Проблеми становлення і розвитку страхового ринку в Україні та методи їх розв’язання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: «Проблеми становлення і розвитку страхового ринку в Україні та методи їх розв'язання»

Вступ

Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян.

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.

Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна, транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих страховиком-монополістом в особі органів державного страхування.

Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із загальнодержавних бюджетних резервів.

Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито і платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін. повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.

Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.

Відповідно виникає ще одна область, що розширює сферу застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків, втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття, підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових створених товариств і т.д.

В умовах повної господарської самостійності підприємств, розширення хньої волі і підвищення відповідальності за прийняті рішення підсилюється роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оцінити всі можливі ризики, яким він піддається, у тому числі ризик одержання недостовірної інформації про прийняття на роботу фахівця, ризик втрат через трудовий конфлікт на виробництві, ризик, пов'язаний з недостатньо оптимальним набором працівників як по кількості, так і за кваліфікацією.

Як свідчать фахівці, ризик відноситься до факторів, що обмежують капіталовкладання і підприємницьку активність. Спроби піти від ризику, як правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а також робочих місць. У нових економічних умовах серед частини керівників нерідко домінують сиючасні інтереси, що приводить до скорочення розробок довгострокових програм. Не стабільним стало положення працівників, які займаються створенням і освоєнням нових технологій, продукції, товарів.

Страхування науково-технічних, впроваднецьких ризиків підприємців при інвестуванні коштів у науково-технічний комплекс підсилює зацікавленість у збереженні зайнятості висококваліфікованих фахівців. Таким чином, страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодавцям і працівникам, але й дозволити реалізувати їхні спільні інтереси.

Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів цих послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної правової бази, основу якої складає Закон України «Про страхування».

Метою даної курсової роботі є освітлення стану і розвитку страхового ринку в Україні за останні роки, переважно за 2004-2007 роки.

1. Аналіз сучасного стану страхового ринку України

1.1 Учасники страхового ринку, характеристики й особливості

Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства, одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.

За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.

Страховий ринок - частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Необхідними атрибутами страхового ринку є його учасники та товар, який купують і продають на цьому ринку. Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їх асоціації.

В якості покупців страхової послуги постають страхувальники. Закон України «Про страхування» говорить: «Страхувальниками можуть бути юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками угоди страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України». Таким чином, потенційний покупець виходить на страховий ринок для купівлі страхової послуги, що підходить йому за якістю і ціною. Купівля підтверджується фактом укладання угоди страхування, після чого покупець стає страхувальником.

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

страховики, які безпосередньо реалізують страхові послуги шляхом укладання договорів страхування;

так звані «страховики для страховиків» - перестраховики, які беруть на себе частину великих ризиків за відповідну винагороду. Такі організації можуть як займатися виключно перестрахуванням, так і поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність;

страхові агенти та страхові брокери;

різноманітні об'єднання страховиків;

Міністерство фінансів України.

1. На початку 2007 року на страховому ринку України діяло 372 страховиків. Розподіл їх за формою власності дуже нерівномірний.

Як видно з таблиці 1 для українського ринку страхування найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна форма. Так на початок 2004 року таких страховиків було 294, а вже через два роки - 358 (ріст 10,4%), виросло також за цей період кількість товариств із додатковою відповідальністю з 11 до 31 відповідно (281,8%). Таке різке збільшення товариств із додатковою відповідальністю пов'язано з більш ліберальним законодавством України стосовно цієї організаційно-правової форми, у тому числі відсутність вимог реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Таблиця 1. Розподіл страховиків за формою власності

Форма власності	Non-life	%	Life	%
Акціонерні товариства (закриті і відкриті)	275	89,00	19	100,00
Товариства з додатковою відповідальністю	31	10,03	0	0,00
Товариства з повною відповідальністю	1	0,32	0	0,00
Командитні товариства	2	0,65	0	0,00
Усього	309	100,00	19	100,00

Акціонерне страхове товариство - це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток - акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів.

У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду компанії. Акціонерна форма накопичення статутного капіталу дає змогу залучати до страхової індустрії багатьох юридичних та фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія при обгрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства самих акціонерів.

Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі.

По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і відсутністю розвиненого ринку цінних паперів.

По-друге, як уже зазначалося, українське законодавство не передбачає можливості створення страхової компанії у вигляді ТОВ.

