Ціноутворення банківських кредитів

Розрахувавши умовний приклад за методом аналізу доходності клієнта можна зробити висновок про високий рівень чистої ставки прибутку і в результаті про пропозицію зниження ставки з 19% до 18%.

3. Удосконалення ціноутворення банківських кредитів

3.1 Недоліки існуючих моделей ціноутворення банківських кредитів

Кожна із розглянутих моделей ціноутворення банківський кредитів має як свої позитивні сторони так і недоліки. Відповідно до того яку кредитну та цінову стратегію вибирає банк він може обрати одну із запропонованих моделей, створити власну чи використовувати індивідуальний підхід до кожного клієнта

Модель „вартість» заснований на врахуванні всіх витрат банку, пов'язаних із кредитуванням. Необхідною умовою застосування такого підходу до ціноутворення за кредитними операціями є наявність у банку ефективної системи обліку витрат за кожним кредитом, а також управлінської інформації. Проте відокремлений облік витрат за кожним кредитним проектом потребуватиме значних трудових витрат персоналу і, як наслідок фінансових витрат.[27] При розрахунку ціни кредиту за цим методом на прикладі СФ АБ „Брокбізнесбанк» була отримана найвища процентна ставка.

Головний недолік методу - ігнорування ринкових чинників, таких як попит та пропозиція, стан кредитного ринку, конкуренція тощо, а також припущення, що банк точно може обчислити свої витратив розрахунку на кожний кредит. Метод „вартість +» використовується на ринках із низьким рівнем конкуренції.

Модель „цінового лідерства» також має як свої переваги так і недоліки. Перевагами методу є простота, необов'язковість точного врахування витрат за кожним кредитом, зручність застосування в умовах установлення плаваючих процентних ставок за кредитом, врахування впливу конкуренції. Хоча даний метод і не враховує всіх витрат, що пов'язані із кредитуванням все ж він пропонує ціну кредиту, яка є досить високою, щоб їх покрити та досить низькою, щоб мати можливість конкурувати із іншими банками.[1] У випадку розрахунку її на прикладі СФ АБ „Брокбізнесбанк» вона склала 18%.

Модель надбавки можливо використовувати лише при встановленні ціни на кредит для найкредитоспроможніших клієнтів, які є добре перевіреними банком (так звані VIP клієнти), оскільки саме ця модель пропонує найнижчу ставку у 16%, яка включає лише вартість залучених ресурсів (процентні витрати), бажаний рівень прибутку від цього кредиту та премію за ризик. Надання кредитів за такою ставкою широкому колу клієнтів (не найкредитоспроможнішим, або неперевіреним) може призвести до не можливості віднести непроцентних витрат (загально адміністративних, витрат на персонал) на певну кредитну угоду і врешті-решт не покриття їх доходами від кредитної діяльності та зменшення прибутковості діяльності банку.

Оскільки вітчизняні банки віддають перевагу кредитуванню на короткий термін то вони не використовують метод встановлення максимальної ставки „кеп». Це пов'язано із небажанням отримувати збитки в результаті зміни економічного середовища, інфляції, або зворотних процесів.

Останній метод „аналізу доходності клієнта» вважається достатньо складним, він потребує точного обліку всіх доходів і витрат, пов'язаних із кожним клієнтом, і застосовується, насамперед, для кредитування великих компаній, які мають постійні та різноманітні зв'язків з банком. Визначення відсоткової ставки за цим методом має на меті зниження кредитної ставки нижче від загальноприйнятого рівня заохоченням найвигідніших клієнтів.

Доходи банку від операцій з клієнтом включають відсотки та комісійні за проведення валютних, кредитних, факторингових, лізингових операцій, за надання трастових, консультаційних, інформаційних послуг. Витрати, пов'язані із клієнтом, складаються із заробітної плати банківських співробітників, які його обслуговують, витрат на вивчення кредитної документації, на ведення, перевірку, обробку рахунків. Якщо різниця між доходами та витратами щодо суми кредиту перевищує середню норму прибутковості банку, то ставка за кредитом може бути знижена.

Метод аналізу доходності клієнта має певні недоліки: складність, громіздкість, необхідність розробки докладної звітності за доходами та витратами з обслуговування кожного клієнта. Часто аналіз доходності клієнта включає консолідовані дані не лише позичальника, а також і його дочірніх компаній, найбільших акціонерів та вищого керівництва. З розширенням спектру пропонованих банком послуг метод дедалі ускладнюється та потребує застосування автоматизованих систем обліку та аналізу. Але такий підхід управління кредитними ставками може бути корисний для виявлення найприбутковіших клієнтів та банківських операцій та послуг.[1, 27, 35]

Крім методів визначення кредитної ставки вартість кредиту залежить і від обраної системи встановлення та нарахування відсотків. Відсоткові ставки можуть бути фіксовані, якщо вони визначаються в момент видачі кредиту і лишаються незмінними протягом всього періоду кредитування, або плаваючими, тобто такими, що переглядаються періодично зі зміною базової ставки. Коли відбувається загальне зниження ставок на ринку, для банку вигідніше фіксована ставка за кредитом, а в разі зростання ставок - плаваюча.

Банк може використовувати будь-який із методів, враховуючи при цьому особливості власної ресурсної бази, кредитної політики, специфіку клієнтської бази. При цьому слід мати на увазі, що відсоткова ставка повинна бути:

- достатньо високою для отримання прибутку по кредиту та компенсації всіх ризиків;

- достатньо низькою для того, щоб позичальник міг скористатися кредитом та погасити його;

- конкурентоспроможною, щоб позичальник не звернувся до іншого кредитора.

