Размещено на http://www.allbest.ru/

Активні операції комерційних банків

Вступ

Основний принцип ринкових відносин - це поєднання свободи і порядку. Історично склалося, що багато економічних та соціальних проблем в ринковому господарстві не можуть бути вирішені без державного втручання.

В розвинутих країнах функціонують регульовані, соціально орієнтовані ринкові відносини. Це регулювання застосовується як системний підхід до організації свого виробництва з наданням пріоритету інтересам громадян. Як правило, діють пропорційні закони регулювання - чим більше збурення системи викликає той чи інший чинник, тим більша регулююча дія, що зменшує вплив збурення.

В Україні продовжується розвиток реформ шляхом державного регулювання в ринкових відносинах, виходячи з діяльності систем у природі, а також базового закону макроекономіки - закону обміну.

В Україні найбільша перешкода розвиткові власного виробництва - це недосконалість грошово - кредитної системи, яка повинна бути усунена за допомогою посилення регулювання. Через вирішення невідповідності між надходженням грошей із державного виробництва у приватні, не керовані державою, банки, які це виробництво не підтримують, не надають йому кредит за прийнятною процентною ставкою. Тому саме банківська діяльність потребує жорстокого державного регулювання. Про це також свідчить аналіз макроекономічного закону обміну.

Активні операції комерційних банків

По класифікації активних операцій, як і за структурою активів склалися різні точки зору. На думку Букато В.І., Львова Ю.І. основними активними операціями є: - кредитні операції, у результаті яких формується кредитний портфель банку; - інвестиційні операції, що створюють основу для формування інвестиційного портфеля; - касові й розрахункові операції, що є одними з основних видів послуг, надаваних банком своїм клієнтам; - інші активні операції, пов'язані зі створенням відповідної інфраструктури, що забезпечує успішне виконання всіх банківських операцій. Лаврушин уважає, що найпоширенішими активними операціями банків є: - позичкові операції, як правило, приносять банкам основну частину їхніх доходів. У макроекономічному масштабі значення цих операцій полягає в тому, що за допомогою їх банки перетворюють тимчасово бездіяльні грошові фонди в діючі, стимулюючи процеси виробництва, обігу й споживання; - інвестиційні операції, у процесі їхнього здійснення банк виступає як інвестор, вкладаючи ресурси в цінні папери або здобуваючи права по спільній господарській діяльності; - депозитні операції, призначення активних депозитних операцій банків укладається в створенні поточних і тривалих резервів платіжних коштів на рахунках у Національному банку (кореспондентський рахунок і резервний рахунок) і інших комерційних банках; - інші активні операції, різноманітні за формою, приносять банкам за кордоном значний доход. В українській практиці коло їх поки обмежено. До числа інших активних операцій відносяться: операції з іноземною валютою й дорогоцінними металами, трастові, агентські, товарні й ін. Такі автори як Поляків В.П., Московкіна Л.А. підрозділяють активні операції на банківські інвестиції, надання позичок, облік (покупка) комерційних векселів і фондові операції. Антонов П.Г., Пессель М. виділяє такої ж операції як і Букато В.І. і Львов Ю.І., тобто: касові, кредитні, інвестиційні та інші операції. Що стосується мене, то я дотримуюся думки Букато В.І., Львова Ю.І., Полякова В.П. і Московкіної Л.А., які включають в активні операції: касові, кредитні, інвестиційні та інші операції, тому що ці операції є найпоширенішими видами активних операцій банків. Види й форми активних операцій комерційних банків Кредитні операції Джерелом кредиту служать тимчасово вільні ресурси в грошовій формі, що вивільняють у процесі діяльності кредитних інститутів. Від всіх інших форм надання коштів (субсидії, субвенції, дотації й ін.) кредит як економічну категорію відрізняють три основних принципи - терміновість, зворотність і платність. При цьому під ТЕРМІНОВІСТЮ маються на увазі заздалегідь обговорені строки повернення кредиторові позикових коштів; під ЗВОРОТНІСТЮ - обов'язкова виплата кредиторові суми основного боргу на обговорених умовах. ПЛАТНІСТЬ означає, що в даній економічній операції кошти являють собою специфічний товар і, на основі закону вартості, його ціна виражається у відсотках. Крім зазначених обов'язкових принципів, кредити можуть бути класифіковані по наступних додаткових основних видах і формам: - джерела залучення - зовнішні й внутрішні кредити; - призначення - зв'язані, незв'язані й проміжні; - мети використання - цільові й нецільові; - строки - коротко-, середньо-, довгострокові й інвестиційні; - забезпеченість - забезпечені й бланкові; - форма організації - синдиковані, консорціальні, двосторонні й клубні; - валюта залучення - у валюті країни-кредитора, у валюті країни-позичальника, у валюті третьої країни, у міжнародних рахункових грошових одиницях, мультивалютні; - вид процентної ставки - плаваюча, фіксована й змішана; - форма надання - шляхом реального перекладу коштів, рефінансування й переоформлення боргу; - форма погашення - однією сумою, рівними частками через рівні проміжки часу, непропорційними частками у взаємопогоджувані строки; - число використання - разові й поновлювані; - техніка надання - однією сумою, відкрита кредитна лінія, контокоррентний кредит, овердрафтний кредит, “стенд-бай” і т.д.; - вид кредитора - офіційні, неофіційні, змішані й кредити міжнародних організацій; - юридична підпорядкованість - по законодавству кредитора, по законодавству позичальника, по законодавству третьої країни. Класифікація кредитів. Розглянемо тепер класифікацію кредитів по формах більш докладно. Як ми вже відзначали, по джерелах залучення всі кредити підрозділяються на зовнішні й внутрішні. Під ЗОВНІШНІМИ ПОЗИКАМИ розуміють кредити, притягнуті від фінансових установ - нерезидентів. Звичайно зазначені позики пов'язані з обслуговуванням зовнішньоекономічних зв'язків клієнтури кредитної установи, необхідністю реінвестування кредитів, наданих відповідним банком іншим економічним структурам в іноземній валюті (з метою запобігання створення відкритої валютної позиції).

