Аналіз ефективності діяльності банків

Рівень витрат (Ув ) може обчислюватись, виходячи із загального їх обсягу або за кожним видом витрат окремо, за формулою:

Ув=В/А,

де В - витрати банку, грн.,

А - середні залишки активів банку (або залишки активів на кінець періоду), грн.

Тенденція зниження рівня витрат, яка відповідає нормальному розвитку банку (додаток 4), обумовлена тим, що збільшення обсягу діяльності банку до певного рівня супроводжується зростанням тільки умовно-змінних витрат, а умовно-постійні витрати при цьому залишаються незмінними. Саме це сприяє уповільненню темпу приросту обсягу витрат порівняно з темпом приросту активів банку.

Операційні витрати комерційного банку складають процентні витрати, витрати на здійснення операцій з цінними паперами, іноземною валютою, комісію за отримані банком послуги та деякі інші витрати на здійснення банківських операцій.

Основною складовою операційних витрат є процентні витрати, які спрямовуються на забезпечення операцій комерційного банку щодо залучення фінансових ресурсів.

Відповідно до джерел утворення залучені кошти комерційних банків поділяються на дві категорії:

* депозити, до яких належать кошти на рахунках юридичних і фізичних осіб та депозитні сертифікати;

* позики у вигляді отриманих банком кредитів та у вигляді випущених банком боргових зобов'язань.

За використання коштів банки сплачують власникам коштів певний доход у вигляді процентів на вкладений капітал. Ці процентні виплати визначають вартість залучених банком коштів. Тобто вартість залучених банком коштів і є процентними витратами комерційного банку. Процентні витрати складають основну частину всіх витрат банку. У деяких банках вони досягають 80 і більше процентів загальних витрат. Саме тому дослідженню процентних витрат приділяється особлива увага.

Загальна сума процентних витрат за певний період дорівнює сумі процентів, сплачених за кожним конкретним вкладом, рахунком або випущеним банком борговим зобов'язанням:

В=?Sj qj,

де В-процентні витрати банку, грн.;

Sj - обсяг залучених коштів із джерела "j", грн;

qj- норма плати за використання коштів із j-го джерела, %;

j - вид джерела залучених коштів;

У фінансовій практиці вартість фінансових ресурсів визначається у вигляді ефективних процентних ставок (і), які обчислюються аналогічно до ефективних ставок простих процентів, що використовуються в аналізі доходності операцій:

i=q*K/t, або i=q*m,

де q- ставка процентів за період нарахування, %;

K- кількість днів у році;

t - тривалість операції, днів;

m- кількість нарахувань процентів за рік.

Ефективна процентна ставка дозволяє врахувати при аналізі строк, протягом якого використовується позиковий капітал.

Процентні витрати комерційного банку досліджують у рамках загального аналізу витрат, а також за окремими операціями, які призводять до утворення процентних витрат, або за групами аналогічних операцій. Загальний аналіз процентних витрат передбачає їх групування за видами депозитів і позик, за терміном їх надання, за умовами виплати процентів тощо. При цьому може обчислюватись не тільки сума і питома вага окремих видів витрат, але й ефективна річна ставка в цілому за процентними витратами і за кожною групою витрат.

Встановлення причин зміни процентних витрат використання факторного аналізу.

Факторний аналіз процентних витрат може здійснюватися за конкретними видами витрат з урахуванням умов залучення коштів. У цьому випадку можна використовувати наступні факторні моделі.

Для залучення кредитних ресурсів:

B=S*q, або

B=S*i*t/K.

Для дисконтних сертифікатів:

B дисконт=n*d*S, або

B дисконт=t/K*d*S.

Оскільки ці рівняння відображають функціональний зв'язок між факторами ї результатами для дослідження кількісного впливу факторів на результат, застосовують методи детермінованого факторного аналізу.

За умови, якщо аналітика задовольнить узагальнена оцінка впливу факторів на зміну обсягу процентних витрат, для аналізу доцільно застосовувати двофакторну мультиплікативну модель:

B=З*Lв,

де 3 - середні залишки (або залишки на кінець періоду) на рахунках пасиву балансу, де обліковуються зобов'язання банку, грн.

Lв - середньозважена процентна ставка, що сплачується банком за використання залучених коштів, %.

На завершення факторного аналізу необхідно визначити, за рахунок яких операцій зросли процентні витрати, і обрати шляхи їх зниження у майбутньому.

Факторний аналіз процентних витрат здійснюється аналогічно до факторного аналізу процентного доходу і складається з наступних етапів:

1. Побудова детермінованої двофакторної мультиплікативної моделі, яка відображає зв'язок процентних витрат (В) з залишками зобов'язань (3) і середньозваженою процентною ставкою (Lв),що сплачується банком за використання залучених позикових коштів:

В=З*Lв.