Закрите акціонерне товариство лише формально відрізняється від ТОВ. До речі, у законодавстві ряду країн компанії, створені на акціонерних засадах, розглядаються як різновид страховиків з обмеженою відповідальністю. За своїми зобов'язанями ТОВ відповідає майном, до складу якого входять внески членів. Відповідальність кожного акціонера також обмежується лише вартістю акції.

По-третє, статус закритого товариства дає змогу контролювати поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що може відповідати інтересам засновників.

По-четверте, процедура створення закритого акціонерного товариства істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти.

2. Перестрахування - це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює з страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають «прямим страховиком», або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового портфеля, який би забеспечував стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням. При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе забов'язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестраховиками регулюються договорами, що укладаються між ними.

3. Як у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні посередники. Страхові агенти та страхові брокери - страхові посередники, - через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України «Про страхування «(ст. 14) визначає їхні функції таким чином:

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

4. Страховикам, як і іншим суб'єктам підприємництва, притаманне почуття єдності для рішення загальних питань і захисту своїх інтересів. Різні союзи, асоціації, ліги підприємців існують у багатьох галузях народного господарства.

Можливість створення і порядок реєстрації об'єднань страховиків передбачені ст. 12 Закону України «Про страхування».

В Україні створені наступні об'єднання страховиків:

Ліга страхових організацій України

Авіаційне страхове бюро

Моторне (транспортне) страхове Бюро України

Морське страхове бюро України

Українське медичне страхове бюро

Найбільш впливовим і відомим об'єднанням українських страховиків є Ліга страхових організацій України.

Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно робота зі створення ЛСОУ була довершена в 1994 році на першому з'їзді страхувальників України.

Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

§ сприяння розвитку страхового ринку;

§ захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;

§ сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;

§ сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової діяльності;

З метою ефективного виконання статутних завдань Ліга страхових організацій України здійснює наступні функції:

§ співпрацює з органами державної влади та управління щодо вироблення напрямків вдосконалення страхової діяльності;

§ забезпечує своїх членів кваліфікованими методичними, методологічними та інформаційно-консультаційними послугами та допомогою у всіх справах, що стосуються страхової діяльності;

§ створює з відповідними учбовими закладами центри і курси підготовки та перепідготовки кадрів;

§ співпрацює з засобами масової інформації, готує інформаційні бюлетені та інші матеріали;

§ координує діяльність учасників ринку страхових послуг у сфері спільних інтересів членів Ліги;

§ залучає представників членів Ліги до участі у заходах, що проводяться органами державної влади та управління з метою подальшого розвитку страхової діяльності в України;

§ здійснює координацію розроблення типових правил страхування.

За роки свого існування це об`єднання досягло значних успіхів і користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій України.

Міністерство фінансів здіснює нагляд за страховою діяльністю з боку держави, з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодовства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

1.2 Споживачі страхових послуг, характер й особливості

страховий ринок компанія

Сучасний характер суспільно-виробничих відносин обумовив створення об'єктивних передумов розвитку і функціонування ринку страхових послуг в Україні і сформував відповідний рівень пропозиції та попиту на них. Це перш за все зміни у відносинах власності і створенні нових форм господарювання, а також розвитку підприємницької діяльності, конкуренції, відкриття кордонів для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів. Разом з тим існують і фактори, які стримують цей процес.

В першу чергу сюди відносяться нестабільність політичного становища і економічних відносин в суспільстві, наростання інфляційних процесів, зростання безробіття, економічна криза основних галузей народного господарства. В цих умовах основні покупці страхових послуг - юридичні і фізичні особи навіть в умовах настання різних ризикових ситуацій не можуть від них застрахуватися. До того ж страхування втратило довіру у населення, як основного партнера у страхуванні через бюрократизм у роботі і особливо необов'язковістю у справі своєчасних виплат страхового відшкодування та небажання ведення кропіткої роботи з страхувальниками.

З 2005 р. спостерігається чітка тенденція до переважання кількості померлого населення над кількістю народженого, що негативно відбивається на демографічній ситуації і особливо в сільській місцевості (табл. 2).

