Управління комерційними банками

РОЗДІЛ 3. Методичні аспекти вдосконалення механізму управління ресурсним потенціалом комерційного банку

3.1 Обґрунтування стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку

Банківський сектор ототожнює сукупність різноманітних за спеціалізацією банківських установ, кожна з яких уявляє собою складну та динамічну систему, що знаходиться під постійним впливом з боку внутрішніх та зовнішніх факторів. Тобто істотну роль в урегулюванні складних процесів економічного розвитку відіграють банки. Але менеджмент банку являє собою складну систему ( рис. 3.1), яка характеризується взаємозалежними відносинами основних функцій, до складу яких входять:

- функція підготовки управлінського рішення;

- функція ухвалення управлінського рішення;

- функція організації виконання;

- функція обліку й аналізу діяльності банків;

- функція контролю і нагляду за реалізацією управлінських рішень;

- функція оперативного регулювання процесу виконання управлінських рішень.

Разом із цим для належного функціонування банку потрібна відповідна фінансова база. Через це немаловажним питанням у даному аспекті є обґрунтування стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку. Доцільність розгляду цього питання також обумовлена тим, що в літературі з управління ресурсами банку відсутній чітко означений вищезгаданий підхід.

Тому, на думку автора, окремі завдання з управління ресурсним потенціалом комерційного банку розглядаються у відриві від причин, які їх обумовлюють, а більшість існуючих пропозицій з цього питання мають обмеженість застосування.

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проте застосування стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку може забезпечити не лише підвищення результативності управління ресурсами банку, а й розробку цілісної системи управління банківською діяльністю для досягнення зазначених стратегічних цілей.

Поряд із цим розв'язання будь-якого питання грунтується на розкритті сутнісних рис суб'єкта, об'єкта і засобів реалізації цілей за допомогою застосування тих чи інших форм впливу суб'єкта на об'єкт. Тобто необхідно розглянути процес прийняття рішень у сфері управління ресурсним потенціалом банку, де в якості суб'єкта управління виступають складові банківського менеджменту.

Проте зупинимося більш докладно на обґрунтуванні стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку. Зокрема зазначимо, що ми будемо відрізняти такі поняття як «стратегія» та «стратегічний підхід». В останньому автор розуміє сукупність деяких конкретних напрямків щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку. Інакше кажучи, загальна стратегія управління банківською діяльністю містить у собі деякий набір підстратегій відповідно до основних складових менеджменту комерційного банку, які тісно взаємопов'язані між собою. Таким чином, нашим завданням буде розгляд підстратегії (або стратегічного підходу) щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку.

Однак перш ніж перейти до розгляду цих напрямків необхідно відзначити, що серед учених немає єдиного підходу щодо визначення самого поняття «стратегія». Аналіз різних точок зору дозволив автору виділити декілька груп підходів відносно розуміння сутності поняття «стратегія» [11, 15, 19, 27, 32, 44, 48, 56, 63, 89].

Перша група підходів зв'язує стратегію з плановим розподілом ресурсів того чи іншого економічного об'єкта. Наприклад, на думку А. Богданова, стратегія є організованим розподілом ресурсів для досягнення визначених цілей [19].

Б. Санто під стратегією розуміє довгострокове планування і програму робочих дій, що поширюються на всю його тривалість у часі [63]. Однак таке визначення стратегії наближає її до плану і надмірно посилює умови і можливості переходу від однієї стратегії до іншої.

Друга група авторів, навпаки, зосереджується на «м'яких» формах стратегічних переходів. Так Ч. Макмиллан, характеризуючи японський варіант стратегічного управління, зазначає, що стратегія у японському варіанті управління зовсім не означає ретельно продуманий, логічно взаємозалежний набір правил і процедур, що дозволяють перейти від А до В і далі до С. У Японії під стратегією розуміється готовність до подій, що відбуваються за межами дієвості системи управління [44]. У даному змісті стратегія відбиває загальні орієнтири дій в умовах невизначеності, наявності тих чи інших відхилень від устояних тенденцій. Але, на думку автора, такий підхід теж не зовсім прийнятний, тому що відбувається ототожнення таких термінів як «стратегія» та «стратегічний підхід».

На думку М. Портеру і П. Друкера стратегія - це процес, за допомогою якого організація маневрує у своєму оточенні [32, 56, 89].

Як видно з наведених визначень, найбільш прийнятним для визначення підстратегії управління ресурсним потенціалом комерційного банку, є другий підхід, тому що процес управління ресурсами комерційного банку припускає не тільки розподіл, але і формування визначеного обсягу ресурсів банку.

При цьому треба зазначити, що більшість авторів визначають стратегічний менеджмент як діяльність по економічно ефективному досягненню перспективних цілей на основі утримання конкурентних переваг і адекватного реагування на зміни зовнішнього середовища. Однак при такому підході необхідно враховувати, що банк як специфічне підприємство відрізняється низкою істотних відмінностей, головними серед яких є насамперед прагнення до виживання, а не одержання максимального прибутку [15]. Тому економічна ефективність підстратегії управління ресурсним потенціалом комерційного банку може бути представлена у вигляді багатокритеріальної функції, що нерозривно пов'язана з плануванням ліквідності, забезпеченням платоспроможності й аналізом прибутковості банку.

Поряд з цим треба відзначити, що підстратегія управління ресурсним потенціалом комерційного банку - це комплексний процес, який складається з окремих підсистем, наприклад, таких як:

- попередній аналіз потенційних джерел поповнення банківських ресурсів;

- планування різних видів діяльності щодо залучення й використання банківських ресурсів;

- контроль за проведенням відповідних операцій у сфері управління банківськими ресурсами;

- обґрунтування, вибір і прийняття відповідних управлінських рішень.

Втім, для більш чіткої структуризації поставленого завдання, тобто обґрунтування стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку, розглянемо в комплексі окремі складові процесу управління ресурсами комерційного банку, котрі і відбивають сутність стратегічного підходу.

Перш за все треба зазначити, що діяльність банківської установи та її результативність у цілому залежать від сукупності ресурсів, якими володіє банк, та здатності менеджерів банку ефективно ними розпорядитися. При цьому роль ресурсів у стратегічному менеджменті принципово важлива не тільки тому, що без них суб'єкт не досягне стратегічної мети. Втім, економічна ефективність та мобільність комерційного банку певною мірою визначається вмінням розпорядитися ними. Одночасно недолік ресурсів, помірне ставлення до ресурсного потенціалу не дозволяє банкам успішно розробляти та реалізовувати стратегію розвитку банківської установи.

