Поняття банку. Види банків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Реферат

на тему: "Поняття банку. Види банків в Україні"

Виконала

студентка ІІ курсу,

17 групи, спеціальності 6503

факультету МЕіМ

Полевик О. А.

Київ

2010

В Україні законодавче визначення поняття "банк" міститься у статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000р. № 2121-ІІІ. Відповідно до цієї статті банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:

· залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

· розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

· відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

· саме ці три групи операцій і складають зміст банківської діяльності. Окремо вказані операції можуть здійснювати інші фінансово-кредитні установи, у сукупності - лише банки.

Банківська діяльність здійснюється на підставі певних принципів:

· незалежність банків у своїй діяльності, їх економічна самостійність;

· невтручання органів державної влади та місцевого самоврядування в діяльність банків, за винятком випадків, установлених законодавством (зокрема, в межах організації Національним банком банківського регулювання та банківського нагляду);

· розмежування відповідальності між банками та державою;

· обов'язковість отримання банками ліцензій (дозволів) на здійснення банківських операцій, передбачених законодавством;

· обов'язковість дотримання банками встановлених НБУ економічних нормативів для підтримання стабільності банківської системи країни та захисту інтересів клієнтів;

· закріплення за банками права оперативної самостійності у виборі клієнтів та видів операцій, за якими він буде спеціалізуватися;

· забезпечення фізичним та юридичним особам права вільного вибору банку;

· забезпечення виконання банком взятих на себе майнових зобов'язань перед клієнтами та третіми особами, в першу чергу - повернення грошових коштів вкладникам банків.

Сучасна банківська система України, як і у більшості країн світу, має два рівні. На першому виступає Національний банк України та його організаційна структура, на другому рівні - комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності з відповідною мережею установ (філії, відділення).

В ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.

Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України, який відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці та функціонування банківської системи. Національний банк України, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки. Він впливає на всі сфери економічного життя країни.

Національний банк України, будучи головним банком держави, виступає координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни. НБУ зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, приймає участь в обслуговування державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплат доходу за ними.

НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади. Він наділений правом законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президенту України та Верховній Раді України.

Як центральний банк держави, НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні документи, а саме: визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; процентну політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу.

Як емісійний центр держави, НБУ проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту, стабільності грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, визначає курс грошової одиниці відносно інших валют. Він має монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України.

НБУ накопичує золотовалютні резерви, які зараховуються на його баланс, здійснює операції по їх розміщенню (у тому числі в іноземних банках).

Керівним органом НБУ є правління. Воно розглядає:

· питання організації і здійснення єдиної політики щодо кредитування, розрахунків, обліку і звітності, банківського контролю;

· проекти прогнозів касових оборотів, зведеного валютного плану;

· питання діяльності управлінь НБУ на місцях, а також підвідомчих підприємств і організацій;

· проекти указів, постанов і інших нормативних актів НБУ;

· річний звіт і баланс НБУ, річний звіт про роботу системи банків і зведений баланс банків України.

Разом з тим до компетенції Правління відносяться питання підбору, розташування, підготовки і перепідготовки кадрів.

Кредитні ресурси НБУ складаються з коштів Статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обороті і міжбанківських розрахунках, а також переданих у вигляді плати коштів ВАТ "Державний ощадний банк України", які формуються за рахунок внесків населення.

Отже, діяльність Національного банку України скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві.

До другого рівня банківської системи України відносять комерційні банки, які можуть бути різними за формами власності, спеціалізації та сферами діяльності.

Комерційний банк - це кредитна установа, організована на акціонерній основі юридичними і фізичними особами. Правове регулювання комерційного банку як самостійного господарського суб'єкта здійснюється такими законодавчими актами:

· Закон України "Про господарські товариства"

· Закон України "Про підприємства"

· Закон України "Про банки і банківську діяльність";

· Декрет Кабінету Міністрів України "Про валютне регулювання й контроль" та ін.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. На підставі цієї ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Крім зазначених вище операцій, банк має право здійснювати такі операції та угоди:

1. операції з валютними цінностями;

2. емісію власних цінних паперів;

3. організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; банківський система україна

4. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5. надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їхнє виконання у грошовій формі;

6. придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи не себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7. лізинг;

8. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9. випуск, купівлю, продаж та обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України комерційні банки мають право здійснювати деякі інші банківські операції.

Банки можуть відкривати філії та представництва згідно з вимогами Закону України "Про банки і банківську діяльність", нормативними актами НБУ та внутрішньобанківськими положеннями про філію та представництво. З метою поліпшення обслуговування клієнтів банк та його філія, що виділена на окремий баланс, можуть відкривати відділення.

Для створення філій, представництв та інших відокремлених підрозділів банк зобов'язаний розробити внутрішню систему реєстраційної кодифікації цих підрозділів та надати кожній філії, представництву та відділенню внутрішньобанківські реєстраційні коди.

Щодо класифікації банків існує дуже багато різних поглядів. Вчені-економісти пропонують класифікувати банки за різними ознаками:

· за порядком створення - на перепрофільовані та новостворені;

· за характером спеціалізації - на спеціалізовані та уніфіковані;

· за територією - регіональні, республіканські, міжнародні;

· за формою власності - загальнодержавні. муніципальні, колективні, приватні, із стопроцентною інвестицією, змішані;

· за характером відносин - банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені;

· за структурою - багатопрофільні, безфіліальні.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо понад 50% його активів є активами одного типу:

· для інвестиційного банку - емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

· для іпотечного банку - активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

· для розрахункового банку - активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

За організаційно-правовою формою банки в Україні поділяються на відкриті акціонерні товариства та кооперативні банки. Окремі особливості має також державний банк, що також створюється у формі акціонерного товариства. Державним банком є банк, 100% статутного капіталу якого належать державі. таким чином, за організаційно-правовою формою банки можна розподілити на:

· недержавні акціонерні банки;

· державні акціонерні банки;

· кооперативні банки.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. Ним же затверджується статут державного банку. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв). які їй належать у статутному капіталі державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку, що формуються в особливому, встановленому законом порядку. Президент України, Верховна Рада та Кабінет Міністрів України призначають по п'ять членів наглядової ради державного банку.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (в межах області) кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб. у разі меншої ніж кількість учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, зокрема, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

До складу банківської системи входять також банківські об'єднання.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки, що створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю.

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно материнський банк та дочірні банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше ніж 50% акціонерного капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.

Фінансова холдингова група - це фінансова установа, що складається переважно або виключно з установ, які надають фінансові послуги, при чому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше ніж 50% акціонерного капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну та професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації. Вони не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Щодо перспективи розвитку, то банківська система України повинна вирішити цілий ряд завдань, пов'язаних із реформуванням грошово-кредитної системи, в тому числі:

· розширення доступу малих та середніх підприємств до ринку банківського капіталу;

· збільшення строків погашення банківських кредитів, поступова переорієнтація короткострокових кредитів на середньострокові та довгострокові, що вкладатимуться в національну економіку;

· спроможність до самофінансування шляхом банківських позичок;

· створення бази для іпотечного та іншого забезпеченого кредитування та фінансування лізингу;

· створення ефективної системи захисту прав кредитора шляхом проведення комплексної реформи в сфері регулювання кредитного ринку України;

· розширення участі іноземних банків у наданні капіталу та "технічних" ноу-хау;

· розширення набору посередницьких операцій та банківських послуг для додаткового зацікавлення потенційних клієнтів;

· вирівнювання пропозицій по депозитах та юридичних і фізичних осіб;

· створення прозорої банківської системи шляхом введення вимог щодо обсягу розкриття фінансових відомостей банками та підприємствами;

· вдосконалення режиму банківського нагляду та контролю.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність"

2. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - С. 40-44

3. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - С. 9-12

4. Фролов С.М. Банківська справа і основи митного регулювання в Україні: теорія та практика: Навч. посібник. - Суми: ВТД 5. 5."Університетська книга", 2004. - С. 20-31

6. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 75-82

7. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Банківське право України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - С. 58-62

Размещено на Allbest.ru