Внутрішні позики

Звичайно служать для підтримки ліквідності й прибутковості кредитної установи в національній валюті, а також фінансового забезпечення його ділової активності. Будь-яка кредитна установа здійснює свою діяльність відповідно до розробленого керівництва банку планом. У цьому зв'язку приваблювані банком коштів мають конкретне ПРИЗНАЧЕННЯ. ЗВ'ЯЗАНІ КРЕДИТИ надаються банками з метою підтримки фінансово-економічної діяльності своїх клієнтів. При цьому зв'язані кредити можуть бути декількох видів (під платежі наявними, під авансові платежі, постфінансування, міжбанківський кредит під конкретну комерційну справу, кредитні лінії). КРЕДИТ ПІД ПЛАТЕЖІ НАЯВНИМИ використається у випадку, якщо клієнт банку - кредитора, що є постачальником товару, зацікавлений у розміщенні замовлення, але не має можливості оформити комерційний кредит. При цьому банк - кредитор виплачує клієнтові повну суму контракту, без яких-небудь відрахувань, з одночасним оформленням вимог на банк, що обслуговує покупця. Вигода фірми-експортера укладається в одноразовому одержанні повної суми платежу, що неможливо при оформленні вексельного кредиту або кредиту по відкритому рахунку. Разом з тим, банк фірми-постачальника як тримач рахунку останньої залишає свій баланс незміненим, збільшуючи по пасиві статтю коштів на поточних рахунках клієнтів. Банк фірми-покупця, маючи у своєму балансі зобов'язання перед банком-кредитором, відображає по активному контр-рахунку вимоги на свого клієнта, при цьому забезпеченням по активі будуть всі кошти, що надходять на рахунок покупця. Покупець, зі своєї сторони, одержує товар з реальною відстрочкою платежу на фінансових умовах більше привабливих, чим по фірмовому або клієнтському кредиті. КРЕДИТ ПІД АВАНСОВІ ПЛАТЕЖІ залучається у випадку висновку покупцем контрактів на значні суми, причому частина контракту підлягає профінансуванню.

