Фінансова криза та роль в ній банківської системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

фінансовий криза банк рекапіталізація

Фінансова криза та роль в ній банківської системи

Банківська система відіграє стратегічну роль у розвитку національної економіки, й, відповідно, банкрутство будь-якого банку спричинює негативні наслідки для великого кола суб'єктів. Раннє виявлення кризових явищ, з одного боку, може дозволити Національному банку України виправити ситуацію шляхом застосування необхідних інструментів та прийняття відповідних рішень, а з іншого, - знизити ризики для інших суб'єктів господарювання, уникнути системної кризи. Особливої актуальності дана проблема набуває під час світової фінансової кризи, коли банківські установи опинились під її руйнівним впливом. Такі проблеми вітчизняної економіки, як значне падіння індексів ринку цінних паперів, курсу національної валюти України, масові вилучення депозитів, неповернення кредитів, стали поштовхом до розвитку кризових явищ у діяльності українських банків.

Зменшення наслідків світової фінансової кризи та перехід до стабільного зростання у великій мірі залежить від ефективного регулювання діяльності банків України державними органами, та обрання інструментів, які вони застосовують. Саме тому критичний аналіз досвіду антикризового регулювання діяльності вітчизняних банків, виявлення сильних та слабких сторін, розробка рекомендацій є актуальними завданнями у реаліях сьогодення.

Події світової фінансової кризи кінця 2008 р. показали, що більшість вітчизняних банків були не готові реалізувати ефективне управління кризовими ситуаціями. Як результат впливу кризових явищ та відсутності превентивного та реактивного антикризового менеджменту, діяльність вітчизняних банківських установ значно погіршилася: була зафіксована спадна динаміка основних показників діяльності банків України, зокрема: коефіцієнт ліквідності, якості активів, достатності валютних ресурсів, прибутковості тощо. У таких умовах важливим для відновлення стабільної діяльності банківської системи країни стало державне антикризове регулювання.

Критичний аналіз інструментів антикризового регулювання діяльності банків дозволив виявити їх основні особливості, а також охарактеризувати переваги та недоліки, систематизовані у табл.

Фінансова криза 2008 - 2009 років стала мотивом до різкої зміни курсу вітчизняної монетарної політики з валютного каналу, який був першочерговим інструментом регулювання у докризовий період, на підтримку ліквідності банківських установ за допомогою рефінансування. Нова спрямованість антикризового регулювання стала об'єктивною необхідністю для реалізації НБУ. Як свідчить зарубіжна практика, підтримка ліквідності банків шляхом рефінансування центральним банком є ефективним інструментом антикризового регулювання. Метою надання кредитів центральним банком є забезпечення комерційних банків ліквідністю та, відповідно, запобігання паніці серед клієнтів банків.

У той же час, необхідно зазначити, що рефінансування є доступним не для всіх комерційних банків. Так, слід розмежовувати банки, діяльність яких є тимчасовою неплатоспроможною внаслідок кризи, та банки, які мають проблеми з готівкою внаслідок недостатньої ресурсної бази, недостатньої капіталізації. З огляду на це, НБУ здійснює рефінансування таких банків, які мають достатній розмір статутного капіталу. Банківські установи мають спочатку задовольнити законодавчо встановлені нормативи достатності капіталу, і лише після цього претендувати на отримання фінансової допомоги від НБУ.

Так, у кінці 2008 р. 88 банків України були рефінансовані НБУ на загальну суму 36,937 млрд. грн. Найбільші обсяги рефінансування отримали такі банки як: ВАТ КБ «Надра», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ КБ «Приват-Банк», ВАТ «Банк Фінанси та кредит», КБ «Фінансова ініціатива» та ін., а також державні ВАТ «Ощадбанк», ВАТ «Родовідбанк».

У квітні 2009 р. правлінням НБУ було прийнято Постанову № 259 «Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України» та Постанову № 262 «Про вдосконалення процедури підтримки ліквідності банків», які визначають ряд інструментів, що можуть бути застосовані з метою підтримки ліквідності, та критерії диференціації банків на категорії. Рефінансування державою банків може реалізовуватися за допомогою цілого ряду затверджених законодавчо інструментів, серед яких:

постійно діюча лінія рефінансування для надання кредитів овернайт та кредитів строком до 90 днів, операції прямого та зворотного репо, операції з депозитними сертифікатами НБУ овернайт та сертифікатами строком до 90 днів, операції з державними облігаціями України.

Комерційні банки мають обмежений доступ до фінансових ресурсів шляхом використання наведених інструментів підтримки ліквідності з огляду на встановлені вимоги: якщо банківські установи прагнуть отримати кредит від НБУ, вони змушені зменшити свою активність на ринку. Подібна умова надає дещо суб'єктивний характер управлінню грошовими коштами в банках, ускладнюючи даний процес.

На початку 2010 р. було впроваджено новий вид рефінансування - стимулюючі кредити центрального банку. Крім того, у банків з'явилася можливість отримати стабілізаційний кредит на відновлення своєї діяльності.

Cпецифікою введених кредитів є:

- доступ до стимулюючих позичок матимуть не всі банки України: переважне право на кредитування мають державні та націоналізовані за період кризи банки, банківські установи з регулятивним капіталом не менше 600 млн. грн., а також такі, що мають не більше 10% простроченої заборгованості від загальної суми кредитного портфелю (на момент виходу постанови, таким вимогам задовольняло близько 20 вітчизняних банків);

- відсоткові ставки за стабілізаційними та стимулюючими кредитами є досить вигідними для банків, оскільки вони більш ніж у двічі нижчі аналогічних позичок на ринку.

У той же час, механізм надання стабілізаційних та стимулюючих позичок має деякі недоліки, зокрема:

- обмеження загального розміру вартості кредиту для позичальника - він не має перевищувати облікову ставку більше, ніж на 8%, включаючи всі комісійні та інші платежі;

- невизначеність загального обсягу грошових ресурсів, спрямованих на рефінансування, а, отже, рішення прийматиметься на основі розгляду за кожним окремим банком.

Оскільки важливим завданням для української банківської системи є підвищення рівня капіталізації банків, ще одним напрямком державної антикризової політики стала рекапіталізація вітчизняних банків. Так, на початку 2009 р. Кабінет Міністрів України підписав угоду зі Світовим Банком про надання кредиту на суму 44 млрд. грн. на проведення рекапіталізації банківських установ за таких умов:

1) створення у складі Міністерства фінансів державної структури - департаменту з рекапіталізації банків, основними функціями якого є ліквідація проблемних банківських активів, удосконалення процедури ліквідації та продажу банків;

2) передача повноважень центрального банку щодо процедури ліквідації банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

3) проведення рекапіталізації тільки тих банків, діяльність яких є ефективною.

Протягом першого півріччя 2009 р. було здійснено державну капіталізацію трьох банків, серед яких ВАТ АБ «Укргазбанк», АТ «Родовід Банк» та ПАТ «АКБ «Київ», які збільшили обсяг статутного капіталу відповідно у 5,4; 6,4 та 16 разів протягом перших трьох кварталів 2009 р. На 1 лютого 2010 р. Державна частка у банківській системі України складала 27 %, включаючи 2 державні банки та 3 рекапіталізовані державою банки.

Початок світової фінансової кризи охарактеризувався значним відтоком депозитів з банківських рахунків клієнтів. З метою стабілізації банківського ринку та захисту банків від значного відтоку ліквідності у кінці 2008 р. НБУ заборонив дострокову видачу строкових депозитів. Введення мораторію на дострокове розірвання депозитних договорів призвело до зростання недовіри населення як до центрального банку, так і до всієї банківської системи.

Проблема зростання обсягів неповернення кредитів у структурі банківських активів змусила НБУ на початку 2010 р. прийняти рішення про створення Єдиної інформаційної системи обліку проблемних позичальників. Система обліку недобросовісних клієнтів банків сприятиме стимулюванню позичальників своєчасно повертати кредити без прострочень, оскільки, потрапивши в реєстр, боржник більше не зможе отримати кредит в жодному з банків, що приймає участь у даній системі.

Крім того, у контексті антикризового урегулювання проблемної заборгованості банків НБУ було встановлено певні обмеження та рекомендації стосовно процедури реструктуризації кредитів (наприклад, часові межі пролонгації боргу, кредитних канікул тощо).

Як свідчить світова практика, у промислово розвинутих країнах великою популярністю користується створення банків для проблемних кредитів. Наразі в Україні такої організації не існує, проте у жовтні 2009 р. НБУ розробив для розгляду план створення санаційного банку на базі банківської установи, на баланс якого планується переведення проблемних позичок в обмін на цінні папери.

Размещено на Allbest.ru