Однак, незважаючи на деяку невідповідність законодавств, ринковий механізм двє у всьому ЄС. Тому фондові ринки окремих країн ЄС реагують на зміни світової економічної і політичної кон'юнктури практично однаково.

3.2 Напрями покращення функціонування фондового ринку в Україні

Із зростанням обсятів інвестування в економіку України, необхідністю обслуговування інвестиційних процесів та забезпечення належного захисту прав інвесторів, а також у зв'язку із закінченням періоду масової приватизації має відбутися перехід до нового етапу розвитку фондового ринку. Необхідність прискорення економічних реформ в Україні, активізації залучення та раціонального розміщення інвестиційних ресурсів на конкурентних засадах, вдосконалення обігу цінних паперів та забезпечення захисту прав інвесторів на фондовому ринку вимагає зосередження уваги на таких напрямах розвитку вітчизняного ринку цінних паперів:

вдосконалення системи захисту прав інвесторів;

підвищення ролі державного регулювання ринку цінних паперів, розширення нормативно-правової бази;

розбудова інфраструктури фондового ринку.

На сьогодні потенціал фондового ринку використовується далеко не повною мірою через недостатнє його законодавче забезпечення. Вдосконалення законодавчої бази на фондовому ринку потребує прийняття таких Законів України, як “Про похідні цінні папери”, “Про особливості обігу векселів в Україні”, “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, нової редакції Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” [2, 508], а також комплексного врегулювання питань залучення іноземних інвестицій в Україну.

В Україні фондовий ринок практично створюється наново, і наша країна стоїть перед вибором системи його побудови. Світовий досвід переконує, що в країні може бути будь-яка кількість бірж (наприклад, у Швеції лише одна біржа), вони можуть засновуватися державою (наприклад, в Італії). Звичайно, необхідно враховувати і специфічні риси української економіки -- економіки перехідного періоду -- і її ринку цінних паперів, що формується. Інтерес українських підприємців до американського фондового ринку зрозумілий, але в нас біржа не набрала ще таких обертів, як у США, і за своїми розмірами українські біржі нагадують скоріше біржі невеликих західноєвропейських країн:

Донецька фондова біржа (ДФБ);

Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

Українська фондова біржа (УФБ);

Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС).

Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках становив 762 млн. грн. у 1997 р. [16, 125]

У ЄС ринок цінних паперів сформувався давно і навіть з'явилася своя специфічна модель, при якій значна частка акцій знаходиться в контрольних пакетах, а на ринку перебуває в обігу лише невелика їхня частка. Це не дає змоги сформувати інший пакет, здатний стати контрольним, що вселяє певну стабільність, а акціонерам дає деяку впевненість у завтрішньому дні.

Досвід інтегрування фондових ринків країн ЄС підказує доцільність налагодження стабільних міжбіржових комп'ютеризованих зв'язків, а також приєднання Національної депозитарної системи до міжнародної мережі центральних депозитарних установ, торговельних систем і міжнародної організації зі стандартизації.

Висновки

Під час написання курсової роботи були розглянуті такі питання:

1) поняття фондового ринку та його види;

2) проблеми формування фондового ринку в Україні;

3) поняття та види цінних паперів;

4) державне регулювання фондового ринку;

5) особливості міжнародного фондового ринку.

Саме ринок цінних паперів об'єктивно створює механізм ефективного використання фінансових рссурсів, оскільки розміщення паперів здійснюється на основі вільного вибору об'єкта вкладення і певними майновими гарантіями. Інструментами забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку є цінні папери.

До числа цінних паперів належать акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, чеки, векселі й інші фінансові документи. Цінні папери -- це представники реального капіталу, вони засвідчують право власності на капітал.

Світовою практикою накопичено величезний досвід використання цінних паперів, як своєрідного інструменту ринкової економіки, що дає змогу мобілізовувати та перерозподіляти кошти, фінансувати інвестиційні проекти та досягати найбільшого ефекту в управлінні фінансовими потоками,

Фондовий ринок розширює можливості використання тимчасово вільних коштів підприємств і населення, спрямування їх на виробничі цілі, створює умови для гнучкого переливу капіталу та насичення фінансовими ресурсами різноманітних галузей і сфер народного господарства. Слід зазначити, що наявність тимчасово вільних коштів, що потребують ефективного вкладення -- один із елементів розвинутої ринкової економіки, де фондовий ринок досяг найбільшого ступеня розвитку, проте залишається чутливим до економічних і політичних ажіотажів.

