Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття запроваджено в Україні з 1 січня 2001 р. відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" [23].

Відповідно до чинного законодавства для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг створено Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі -- Фонд), який є централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Управління Фондом провадять правління Фонду та його виконавча дирекція, нагляд за діяльністю Фонду -- наглядова рада, а державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття -- Міністерство праці та соціально? політики України. Функції виконавчої дирекції Фонду покладено на органи державної служби зайнятості.

У 2003 р. діяльність Фонду, його правління та виконавчої дирекції було спрямовано на реалізацію виконання норм та завдань щодо забезпечення збору та акумуляції страхових внесків, надання соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітним.

Станом на 1 січня 2004 р. у сформованому реєстрі платників страхових внесків до Фонду зареєстровано всього 1030940 суб'єктів підприємницької діяльності, які повинні сплачувати страхові внески до нього, з них роботодавців (юридичних і фізичних осіб) -- 1 007 055 та осіб, які беруть участь у страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, -- 23 885. Питома вага платників страхових внесків, які сплачують їх, до зареєстрованих у державній службі зайнятості з урахуванням роботодавців, які не сплачують внески станом на 1 січня 2004 p., -- 78,4%, що на 0,9% більше порівняно з відповідним періодом 2002 р.

У 2003 р. доходи Фонду, враховуючи перехідний залишок 2002 p., склали 2 202 815,9 тис.грн. Для надання соціальних послуг безробітним з числа не-застрахованих осіб з Державного бюджету України надійшло коштів у сумі 9552,5 тис.фн. та для соціального захисту працівників, що вивільняються у зв'язку з виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС, -- 351,8 тис. грн.

З метою посилення контролю за сплатою страхових внесків у 2003 р. робочими органами виконавчої дирекції Фонду та органами Пенсійного фонду (відповідно до Закону України "Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів") проведено 70 033 переирок правильності та своєчасності нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду, за результатами яких нараховано фінансових та штрафних санкцій на суму 19 446,6 тис. грн.

Послугами страхової системи на випадок безробіття користується значна частина громадян, які не мають роботи, шукають її, а також ті громадяни, котрі бажають змінити роботу. Так, чисельність безробітних (визначених за даними вибіркових обстежень домогосподарств з питань економічної активності населення за методологією МОП) в середньому в 2003 р. становила 2,0 млн. осіб, а рівень безробіття в середньому склав 9,1 % економічно активного населення працездатного віку. В 2003 р. клієнтами служби зайнятості було майже дві третини безробітних, притому, що в 1995 р. це був лише кожен десятий з безробітних громадян. У 2003 р. державна служба зайнятості як виконавча дирекція Фонду проводила роботу з понад 2.8 млн. незайнятих громадян, які перебували на обліку. Серед них застраховані особи складали 85,7%, незастраховані -- 11,5, особи, виплати яким було призначено відповідно до Закону України 'Про зайнятість населення", -- 2,8%.

Відповідно до пріоритетних напрямів діяльності та основних параметрів бюджетної програми Фонду на 2003 р. збільшено обсяги охоплення незайнятих громадян активними формами соціальної підтримки.

З метою розширення можливостей працевлаштування безробітних збільшено банк вакансій, зросла кількість підприємств, установ і організацій, які співпрацюють з державною службою зайнятості -- виконавчою дирекцією Фонду з підбору кадрів. Так, якщо на початок 2002 р. таких підприємств було 47,0% від їх загального числа, то на кінець 2003 р. -- 50%. Кількість вільних робочих місць та вакантних посад (потреба підприємств у робочій силі), заявлених державній службі зайнятості, зросла майже в 1,4 рази.

На вільні та новостворені робочі місця працевлаштовано 877,3 тис. осіб, що на 38,9 тис. більш ніж передбачалося основними параметрами бюджетної програми. За допомогою служби зайнятості було працевлаштовано майже 30% загальної чисельності всіх прийнятих працівників в галузях економіки. Для працевлаштування безробітних, особливо з числа неконкурентоспроможних на ринку праці та довготривалих безробітних роботодавцям було надано дотації з Фонду та забезпечено роботою 36,9 тис. безробітних, із них 3,6 тис. незастрахованих осіб. Одноразово виплачено допомогу по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю 48,5 тис. безробітних; з них 125 незастрахованих осіб. Основними напрямами організації підприємницької діяльності безробітних завдяки отриманню одноразової допомоги по безробіттю є сільське господарство (фермерство, птахівництво, тепличне господарство), торгівля, пошив одягу, автосервіс, транспортні послуги тощо. Розрахунковий середній розмір такої допомоги становив 1744,8 грн.

