Слово страхування увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: "insurance" - в англійській, "assurance" - у французькій, "versicherungs" - у німецькій мовах. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження. В основі його - слова "securus" і "sine cura”, які означають "безтурботний”. Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.

Майнове страхування є однією з галузей страхування. Значення даного страхування зумовлене тим, що майно служить обов'язковим елементом господарської діяльності юридичних осіб і життєдіяльності людей, тому забезпечення страхового захисту майна є пріоритетним в системі страхових відносин.

Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних страхувальнику внаслідок пошкодження або знищення майна при настанні страхових випадків. Мета даного страхування - компенсування шкоди.

До майнового страхування у світовій практиці відносять будь-яке страхування, що не пов'язане з особистим страхуванням та страхуванням відповідальності.

Зазвичай під майном у майновому страхуванні розуміють як конкретні предмети, вантажі, транспортні засоби так і групу речей, предметів, виробів тощо [19,c.160].

Об'єктом страхування майна майнові інтереси, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Страховий захист охоплює лише ті майнові інтереси, які зумовлені необхідністю збереження майна через можливість його знищення, затоплення, пошкодження, крадіжки у результаті настання непередбачуваних випадків та інших негативних подій, а не отриманням якихось вигод чи переваг, пов'язаних із володінням, користуванням чи розпорядженням цим майном. Звідси під майном, що підлягає страхуванню, розуміють не всі, а лише такі об'єкти цивільних прав, стосовно яких:

1) існує інтерес щодо їх збереження;

2) завдані страховим випадком збитки можна оцінити вартісно.

Як правило, не страхуються предмети, факт загибелі яких важко встановити, тобто діють певні обмеження щодо об'єктів майнового страхування. Зокрема, не приймаються на страхування: документи, грошові знаки та цінні папери; рукописи, креслення, бухгалтерські та ділові книги; картотеки; технічні носії інформації (магнітні плівки, касети, магнітні диски тощо); дорогоцінні метали; майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику; будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища; ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву тощо.

Страхувальниками у майновому страхуванні можуть бути юридичні і/або фізичні особи. Залежно від того, хто виступає у ролі страхувальника дана галузь страхування охоплює дві такі підгалузі:

1) страхування майна юридичних осіб (виробничого майна). Об'єкти - види страхування: нерухоме майно, обладнання, устаткування, транспортні засоби, інструменти тощо;

2) страхування майна фізичних осіб (особистого майна). Об'єкти - види страхування: будівлі та квартири громадян; домашні тварини; транспорт; домашнє майно та майно на садибі тощо [19,c.162].

Залежно від виду страхових подій майнове страхування класи¬фікують за такими групами ризиків:

страхування майна від вогневих ризиків та стихійного лиха (вогневе страхування).

страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ, посухи, граду тощо;

страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби і нещасних випадків;

страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших ризиків тощо.

Страхування майна як юридичних так і фізичних осіб може здійснюватись в добровільній і обов'язковій формах. Страхування майна фізичних осіб здійснюється в основному в добровільній формі, тоді як значна частина майна юридичних осіб страхується в обов'язковій формі. Насамперед це стосується тих об'єктів, які мають високу вартість та зачіпають майнові інтереси не тільки окремих суб'єктів господарювання, але й національні інтереси.

Потреба у відшкодуванні збитків виникла у людства ще з давніх часів. Ризикований характер суспільного виробництва - це головна причина занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. Тому початковий смисл страхування пов'язаний зі словом "страх”. Власники майна, які вступали між собою у виробничі відносини, мали страх за його збереження, за можливість знищення чи втрати у зв'язку із стихійними явищами, пожежами, пограбуваннями та іншими непередбачуваними загрозами економічному життю. Також люди боялися за своє здоров'я і життя. Відтак страхування виникло спочатку як засіб компенсації у випадках, коли питання про відповідальність (цивільно-правового характеру) взагалі не виникало (наприклад, при руйнівній дії сил природи) і діючі правові приписи істотно обмежували чи взагалі виключали відповідальність заподіювача шкоди.

Історію страхування як фінансово-правового інституту на території України можна поділити на чотири великі періоди: "доісторичний (попередній) ” період; період зародження і становлення страхування як організаційного, економічного і правового інституту (друга половина ХVІІІ - початок ХХ ст.); становлення інституту страхування в "радянський” період (1917 - 1991рр.); сучасний період - після набуття незалежності Україною.

