Проблеми класифікації фінансових ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Розвиток ринкових відносин та необхідність розширення прямого фінансування різних сфер економіки, вимагають організації адекватної системи захисту від впливу можливих негативних факторів та повернення коштів. Основним способом організації відповідного захисту є формування реальної системи страхування фінансових ризиків.

З цією метою особливу увагу необхідно приділяти вирішенню проблем, які виникають в процесі функціонування ринку страхових послуг та сприяти його розвитку. Тому великого значення набуває вдосконалення механізму страхування як іноземних інвестицій, так і внутрішніх фінансових ризиків. Актуальність вдосконалення страхування фінансових ризиків на вітчизняному страховому ринку зростає з урахуванням сучасного розвитку кредитно-банківської сфери.

Аналіз наукових досліджень і розробок, а також практичного досвіду показує, що на сьогодні не існує єдиного підходу до класифікації страхування фінансових ризиків і залишаються невирішеними проблеми механізму їх реалізації та андерайтингу.

1. Загальноприйнята класифікація фінансових ризиків, та інші види фінансових ризиків різних авторів

Фінансові ризики виникають в процесі формування та функціонування фінансових відносин у різних сферах життєдіяльності суспільства. Проблеми управління фінансовими ризиками існують у всіх секторах економіки, оскільки фінансова сфера об'єднує та забезпечує їх діяльність.

На сучасному етапі розвитку в фінансової теорії не існує загальноприйнятої та вичерпної класифікації ризиків. Це пов'язано з тим, що на практиці виділяють велику кількість різних проявів ризиків, а в деяких випадках один і той же ризик може визначатися різними термінами.

При цьому визначення поняття “ризик” як певного ступеню можливості економічних та фінансових збитків, що пов'язані з непередбачуваністю, небезпекою, несподіваною подією тощо, вже передбачає фінансовий характер наслідків будь-якого випадку.

Загальновизнаною є тільки стандартна класифікація ризиків фінансово-кредитних інститутів, серед яких виділяють:

- ринкові ризики (валютний, процентний, ціновий);

- кредитні ризики (неплатоспроможність позичальника, дефолт, дострокове погашення);

- ризик ліквідності (дефіцит готівки та високоліквідних активів);

- операційний ризик (втрати внаслідок технічних помилок, дій персоналу);

- ризик події (втрати внаслідок форс-мажорних обставин, змін законодавства, дій державних органів).

Страхування фінансових ризиків є одним з найбільш складних видів страхування, оскільки існує значна розбіжність у підходах багатьох авторів до визначення поняття “фінансовий ризик”.

У класифікації видів страхування фінансових ризиків, яку наводить А.О.Таркуцяк, до фінансових ризиків відносяться:

- кредитний (депозитний) ризик;

- непрямий ризик (втрати доходу, прибутку);

- біржовий ризик;

- ризик неправомірного застосування фінансових санкцій державними податковими службами;

- ризик пов'язаний з інвестуванням грошових чи інших ресурсів у певний вид виробництва (робіт).

Об'єктом страхування фінансових ризиків розглядається також і ризик відповідальності. Так, В. Д. Базилевич визначає страхування фінансових ризиків у складі страхування відповідальності. Тобто основним ризиком вважається ризик втрати суб'єктом можливості виконати свої зобов'язання перед третьою особою, а страхуванню підлягає ризик відповідальності позичальника за неповернення кредиту, ризик відповідальності інвестора, ризик відповідальності підприємця за невиконання договірних зобов'язань.

У структурі ризиків, яку наводить Л.М. Горбач, фінансові ризики розглядаються у складі підприємницьких ризиків і визначаються як ризики фінансового підприємництва чи фінансових угод, якщо в ролі товару виступають валюта, цінні папери, грошові кошти. Тому до фінансових ризиків включаються валютний, кредитний та інвестиційний ризики.

На думку багатьох авторів, а саме С.С.Осадця, Н.М. Внукової, В.Д. Бігдаша, страхування фінансових ризиків необхідно розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитних ризиків, а широке його розуміння охоплює також усі види ризиків, які характерні для будь-якої сфери фінансових відносин. Тому у підручниках цих авторів використовується термін фінансово-кредитні ризики. Такий підхід виправданий, оскільки на законодавчому рівні окремо виділяються кредитні та фінансові ризики.