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці в 2003 р. за направленнями робочих органів виконавчої дирекції Фонду професійне навчання за 300 професіями та спеціальностями проходило 175,5 тис. безробітних, з яких48,3 тис. -- з числа незастрахованих осіб.

Збільшилася чисельність безробітних, які пройшли підвищення кваліфікації, навчалися за модульними навчальними планами та програмами, набуло розвитку стажування на підприємствах, навчання за робітничими професіями на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця [24].

Протягом 2003 р. облдержадміністраціями за поданням центрів зайнятості -- робочих органів виконавчої дирекції Фонду було організовано громадські роботи, в яких взяли участь 378,6 тис. незайнятих осіб, зареєстрованих у державній службі зайнятості, в тому числі 20,6 тис. незастрахованих осіб. Громадські роботи проводились у таких напрямках, як благоустрій територій шкіл, лікарень, збір урожаю, ремонт шкіл, дитячих садків, впорядкування населених пунктів, допомога одиноким громадянам по ремонту житла та господарських будівель, заготівля палива, обробка присадибних ділянок тощо. Розширено види громадських робіт у соціальній сфері, зокрема по обслуговуванню малорухомих та тяжкохворих пенсіонерів, ремонту інвалідних колясок тощо.

У 2003 р. проводилися профорієнтаційне та профконсультаційне обслуговування безробітних і семінари (для роботодавців та безробітних, з пошуку роботи та орієнтації на підприємницьку діяльність, семінари-тренінги тощо), спрямовані на сприяння свідомого вибору потрібної на ринку праці професії та відповідно до потреб особистості. Всього протягом 2003 р. консультаційні послуги було надано 1307,7 тис. незайнятих осіб, профорієнтаційні послуги -- 2202,8 тис. незайнятих осіб, або 77,7% осіб, які перебували на обліку. В цілому в 2003 р. було проведено різні за змістом і формою семінари для безробітних, до яких було залучено 1224 тис. учасників.

Запроваджувалися заходи щодо посилення мотивації до праці безробітних, особливо у випадках родинного та тривалого безробіття. На семінарах з техніки самостійного пошуку роботи безробітні навчались аналізу пропозицій роботи, методам і прийомам працевлаштування, запобіганню помилок у співбесідах. У цих заходах у 2003 р. брали участь 216,3 тис. осіб, майже 31% з них було працевлаштовано.

Продовжується профорієнтаційна робота з молоддю. Так, у 2003 р. послугами з профорієнтації скористалися 191,8 тис. випускників загальноосвітніх шкіл. Різні форми профорієнтаційної допомоги отримали також 10,1 тис. дітей-сиріт, інвалідів, учнів спеціалізованих інтернатів і підлітків, які перебувають на обліку комісій у справах неповнолітніх.

Завдяки реалізації комплексу заходів щодо запобігання та подолання довготривалого безробіття забезпечено скорочення перебування у стані безробіття серед громадян, зареєстрованих у службі зайнятості, з 10 у 2002 до 9 місяців у 2003 р.

Впродовж 2003 р. відбувалось впровадження ЄІАС в усіх регіонах України, що забезпечило підвищення якості надання соціальних послуг безробітним. Станом на 01.01.2004 р. в новій системі працювало 594 центри зайнятості. Завершили впровадження ЄІАС в базових центрах зайнятості Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Харківської, Херсонської, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей та М.Севастополі.

Протягом 2003 р. в середньому за місяць допомогу по безробіттю отримували 680,1 тис. осіб. Середній розмір допомоги по безробіттю становив 112,4 грн., що складало 24,3% середньомісячного розміру заробітної плати в середньому по Україні за 2003 р. При цьому в мінімальному розмірі допомогу по безробіттю станом на 1 січня 2004 р. отримувало 45,0% безробітних, у розмірі від 80 до 100 грн. -- 28,4, а понад 365 грн. -- 2,3%.