Постфінансування

Є кредитом під рефінансування раніше зроблених платежів і оформляється кредитною угодою спеціальної форми. Однієї з найбільш відмітних рис зазначеної угоди є норма попередного платежу банком-позичальником по виставленим покупцем рахункам з детально обговореними реквізитами (повне найменування товару, фірми - покупця, фірми-продавця, дата відвантаження товару, умови поставки й страхування й ін.). Після одержання відповідної документації банк-кредитор перевіряє отримані від банку-позичальника документи й звіряє з інформацією, що надійшла від постачальника. При відсутності яких-небудь заперечень банк-кредитор надає необхідне конгруентне рефінансування банку-позичальникові. По привабливості постфінансування в цілому порівняно із кредитами під авансові платежі.

Міжбанківський кредит під конкретну комерційну справу

Найбільше, що зустрічає часто різновид, банківського кредиту. При цьому в міжбанківській угоді робиться посилання на конкретні міжфірмові контракти. Зазначена форма кредиту має на увазі платіж на умовах інкасо або по акредитиві з одночасним виставлянням кредитної вимоги на банк-позичальник. КРЕДИТНА ЛІНІЯ відкривається банком-кредитором на користь банку-позичальника в межах погодженого між сторонами ліміту. У рамках зазначеного ліміту банк-позичальник може залучити від банку-кредитора коштів для фінансування закупівель товарів, обговорених у спеціальній угоді. Цей вид кредитів є одним з найпоширеніших у міжбанківській практиці. НЕЗВ'ЯЗАНІ КРЕДИТИ залучаються позичальником із правом самостійного нецільового використання отриманих коштів. ПРОМІЖНІ КРЕДИТИ використаються в безпосередньо банківському бізнесі надзвичайно рідко, тому що призначені для обслуговування таких специфічних видів діяльності, як лізинг, інжірінг і т.д. Оскільки будь-яка угода, включаючи надання послуг, здачу в оренду встаткування й т.д., має обов'язкову грошову оцінку, вона фактично супроводжується наданням банківського кредиту, який опосередковує діяльність продавця до моменту одержання ресурсів. На перший погляд проміжні форми кредитів не настільки привабливі для банку-позичальника, як зв'язаний кредит. Це пояснюється тим, що банк-позичальник не одержує додаткового забезпечення у вигляді покупця, що перейшов у власність, товару або, що надійшла від реалізації даного товару на рахунок фірми-одержувача виторгу. Однак, вигода банку-позичальника укладається в зменшенні ризиків неплатежу з боку клієнта при одночасному збільшенні ефективності його діяльності. Нерідке призначення кредитів змішують із їхнім ЦІЛЬОВИМ ХАРАКТЕРОМ. Цільові кредити містять у собі зв'язані й проміжні кредити, а також ряд фінансових кредитів, притягнутих без вказівки об'єкта кредиту. Як ми вже відзначали вище, одним із принципів кредитування є терміновість операцій. ПО СТРОКАХ кредити умовно діляться на коротко-, середньо-, довгострокові й інвестиційні. КОРОТКОСТРОКОВІ міжбанківські кредити являють собою депозити строком до одного року. При цьому в окрему групу виділяють угоди на строк до 90 днів включно. Це одноденні кредити (“overnight” зі строком використання із сьогодні до завтра; кредити “tommorow-next” - із завтра на післязавтра; “spot-next” - з післязавтра на один день), тижневі (“spot - week” -з післязавтра на тиждень), а також двох- і тритижневі, одно-, двох- і тримісячні кредити. По прийнятій класифікації до СЕРЕДНЬОСТРОКОВОГО відносять кредити від одного року до десяти років, а також депозити на строк більше 12 місяців.