Як правило, дослідження історії виникнення, становлення і розвитку інституту майнового страхування у дослідників починаються приблизно з XVIII ст. з появою в Росії (до складу якої входило багато земель України) перших філій іноземних страхових товариств. Водночас витоки майнового страхування знаходять ще задовго до існування Росії - у Київській Русі. На думку деяких авторів, які досліджували історію страхування (Манес, Емар [див. наприклад 35, c.30]), до ІV ст. існував "доісторичний” період, протягом якого діяли лише інститути, "суміжні" зі страхуванням, які нагадували скоріше суміш допомоги і страхування. Відтак досить спірним є питання про існування у Київській Русі відносин, схожих на страхові. С. Рибников, наприклад, вважає, що відносини, подібні до відносин з майнового страхування, існували у Русі, де розвивалася і процвітала торгівля з іншими країнами. Саме ризикований характер життєдіяльності людей: випадковість надзвичайних подій і нерівномірність заподіяння збитків могли сприяти виникненню відносин з розкладки ризику настання шкоди між певним колективом осіб, які, наприклад, займалися торгівлею. Дослідники витоків страхування звертають увагу на караванний характер торгівлі купців-воїнів, яка була спрямована на греків у Константинополь, Крим, хозарів, камських булгар та на Захід. Найбільш яскраво вимальовувалася торгівля з Візантією на основі договорів з греками 907, 911, 945, 971рр. Грецькі джерела свідчать, що Русь під час походу діяла завжди солідарно, захищаючи навіть один човен, який міг прибитися до берега, тому виникає питання: хто ніс збитки, заподіяні караванам? Чи то були окремі власники, майно котрих було втрачене, чи, навпаки, всі збитки розкладалися на цілий караван. Конкретна відповідь на це питання дослідниками не знайдена, але, наприклад, С. Рибников вважав, що все ж таки витоки страхування могли мати місце в перелічених ситуаціях [40,c.111-112]. Більш упевнено можна стверджувати про існування витоків страхування в "Руській Правді”, яка дає цікаві відомості про законодавство Х-ХІ століть. Саме нормами ст. ст.3-6 встановлювалася матеріальна відповідальність у вигляді відшкодування збитків общиною за вбивство [53,c.26-27]. Вказані статті містять в собі правила, відповідно до яких община несе солідарну відповідальність за сплату тільки в тому випадку, якщо винний у вбивстві сам раніше вступив у певну згоду з общиною і коли вбивство було скоєне випадково, а не навмисно. При цьому віра (штраф) покривається шляхом суспільного розподілу. Можна дійти висновку, що ці норми містять у собі всі елементи договору страхування, цивільної відповідальності. У літературі висловлена точка зору, що ці правовідносини уособлюють правила страхування [37,c.26]. Водночас посилання на практику воєнно-торгових походів і трактування колективної відповідальності селянської общини як договірно-страхової, на думку В.К. Райхера, не є переконливим [35,c.40-41]. Більш переконливими є результати дослідження витоків майнового страхування в період чумакування. Чумакування, про яке знаходимо відомості ще в ХІІІ ст., досягло свого повного розквіту в ХVI ст. - першій половині XIХ ст. й продовжувало відігравати велику роль в українській торгівлі до появи залізниці. Чумаки в період розквіту були єдиними національними торговцями та перевізниками в Південній Росії. Вони ходили далеко у Польщу, Галичину, Молдову, Крим, на Дон та у Великоросію караванами ("валками”, "ватагами”), на підводах, запряжених волами. У зв'язку із цим у процесі торгівлі, їзди в них склалися певні звичаї, які були освячені століттями: деякі з них дуже цікаві для нашого дослідження. Наприклад, "якщо падає віл, то на артільні гроші купується інший" [40,c.111-112]. Тут мова йде не про угоди, а про звичаї, що міцно склалися. Однак можливо, що цей звичай був результатом своєрідної "кристалізації" практики договірних відносин, яка йому передувала.

Можна стверджувати, що страхові основи в "доісторичний (попередній) ” період були не випадковим явищем, а звичним інститутом у сфері господарювання. В цих випадках бачимо одну мету - забезпечення відшкодування збитків від стихійних лих та інших небезпечностей кожному з учасників торгового, шляхетного колективу гуртом, за рахунок усіх його членів. Характерна також одна особливість у цей період: тут немає ще регулярності страхових платежів, які б вносилися в загальну касу. Організація страхового фонду, що виражається в зобов'язаннях відшкодовувати збитки в порядку наступної розкладки, являє собою старовинну форму страхування. Надалі страхування набуває більш досконалої форми, тобто воно будується на основі регулярних платежів, що приводять до акумуляції (накопичення) грошових засобів та створення страхового фонду [55,c.8].

Історія становлення та розвитку інституту майнового страхування в Україні розглядається в розділі 2.1 даної дипломної роботи. Як засвідчує історичний огляд, страхування майна є обов'язковим елементом кожної економічної і соціальної системи суспільства. Без розвинутої системи страхування економіка успішно функціонувати не може. В державах з розвинутою ринковою економікою страхування займає стратегічну позицію, яка визначається тим, що воно надає гарантії поновлення порушених майнових інтересів у випадку непередбачуваних природних, техногенних та інших явищ, позитивно впливає на зміцнення фінансів держави. Воно не тільки звільняє бюджет від видатків на відшкодування збитків при настанні страхових випадків, але й є одним з найстабільніших джерел довгострокових інвестицій. У державах з неринковою системою господарювання, до якої належала наша країна, страхування відіграє додаткову роль, оскільки відшкодування збитків головним чином здійснюється державою шляхом виділення бюджетних коштів для ліквідації наслідків стихійного лиха і на інші аналогічні цілі [32,c.8]. Можна стверджувати, що допомога держави важлива, але ні в якому разі вона не повинна стати єдиним або основним джерелом компенсацій. У зв'язку з цим створення системи фінансових гарантій, розвиток страхування в Україні як механізму захисту майнових інтересів є і необхідним і особливо значимим. Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість його наслідків, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування. А світовий досвід переконує, що там, де створено сучасну систему страхового захисту, забезпечується більш високий рівень стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягається соціальна злагода, гарантується високий рівень життя населення.

У страхуванні майна громадян, як правило, розглядаються такі види майна: будівлі, тварини та домашнє майно.

У страховій практиці застосовуються комплексні види страхування - це страхування будівель та тварин, що належать громадянам; тварин та домашнього майна. Сутністю цього є те, що за одним договором страхування вважається застрахованим не один, а кілька видів майна. Основні умови комплексного страхування містять умови конкретних видів страхування, що входять у дану комбінацію [48,c.242]

Нижче розглянемо особливості страхування окремих видів майна громадян.

Страхування будівель. У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також фізичні особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах, можуть бути страхувальниками й укладати договори добровільного страхування.

До переліку об'єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпоряджанні) будівлями. При цьому страхувальник має право вільно вибирати об'єкт страхування, а саме, він може застрахувати:

усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);

окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

будівлі, зведення яких не закінчено [46].

Винятком з переліку об'єктів страхування є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває (предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, будівельні матеріали).

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); пожежі, вибуху, аварії опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викиду газу; неправомірних дій третіх осіб.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів".

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах.

Страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать: конкурентність; страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація.

В Україні формується власна модель ринкової економіки, що враховує ту ситуацію, в якій опинилася держава на момент визнання її політично незалежною. Звідси закономірна поява особливостей розбудови й окремих сегментів ринкової інфраструктури. Великої перебудови поряд з державними фінансами, банківською справою зазнало страхування. Воно стало налаштовуватися на потреби захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем, тобто наближатись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації.

У чому ж полягає роль страхування в ринковій економіці? Розглянемо головні напрямки прояву позитивного впливу страхування.

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування - справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів.

Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо.

Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок. Особливо велику роль може відігравати страхування в аграрному секторі. Тут надзвичайно багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводять до великих втрат. Нині страховий захист сільськогосподарських підприємств, а також фермерських господарств перебуває на дуже низькому рівні.

Перспективним є якомога ширше застосування зарубіжного досвіду страхування втрат від переривання виробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих або пошкоджених страховими випадками об'єктів.

Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Україна - держава в центрі Європи. Тут перетинаються транспортні артерії, що сполучають Схід і Захід. Зростає товарообмін інших країн з нашою державою, збільшуються транзитні вантажопотоки. Страхування вантажів, туристів, транспортних засобів, інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних міжнародних відносин.

Отже, страхування майнових ризиків так само, як і розширення страхування відповідальності, спрямовані на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ, наповнення дохідної частини бюджету.

Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовуванні на організацію економічної безпеки. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Можливості страхування зростають із розширенням кола страхувальників, а це, у свою чергу, підвищує фінансовий потенціал страховиків. на посилення саме цих тенденцій слід очікувати в найближчій перспективі.

Чим вищий коефіцієнт освоєння страхового поля та чим більша концентрація страхових фондів, тим більші можливості для зниження ціни страхування.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямовуваних на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

Останнім часом в Україні йде підготовча робота до проведення реформи соціального страхування. З деяких питань (страхування на випадок безробіття, страхування працівників від нещасних випадків та ризикованої професійної діяльності) уже прийняті відповідні законодавчі акти й розпочалася організація спеціальних фондів. У стадії завершення знаходяться умови проведення пенсійної реформи.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають "працювати" на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб'єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки - дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному й соціальному розвитку країни, задовольняти інтереси щодо захисту майна та доходів як юридичних, так і фізичних осіб.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану майнового страхування