Забезпечувалося постійне збільшення мінімальних соціальних гарантій безробітним. Виходячи з фінансових можливостей Фонду та темпів зростання середньої заробітної плати в галузях економіки, мінімальний розмір допомоги по безробіттю було підвищено з 1 лютого 2003 р. до 80 грн. (для окремих категорій застрахованих осіб -- до 90 грн. ). З 1 грудня 2003 р. для зазначених вище категорій застрахованих осіб встановлено мінімальний розмір допомоги по безробіттю в розмірі 100 грн.

Протягом 2003 р. відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" фінансування за рахунок коштів Фонду виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим у випадках, визначених Законом, і незастрахованим особам, які не мають заробітку внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, здійснювалося в повному обсязі.

Видатки Фонду склали 1 817 077,0 тис.грн., або 83,4% від передбаченого бюджетом. З них на фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг спрямовано 72,0%, розвиток інформаційно-довідкової системи обслуговування громадян -- 3,3, відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію, -- 4,8, спрямування на створення нових робочих місць працівникам вугільної промисловості, які вивільняються у зв'язку із закриттям шахт, -- 5,4, утримання та забезпечення діяльності Фонду -- 10,6, видатки на створення умов для прийому громадян та надання послуг робочими органами виконавчої дирекції Фонду -- 3,9%. На фінансування соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітних з числа незастрахованих осіб використано 85 330,7 тис.грн.

2.2 Виконання бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у 2004 році

Дефіцит бюджету -- 65.946,5 тис. грн. [24].

Незважаючи на дефіцит бюджету Фонду, правлінням, виконавчою дирекцією Фонду та и робочими органами вжито дієвих заходів для забезпечення виконання статутних напрямів роботи Фонду. Вжиті заходи щодо реєстрації страхувальників та повноти сплати ними страхових внесків, що дало змогу в 2004 році виконати дохідну частину бюджету Фонду в сумі 1631 млн. грн., яка перевищує доходи за 2003 рік на 301,8 млн. грн.

Кількість зареєстрованих страхувальників у Фонді протягом 2004 року збільшилась на 94 596, або на 13%, і на 1 січня 2005 року становила 821 040 страхувальників. З них юридичних осіб -- 601 913, фізичних осіб, які використовують найману працю, -- 218 124, добровільно застрахованих осіб -- 1003.

Акумульовано надходження коштів до Фонду в сумі 1575 млн. грн., що становить 98,4% плану, в тому числі від страхових внесків роботодавців -- 1568,9 млн. грн., або 98,4% плану. Несплачені платежі до Фонду становлять 176,8 млн.грн. і складаються з недоїмки за платежами (29,2 млн. грн.) та суми страхових внесків, строк сплати яких не настав (147,6 млн. грн.).

Причинами виникнення недоїмки є: прострочення сплати пені (1,8 млн. грн.), банкрутство страхувальників (7,8 млн. грн.), виплата заробітної плати у натуральній формі (11,7 млн. грн.), виникнення обставин непереборної сили (0,1 млн. грн.), заборгованість страхувальників, які перебувають у розшуку (0,5 млн. грн.).

Витратна частина бюджету Фонду в 2004 році становила 1590,3 млн. грн., що менше від запланованих показників на 99,8 млн. грн., або на 5,3%.

Через недостатність коштів, фінансування видаткової частини бюджету було проведено в меншій сумі, ніж передбачалось, зокрема:

-- відшкодування Пенсійному фонду України витрат за виплачені ним пенсії від трудового каліцтва за 2004 рік профінансовано на 58,2% (73,1 млн. грн.);

-- заходи, передбачені регіональними програмами для поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, -- на 69,4% (3,5 млн. грн.);

-- капітальні видатки виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів -- на 37,7% (6,1 млн. грн.).

Основна причина зазначеного полягає в тому, що доходи не покривали витрати на забезпечення статутних напрямів діяльності Фонду і з кожним роком ця ситуація погіршується. Починаючи з моменту створення і за весь час діяльності Фонду, кошти цього виду соціального страхування вилучались з Фонду на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

Так, тільки в 2004 році відповідно до ч.2 ст.28 та ст.87 Закону "Про Державний бюджет України на 2004 рік" було направлено 200 млн. грн. на рахунок Мінпаливенерго на погашення заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразової допомоги по втраті професійної працездатності, яка склалася на 1 квітня 2001 року. Оскільки при розрахунку розмірів страхових тарифів такі витрати не були передбачені, це призвело до поступового накопичення дефіциту бюджету Фонду.