Українська дійсність, що характеризується економічною нестабільністю, не сприяє розвиткові фінансових ринків, зокрема, ринку цінних паперів. Біржові та позабіржові обороти у багатьох країнах виникли внаслідок розвитку товарно-грошових відносин і охоплюють значний історичний період. У нашій країні економічні умови для нормального розвитку фінансового ринку несприятливі, через що він має певну специфіку.

Таким чином, фондовий ринок виступає засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення під інфляції та покращання його матеріального становища. Тому фондовий ринок має свої особливості.

Література

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96. // ВВРУ. - 1996.- №30.- ст.141.

2. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91 р. // ВВРУ. - 1991. - №38. - ст.508.

3. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.96 р. // ВВРУ. - 1996. - №51. - ст.292.

4. Бесараб Є.О. Фінансово-промислова інтеграція: зарубіжний досвід та уроки для України. - Фінанси України. - №2. - 2003. - ст.133.

5. Боди Зви, Мертон Роберт. Финансы. Пер. с анг.: Уч. Пособие. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2000.

6. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

7. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000. - ст. 416.

8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002. - ст. 608.

9. Глущенко С.В. Пріорітети розвитку вторинного ринку корпоративних цінних паперів. - Фінанси України. - №7. - 2001. - ст.129.

10. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К.: Наукова думка, 1997.

11. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку в Україні. // Фінанси України. - №2. - 2000. - ст.30.

12. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К.: Знання, 1999.

13. Лазаришина І.Д. Прозорість - якісна характеристика корисної фінансової інформації. - Фінанси України. - №9. - 2003. - ст.113.

14. Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період. - НАН України, Інститут економічного прогнозування. - К.: 2000.

15. Мозговой О.Н. Фондовий рынок Украины. - К.: ФЕНИКС, 1997. - ст. 289.

16. Невмержицький В.В. Стан та розвиток ринку фінансових послуг в Україні. // Фінанси України. - №10. - 2004. - ст.123.

17. Озеров И.X. Основы финансовой науки. - Рига. - 1923.

18. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. - К.: КНЕУ. - 2001.

19. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право. - К: “Либідь”. - 1995 р.

20. Підхомний О.М. Актуальні проблеми контролю вітчизняного ринку цінних паперів. // Фінанси України. - №9. - 2004. - ст.134.

21. Романовський В.М. Фінанси. - Навч. Посібни. - К. Юрінком Інтер. - 2003. - ст. 378.

22. Ромашко О.Ю., Бурмака М.О. Система підготовки фахівців фондового ринку. // Фінанси України. - №1. - 2002. - ст.102.

23. Солдатенко О.В. Правове забезпечення зарубіжних інвестицій. - Фінанси України. - №6. - 2003. - ст.108.

24. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.А. Держава, податки, бізнес. - К.: Либідь, 1992.

25. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 1992.

26. Финансы, Учебник. Под ред. М.В. Романовского, О.В.Врублевской, Б.М.Сабанти. - М.:Перспектива, Юрайт.-2001.

27. Фінанси: вишкіл студії: Навч. посібник / За ред. Юрія С.І. -Тернопіль: - "Карт-бланш". - 2002.

28. Філатов О.В. Фінансовий ринок зовнішньоекономічної діяльності. - Фінанси України. - №5. - 2003. - ст.73.

29. Червова Л.Г., Бєлікова О.Ю. Фондовий ринок в умовах трансформації економіки. - Фінанси України. - №7. - 2001. - ст.129.

30. Чухно А.А., Селінков С.Л. Фондові ринки країн - членів Європейського Союзу та України. // Фінанси України. - №2. - 1999. - ст. 3.

31. Шарль Бланкарт. Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки. За науковою редакцією В.М.Федосова. - К.: Либідь, 2000.

Размещено на Allbest.ru