Таблиця 2. Коефіцієнти народжуваності, смертності і природного приросту населення (на 1000 населення) (дані Держкомстату України)

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Кількість народжених всього	8,6	8,1	7,7
у міських поселеннях	7,8	7,4	7,0
у сільській місцевості	10,1	9,7	9,3
Кількість померлих всього	14,4	14,2	13,9
у міських поселеннях	12,6	12,3	11,9
у сільській місцевості	18,1	17,2	17,0
Природний приріст населення всього	-6,8	-7,1	-8,2
у міських поселеннях	-6,8	-6,9	-6,9
у сільській місцевості	-9,0	-10,5	-10,7

Крім основних причин смертності за віком і хворобами зростає смертність населення від нещасних випадків, вбивств, випадкових отруєнь, самогубств. Так, якщо в 1993 р. на 100 тис. населення припадало всього 98,4 чоловіка померлих, то в 2007 р. вже 162,3 чоловіка, в тому числі відповідно випадкових отруєнь 17,5 і 29,2; самогубств - 20,6 і 29,5; вбивств - 4,9 і 13,0 чоловік.

Зростає рівень безробіття населення. Якщо в 2003 р. кількість безробітних становила 1,4 млн. чоловік (5,6%), то в 2007 р. вже 2,3 млн. чоловік (8,9%). При цьому найбільшим рівнем безробіття відзначається Львівська (12,7%), Закарпатська (12,2%), Кіровоградська (11,5%), Івано-Франківська (11,4%), Запорізька (11,3%) та Рівненська (11,2%) області. Із загальної кількості безробітних в 2007 р. (2,3 млн. чоловік) звільнені у зв'язку з реструктуризацією виробництва та скороченням штатів становили 38,4%, за власним бажанням - 28,4%, непрацевлаштовані після закінчення навчальних закладів - 17,5%. Як бачимо соціально-економічна ситуація в державі обумовлює значну кількість різного роду ризиків і створює велике страхове поле для страховиків перш за все серед населення.

Відносно юридичних осіб різних галузей народного господарства необхідно наголосити на зменшенні виробництва товарів народного споживання та виробництва продовольства (табл. 3).

Таблиця 3. Виробництво продовольчих товарів на душу населення України, кг (дані Держкомстату України)

Продовольчи види	2005	2006	2007
М'ясо, включаючи субпродукти 1 категорії (промисловий виробіток)	18,6	14,9	11,0
Ковбасні вироби	5,4	4,2	4,1
М'ясні напівфабрикати	0,8	0,5	0,4
Тваринне масло	4,3	3,2	2,3
Жирні сири (включаючи бринзу)	1,4	1,2	0,9
Продукція з незбираного молока (у перерахунку на молоко)	25,1	17,9	13,0
Маргаринова продукція	2,1	1,7	1,7
Цукро-пісок	75,6	64,5	40,1
Олія	13,5	13,8	10,0
Консерви, умовних банок	28,0	19,8	22,4
в т. ч.плодоовочеві	20,1	12,0	15,3
Хліб і хлібобулочні вироби	79,8	67,5	60,2
Кондитерські вироби	6,1	5,5	6,4
в т.ч. цукристі	3,6	3,5	4,1
Макаронні вироби	4,3	3,4	2,8
Мінеральні води, л	3,2	2,9	4,2
Безалкогольні напої, л	7,2	7,0	8,4
Сіль (видобуток)	55,6	55,7	51,7

Дані таблиць 3 опосередковано свідчать про те, що зниження рівня виробництва продукції призводить до зменшення надходжень грошових коштів підприємств і порушень в забезпеченні населення основними продуктами харчування. Це обумовлює також втрату потенційних клієнтів для страховиків.

Така ситуація обумовлює різні тенденції в розвитку особистого, майнового та інших видів страхування. Наприклад, тенденція до зростання кількості правопорушень і посягання на власність громадян (в рік відбувається до 500 тис. зареєстрованих злочинів) обумовлює бажання власників захистити її. Приватизація ж громадянами більше 2 млн. квартир (9% житлового фонду) дала підстави і для розвитку добровільного страхування квартир на випадок їх вимушеного ремонту залежно від різних ризикових ситуацій.