За 2004 рік з бюджету Фонду виплачено потерпілим (членам їхніх сімей) 1233,8 млн. грн., відшкодовано Пенсійному фонду України -- 77,5 млн. грн. за виплачені ним пенсії від трудового каліцтва за 2002 -- 2004 роки.

Основна частина страхових виплат припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим, членам їхніх сімей (877 млн. грн., або 53,8% доходів Фонду) та на виплати одноразової допомоги (235,6 млн. грн., або 14,4% доходів Фонду).

Протягом 2004 року у зв'язку із стійкою втратою професійної працездатності одноразову допомогу одержали 17732 потерпілих, що порівняно з 2003 роком більше на 568 осіб, або на 3,3%. Розмір цієї допомоги в середньому на одного потерпілого становив 8,5 тис. грн.

Одноразову допомогу у зв'язку зі смертю потерпілого виплачено 1934 утриманцям та 1919 сім'ям, у середньому вона становила 7,7 тис. грн. на одного утриманця та 36,2 тис. грн. на одну сім'ю.

За рішеннями судів 533 особам відшкодовано 6,4 млн. грн. за моральну (немайнову) шкоду, що у 2 рази більш ніж у 2003 році.

У 2004 році Фондом було профінансовано витрати на соціальні послуги потерпілим у сумі 45,8 млн. грн. З них сума витрат на медичну реабілітацію становила 26,8 млн. грн.; на соціальну реабілітацію -- 18,9 млн.; на професійну реабілітацію -- 0,1 млн. грн.

Протягом року соціальні послуги надавались тим потерпілим, які звернулись до Фонду; щодо витрат на компенсацію вартості придбання автомобілів, через недостатність коштів, відшкодування проводились тільки на підставі судових рішень.

На 1 січня 2005 року дефіцит бюджету Фонду становив 73,1 млн. грн., що на 7,2 млн. грн. більше від очікуваної суми, та являє собою заборгованість Пенсійному фонду України за виплачені ним пенсії від трудового каліцтва за 2004 рік.

Подробиці фінансової діяльності позабюджетних державних фондів (їх в Україні чотири) мало хто знає, хоча майже всі працевлаштовані громадяни наповнюють ці фонди заробленими грішми [19].

1997 року Верховна Рада ратифікувала Конвенцію про захист прав і свобод людини, згідно з якою ніхто не може бути позбавлений свого майна (грошей) інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і принципами міжнародного права. Стаття 67 Конституції України дозволяє державі зменшувати добробут юридичних і фізичних осіб на суми податків і зборів. За всіх серйозних вад вітчизняної системи оподаткування і проблем з ефективністю використання бюджетних коштів ці компоненти фіскальної політики держави відносно прозорі. А от діяльність «в інтересах суспільства» позабюджетних фондів має цілу низку принципових особливостей. Перша й головна -- платники податків сплачують до цих фондів «внески» або «страхові внески», тобто відрахування, що мають смислове навантаження добровільності, але Конституцією не передбачені.

У законах, які регулюють діяльність позабюджетних фондів, категорія «внески» з'явилася, всупереч Конституції, не випадково. Саме такого роду «дрібниці», нормативні "невідповідності породжують «самоврядні організації» -- позабюджетні фонди.

Остання перевірка Рахунковою палатою діяльності Фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виявила зловживання в його фінансовій діяльності.

Загальний обсяг коштів, що проходять через Фонд, зростає рік у рік: 2002-го -- 1,65 млрд грн, 2003-го -- 2,09 млрд грн, на 2004-й заплановано 2,35 млрд грн. Водночас збільшуються й і обсяги невикористаних Фондом коштів. Зокрема, станом на 1 січня 2003 року невикористані залишки зросли порівняно з 2000 і 1999 роками відповідно більше ніж у 3 і 12 разів. Така динаміка не тільки свідчить про серйозні вади в управлінні ресурсами, а й, по суті, відображає передумови тимчасового відволікання коштів Фонду і несанкціонованих запозичень.

