Торгівля цінними паперами на біржовому ринку здійснюється через фондову біржу. Фондова біржа - це постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона представляє собою основний елемент вторинного ринку цінних паперів. Взагалі біржі як такі - це місця, де компанії, продаючи свої “долі в підприємствах”, забезпечують собі фінансову можливість розширяти виробництво і послуги, робити споживацький продукт більш якісним.

Виникнення біржі явилось об'єктивним наслідком розвитку ринкових відносин. Потреба в появі даного інституту була обумовлена розширенням торгівлі рядом товарів, такими, як сировинні товари, а в подальшому і цінними паперами. Відмічені товари характеризуються певними особливостями, які перетворюють їх в біржові товари:

- масовістю споживання;

- взаємозамінністю в рамках своїх товарних груп;

- непередбачуваністю коливання цін.

Покупці і продавці бажають отримати з операції максимальний прибуток і тому хочуть бути впевненими в тому, що ціна операції відображає поточні співставлення попиту і пропозиції. У зв'язку з цим ринок подібних повинен зводити воєдино, обопільнювати великий об'єм інформації, причому протягом короткого періоду. Для виконання цієї функції він повинен характеризуватися високим степенем централізації. Дана мета досягається в організації біржі, де збігаються попит і пропозиція товарів.

Відмінними ознаками біржі являються:

- постійний і організований по певним правилам характер функціонування;

- торгівля ведеться без пред'явлення товарів;

- операції заключаються по масовим, замінним товарам.

Біржа виконує наступні основні функції:

Зводить один з одним покупців і продавців цінних паперів, служить місцем, де безпосередньо здійснюються операції купівлі і продажу цінних паперів.

Реєструє курси цінних паперів, обопільнює і опосередковує відносини інвесторів до кожного представленому на ній виду акцій і облігацій.

Служить механізмом переливу капіталу з однієї галузі (підприємства) в іншу (інше).

Служить економічним барометром ділової активності як в країні в цілому, так і в окремих галузях, дає можливість судити про направлення структурної перебудови економіки.

Біржа здійснює свою діяльність на таких принципах:

- особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, операції на біржі заключаються усно і оформляються юридично заднім числом);

- гласність (публікуються дані по всіх операціях і дані, що надані емітентом по домовленості з біржею про внесення акцій у біржовий список, незалежно від активності емітента);

- жорстке регулювання адміністрацією біржі і аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом встановлення правил торгівлі і обліку.

В результаті перерахованих принципів формується середовище, яке спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як, по-перше, можливість кращого доступу до кредиту для купівлі цінних паперів (банк охоче його дасть, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу), по-друге, дуже добрий огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих чи інших акцій і т. д.

Біржа може бути організована як акціонерне товариство, тобто на умовах приватного підприємництва, або як установа створена державою, громадський інститут. В першому випадку вона знаходиться у власності акціонерів, у другому - держави. Її діяльність базується на статуті, який визначає порядок створення органів біржі, склад її членів, умови їх прийому і т.д. Вищим органом біржі являється біржовий комітет (рада керуючих).

У статуті фондової біржі визначаються:

а) її найменування і місцезнаходження;

б) найменування і місцезнаходження її власників;

в) розмір статутного фонду;

г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

д) права і обов'язки членів;

е) організаційна структура;

є) компетенція і порядок створення керівних органів;

ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;

з) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

и) порядок припинення діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі регламентують:

а) види угод, що укладаються;

б) порядок торгівлі;

в) умови допуску цінних паперів;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їхньої діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення;

з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

и) правила ведення розрахунків;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються її статутних правил.

У будь-якої біржі є дві основні функції у вигляді двох взаємозамінних і збалансованих сторін її діяльності. По-перше, фондова біржа мобілізує й концентрує вільні кошти через продаж цінних паперів (точніше, організовує їхній продаж), а по-друге, здійснює кредитування держави й різних організацій через купівлю цінних паперів. Зрозуміло, що такою самою є роль будь-якого посередника фондового ринку, у тім числі в його позабіржовому секторі, але тільки фондова біржа спроможна забезпечити високий рівень ліквідності вкладень в цінні папери і задовільну їхню надійність.