Інакше кажучи, ресурси - це потенціал любої організації, а тим більш такої, як комерційний банк. Їхнє стратегічне значення складається: по-перше, у можливостях розробляти оптимальну для комерційного банку стратегію формування відповідних джерел; по-друге, у принципово можливому впливі на зовнішнє середовище через опосередковане надання кредитів; по-третє, у специфічно стратегічній постановці цілей суб'єкта (напрямку дії). Тобто, помилково оцінюючи свої потенційні можливості стабільно діяти протягом тривалого часу, комерційні банки, власне кажучи, опиняються у далеко для них не зручній зоні господарювання. Причому в даному випадку мова йде не просто про володіння ресурсами, а й можливості їхнього придбання. Величезне значення має якість менеджменту, його здатність стратегічно раціонально поєднувати ці ресурси, погоджувати їх з очевидною компетенцією банку. Інакше кажучи, річ повинна йти про ресурсний потенціал комерційного банку. Звідси ж випливає найважливіша характеристика стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку - знаходити адекватну наявним ресурсам ринкову нішу і діяти в ній.

Одним із найважливіших напрямків підстратегії управління ресурсним потенціалом є також надання позичок, які повинні забезпечувати банку стабільний доход. Тобто, іншою складовою стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку є ефективне розміщення ресурсів. Тому при проведенні кредитної стратегії на рівні конкретного позичальника банку важливо визначити його кредитоспроможність. Для цього необхідно провести аналіз фінансового стану позичальника, розрахувати низку показників, які дозволяють за даними періодичної звітності суб'єкта ринку позичкового капіталу визначити його платоспроможність та фінансову стійкість, оцінити ймовірність повернення наданої позички.

Одночасно декілька напрямків стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку обумовлює специфіка фінансового сектора як об'єкта регулювання, що насамперед пов'язане з великою кількістю зворотних зв'язків. Так при розгляді банківської установи такий зв'язок насамперед обумовлено наявністю низки економічних нормативів. Втім у разі дії такого зв'язку регулюючий вплив на одну групу показників для досягнення позитивних результатів діяльності банку може бути нівельований або навіть негативно впливати на реалізацію намічених цілей неврахованими наслідками проведення банківської політики. Тому ця специфіка породжує декілька окремих напрямків-завдань: по-перше, коректного формулювання задач регулюючого впливу, з метою досягнення якнайкращих результатів відповідної банківської діяльності, і зокрема у сфері збереження та розширення ресурсного потенціалу комерційного банку, досягнення його стійкого зростання; по-друге, урахування вторинних наслідків прийнятих рішень, тому що замикання на вирішенні вузьких, окремих задач нерідко призводить до виникнення гострої кризи у сфері фінансів.

Ще одна особливість банківського сектора, яка пов'язана з необхідністю стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом банку, полягає в тому, що кожен банк формує свою стратегію, виходячи із суто мікроекономічних розумінь, однак результатом колективних зусиль сукупності банківських установ є створення макроекономічних умов, у яких існують як самі банки, так і інші економічні агенти - носії потенційних ресурсів.

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

При цьому банки дуже залежні від макроекономічних умов при формуванні відповідних дій щодо залучення потенційних ресурсів. У результаті реакція банківської системи не тільки відбиває, але і сама формує кінцевий результат політики щодо залучення ресурсів кожного з окремих комерційних банків. Тому вивчення характеру процесів, що протікають на етапі зміни макроекономічних стосунків украй важливо для розробки правильної тактики дій (рис. 3.2).

Таким чином, саме подвійний характер діяльності банків як мікроекономічних агентів і як найважливішої частини грошової системи країни обумовлює необхідність застосування стратегічного управління як його ресурсним потенціалом, так і всіма видами банківської діяльності.

Крім того, треба зазначити, що адаптація окремих банків до макроекономічного середовища знаходить своє відображення в зміні структури балансів банків. Ці зміни відбуваються під впливом як зовнішніх для банківської системи факторів, таких як темпи інфляції, темпи зміни валютного курсу, стан реального сектора економіки, так і залежних від структури і стану самої банківської системи.

Обмеження також пов'язані з власними ресурсами банків, які розпадаються на дві групи:

- обмеження ліквідності (резерви банківської системи);

- обмеження платоспроможності (капітал банків).

Тобто, зворотний зв'язок охоплює всі ланки діяльності банків, впливає на всі складові залучення ресурсів, що й обумовлює необхідність стратегічного управління ресурсним потенціалом.

Утім, питання про наявність причинної залежності між рівнем фінансового й економічного розвитку залишається відкритим, хоча й зростає кількість емпіричних досліджень, які свідчать про її присутність. Зокрема, R.G. King і R. Levine на підставі даних по 80 країнах за період з 1960 по 1989 рік досліджували взаємозв'язок між фінансовим і економічним розвитком. Вони показали, що первісний рівень фінансового розвитку є гарним індикатором темпів зростання на наступні 10-30 років, а з цього витікає, що фінансовий розвиток не є усього лише наслідком розвитку економічного. Проте, якщо з приводу існування причинного зв'язку між розвитком фінансового сектора та темпами економічного зростання згода ще не досягнута, той факт, що банки виконують в економіці ряд унікальних макроекономічних функцій, загальновизнаний.

Таким чином, розгляд стратегічних підходів щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку є цілком логічним, що обумовлено відповідним економічним розвитком.

Взагалі ж треба вімітити, що зворотні зв'язки, які охоплюють усі ланки діяльності банків, мають адаптаційний характер. Тобто реакція банків у сфері управління ресурсним потенціалом комерційного банку повинна бути адаптованою як до загальних умов функціонування банку, так і до його особистих умов. Інакше кажучи ця реакція повинна мати регулятивний напрямок.

Попередній висновок підтверджується й тим, що банки також виконують цілий ряд функцій, пов'язаних з регулюванням власне реального сектора економіки, насамперед це такі функції: збір і аналіз інформації про позичальників; реструктуризація підприємств; ініціювання банкрутств; моніторинг менеджерів, що дуже важливо при низькій інформаційній прозорості підприємств і високій асиметричності інформації. Таким чином, ще одним із напрямків стратегії управління ресурсним потенціалом комерційного банку повинно бути ефективне використання інформаційного забезпечення.