Розвиток страхування стимулюється також зростаючим попитом на захист від численних ризиків в умовах економічної нестабільності, яка супроводжується збільшенням аварійності на виробництві (125 тис. в рік, у тому числі 2,6 тис. із смертельними наслідками), травматизм на підприємствах (до 130 тис. в рік, у тому числі 27 тис. на смерть), зростанням злочинності і зниженням реального життєвого рівня мільйонів людей, особливо пенсіонерів при мізерних пенсіях. Задоволення цього попиту в нормальних умовах може стати прибутковою справою, а в ненормальних умовах стати справою сумнівного бізнесу, оскільки не будуть виконані зобов'язання перед страхувальниками.

Не останню роль в негативному ставленні страхувальників до страхування відіграє бажання страховиків якомога скоріше зібрати значний капітал за рахунок підвищення тарифів і не виплат страхового відшкодування. Наприклад, останнім часом добровільне особисте страхування стає непопулярним серед населення. Такий стан пояснюється певними причинами:

інфляція і невпевненість в майбутньому. Як правило договори по особистому страхуванню укладаються на тривалий строк - 3, 5, 10 і більше років. Між тим інфляція за лічені місяці зменшує страхові можливості в декілька разів;

невигідність роботи з населенням. Компанії віддають перевагу підприємствам, оскільки можливо заробити швидше і більше коштів без кропіткої роботи із страхувальниками і особливо з різними категоріями населення. Справа ще й і в тому, що особисте страхування відзначається складністю організації і вимагає численних статистичних розрахунків для правильного ведення тарифної політики.

Статистика свідчить, що в останній час кількість людей, які щорічно гинуть в дорожно-транспортних пригодах (ДТП), постійно зростає. У великих сумах при цьому обчислюються і матеріальні збитки. Разом з тим цей вид страхування вигідний не тільки потерпілим, а й страховикам. По-перше, потерпілі отримують надійну гарантію відшкодування певної частини збитків і позбавляються від різної бюрократичної тяганини, без якої не обходиться жодна судова процедура. Для них важливо також і те, що система передбачає функціонування Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Мета Моторного бюро - координація діяльності його членів в області страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, нанесені третім особам внаслідок ДТП на території України і за її межами, а також реалізація договорів. конвенцій і домовленостей з уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав. Страховики (страхові компанії) можуть входити в Моторне бюро на правах повних або асоційованих членів. Для забезпечення виконання зобов'язань страховими організаціями-членами МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими в ДТП при Моторному бюро створені централізовані страхові резервні фонди: фонд страхових гарантій та фонд захисту потерпілих. В 2007 р. до складу Моторного бюро входило 84 страхових компанії, в тому числі такі відомі, як НАСК «Оранта», АСТ «Терен», АТ УСК «Гарант АВТО», АСК «ОСТРА-Київ», УА СТДВ «Росток», САСК «Скіф», САТ «Фантотум», УАСК - «АСКА», ЗАТ СП «Галінстрах», АСК «Енергополіс», АТ «УТСК», ВАТ СК «Скайд-Вест», АСК «Карпати».

Для страховиків досить ефективно спрацьовує ідея транспортного страхування: страхові платежі набагато менше тих сум, які страховик повинен був би виплатити потерпілому, якби не було цієї системи страхування.

З розвитком економічних реформ транспортне страхування вантажів стає одним з динамічних елементів страхового ринку. Проте необхідно відзначити, що даний напрям страхової діяльності нині обслуговує в основному потреби імпортно-експортних операцій, тоді як більше половини вантажів, які перевозяться в межах України, власниками вантажів не страхуються. Крім того, щоб мінімізувати ризик, страховики пропонують широкий спектр додаткових послуг (охорона і діспетчерське супроводження вантажів в дорозі, установка за свій рахунок протиугінних пристроїв та надійних замків тощо). В 2006 р. страхуванням вантажів та багажу займалося 191 компанії.

Розвиток банківської системи і розширення сфери послуг клієнтам обумовили і появу клієнтів, бажаючих страхувати кредити і депозити та відповідно появу спеціалізованих страхових компаній по цих напрямах страхування. В 2007 р. страхуванням кредитів займалося 72 компаній, а страхуванням фінансових ризиків - 183 компанії. В різноманітності проблем, які хвилюють сьогодні населення, є страхування здоров'я на випадок хвороби. В 2007 р. цим видом страхування займалася 211 страхових компаній.

