Размещено на http://www.allbest.ru/

• Біржовий продаж
• 1. Поняття "ринок"
• З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.
• Ринкове господарство в країнах, в економіці яких панувала адміністративно-командна система, практично не застосовувалось. Це призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже, і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів і структур господарського життя.
• Аналіз відносин, що характеризуються категорією "ринкове господарство", слід здійснювати щонайменше в трьох аспектах: історико-цивілізаційному, об'єктно-суб'єктному та за фазами суспільного виробництва. Існує розмежування поняття "ринкове господарство" також за політико-адміністративними ознаками, що мають похідний характер.
• У сучасній науковій літературі, в політичних і законодавчих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ототожнюють з такими поняттями, як "ринок", "ринкова економіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких Грунтується на конкуренції.
• В економічній системі ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, які відбивають збалансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господарських суб'єктів; з другого -- воно генерує безперервність процесу відтворення, його цілісність. Виходячи з останнього, ринок є складовою, компонентом ринкового господарства. Ринкова економіка -- це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентно виявляються у господарському житті. Формуючи конкурентне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва.
• Ринок як спосіб організації товарного виробництва можна зобразити у вигляді схеми, наведеної на рис. 1.
• Ринкова економіка передбачає необхідність чітких відповідей на такі запитання: що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар (технологія, ресурси)? Які будуть витрати виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?
• Це так звані фундаментальні, корінні питання, які має розв'язувати ринкова економіка на мікро-, макро- і глобально-планетарному рівнях. До зазначених питань слід додати й таке: чи здатна економічна система адаптуватися у своїй організаційно-економічній і соціально-економічній частинах до змін у розвитку виробничих сил суспільства, в його споживчому попиті, в поставках ресурсів і технології виробництва? Останнє питання особливо різко стоїть у зв'язку з розвитком змішаної економіки, об'єктивної необхідності соціалізації економічної політики і безпосереднього та опосередкованого втручання держави в ринкові відносини при спільному розв'язанні зазначених вище фундаментальних питань на основі цінових сигналів.
• Суть кожного ринкового господарства -- додатковий продукт як конкретне вираження підтвердження суспільне корисної праці.
• Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів. Вона не визнає стандартно-усереднених ставок і тарифів, зрівнялівки в оплаті праці.
• Конкурентно-ринкове середовище визначає найжиттєздатніші структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. В умовах ринкової економіки життєздатним зв'язком є еквівалентний обмін, оплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.
• Концепції ринкового господарювання включають право суб'єкта господарювання оперативно розробляти і здійснювати ефективні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інтересами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічних інтересів суб'єкта господарювання.
• Загальнолюдська практика господарювання виробила два фактори, що спонукають всіх учасників виробництва працювати сумлінно й високоефективно. Це, з одного боку, реальна можливість значного економічного зиску, відчутного виграшу на основі підприємливих управлінських задумів та гнучких багатоваріантних маневрів, а з іншого -- цілком реальна можливість провалу, тобто неминучої економічної відповідальності за рішення, що приймаються.
• Можливість економічного провалу визначається реальними умовами господарської діяльності, рівнем наукової зваженості запрограмованих маневрів. Будь-яка форма господарювання й підприємницької діяльності, що припускає підвищення витрат виробництва або відстає щодо оновлення продукції, призводить до втрати споживачів на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння прибутків і, якщо не буде вжито ефективних заходів, -- банкрутство.
• При пануванні адміністративно-командних методів керівництва для суб'єктів господарювання (велике підприємство чи окремий працівник) головне завдання полягає не в тому, щоб досягти максимуму (це пов'язано з додатковими витратами зусиль, часу, ресурсів), а в тому, щоб бути не гіршим за інших і мати приховані резерви на випадок нових завдань. Об'єкт управління боїться лише покарання за невиконання команди, економічної ж мотивації підприємливості немає.
• Ринкова економіка -- це сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва. Оскільки ринкове господарство повністю зумовлюється наявністю та функціонуванням товарного виробництва, як, і навпаки, останнє наповнюється ринковими відносинами, то можна вважати, що ринкова економіка є не що інше, як товарне виробництво.
• Товарне-грошові відносини визначаються тими об'єктивними засадами, які відтворюються господарським життям суспільства. Це, у свою чергу, відбиває діалектику продуктивних сил і економічних виробничих відносин, а в певній частині є матеріалізованим підсумком поглядів та уявлень суб'єктів господарювання.
• Не існує окремо товарно-грошових відносин, які за своєю суттю є ринковими, і власне економічних виробничих відносин при пануванні ринкового середовища.
• Товарне виробництво, а в наш час -- ринкова економіка є матеріалізацією товарно-грошових відносин, що виступають суспільною формою розвитку продуктивних сил. У цьому зв'язку важливо враховувати два принципових моменти.
• 1. Економічні виробничі відносини зароджуються в продуктивних силах, а не в системі управління. Інакше економічні виробничі відносини можна було б "творити" за бажанням політиків. На ділі ж право в кращому випадку відображає економічну дійсність. Економічне середовище не створюється голосуванням та референдумами. Те, що можливе в політиці, неможливе в економіці, в господарському житті, хоч перша й впливає на другу та навпаки.
• Перспективи розвитку організаційно-економічних виробничих відносин, ринкових за своєю суттю, зумовлюються характером та рівнем розвитку продуктивних сил. Саме в розвитку останніх слід шукати становлення ринкових відносин.
• 2. Чисті, тобто одноукладні економіки в природі суспільного буття не зустрічаються. І будь-які спроби ліквідувати багатоукладність, розмаїття форм власності та господарювання означають відмову від ринкової економіки, законів товарного виробництва, тобто відпрацьованих віками регуляторів господарського життя.
• Перехід до ринкової економіки -- це тривалий і багатогранний процес. Він зумовлюється такими чинниками, як приватна власність і форми господарювання, що відповідають їй.
• Приватна власність в умовах соціальне орієнтованого ринкового господарства -- це спосіб творення суспільних продуктивних сил на основі економічної свободи людини, реалізації її матеріального інтересу і господарської підприємливості. Вона ґрунтується на принципах: досягати успіхів завдяки своїм здібностям і розумному ризику, господарювати з прибутком. Відсутність приватної власності означає нічийність та безгосподарність. Саме через відсутність донедавна у вітчизняній економіці приватної власності та форм господарювання, що відповідають їй, суспільне виробництво не було включене в систему принципів і законів товарного господарства. Звідси економічно неефективне господарювання.
• Вільне підприємництво -- одна з передумов ринкової економіки. Аналізуючи проблему підприємництва з точки зору політекономічної теорії, слід мати на увазі, що цей соціально-історичний феномен -- не абстрактне поняття. Воно завжди розвивається в певному історичному та соціальному середовищі. Однак обов'язковою умовою й ознакою підприємницької діяльності є свобода економічної самодіяльності людини, її самостійність у виборі варіантів рішень, за якими стоять комерційний успіх, прибуток або ж банкрутство зі всіма його наслідками.
• Сутністю підприємництва є самостійне, ініціативне господарювання, а його метою -- діловий успіх у вигляді прибутку, особистий дохід. Основними його рисами є постійний ризик, матеріальна відповідальність, організаційно-господарське новаторство, раціоналізм, ефективне використання ресурсів. Підприємництво має такі форми: індивідуально-приватне, асоційоване, державне, індивідуально-сімейне.
• Необхідним інститутом ринкового господарства є гроші, їх конвертованість. Це кисень для ринкового організму. За наявності дієздатного грошового інструментарію в споживача з'являється реальний важіль впливу на виробництво, а у виробника -- реальний стимул інтенсивніше працювати, щоб багатіти, бо гроші -- це багатство, а багатство -- це гроші (А. Сміт).
• Ще у XVIII ст. відкрита класична закономірність: маса грошей, помножена на швидкість їх обігу, повинна дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо ця рівновага порушена, то необхідно скоригувати одну з чотирьох складових.
• Величезне значення для становлення ринкового середовища мають ціни, зокрема інститут вільного ціноутворення. Поза останнім існування саморегулюючих систем ринкових відносин неможливе. Вільне ціноутворення -- це пункт перехрещення попиту й пропозиції, неминуче самокоригування, реагування на інтереси споживача залежно від стану виробництва, економії витрат.
• Перелік передумов формування ринкового середовища можна значно продовжити, включивши, зокрема, стимулюючу податкову політику, еквівалентні відносини у сфері праці та найму робочої сили, відкритість національних економік, орієнтацію їх на міжнародний поділ праці, можливість світового обміну, зв'язки зі світовим ринком.
• Перехід до ринкової економіки ні за яких обставин не може бути здійснений "кавалерійською атакою", цей процес не може бути легким і безболісним. При цьому треба взяти до уваги, що в сучасному світі з понад 170 країн ринкової економіки тільки понад ЗО належать до багатих розвинутих країн.
• Загальновизнаними ознаками товарного виробництва, тобто ринкової економіки, є:
• -- багатоукладність економіки, в тому числі й приватний сектор, нормальне функціонування приватної власності;
• -- економічна відособленість, тобто повна економічна самостійність та економічна відповідальність товаровиробників;
• -- панування еквівалентних, тобто економічно справедливих зв'язків і відносин між суб'єктами господарювання;
• -- реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію, і насамперед грошей, цін;
• -- розвинутість ринкової інфраструктури -- різних бірж та їхніх інститутів, маркетингових служб, інформаційно-посередницьких та інших фірм.
• Якщо в будь-якій системі господарювання цих ознак, перелік яких можна значно продовжити, немає, то вона не є товарним виробництвом зі всіма наслідками. Головним при цьому є те, що виробничі відносини не є товарно-грошовими, а отже, і економічними. З одного боку, пануючі в нетоварному виробництві відносини відтворюються як власне господарські, а з другого -- як організаційно-технократичні. Звідси неминучі конфронтаційність виробничих відносин, їх ідеологізація, агресивне відторгнення основних рушійних сил суспільного прогресу.
• Ринкова економіка і пов'язані з нею цивілізовані "правила гри" у сфері управління та господарювання не розвинуться раніше, ніж у вітчизняній економіці почнеться широкий реальний процес роздержавлення та приватизації, формування соціально-економічного середовища ринкового господарювання.
• Приватизація -- це формування прошарку власників, господарів. Поява їх неможлива без утвердження в суспільстві приватної власності, приватного сектору економіки.
• Гуманістичний пафос нетоварного виробництва не врахував однієї "дрібниці": людина -- істота не лише суспільна, а насамперед біологічна. Отже, поведінкою її керують матеріальні потреби, які виступають як економічні інтереси.
• Ринкова економіка є тим середовищем, в якому потрібні умови конкурентного господарювання, тобто вільний доступ кожного члена суспільства до будь-яких видів економічної діяльності.

2. Біржовий продаж

Фондові біржі -- найстаріші інститути ринкової економіки, що доповнюють систему банківського кредиту. Наприклад. Амстердамська фондова біржа була заснована в 1608 році. Лондонська --¦ у 1 773 році.

За юридичним статусом фондова біржа -- приватна корпорація зі своїм статутом, виборним правлінням (радою), комітетами, члеиа-іми-пайовиками, яка має дуже жорсткі правила внутрішнього регулювання. Щоб стати членом фондової біржі, необхідно внести грошовий внесок, а також одержати декілька рекомендацій старих членів біржі.

За формою організації біржі бувають: акціонерними товариствами або публічно-правовими інститутами. У останньому випадку приміщення для біржових операцій належать державі, а члени біржі призначаються урядовими органами.

* Правом торгівлі на біржі користуються лише її члени. Усі, хто не є членами біржі, можуть здійснювати купівлю-продаж цінних паперів лише користуючись послугами членів біржі або під їхнім наглядом.

* Кількість членів біржі суворо обмежено, її може бути збільшено лише за рішенням біржовиків, у випадку, якщо це акціонерне товариство, або урядовими органами,

* Члени біржі при упорядкуванні угод по цінних паперах діють як приватні підприємства.

Від інших корпорацій фондова біржа відрізняється тим. що не несе відповідальності за збитки своїх пайовиків. Водночас, біржа надає їм різні за своїм характером послуги -- торговельні, інформаційні й інші, беручи за них певну платню. Ця платня є тим фінансовим джерелом, що забезпечує можливість функціонування фондових бірж.

До основних функцій фондової біржі відносяться:

* Мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових накопичень і заощаджень шляхом продаж}' цінних паперів біржовими посередниками на первинному і вторинному ринках.

* Кредитування і фінансування держави й приватного сектора шляхом придбання їх цінних паперів на первинному ринку; кредитування і фінансування біржових спекулянтів і фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку

* Концентрація операцій з цінними паперами, встановлення цін на них. які відбивають рівень попиту і пропозиції.

* Забезпечення публічності цінних паперів.

Ринок цінних паперів розділяється на первинний і аторинииіі ринки.

Первинний ринок цінних паперів припускає реалізацію тільки що випущених цінних паперів -- акцій, облігацій безпосередньо самими емітентами.

Вторинний ринок цінних паперів -- цс ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. На ньому здійснюється зміна власників цінних паперів. За організацією вторинний ринок поділяється на централізований і децентралізований.

Централізований ринок цінних паперів -- цс фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, однак, не всі, а тільки ті, що ' допущені до обігу біржовими комітетами.

Децентралізований ринок цінних паперів -- це ринок, на якому обертаються як допущені, так і не допущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Даний ринок цінних паперів складається з брокерсько-ділерських фірм, що здійснюють між собою зв'язок за допомогою телефонно-телеграфії, та комп'ютерно-інформаційної мереж, пошти та інших засобів зв'язку. До даних організації! належать і комерційні банки, оскільки багато хто з них займається аналогічними операціями з цінними паперами.

Фондова біржа функціонує на основі існуючого попиту і пропозиції на цінні папери, що врівноважують їх ціну (курс) Попит па цінні папери створюється населенням (кредиторами), а пропозиція -- компаніями і фірмами, що виступають у ролі позичальників.

Перетворення заощаджень населення в інвестиції здійснюється за допомогою брокерських і ділерських служб, у якості яких можуть виступати не тільки окремі особи, але і фірми.

Біржа здійснює наступні функції:

І. Касові операції купівля-продаж наявних фондових цінностей.

И.Термінові угоди без реального товару:

* фіочерсні;

* опцюнні;

* торгівля брокерськими місцями.

Курс акцій та інших цінних паперів формується під впливом соціально-скономічних, політичних, військових, кліматичних і багатьох інших чинників.

На фондових біржах котируються цінні папери лише відомих, крупних, таких, що мають високу ділову репутацію, фірм і корпорацій. Висловивши бажання бути прийнятої в члени біржі, фірма зобов'язана оприлюднити найдокладніший проспект про свої прибутки, витрати, мінімальний капітал, кількість акцій та акціонерів і т.д. Все це проходить перевірку групою спеціальних експертів-аудиторів.

Біржові обіги, тобто форми й умови складання угод, регулюються законодавчими і нормативними актами.

ринкова економіка фондова біржа

Використана література

1. Закон України „про товарну біржу", 1991.

2. Господарський кодекс України, 2004.

3. Шканова О.М. Інфраструктура товарного ринку. - К., МАУП, - 2004.

4. Неруш Ю.М. Логистика . - 2-е изд., перераб. и доп. - М., ЮНИТИ-ДАНА, -2000.

5. Гаврилишин О.С. Основні елементи теорії ринкової системи. - К., Наук.думка, - 1992.

6. Основы маркетинга / Ф.Котлер и др. - М. - 1998

7. Виноградська A.M. Основи підприємництва: Навч.посіб. -- К., КНТЕУ, - 2003.

8. Ибрагимова Л.А. Инфраструктура товарного рынка. - М., ПРИОР, - 2001.

9. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підр. для вузів. - К., Хрещатик, - 1999.

Размещено на Allbest.ru