2. Класифікація згідно законів України «Про страхування», «Про оподаткування прибутку підприємств» і самих страхових компаній

Законом України “Про страхування” (стаття 6) затверджені добровільні види страхування за якими надаються ліцензії та вказано, що страхові компанії мають право займатися реалізацією тільки перелічених страхових послуг. Серед визначених видів до страхування фінансових ризиків відносяться:

- страхування кредитів (у тому числі відповідальності перед третіми особами);

- страхування інвестицій;

- страхування фінансових ризиків;

- страхування судових витрат;

- страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

Отже, згідно чинного законодавства страхування кредитних та інвестиційних ризиків не відноситься до страхування фінансових ризиків, а визначення поняття та сутності фінансових ризиків зовсім відсутнє. Це породжує невизначеність в процесі страхування фінансових ризиків.

Найбільш детальний аналіз різних підходів щодо класифікації фінансових ризиків надається у працях М. Клапківа. В процесі дослідження природи фінансових ризиків і вітчизняної науки та практики він приходить до висновку, що всі погляди на сутність та зміст фінансового ризику можна поділити на три групи:

1) практично всі майнові ризики, оскільки збитки від їх прояву мають фінансовий характер;

2) ризики, які визначаються фінансовими згідно нормативних документів;

3) кредитні ризики та ризики гарантій та порук.

Таким чином, з точки зору страхування, фінансові ризики можна розглядати як ризики пов'язані з функціонуванням фінансового ринку, так і діяльністю всіх суб'єктів господарювання.

Тому, якщо фінансовий ризик - це ймовірність настання збитку внаслідок проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній, біржовій сферах, а також при здійсненні операцій з цінними паперами, то основними видами фінансових ризиків є - кредитні, депозитні, інвестиційні, податкові, валютні, біржові, процентні ризики та ін.

Якщо, фінансовий ризик - це ймовірність виникнення непередбачених, будь-яких фінансових втрат в умовах невизначеності, то крім зазначених вище ризиків, до фінансових відносять також ризик зниження очікуваного прибутку, зниження обумовленого рівня рентабельності, ризик втрати прибутку (доходу), невиконання різних договірних зобов'язань та ін.

Таким чином, однозначного підходу до визначення фінансових ризиків як об'єкту страхування не існує. Це пояснюється недосконалістю нормативно-правового забезпечення страхування фінансових ризиків та відсутністю чіткого регламентування відповідної групи ризиків.

Актуальність вдосконалення питання класифікації фінансових ризиків посилюється у зв'язку з тим, що відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат платника податку включаються витрати на страхування кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору.

Тобто, згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” чітко виділяються кредитні ризики, а інші види фінансових ризиків пов'язуються із здійсненням підприємством господарської діяльності. Таке узагальнення у законодавстві дозволяє підприємцям будь-які витрати, пов'язані із страхуванням, включати до складу валових витрат, а ризики трактувати як фінансові.

Страхові компанії теж неоднозначно підходять до визначення складу фінансових ризиків. Правила страхування фінансових ризиків страхових компаній включають наступні ризики:

- невиконання контрагентом страхувальника своїх договірних зобов'язань (унаслідок аварії або катастрофи на місці виконання зобов'язань, пожежі, стихійного лиха, протиправних дій третіх осіб, банкрутства контрагента);

- недотримання умов і термінів виконання контрагентом страхувальника фінансових зобов'язань за угодою;

- недотримання контрагентом термінів по установці і наладці машин, устаткування;

- страхування фінансових (комерційних) ризиків при наданні товарного кредиту;

- страхування фінансових (комерційних) ризиків при продажу устаткування на умовах відстрочення платежу;

- страхування депозитів банку;

- страхування фінансових ризиків при наданні відстрочки платежу;

- страхування неотримання платних послуг за угодою укладеною з організацією, що надає послуги;

- страхування виданих гарантій та ін.

Враховуючі значний потенціал страхування фінансових ризиків на вітчизняному страховому ринку та подальші перспективи його розвитку, необхідно особливу увагу приділити вдосконаленню законодавчого забезпечення реалізації даного виду страхування. З цією метою необхідно визначити сутність і поняття фінансових ризиків, надати чітку класифікацію даної групи ризиків, а також розробити відповідні методики розрахунку страхових тарифів.

3. Механізми нейтралізації фінансових ризиків

Для ефективного функціонування як фінансово-кредитних установ, так і всіх суб'єктів господарювання важливим завданням є попередження, подолання виникаючих ризикових ситуацій, а також відшкодування нанесених збитків.

До складу механізмів нейтралізації фінансових ризиків належать:

Уникнення ризику. Основними заходами в напрямку уникнення ризику є:

Ш відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за яким надмірно високий.

Ш відмова від використання у високих обсягах позикових коштів.

Ш відмова від надмірного використання обігових коштів у низьколіквідних формах

Ш відмова від використання тимчасово вільних грошових коштів у короткострокових фінансових вкладеннях.