Довгострокові кредити

Містять у собі позики загальним терміном дії понад десять років. До різновидам довгострокових кредитів, що рідко зустрічаються, відносяться так називані ІНВЕСТИЦІЙНІ МІЖБАНКІВСЬКІ КРЕДИТИ. Як правило, вони мають характер субординованої або партисипаційної позики. Іноді в цю категорію включають незв'язані кредити зі строком погашення понад 10 років. Відповідно до нормативного регулювання ряду країн, під СУБОРДИНОВАНОЮ ПОЗИКОЮ розуміють кошти, надані позичальникові для збільшення його робочого капіталу на строк понад 10 років. Використовувані для розрахунку капітальної бази, а також для створення резервів під сумнівну й безнадійну заборгованість субординовані позики включаються позичальником у розряд власних коштів. При ліквідації кредитного інституту, що має у своєму пасиві субординовані позики, що відповідають кошти можуть бути використані для задоволення претензій кредиторів, у випадку, якщо статутного, надлишкового, а також інших складових власного капіталу виявиться недостатньо для погашення всіх його зобов'язань. У будь-якому іншому випадку, якщо цільовий характер наданих коштів не був обговорений у кредитній угоді, витрата субординованої позики вимагає письмової згоди кредитора.

Партисипаційний кредит

Має всіма перерахованими вище характеристики субординованої позики, але має ряд відмітних рис. Фактично він є схованим збільшенням власного капіталу банку, що пояснює в тексті відповідної угоди норму про можливий випуск на користь кредитора додаткової кількості акцій позичальника. Партисипаційний кредит може розглядатися як одна з форм міжбанківських інвестицій і єдина кредитна угода, що може не мати строку. Широкі можливості субординованого позики й партисипаційного кредиту визначили дуже тверду регламентацію умов такого залучення, а іноді й прямій заборона подібних операцій (Німеччина). У тих державах, законодавством яких дозволяється залучення цих позик (Англія, Франція й ін.), їхнє використання й погашення здійснюється тільки з письмової згоди валютної влади країни. Іноді, з метою підтримки двосторонніх взаємин при неможливості здійснення двосторонньої угоди (наприклад, по досягненні ліміту кредитування одного позичальника), сторони можуть скористатися так називаною “ДЗЕРКАЛЬНОЮ УГОДОЮ”. Зазначена операція являє собою надання кредиту через третій банк, при якому реальний кредитор рефінансує офіційного на умовах, повністю відповідному “дзеркальному” угоді між офіційним кредитором і реальним позичальником. При цьому цільовий характер операції проявляється в обліку офіційного кредитора, тому що конкретній статті залучення відповідає контрстаття розміщення коштів. Вигодою офіційного кредитора є різниця між вартістю притягнутого й вартістю розміщеного кредиту в розмірі від 1/16 до 1/8% річних. У всім іншому рефінансування офіційного кредитора конгруентно. Угода по рефінансуванню офіційного кредитора звичайно включає наступну норму: “Зобов'язання позичальника перед кредитором обмежені сумами, що надходять від (ім'я банку) на підставі угоди від (дата угоди)”. Оскільки такі кредити надаються на джентльменській основі, то на першу вимогу офіційного кредитора реальний кредитор і реальний позичальник повинні будуть “відкрити” свої взаємини з виплатою цессії (недоотриманого прибутку) офіційному кредиторові. “Дзеркальні” кредити зустрічаються, як правило, у рамках однієї фінансової групи й здійснюються з метою перекладу капіталу в головну контору, приховання регіональної політики відповідної фінансової групи. При цьому “дзеркальні” кредити усередині країни підкоряються законодавству цієї країни, а міжнародні “дзеркальні” кредити - законодавству первісного кредитора або англійських норм права. Касові операції банків Касова готівка банку включає оборотну касу й ряд інших високоліквідних активів, які не приносять банку процентного доходу. Касова готівка - це банкноти й монети, що зберігаються в касі й сейфах банку і які забезпечують його повсякденну потреба в грошах для наявних виплат - видачі грошей з рахунків, розміну грошей, надання позичок у готівково-грошовій формі, оплати витрат банку, виплати заробітної плати службовцем і т.д. При цьому банк повинен мати запас купюр і монет різного достоїнства, щоб задовольнити вимоги клієнтів. Величина запасу готівки в касі банку визначається багатьма факторами. Як правило, надходження готівки протягом дня приблизно дорівнює сумі виплат. Однак, можуть бути й значні відхилення, пов'язані із сезонними факторами (ріст попиту на готівку напередодні свят, у розпал курортного сезону й т.п.). Розмір необхідного запасу готівки пов'язаний з територіальним розташуванням банку: банк, що перебуває далеко від місцевого відділення банку повинен зберігати більший запас готівки. Платіжні документи на інкасо. Ця сама велика стаття в розділі касових активів (більше 40%). Вона складається майже винятково із чеків, пред'явлених у банк клієнтами для одержання платежу. Первинні й вторинні резерви. Банки приділяють велику увагу прогнозуванню потреби в ліквідних коштах і, у першу чергу, забезпеченню резервної позиції. Суми на резервному рахунку в резервному банку й касовій готівці служать першим рубежем, що гарантує платоспроможність банку. Це первинний резерв банку. Однак цей резерв не забезпечує повної потреби банку в ліквідних коштах. Банк може зштовхнутися з великим непередбаченим відтоком депозитів і в цьому випадку він не зможе скористатися резервом.

