Сьогодні, як свідчить практика, більшість угод із цінними паперами в Україні укладається на нерегульованому ринку (тобто не на біржах і не на позабіржових торговельних системах). У той самий час у законодавчих актах багатьох країн містяться вимоги щодо укладання угод із цінними паперами, допущеними до публічного обігу, лише на регульованому ринку. Так, у Законі Польщі визначено, що вторинний обіг цінних паперів, допущених до публічного обігу, здійснюється на регульованому ринку, за винятком випадків переказу цінних паперів[26, c.9]:

1) між фізичними особами;

2) між домінуючим і залежним підприємствами;

3) у разі відчуження цінних паперів у складі активів підприємства, що реалізуються як цілісний майновий комплекс;

4) у зв'язку з визнанням суб'єкта господарювання неплатоспроможним або при виконавчому провадженні;

5) у процесі успадкування;

6) у рамках системи забезпечення угоди на підставах, визначених крайовим депозитом;

7) у випадках, в порядку та на умовах, визначених в розпорядженнях голови Комісії з цінних паперів і бірж;

8) обтяжених заставою з метою задоволення своїх вимог у такому порядку, за згодою та на умовах, визначених Комісією з цінних паперів і бірж;

9) у випадках надання Комісією дозволів на обіг цінних паперів на регульованому ринку згідно зі ст. 92 та 93 Закону Польщі. При цьому у випадках, передбачених п.1-7, угоди з цінними паперами можуть укладатися без посередництва маклерського дому (тобто торговця цінними паперами) або банку, що здійснює діяльність із цінними паперами[26, c.9].

У законодавстві України було б доцільно також підсилити роль регульованого ринку цінних паперів, що підвищило б довіру до вітчизняного ринку цінних паперів взагалі і до цінних паперів окремих українських емітентів з боку іноземних інвесторів зокрема, а також зробило б наш фондовий ринок більш прозорим.

Крім зазначених напрямів вдосконалення чинного законодавства України стосовно ринку цінних паперів, доцільно також звернути увагу на інфраструктуру фондового ринку.

Цілісна інфраструктура фондового ринку повинна забезпечувати його ефективне функціонування, служити національним інтересам, забезпечувати економічну безпеку і суверенітет України[21, c.356].

Торговельна інфраструктура фондового ринку утворена фондовими біржами і торгово-інформаційними системами. Ці структури, насамперед, обслуговують приватизаційні і постприватизаційні процеси розподілу і перерозподілу корпоративної власності. У результаті фондовий ринок України не сприяє ефективному залученню і розподілові капіталу. Як наслідок неорганізований ринок значно перевищує організований.

Глобальна тенденція розвитку фондових ринків вимагає концентрації торгівлі пайовими цінними паперами на організованому ринку на умовах конкуренції і розмаїтості фінансових продуктів.

Найважливішою задачею є концентрація торгівлі ліквідними цінними паперами на організованому ринку за допомогою, насамперед, економічних важелів. Повинна бути утворена ефективна система розкриття інформації про емітенти, цінні папери яких включені в лістинг, інформація про укладених на організованих ринках угодах і т.д.

Повинна бути утворена через державне регулювання і саморегулювання професійних учасників ефективна система контролю над торгівлею за участю афільованих осіб. Всі угоди з великими пакетами пайових цінних паперів українських емітентів повинні обов'язково здійснювати на організованих ринках.

Пріоритетним для українського ринку є побудова Національної депозитарної системи як цілісної, прозорої і надійної системи реєстрації прав на цінні папери і виконання угод з цінними паперами. Облік прав власності на акції українських емітентів повинний вироблятися винятково в Україні. Національна депозитарна система України повинна забезпечувати захист прав власників цінних паперів шляхом зниження ризиків у процесі звертання емісійних цінних паперів, чіткого регулювання системи розподілу ризиків, зв'язаних з виконанням угод.

В Україні повинний бути утворений єдиний кліринговий депозитарій пайових цінних паперів, що повинний мати статус фінансової організації з одержанням обмеженої банківської ліцензії на відповідні грошово-розрахункові функції в Національному банку України. Необхідне впровадження механізму врегулювання угод з пайовими цінними паперами за принципом «поставка проти оплати», у тому числі з можливим використанням гарантійних розрахунків[21,c .359].

Необхідно законодавче закріплення наступних положень:

- іменні емісійні цінні папери - це цінні папери, інформація про власників яких повинна бути доступна емітентові у формі реєстру власників цінних паперів, перехід прав на які і реалізація закріплених ними прав вимагають обов'язкової ідентифікації власника;

- документарна форма цінних паперів - це форма цінних паперів, при якій власник повинний установлюватися на підставі сертифіката цінних паперів або у випадку депонування - на підставі запису на рахунку в цінних паперах;

- бездокументарна форма цінних паперів - форма цінних паперів, при якій власник установлюється на підставі запису в системі реєстру власників іменних цінних паперів або у випадку депонування цінних паперів - на підставі запису на рахунку в цінних паперах.