Крім того відсоткова ставка повинна покривати вартість залучених коштів та враховувати всі взаємовідносини банку із клієнтом.[37]

3.2 Напрямки зниження ціни банківських кредитів

Необхідними макроекономічними передумовами зниження банками ціни кредитів мають бути:

- стійке економічне зростання;

- підтримання довгострокової макроекономічної стабільності;

- підвищення монетизації економіки України;

- проведення виваженої податково-бюджетної політики;

- підвищення рівня добробуту населення та формування міцного середнього класу;

- розвиток фондового ринку з надійними ліквідними цінними паперами з реальним котируванням;

- впровадження нових фінансових інструментів, зокрема, іпотеки, лізингу та інших;

- розвиток страхового ринку, у тому числі недержавного пенсійного та медичного страхування.[37.c.74-75]

Першим і дуже важливим із шляхів зниження вартості кредитів є зниження вартості ресурсів, що залучаються банківською системою. Для цього необхідно вживати заходи щодо покращення іміджу банківської системи та збільшення довіри до неї, у тому числі через підвищення ступеня її міцності та надійності, більш ефективного нагляду за банками, що дозволить вчасно ідентифікувати „слабкі банки» та запобігти можливому негативному впливу на стійкість та конкурентоспроможність банківської системи в цілому. Звичайно, значною мірою вирішення проблеми високої вартості ресурсів, що залучаються банківською системою, залежить від успіхів у подоланні бідності та збільшення доходів більшості населення, тобто формування в Україні міцного середнього класу. Проте цей процес є не швидким, а у короткостроковій перспективі зменшити вартість ресурсної бази банків можна шляхом більш активного залучення іноземних фінансових ресурсів та коштів Національного банку.

Це створюватиме підґрунтя для зростання доходів населення і посилення його впевненості в економічній стабільності держави, що дозволить йому здійснювати заощадження на порівняно тривалі терміни.

Однак найголовнішою загальноекономічною умовою зниження ціни банківських кредитів повинне стати оздоровлення та зміцнення фінансового стану підприємств реального сектору економіки - збільшення кількості ефективно працюючих економічних суб'єктів, які не тільки потребуватимуть кредитних ресурсів, а й головне будуть спроможні ефективно використати запозичені кошти та повернути кредити.

Хоча частка проблемних кредитів у кредитному портфелі банків є відносно невеликою та має тенденцію до зменшення, це не означає, що банківській діяльності в Україні не притаманні значні ризики. Така динаміка частки проблемних кредитів зумовлена не скороченням абсолютного показника проблемних кредитів, а значними темпами зростання обсягів надання нових кредитів, часто з високим ступенем ризику. З огляду на це залишається високою загроза майбутнього суттєвого погіршення якості кредитного портфеля банків, враховуючи все ще незадовільні показники фінансових результатів діяльності підприємств та продовження зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, особливо якщо тенденція прискорення економічного зростання зміниться їх уповільненням чи взагалі регресією.

З мікроекономічної точки зору (факторів, притаманних безпосередньо банкам багато можливостей щодо зниження рівня відсоткових ставок криється в конкуренції на банківському ринку України, консолідації та структуризації банківського сектору. Для підвищення рівня конкуренції, поширення передових банківських технологій та менеджменту може бути корисним відкриття банківського ринку України для іноземних банків, зокрема, їх філій, але на певних умовах, що гарантуватимуть захист від приходу банків із спекулятивною метою чи з метою відмивання „брудних» грошей.[37, c.74-75]

Отже, протягом 2004-2005рр. Структура ціни банківських послуг мала наступний вигляд:

- процентні витрати - 39-40%;

- витрати на утримання персоналу - 17%;

- загально адміністративні витрати - 13-15%;

- витрати на формування резервів - 10-12%;

- комісійні витрати - 2%;

- інші витрати - 7%;

- податок на прибуток - 2-3%;

- чистий прибуток - 6-8%;[9, c. 24-29]

Серед важливих ознак „здоров'я» економіки - частка заробітної плати в ціні товару. Причому фахівці виходять із такого теоретичного постулату: чим більшою в ціні товару є питома вага заробітної плати і прибутку, тим вищий рівень сукупного платоспроможного попиту, що є позитивним фактором економічного зростання.

Таблиця 3.1 Складові ціни кредитів у банках України

Показники	2002р.	2004р.	2005р.
	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%
Процентні витрати	3661	35	7756	39	10907	40
Комісійні витрати	302	3	500	2	537	2
Загально адміністративні витрати	4622	44	2958	15	3685	13
Витрати на персонал			3370	17	4691	17
Інші витрати			1368	7	1787	7
Чисті витрати на формування резервів	926	9	2380	12	2777	10
Податок на прибуток	273	3	409	2	815	3
Чистий прибуток	685	7	1263	6	2170	8

І навпаки, незначна питома вага заробітної плати і прибутку на фоні домінування в ціновій структурі показників матеріальних витрат і різноманітних податків є несприятливим свідченням витратного характеру економіки. [9, c. 24-29]

Про значний вплив вартості залучених коштів на ціну кредитів банків свідчить, передусім, структура витрат банківського сектору, більше третини яких складають процентні витрати. Сумний досвід банкрутства декількох великих банків примушує населення обережно підходити до питання розміщення власних депозитів у комерційних банках. Тому високі ставки за депозитами покликані змінити ситуацію на краще для того, щоб населення повірило у надійність і стабільність банківської системи. З іншого боку, вартість залучених коштів у населення нині знаходиться на досить високому рівні, який відображає не тільки попит банків на довгострокові засоби, а й зростання конкуренції між банківськими установами.[37, c.55]

Хоча динаміка кредитних та депозитних ставок характеризується одно направленістю (при зниженні кредитних знижуються і депозитні ставки, і навпаки) абсолютні зміни кредитних ставок перевищують зміни депозитних. Таким чином, роль „цінового» фактора (тобто ціни залучених ресурсів) при формуванні вартості кредитних ресурсів банків упродовж останніх років посилюється: банки швидше йдуть на зменшення маржі саме за рахунок кредитних ставок, а не депозитних, можливість зниження яких є обмеженою з огляду на низький рівень довіри до банківської системи та збереження низької схильності у населення до заощаджень.