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії - 22, США - 13, Японії - 9, Франції і Німеччині - по 8, Канаді - 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська та інші.

Позабіржова торгівля цінними паперами змушує фондові біржі безперервно поліпшувати якість своєї роботи, забезпечуючи високий рівень надійності фондових угод, гарантії для інвесторів, виконання клірингових операцій, тобто постійно вдосконалюватися для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі з позабіржовим ринком.

Найбільшу “загрозу” для фондових бірж становить запровадження в діяльність позабіржового ринку електронних систем передачі й обробки інформації, а також наполеглива робота “позабіржовиків” щодо підвищення рівня організації торгівлі за межами фондових бірж.

У зв'язку з намаганням зробити позабіржовий ринок організованішим слід сказати, що позабіржовий ринок є неоднорідним саме через різний ступінь його організованості, хоч це поняття є надто умовним. Якщо, наприклад, до організованих учасників позабіржових угод віднести тих, хто є членом тієї чи іншої саморегулювальної організації, тоді в США, наприклад, весь позабіржовий ринок слід визнати організованим. У межах неорганізованого позабіржового ринку звичайно виокремлюють так званий “телефонний” ринок, що базується на взаємній довірі і тривалих зв'язках контрагентів, та “вуличний” ринок, де переважають випадкові операції з купівлі-продажу цінних паперів, в основному акцій приватизованих підприємств. Досвід розвинутих країн (особливо США) свідчить, що позабіржовий ринок цілком піддається організації і здатний набути всіх ознак цивілізованої торгівлі.

Так, одним із заходів для виходу з економічної кризи у США було створення (1934) Комісії з цінних паперів і бірж (КЦПБ) з функціями нагляду за виконанням федеральних законів про цінні папери. Значну частину своїх повноважень ця комісія незабаром передала кільком неурядовим структурам, відомим як “саморегулювальні організації” (СРО). З них найбільшою і тепер є Національна асоціація дилерів цінних паперів (НАСД). Кожний дилер і брокер має не лише зареєструватися в КЦПБ, а й стати членом НАСД.

НАСД виконує багато функцій, а саме: регулювання діяльності своїх членів у питаннях емісії облігацій, у тім числі муніципальних; створення взаємних фондів і товариств з обмеженою відповідальністю, а також контроль за їхньої діяльністю; визначення розміру плаваючої ренти; проведення іспитів на право займатися професіональною діяльністю та реєстрація професіоналів; інспектування фірм, що спеціалізуються на торгівлі цінними паперами; розслідування випадків порушення законів і здійснення арбітражу; регулювання рекламної та видавничої діяльності.

Кожна з цих основних функцій НАСД складається із досить значної кількості складових. Наприклад, контроль реєстраційних заяв має на меті упевнитися в тім, що емітенти отримують справедливу частку доходів від розміщення нового або чергового випуску цінних паперів і що ціна цих паперів встановлюється ринковим способом.

Крім НАСД, в США є ще кілька великих СРО, зокрема “Амекс”. Для допомоги СРО в обміні інформацією створюються спеціалізовані служби, які зобов'язані, наприклад, запобігати злочинним маніпуляціям з цінними паперами.

Для виконання цих і багатьох інших завдань НАСД створює свою програму і плани роботи. Під час планових перевірок аналізується стан бухгалтерських записів і звітності. Вибірково перевіряються окремі договори на купівлю-продаж цінних паперів, ціни і збори за послуги. Перевірці підлягають як відкриті рахунки індивідуальних інвесторів, так і власні, конфіденційні рахунки фірм. Вивчаються первісні і зведені документи, щоб визначити, чи справді добре виконуються замовлення клієнтів, чи справедливі надбавки і знижки до ціни, чи справді вірогідною є надана інформація. До планової перевірки включено також фінансову та операційну перевірку, яка має показати, чи достатньо стійкий фінансовий стан члена НАСД для дальшої роботи клієнтів із ним. У зв'язку з цим перевіряються фінансові звіти брокерів-дилерів для того, щоб упевнитися в наявності достатньої кількості ліквідних активів. Так само уважно з'ясовується наявність гарантій щодо неможливості неправомірного використання брокерами й дилерами власності клієнта. Для цього перевіряються фактична наявність і стан обліку цінних паперів клієнта, а також облік грошових коштів самого брокера або дилера.

Тоді як НАСД контролює позабіржовий ринок, держава контролює саму асоціацію. Усі зміни у внутрішньому розпорядку та інструкціях НАСД підлягають обов'язковому затвердженню в державному органі -- КЦПБ. За винятком незначних змін, що стосуються членських внесків, адміністративних питань і трактування правил, усі інші пропозиції НАСД набирають чинності тільки після розгляду і схвалення керівництвом КЦПБ, яке перевіряє, чи не суперечать пропозиції чинному законодавству. Це стосується не тільки НАСД, а й усіх інших СРО. КЦПБ може (після відповідного повідомлення і обговорення) змінити правила будь-якої СРО навіть без її згоди. Більше того, КЦПБ як державний орган має право зупинити або відкликати реєстрацію СРО, накласти обмеження на її діяльність, зняти з посади керівника і будь-якого працівника СРО, якщо той навмисне порушив Закон про біржі або зловживав службовим становищем.

У Росії американська НАСД стала зразком для створення позабіржових неурядових інститутів. Ідеться передовсім про Російську торговельну систему (РТС).

Підвищення рівня організованості й ліквідності на російському позабіржовому ринку пояснюється запровадженням деяких обов'язкових заходів, зокрема стандартних умов договорів, уведення твердих котирувань акцій і меж коливання цін продавця і покупця в розмірі 10% від ліпшої пропозиції в торговельній системі. Досить корисним виявилося створення інституту маркет-мейкерів, які зобов'язані підтримувати тверді двосторонні котирування як мінімум для акцій трьох емітентів і тверде одностороннє котирування для акцій двох емітентів. Учасники РТС регулярно подають звіти про результати своєї роботи на фондовому ринку.

Україна також користується досвідом зарубіжних країн, ураховуючи місцеві умови й можливості. Донедавна позабіржовий ринок України саморегулювався через три асоціативні громадські об'єднання: Українську асоціацію торговців цінними паперами, Українську асоціацію інвестиційного бізнесу та Українську асоціацію довірчих товариств. У діяльності торговців цінними паперами на позабіржовому ринку брали участь інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. На початку 1996 р. було створено нову організацію “Позабіржова фондова торговельна система” (ПФТС). Її основною метою стало сприяння розвитку відкритого позабіржового ринку цінних паперів в Україні. Для цього розроблено правила, стандарти й вимоги, обов'язкові для всіх професіональних учасників обігу цінних паперів у країні. Зрозуміло, що йдеться не про розподіл фондового ринку на сфери впливу, а тим більше не про втручання в господарську діяльність членів ПФТС. Хоч функції та повноваження цієї асоціації досить широкі. Вони, зокрема, передбачають:

-- участь у підготовці законопроектів і підзаконних актів, що стосуються обігу цінних паперів, у тім числі випущених місцевими органами влади;

-- опрацювання єдиних норм, стандартів і правил діяльності на позабіржовому фондовому ринку, у тім числі норм професіональної й етичної поведінки членів ПФТС;

-- методичну, інформаційну, юридичну й технічну допомогу членам ПФТС через консультації, експертизи, дослідження кон'юнктури фондового ринку України та інших країн;

-- організацію роботи з підвищення професійного рівня спеціалістів фондового ринку;

-- розроблення системи інформаційного обміну між учасниками ринку цінних паперів;

-- вирішення суперечок між членами ПФТС.

ПФТС підтримує розвиток клірингової, розрахунково-депозитарної, реєстраційної та інших систем інфраструктури фондового ринку. У розроблених ПФТС “Торговельних правилах” подано терміни фондового ринку, визначено порядок доступу в ПФТС, вимоги до зареєстрованого торговця цінними паперами, процедуру котирування, зобов'язання сторін фондових операцій, систему звітності і т.п.

Таким чином, значне вдосконалення організаційних форм позабіржового ринку можна розглядати як крок на шляху поступового зближення з фондовим ринком і створення єдиної системи фондового ринку.

Форми державного регулювання фінансового ринку в Україні

біржовий ринок вексель банківський