Інфраструктура ринку пайових цінних паперів повинна забезпечувати ефективну інформаційну і телекомунікаційну підтримку професійних учасників у їхній діяльності. Також у перспективі необхідне охоплення електронним документообігом прямих учасників Національної депозитарної системи України, що виконують облік прав власності на цінні папери.

Зроблена система розкриття інформації про учасників фондового ринку є обов'язковою умовою його ефективного функціонування, успішного виконання на ньому інвестиційної і професійної діяльності.

На фондовому ринку України існують наступні проблеми по розкриттю інформації:

* інвестиційна громадськість практично не має доступу до інформації або одержує інформацію тоді, коли вона втрачає свою актуальність;

* учасники фондового ринку недостатньо розуміють важливість систематичної і комплексної публікації інформації, що приводить до дефіциту на ринку регулярної, достовірної, повної й актуальної інформації;

* якість аудита публічної фінансової звітності емітентів вимагає поліпшення.

Цілісна система розкриття інформації про учасників фондового ринку повинна охоплювати:

- операції з цінними паперами на організованих і неорганізованих ринках (ціни й обсяги угод);

- умови емісії цінних паперів, що пропонуються до відкритого продажу;

- регулярну інформацію про результати діяльності відкритих акціонерних товариств і підприємств - емітентів облігацій;

- інформацію про факти фінансово-господарської діяльності відкритих акціонерних товариств і підприємств - емітентів облігацій і про володіння цінними паперами посадовими особами емітентів;

- умови лістингу цінних паперів;

- умови викупу відкритими акціонерними товариствами власних акцій;

- рішення загальних збори акціонерів відкритих акціонерних товариств і підприємств - емітентів облігацій.

Однією з найважливіших умов побудови прозорої системи інформування всіх учасників ринку цінних паперів України є впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, принаймні для тих емітентів, акції яких знаходяться в офіційному лістингу в організаторів торгівлі цінними паперами і для професійних учасників фондового ринку. Необхідно розробити методику трансформації фінансової звітності різних категорій учасників ринку, у першу чергу емітентів, виконаної по національних положенням (стандартам) бухгалтерського обліку у фінансову звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Законодавство і нормативні акти органів виконавчої влади необхідно привести у відповідність з міжнародними стандартами розкриття інформації. Для цього Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку повинна прийняти перспективну концепцію щодо розкриття інформації на фондовому ринку.

Необхідна відповідна підтримка незалежних інформаційних і рейтингових агентств, засобів масової інформації, що виконують розкриття інформації про ринок пайових цінних паперів.

Висновки

Розвиток ринку пайових цінних паперів налічує понад чотирьохсот річну історію, формування його почалося з існування великих торгівельних компаній у Великобританії, Голландії, Росії. Впродовж свого розвитку пайові цінні папери практично не змінювалися, їх змістом було і лишається майнове право на частину капіталу у акціонерному товаристві або наданій позичці та право на отримання дивідендів за наданий капітал.

Органи державної влади жорстко регламентують та регулюють діяльність на ринку пайових цінних паперів, причиною чого виступає високе значення стабільності та надійності системи руху капіталів.

В Україні правове регулювання ринку цінних паперів здійснюється на основі законів, постанов Кабінету Міністрів, указів Президента, документами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Основними нормативними актами є Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” та Закон України від 30 жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Особливістю розвитку ринку пайових цінних паперів в Україні є те, що на ньому на рівних правах присутні як комерційні банки, так і небанківські інститути. Процес розвитку ринку цінних паперів в Україні стимулюють наступні фактори: активна приватизація; діяльність державних інститутів, спрямована на збільшення обсягів ринку облігацій внутрішньої державної позики та вдосконалення його організаційно-економічного механізму; створення позабіржової фондової торговельної системи; поява інституту незалежних реєстраторів; вихід України на міжнародний ринок капіталів.

Динаміка розвитку ринку пайових цінних паперів в Україні починаючи з 2001 року є неоднозначною. Активізація по загальному обсягу випуску акцій та інвестицій в загальний обсяг випущених акцій спостерігалася у 2002 та 2004 роках, натомість у 2003 році збільшився випуск корпоративних облігацій. Найбільшу кількість серед професійних учасників ринку цінних паперів займають торгівці цінними паперами та емітенти, що ведуть власні реєстри власників іменних цінних паперів.