Зазначимо, щодо 1 січня 2004 року обсяг невикористаних залишків ІСТОТНО СКОРОТИВСЯ: з 476,2 млн грн (станом на 1.01.2003 року) до 280,8 млн грн. Однак це пов'язано не з поліпшенням управління ресурсами, а з тим, що торік 98,2 млн грн було спрямовано на створення нових робочих місць звільненим працівникам вугільної промисловості; зі збільшенням на 63,4 млн грн резерву Фонду тощо.

Тим часом порядок планування й використання коштів Фонду нормативно не врегульований. На практиці управління внесками платників податків відбувається в «ручному» режимі, про що свідчать численні зміни в кошторисах Фонду і центрів зайнятості, а також систематичне недовиконання видатків.

Щомісячний обсяг невикористаних коштів коливався на рахунках Держказначейства в середньому від 433,7 до 518,4 млн грн. Тоді як фактичні надходження щороку перевищували обсяги, затверджені правлінням Фонду: зокрема, 2001-го -- на 139.8 млн грн, 2002-го -- на 260 млн грн, 2003-го -- на 23,4 млн грн. При цьому правління жодного разу не збільшувало доходи й видатки бюджету Фонду. Понад те, обсяги профінансованих видатків були істотно нижчими від затверджених: 2001-го -- на 279.9 млн грн (рівень фінансування -- 77,7%), 2002-го -- на 253,7 млн грн (85%), 2003-го -на 360,9 млн грн (83,4%).

Таким чином, всупереч поширеній думці, грошей іноді буває багато.

Рис. 2.1 Динаміка темпів зростання видатків на видавничу та інформаційну діяльність Фонду та рівня працевлаштування

Нагадаю, що управління фінансами Фонду здійснює його правління з 45 осіб, призначених урядом, профспілками та об'єднаннями працедавців. Тобто цим людям довірено виконувати функції 450 парламентаріїв у частині розподілу й нагляду за використанням грошей платників податків. Виконання рішень правління покладено на виконавчу дирекцію Фонду, яка делегує частину управлінських повноважень органам державної служби зайнятості. Контроль над діяльністю Фонду здійснює спостережна рада (15 осіб -- по п'ять «делегатів» Кабміну, профспілок і працедавців), засідання якої має відбуватися щонайменше раз у квартал.

Всупереч законодавству, 2002 року ці засідання не проводилися зовсім, а 2003-го Спостережна рада збиралася лише двічі. Отже, правління Фонду функціонувало безконтрольно.

Відсутність регламентованої відповідальності правління дає остаточну відповідь на запитання, чому багато фінансових рішень Фонду нагадують ситуативний переділ залучених ресурсів. Зауважмо, що тільки 2002 року до кошторису видатків Фонду було внесено 17 поточних змін (загальний обсяг видатків -- константа). У результаті видатки в «найцікавіших» напрямах (створення додаткових робочих місць, оплата інформаційних і консультаційних послуг, розвиток матеріальної та інформаційної бази) зросли на 1 млн грн і становили 301,3 млн грн (18,3% загального обсягу). Особлива нестійкість спостерігалася на рівні регіональних розпорядників коштів Фонду. Рекордсменом став Київський ОЦЗ, кошторис видатків якого впродовж 2002 року змінювався 23 рази, а обсяг «цікавих» видатків зріс на 59,2%!

Рис. 2.2 Невикористані залишки Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття

Така практика посилюється тим, що держава, відпустивши позабюджетні фонди у «вільне плавання», не використовує чіткої методології визначення нормативів їх фінансової діяльності. Інакше кажучи, правління Фонду може планувати грошові видатки на свій розсуд. Виняток -- питомий показник видатків на організацію роботи Фонду (визначається держбюджетом) -- цілком вписується в це правило: розрахунків, що підтверджують обгрунтованість організаційних видатків (14,9% загального обсягу 2003 року), не існує. Аналогічний параметр для Пенсійного фонду визначено відповідно на рівні 1,83%, для Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності -- 4,2%, для Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань -- 4,9% [17].

Результати відсутності регламентації використання коштів та ефективної системи звітності відображені в структурі дебіторської заборгованості Фонду. Зокрема, станом на 1.01.2002 року ця заборгованість становила близько 8,07 млн грн, а до 1.07.2003 року зросла в 1,7 рази, перевищивши 13,5 млн грн.