Необхідною умовою розвитку будь-якого ринку виступає конкуренція і підвищення якості страхових послуг, що обумовлює суперництво страхових компаній у боротьбі за страхувальників та мобілізацію грошових коштів у страхові фонди, вигідне інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Крім того, конкуренція передбачає наявність на ринку достатньої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Свобода вибору полягає в тому, що покупці в межах своїх фінансових можливостей можуть купувати страхові послуги в такому наборі, який найбільш вигідний для них, а продавці самі вибирають послуги, які вони можуть продати. Страхувальники повинні мати можливість для укладання договорів на будь-які види страхування на умовах більш повної відповідності їх інтересам і в будь-якій страховій компанії. Такий підхід до страхування стає стимулом для розробки і впровадження нових видів страхових послуг, удосконалення ведення страхової справи і підвищення якості страхових послуг і на цій основі діє можливість розвивати страховий ринок України до світового рівня.

1.3 Аналітичний зріз

З переходом народного господарства до ринкових відносин розпочався новий етап в розвитку страхового ринку, оскільки по суті була ліквідована державна монополія на проведення страхування. Практика підтвердила, що монополія на проведення страхування, як і будь-яка інша монополія не сприяє орієнтації на інтереси страхувальників, породжує відомчі інтереси, задоволення яких стає першочерговим завданням, приводить до бюрократизації страхового апарату, позбавляє його гнучкості і маневреності. До того ж підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації страхового фонду було можливим до певних меж. Негативним було те, що Держстрах надавав обмежений набір страхових послуг. Державне страхування орієнтувалося на задоволення потреб населення, в якого об'єкти страхування були обмежені: домашнє майно, життя, здоров'я, будівлі, транспортні засоби. При цьому найбільшого розповсюдження набуло страхування життя.

З реорганізацією системи Держстраху розпочали створюватись страхові організації недержавних форм власності, які почали займатись неофіційними видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків, біржових операцій. Почали розроблятися нові правила особистого і майнового страхування.

Негативним моментом монопольного проведення страхування було також і те, що Держстрах не завжди виконував свої страхові зобов'язання по захисту інтересів страхувальників, що завдало значну шкоду розвитку страхування і викликало недовіру страхувальників до цієї важливої справи. Тому нові страхові компанії України бажали розширити сферу послуг і укріпитися на страховому ринку, повинні зруйнувати існуючий стереотип про страхування і довести суспільству, що сучасний страховий бізнес не має нічого спільного із своїми попередниками.

Разом з тим розвиток страхових відносин обумовлює необхідність створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як правонаступник Держстраху СРСР в Україні, у вересні 1993 р. був перетворений в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» і окремі компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно розпочали створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю. Динаміка чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: в 1990 р. 7, 1991 р. 28, 1994 р. - 616, 1995 р. 655, 1996 р. 700, 1997 р. - 241, 2003 р. - 252, 2005 р. - 272, 2007 р. 311, і на початок 2008 р. 374 компаній.

Як відомо, стан справ на страховому ринку, як правило, відображає загальну ситуацію в економіці держави. Досвід функціонування страхового ринку України показав, що швидке зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін в страховій сфері і перш за все наявності конкуренції страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон'юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять. Крім того, необхідно звернути увагу і на те, що значним запізненням Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про страхування» (Постанова Верховної Ради України №85/96-ВР від 7 березня 1996 р.), що також не сприяло нормальному розвитку страхового ринку в Україні. За даними Укрстрахнагляду, після набуття чинності даного Закону в перелік страхових організацій, які отримали ліцензії на здійснення страхової діяльності та пройшли перереєстрацію, було включено лише 212 страхових організацій різних типів.

Початок нового тисячоліття характеризувався збільшенням валових показників страхових платежів, ростом кількості страховиків і їхньою спеціалізацією по видах страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка розвитку страхового ринку України

Показники по роках, тис. гр.	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Страхові премії	144180	244360	317811	408401	789159	1164126	2136000	3030507
Страхова премія на одного страховика	232	373	454	1692	3387	4583	8122	9239
Страхові виплати	95414	144272	147311	129182	177845	360919	407000	424205
Страхова виплата на одного страховика	155	220	210	535	763	1421	1547	1293
Рівень виплат, %	66	59	46	32	23	31	19	14
Сформовані страхові резерви	49339	65216	92681	159838	447692	537041	959000	1185156
Передано в перестрахування	-	38295	55450	63060	238531	451169	918000	1429427
Обсяг сплачених страхових фондів	-	22573	64210	118656	150595	327872	51100	1036877
Кількість страховиків	616	655	700	241	233	254	263	328

Розвиток страхового ринку України за останні 8 років знаходився в умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався досить високими темпами (таблиця 5).