Дослідження динаміки кількості виставлених на продаж та проданих пакетів акцій виявило, що у 1997-1999 роках спостерігався пік продажу державних цінних паперів, а з 2000 року обсягу виставлених та проданих пакетів акцій різко зменшуються. Світовий ринок пайових цінних паперів демонструє тенденцію до зростання зовнішньоторговельної активності у 2004 році після спаду 2001-2003 років. До основних тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні можна віднести:

1. розширення спектра фондових інструментів, які знаходяться в обігу;

2. становлення інфраструктури його обслуговування;

3. цілеспрямоване формування адекватної сучасним потребам нормативно-правової бази функціонування фондового ринку.

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку пайових цінних паперів, є: недосконала податкова нормативна база; звужений, непрозорий позабіржовий ринок; інертний вторинний ринок; нерозвинені похідні фінансові інструменти; Крім того, не вирішено проблеми надання гарантій щодо доставки пайових цінних паперів та їх перереєстрації в режимі, який не перевищує Т+3 (режим, за якого гроші в обмін на цінні папери реально повинні бути поставлені на третій день після укладення угоди). Умови розвитку ринку диктують необхідність переходу до більш досконалого залучення коштів для розширеного виробництва за рахунок випуску акцій. За необхідності діючі відомі українські компанії можуть створити потужний холдинг у формі відкритого акціонерного товариства, акції якого матимуть стабільний попит на українському фондовому ринку в результаті того, що їх виробничий потенціал чітко визначений і піддається можливості об'єктивної оцінки з точки зору інвестиційних інвесторів.

Використана література

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К. 1996р. - 43с.

2. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”. / Відомості Верховної Ради”. - 1991, N 38.

3. Закон України від 30 жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" // Відомості Верховної Ради України.-- 1996.-- № 51.

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О Макроекономіка. Навчальний посібник, -- К.: Атака, 2002. -- Збв с.

5. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2001

6. Василик О.Д. Терія фінансів. Підручник. - К.: НІОС, - 2001. - 416 с.

7. Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасович Л.С. Макроекономика: Учебник. / Общая редакция Л.С. Тарасовича. Изд. 2-е перераб. й доп. СПб.: Изд-во СП6-ГУЭФ, 1997. - 719 с.

8. Економічна теорія: Політекономія: Підручник. / За ред. В.Д. Базилевича. -- 3-є вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес. 2001. --615с.

9. Качан О.О. Банківське право. - К., 2000 . - 260 с.

10. Колесник В.В. Ринок цінних паперів і принципи правового регулювання.-- К., 2003. - 320с.

11. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.: Перспектива, 2004. - 523 с.

12. Мозковий О.М. Фондовий ринок. Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 2001. - 360с.

13. Мочерний С.В. Основи економічних знань. - К., Фемина. 1995. - 352с.

14. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник. -2 видання, доп. і перероблене. - К.:КНЕУ, 2001. - 420 с.

15. Основи економічної теорії: Підручник. / А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін.; За ред. А.А. Чухна. -- К.: Вища школа. 2001.

16. Перехідна економіка / За ред. В.М. Гейця, - К., 2003

17. Словник сучасної економіки Макміллана. / Девід В. Пірс (голов. ред,), Олексій Мороз (пер. з англ.), Тетяна Мороз (пер. з англ.). -- 4-е вид. - К.: АртЕк, 2000. - 628 с.

18. Финансово-кредитный словарь / Под ред. В.Ф. Гарбузова. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 442 с.

19. Финансы: Учебное пособие / Под ред. А.К. Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 318 с.

20. Ходаківська В.П., Бєляєв В. В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002, - 616с.

21. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. - К.: Знаня-Прес, 2002. - 530с.

22. Звіт Державної комісії з фондового ринку та цінних паперів за 2002 рік // Українська Інвестиційна газета. - 8 липні 2003 рр. - с. 63

23. Звіт Державної комісії з фондового ринку та цінних паперів за 2003 рік. - К.: 2004. - с. 144

24. І.М. Савуляк Регуляторні механізми та економічні важелі сприяння ефективної діяльності на ринку цінних паперів // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №6.- с. 51-61

25. Нізков О. Торгівля цінними паперами: напрями вдосконалення чинного законодавства // Цінні папери України. - 2003. - №8. - с. 8-9

26. Охріменко О. Сучасні проблеми ринку акцій України // Цінні папери України . - 2005. - №3. - с. 12

27. Шапран В. Світовий ринок акцій: час підбивати підсумки // Цінні папери України. - 2005. - №26. - с. 18-19

Размещено на Allbest.ru