Процентні витрати комерційного банку досліджують у рамках загального аналізу витрат, а також за окремими операціями, які призводять до утворення процентних витрат, або за групами аналогічних операцій. Загальний аналіз процентних витрат передбачає їх групування за видами депозитів і позик, за терміном їх надання, за умовами виплати процентів тощо. При цьому може обчислюватись не тільки сума і питома вага окремих видів витрат, але й ефективна річна ставка в цілому за процентними витратами і за кожною групою витрат.

Встановлення причин зміни процентних витрат використання факторного аналізу.

Факторний аналіз процентних витрат може здійснюватися за конкретними видами витрат з урахуванням умов залучення коштів. У цьому випадку можна використовувати наступні факторні моделі.

Для залучення кредитних ресурсів:

B=S*q, або

B=S*i*t/K.

Для дисконтних сертифікатів:

B дисконт=n*d*S, або

B дисконт=t/K*d*S.

Оскільки ці рівняння відображають функціональний зв'язок між факторами ї результатами для дослідження кількісного впливу факторів на результат, застосовують методи детермінованого факторного аналізу.

За умови, якщо аналітика задовольнить узагальнена оцінка впливу факторів на зміну обсягу процентних витрат, для аналізу доцільно застосовувати двофакторну мультиплікативну модель:

B=З*Lв,

де 3 - середні залишки (або залишки на кінець періоду) на рахунках пасиву балансу, де обліковуються зобов'язання банку, грн.

Lв - середньозважена процентна ставка, що сплачується банком за використання залучених коштів, %.

На завершення факторного аналізу необхідно визначити, за рахунок яких операцій зросли процентні витрати, і обрати шляхи їх зниження у майбутньому.

Факторний аналіз процентних витрат здійснюється аналогічно до факторного аналізу процентного доходу і складається з наступних етапів:

1. Побудова детермінованої двофакторної мультиплікативної моделі, яка відображає зв'язок процентних витрат (В) з залишками зобов'язань (3) і середньозваженою процентною ставкою (Lв),що сплачується банком за використання залучених позикових коштів:

В=З*Lв.

де В - витрати на здійснення операцій з цінними паперами, грн.;

З - залишки на рахунках пасиву балансу, на яких обліковуються цінні папери, грн.; Lв - середньозважена процентна ставка, яку банк сплачує за цінними паперами, %.

Обчислення здійснюється методами детермінованого факторного аналізу. Факторний аналіз витрат на сплату комісії за отримані послуги здійснюється окремо за кожним видом послуг. Факторами першого порядку, що визначають суму комісійних витрат, є обсяг наданих послуг даного виду та їх вартість у розрахунку на одиницю послуг.

Витрати на забезпечення функціонування банку, амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів, господарські витрати тощо за своїм складом дуже близькі до витрат підприємств невиробничої сфери. Вони поділяються на матеріальні та прирівняні до них і трудові витрати.

На обсяг матеріальних витрат впливають такі фактори, як кількість використаних матеріальних ресурсів, та ціни на одиницю кожного виду ресурсів, вартість основних засобів та норми амортизації, обсяг робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями та ціни і тарифи на ці роботи та послуги. Трудові витрати залежать від чисельності працівників банку, їх кваліфікаційної та посадової структури, рівня окладів та ставок заробітної плати тощо. При аналізі витрат на забезпечення функціонування банку окремо досліджуються витрати на утримання апарату управління.

Методика аналізу витрат на забезпечення функціонування банку аналогічна до методик, які застосовуються для аналізу витрат підприємств невиробничої сфери. Зазвичай такі методики поєднують прийоми загального і факторного аналізу [№5,ст.55].

2.2 Сутність аналізу прибутку і рентабельності банку

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності комерційного банку прибуток, у той же час, є найважливішим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Таким чином, отримання прибутку є однією із стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності банку.

Кінцевим фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.

Отже, доходи і витрати комерційного банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період внаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той же період для забезпечення цієї діяльності.

За своєю структурою доходи, витрати і прибуток комерційного банку відповідають напрямкам його діяльності.

З метою аналізу розрізняють фінансові результати операційної та неопераційної діяльності банку, фінансові результати кредитних операцій, операцій з цінними паперами, операцій з іноземною валютою тощо.

Дослідження фінансових результатів за джерелами їх формування дозволяє всебічно оцінити прибуток банку за його складовими та утворюючими факторами.

Прибуток до оподаткування банку складається з:

1) чистого процентного доходу:

- чистого комісійного доходу;

- чистого торговельного доходу;

2) іншого прибутку.

Чистий процентний доход є різницею між процентними доходами і процентними витратами банку. Його можна досліджувати в цілому та за джерелами утворення: прибуток від кредитних операцій, прибуток від операцій з цінними паперами тощо.