Мало кому відомо, що, виконуючи урядове розпорядження, в 1997-1999 роках Фонд видав сімом підприємствам п'яти областей України пільгові позики на суму 14,1 млн грн, погашення яких було заплановане на 2002-2006 роки. З'ясувалося, що з усіх підприємств, обдарованих Кабміном, тільки ВАТ «Севастопольський морський завод» гасить свої зобов'язання за встановленим графіком (на 1.11.2003 року Фонду повернено лише 2,1 млн грн).

Рис. 2.3 Нарахування у фонд заробітної плати в окремих країнах

Ще більше проблем з кредитами десятирічної давності: обсяг неповернених кредитів, виданих суб'єктом господарювання в 1991-1995 роках, на 1 липня 2003-го залишився майже без змін і становив 8,7 млн грн., що, втім. щедрих борців з безробіттям не надто непокоїть: упродовж 2001-2002 років правління Фонду ухвалило чотири постанови про підписання з підприємствами-боржниками додаткових угод з метою пролонгації термінів повернення грошей.

Окрема тема -- використання коштів Фонду задля дотацій на створення додаткових робочих місць. Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 роки (як і щорічні плани її виконання) ігнорує кількісні виміри результатів боротьби з безробіттям таким екстравагантним прийомом, як бюджетне дотування окремих підприємств.

У результаті оцінити ефективність дотацій (2002-го -- 75 млн грн; 2003-го -- 97,5 млн грн) апріорі складно. Втім, правління Фонду такий підхід до боротьби з безробіттям, очевидно, влаштовує -- видатки на дотації 2003 року змінювалися тричі і, зрештою, зросли на 10,4 млн грн (це, до речі, той рідкісний напрям, за яким бюджет Фонду виконано на 99,9%).

Можна довго дискутувати про те, чи варто за рахунок платників податків забезпечувати «правильні» підприємства безплатною робочою силою. Показово, що ГЦЗ і базові центри зайнятості не мають інформації про кількість створених робочих місць та кількість вакансій, що з'явилися після отримання бюджетних дотацій. Водночас результати перевірки «закріплення» на дотаційних робочих місцях свідчать, що до 1 липня 2003 року 20% загальної кількості влаштованих безробітних (61 тис), починаючи з 2001 року, було звільнено.

Таблиця 2.1 Відрахування до позабюджетних державних фондів

Таблиця 2.2 Ціна діяльності та послуг фонду, тис. грн.

Швидше типовими є випадки, коли працевлаштування за рахунок дотацій межує з криміналом. Так, Рівненський ГЦЗ підписав угоду з ВАТ на створення робочих місць для 18 безробітних. Додатковою угодою чисельність працевлаштованих було збільшено до 32. Фактично ККД заходу виявився нульовим, а гроші, переказані ГЦЗ (93,8 тис. грн), скоріш за все, були привласнені.

Масштабніше й оригінальніше спрацювали правління Фонду і керівництво одного з Хмельницьких ВАТ. Постановою правління № 73 підприємству було надано фінансову допомогу (на умовах повернення) в розмірі 2,95 млн грн з метою створення 390 робочих місць. Повернення грошей було передбачене в період з 1.01.2004 до 1.01.2006 року. При цьому кількість робочих місць і графік їх створення був регламентований через сім місяців після підписання основної угоди. З 210 робочих місць ВАТ створило тільки 61, а відволікання коштів на два роки призвело до їх інфляційного знецінення на 275,8 тис. грн.

3. Проблеми та шляхи розвитку загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні

фонд загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Після набуття Україною незалежності інститут соціального страхування поступово став провідною формою реалізації прав громадян на соціальний захист. Водночас інститут продовжує активно розвиватись під впливом чинників економічного та демографічного характеру, що створюють досить жорсткі зовнішні умови для його функціонування [19].

Завдання потрійної складності щодо забезпечення зростання розмірів страхових виплат за умови подальшої розбудови системи, запровадження обов'язкового медичного страхування та окремих видів обов'язкового страхування за умовами праці при назрілій необхідності зменшення частки витрат виробництва на здійснення обов'язкових платежів, що є основним джерелом формування бюджетів страхових фондів, спонукає до пошуку шляхів удосконалення механізмів реалізації окремих функцій страхових фондів, побудови фінансових та інформаційних потоків в системі за більш ефективними схемами тощо.