Йому доведеться продати цінні папери або відкликати позички.. Потреба у швидкому залученні додаткових ресурсів може виникнути також, якщо банк хоче видати велику позичку важливому клієнтові. Тому банку необхідно мати другу лінію резервів, які дозволяють йому терміново мобілізувати кошти ринку. До вторинних резервів ставляться деякі види короткострокових активів: казначейські векселі, цінні папери різних федеральних агентств, угоди про продаж цінних паперів зі зворотним викупом, банківські акцепти, передані депозитні сертифікати, федеральні фонди, комерційні папери й т.д. Всі ці цінні папери й різні зобов'язання в різних сполученнях входять як складені елементи в банківський портфель активів, і керування ними займає важливе місце в загальній операційній стратегії банків. Операції із цінними паперами Комерційні банки купують цінні папери для підтримки ліквідності, для збільшення доходів, а також для використання їх як забезпечення зобов'язань по внесках перед федеральними й місцевими органами влади. Гнітюча частина всіх інвестицій доводиться на державні цінні папери. Інвестиції в короткострокові цінні папери уряду звичайно приносять менший доход, але є високоліквідним видом активів із практично нульовим ризиком непогашення й незначним ризиком зміни ринкової ставки. Довгострокові цінні папери звичайно приносять більше високий доход протягом тривалого часу, тому їх часто тримають до або практично до закінчення терміну.

З метою забезпечення ліквідності банки поміщають порівняно невеликі суми й в інші цінні папери.

Розрахунково - аналітичний розділ

активний операція банк кредит

Таблиця 1 - Вихідні дані

Зробимо розрахунки відносно прирісту цін за допомогою вихідних даних (таблиця1), положень й формул, наведених в методичних вказівках до цієї роботи, а саме:

y = - ( x- a) / ( 1+ x ),

де x = B / B, a = M / M + V / V + M / M * V / V.

Для цих розрахунків складемо таблицю 2

Таблиця 2 - Необхідні дані для розрахунку відносного прирісту цін

1 ситуація :

а = 0,01 + 0,15 + 0,01 * 0,15 = 0,1615 y = - ( x - 0,1615) / (1+x)

Для 1-ої ситуації характерна низька емісія грошової маси 1% (М) та невеликий приріст швидкості обороту грошей 15% (V). В такій ситуації при зменшенні обсягів виробництва на 9% (Q) = x = -0,09) ціни повинні збільшитися на 27,64% ( y = 0,2764).

2 ситуація :

а = 0,08 + 0,24 + 0,08 * 0,24 = 0,3392 y = - ( x - 0,3392) / (1 + x )

В цій ситуації при збільшенні обсягів виробництва на 1% (Q) = x = 0,01), грошової маси на 8% та швидкості обороту грошей на 24%, ціни повинні збільшитися на 32,59% ( y = 0,3259).

3 ситуація :

а = 0,19 + 0,34 + 0,19 * 0,34 = 0,5946 y = - ( x - 0,5946) / ( 1 + x )

І, нарешті, в цій ситуації при збільшенні обсягів виробництва на 14% (Q) = x = 0,14 ), грошової маси на 19% та швидкості обороту грошей на 34%, ціни повинні збільшитися на 39,88% ( y = 0,3988).

Згідно цих трьох ситуацій побудуємо графік залежності відносного приросту цін від відносного приросту таких показників, як обсяг виробництва, грошова маса, швидкість обороту грошей. (Малюнок 1 ).

Аналізуючи отримані дані про відносний приріст цін по трьом ситуаціям, можна зробити висновок про те , що найкращим варіантом є 1-ша ситуація. Можна виділити наступні фактори, які зумовили це : Саме в 1-ій ситуації темп росту цін є найменшим й склав 27,64% в порівнянні з темпом росту цін 32,59% в 2-ій ситуації та 39,88% - в 3-ій ситуації. Тобто темп росту цін в першій ситуації на 117,91% менше темпу росту цін 2-ій ситуації і на 144,28% менше темпу росту цін відповідно 3-ої ситуації; Навіть, якщо ми зафіксуємо відносний приріст обсягів виробництва на єдиному рівні, то ціна все одно буде збільшуватись меншими темпами в першій ситуації. Так, наприклад, відбувся спад виробництва на 12% ( x = Q = -0,12), а значення показників приросту грошової маси (М) та швидкості обороту грошей (V) залишилася на тому ж рівні відповідно до ситуації. Тоді в результаті розрахунків отримуємо наступні значення приросту цін: 1-а ситуація - 31,95%, 2-а ситуація 52,18% , 3-я ситуація - 81,20%. Як бачимо найкращий варіант - 1-ша ситуація.

Для поліпшення (оптимізації) цієї ситуації необхідно розробити додаткові заходи по зменшенню відносного приросту цін. Ці заходи розробляються за умови наявності значення показника відносного приросту обсягів виробництва. В нашій ситуації він значно менше ніж в третій та другій ситуаціях, тому оптимізувати будемо першу ситуацію, при який відбувся приріст цін на 27,64%.

Оптимізувати 1-шу ситуацію можна шляхом зменшення відносного приросту грошової маси та швидкості обороту грошей. Але на практиці головною причиною зростання цін є не емісія грошей, як однієї із форм зростання грошової маси, а вплив зростання швидкості обороту грошей. Тому в даній ситуації потрібно заходи спрямувати саме на зменшення швидкості обороту грошей.

Зазначимо, що зростання швидкості обороту грошей є природним бажанням банківської діяльності, тому для поліпшення першої ситуації потрібно посилити регулювання банківської діяльності з боку держави. Цей напрям вирішення проблеми може дати віддачу дуже швидко, а головне - не потребує майже зовсім фінансових витрат.

Регулювання банківської діяльності повинно розроблятися шляхом застосування: адміністративних заходів - контроль за діяльністю банків та їх вкладників за допомогою: - періодичних перевірок відповідальності діяльності банків законодавству; - перевірок ліквідності та інших економічних показників банків відповідно до нормативів; - контролю та аналізу доходів та витрат банків. економічних заходів - швидкість обороту грошей зменшується пропорційно: - зменшенню норми банківського відсотка; - зменшенню норм обов'язкового резервування; - збільшенню норм кредитування; - купівля цінних паперів на відкритому ринку.

Саме ці заходи повинні зменшити швидкість обороту грошей та рівень інфляції й в цілому скласти нормальні фінансові умови функціонування ринку. Але складно призвести банківську діяльність таким чином, щоб швидкість обороту грошей (V), а точніше приріст, звести до мінімуму. В нашому випадку ми можемо змінити V з 15% до 10%.

Але треба зазначити, що між швидкістю обігу грошей і грошовою масою існує зворотній звязок, тому головним завданням є стримати збільшення грошової маси (М) при зменшенні швидкості обороту грошей (V). В результаті проведення заходів по оптимізації ситуації 1 ми отримаємо наступні дані.

Таблиця 3 - Значення показників до і після проведення заходів по оптимізації

В результаті поліпшення показників ( таблиця 3 ) формула оцінки відносного приросту цін буде мати вигляд:

y = - ( x - 0,1550) / (1+ x )

В цій ситуації при зниженні обсягів виробництва на 9%, збільшення приросту грошової маси на 5% та прискоренні швидкості обороту грошей на 10% приріст цін складе 26,92%. На малюнку 2 показаний графік ситуації 1 після проведення заходів по оптимізації, який теж свідчить про поліпшення фінансового стану (графік розміщується ще ближче до осі ОХ ).

Висновки

В результаті проведення аналізу фінансово - господарського стану підприємства, посилаючись на закон обміну, було виявлено, що найкращою ситуацією є перша, коли при зниженні темпів виробництва на 9%, приросту грошової маси на 1% й прискоренню швидкості обороту грошей на 15% відбувся приріст цін на 27,64%.

Для поліпшення була вибрана перша ситуація, для якої були розроблені заходи для зменшення відносного приросту цін. Ці заходи спрямовані на вдосконалення грошово - фінансової системи шляхом посилення регулювання банківської системи, якій вигідне зростання швидкості обороту грошей. Саме останнє є головною причиною зростання цін.

Регулювання банківської діяльності є найбільш ефективним засобом, тому що може дати віддачу дуже швидко і не потребує великих фінансових витрат. Це регулювання держава повинна здійснювати за допомогою адміністративних заходів ( посилення контролю за діяльністю як банків так і вкладників) та економічне (зменшення норм банківського відсотка, тощо).

Так, здійснивши відповідні монетарні заходи, при незмінному спаді виробництва на 9%, приросту грошової маси на 5% й прискоренню швидкості обороту грошей на 10% відносний приріст цін склав 26,92% в порівнянні з приростом цін в 27,64% до впровадження заходів по оптимізації.

Розрахунки свідчать про ефективність впроваджених заходів, які призвели до зменшення приросту цін на 0,72%, в результаті чого повинен зменшитися рівень інфляції та встановитися нормальні фінансові умови функціонування ринку.

Список використаної літератури

1. Банки и банковские операции. Учебник под ред. Е.Ф. Жукова-М.:«Банки и биржи», 1997

2. Банківська діяльність: Збірник нормативних документів. К.: Торговий дім, 1999.

3. Банковское дело.: Учебник для вузов / под ред. О.И. Лаврушина - М.: Финансы и статистика, 1999.- 576с.: ил.

4. Банковское дело: учебник для вузов / под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. - 4-е издание, переработанное и дополненное - М.: Финансы и статистика, 2000. - 464с.: ил.

5. Букато В.И., Львов Ю.И. «Банки, банковские операции»-М.: «Финансы и статистика», 1996

6. Введение в банковское дело: учебное пособие. Авторский коллектив-М, 1997

7. Гроші та кредит: Підручник для вузів. Авт. Савлук М.І., Зуллас К.Г., Коряк А.М. та ін. - К.: Либідь, 1992.

8. Фінанси : Підручник для вузів. Авт. Марченко І.І., Володін П.М. та ін. - К.: Фотекс, 2000.

Черняк В. Палітра економіки. Аналіз економічної ситуації в Україні. - Голос України, 2000, 31 серпня.

Размещено на Allbest.ru