю, виконанням завдань та повноважень Фонду здійснюється наглядовою радою, яка складається з 15 осіб (однакова кількість державних представників, представників застрахованих осіб і роботодавців), що обираються на шість років. Голова ради обирається терміном на два роки, щоразу від представників кожної сторони, і за законодавством не може представляти ту сторону, від якої обрано голову правління Фонду. Основні функції наглядової ради такі:

1) розгляд звітності правління та виконавчої дирекції Фонду щодо виконання завдань та використання коштів Фонду;

2) оцінка та аналіз виконання бюджету на поточний бюджетний період та підготовка бюджету на наступний рік;

3) розгляд питань про відповідальність осіб, з вини яких відбулося порушення виконання завдань Фонду;

4) проведення перевірок використання коштів та напрямків роботи Фонду і його відділень;

5) скликання у разі необхідності позачергових засідань правління Фонду.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню з тимчасової втрати працездатності підлягають такі категорії громадян:

¦ ті, що працюють на умовах контракту на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах;

¦ ті, що обрані на виборні посади в органах місцевого самоврядування, державної влади та інших органах;

¦ члени кооперативів та колективних підприємств;

На матеріальне забезпечення та соціальні послуги Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності мають право особи:

-- ті, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де перебувають, за умови сплати внесків до Фонду, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

-- ті, що самостійно забезпечують себе роботою (займаються адвокатською, нотаріальною, творчою, підприємницькою та іншою діяльністю), за умови сплати внесків до Фонду відповідно до чинного законодавства.

Усі застраховані особи одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування. Період, протягом якого застрахована особа підлягає даному виду страхування називається страховим стажем. До цього стажу зараховуються:

¦ загальний трудовий стаж особи до введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" на умовах, передбачених попередніми законодавчими актами;

¦ періоди тимчасової втрати працездатності;

¦ перебування у відпустці;

¦ періоди одержання виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування крім пенсій усіх видів.

Джерела формування Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності такі:

1) страхові внески роботодавців застрахованих осіб;

2) асигнування з Державного бюджету України;

3) суми штрафів, санкцій і пені, застосованих до посадових осіб і страхувальників;

4) інші надходження, передбачені законодавством.

Розмір страхових внесків установлюється щороку Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України і нараховується в межах розміру мінімальної заробітної плати. Залежно від категорії платника (роботодавці, наймані працівники, застраховані особи) страхові внески нараховуються, як це показано на рис. 1.

Рис. 1. Об'єкти сплати внесків на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю залежно від категорій платників

Для осіб, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок з фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності або прибутковий податок, середньоденний дохід, з якого розраховуються страхові виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, обчислюється за формулою:

Д = П х В : С : К,

де Д -- середньоденний дохід; П -- розмір податку за розрахунковий період, що сплачує особа (без урахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого працівника або члена сім'ї), або вартість спеціального торгового патенту; В -- відсоток суми встановленого розміру податку або вартості спеціального торгового патенту, що перераховується до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності або Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; С -- розмір страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; К -- кількість календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів, установлених законодавством) за розрахунковий період.

Сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті.

Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

У цьому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі виявлення контролюючим органом несвоєчасної сплати чи ухилення від сплати страхових внесків платником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, він сплачує донараховану суму внесків (недоїмку), штраф та пеню. Штраф накладається в розмірі 50% суми належних до сплати внесків за період з дня, коли повинна була відбутися реєстрація платника. У випадку приховання дійсної суми заробітної плати на платника накладається штраф у розмірі заниженої суми. Пеня обчислюється виходячи із 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на суму недоїмки за весь строк (без урахування штрафів).

3. Основні види допомог у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Допомога з тимчасової непрацездатності надається у формі матеріального забезпечення у разі настання одного з таких страхових випадків:

* тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

* необхідності догляду за хворою дитиною;

* необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

* догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

* карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

* тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

* протезування з госпіталізацією у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

* санаторно-курортного лікування.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованому не надається в таких випадках:

* у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

* у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків;

* за час перебування під арештом;

* за час проведення судово-медичної експертизи;

* за час примусового лікування;

* у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

* за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу від середньої заробітної плати (доходу) в таких розмірах:

* 60% -- застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

* 80%) -- застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

* 100%) -- застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

* 100 % -- застрахованим особам, віднесеним до 1--4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Допомога по вагітності та пологах виплачується в такому порядку: даний вид допомоги виплачується застрахованій особі за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей -- 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 -- до пологів та 90 -- після пологів).

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується застрахованій особі при здійсненні процедури усиновлення дитини протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення до 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів -- для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності листок непрацездатності з тимчасової непрацездатності закривається, і з дня настання декретної відпустки відкривається інший листок непрацездатності. Кожен із зазначених листків оплачується за відповідними нормами закону.

Дана допомога надається з дня виникнення права на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами в разі:

* простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи;

* щорічної (основної чи додаткової) відпустки;

* відпустки без збереження заробітної плати;

* додаткової відпустки у зв'язку з навчанням;

* творчої відпустки.

Розмір допомоги застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у зв'язку з вагітністю та пологами складає 100 % середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу. Ця допомога має одноразовий характер.

При усиновленні дитини чи оформленні опіки допомога при народженні надається, якщо звернення за її наданням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини. В такому випадку допомога надається на кожну усиновлену чи взяту під опіку дитину. Розмір матеріальної допомоги встановлюється правлінням фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім'ї, які перебували на її утриманні: дружини (чоловіка); дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків -- за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання -- до 23 років; батька, матері; діда та баби за прямими родинними зв'язками. Допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ та організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування в порядку, визначеному правлінням Фонду.

Використана література

1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" // Урядовий кур'єр. -- 2000. -- 19 квіт.

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" // Урядовий кур'єр. -- 1999. -- 17 листоп.

3. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням" // Урядовий кур'єр. -- 2001. --28 лют.

4. Василенко Л. І., Масленникова Т.О. Державні цільові фонди: Навч. посібник. -- К.: КНТЕУ, 2002. -- 170 с.

5. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр видавничої літератури, 2003. -- 608 с.

6. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Прямухіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 184 с.

Размещено на Allbest.ru