Чистий комісійний доход визначається комісійними доходами і комісійними витратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямками витрачання коштів.

Чистий торговельний доход представляє собою прибуток або збиток від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Інший прибуток - це різниця між сумою інших операційних банківських і небанківських доходів, отриманих внаслідок зменшення резервів по заборгованості, непередбачених доходів та сумою відповідних витрат комерційного банку.

Метою аналізу прибутку та рентабельності є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності комерційного банку на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, аналіз прибутку та рентабельності грунтується на аналізі доходів і витрат банку. Відповідно до мети визначають наступні завдання аналізу прибутку та рентабельності:

* оцінка виконання плану прибутку;

* аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;

* факторний аналіз прибутку;

* аналіз формування та розподілу прибутку;

* визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;

* аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку;

* аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпеки банку).

Інформаційне забезпечення аналізу прибутку та рентабельності формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм складом

інформаційна база аналізу прибутку та рентабельності може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку та рентабельності обов'язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банка.

Визначення загального обсягу прибутку до оподаткування (балансового прибутку) здійснюється за даними звіту про прибутки та збитки. Для обчислення абсолютного розміру прибутку використовується інформація про доходи і витрати банку, яка дозволяє визначити прибуток у цілому та за його складовими:

П=(Д1-В1) + (Д2-В2) + (ДЗ- ВЗ) + [(Д4 +Д5) - (В4 + В5+ В6 + В7 + В8)],

де П- прибуток банку до оподаткування;

Д1 - процентний доход;

Д2 - комісійний доход;

ДЗ - доход від торговельних операцій;

Д4 - інший доход;

Д5 - непередбачений доход;

В1 - процентні витрати;

В2 - комісійні витрати;

В3 - витрати на здійснення торговельних операцій;

В4 - загальноадміністративні витрати;

В5 - витрати на персонал;

В6 - витрати на безнадійні та сумнівні борги; В7-інші витрати;

В8 - непередбачені витрати.

Виходячи з наведеного рівняння, яке характеризує утворення прибутку банку, можна визначити прибуток за його складовими.

П1=Д1-В1,

де П1 - чистий процентний доход;

П2=Д2-В2,

де П2 - чистий комісійний доход;

П3=Д3-В3,

де П3 - чистий торговельний доход;

П4 = (Д4+Д5) - (В4 + В5 + В6 + В7 + В8),

де П4 - інший прибуток.

Загальний аналіз прибутку банку до оподаткування потребує побудови аналітичної таблиці, яка відображає динаміку його абсолютного обсягу, складу і структури. Така таблиця будується безпосередньо за даними звітів за попередній і звітний роки, або, якщо аналізу піддають доходи і витрати банку, інформація може надходити з відповідних аналітичних таблиць. Другий підхід до формування аналітичної таблиці дозволяє використати дані групувань доходів і витрат за їх видами і суттєво знижує трудомісткість розрахунків (додаток 7).

Загальний аналіз прибутку банку потребує використання методик вертикального та горизонтального аналізу.

Динаміка прибутку в основному заслуговує на позитивну оцінку. Загальне збільшення прибутку звітного року більше ніж у 9 разів, порівняно з попереднім роком, супроводжувалось зростанням його складових за основними напрямками діяльності комерційного банку. Від'ємне значення іншого прибутку вважається нормальним для комерційного банку на тій підставі, що у його формуванні беруть участь статті витрат, які не мають аналогів у доходній частині Звіту про прибутки і збитки. Це загальноадміністративні витрати, витрати на персонал, витрати на сплату податків (крім податку на прибуток) тощо.

Треба зауважити, що зростання прибутку є наслідком дії інтенсивних чинників: за цей же період капітал банку зріс лише на 26,14 %, а його активи - на 10,61 %.

Оцінка ефективності банківської діяльності є одним з найважливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого грунтується на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємопов'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкту дослідження.

Для оцінки ефективності діяльності комерційного банку прийнято залучати наступні коефіцієнти:

* норма прибутку на капітал (рентабельність капіталу);

* рентабельність активів;

* чистий спред;

* чиста процентна маржа;

* рівень іншого операційного доходу.

Ці показники та розглянуті вище коефіцієнти загальної доходності активів та доходності процентних активів, дозволяють досить повно охарактеризувати діяльність банку з точки зору її ефективності.

Норма прибутку на капітал (Rк) характеризується величиною чистого прибутку (ЧП), що припадає на кожну гривню капіталу (K), використаного у відповідному періоді:

Rк=ЧП/К*100% ,

Рентабельність активів (Rа) застосовується для загальної оцінки ефективності використання активів (майна) комерційного банку. Цей показник визначає рівень чистого прибутку (ЧП) по відношенню до загальних активів (А), які сприяли отриманню прибутку:

Rа=ЧП/А*100% .