Поряд з цим треба також звернути увагу на те, що в умовах структурної перебудови економіки та високої невизначеності саме банки виявляються практично єдиним механізмом, здатним вирішувати комплекс задач по лібералізації і підвищенню ефективності економіки. Тому управління ресурсним потенціалом комерційного банку повинне здійснюватися на основі комплексної стратегії і системного аналізу, розробленого з урахуванням усіх факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

З наведеного вище обґрунтування щодо стратегічного підходу управління ресурсним потенціалом комерційного банку випливають його основні ознаки:

- специфічність такого економічного суб'єкта господарювання як комерційний банк;

- специфічність окремих цілей залучення ресурсів та ефективність виконання загальної мети управління ресурсами банку;

- пріоритетне врахування зовнішнього середовища;

- завоювання й утримання конкурентної переваги щодо формування відповідної бази ресурсів комерційного банку;

- наявність адаптаційного регуляторного зв'язку.

Виходячи з цього, визначимо стратегію управління ресурсним потенціалом комерційного банку в такий спосіб: стратегія управління ресурсним потенціалом комерційного банку - це система довгострокових, обумовлених метою розвитку, концептуальних установок по прийняттю рішень щодо залучення ресурсів, які дозволяють розподіляти ці ресурси між альтернативними траєкторіями розвитку банківської діяльності та коректувати їхній розподіл при зміні зовнішніх і внутрішніх умов функціонування банківської системи.

Таким чином, проведений вище аналіз напрямків стратегічного управління ресурсним потенціалом комерційного банку дозволяє виділити такі як:

- удосконалення механізму залучення депозитів;

- розробка методичного підходу щодо оптимізації вибору потенційних кредитних угод та надання позик;

- планування активних та пасивних операцій комерційного банку;

- збалансоване проведення активно-пасивних операцій комерційного банку;

- раціоналізація підходів щодо формування кредитних та депозитних відсотків;

- ефективне використання інформаційного забезпечення при здійсненні активно-пасивних операцій комерційного банку тощо.

Проте, незважаючи на таку різноманітність напрямків, на думку автора, треба обмежитись тими, які утворюють, саме, стійке регулятивне кільце управління ресурсним потенціалом комерційного банку, в чому й полягає основна сутність стратегічного підходу. Тоді, виходячи з цього основними складовими такого стратегічного підходу, на думку автора, повинні бути: збалансоване проведення активно-пасивних операцій комерційного банку; раціоналізація підходів щодо формування кредитних та депозитних відсотків; ефективне використання інформаційного забезпечення.

Втім, планування активних та пасивних операцій комерційного банку може розглядатися як окрема частина цих складових, а удосконалення залучення депозитів та надання позик повинно включати в себе й раціоналізацію підходів щодо формування кредитних та депозитних відсотків, збалансоване проведення активних операцій з належним урахуванням інформаційного забезпечення.

Вибір саме цих складових стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом комерційного банку обумовлений також визначенням щодо поняття «ресурсний потенціал комерційного банку», особливостями відповідного стратегічного управління та необхідністю розгляду основних завдань і причин у сфері управління ресурсами комерційного банку. Одночасно треба відзначити, що у сучасних умовах першочерговими завданнями банківського менеджменту є управління проведенням активних та пасивних операцій банку. Це пов'язано з тим, що відповідно саме від ефективності проведення цих операцій залежить дійове формування ресурсного потенціалу комерційного банку, бо масштаби діяльності комерційних банків визначаються об'єктом його активних операцій та залежать від обсягів залучених ресурсів.

3.2 Раціоналізація підходу щодо формування кредитних та депозитних відсотків комерційного банку

Ключовим моментом у проведенні ефективної політики банку щодо управління його ресурсним потенціалом, так і по досягненню конкретних показників діяльності є визначення оптимального співвідношення між величиною депозитних і кредитних ставок відсотка. Це обумовлено тим, що:

- основу активних банківських операцій, принаймні, у сучасний період часу розвитку економічних відносин в Україні, складає банківський кредит [10];

- потенційним фактором стабілізації та зростання ресурсного потенціалу банку є активізація залучення різних видів депозитів;

- при проведенні пасивних операцій потрібно постійне узгодження їх об'ємних, тимчасових і вартісних характеристик з поточними та прогнозованими активними операціями;

- ставки відсотка - це найчастіше використовувані фінансові показники, за допомогою яких можливо здійснювати вплив на відповідну діяльність банку по трансформації вільних фінансових ресурсів. Втім треба пам'ятати, що величина відповідних ставок відсотка має велике значення як для кредитора, так і для позичальника. З одного боку, це обумовлено припустимою вартістю позички, а з іншого - прийнятним рівнем ставок для різних напрямків діяльності обох сторін та терміну тривалості такої діяльності.

Втім, специфічною особливістю функціонування банківської системи в нестабільних умовах є те, що вкрай неефективна з макроекономічної точки зору банківська система може бути прибутковою. Причина цього криється в тім, що для банківської системи принципова не величина процентної ставки, а спред між кредитними та депозитними ставками, який при відповідному рівні мультиплікатора капіталу може зробити банківський капітал найефективнішим фінансовим інструментом, який є на ринку [31, 62]. Тобто саме здатність забезпечувати високий спред може бути підгрунтям високої рентабельності банків. Однак використання такого підходу майже не припустимо в умовах стабілізації економічної ситуації, коли відбувається вирівнювання рентабельності виробництва різних галузей економіки. Втім, зважене регулювання спредом в будь-яких випадках може забезпечити банку стабільнішу та переважнішу позицію у питаннях управління своїм ресурсним потенціалом.

Проте, як свідчать дослідження, найбільш високі реальні ставки по кредитах і спред будуть спостерігатися в економіках:

- з порівняно невеликим фінансовим сектором (низькою часткою кредитів у ВВП);

- з монополізованим банківським сектором;

- при відсутності серйозної конкуренції на фінансових ринках;

- при недокапіталізованій банківській системі.

У той же час застосування різноманітних методів і підходів ефективного управління ресурсним потенціалом банку полягає, як правило у максимально можливому ступені контролювання обсягів, структури, прибутку або витрат як активів, так і пасивів. А основна мета такого управління при цьому полягає в максимізації або стабілізації величини різниці між процентними надходженнями та процентними витратами при прийнятному рівні ризику. При цьому знайти потенційні рішення дозволяє використання методів об'єднання та поділу джерел ресурсів. Але один із недоліків методу об'єднання джерел ресурсів полягає в нехтуванні зв'язку між активами та пасивами, а методу поділу джерел ресурсів - у необхідності ретельного відстеження співвідношення обсягів різних внесків, позик і загальної величини зобов'язань банку [62].