Витратний тягар у структурі банківських відсоткових ставок посилюється за рахунок зростання витрат непроцентного характеру, зокрема інших банківських операційних витрат, які прямо не залежать від обсягів банківських операцій та упродовж останніх років впевнено перевищують процентні витрати банків. Подібна тенденція обмежує можливості банківських структур щодо зниження вартості кредитних ресурсів. Зниження даного елементу є другим напрямком зменшення ціни банківських кредитів.

Банки обережно підходять до зниження ставок за кредитами, оскільки високі відсоткові ставки дають змогу зберігати прибутковість кредитних операцій як основного джерела банківських доходів. При цьому зростатиме вірогідність перетікання банківських ресурсів з кредитного до інших секторів фінансового ринку.

Цілком природнім є зниження банківських кредитних ставок у відповідь на зниження офіційної відсоткової ставки лише для тих видів кредитування, які забезпечені першокласною заставою, наприклад при іпотечному кредитуванні. Проте більшості банківських кредитів в Україні сьогодні притаманний високий ризик.

Так, у нинішніх умовах незначні темпи ринкового реформування економіки, незадовільний фінансовий стан значної частини виробників (2004р. - 39% підприємств України - збиткові), все ще триваюча платіжна криза підвищують ризик кредитування підприємницького сектору. Як наслідок, переважання в структурі кредитного портфеля банків України короткострокових позичок викликано тим, що значна фінансова нестабільність суб'єктів реального сектору аж ніяк не стимулює зацікавленості комерційних банків у довгострокових інвестиціях.

Очевидно, що розширенню кредитування банками реального сектору перешкоджають високі ризики, які закладаються в ставках банківських кредитів підприємствам. Саме через високу частку проблемних кредитів збільшується частина премій за ризик невиконання зобов'язань позичальниками у ціні банківських кредитів. Зниження цього показника може призвести до певного зниження ціни банківських кредитів. Незважаючи на зниження загальних ризиків кредитування реального сектору за рахунок поліпшення макроекономічної ситуації, залишаються високими інституційні елементи ризиків, неефективна система оподаткування виробничої та фінансової діяльності, недостатня прозорість фінансової звітності підприємств тощо.

Проте і вже видані кредити не можуть гарантувати безпеки банківських вкладень, оскільки прямим наслідком високої ризикованості кредитування є неповернення позики. Динаміка структури кредитного портфеля банків України свідчить про поступове зростання обсягу прострочених та сумнівних до повернення кредитів у сукупному кредитному портфелі банків нашої держави, однак частка їх у структурі сукупного банківського кредитування зменшується, з огляду на істотний приріст кредитного портфеля банків уподовж останніх років.

Погіршення якості кредитних портфелів банків є стримуючи фактором можливого зниження відсоткових ставок за кредитами. Непрацюючі кредити, за якими необхідно формувати страхові резерви, та загалом тягар потенційних збитків від неповернення кредитів примушують банки зберігати високу ціну позичок для покриття кредитних ризиків.[37, c. 56-59]

Таким чином на сучасному етапі діяльності українських банків характерні високі ризики, які примушують банки утримувати високу маржу між залученими ресурсами та вартістю позичок.

Багато дослідників пропонують в якості параметрів, що визначають ціну кредиту використовувати такі: характеристики клієнта, його фінансовий стан, характеристику об'єкту кредитування, але необхідно ще враховувати і такі:

- монополізація ринку. Банк, який займає монопольне становище на ринку, в регіоні може встановлювати більш високі ставки;

- стан галузі позичальника, що кредитується. Для більш сприятливої галузі (та менш ризикової) забезпечується більш низька ставка. При формуванні цінової політики банку необхідно враховувати галузеві ризики та закладати їх в процентну ставку;

- характеристика компанії в галузі. Самим великим та надійним клієнтам надається низька ставка;

- фінансовий стан компанії, її планування та розвиток;

- характеристика кредитної заяви та розмір угоди. При довгостроковому кредитуванні вище ризик зміни економічних умов, відповідно вищою повинна бути і процентна ставка. Менша за розміром угода здійснюється під вищий процент так як витрати на обслуговування приблизно однакові як для невеликих так і для значних за розміром позик. Враховується також ліквідність забезпечення;

- обсяг операцій клієнта в банку. Чим він більший тим більш контрольованою є позика, менш ризикована - менша процентна ставка. В такому випадку існує зацікавленість позичальника у банківській установі, а банку в клієнтові.

Таким чином, проаналізувавши недоліки існуючих методів ціноутворення банківських кредитів а також напрямків зниження ціни кредитів можна зробити висновок про те, що кожен банк повинен самостійно обирати той чи інший метод ціноутворення відповідно до власної кредитної чи цінової стратегії, власної ресурсної бази, клієнтської політики та ін.

Крім того банк самостійно повинен обирати для себе чи залишати йому ставку на даному рівні чи робити певні кроки по її зниженню і які саме кроки. У випадку прагнення залучити якомога більше нових клієнтів можна встановити невисоку ставку, нехтуючи поточними прибутками для отримання більш вражаючого ефекту у майбутньому, або навпаки не знижуючи ставку, а направлення коштів на розширення діяльності, регіональної мережі, спектру послуг та ін. та отримувати ефект від цих напрямків.

3.3 Вдосконалення рахунку ціни банківських кредитів

В Сумській філії акціонерного банку „Брокбізнесбанк» ціноутворення банківських кредитів здійснюється за принципом: вартість залучених ресурсів + маржа у розмірі 3-5%. Маржа варіюється в залежності від оборотів по рахунках клієнта, залишках коштів на рахунках, від суми та строку кредиту, від фінансового стану позичальника, від наявності та суми забезпечення, чи є позичальник клієнтом банку і яка його кредитна історія та ін.