Чистий спред (ЧС) дозволяє оцінити різницю між рівнем процентних доходів (Д1) і процентних витрат (В1), віднесених відповідно до залишків виданих позик (А процент) і залучених на платній основі депозитів (ПД):

ЧП=Д1/А процент*100%-В1/ПД.*100%.

Чиста процентна маржа (ЧПМ) дозволяє оцінити здатність банку утворювати чистий процентний доход, використовуючи загальні активи. До деякої міри , можна вважати , що цей показник характеризує ефективність структури активів банку. Чиста процентна маржа обчислюється як відношення чистого процентного доходу ( П1 ) до загальних активів банку (А):

ЧПМ=П1/А*100%, або ЧПМ=(Д1-В1)/А*100%,

де Д1- процентний доход;

В1- процентні витрати.

Рівень іншого операційного доходу ( ІОД ) по відношенню до загальних активів ( А ) дозволяє визначити ступінь залежності банку їх непроцентних доходів. Збільшення цього показника свідчить про зміщення пріоритетів банку в напрямку переважаючого розвитку комісійної та інших видів діяльності , які не є джерелами отримання процентних доходів. Тому значне зростання рівня іншого операційного доходу (Р іод) є небажаним .

Р іод=ІОД/А*100%.

За своїм складом наведені коефіцієнти поєднують періодичні показники, тобто показники , обчислені за відповідний період ( доход, витрати, прибуток ), і моментні показники , абсолютний розмір яких визначається на відповідний момент часу згідно з балансом ( активи, капітал ).Для поєднання таких показників застосовують два алгоритми . Перший , більш точний , передбачає обчислення на основі динамічного ряду моментних показників середньої хронологічної, за якою , власне, і визначаються середні моментні показники. Такий підхід вимагає залучення проміжної інформації для побудови динамічного ряду .Якщо ж аналітик не має змоги залучити відповідні дані , то застосовують другий алгоритм розрахунку, згідно з яким моментні показники визначаються на кінець періоду , потягом якого обчислено періодичні показники .

Крім розглянутих показників для характеристики ефективності діяльності банку можна залучити коефіцієнти , що визначають ефективність діяльності працівників банку. До таких коефіцієнтів належать рентабельність праці та рентабельність витрат на персонал.

Рентабельність праці (R п) характеризується чистим прибутком, отриманим у досліджуваному періоді у розрахунку на одного працівника

Rп=ЧП/П,

де ЧП-чистий прибуток ;

П - середньорічна чисельність працівників.

Рентабельність витрат на персонал (Rв5) визначається відношенням прибутку (ЧП), отриманого за період, до витрат на персонал (В5), здійснених за той же період

Rв5=ЧП/В5*100%.

В аналізі наведених коефіцієнтів передбачаються наступні етапи:

1. побудова системи коефіцієнтів ефективності діяльності банку,

2. обчислення звітного і базисного показника за кожним коефіцієнтом, що увійшов створеної системи показників,

3. визначення абсолютної і відносної зміни коефіцієнтів у звітному році, 4. оцінка зміни показників ефективності діяльності банку в звітному періоді, 5. загальна оцінка ефективності діяльності банку за сукупністю показників.

Норма прибутку на капітал є одним з головних показників прибутковості банку. Тому, здійснюючи аналіз, дуже важливо піддати кількісній оцінці вплив факторів, що обумовлюють зміну цього показника. Як відомо, норма прибутку на капітал (Rк) обчислюється як відношення чистого прибутку (ЧП) до залишків капіталу (К), визначених згідно з балансом:

Rк=ЧП/К,

де Rк- норма прибутку на капітал,

ЧП - чистий прибуток,

К - середні залишки капіталу.

Як видно з наведеного вище рівняння, норму прибутку обумовлють два фактори першого порядку: обсяг чистого прибутку і залишки капіталу банку. Обчислити їх вплив на зміну норми прибутку можна, використавши один з методів детермінованого факторного аналізу (ланцюгові підстановки інтегральний, логарифмічний методи тощо).

Значно цікавіші результати дає аналіз розширення факторної моделі норми прибутку. Розширення факторної системи - це один з прийом економічного аналізу, який дозволяє шляхом множення чисельника знаменника двохфакторної кратної моделі на одне й те саме число перетворити її на багатофакторну мультиплікативну модель.

Певні співвідношення доходів і витрат комерційного банку дозволяють визначити його фінансову міцність.

Аналіз фінансової міцності ґрунтується на розподіленні витрат банку за ознакою їх залежності від обсягів діяльності. Згідно з цим, витрати поділяють на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних належать процентні витрати, комісійні витрати, інші банківські та небанківські операційні витрати. Умовно-постійні витрати змінюються з плином часу незалежно від обсягів діяльності банку. Залежність від періоду, протягом якого їх здійснюють та обчислюють, обумовило те, що їх називають періодичними витратами. До умовно-постійних витрат належать витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів, деякі господарські витрати, витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизаційні відрахування тощо.

Розподіл витрат на умовно-змінні (виробничі) та умовно-постійні (періодичні) дозволяє виділити і залучити до аналізу категорію проміжного доходу (за деякими джерелами: маржинальний доход). Проміжний доход визначається як різниця між загальними доходами банку та умовно-змінними витратами:

ПД=Д-В змінні,

де ПД - проміжний доход;

Д - загальні доходи банку;

В змінні -умовно-змінні витрати.

В іншій інтерпретації проміжний доход можна розглядати як суму

постійних витрат і прибутку банку. Виходячи з того, що доходи банку скеровуються на відшкодування витрат (умовно-змінних та умовно-постійних) і утворення прибутку, можна записати:

Д=В змінні+ В постійні +П,

де В постійні - умовно-постійні витрати,

П - прибуток банку до оподаткування.

Таким чином, згідно з наведеним вище рівнянням:

ПД = В постійні + П.

Дня комерційного банку з нульовим прибутком правомірним буде рівняння, яким визначається мінімальний проміжний доход, що забезпечує беззбитковість банку. Тобто за умови, якщо прибуток дорівнює нулю, доход, який забезпечує беззбитковість, буде дорівнювати постійним витратам:

ПД. мін = В постійні, при П = 0.

Виходячи з цього, рівень фінансової міцності банку можна визначити за коефіцієнтом безпеки (КБ):

КБ = (1 - ПД мін/Д)*100%.

Отже, рівень фінансової міцності банку буде тим вище, чим меншою і частка проміжного доходу, необхідна банку для відшкодування своїх умовно-постійних витрат. Інакше кажучи, рівень фінансової міцності банку буває у зворотній залежності від рівня умовно-постійних витрат у загальному доході банку. Це означає, що нормальний розвиток комерційного банку сприяє підвищенню його фінансової міцності, адже зростання обсягів діяльності за цих умов призведе до збільшення доходів. Що ж до умовно-постійних витрат, то вони залишаться незмінними, оскільки не залежать від обсягів діяльності комерційного банку. Тобто, рівень умовно-постійних витрат по відношенню до доходів знизиться, спричинивши підвищення рівня фінансової стійкості банку [№4,ст. 248].

Розділ 3. Аналіз діяльності банків України за 2004 рік

3.1 Аналіз прибутковості та рентабельності діяльності банків України

У сучасних умовах одним із основних завдань банків України є забезпечення фінансової стійкості та якісного розвитку за рахунок підвищення рентабельності діяльності, рівня капіталізації, прогресивних структурних змін, зниження ризиків. Порівняно з підсумками роботи за 2004 рік результативні показники дещо поліпшилися. Рентабельність активів підвищилася з 1.04 до 1.07%, капіталу - із 7,6 до 8,43%.

Сумарний прибуток банків за 2004 рік порівняно з відповідним періодом збільшився на 436 млн. грн. і дорівнював 1263 млн. грн.

Незважаючи на певне поліпшення (порівняно з результатами минулого року ) рентабельності діяльності банків, вона поки що залишається недостатньою. Серед основних причин - нераціональна структура активів і пасивів. У перших значною є частка недохідних активів (основних засобів, дебіторської заборгованості тощо), проблемних активів, що призводить до зменшення обсягу отриманого доходу. Крім того, зменшення частки капіталу в пасивах і зростання високими темпами таких досить дорогих ресурсів, як залучені кошти фізичних осіб, обумовили зростання витрат банків, що призвело до збільшення витратності зобов'язань та негативно вплинуло на рівень рентабельності.

Фінансовий результат і рентабельність діяльності банку залежать від динаміки та співвідношення його доходів і витрат. Доходи банків України порівняно з минулим роком збільшилися на 30,5% і на 01.01.2005 р. становили 20072 млн. грн.

Доходи банків мають таку структуру: процентні , комісійні , результат від торговельних операцій , інші банківські операційні доходи , інші небанківські операційні доходи , інші доходи .

Порівняно з 2003 роком витрати банків збільшилися на 30,2% і на 01.01.2005 р. становили 18809 млн. грн.

Витрати банків порівняно з минулим роком збільшилися в основному за рахунок значного зростання інших небанківських операційних витрат , та процентних витрат , інших банківських операційних витрат .

Проведений аналіз свідчить, що незважаючи на тенденцію до зростання прибутку банків України та деяке поліпшення показників ефективності їх діяльності, для багатьох банків актуальною залишається проблема підвищення прибутковості діяльності, насамперед - за рахунок зростання обсягів активних операцій, поліпшення якості та структури активів, а також за рахунок зниження витратності [ №10 ,ст..44].

3.2 Аналіз доходів та витрат банків України

Протягом 2004 року вітчизняні банки нарощували обсяги своїх активів, про що свідчать як високі темпи їх зростання, так і поліпшення відношення загальних активів банків України до ВВП , що позитивно вплинуло на економічне зростання в Україні.

Обсяги чистих активів банків (загальні активи за мінусом сформованих резервів під активні операції) збільшилися на 34114 млн. грн.. і на 01.01.2005 р. дорівнювали 134348 млн. грн., що становить 94.9% від загальних активів. Обсяги загальних активів банків зросли на 35958 млн. грн. і на 01.01.2005 р. становили 141497 млн. грн. Їх збільшення відбулося в основному за рахунок зростання кредитного портфеля - 23755 млн. грн., високоліквідних активів - 7552 млн. грн.

Отже, впродовж минулого року спостерігалося динамічне зростання активів банків України. Ці темпи значно вищі ніж за 2003 рік. Необхідною умовою фінансової стабільності банків та їх успішного розвитку є не лише якісне, врівноважене зростання активів, а й наявність раціональної (оптимальної) структури активів та прогресивні структурні зміни в ній, спрямовані на зменшення неробочих, проблемних активів та на диверсифікацію активних операцій.

Банки мали таку структуру активів. Високоліквідні становили 23595 млн. грн. , кредитний портфель - 97197 млн. грн. , вкладення у цінні папери - 8157 млн. грн. , дебіторська заборгованість - 1850 млн. грн. , основні засоби та нематеріальні активи - 4 393.9 млн. грн. , нараховані доходи до отримання - 996.9 млн. грн. , інші активи -- 253.1 млн. грн.

Серед важливих завдань українських банків -- підтримання ліквідності на належному рівні, адже наявність у достатньому обсязі високоліквідних коштів є необхідною умовою фінансової надійності та конкурентоспроможності банків на внутрішньому і міжнародних ринках.

За 2004 рік обсяги високоліквідних активів банків зросли на 7552 млн. грн. і на 01.01.2005 р. дорівнювали 23595 млн. грн. Збільшення відбулося в результаті зростання обсягів готівкових коштів та коштів у НБУ - на 1 893.5 млн. грн., або на 44.2%, за одночасного скорочення обсягів коштів на коррахунках в інших банках - на 212.3 млн. грн., або на 6.1%.

Основна частина активів банків - це кредитний портфель. За 2004 рік його частка в загальних активах збільшилася 68.6%, що позитивно вплинуло на розмір отриманих процентних доходів і прибутку. Якщо обсяги загальних активів за 2004 р. зросли на 34,0%, то кредитний портфель - на 32,3%, або на 23755 млн. грн. і на 01.01.2005 р. становив 97197млн. грн. При цьому чистий кредитний портфель (загальний кредитний портфель, скоригований на суму сформованих резервів під кредитні ризики) становив 90830 млн. грн.

Збільшення кредитного портфеля відбулося в основному за рахунок зростання обсягів кредитів, наданих суб'єктам господарювання - на 14918 млн. грн., , і на 01.01.2005 р. дорівнювали 72875 млн. грн.

Послідовна політика Національного банку України, спрямована на зниження норм обоє 'язкового резервування коштів, уведення в практику щоденних і щотижневих тендерів із продажу кредитних ресурсів, на підтримку стабільного курсу національної грошової одиниці створили передумови для збільшення банками обсягів довгострокового кредитування.

За 2004 рік обсяг довгострокових кредитів зріс на 17395 млн. грн., або на 61,1% і сягнув 45531 млн. грн.

Протягом останніх років зберігалася тенденція до зниження процентних ставок за кредитами банків, що робило їх доступнішими для суб'єктів господарювання. Якщо у 2001 році середньозважена ставка дорівнювала 26.1%, то у 2004 році вона становила - 17,49 %.

Позитивні зміни сталися і на ринку кредитування фізичних осіб. Порівняно з 2003 роком їх обсяг збільшився на 64,4%, що сприяло підвищенню добробуту населення.

Позитивним у діяльності банків є поліпшення якості кредитного портфеля. Однак проблема поліпшення якості кредитного портфеля банків як передумови їх стабільного функціонування та розвитку за рахунок інтенсивних факторів і надалі залишається актуальною.

Вкладення у цінні папери за 2004 рік збільшилися на 1623 млн. грн., або на 24,8%, і на 01.01.2005 р. становили 8157 млн. грн. Збільшення відбулося в основному за рахунок ОВДП.

Банківські установи вкладали кошти передусім у цінні папери на продаж, а вже потім -- на інвестиції.

З метою забезпечення фінансової стійкості банки мають сформувати в необхідному обсязі резерви за активними операціями з урахуванням їх ризиковості. Сума сформованого резерву на звітну дату становила 99,7% .

Загальна сума сформованих резервів за активними операціями збільшилася на 1895 млн. грн., або на 35,3% і на 01.01.2005 р. дорівнювала 7250 млн. грн. У тому числі резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями - 6367 млн. грн.

Незважаючи на суттєве поліпшення ситуації з формуванням резервів за активними операціями, банки і в подальшому мають вживати заходів як щодо формування у повному обсязі цих резервів, так і щодо поліпшення якості активів, недопущення ризикової діяльності, що дасть їм змогу зменшити обсяги відрахувань у резерви і збільшити прибуток[ 12 ,с.27].

У 2004 році зберігалася стійка тенденція до збільшення зобов'язань банків і поліпшення їх якості, стабільності. Причому темпи зростання зобов'язань були вищими, ніж темпи зростання пасивів, капіталу та активів.

Зобов'язання банків України збільшилися на 28574 млн. грн., або на 32,7% і на 01.01.2005 р. становили 115926 млн. грн.

Питома вага зазначеного показника у пасивах банків порівняно з 2003 роком збільшилася з 85,9 до 86,2%, що було одним із чинників зростання витрат банків.

Зростання зобов'язань банків у 2004 році відбулося в основному за рахунок збільшення обсягів вкладів фізичних осіб ,коштів суб'єктів господарювання , коштів бюджету і позабюджетних фондів, міжбанківських кредитів та депозитів , кредитів, отриманих від міжнародних та інших фінансових організацій, , цінних паперів власного боргу, інших зобов'язань .

Нині вклади населення відіграють важливу роль у формуванні ресурсної бази банків. Вони становлять третину від загальної суми зобов'язань (35,5%) і посідають друге місце після коштів суб'єктів господарювання. У розвинутих країнах понад 50% залучених коштів становлять кошти населення. Обсяги вкладів фізичних осіб збільшилися на 9094 млн. грн., або на 28,3% і на 01.01.2005 р. становили 41207 млн. грн., що свідчить про підвищення довіри населення до банківської системи. Населення надає перевагу вкладам у національній валюті, які дорівнюють близько 59.4% від загальної суми вкладів фізичних осіб.

Зауважимо, що банки мають доволі прогресивну структуру вкладів населення за строками. Строкові вклади становлять 33204 млн. грн., або 80,5% від загальної суми вкладень , а вклади до запитання - 8003 млн. грн., або 19,5%. Безумовно, формуючи ресурсну базу за рахунок вкладів фізичних осіб, банки мають стимулювати залучення саме довгострокових вкладів, оскільки лише їх можна вважати надійним і стабільним джерелом фінансування довгострокових потреб економіки, і лише з ними пов'язується стабільний розвиток банку.

Враховуючи особливу значимість залучення коштів населення у формуванні ресурсної бази банків, необхідно розробити систему заходів щодо стимулювання зростання вкладів фізичних осіб, які мають вживатися як із боку самих банків, так і з боку НБУ, держави, зокрема щодо посилення гарантування нею повернення коштів фізичних осіб.

Прогресивні структурні зрушення та раціональна структура зобов'язань є необхідними умовами забезпечення ліквідності і платоспроможності банку, його прибуткової діяльності.

Для поліпшення своєї діяльності банки повинні постійно вживати заходів щодо збільшення обсягів залучених коштів, особливо довгострокових зобов'язань юридичних і фізичних осіб, зниження витратності зобов'язань, підтримання ліквідності на достатньому рівні шляхом узгодження строків залучених коштів і вкладень банків, забезпечення оптимального співвідношення між власними та залученими коштами, підвищення ефективності управління гепом, що сприятиме зниженню витрат і зростанню рівня прибутковості їх діяльності[ 11,с. 42].

Додаток

Динаміка доходу комерційного банку

Показник	Звітний рік	Попередній рік	Відхилення
	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку	абсолютне, тис. грн.	в % до бази	За пп структури
1	2	3	4	5	6	7	8
Процентний доход	16 181,50	40,69	15 055,20	46,93	1 126,30	7,48	-6,24
Комісійний доход	7 929,80	19,94	4 805,80	14,98	3 124,00	65,00	4,96
Доход від торговельних операцій	12 601,10	31,69	10 451,00	32,58	2 150,10	20,57	-0,89
Інший доход	19,40	0,05	11,07	0,04	7,70	65,81	0,01
Непередбаченнй доход	3 035,00	7,63	1 754,30	5,47	1 280,70	73,00	2,16
Доход-разом	39766,8,	100,00	32 078,00	100,00	7 688,80	23,97	-
Довідково: Операційний доход	36 731,80	92,37	30 323,70	94,53	6 408,10	21,13	-2,16

Розрахунок впливу чинників на зміну процентного доходу комерційного банку

Показник	Умовне позначення	Звітний рік	Попередній рік	Абсолютне відхилення
				Усього	У т.ч.внаслідок впливу чинників
					А	Lд
1	2	3	4	5	6	7
Показники фінансової звітності: процентний доход, тис.грн. Процентні активи на кінець року.	Д	16181,5	15055,2	1126,3	508,7	617,6
	А	32597,1	31531,6	1065,5	*	*
Розрахунковий показник: доходність процентних активів,у вигляді десяткового дробу	Lд	0,496409	0,477464	0,018945	*	*

Динаміка доходності антивів комерційного банку

Показник	Умовне позначення	Звітний рік	Попередній рік	Відхилення
				+/-	%
1	2	3	4	5	6
Доход- всього , тис.грн. У тому числі : процентний	Д Дпроцент	39 766,80	32 078,00	7 688,80	23,97
		16 181,50	15 055,20	1 126,30	7,48
Активи на кінець року-всього, тис.грн. У тому числі: процентні	А Апроцент	130 523,00	122 998,30	7 524,70	6,12
		32 597,20	31 531,60	1 065,60	3,38
Загальна доходність активів,%	da	30,47	26,08	4,39
Доходність процентних активів,%	da процент	49,64	47,75	1,89

Динаміка витрат комерційного банку

Показник	Звітний рік	Поперендій рік	Відхилення
	тис.грн	% до під сумку	тис.грн	% до під сумку	+/-	%	за пп структури
1	2	3	4	5	6	7	8
Процентні витрати	15145,2	55,18	17539,8	56,99	-2394,6	-13,65	-1,81
Комісійні витрати	2165,8	7,89	3867,2	12,56	-1701,4	-44	-4,67
Витрати на здійснення торговельних операцій	162,5	0,59	32,4	0,11	130,1	401,54	0,48
Загальноадміністративні витрати	6682	24,34	6003	19,5	679	11,31	4,84
Витрати на персонал	2281,2	8,31	2880,1	9,36	-598,9	-20,79	-1,05
Витрати на безнадійні та сумнівні борги	872,5	3,18	443,9	1,44	428,6	96,55	1,74
Інші витрати	139,9	0,51	12	0,04	127,9	1065,8	0,47
Непередбачені витрати	-	-	-	-	-	-	-
Витрати разом	27449,1	100	30778,4	100	-3329,3	-10,82	*
Довідково: рівень витрат до залишків активів банку , обчислених на кінець року згідно з балансом ,%	21,03	-	25,02	-	-3,99		*

Динаміка коефіцієнтів витратовіддачі

Показник	Звітний рік	Попередній рік	+/-
1	2	3	4
Загальний коефіцієнт витратовіддачі	1,449	1,042	0,407
Коефіцієнти віддачі: *процентних витрат *комісійних витрат *витрат здійснення торговельних операцій	1,068	0,858	0,021
	3,661	1,243	2,418
	77,545	322,562	-245,017

Розрахунок впливу чинників на зміну процентних витрат комерційного банку

Показник	Умовне позначення	Звітний рік	Попередній рік	Абсолютне відхилення
				всього	у т.ч.в наслідок впливу чинників
					З	Lв
1	2	3	4	5	6	7
Показники фінансової звітності: Процентні витрати тис.грн. Зобовязання на кінець року,тис.грн.	В	15145,2	17539,8	-2394,6	-759,7	-1634,9
	З	77326,3	80827	-3500,7	*	*
Розрахунковий показник: Середньозважена процентна ставка за зобовязаннями банка, у вигляді десяткового дробу	Lв	0,195861	0,217004	-0,02114	*	*

Динаміка прибутку комерційного банку

Показник	Звітний рік	Попередній рік	Відхилення
	тис.грн.	% до підсумку	тис.грн.	% до підсумку	Абсолютне тис.грн.	Відносне, %	За пп структури
Чистий процентний доход	1036,3	8,41	-2484,6	-191,18	3520,9	-239,76	199,59
Чистий комісійний доход	5764	46,79	938,6	72,22	4825,4	16,28	-25,43
Чистий торговельний доход	12438,6	100,98	10418,6	801,68	2020	83,76	-700,7
Інший прибуток	-6921,2	-56,18	-7573	-582,72	651,8	109,42	526,54
Прибуток до оподаткування	12317,7	100	1299,6	100	11018,1	10,55	*
Чистий прибуток	11025,4	*	1102,3	*	9923,1	1	*

Размещено на Allbest.ru