Поряд з цим застосування різноманітних методів і підходів у відношенні визначення величини процентних ставок зводиться в основному:

- до аналізу тимчасової вартості грошей, і відповідно застосовуються для оцінки фінансової ефективності позики, прибутковості цінних паперів [29, 42, 84];

- до оптимальної диференціації процентних ставок по депозитах залежно від терміну й інших характеристик внеску з метою забезпечення необхідного обсягу ресурсів за мінімально можливу у відповідних умовах ціну [62];

- хеджуванні ризику процентних ставок [30].

Проте аж ніяк не враховуються можливі зміни ресурсного потенціалу комерційного банку, які теж певною мірою впливають як на рівень відповідних ставок відсотка, так і на спред між ними.

Тому, на думку автора, найбільш важлива політика банку у відношенні саме формування визначеного рівня депозитних і кредитних ставок, оцінки їхнього оптимального співвідношення та підтримки обраного рівня протягом деякого періоду проведення активно-пасивних операцій. Тут під оптимальністю будемо розуміти прийнятне співвідношення кредитних і депозитних процентних ставок, виходячи з очікуваного рівня прибутковості та прийнятної величини ризику. Тоді такий підхід в загалі дозволить банку не тільки обґрунтовано дотримуватись тих чи інших показників своєї діяльності, але і планувати свою діяльність, передбачаючи визначені її наслідки з урахуванням підходів щодо формування ресурсів комерційного банку. Отже, однією з задач у сфері управління ресурсним потенціалом банку є як прогнозна оцінка рівня співвідношення кредитних і депозитних ставок, так і обґрунтоване визначення оптимальності такого співвідношення, тобто доцільним є розробка деякої моделі, яка дозволяє робити такий аналіз.

Одночасно зазначимо, що моделі, які використовуються в банківській діяльності можна поділити на [62, 88, 90]:

- часткові;

- квазі повні;

- повні.

Часткові моделі аналізують окремі аспекти банківської діяльності, у повних моделях використовується комплексний підхід. Квазі повні моделі займають середнє положення, тобто вони враховують не всі фактори, а лише їх частку. Як приклад розглянемо квазі повну модель, яка побудована на тому, що [88]: рішення, яке приймає банк, визначається одночасно витратами, ліквідністю та ступенем ризику; бажання запобігти ризику залежне від ліквідності та витрат.

З цього видно, що така квазі модель не оперує таким поняттям як розмір банківського капіталу.

Проте повна модель відповідно до теорії Балтенспергера повинна обґрунтувати рішення [88]: про активи та пасиви банку та їх взаємодію; про розмір банківського капіталу.

Однак слід погодитися з тими авторами котрі стверджують, що досить складно створити інтегровану модель банківської установи, котра водночас охоплювала б управління ліквідністю, формування портфеля активів, політику ціноутворювання та фізичний процес банківської діяльності. Тому при побудові моделі визначеної величини кредитних і депозитних ставок будемо враховувати не всі фактори, а лише їх частку.

При цьому можна виділити цілий ряд факторів, від яких тією чи іншою мірою залежить формування визначеної величини кредитних і депозитних ставок:

- зміна курсу гривні;

- облікова політика;

- обов'язкове резервування;

- динаміка внутрішнього валового продукту;

- зовнішній і внутрішній борг;

- структура і динаміка грошової маси;

- інфляція;

- зміна податкової політики держави й таке інше.

У той же час існують й фактори, що впливають на розходження у формуванні рівня тих чи інших процентних ставок: час до погашення фінансових зобов'язань; ризик невиконання зобов'язань; оподатковування тощо.

Тому перш ніж обґрунтовано підійти до деякого підходу (послідовності побудови відповідної моделі), який припускає оцінку оптимальності співвідношення рівня кредитних і депозитних ставок, слід зазначити, що, незважаючи на розходження факторів, які впливають на їхнє формування, серед них можна виділити ряд загальних особливостей.

З одного боку, це ризикованість проведення як активних, так і пасивних операцій, а, з іншого, - бажання одержати визначений дохід. Правомірність вибору саме даних особливостей, у якості узагальнюючих, обумовлена, у першу чергу, тим, що,

по-перше, ризик проведення конкретної операції є одним із ключових факторів при обґрунтуванні рішення про проведення такої операції;

по-друге, необхідністю розгляду в сукупності управління активними та пасивними операціями банку, як єдиної задачі, результатом якої і є визначена величина доходу.

Тому при розробці відповідної моделі треба виходити з обмеженого, але найбільш впливового кола факторів. Одночасно треба пам'ятати, що збільшення факторів призводить до нелінійності моделі, та як наслідок помилковості прийнятих рішень.

Втім, як ризик проведення тієї чи іншої операції, так і величину очікуваного доходу можна описати наступним набором параметрів, крім такого суб'єктивного параметру як ризик невиконання зобов'язань: тривалістю проведення операції; обсягом ресурсів, що використовуються при проведенні операції.

Отже, у формалізованому вигляді можна представити, що кредитні та депозитні ставки є функціонально залежними від розглянутих вище факторів, тобто:

, (3.1)

, (3.2)

Де - величина процентної ставки по наданих кредитах;

- величина депозитної ставки;

- величина очікуваного ризику проведення деякої відповідної операції;

- тривалість проведення операції;

- обсяг ресурсів, що використовується при виконанні деякої операції;

- величина очікуваної прибутковості;

- вигляд функціональної залежності, яка визначає величину кредитної та депозитної ставки відповідно. У загальному вигляді функціональна залежність може бути знайдена методами теорії статистичного аналізу та тимчасових рядів [9].

У той же час для попередньої оцінки рівня співвідношення кредитних і депозитних ставок можна скористатися моделлю Марковіца про взаємозв'язок ризику та прибутковості проведення тієї чи іншої операції [84]. З цією метою пропонується представити сукупність активних операцій банку у вигляді графічної моделі, зображеної на рис. 3.3.

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відмінною рисою даної моделі є те, що величина прибутковості проведення кредитної операції ототожнюється з величиною процентної ставки за наданою позичкою. Таке уявлення принципово правомірне, тому що прибутковість визначеної операції багато в чому залежить і від вартості наданого кредиту, тобто величини відповідної процентної ставки.

