Конкурентоспроможність страхового ринку України в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

страховий послуга конкурентоспроможність ринок

Страховий сектор є невід'ємною частиною економіки й соціальної політики будь-якої держави. 3 одного боку, страхування є своєрідним барометром економіки, за показниками якого можна судити про її поточний стан, основні процеси й напрямки розвитку. З іншого боку, страхування є ефективним інструментом у руках держави щодо проведення економічної та соціальної політики. Тому досить важливим постає питання розвитку страхового ринку України, удосконалення механізму його функціонування, а саме сприяння розвитку страхових компаній та формування ефективного конкурентного середовища.

Світовий досвід свідчить, що страховий ринок сприяє розвитку економіки і розв'язанню соціальних проблем. Проведення економічних реформ і структурної перебудови економіки зумовлюють необхідність подальшого розвитку страхового ринку України як частини фінансового ринку. Через страхування реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси. Як показує зарубіжний досвід, страховим компаніям належить особливе місце в забезпеченні інвестиційного процесу, а можливості акумулювання значних фінансових ресурсів перетворює страховий ринок на потужне джерело інвестиційних ресурсів. Зважаючи на те, що страховий ринок в Україні не повною мірою реалізує свої функції, поглиблене дослідження даної проблеми є актуальним.

Метою статті є оцінка наявних тенденцій розвитку страхового ринку України, визначення основних способів конкурентної боротьби страхових компаній та шляхів покращення їх діяльності, обґрунтувати теоретико-методологічні засади і розробити комплексну систему оцінки конкурентоспроможності страхового ринку в сучасних умовах для постійного моніторингу, прогнозування і надання практичних рекомендацій.

Як показує динаміка останніх років, страхова індустрія України, у цілому вийшла на певний рівень інвестиційної привабливості та представлена провідними транснаціональними страховими групами з Австрії, Бельгії, Великобританії, Ізраїлю, Нідерландів, Німеччини Польщі, Росії, Словенії, США, Франції, Швеції, але ще не стала реальним фактором стабільності національної економіки. Перед страховим ринком постає складне завдання щодо зростання обсягу та якості страхових послуг, підвищення рівня кваліфікації та фінансової надійності страхових компаній, ліквідності їх активів.

Досліджено конкурентоспроможність страхового ринку України за допомогою системи кількісних оцінок і критеріїв. Запропоновано методологію комплексної оцінки стану конкурентоспроможності ринку страхових послуг для впровадження ефективної стратегії взаємодії суб'єктів на ринку з метою законодавчого і макроекономічного регулювання. Введено інтегрований показник конкурентоспроможності, визначено його властивості, межі застосування і критерії, яким має відповідати стан ринку з оптимальним розподілом страховиків і конкуренцією.

Більшість фахівців розглядають конкурентоспроможність у регіональному аспекті як головний елемент конкуренції, що характеризує наявність або відсутність певних економічних переваг дня розвитку і отримання прибутку, який визначається як спроможність протягом тривалого часу продукувати товари і послуги, а також забезпечувати стабільне зростання доходів у регіоні. Перша у світі доповідь на цю тему була оприлюднена у 1972 р. у Давосі (Швейцарія), де щороку проходить Всесвітній економічний форум. У нашій статті ми не будемо торкатися питань у такому аспекті, тому розглянемо конкурентоспроможність як елемент конкуренції для оцінки страхового ринку.

Питання комплексної оцінки рівня конкурентоспроможності на страховому ринку України є новим і недостатньо дослідженим. Аналізу та розробці окремих аспектів цієї наукової проблеми присвячено праці таких учених, як Г. Ф. Азаренков, Л. В. Нечипорук, спеціалістів фінансового сектору Світового банку, зокрема К. Торборна та ін. Не применшуючи значущості результатів досліджень, можна констатувати відсутність загальноприйнятого підходу і відповідних розробок для страхового ринку України. Для впровадження ефективної стратегії взаємодії на ринку страхових послуг, а також з метою законодавчого і макроекономічного регулювання необхідно розробити сучасні методи оцінки конкурентоспроможності страхового ринку.

На жаль, доводиться констатувати, що безсистемність дій Антимонопольного комітету України в галузі страхування, відсутність моніторингу ринку негативно позначаються на діяльності страховиків. Така ситуація притаманна не тільки страхуванню, а й усьому фінансовому сектору. Наприклад, у річних звітах названого органу не можна знайти ані слова "страхування", ані даних про ринки фінансових послуг в Україні.