Система соціального страхування виступає в двох іпостасях: як складова системи соціального захисту населення і, в той же час, як суттєва частка цілісної економічної системи держави, де відбувається масштабний перерозподіл виробленого внутрішнього валового продукту. Вирішуючи питання підвищення розмірів страхових виплат, система соціального страхування певним чином впливає на економіку.

Одним з найбільш актуальних питань для будь-якої сучасної економічної системи є оптимізація ставок обов'язкових платежів. Економічна теорія вивчає це питання досить глибоко, проте застосування наукових рекомендацій часто ускладнене неможливістю точного передбачення тих змін, що відбуватимуться в балансі економічних чинників.

Особливо важко піддається прогнозуванню тіньова частина ринку, що в перехідних економіках утворює суттєву частку. Ця проблема негативно позначається і на подальшому розвиткові системи соціального страхування в Україні [22].

Проте пошук шляхів щодо вирішення цього комплексного завдання триває. Розроблено низку законопроектів, спрямованих на зменшення навантаження на фонди оплати праці шляхом запровадження єдиного страхового внеску. Опрацьовуються окремі складові технології його збору в кількох експериментальних районах на базі Пенсійного фонду України. Передбачено поступовий перехід до паритетності сплати внесків на соціальне страхування.

Але поки що методологія вирішення цього блоку питань залишається слабкою як з погляду їх аналізу, так і з погляду практичного застосування механізмів, що можуть бути запропоновані для їх розв'язання.

Тому в даній роботі увага зосереджується на необхідних системних змінах у формах і методах управління процесами, що відбуваються в основі обов'язкової страхової системи. Розглядаються можливі шляхи структурних перетворень та механізми законодавчого визначення тих регуляторних механізмів, що мають забезпечити фінансову стабільність системи в коротко, середньо- та довгостроковій перспективі.

Підходячи до вирішення досить широкого кола поставлених питань, можна виділити два головних напрями, за якими необхідно здійснювати аналіз поточної ситуації та пропонувати можливі рішення. Перший - природа і структура обов'язкових платежів, їх вплив на поведінку економічних суб'єктів та можливий інструментарій для управління процесами, що відбуваються в системі. Другий - пошук тієї структури системи соціального страхування, що дасть змогу реалізувати поставлені завдання.

Розглянемо окремі кількісні та якісні оцінки.

Системою соціального страхування в Україні охоплено понад 21 млн. застрахованих осіб та 14 млн. пенсіонерів. Власні доходи страхової системи становлять більше половини Державного бюджету України. Витрати на соціальне страхування та пенсійне забезпечення щороку зростають і у 2004 р. становитимуть понад 13% ВВП.

Кількісно функціональна структура системи соціального страхування в Україні може бути виражена через структуру страхових внесків за різними групами соціальних ризиків, що страхуються, а це, в свою чергу, прямо відображає структуру страхових виплат. Найбільша частка страхових внесків припадає на страхування пенсій та суміжних видів ризиків - 81,15% загальної суми внесків. (8,11% становлять внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, 6,21% спрямовуються на соціальне страхування на випадок безробіття, 4,53% - на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві). Ці показники відображають частку навантаження на фонд оплати праці, що припадає на компенсацію втрат від впливу тієї чи іншої групи ризиків. Окрім цього, структура страхових внесків характеризує реальні показники видатків, що спрямовуються на відшкодування втраченого заробітку. Як видно, основна частка припадає саме на пенсійне страхування - 81,15%. Порівняно з європейськими показниками, де в середньому на цей вид страхування припадає 54,8% загальних витрат це надзвичайно велике значення.

Загальний розмір внесків на соціальне страхування становить 42,2% фонду оплати праці, 38,7% з яких сплачують роботодавці, а 3,5% - застраховані особи. За розрахунками, в результаті запровадження обов'язкового медичного страхування на користь системи охорони здоров'я необхідно буде додатково перерозподілити близько 3% виробленого внутрішнього валового продукту, підвищивши загальний розмір страхових внесків на 4%.

Зазначимо, що нині практично відсутні умови для зменшення навантаження на фонд оплати праці. Функції фондів дублюються, в більшості випадків відсутня їх технологічна ув'язка.

До основних недоліків системи належать: низька внутрішня функціональна ефективність системи, а також низький рівень охоплення системою, що за оцінками становить 50-60% загального фонду оплати праці застрахованих осіб, які відповідно до чинного законодавства підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.