Таблиця 5. Темпи росту страхування в Україні

Показники по роках	Темп росту, %
	01/00	02/01	03/02	04/03	05/04	06/05	07/06
Страхові премії	170	130	129	193	148	183	142
Страхова премія на одного страховика	159	122	373	200	135	177	114
Страхові виплати	151	102	88	138	203	113	104
Страхова виплата за одного страховика	142	95	255	142	186	109	84
Сформовані страхові резерви	132	142	172	280	120	178	125
Передано в перестрахування	-	145	114	378	189	203	150
Обсяг сплачених статутних фондів	-	284	185	127	218	56	205
Кількість страховиків	106	107	34	96	109	103	125

Намітився ряд тенденцій, серед яких:

темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту страхових виплат;

поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;

намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що свідчить про привабливість для інвестування страхового ринку, як сфери, що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.

За експертними оцінками, сьогодні в Україні застраховано лише 10% ризиків, тоді як у більшості країн цей показник складає 90-95%. Частка страхового ринку України в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,05% - при тім, що в Україні проживає 7% населення Європи.

Незважаючи на номінальне зростання обсягів страхових платежів, частка страхового ринку в 2007 році склала лише 1,9% ВВП. При цьому для розвитих країн аналогічний показник складає 8-12%.

Таблиця 6. Частка страхування у ВВП

Показники по роках	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Частка страхування у ВВП, %	1,2	1,5	1,53	1,57	1,6	1,63	1,7	1,9
Рівень інфляції, %	501,1	281,7	139,7	110,1	117,7	116,9	125,8	106,1
Дисконтна ставка НБУ, %	252	105	40	35	60	45	27	12,5
Курс дол. США/ грн.	1,04	1,794	1,893	1,899	3,427	5,2189	5,4345	5,2985

В останні роки страховий ринок по темпах розвитку випереджає інші сектори економіки України. Це стало можливим завдяки ефективному задоволенню страховиками запитів одночасно двох категорій страхувальників: тих, хто хоче захистити свої засоби від ризиків, і тих, хто боре з непомірним податковим тягарем. При цьому попит на страхування як інструмент податкової оптимізації з кожним роком удосконалюється і залучає нових клієнтів. Таким чином, реальне страхування за різними оцінками складає 25-40% від загальних показників. Особливо висока частка «псевдострахування» у добровільному майновому страхуванні, оскільки витрати на страхування майна юридичних осіб відносяться на валові витрати, а розміри страхових тарифів за згодою сторін договору страхування застосовуються, як правило, з підвищувальним коефіцієнтом від 1 до 5 до базового. Непрямим підтвердженням цих негативних тенденцій є те, що темпи приросту в 2007 році страхових платежів по майновому страхуванню зросли до 50,25% (у 2006 році до 106,32%), а темпи приросту страхових виплат знизилися і склали відповідно 20,19% і 3,31%. Як не дивно, рівень виплат по обов'язковому недержавному страхуванню з кожним роком планомірно збільшується, а в 2007 році зафіксований навіть вище середньоринкового. Аналізуючи даної таблиці 7, можна зробити висновок, що реальне страхування стало утрачати свої позиції починаючи з 2004 року.

Таблиця 7. Рівень страхових виплат

Рік	Усього	Види страхування
		Добровільне страхування	Обов'язкове
		Майнове	Відповідальність	Особисте (крім життя)	Життя	Не державне	Державне
Уровень выплат в%
2003	31,6	25,2	34,0	54,3	112,4	1,0	92,5
2004	22,5	16,0	25,5	64,8	102,3	2,5	98,2
2005	31,0	26,6	14,14	125,1	92,1	5,8	101,2
2006	19,1	12,5	14,3	17,5	91,1	10,5	94,1
2007	14,0	6,6	18,8	57,9	30,6	15,3	93,3

Загальна (валова) сума страхових виплат, здійснених страховиками за 2007 рік, склала 511 млн. грн. У порівнянні із 2006 роком обсяги вказаного показника зросли лише на 17 млн. грн. (у 1,04 раза). Обсяг виплачених безпосередньо страхувальникам страхових сум/відшкодувань за 2007 рік склав 470,2 млн. грн., в тому числі страхувальникам-громадянам 210,3 млн. грн.