Лімітування концентрації ризику. Використовується по фінансовим операціям, що здійснюються в зоні критичного або катастрофічного ризику. Таке лімітування реалізується шляхом встановлення на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів в процесі розробки політики здійснення різних аспектів фінансової діяльності і може включати:

Ш граничний розмір (питома вага) позикових коштів, що використовуються в господарській діяльності;

Ш мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі;

Ш максимальний розмір товарного (комерційного) кредиту, що надається одному покупцю;

Ш максимальний розмір депозитного внеску, що розміщується в одному банку;

Ш максимальний розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента;

Ш максимальний період відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

Хеджування. Хеджування - внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, що базується на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило, похідних цінних паперів - деривативів). Залежно від використовуваних видів похідних цінних паперів виділяють такі механізми хеджування фінансових ризиків: хеджування з використанням форвардних та ф'ючерсних контрактів, опціонів та свопів. Механізм хеджування полягає у проведенні протилежних фінансових операцій з ф'ючерсними контрактами та опціонами на товарній і фондовій біржах.

Диверсифікація. Механізм диверсифікації використовується насамперед для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних (специфічних) видів ризиків. Разом з тим, він дозволяє мінімізувати певною мірою і окремі види систематичних (специфічних) ризиків - валютного, відсоткового та деяких інших. Принцип дії механізму диверсифікації базується на розподілі ризиків, що перешкоджають їх концентрації.

Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків базується на окремому їх трансферті (передачі) партнерам за окремими фінансовими операціями.

В сучасній практиці ризик-менеджменту найбільшого поширення набули такі напрямки розподілу ризиків:

ь розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту.

ь розподіл ризиків між підприємствами і постачальниками сировини і матеріалів.

ь розподіл ризику між учасниками лізингової операції.

ь розподіл ризику між учасниками факторингової (форфейтингової) операції.

Самострахування (внутрішнє страхування). Такий напрям нейтралізації фінансових ризиків базується на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, які дозволяють побороти негативні фінансові наслідки за тими фінансовими операціями, за якими ці ризики не пов'язані з діями контрагентів. Основними формами цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків є:

- формування резервного (страхового) фонду підприємства;

- формування цільових резервних фондів;

- формування резервних сум фінансових ресурсів в системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності;

- формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окремими елементами обігових коштів підприємства.

Страхування фінансових ризиків. Спрямовано на забезпечення відшкодування матеріального збитку, який проявляється внаслідок їх настання. Можна різними способами забезпечувати безперервність процесу відтворення та максимальну фінансову стійкість економічних суб'єктів, але як засвідчує зарубіжний досвід, саме страхування є найбільш ефективним.

Страхування фінансових ризиків дає можливість розподілити масштабні витрати у часі та просторі між зацікавленими у страхуванні особами, і чим їх більше, тим дешевшим і ефективнішим є для них страховий захист.

Страхування фінансових ризиків - це сукупність видів страхових послуг, що передбачають зобов'язання страховика здійснити страхову виплату страхувальнику в розмірі втрачених доходів.

Проблеми у сфері страхування фінансових ризиків виникають вже в процесі класифікації ризиків, які відносяться до фінансових та визначення способу управління ними.

Висновок

У світовій практиці страхування фінансових ризиків є поширеною послугою, але на вітчизняному страховому ринку у неї неоднозначна репутація.

Вважається, що недосконала нормативно-правова база страхування фінансових ризиків і відсутність методичного забезпечення сприяють використанню страхування фінансових ризиків для податкової оптимізації та переведення коштів в готівку. Тому останні роки цей вид страхових послуг збільшувався значними темпами, і займав вже половину всього сегменту майнового страхування.

На сучасному етапі, в результаті протидії органів нагляду відмиванню коштів з використанням страхових схем, суми страхових премій, які отримують компанії по страхуванню фінансових ризиків значно знизились. Але вважається, що частка реального страхування в цьому сегменті ще незначна. Виправити таке становище може удосконалення законодавчої бази страхової діяльності, зокрема, питань класифікації системи страхування фінансових ризиків.

фінансовий ризик страховий хеджування

Список використаної літератури

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” // Відомості Верховної Ради: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.portal.rada.gov.ua

2. Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про страхування” від 04.10.2001 р. №2745-111, ст. 1, 2 // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.portal.rada.gov.ua

3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, КОО, 2002. - 203 с.

4. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. - 2-ге вид., виправлене. - К.: Кондор, 2003. - 252 с.

5. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, Карт-баш. - 2009.

6. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посібник. - К.: В-во Європейського університету, 2004. - 579 с.

7. Энциклопедия финансового риск-менеджмента / Под ред. А.А. Лобанова, А.В. Чугунова. - М.: Альпина Паблишер, - 2003. - 786 с.

8. www.uainsur.com

Размещено на Allbest.ru