Вивчення підходів різних авторів, узагальнення досвіду оцінки конкурентоспроможності страхових компаній у зарубіжних країнах і критичне переосмислення цього дозволили авторам розробити і запропонувати власну методологію оцінки конкурентного стану ринку страхових послуг з метою її застосування в Україні. Конкурентоспроможність страхового ринку можна дослідити за допомогою системи кількісних оцінок і критеріїв, які мають включати такі підходи:

— аналіз меж ринку страхових послуг;

— вивчення густоти страховиків на ринку;

— аналіз відкритості ринку страхових послуг, або співвідношення експорту та імпорту;

— дослідження місткості страхового ринку;

— аналіз ступеня монополізації страхового ринку;

— аналіз конкурентоспроможності страхового ринку;

— оцінка інтегральної конкурентоспроможності;

— виявлення бар'єрів входу та виходу на страховий ринок;

— визначення меж капіталізації страховиків.

Актуальною є проблема відкритості інформації і державних вимог. Зрозуміло, що низькі державні вимоги до страховиків означають високий ступінь недовіри з боку держави і споживачів до страхування взагалі. Якщо контролювати якість активів і володіти інформацією, що характеризує реальний фінансовий стан страховика, то й немає потреби штучно підвищувати кількісні бар'єри входу на страховий ринок.

На розвинутих західних ринках успішно існують і великі, і малі компанії, але всі вони однаково відкриті споживачеві, державі і володіють такими ресурсами, які є адекватними їхньому бізнесу. Споживач, "озброєний інформацією", під дією законів попиту та пропозиції сам вирішує, скільки компаній має бути на тому чи іншому ринку.

В умовах України необхідність законодавчої норми щодо мінімального статутного фонду страховика теж є очевидною. Причому такий підхід є притаманним для більшості країн і розглядається як єдиний спосіб державного регулювання страховиків на початку їх діяльності. З цих позицій автори аргументовано запропонували новий підхід (так званий "методсходинок") для визначення розміру мінімального статутного фонду страховика, коли величина статутного фонду є постійно зростаючою в часі кожні 5 років і залежить від обраного страховиком виду діяльності. Ми врахували, що зміна статутного капіталу завжди вимагає часу для виконання всієї процедури (збори акціонерів, випуск та продаж акцій тощо). Мета вітчизняного страховика з невеликим статутним фондом, що починає здійснювати страхування, -- сформувати не більше ніж за 10 років статутний капітал на рівні 2 млн. евро. Тоді він зможе здійснювати всі види діяльності в Україні і займатися ризиковими видами страхування (крім страхування відповідальності) на рівні країн ЄС. Це вимагає вдосконалення страхового законодавства України і пропонується замість встановлення єдиного мінімального розміру статутного капіталу згідно з чинним законодавством. Крім того, ми рекомендували співвідносити кількість договорів страхування і загальну страхову суму прийнятих ризиків з розміром статутного капіталу.

З погляду конкурентоспроможності ринку страхування наявність великих і надвеликих страховиків може призводити до зростання бар'єрів входу на ринок і труднощів для страховиків, які тільки починають власну діяльність.

Розвиток страхування як виду бізнесу свідчить про ринковість економіки нашої держави. Ринкова конкуренція життєво необхідна для всієї економічної системи, оскільки гарантує, що товари продаватимуться споживачеві за ціною, якістю і в кількості, згідно з попитом і пропозицією. Проте цей вільний рух в економіці обмежується, коли таких компаній мало і відбуваються випадки змови серед них, шо супроводжуються корупцією з боку офіційних осіб. На українському страховому ринку немає явного монополіста. Найбільші українські страховики останніми роками займають близько 4 % кожен. В 2010 році в Україні було зареєстровано 469 страховиків, крім того діє три добровільних професійних об'єднання страховиків, (Ліга страхових організацій України, асоціація «Страховий бізнесу» та Українська федерація убезпечення) загальна чисельність членів у яких не перевищує 130 страхові компанії або 27% від їх загальної чисельності. На зазначену групу страховиків припадає 60% страхових платежів і понад 95% страхових виплат, а на решту - 40% страхових платежів і лише 5% страхових виплат. Це свідчить про недостатній рівень інституціонального розвитку на страховому ринку. Обсяги страхових платежів від населення, у 2010 році становили 5,9 млрд. грн., що на 20,4% менше ніжу 2009 році. Найбільшим попитом у фізичних осіб користується КАСКО, обов'язкова автоцивілка, страхування життя, добровільне медичне страхування, страхування від вогню та стихії та ін. (рис. 1.).

Рис. 1. ТОП 10 привабливих видів страхування для населення, 2009-2010 рр. млн. грн.

Способи конкурентної боротьби, які застосовуються в сучасних умовах страхового ринку поділяють на цінову і нецінову конкуренцію. Основною вважається цінова конкуренція, яка в умовах українського страхового ринку має дещо обмежені можливості. Пояснюється це двома факторами. По-перше, через відсутність достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів з розрахунку страхових тарифів ціни на страхові продукти не завжди достатньо обґрунтовані. Проте невисокий рівень виплат дозволяє перекривати збитки на одних продуктах за рахунок високої рентабельності на інших і тому в добровільних видах страхування цінова конкуренція мало відчутна, хоч в деяких видах, наприклад, автокаски, вона вже набрала реальних обрисів.

В Україні для обов'язкових видів страхування страхові тарифи встано влюються єдиними для усіх страхових компаній незалежно від території, яку вони обслуговують. В такому випадку компанії можуть конкурувати тільки кількісно, тобто за рахунок збільшення кількості договорів страхування, для чого необхідна розвинута філіальна мережа, яка забезпечуватиме зростання обсягів продаж.

До способів нецінової конкуренції відносять якість та надійність продукції, вдосконалення методів продаж, рекламу і популяризацію продуктів. Серед цих способів найважливішим є якість продукту і тому співвідношення ціни і якості для матеріальних продуктів є вирішальним. Страхові продукти відносяться до послуг і не мають матеріальної форми. Оцінити якість страхування дуже важко. На етапі укладення договору інформації для цього небагато, переважно оцінка якості складається при виплаті страхового відшкодування.

На українському страховому ринку величезну роль як важелі конкурентної боротьби відіграють способи продаж, кваліфікація продавців, реклама і популяризація страхування. Для появи реальної, здорової конкуренції на страховому ринку необхідний подальший розвиток економіки, зниження загального рівня корупції в державі, розширення страхового ринку та удосконалення страхового законодавства.

До основних критеріїв, якими споживачі страхових послуг керуються при виборі страхових компаній відносять фінансову надійність, лояльність страхових компаній та рівень сервісу (табл. 1.). В умовах конкуренції страхові компанії здійснюють аналіз фінансового стану та моніторинг фінансової діяльності з метою:

- визначення власної платоспроможності та фінансової надійності;

- оцінки запасу платоспроможності та можливостей нарощування обсягів страхових операцій;

- визначення достатності власного капіталу для здійснення страхової діяльності та потреби залучення інших видів фінансових ресурсів;

- обґрунтування перспектив розвитку страхових компаній тощо.

Таблиця 1

Основні критерії та чинники щодо вибору страхової компанії з позицій інтересів страхувальників

Низький рівень обізнаності більшості населення із законодавчими актами, що регулюють страхову діяльність в Україні, відсутність можливості використовувати сучасні форми і методи захисту їхніх прав призвели до того, що страхові компанії мають найнижчий рівень довіри у порівнянні з іншими учасниками вітчизняного фінансового ринку. Зокрема, за дослідженнями фахівців лише 6,8% респондентів довіряють вітчизняним страховим компаніям і 15,3% - зовсім не довіряють. Тому основними заходами подальшого розвитку страхового ринку має стати:

- створення розвинутої та платоспроможної системи страхування, здатної компенсувати збитки від непередбачених подій;

- зміцнення фінансових основ національної системи страхування що виключає можливість виникнення системних криз;

- підвищення якості здійснення страховим ринком функцій по акумуляції коштів населення, підприємств та трансформації їх в інвестиції;

- зміцнення довіри до українського страхового ринку з боку інвесторів, іноземних перестраховиків та перестрахувальників, а також вітчизняних страхувальників, у першу чергу населення. За роки ринкових перетворень відбулася трансформація державної страхової монополії у страховий ринок. Останніми роками вітчизняний страховий ринок за темпами розвитку випереджає інші сектори економіки. Він є найрозвиненішим сектором ринку небанківських фінансових послуг, який акумулює 68% загального обсягу активів. Однією з причин такого розвитку є використання страхування як інструменту податкової оптимізації. Таким чином, реальне страхування, за різними оцінками, складає 25 -- 40% від загальних показників. За оцінками експертів, в Україні застраховано лише 10% потенційних ризиків, в той час як в більшості країн цей показник становить 90 -- 95%. Частка страхового ринку України в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,05% при тому, що в Україні проживає 7% населення Європи .

Можна зробити висновок, що страховий ринок України залишається далеким від світових стандартів. Функції - виконуються ким неповною мірою. Це свідчить про нереалізований потенціал подальшого розвитку національного страхового ринку.

Страховий ринок України досить різноманітний за складом страховиків і видами пропонованих послуг. На страховому ринку спостерігалася позитивна тенденція до зростання рівня конкуренції на ринку страхування життя, а також до консолідації ринку ризикових видів страхування.

Одним з важливих питань розвитку страхового ринку є його ефективне регулювання та державна підтримка. Удосконалення системи правового забезпечення розвитку страхового ринку, державного регулювання і нагляду сприятиме створенню конкурентного середовища на ринку страхових послуг. З метою забезпечення стабільного розвитку страхового ринку необхідно забезпечити адаптацію законодавства України у сфері страхування до законодавства Європейського Союзу. Запровадження значної кількості обов'язкових видів страхування не відповідає практиці розвинених країн. Тому доцільним є економічно обгрунтувати необхідність та ефективність кожного виду обов'язкового страхування.

Страховий ринок використовується для податкової оптимізації в інших галузях економіки шляхом зменшення бази оподаткування. З огляду на це держава повинна забезпечити розробку законодавчих актів, які запобігають використанню страхового ринку для відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.

Створення Державної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг сприяло державному регулюванню, здійсненню нагляду за страховою діяльністю та формуванню основ законодавчого регулювання розвитку страхового ринку. Однак проведення оперативного аналізу та оцінки рівня ризику діяльності страховиків ускладнюють недостатнє технічне та ресурсне забезпечення, зокрема забезпечення кваліфікованими кадрами. На кількість та якість підготовки спеціалістів впливає відсутність в переліку спеціальностей вищої освіти спеціальності "Страхування". Науково-дослідна робота в галузі страхування обмежується виконанням дисертаційних досліджень, головним чином викладачами та аспірантами вищих навчальних закладів. Неврегульовани- ми є дослідження важливих проблем розвитку страхового ринку на замовлення державних органів і об'єднань страховиків.

Обсяги страхових платежів за довгостроковим страхуванням життя в 2008 р. становили лише 4,4% загального обсягу страхових премій. Ці дані свідчать про негативну тенденцію розвитку цього сегмента страхового ринку, а також про те, що переважна більшість громадян України є неплатоспроможними. Втрачаючи страхувальників у цій галузі, країна втрачає надійне джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. Тому одним з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку є довгострокове страхування життя, адже кошти страхових резервів зі страхування життя є основним джерелом інвестицій страховика.

Актуальною проблемою розвитку страхового ринку є відсутність довіри населення та суб'єктів господарювання до страхових компаній. Для подальшого розвитку страхового ринку необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та запровадити програми інформування населення про стан та перспективи страхового ринку з метою підвищення рівня страхової культури населення.

На процеси подальшого розвитку страхового ринку впливають також проблеми, які знаходяться поза площиною страхового ринку, зокрема: повільні темпи ринкової трансформації реального сектора економіки, значна частка тіньової економіки, збиткова діяльність більшості підприємств, політична та економічна нестабільність в державі.

Отже, подальшому розвитку конкурентоспроможності страхового ринку України сприятиме реалізація зазначених заходів. Це спричинить підвищення рівня захищеності підприємств різної форми власності і громадян від різних груп ризиків, створить умови зростання якості і розширення спектру пропонованих страхових послуг, дозволить залучити у вітчизняну економіку значні інвестиційні ресурси.

Одже для удосконалення та подальшого ефективного розвитку страхового ринку України необхідно здійснити ряд першочергових заходів:

1.підвищити захист споживачів страхових послуг;

2.збільшити капіталізацію страховиків та конкурентоспроможність національного страхового ринку;

3.підвищити прозорість діяльності учасників страхового ринку;

4.впорядкувати страхове законодавство в цілому та окремих його положень, і привести їх у відповідність до існуючих економічних реалій;

5.відмінити непотрібні бар'єри, перепони та регулювання на ринку, що гальмують його розвиток та залучення іноземних інвестицій;

6.обгрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;

7.інтеграція страхування до європейських страхових структур;

8.створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;

9.залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави;

10.запровадити реальні заходи, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон, принаймні в галузі страхування;

11.розвиток страхового брокерства та залучення до цього бізнесу професійних компаній;

12.розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників.

Отже, страховий ринок України вже пройшов стадію формування і знаходиться на етапі розвитку. Він набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності і за своїми характеристиками не відповідає завданням випереджального розвитку української економіки та тенденціям світових страхових ринків. Це зумовлює його суттєве відставання у глобальному процесі формування світової фінансової системи.

Размещено на Allbest.ru