При цьому сукупність кредитних операцій банку (див. рис. 3.3) визначає безліч припустимих кредитних ставок.

Нижня границя діапазону зміни кредитних ставок (точка А2) знаходиться на перетині лінії ординат з дотичною, проведеною до нижньої точки припустимої безлічі кредитних ставок.

Верхня границя діапазону зміни кредитних ставок (точка А1) знаходиться на перетині лінії ординат з дотичною, проведеною до найвищої точки припустимої множини кредитних ставок.

Зазначимо також, що такий підхід дозволяє чітко ранжувати величину кредитної ставки залежно від ризику проведення кредитної операції шляхом одержання відповідних проекцій відрізку С1С2 на вісь ординат або вісь абсцис.

Аналогічну графічну модель можна побудувати й для аналізу депозитних ставок. Однак тут є деяка особливість, яка полягає в наступному. Зі зростанням ризику проведення депозитної операції, банк, також як і в попередньому випадку, прагне до максимізації очікуваної прибутковості (тут під прибутковістю розуміється деяка узагальнена прибутковість активно-пасивних операцій, що так само залежить і від величини депозитних ставок), а для цього йому природним є зменшення депозитної ставки. Це й відбито в графічній моделі, представленій на рис. 3.4.

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідним чином введемо в розгляд поняття нижньої і верхньої границі діапазону зміни депозитних ставок (точки В2 і В1 на рис. 3.4), що в кінцевому рахунку також дозволяє зробити чітке ранжування величини депозитної ставки (відповідно до відрізка К1К2) залежно від ризику проведення тієї чи іншої депозитної операції.

Зазначимо, що побудова моделей взаємозалежності ризику та відповідних ставок відсотка здійснюється з урахуванням наявних ринкових умов. Тобто початковий рівень кредитної та депозитної ставки є визначеним.

Тепер для того, щоб прийняти рішення про відповідність кредитних і депозитних ставок необхідно об'єднати відповідні діапазони зміни ставок (рис. 3.5).

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

З рис. 3.5 видно, що є деяка точка перетину відповідних відрізків (С1С2 і К1К2) зміни кредитних і депозитних ставок (точка О) і відповідний їй деякий рівень ризику проведення операцій R, якому можна інтерпретувати в такий спосіб.

Рівень ризику R розбиває всю множину умов проведення кредитних і депозитних операцій на дві підмножини:

- одна з підмножин, яка розташована ліворуч точки R на осі абсцис, відповідає проведенню операцій в умовах визначеності;

- інша підмножина, яка розташована праворуч точки R на осі абсцис відповідає проведенню операцій в умовах невизначеності, ризик якої може бути деяким чином розрахований.

У той же час відрізки О1О2, О1О3, О2О4 й такі інші якоюсь мірою встановлюють взаємозв'язок між величиною прибутковості і взаємозалежною величиною кредитних і депозитних ставок. Тобто ці відрізки відображають не лише величину спреду між ставками по кредитних та депозитних операціях банку, а і узагальнюють інші фактори досягнення однакової прибутковості банківської діяльності при різних рівнях спреду. Насамперед ту ситуацію, коли досягнення однакової прибутковості при різних рівнях спреду можливе за рахунок ефективного використання ресурсного потенціалу банківської установи. Загалом рахунку величина відповідних відрізків О1О2, О1О3, О2О4 є функцією спреду, обсягу залучених ресурсів, наданих кредитів та операційних витрат банку. При цьому, як видно з рис. 3.5, в умовах визначеності виникають ситуації, коли у встановлені проміжки часу величина процентної ставки по деяких депозитах може перевершувати величину кредитної ставки. Наприклад, це можливо коли існує гостра необхідність у залученні додаткових фінансових ресурсів або в період конкуренції за розширення ринку залучених ресурсів.

В умовах невизначеності величина процентної ставки по кредитах завжди більше депозитної ставки. При цьому в умовах нестабільного розвитку (наприклад, в умовах трансформаційних змін економічних відносин) співвідношення між кредитними і депозитними ставками більше, що в моделі відповідає більшій величині кута між відрізками ОО1 і ОО2.

Із наведених вище прикладів видно, що в поняття визначеності та невизначеності більш вкладається саме здатність банком створювати або впливати на відповідні умови своєї діяльності. Насамперед це стосується впливу щодо залучення відповідних ресурсів та умов формування ресурсного потенціалу комерційного банку. Втім, якщо побудувати динамічну модель взаємозв'язку кредитних та депозитних ставок, то перетин відповідних відрізків зміни кредитних і депозитних ставок буде постійно змінюватися, тобто ймовірність виникнення зворотного спреду зменшується, що відбиває загальну ситуацію економічного розвитку в умовах транзитивності.

У той же час дана модель (див. рис. 3.5) дозволяє відповісти на наступне запитання. Яким повинне бути співвідношення між величиною кредитних і депозитних ставок для досягнення визначеної величини прибутковості сукупності цих операцій? Наприклад, якщо відомо, що величина прибутковості тотожна О1О2, то відповідно величина кредитної ставки повинна дорівнювати - D1, а величина депозитної - D2 та ми хочемо зменшити загальну величину ризику одержання заданого доходу, то ми повинні знайти і відповідні величини процентних ставок. Для цього ми проводимо з точки О1 іншу лінію (довжина якої відповідає довжині відрізка О1О2) і знаходимо точку перетину з відрізком ОО2. Наприклад, це точка О3. Тоді величина визначеної депозитної ставки дорівнює величині D3, що, як видно з рис. 3.5, більше, ніж D2, але при цьому рівень ризику менше. Відповідно може бути скорегована і ставка по кредитних операціях банку (див. рис. 3.5 відрізок О2О4). З цього прикладу також випливає, що ми неявно використовуємо й інші припущення до визначення співвідношення між ставками, а не тільки ті що були введені вище. Тобто, ця модель відбиває різні умови, які враховуються при формуванні кредитних та депозитних ставок, що й робить її працюючою.

Запропонована модель може бути покладена в основу формування відповідного рівня кредитних і депозитних ставок залежно від рівня очікуваної прибутковості і рівня прийнятного ризику проведення визначених операцій. Послідовність таких дій може бути визначена у такий спосіб (рис. 3.6):

1. Задається припустимий рівень ризику проведення активно-пасивних операцій банківської діяльності.