Структура страхових виплат за 2007 р.

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих за 2007 рік, склала 3 031 млн. грн. У порівнянні з 2006 роком обсяги вказаного показника зросли на 895 млн. грн. (у 1,4 раза). Сума страхових премій, отриманих безпосередньо від страхувальників, за 2007 рік склала 2 510,9 млн. грн., в тому числі від страхувальників-громадян - 317,6 млн. грн.

Структура страхових премій за 2007 рік

Загальний обсяг статутних фондів страховиків за станом на 31.12.2007 р. склав 1036,8 млн. грн. і в порівнянні з аналогічним показником за станом на 31.12.2006 р. зріс на 525,8 млн. грн. (у 2 рази). Власний капітал страховиків за станом на 31.12.2007 р. склав 1924 млн. грн.

Розмір сформированих страхових резервів на початок 2007 р. досяг 1184,2 млн. грн., що на 225,2 млн. грн. більше аналогічні показники на початок 2007 р. (у 1,2 рази).

Отже в розвитку страхового ринку в Україні намітились позитивні тенденції, серед яких можна виділити такі:

темпи росту страхових платежів випереджають темпи росту страхових виплат;

має місце значне збільшення обсягів сформованих резервів на кінець року по відношенню до зібраних за рік платежів;

намітилася тенденція до збільшення сплаченних статутних фондів.

2. Економічна необхідність та сутність страхового ринку

Ринковій економіці притаманні певні атрибути, без яких вона не може існувати. Одним з таких об'єктивних атрибутів є страховий ринок.

Необхідно особливо відзначити, що різні автори дають своє тлумачення поняття страхового ринку. Ю.М. Журавльов / «Страховий ринок - система економічних відносин, яка складає сферу діяльності страховиків і перестрахувальників в даній країні, групі держав і в міжнародному масштабі по наданню відповідних страхових послуг страхувальникам». Разом з тим він виділяє і термін «обмежений страховий ринок». Якщо страхування або перестрахування не можуть бути розміщені на страховому ринку якої-небудь іншої країни повністю, то такий ринок є обмеженим.

В широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій. При цьому основним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропозиції.

Згідно з кількістю діючих на страховому ринку страхових компаній на ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

З точки зору суб'єктів страхового ринку можна представити наступну схему їх взаємозв'язку (рис. 1).

Згідно з українським законодавством в Україні можуть створюватися страхові компанії у формі акціонерних товариств, товариств з додатковою відповідальністю, товариств з повною відповідальністю та командитних товариств.

Нині найбільш розповсюдженою формою організації страхових компаній є акціонерні товариства.

Акціонерні товариства - форма об'єднання капіталу шляхом випуску акцій на суму консолідованого капіталу. Існує два типи акціонерних товариств:

закрите акціонерне товариство (акції цього акціонерного товариства не продаються на ринку цінних паперів, а розповсюджуються серед його засновників);

відкрите акціонерне товариство (акції вільно продаються на ринку цінних паперів).

Продавці		Посередники		Покупці
Страхові компанії		страхові агенти		юридичні особи
Цесіонарії		страхові брокери		фізичні особи
Товариства взаємного страхування

Рис. 1. Схема взаємозв'язку суб'єктів страхового ринку

З таблиць 8 і 9 можна зробити висновки, що ринки страхування в основному зосереджені у великих промислових центрах, в основному це Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса і Запорожжя. У той же час, у Херсонській і Волинській областях немає ні однієї страхової компанії. У Західному регіоні така маленька кількість страховиків зв'язана з відсутністю в ньому великих промислових підприємств, а також дуже низькою платоспроможністю населення.

Таблиця 8. Страхові компанії в територіальному розрізі

Регіони	Non-life	%	Life	%
Центральний (Київ, Чернігів, Черкаси, Житомир, Кіровоград)	164	53,08	12	63,17
Східний (Харків, Луганськ, Полтава, Донецьк, Дніпропетровськ, Суми)	68	22,01	4	21,05
Південний (Одеса, Запорожжя. Миколаїв, АР Крим, Херсон, Севастополь)	52	16,82	2	10,52
Західний (Львів, Ужгород, Тернопіль, Вінниця, Івано-Франківськ, Рівне, Чернівці, Хмельницький, Луцьк)	25	8,09	1	5,26
Усього	309	100,00	19	100,00

Найбільша кількість компаній займається такими видами страхування, як страхування майна (205), від нещасних випадків (204), вантажів та багажу (177), наземного транспорту (196), від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (204), відповідальності перед третіми особами (92), фінансових ризиків (166). Наведені дані дають підстави стверджувати, що на національному страховому ринку створено конкурентне середовище і основні елементи організаційної структури, тобто є страховики зі своїми організаційними структурами на територіях окремих регіонів та страхувальники, представлені юридичними та фізичними особами різних сфер діяльності.

Крім цього, до суб'єктів створеної організаційної структури страхового ринку можна віднести також різні об'єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України - Укрстрахнагляд, який здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків, координації роботи і правового забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру. Разом з тим і нині актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного та інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

3. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті державного майна та підвищенні соціально-економічної захищеності громадян України. Вирішення цих питань шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування та здійснення заходів передбачено Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004рік.

Ця Програма розроблена з метою реалізації державної політики у сфері страхування і відповідно до статті 14 Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України».

У Програмі враховано законодавче розмежування сфер діяльності страхування та загальнообов'язкового державного соціального страхування і передбачено не тільки шляхи реформування ринку страхування, а визначено можливі напрями взаємодії та участі страховиків в обслуговуванні загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхування - одна з галузей економіки, в якій за останні роки спостерігається зростання основних показників. За підсумками 2007 року загальний розмір статутного фонду усіх страховиків склав 1 036,8 млн. грн.і порівняно з аналогічним показником за станом на 2006 р. зріс на 525,8 млн.грн. Величина сформованих страхових резервів на кінець 2007 року досягла 1184, млн. грн., що на 225,2 млн. грн. перевищує аналогічний показник 2006 року (у 1,2 раза). Балансовий прибуток страховиків досяг 2 269,3 млн. гривень. Загальна валова сума страхових внесків, одержаних українськими страховиками протягом 2007 року, дорівнювала 3721 млн. гривень, що на 142% більше, ніж у 2006 році. Як і в попередні роки, протягом 2007 року спостерігалося перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над темпами інфляції.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7 відсотків населення Європи.

Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90 відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60 відсотків - за «автокаско», до 50 відсотків - під час страхування великих майнових ризиків.

Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12 відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування життя, як надійне джерело інвестиційних ресурсів, становить на ринку страхових послуг найменшу частку (0,66 відсотка), тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30 - 40 відсотків. Нормативно-правова база (з точки зору термінів і форм страхування) не сприяє розвитку цього виду страхування. Щороку питома частка платежів із страхування життя в загальній структурі платежів зменшується у 2 рази. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим питанням займаються тільки 6 страховиків. Внаслідок нелегальної діяльності іноземних страховиків із страхування життя Україна за оцінками експертів втрачає щороку 80 - 100 млн. доларів США.

Слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів страхування, як пенсійне і медичне страхування, стримує розвиток страхового ринку.

Законом України «Про страхування» встановлено обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Однак, проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних законодавчих актах норм, які регулювали б це питання (у той час, коли в Україні внаслідок дорожньо-транспортних пригод щороку гине близько 5 тис. осіб, а ще 40 тис. отримує травми). Лише незначна частка власників транспортних засобів (2,1 відсотка) залучена до обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справляють:

відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;

слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Метою Програми розвитку страхового ринку України на 2009-2011 рр. є:

створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального захисту населення;

усунення адміністративних бар'єрів для здійснення окремих видів страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;

забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих стихійним лихом, катастрофами та аваріями природного і техногенного характеру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети;

збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи мотивацій їх інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки;

досягнення високої конкурентоспроможності українських страховиків, приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими стандартами.

В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

верховенство правового регулювання страхової діяльності;

системність узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

конкурентність, коли держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

обмеження присутності держави на страховому ринку, коли держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

довіра, що грунтується на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

Реформування системи соціального страхування передбачає поряд з вдосконаленням системи соціальних виплат розвиток добровільного страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян, використати їх в національній економіці та забезпечити належний рівень соціального захисту населення України. Для цього необхідно: