Міжнародні розрахунки та валютні операції

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародні розрахунки та валютні операції

1. Теоретичні питання

Питання №3. Кореспондентські рахунки банків як основа здійснення міжнародних розрахунків

У процесі здійснення банківських операцій установи банків виконують певні доручення один одного, вступаючи при цьому в кореспондентські відносини між собою.

Кореспондентські відносини - це договірні відносини між банківськими установами, метою яких є здійснення платежів, розрахунків та надання інших банківських послуг за дорученням один одного.

Кореспондентські відносини можуть виникати безпосередньо між двома комерційними банками, а також між комерційними банками і територіальними управліннями НБУ

Для реалізації кореспондентських відносин між банками є необхідним відкриття комерційним банком кореспондентського рахунку в іншому комерційному банку або в територіальному управлінні Національного банку. Такі рахунки відкриваються на підставі укладання договору про встановлення кореспондентських відносин між двома комерційними банками або договору на розрахунково-касове обслуговування між комерційним банком і територіальним управлінням НБУ

Кореспондентський рахунок - це рахунок, який відкривається комерційному банкові для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і коштом іншого банку на підставі укладеного договору.

Кореспондентські міжбанківські відносини - це:

- різноманітні форми співробітництва між двома банками, які базуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень;

- договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України).

Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками. Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку.

Потреба наявності кореспондентських відносин зумовлена такими чинниками:

- необхідність знання права і звичаїв торгівлі країн;

- необхідність знання особливостей іноземних ринків;

- ведення рахунку і розрахунків в іноземній валюті;

- географічна віддаленість;

- інший часовий пояс;

- знання іншого ринку.

Таким чином кореспондентські відносини використовуються при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з метою:

- звернутися за консультацією про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі;

- одержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;

- рекомендувати партнера як адресата-референта;

- рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;

- включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.

Отже, головною метою кореспондентських відносин є їх використання для надання послуг клієнтам банку (здійснення базисних операцій): платіжний оборот; проведення комерційних операцій; платіжний оборот без документів; документарні операції; платежі по чеках; надання гарантій.

Операції через інкасо або акредитив визначаються як документарні операції. Для розрахунків підприємств нашої країни із зарубіжними контрагентами характерні документарні операції, тобто платежі, які здійснюються на підставі документів, що підтверджують факт перевезення товару, його оцінку, страховку і стан. До таких документів належать морські коносаменти, авіаційні та залізничні накладні, страхові поліси, рахунки-квитанції, свідоцтва про походження товару, сертифікати якості, довідки про вагу вантажу. Вказані розрахунки здійснюються у формі документарних інкасо та документарного акредитива на платній основі. Як правило, банки заздалегідь обмінюються каталогами тарифів за вказані послуги.

До числа операцій, які базуються на угодах з клієнтурою, належать платежі по чеках і надання гарантій. Чеки оформлюються або банками за дорученням клієнтів (індивідуальних чи фірмових) з метою виконання зобов'язань або чек пред'являється самим клієнтом на ім'я його банку. Чеки використовуються тоді, коли між наказодавцем і бенефіціаром немає рахунку і коли врегулювання зобов'язань не може бути досягнуто через переказ. Як правило, банк може брати на себе різні види гарантій за дорученням клієнтів (наприклад, гарантію платежу, гарантію поставки товарів, гарантію виконання зобов'язань, гарантію забезпечення) та відповідає за їх зобов'язання.

У кореспондентських відносинах вирізняють А та Б кореспондентів. Про А-кореспондентів йдеться, коли між національним та іноземним банком існують кореспондентські рахунки, як на одно- так і на двосторонній основі.

Б-кореспонденти не ведуть взаємних рахунків, хоч співробітництво між ними може бути дуже інтенсивним. На відміну від кореспондентських відносин типу А тут необхідна для виконання безпосередніх доручень третя кредитна установа, як правило, в країні, у валюті якої має бути здійснена оплата. Обмін контрольними документами та особливі домовленості між банками-кореспондентами, які називають також агентськими угодами, уможливлюють, незважаючи на відсутність кореспондентських рахунків, взаємне співробітництво у зовнішньоторговельних операціях.

У межах агентської угоди між банками-кореспондентами типу Б прямі доручення мають бути виконані одразу після їх надходження, без очікування формування відповідного покриття. Доручення виконуються через певні банки (наприклад там, де обидва партнери мають свої рахунки).

Однобічне ведення рахунка здійснюється також тоді, коли, наприклад, через велику кількість рахунків у країні іноземний кореспондент не зацікавлений відкривати нові. На практиці часто буває, що однобічне ведення рахунка переростає у двобічне, зумовлене зростанням обігу та зміцненням довіри. Таким чином початкові кореспондентські відносини типу Б можуть перетворитися на відносини типу А. Особливо інтенсивні та довірчі відносини існують між А - кореспондентами, які не лише обмінюються необхідними контрольними документами та зразками підписів, а й домовляються про телексні ключі, впроваджують нові кредитні лінії.

На основі кореспондентських договорів здійснюють розрахунки в зовнішній торгівлі, у тому числі акредитивами, переказними векселями, іноземними грошовими переказами. У передбачені договором терміни банки-кореспонденти взаємно звіряють записи на кореспондентських рахунках.

Міжнародний кореспондентський рахунок - рахунок, на якому відображено розрахунки, здійснені банком однієї країни за дорученням і за рахунок іншої на основі кореспондентської угоди.

Кореспондентські рахунки за міжнародними розрахунками поділяють на рахунки ностро і рахунки лоро.

Міжнародний рахунок ностро (італ. Nostro conto - "наш рахунок") -

- рахунок, який банк відкриває у своєму іноземному банку-кореспонденті й на якому враховуються всі його витрати і надходження;

- кореспондентський рахунок, за яким здійснюються всі операції з виконання кореспондентом доручень банку.

Міжнародний рахунок лоро (італ. Loro conto - їхній рахунок) -

- кореспондентський рахунок з міжнародних розрахунків, який відкривається у вітчизняному банку на ім'я іноземного банку-кореспондента;

- рахунок, який відкривається банком-кореспондентом для захисту сум, що видаються, або одержаних за дорученням свого кореспондента.

Рахунок лоро може бути також кореспондентським рахунком третього банку, відкритим у банку-кореспонденті даної кредитної установи. В цьому разі він називається востро-рахунком.

Міжнародний рахунок востро (італ. Vostro conto - "ваш рахунок") - рахунок закордонного банку-кореспондента, відкритий у третій кредитній установі.

У процесі формування кореспондентських відносин між банками можна виділити кілька типових етапів.

На першому етапі відбувається вибір партнера. Інформація про можливого партнера за кордоном збирається через: публікації міжнародних фахових журналів; міжнародну пресу; центральні банки відповідних країн; посольства України у відповідних державах, посольства інших держав в Україні; міжнародні організації; клієнтів та їх ділових партнерів; візити представників іноземних банків; візити іноземних банків; річні звіти банків. При виборі закордонного банку, який має функціонувати як банк-кореспондент, важливу роль відіграють його надійність і платоспроможність. У цьому питанні може допомогти інформація незалежних міжнародних рейтингових агентств, таких як Standard and Poor's Corporation, Moody's у Нью-Йорку або ІВСА (Europe's International Rating Agency) у Лондоні.

Таким чином створюється уявлення про банки тієї чи іншої держави.

В процесі вибору банку-кореспондента керуються такими критеріями:

- мережа філій цього банку всередині країни, що дозволяє швидко і дешево здійснювати розрахунки, користуючись потенціалами банку-кореспондента в усіх частинах його держави;

- його представництва в інших важливих центрах міжнародної торгівлі за кордоном дають можливість заощадити час при створенні кореспондентських банківських відносин у разі, якщо обсяг зовнішньої торгівлі невисокий, а також рефінансувати свої операції у валюті третьої держави;

- кількість банків-кореспондентів обраного банку;

- спектр послуг, які банк-кореспондент може запропонувати;

- професіоналізм персоналу;

- творчий потенціал у пошуку рішень;

- надійність;

- швидкість реакції у спільній діяльності;

- аналіз цін на різноманітні банківські послуги.

Однак слід пам'ятати, що деякі банки не пропонують визначеного пакета послуг. Це не обов'язково свідчить про те, що рівень послуг банку не відповідає вищим стандартам. Обмежене коло послуг пояснюється тим, що в тій або іншій галузі банк пропонує особливий пакет і не приділяє такої уваги іншим послугам. Інакше кажучи, він спеціалізується на певних сферах комерційної діяльності.

На другому етапі до обраного банку надсилається лист із пропозицією встановити кореспондентські відносини. До листа додаються звіт про діяльність, статут та копія ліцензії Національного банку на проведення банківських операцій.

На третьому етапі між банками підписується кореспондентська угода.

Кореспондентська угода - договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування кореспондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов'язання сторін.

Характерною рисою є те, що угоди про кореспондентські відносини укладаються на тривалі терміни, тому число банків-кореспондентів повинно відповідати обсягам комерційної діяльності банку. В протилежному випадку існуватимуть невиправдані витрати на обслуговування даних рахунків, а також занадто високий рівень валютного ризику.

На четвертому етапі відкривається кореспондентський рахунок.

Найчастіше встановлення кореспондентських відносин супроводжується взаємним відкриттям рахунків. Проте це не є правилом. Заяву про відкриття рахунку можна зробити в усній формі, висловивши її у ході переговорів банку або по телефону. Однак банку, що відкриває рахунок, варто надати вслід за цим підтвердження в письмовій формі.

На п'ятому етапі відбувається обмін контрольними документами.

Контрольні документи - документи, надані банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім'ям.

До них належать:

- річний звіт/баланс;

- список підписів уповноважених осіб;

- угода щодо використання кодового ключа, кодів S.W.I.F.T. (кодів, що гарантують істинність);

- список банків-кореспондентів в інших країнах;

- якщо є, копія ліцензії центрального банку або, принаймні, довідка про те, що вона надана, із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави).

Рекомендований додатковий перелік документів:

- список філій усередині країни з їх адресами;

- ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб банку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань;

- додаткові інформаційні публікації про банк по загальних питаннях.

На шостому етапі банки-кореспонденти мають дійти згоди про те, чиї контрольні ключі використовуватимуться при кодуванні важливих повідомлень у майбутньому. При цьому прийнято надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих документів, що містять контрольні ключі. З метою нерозголошення даної надзвичайно важливої інформації банк повинен довіряти свої перевірочні коди тільки працівникам, що заслуговують особливої довіри.

Питання №43. Державне регулювання міжнародних розрахунків в Україні

Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв'язку з цим стає поширеною співпраця між суб'єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів є взаєморозрахунки між сторонами - резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.

Міжнародні розрахунки - це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов'язані з будівництвом об'єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

Міжнародні розрахунки здійснюють безготівковим способом через уповноважені банки, які організовують ці розрахунки, кредитують відповідних клієнтів і надають їм гарантії. Державне регулювання операцій із міжнародних розрахунків за експортні та імпортні товари і послуги організовується згідно з валютним законодавством України. До способів державного регулювання міжнародних розрахунків відносять:

- ліцензування операцій із зовнішньоекономічної сфери;

- реєстрацію та декларування товарів через заповнення декларацій;

- використання тільки безготівкових форм розрахунків;

- здійснення розрахунків тільки через уповноважені банки.

Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн. Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод. Основними суб'єктами міжнародних розрахунків являються експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують. Вони вступають в певні відносини між собою з приводу руху товаросупроводжуючих документів і поточного оформлення платежів. При цьому головна роль в міжнародних розрахунках належить банкам.

В сучасних умовах банки виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами. Вони виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів (в залежності від умов платежу). Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які експортери й імпортери зобов'язані приймати до уваги. Ступінь впливу банків в міжнародних розрахунках залежить від ряду факторів, частково від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни, участі фірм і підприємств у зовнішньоекономічній діяльності, купівельної спроможності валюти, спеціалізації банків, їх фінансового становища і ділової репутації.

До основних функцій банків і їх послуг, наданих підприємствам-суб'єктам ЗЕД можна віднести наступні: продаж і купівля для клієнтів іноземної валюти; надання позик в іноземній валюті; участь в інкасуванні платежів з-за кордону; участь в платежах клієнтів іноземним партнерам; ведення валютних рахунків клієнтів; ведення власних валютних рахунків у банках-кореспондентах за кордоном; надання послуг по документному акредитиву; облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном; надання клієнту комерційної інформації, що являє для нього інтерес: та інші.

Міжнародні розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв'язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Варто зазначити, що на стан міжнародних розрахунків впливає багато різних обставин, наприклад, економічні і політичні відносини між країнами; становище країни на товарних і грошових ринках; ступінь державного регулювання ЗЕД і його ефективність; валютне законодавство; міжнародні торгові правила і звичаї; стан платіжних балансів та ін.

Міжнародні розрахунки мають наступні особливості: по-перше, на відміну від внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями (наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р., Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів); по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів; по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.

В цих умовах підприємствам-суб'єктам ЗЕД необхідно сумлінно вивчати і постійно враховувати в своїй роботі питання експортного й імпортного ліцензування, валютного контролю, податкового законодавства, технічних стандартів і вимог, особливості тарифів і квот, антидемпінгових законодавств, наявності конвертованої валюти і стабільності валюти в країні потенційного іноземного партнера.

В умовах ринкової трансформації економіки України процеси, пов'язані з використанням міжнародних розрахунків, набувають особливого значення, оскільки створення та розвиток необхідної фінансової бази є важливою умовою стабільного економічного розвитку та зростання. Отже, з переходом економіки нашої держави на умови ринкового розвитку в практичній діяльності підприємств особливого значення набувають міжнародні розрахунки.

2. Практичне завдання

Завдання 2

Клієнт Вашого банку отримав пропозицію з трьох країн на постачання йому обладнання:

- австрійська фірма запропонувала оплату за відкритим рахунком на умовах FOB через 1 місяць.

- компанія із Іспанії ставить умовою документарне інкасо, СРТ через 2 місяці.

- компанія із Бельгії вимагає документарний акредитив, СІР через З місяці.

Поясніть сутність запропонованих умов ІНКОТЕРМ. Допоможіть клієнтові визначити найкращу пропозицію, враховуючи, що ціна контракту (в євро): Австрія - 28000; Іспанія - 26950; Бельгія - 29000.

Рішення:

Інкотемрмс (англ. Incoterms, International commerce terms) - міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі. Вони розробляються і публікуються Міжнародною торговою палатою International Chamber of Commerce (ICC). Англійська версія тексту є офіційною версією Incoterms 2000, яка була затверджена Комісією ООН з міжнародної торговольного законодавства United Nations Commission on International Trade Law (UNCITRAL). Авторизований переклад на 31 мову світу можливо придбати в національних комітетах ICC. В Україні здійснені переклади ІНКОТЕРМС українською мовою, проте, досі авторизованого ICC перекладу немає.

Метою Інкотермс є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах.

Сутність запропонованих умов ІНКОТЕРМ:

- на умовах FOB:

FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) - термін інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водяним транспортом.

- на умовах СРТ:

CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) - термін інкотермс, означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

- на умовах СІР:

CIP (англ. Carriage and Insurance Paid Тo) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення) - термін інкотермс, означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, зв'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати до доставки в такий спосіб товару. Однак, за умовами CIP на продавця також покладається обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески. Покупець повинний брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIP від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку здійснення перевезення в пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбудеться в момент передачі товару в піклування першого перевізника. За умовами терміна СІР на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.

Визначаючи найкращу пропозицію, слід врахувати наступні застереження:

- при укладанні контракту з австрійською фірмою всі ризики (і відповідні витрати, що їх страхують) покладаються на покупця після завантаження товару на борт корабля перевізника. Однак за умовами контракту досягається виграш у часі - строк поставки 1 місяць. Ціна контракту 28000 євро;

- при укладанні контракту з іспанською компанією ризики перейдуть покупцеві після отримання товару перевізником, що по суті рівноцінно з умовами контракту з австрійською фірмою. Однак за умовами контракту строк поставки 2 місяці, тобто в два рази довший, ніж з австрійською фірмою. При цьому не застосовується комерційний кредит, тобто за товар необхідно сплатити всю суму коштів одразу. Але при розрахунках за товар використовується документарне інкасо і тим самим, ризики невиконання контракту страхуються участю посередників - банку-продавця і банку-покупця. Ціна контракту 26950 євро;

- при укладанні контракту з бельгійською компанією ризики перейдуть покупцеві після прибуття товару у пункт призначення. До того ж покупець за свій рахунок перевозить товар до місця призначення і страхує вантаж. Відомо, що документарний акредитив дозволяє покупцю використовувати відстрочку платежу, тобто брати у банка товарний кредит, якщо у нього немає необхідної суми коштів. Крім того зобов`язаною стороною при розрахунках вже становиться банк-покупця. Ціна контракту 29000 євро.

Отже, за рівнем впевненості, що умови контракту будуть виконані належним чином, та величиною ціни контракту слід відкинути укладення контракту з австрійською фірмою, який, на нашу думку, найбільш ризикований. міжнародний розрахунок кореспондентський

Порівнюючи переваги та недоліки контрактів між покупцем та іспанською або бельгійською компаніями, на нашу думку, доцільно запропонувати клієнту укласти контракт з іспанською компанією.

Список використаної літератури

Азаров Л Міжнародні розрахунки і документарні операції / Л. Азаров, Р. Азаров // Юридичний журнал.

Береславська О. І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / М.І. Савлук (ред.). - К. : Видавництво КНЕУ, 2002. - 390с.

Губарєва І.О. Міжнародні розрахунки і валютні операції: Конспект лекцій. - Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. - 128с.

Домрачев В.М. Міжнародні банківські розрахунки: Навч. посіб.- К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2005. - 90с.

Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502.

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н.Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 592 с.

Международные расчеты по коммерческим операциям: В 3-х ч. / Под. ред. А.П. Носко. - М.: АО “Консалтбанкир”, 2009. - 120 с.

Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / За. ред. А.С. Філіпенка. - К.: Либідь, 1997. - 208 с.

Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навчальний посібник / О.І. Береславська, О.М. Наконечний та інші. За ред. М.І. Савлука. - К: КНЕУ, 2002. - 392 с.

Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебное пособие / Под. ред. В.В.Круглова. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 432 с.

Петрашко Л.П. Валютні операції: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 204 c.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.2000 № 520.

Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

Сделки с заграницей: интернациональные банковские услуги, торговля иностранной валютой, финансирование и проведение расчетных операций. - М.: АО “Консалтбанкир”, 1994. - 120 с.

Цеханов В.С., Комлев Е.Б. Стратегический анализ состояния конкуренции на рынке инкассационных услуг // Деньги и кредит (рус.). - 2001. - № 4. - C. 40-45.

Шамраев А.В. Международные банковские расчеты и их правовое регулирование // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке (рус.). -2001. - № 12. - C. 47-60.

Шамраев А.В. Международные расчеты и их правовое регулирование // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке (рус.). - 2002. - № 1. - C. 59-70.

Размещено на Allbest.ru