2. Визначається рівень дохідності проведення активної операції банку та величина відповідної кредитної ставки.

3. Визначається прийнятний рівень депозитної ставки.

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

4. Обчислюється прибутковість відповідної діяльності банку. Якщо рівень прибутковості задовільний, то формуються відповідні для цього рівня ставки відсотка по кредитних та депозитних операціях банку. Якщо рівень прибутковості незадовільний, проводиться корегування ставок відсотка за допомогою запропонованої моделі (див. рис. 3.5).

У кінцевому рахунку така послідовність дій буде сприяти не тільки ефективному проведенню активно-пасивних операцій, але і раціональному управлінню ресурсним потенціалом банку. Це обумовлюється тим, що зазначена вище модель допомагає не лише встановленню раціонального співвідношення між ставками по різних операціях банку, але й спонукає банк до дій, пов'язаних із ефективним використанням його ресурсів.

Втім, для більш ефективного прийняття рішень у сфері управління ресурсним потенціалом комерційного банку треба розглянути процедури належного використання відповідної інформації. А також для більш ефективного прийняття рішень у сфері управління ресурсним потенціалом комерційного банку треба розглянути процедури належного використання відповідної інформації.

3.3 Методичні рекомендації щодо планування активно-пасивних операцій банку з урахуванням інформаційного аспекту

Як було зазначено вище, в існуючих умовах розвитку економічних відносин в Україні задача формування банківських ресурсів має першорядне значення та нерозривно пов'язана з підвищенням ефективності управління активами і пасивами банку. Разом з тим усе більш помітна інтеграція банківських систем, підсилення фінансової конкуренції, міжнародна тенденція щодо глобалізації ринку банківських послуг та розвиток інформаційних технологій зводять нанівець традиційні методи менеджменту.

При цьому варто враховувати, що інформаційні технології проникають у кожен елемент ланцюга пріоритетів комерційного банку, наповняючи їх новим змістом, впливаючи на зв'язок елементів між собою. Крім того, інформаційні технології впливають на конкурентноздатність банків, змінюючи життєвий цикл продукції, пропонованої клієнтам [8, 25]. Таким чином, інформація в сучасних умовах розвитку економічних відносин стає одним із основних факторів, від якості і своєчасності якої багато в чому залежить ефективне управління банківськими ресурсами. Це пов'язано з тим, що інформація пронизує всі системи управління, охоплює весь комплекс завдань, пов'язаних із забезпеченням і використанням ресурсів банку (рис. 3.7).

Багато в чому і прибутковість банку залежить від забезпечення вищого керівництва потрібною, своєчасною і точною інформацією.

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іншими словами, при побудові відповідної системи управління треба враховувати такі характеристики інформації як:

- вірогідність - об'єктивне відображення інформацією реальних процесів, які відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищі управління ресурсами комерційного банку;

- актуальність - своєчасність отриманих даних щодо формування відповідної ресурсної бази банку;

- цінність - здатність впливати на прийняття конкретних рішень, які можна оцінити у вигляді деякого критерію оптимальності;

- надмірність - у теорії управління це наявність у системі інформації, яка не потрібна для прийняття рішень;

- повнота - властивість інформації, яка показує співвідношення достовірної інформації в загальному обсязі інформації даних.

Втім поява нових інформаційних технологій починає впливати і на впровадження стратегічної політики комерційного банку. Електронні платежі та засоби розрахунку в пункті продажу - приклади використання нових технологій, які докорінно змінюють банківську індустрію та політику проведення банківської діяльності.

Проте інформаційні технології та організаційні структури, що підтримують їх, можуть стати бар'єром на шляху розвитку. Наприклад, злиття Dutch Postbank і Naturale Nederlanden, англійських Lloyds і Abbey Life, німецьких - Deutsche Bank і Deutsch Lebensversicherung призвели до виникнення проблем, пов'язаних з інформаційними технологіями [8]. Вихід з такого положення, на думку автора, - розробка ефективних способів щодо обробки існуючих даних.

Одночасно потрібно враховувати те, що інформація утворює деяке інформаційне середовище, яке впливає на прийняття відповідних рішень у сфері управління банківськими ресурсами. Тобто без достовірної і своєчасної інформації неможлива побудова адаптивної системи банку.

Таким чином, однією з задач управління банківськими ресурсами є своєчасний аналіз інформації, формування та розробка належного інформаційного забезпечення. Варто також виходити з того, що процес управління починається з аналізу можливостей та планування майбутньої діяльності [26, 28]. Іншими словами, необхідність інформаційного забезпечення визначається вже на першому етапі управління банківськими ресурсами. Разом з тим на етапі планування інформація виступає і як ланка взаємозв'язку між окремими напрямками банківської діяльності, що сприяє досягненню поставлених цілей у сфері управління ресурсним потенціалом банку.

Інформація також утворює канали взаємовпливу й взаємоузгодження основних цілей та задач проведення активно-пасивних операцій і способів їхнього досягнення. При цьому тут найважливішим принципом є в рамках кожної підсистеми управління (підсистеми управління активними операціями, підсистеми управління пасивними операціями) урахування особливостей управління всієї системи в цілому. Тому при розгляді питань, пов'язаних із інформаційним забезпеченням, з одного боку, треба їх структурувати, іншими словами кожна з підзадач повинна мати свою інформаційну систему. У той же час важливим аспектом є розробка спільної системи наочного уявлення процесів, пов'язаних із проведенням активних і пасивних операцій банку. Поряд із цим розгляд даного аспекту обумовлено необхідністю узгодження тих суперечливих цілей, які можуть виникнути в рамках функціонування кожної з підсистем управління банківськими ресурсами. Наприклад, при вирішенні таких важливих для банківського менеджменту задач як визначення: оптимального співвідношення обсягу проведення активних і пасивних операцій; вартості та структури залучених коштів, тощо.

Одночасно узгодження повинне бути досягнуте не простим «злиттям» цілей різних підсистем, не збігом їх, не приведенням їх до єдності. (Цілі різних підсистем різні тому, що об'єктивно розрізняються покладеними в їх основу потребами й інтересами.) Отже, правило узгодження суперечливих цілей може бути сформульоване так: розв'язання протиріччя між цілями кожної з підсистем управління банківськими ресурсами здійснюється за допомогою загальної мети, що стоїть перед банком.

Досягти такого узгодження, на думку автора, можна тільки за рахунок своєчасного й об'єктивного обміну інформацією, наочного відображення тих процесів, які типові для всієї системи управління банківськими ресурсами.

Втім, більшість існуючих підходів щодо раціоналізації інформаційного забезпечення зводяться або до врахування витрат на формування інформаційного середовища, або до формування відповідного інформаційного середовища [34, 37, 58].

Однак, виходячи з вище сказаного, на думку автора, варто зупинитися більш докладно на можливості наочного уявлення процесів, які відбуваються в сфері управління ресурсами банку з урахуванням інформаційної складової. І насамперед на уявленні етапу планування щодо залучення необхідних ресурсів та надання кредитів, який і обумовлює подальшу ефективну роботу банківської установи в сфері управління його ресурсним потенціалом.

Незважаючи на те, що серед джерел коштів комерційного банку можна виділити власний капітал, кредити Національного банку, забалансове фінансування та депозит, ми свою увагу зосередимо на депозитах, тому що депозити,

по-перше, складають базис усіх залучених банком ресурсів, забезпечують йому необхідні резерви відповідно до вимог законодавства та дають понад ці резерви основний обсяг коштів для здійснення кредитування;

по-друге, складають основу підвищення мобілізаційного потенціалу банку.

Серед основних характеристик депозитів можна назвати: термін до моменту вилучення депозитів, термін і форми залучення коштів, обсяги відсотків. Проте найбільш загальними й прийнятними параметрами з погляду системи управління є часовий фактор та обсяги залучених депозитних ресурсів. До того ж ці параметри, у кінцевому результаті, є основними для визначення величини відсотків, а їхня

Вирішення поставлених завдань можливе лише за рахунок використання інформації належного рівня та відповідних методів її обробки. Втім, запропоноване вище наочне відображення залучення депозитних ресурсів дозволяє формалізувати процес планування, за допомогою введення в розгляд узагальненої функції залучення депозитних коштів:

, (3.3)

Де - узагальнена залежність залучення депозитних коштів;

- обсяг залучення депозитних коштів у деякий момент часу .

Поряд з цим обсяг залучених зобов'язань може бути визначений у такий спосіб:

, (3.4)

Де - обсяги залучених депозитних коштів по різних напрямках: ощадні вклади населення, термінові депозити юридичних осіб, термінові депозити фізичних осіб, депозити юридичних осіб до запитання й таке інше;

- чисті заощадження населення за деякий час ;

- валові заощадження в економіці за деякий час ;

- частка чистих заощаджень, спрямованих на банківські депозити;

- частка валових заощаджень, спрямованих на банківські депозити.

Крім того, треба відмітити, що параметри та можуть мати й від'ємне значення, тоді у цьому випадку мова буде йти про відтік депозитів із банківської установи.

Тоді сутність урахування інформаційного аспекту у даному випадку полягає в прогнозуванні, насамперед, знаку зміни параметрів та . Коли це зробити дуже складно, відповідно ці обсяги депозитів повинні бути відображені перерваною лінією. Деякою мірою така невизначеність обумовлює й виникнення «вузьких місць» на загальному наочному відображенні щодо планування залучення депозитів. Втім, для розв'язання цього питання варто розглядати не окремо інформацію по кожному із видів депозиту, а згрупувати її в деяку структуру, подібно до тієї, що наведена у роботі [58]:

, (3.5)

де у першому рядку позиційно закріплені відомості щодо важливості окремих напрямків залучення депозитних ресурсів (вони можуть бути пов'язані, наприклад, з ймовірністю залучення коштів), а по кожному із стовпців наведена інформація відповідно до конкретного напрямку залучення депозитних ресурсів. Тобто, нами введено у розгляд двомірну структуру (а точніше інформаційну структуру) підпорядкованого розташування елементів інформації стосовно окремих напрямків залучення депозитних ресурсів.

В якості такої інформації можуть виступати обсяги можливого залучення, термін залучення, строк залучення, тощо. Як приклад у структурі 3.5 наведено 4 напрямки залучення депозитів, які характеризуються у наступному:

1) можливість залучення коштів у розмірі 20 000 грн. строком на 2 роки від заводу А має ймовірність 0,9;

2) можливість залучення коштів у розмірі 2 000 грн. строком на півроку від заводу Б має ймовірність 1;

3) можливість залучення коштів у розмірі 2 000 грн. строком на півроку від заводу А має ймовірність 0.8;

4) можливість залучення коштів у розмірі 40 000 грн. строком на один рік від заводу Д має ймовірність 0,7.

Відповідно до існуючих методів обробки такої інформації [25, 37, 39, 58, 86] визначається прогнозне значення певних напрямків та будується наочне відображення процесу планування щодо залучення депозитів. Крім того, інформаційна структура, яка задана формулою 3.5, деякою мірою пов'язана з узагальненою функцією залежності залучення депозитних коштів.

Проте запропоноване уявлення інформаційної структури більш доцільне, бо воно не обмежується лише визначенням важливості інформації, а несе в собі й деяку розширену базу знань. Втім, таке структурування забезпечує використання й різних аналітичних процедур, що в кінцевому результаті робить процес планування більш ефективним.

Зазначимо, що аналогічним чином можна уявити й узагальнену функцію проведення активних операцій банку, її інформаційну структуру й графічну інтерпретацію (для простоти будемо розглядати сукупність кредитних операцій, які в даний момент часу є основним видом активних операцій для більшості комерційних банків України):

, (3.7)

де - узагальнена функція проведення кредитних операцій;

- обсяг кредитної операції в деякий момент часу .

Таким чином, сутність планування проведення активно-пасивних операцій банку щодо управління його ресурсним потенціалом з урахуванням інформаційного аспекту полягає: в побудові інформаційної структури етапів планування депозитних та кредитних операцій комерційного банку; в наочному відображенні процесу планування за допомогою різних типів відрізків, які ототожнюються з різними рівнями використання інформації для такого планування та її достовірності; у виявленні «вузьких місць» депозитних надходжень та прийнятті мір до їх запобігання з урахуванням стратегічного підходу щодо управління ресурсним потенціалом; у виявленні інтервалів часу, коли обсяги проведення активно-пасивних операцій перевищують деякий установлений поріг. У якості такого порогу обираються нормативи проведення активних і пасивних операцій, встановлені в законодавчому порядку.

Такий підхід до вирішення задачі планування проведення активно-пасивних операцій комерційного банку також може бути покладений в основу управління ресурсним потенціалом банку, що, у кінцевому рахунку, дозволить підвищити ефективність використання банківських коштів.

3.4 Використання інтерактивних Web-сторінок, що містять рекламну інформацію про Харківське відділення Ощадбанку України

В даний час на ринку реклами спостерігається підвищення ролі Web-сторінок як зі сторони рекламодавців, так і споживачів.

Харківське відділення Ощадбанку України завдяки розміщення реклами на Web-сторінках вийшло на якісно новий рівень діяльності. Адже крім реклами на Big-boardes, в ЗМИ на яку звертали увагу певне коло клієнтів, до кредитного відділу стало звертатися більше потенційних клієнтів, що свою діяльність по?язують з Web-сторінками.

JavaScript - нова мова для упорядкування скриптов, розроблена фірмою Netscape. За допомогою JavaScript можна легко створювати інтерактивні Web-сторінки що містять рекламну інформацію.

При створюванні та розповсюдженні рекламної інформації потрібно дотримуватися положень Закону України «Про рекламу».

Цей Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

На першій Web-сторінці реклами послуги надання кредиту Харківським відділенням Ощадбанку України розміщена загальна інформація та силки на Web-сторінки, де розміщена цікава інформація про Ощадний банк України та умови кредитування перша Web-сторінка реклами. зображена Web-сторінка, яка з'являється після посилання на «Харківське відділення Ощадбанку України», де знаходиться адреса банку та посилання «Інформація про банк

Посилання «Інформація про кредит» дає змогу відкрити Web-сторінку з якої споживач може дізнатися деяку інформацію про надання кредиту та контактний телефон кредитного відділу З кожної Web-сторінки можна легко повернутися до головної сторінки за допомоги посилання «Головна сторінка» Код скрипта JavaScript размещется безпосередньо на HTML-сторінці.

Код скрипта головноі сторінки реклами Харківського відділення Ощадбанку України

3.5 Техніко-экономічне обгрунтування разробки програмного продукту

В даному розділі проводиться оцінка економічної ефективності разробленого програмного продукту, розрахунок витрат на розробку, впровадження, експлуатацію програмного продукту.

Розрахунок проводиться методом порівняння витрат для аналогового варіанту з проектним. Вхідні дані для розрахунку економічного ефекту разробленого програмного продукту наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Дані відділення станом на 01.01.2007 г.

Статті витрат	Ум. Позн	Один. Вмір.	Номат. Знчення	Прийняті значення
				Базовий	новий
Разробка (проектування) программного продукта
Тарифна ставка обслуговуючого персоналу	Зперс	грн.	320-600	500,00	500,00
Кількість команд в програмі	у	ум. Чел./г	500-5000	-	3050
Вартість1-го часу використання ЕОМ	Сч	грн.	Фактич. Витрати	0,38	0,38
Потужність компьютера та принтера	WЭВМ

Подобные документы

• Депозитна політика банку

  Поняття економічної сутності депозитних операцій в банку. Депозитні та позичені кошти. Здійснення депозитних операцій та управління залученими ресурсами. Методи залучення депозитних ресурсів. Організація управління депозитними операціями банку.
  
  реферат [55,2 K], добавлен 26.06.2011
  

• Розвиток методичних засад управління залученням ресурсів банку із депозитних резервів

  Важливі показники діяльності банків. Розробка методики оцінки конкурентоспроможності їх на базі розрахунку інтегрального показника співвідношення якісних та вартісних характеристик послуг. Управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 15.05.2014
  

• Управління ресурсами банку (на прикладі ЗАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк")

  Комплекс системи управління вартістю та рентабельністю залучених депозитних коштів у банку. Управління активами та пасивами комерційного банку та й удосконалення управління оптимальністю структури залучених депозитних коштів в комерційному банку.
  
  дипломная работа [2,7 M], добавлен 03.07.2010
  

• Управління фінансовими ресурсами комерційного банку

  Фінансовий менеджмент в комерційних банках. Інтегрований підхід до управління балансом банку. Розрахунок окремих показників фінансової діяльності банку. Аналіз динаміки та структури процентних доходів і витрат на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".
  
  курсовая работа [67,2 K], добавлен 20.03.2007
  

• Управління доходністю кредитних операцій банку

  Дослідження питань управління доходами, отриманими від кредитної діяльності комерційного банку на прикладі ВАТ "Кредітпромбанк". Проведення процедури аналізу діяльності комерційного банку, в цілях оцінки ефективності здійснюваної кредитної політики.
  
  дипломная работа [122,3 K], добавлен 11.10.2010
  

• Управління активами банку

  Економічна сутність та організація процесу менеджменту банківськими активами. Загальна характеристика банку АТ "ПУМБ". Підвищення прибутку від активних операцій. Розробка стратегії управління фінансами. Моніторинг вартості депозитних відсоткових ставок.
  
  дипломная работа [1,0 M], добавлен 15.06.2019
  

• Аналіз фінансових результатів банку

  Комерційні банки та їх роль в економічних перетвореннях. Узагальнення методичних і теоретичних засад фінансового аналізу та розробка практичних рекомендацій щодо управління прибутковістю комерційного банку в сучасних ринкових умовах господарювання.
  
  дипломная работа [71,7 K], добавлен 15.01.2011
  

• Система рефінансування Національного Банку України комерційних банків: сучасний стан, шляхи вдосконалення

  Еволюція кредитних відносин Національного Банку України з комерційними банками. Економічна сутність, значення кредитів, що надаються НБУ комерційним банкам. Сучасний стан і шляхи вдосконалення системи рефінансування Національним Банком комерційних банків.
  
  курсовая работа [49,5 K], добавлен 07.12.2010
  

• Методи управління активами і пасивами комерційного банку

  Cуть активів та пасивів комерційного банку, методи управління. Загальна характеристика АТ "Сбербанк Росії" як фінансової установи, аналіз активів та пасивів. Концепція удосконалення кредитно-депозитних операцій банку. Методи зниження кредитних ризиків.
  
  дипломная работа [215,9 K], добавлен 28.10.2011
  

• Розвиток науково-методичних підходів до управління споживчими кредитами банку

  Споживчий кредит, його сутність та види, організаційне, його інформаційне та нормативне забезпечення в Україні. Дослідження механізму управління споживчим кредитуванням банками. Удосконалення науково-методичних підходів до реалізації даного процесу.
  
  дипломная работа [532,8 K], добавлен 26.03.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам