Національний банк України – основа сучасної банківської системи

про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

про зміну процентних ставок Національного банку;

щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;

про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;

та інші передбачені законом.

2) подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи;

3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці.

5) видає нормативні акти Національного банку;

6) виконує інші функції, передбачені законом, що випливають із основної мети діяльності Національного банку.

Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою. Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років.

Голова Національного банку керує діяльністю Національного банку; діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями; головує на засіданнях Правління Національного банку; підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком; розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку; видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами; приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку відповідно до Закону; одноосібне несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Висновки

В сучасних умовах ринкової економіки в кожній країні, як правило, функціонує центральний емісійний банк. Він виконує функції, що відрізняють його від інших ланок грошово-кредитної системи, і відіграє особливу роль в економіці. Центральний банк -- це орган координування і регулювання грошово-кредитної системи країни.

Виникли центральні емісійні банки порівняно нещодавно. До XIX ст. між банками не існувало розподілу функцій. Одні й ті самі банки займались як кредитно-розрахунковим обслуговуванням економічних суб'єктів, так і емісією своїх векселів (банкнот). У спеціальних емісійних банках не було потреби, тому що банкноти у грошовому обігу займали відносно незначне місце. Швидкий розвиток кредитної системи у XIX ст. супроводжувався ростом банкнотної емісії. Цей рост об'єктивно вимагав централізації і державної монополізації емісії банкнот. У ході розвитку грошово-кредитної системи монопольне право на емісію банкнот поступово було закріплено за одним банком країни. Спочатку такий банк називався емісійним, а потім став називатися центральним, що відповідає його провідному положенню в грошово-кредитній системі.

Правове становище центральних банків, їхній статус у розвинутих країнах визначаються відповідним законодавством. У більшості країн світу основним правовим актом, який регламентує діяльність центральних банків, є акт вищої юридичної сили - закон. У законах про банки визначається їхня структура, основні завдання, функція та компетенція, порядок взаємовідносин з органами законодавчої та виконавчої влади, державними органами управління, а також повноваженнями держави щодо суб'єктів банківської діяльності та інше.

Організаційно - правові основи центральних банків промислово розвинутих країн різні. За характером власності центральні банки можна поділити на три види:

Державні - 100% капіталу центрального банку цих країн належить державі ( Франція, Велика Британія, Німеччина, Іспанія, Україна)

Акціонерні - увесь капітал цих банків може належати комерційним банкам ( наприклад США ) чи іншим фінансовим установам( наприклад в Італії 100% капіталу центрального банку належить банкам та страховим компаніям);

Змішані - держава володіє лише частиною капіталу центрального банку ( наприклад Японії 55% капіталу знаходиться у власності держави і 45% - у приватних осіб, у Швнейцарії - 57% є власністю кантонів і 43% власністю приватних осіб ).

Основними функціями центрального банку, що визначають його місце і роль в економіці, є:

емісія готівки й організація грошового обігу;

функція «банку банків»;

функція банку уряду;

реалізація грошово-кредитної політики.

Виконання цих функцій дає змогу центральному банкові найбільш ефективно організувати діяльність дворівневої кредитної системи для забезпечення потреб суб'єктів ринку в різноманітних кредитно-фінансових послугах.

Щодо центрального банку України то можна зробити наступні висновки:

Національний банк України як уповноважений державою орган був створений на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР.

Національний банк України є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством. Виступаючи державним банком країни, разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», який виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання Державного бюджету країни.

Національний банк є емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки. Відповідно Конституції України НБУ має право законодавчої ініціативи, тобто право безпосереднього внесення до Верховної Ради України законопроектів з питань грошово-кредитної політики

Список використаних джерел

1. Конституція України. -- Харків: Ранок, 1999. -- 48 с.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6 . - Ст. 30.

3. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

4. Постанова РНК “Про валютні і золоті угоди державних і кооперативних установ і підприємств” від 26 лютого 1923 р. /Борьба с преступностью в Украинской ССР. Т. 1. - С. 554.

5. Статут Національного банку України (затверджений Постановою Президії Верховної Ради України від 07.10.91 р. № 1605 - ХІІ) // Банківська справа в Україні: законодавчи і нормативні акти. - К.: «Ін Юре», 1998. - Т. 1.

6. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 278 с.

7. Банківське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. А.О. Селіванова. - К.: Видавничий дім “Ін Юре”. - 2000. - 384 с.

8. Брегель Э.Я. Денежное обращение и кредит капиталистических стран / Э.Я. Брегель. -- Москва : Госфиниздат, 1995. -- 124 с

9. Великие реформы в России 1856-1874. Сборник / под. ред. Л.И. Захаровой. -- М. : Издательство Московского университета, 1992. -- С. 94.

10. Голенкова Ю.С., Хохленкова М.А. Банк России: организация деятельности. -- М.: ДеКА, 2000. -- С. 34.

11. Донченко Л. Штрихи до історії розвитку кредитної системи Російської імперії // Вісник Національного банку України. -- 2001. -- № 8. -- С. 50.

12. Енциклопедія банківської справи. -- К.: Молодь: Ін Юре, 2001. -- С. 57.

13. . Коваленко В.В, Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К.: Знання України, 2006. - с. 7

14. Колодій О.А. Еволюція банківської справи / О.А. Колодій. -- Науковий вісник, 2007, вип. 17.2. -- С. 181

15. Комаринська З. Банківська система України періоду державності 1917--1920 рр.: становлення та реалії функціонування // Вісник Національного банку України. -- 2002. -- № 2. -- С. 57

16. Кротюк В.Л. Національний банк - центр банківської системи України. Організаційно - правовий аналіз. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2000. - с. 248.

17. Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади. -- К.: Т-во “Знання”, 2004. -- 372 с.

18. Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник . - К.: КНЕУ , 1999. - с. 6

19. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. -- К.: Юрінком Інтер, 2003. -- 239 с.

20. Новікова І.Е. З історії становлення вітчизняної банківської системи ринкового типу у другій половині ХІХ--початку ХХ ст. / І.Е. Новікова // Актуальні проблеми економіки. -- 2006. -- № 8 (62). -- С. 6

21. Романишин Володимир, Уманців Юрій. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К. Атіка . 2005. - с. 10

22. Сміт В. Происхождение центральных банков / Институт нацыональной модели экономики. - Тверь, 1996. - с.246

23. Селіванов А.О. Банківське право

24. Ткаченко, А.О. Правове регулювання становлення центральних банківських установ в Україні у період державотворчих пошуків (1971-1918) / А.О. Ткаченко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : збірник тез доповідей ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції ( 30 - 31 жовтня 2008 р. ) : у 2 т. / ДВНЗ "УАБС НБУ". - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. - Т. 1. - С. 11-13

25. Шевченко В. Правове регулювання банківської діяльності у під російській Україні (кінець ХІХ--початок ХХ ст.) [Електронний ресурс] -- Режим доступу : httpwww.nbuv.gov.uaportalSoc_GumUiz2008_1114.pdf

Размещено на Allbest.ru