Якщо позичальник має депозит у даному банку то ціна банківського кредиту встановлюється за принципом: собівартість залучених ресурсів та маржа у розмірі 4%.

Для найкредитоспроможніших клієнтів у філії встановлена ставка у 16% і на такі кредити майже не здійснюється відрахування у резерви для покриття можливих ризиків невиконання зобов'язань першокласними позичальниками, або здійснюється як для стандартних кредитів. За строковий ризик банк стягує маржу 1%, але це у дуже рідких випадках, оскільки філією практично не надаються кредити на довгостроковий період. Максимальна ставка кредиту для юридичних осіб складає 21%, а для фізичних 26%. Кредити фізичним особам займають незначну частку у кредитному портфелі філії.

Ціна банківського кредиту для юридичних осіб варіюється від 18-20%.

У 2005 році фінансові результати філії невтішні, оскільки було отримано збитків на суму 705 970,6 грн. Доходів було отримано на суму 953 079,55 грн., а витрат - 1 659 050,15 грн. найбільш вагомими статтями витрат є процентні витрати (тобто витрати на залучення ресурсів) та інші витрати , зокрема витрати на заробітну плату.

Як зазначалося вище СФ АБ «Брокбізнесбанк» завершила свою діяльність у попередньому аналізованому періоді із збитками на загальну суму 705 970,6 грн. це є наслідком того, що банк працює лише рік і велика частка кошті іде на капітальні вкладення, оренду приміщень, автомобіля, на здійснення амортизаційних відрахувань. Велику частку у загальних витратах банку займають витрати на заробітну плату, що в цілому є позитивним чинником.

Негативним фактором є практично відсутність врахування операційних витрат на здійснення кредитних операцій. Як уже зазначалося вище в Сумській філії «Брокбізнесбанк» ціна кредиту визначається за принципом - вартість залучення ресурсів + маржа 3-5%. Таким чином, надаючи кредити із маржею у 3% неможливо компенсувати навіть мінімальні витрати на здійснення кредитних операцій, оскільки лише операційні витрати без врахування відрахувань у резерви та прибутку складають 2,53%. Крім того необхідно також враховувати комісію банку на здійснення кредитних операцій, яка може бути або фіксованою, або диференційованою та навіть досягати 3% від суми кредиту та нарахованих відсотків за ними. В цьому випадку необхідно застосовувати індивідуальний підхід до кожного клієнта і закладати більший маржу до ціни кредиту.

Крім цього негативним явищем для філії є те, що активні операції представлені в основному кредитуванням, хоча певний дохід приносять також і відділ платіжних карток та касових операцій. Але це все одно не дає можливість покривати витрати всіх відділів філії (в тому числі і недоходних: господарського, безпеки, витрат на заробітну плату).

Так, у структурі ціни операційним витратам належить в абсолютному значенні 2,53%. В операційних витратах більша частина належить заробітній платі 1,62% у ціні. Частка загальних операційних витрат в ціні кредиту складає близько 17%, в той час як у банківській системі взагалі - близько 30%.

Негативним фактором є те, що в ціні кредиту закладається дуже малий прибуток. Так у 2005 році бажана маржа прибутку по головному банку складала близько 0,4% (процентний дохід - процентні витрати)/ кредитний портфель = (293525-278421)/3791946). Що стосується Сумської філії, то у 2005 році бажана маржа прибутку, яка закладалася у ціну кредиту склала (686257,03-679996,15)/4669900 = 0,13%. При плануванні доходів та витрат на майбутній 2006р. прибуток вже закладається більший - 0,38%, що майже дорівнює маржі прибутку головного банку. В процентному співвідношенні до загальної ціни кредиту частка прибутку складає 2,2%, що значно нижче загально банківського показника (10%). Заниження прибутку у ціні кредиту не дає можливості покривати збитковий характер діяльності філії.

Позитивним явищем є те, що в кредитному портфелі філії є лише стандартні кредити, що говорить проте, що банк орієнтується на якість кредитного портфелю, а не на кількість виданих кредитів. Це в свою чергу дає можливість зменшити відсоток відрахування до резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями банків до 1%, або в окремих випадках до 1,2%, порівняно із банківською системою - 10-12%. Частка проценту відрахування у резерви у ціні кредиту складає 5,5%.

Негативним явищем в ціноутворенні банківських кредитів у Сумській філії Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» є висока частка процентних витрат у ціні окремого кредиту - 81%, в той час як у ціні загальної банківської системи України вони досягають лише 40%. В ціні кредиту процентні витрати 14,56%.

Найбільша частина витрат іде на залучення міжфілійних ресурсів, які залучаються під 9,93% , а розміщуються під менший відсоток, зокрема у грн.. під 8%. Оскільки портфель процентних пасивів перевищує портфель процентних пасивів на 2040800 грн. то часткове зменшення залучення міжфілійних ресурсів є правомірним.

Оскільки на ринку банківських послуг склалася така ситуація, що неможливо зменшити ціну кредиту, бо не будуть покриватися всі витрати та підвищити, оскільки філія втратить своїх клієнтів можна запропонувати зробити перерозподіл структурних частин у ціні кредиту.

В першу чергу необхідно зменшити процентні витрати в ціні окремого кредиту, що в свою чергу призведе до збільшення чистого процентного доходу.

Розглянемо вплив зменшення процентних витрат на 0,56% та 1,56% на загальний фінансовий результат діяльності філії. Зменшення процентних витрат на такі величини можливе, оскільки процентні витрати на залучення депозитів складають 10,13% (679996,15/6710700*100).

Тоді загальні процентні витрати філії в абсолютному виражені складатимуть 0,14%*4669900 = 653 786 грн., або 0,13%*4669900 = 607087 грн. В свою чергу при зниженні витрат на 0,56% та 1,56%, в абсолютному вираженні це зменшення буде дорівнювати 26210,15 грн. та 72909,15 грн. відповідно.

Зменшуючи процентні витрати на залучення ресурсів у філій на необхідний процент отримаємо, при зменшенні процентних витрат на 0,56% - 480901,81-26210,15 = 454 691,66 грн., при зменшенні на 1,56% - 480901,81-72909,15 = 407992,66 грн.

Зменшення процентних витрат призводить до перерахунку портфелю залучених ресурсів філії. Після перерахунку портфель депозитів зменшиться на 3510932,18 грн. = 2610,15/0,0993/270*360, при зменшенні процентних витрат на 0,56% та на 978 974,82 грн. при зменшенні процентних витрат на 1,56%.

Загальний портфель пасивів у цьому випадку складе 6368767,9 грн. та 5731725,2 грн. відповідно.

Знайшовши різницю між процентними витратами та процентним доходом отримаємо чистий процентний дохід у випадку 14% він складе 32471,03 грн., а у випадку 13% - 79170,03 грн., порівняно із фактичним 6260,88 грн. також збільшиться і маржа прибутку у ціні кредиту до рівня 0,695% при процентних витратах 14% та до рівня 1,695% при процентних витратах 13%. Крім того паралельно збільшується і частина прибутку у загальній ціни кредиту - 3,86% та 9,42% відповідно.

Нехай процентні витрати у ціні кредиту 14% та 13%.

В наглядному вигляді хід даних розрахунків наведений у таблиці 3.2

Таблиця 3.2. Розрахунок впливу зменшення процентних витрат на результати діяльності СФ «Брокбізнесбанк «

Показники	Розрахунок	Процентні витрати 14%	Процентні витрати 13%
Загальні процентні витрати	Процентні витрати у %* кредитний портфель	653 786 грн.	607 087 грн.
Абсолютне зменшення процентних витрат	Фактичні процентні витрати - зменшені процентні витрати	26 210,15 грн.	72 909,15 грн.
Процентні витрати на залучення міжфілійних ресурсів	Міжфілійні ресурси- абсолютне зменшення процентних витрат	454 691,66 грн.	407 992,66 грн.
Абсолютне зменшення обсягу пасивів	Абсолютне зменшення процентних витрат / ставка залучення	3510932,18 грн.	978 974,82 грн.
Портфель пасивів (залучених ресурсів)	Процентні пасиви (всього) - абсолютне	6 368 767,9 грн.	5 731 725,2 грн.
Чистий процентний дохід	Процентний дохід-процентні витрати	32 471 ,03 грн.	79 170,03 грн.
Частка прибутку у ціні кредиту	Частка прибутку в ціні	3,86%	9,42%
Маржа прибутку у ціні кредиту	Чистий процентний дохід/ кредитний портфель	0,695%	1,695%
Частка процентних витрат у ціні кредиту	Частка процентних витрат в ціні	77,8%	72,2%

Частка процентних витрат після цих перетворень знизиться до 77,8% та72,2% в ціні кредиту.

Після проведення ланцюжка послідовних дій по зменшенню процентних витрат необхідно прослідкувати як це зменшення відіб'ється на загальному результаті діяльності.

Зокрема, при зменшення процентних витрат у ціні кредиту на 0,56% збитки філії зменшаться на 4,6% і складуть 673 499,57 грн., а у випадку зменшення процентних витрат у ціні кредиту на 1,56% то збитки зменшаться на 11,2% і будуть складати 626 800,57 грн.

Крім реструктуризації ціни кредиту можна запропонувати застосовувати індивідуальний підхід для кожного клієнта, адже це сприяє плідній і взаємовигідній співпраці між клієнтами і банком, зокрема при проведенні аналізу доходності клієнта можна зробити висновок про те, що клієнт приносить досить доходів для банка, щоб він міг знизити кредитну ставку для нього, або підвищити суму кредитування.

У структурі процентних активів та пасивів філії можна спостерігати, що процентні пасиви в півтора рази більше ніж процентні активи, що накладає додатковий тягар на філію, зокрема міжфілійні ресурси залучені майже в три рази перевищують міжфілійні ресурси розміщені, депозити фізичних осіб перевищують кредити аж в 15 разів.

При невисокій довірі до банківської системи взагалі та до заощаджень зокрема знижувати ставки залучення не буде ефективно, тому необхідно звернути увагу на розміщення більшої частини вільних ресурсів серед юридичних осіб, а залучати навпаки через джерела до запитання та через міжфілійні розрахунки у головному банку. Оскільки міжфілійні ресурси, що залучені у головному банку є короткостроковими ресурсами, то не має необхідності їх залучати у великих обсягах заздалегідь і в результаті цього нести великі витрати, адже саме витрати на утримання МФК займають найбільшу частину в процентних витратах філії.

Крім цього в структурі кредитного портфелю філії є дисбаланс, тому можна запропонувати більше зосередитися на кредитуванні юридичних та фізичних осіб, оскільки саме ці клієнти приносять більший дохід, а залучати кошти навпаки через міжбанківський бізнес, оскільки він дешевше від попередніх та менш ризикований.

Також в СФ АБ «Брокбізнесбанк» при ціноутворенні банківських кредитів не враховуються операційні витрати, маржа яких в ціні кредиту досягає майже 3% , що негативно впливає на результат діяльності. При врахуванні запропонованих дій ціна кредиту складатиме 14+1+0,695+2,53 = 18,225%, у порівнянні із 14,56+1+2,53+0,38 = 18,47%.

Таким чином використання наведених пропозицій по зменшенню процентних витрат банку, врахуванню операційних витрат та по збільшенню маржі прибутку дасть можливість надавати кредити по трохи меншій ставці ніж 18,5%, але в той же час враховуючи всі витрати банку, пов'язані із кредитною діяльністю, та збільшуючи маржу прибутку в два рази.

Висновки

Вибір адекватної та ефективної моделі ціноутворення кредитів є важливим моментом діяльності кожного банку, адже від правильного вибору багато в чому залежить прибутковість та ефективність діяльності банківської системи вцілому.

В першому розділі даної дипломної роботи проаналізовано різні визначення поняття ціна і його використання в банківській сфері, законодавче та нормативне регулювання ціноутворення банківських кредитів. Доведено, що основні вимоги щодо процентної і тарифної політики, права комерційних банків на встановлення процентних ставок та тарифів, а також щодо створення спеціальних підрозділів для виконання цих робіт у цілому чинним законодавством визначено.

Крім того в законодавстві визначено, що кожний банк може самостійно визначати ціну на свої операції, але не нижче собівартості.

Існує декілька способів визначення собівартості банківських послуг як основи визначення ціни кредиту. Визначення собівартості банківських кредитів на основі обчислення всіх витрат на здійснення кредитної діяльності хоча і досить точно обчислює собівартість, але є досить затратним та складним, оскільки потребує передусім встановлення всіх витрат, у тому числі накладних, які мають загально банківських характер і прямо не пов'язані із обсягами банківської діяльності - оплата праці, амортизація, оренда приміщення та ін.

Метод розрахунку індивідуалізованих значень собівартості банківських операцій є встановлення доходності їх для банку і на цій основі підвищення якості кредитно - інвестиційного портфелю, вдосконалення пропозицій банківських продуктів. Завдяки конкретизованому операційно-вартісному аналізу створюється можливість активно впливати на структуру портфеля, включаючи або виключаючи ті чи інші операції залежно від рівнів їх собівартості. Чим нижча вона щодо конкретної операції, тим вища самоокупність і доходність цієї операції для банку.

Дехто із авторів пропонує метод розподілу накладних витрат комерційного банку відповідно до вартісної оцінки частки послуги у загальних активах. Але така пропозиція дещо некоректно відображає роль непрямих витрат у ціні банківських кредитів.

Також неприйнятною є ідея про розподіл непрямих витрат між центрами прибутку пропорційно чисельності персоналу, зайнятого в тих чи інших дохідних операціях, щодо загальної її кількості, бо це не створюватиме зацікавленості у підвищення продуктивності праці підрозділами.

У вітчизняній літературі також мали місце деякі спроби науково обґрунтувати шляхи вирішення проблеми визначення собівартості банківських кредитів на базі використання робочого часу та інші.

Проаналізувавши всі види визначення собівартості банківських кредитів можна зробити висновок про те, що найбільш оптимальним є вартісний підхід, оскільки він дає можливість оцінити значен6ня кожного виду операцій у формуванні прибутку банку, розробити основні напрями цінової політики з метою його максимізації, а також безпосередньо впливати на структуру активів та пасивів.

В роботі також розглянуті існуючі методи ціноутворення банківських кредитів такі як «вартість +», модель «цінового лідерства», «аналіз доходності клієнта» та ін.

Необхідною умовою застосування першого методу ціноутворення за кредитними операціями є наявність у банку ефективної системи обліку витрат за кожним кредитом, а також управлінської інформації. Дотримання таких вимог до інформаційного забезпечення кредитної діяльності банку вважається необхідною передумовою і для забезпечення оцінювання ефективності окремих кредитних проектів за повними витратами. Проте відокремлений облік витрат за кожним кредитним проектом потребуватиме значних трудових витрат персоналу і, як наслідок, фінансових витрат. Але встановлення ціни кредиту за даною методикою найбільше підходить до сучасної економічної ситуації в країні.

Застосування другої моделі при короткостроковому кредитуванні вітчизняними банками, дало б змогу відчутно знизити середні процентні ставки за позичками значним суб'єктам господарювання (передусім -- акціонерам банку).

Впровадження моделі ціноутворення «аналіз доходності клієнта» у практику діяльності українських банків потребує розробки докладної бухгалтерської звітності за джерелами доходів і витрат, пов'язаних із обслуговуванням кожного великого клієнта.

Отже, всі розглянуті вище моделі утворення ціни на кредит мають і переваги, і недоліки. Залежно від вибору кредитної стратегії вони можуть бути орієнтовані як на повне відшкодування витрат банку й досягнення беззбитковості його діяльності, так і на забезпечення конкурентоспроможності банківської установи, на індивідуалізацію її роботи з клієнтами. Найперспективнішими є моделі, які дають змогу зменшувати тарифи або ставки за позичками і не призводять до загальних збитків, роблять кредити доступнішими й привабливішими для клієнтів банку.

Проаналізувавши у другому розділі діяльність банку, його активи, пасиви, доходи та витрати можна говорити загалом про позитивні тенденції у діяльності банку, про що свідчить зростання активів банку на 72% у звітному році, зростання кредитного портфелю на 61%, доходів на 26,7%, витрат на 25,5% та прибутку майже на 60% у 2005 році порівняно із попереднім. Крім того спостерігається зростання статутного капіталу банку на 100 млн. грн.

Загалом можна зробити висновок про збільшення доходності і прибутковості АБ „Брокбізнесбанк», адже доходи за 2004р. зросли на 50%, порівняно із початком цього року, майже на 27% у 2005 році, крім того спостерігається зростання прибутку банку до 19009 тис. грн.. у звітному році, що в процентному співвідношенні складає 58%. На рівні із підвищенням доходів банку зростають і витрати банку, що пов'язано із збільшенням обсягів діяльності, залученням нових клієнтів, відкриттям нових філій та відділень.

Відбувається також зростання, хоча і не такими стрімкими темпами як у попередніх показниках, коефіцієнтів або показників ефективності діяльності банківської установи, таких як рентабельність активів та інших.

В свою чергу зниження певних коефіцієнтів діяльності банку можна пояснити вкладенням значних коштів банку у розширення діяльності, залученням нових клієнтів, а також низкою соціальних проектів в яких бере участь банк.

Розрахувавши у другому розділі даної дипломної роботи ціну кредиту в СФ АБ «Брокбізнесбанк» за різними методиками, можна зробити висновок про те, що встановлюючи ставку за кредитом за методом «вартість +» філія врахує всі витрати, пов'язані із наданням кредиту, що виключить можливість надання кредиту нижче собівартості чи отримання збитків у результаті недооцінювання затратних чинників. Ціна кредиту у цьому випадку найвища - 18,5%. У випадку використання моделі «цінового лідерства» ціна кредиту для СФ АБ «Брокбізнесбанк» дещо знизиться і складе - 18%, а модель «надбавки» взагалі пропонує найнижчу ціну - 16%.

Оскільки Сумська філія в основному видає кредити на короткостроковий термін, то розраховувати ставку «кеп» не має змісту. Але максимальна ставка для юридичних осіб у філії - 21%, а для фізичних - 26%.

Розрахувавши умовний приклад за методом аналізу доходності клієнта можна зробити висновок про високий рівень чистої ставки прибутку і в результаті про пропозицію зниження ставки з 19% до 18%.

У третьому розділі даної дипломної роботи розглянуті основні напрямки зниження ціни банківських кредитів і проблеми, які пов'язані із цим зниженням.

Першим і дуже важливим із шляхів зниження вартості кредитів є зниження вартості ресурсів, що залучаються банківською системою. Для цього необхідно вживати заходи щодо покращення іміджу банківської системи та збільшення довіри до неї, у тому числі через підвищення ступеня її міцності та надійності, більш ефективного нагляду за банками, що дозволить вчасно ідентифікувати «слабкі банки».

Витратний тягар у структурі банківських відсоткових ставок посилюється за рахунок витрат непроцентного характеру, зокрема інших банківських операційних витрат, які витрати прямо не залежать від обсягів банківських операцій та упродовж останніх років дорівнюють процентним витратам. Подібна тенденція обмежує можливості банківських структур щодо зниження вартості кредитних ресурсів. Зниження даного елементу є наступним напрямком зменшення ціни банківських кредитів.

Погіршення якості кредитних портфелів банків є стримуючим фактором можливого зниження відсоткових ставок за кредитами. Непрацюючі кредити, за якими необхідно формувати страхові резерви, та загалом тягар потенційних збитків від неповернення кредитів примушують банки зберігати високу ціну позички для покриття кредитних ризиків. Зниження цієї складової є останнім етапом зниження ціни банківських кредитів.

У третьому розділі даної дипломної роботи також були запропоновані шляхи по зниженню частки процентних витрат у ціні кредиту для СФ АБ «Брокбізнесбанк». Оскільки в даних умовах є недоцільним зменшувати ставку залучення ресурсів, запропоновано знизити процентні витрати на міжфілійні розрахунки, а значить і загальний обсяг процентних пасивів банку.

Крім того було запропоновано збільшити бажану маржу прибутку у ціні кредиту до 0,695% із 0,13%, оскільки як видно із фінансових результатів філії така маржа прибутку недостатня для беззбиткової діяльності.

Оскільки в СФ АБ «Брокбізнесбанк» в ціну кредиту не враховуються операційні витрати, то в дипломній роботі висунуто пропозицію про врахування цієї складової до ціни кредиту. В протилежному випадку це може призвести до збиткової діяльності.

Модель надбавки можливо використовувати лише при встановленні ціни на кредит для найкредитоспроможніших клієнтів, які є добре перевіреними банком (так звані VIP клієнти), оскільки саме ця модель пропонує найнижчу ставку, яка включає лише вартість залучених ресурсів (процентні витрати), бажаний рівень прибутку від цього кредиту та премію за ризик. Надання кредитів за такою ставкою широкому колу клієнтів (не найкредитоспроможнішим, або неперевіреним) може призвести до не можливості віднести непроцентних витрат (загально адміністративних, витрат на персонал) на певну кредитну угоду і врешті-решт не покриття їх доходами від кредитної діяльності та зменшення прибутковості діяльності банку.

Список литературы

1.Банківські операції/ За ред. А.М. Мороз. - К.: КНЕУ. - 2000. - С.139-140.

2.Банковское дело/ Под ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика. - 1998. - С.550.

3.Бізнес: Оксфордський толків словник : Англо-руський: більше 4000 понять. - М.: Видавництво „Прогрес-Академія». Видавництво РГГУ, 1995.

4.Богрецов А.Б. Вплив параметрів кредиту на розмір процентної ставки КБ//Бан5ківські послуги. - 2003. - №2. - С. 8-14.

5.Буркин М., Васин А., Гузов К. Определение себестоимости и установление тарифов на банковские услуги// Банковские технологии. - 2001. - №5. - С.72-74.

6.Буряк В., Волохов В. Методичны підходи до визначення повних витрат за окремими кредитними проектами при оцінці їх ефективності// Банківська справа. - 2004. - №3. - С. 73-86.

7.Василишен Э. Н. Регулирование деятельности коммерческого банка. - М.: Финстатинформ. - 1995. - С. 56

8.Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. - К.: Вид. Центр «Академія», 2001. - С. 174.

9.Волохов В.І.Удосконалення механізму використання банківського процента// Фінанси України. - 2002. - №11, С.111- 117.

10.Гладких Д. Доходи і витрати як складові ціни банківських послуг// Вісник НБУ. - 2006. - №3. - С. 24-29.

11.Гойденко Ю. Рожков Ю. Теоретические основы ценообразования в коммерческих банках // Финансовый бизнес. - 2002. - март-апрель. - С. 52-54.

12.Гойденко Ю.Н. Стратегия ценообразования в коммерческих банках// Банковские услуги. - 2002. - №8, С. 14-17.

13.Голуб В. Методичні аспекти ціноутворення на кредитні послуги банку//Вісник НБУ 2002. - №7. - С. 48-50.

14.Грищенко В.Г. До питання використання зв'язного ціноутворення в діяльності банку// вісник Української академії банківської справи. - 2002. - №2. - С. 63-67.

15.Гуцал І.Р. Процентні ставки за кредитами//Фінанси України. - 2002. - №11. - С. 100-107.

16. Дворянинов С. Расчет кредитной ставки. Анализ эффективности активных операций банка// Банковские технологии. - 2001. - №9. - С.48-51.

17.Жданов В.І. Вплив інституційних чинників на формування процентних ставок// Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - №7. - С.28-31.

18.Жидко К. Теоретичні основи побудови системи трансфертного ціноутворення у банку// Вісник НБУ. - 2005. - №1. - С.52-56.

19.Заруба О. Обчислення собівартості банківських операцій// Банківська справа. - 1998. - №3, С.33

20.Заруба Ю.О. Визначення собівартості банківських послуг// Фінанси України. - 2002. - №8, С.96-97

21.Заруцька О. Коваленко В. Тенденції ціноутворення банківського процентного продукту// Вісник НБУ. - 2002. - серпень. - С.36-38.

22.Коваленко В.В. Цінова політика в системі фінансового управління банком// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №7. - С.24-32.

23.Коваленко В.В. Чистий процентний спред як чинник розвитку банківської системи// Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №12. - С.57-65.

24.Котлер Ф та ін. Основи маркетингу: Пер. З англ.. 2-е вид. М.; СПб.; К.: Видавницький дім „Вільямс», 1999

25.Кривоший Ю.В. Відсоткова ставка за кредитом та фактори її диференціації// проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи україни: Збірник наукових статей: Наукове видання. - Х.: Штрих, - 2005. - 214С.

26.Крючок С. Кредитна ставка як індикатор кредитних ризиків// Банківська справа. - 2002. - №1. - С. 6-11.

27.Майборода А.О. Удосконалення роботи банку з активами// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.12: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005. - С.115.

28.Максутов Ю.Г. Ценообразование на кредитные продукты - составляющая кредитной политики коммерческого банка// Финансы. - 2003. - №3. - С. 24-

29.Падалко О.А. Формування ціни банківського кредиту//Фінанси України. - 2003. - №3. - С. 128-132.

30.Палфреман Д.; Форд Ф. Основы банковского дела. - М.: ИНФА-М. - 1996. - С. 226-227.

31.Панова Г. С. Кредитная политика коммерческого банка. - М.: ИКЦ «ДИС». - 1997. - С. 310-311.

32.Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, положення затверджене постановою правління НБУ від 06.07.2002р. №279// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2000. - №9. - С. 54-72.

33.Прасолова С. Визначення ціни кредиту - основна складова кредитної стратегії банку в ринкових умовах// Вісник НБУ. - 2003. - №3, С. 53

34.Прасолова С.П. Вдосконалення рахунку ціни кредиту банку для забезпечення його конкурентоспроможності на фінансовому ринку// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.7: Збірникнаукових праць: Наукове видання. - Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2003. - 320с.

35.Примостка Л. Управління активами і пасивами комерційного банку//Вісник НБУ, 2001, №2. - С. 39-43.

36.Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ,1999. - С. 82.

37.Про банки і банківську діяльність: Закон України №2156-Ш від 21.12.2000// Урядовий кур'єр, 2001, №8. - С. 5-13.

38.Райзберг Б.А., Лозовський Л.Ш., Стародубцева Б.Е. Сучасний економічний словник. М.: Інфра - М, 1997

39.Річний звіт АБ «Брокбізнесбанк» за 2003 рік. - 54с.

40.Річний звіт АБ «Брокбізнесбанк» за 2004 рік. - 87с.

41.Російська банківська енциклопедія. Редколегія: О.І. Лаврушин та ін. М.: Енциклопедична творча асоціація. 1995

42.Роуз П. С. Банковский менеджмент/ Пер. с англ. - М.: Дело,1997.

43.Синки Дж., мл. Управление финансами в коммерческих банках/ Пер. с англ. - М.: Cattallaxy, 1994.

44.Слав'янська Н.Г. Карбівничий І. Вплив процентної ставки на формування кредитної політики комерційного банку// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.14: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005. -С .100

45.Тимошенко Ю.М. Методи оцінки вартості активів в сучасному фінансовому менеджменті// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць Т. 14. - Суми, 2005. - С. 203.

46.Ткаченко Ю.О. Врахування рівня банківського ризику при формуванні цінової стратегії комерційного банку// Конкуренція. Вісник антимонопольного комітету України. - 2005. - №4. - С.24-28.

47.Федулова Л.І.Управління якістю банківських послуг - запорука успіху боротьби за клієнта// Вісник НБУ. - 2002. - №3. - С. 32-34.

48.Формування вартості кредитів у країнах з перехідною економікою та вплив на неї облікової ставки: Інформаційно-аналітичні матеріали/ За редакцією к.е.н. О.І. Кірєєва і к.е.н. М.М. Шаповалової - Київ: Центр наукових досліджень НБУ, 2004. - 84с.

49.Шаркаді Н.В. Цінова стратегія як інструмент реалізації ринкової стратегії банка//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №2. - С.112-120.

50.www.bankbb.com.ua/-56k-10тра2006.

51.www.bankbb.com.ua/img/forall/bulletin/3.doc

52.www.praject.ukrinform.com/bank.Shtml-40k

Р ціноутворення банківський кредит ціна

азмещено на Allbest.ru