Виникнення і розвиток страхування сільськогосподарських культур в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

В М. МЕЛІТОПОЛІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кафедра фінансів, менеджменту та банківської справи

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З дисципліни: «Страхові послуги»

На тему: «Виникнення і розвиток страхування сільськогосподарських культур в Україні»

Спеціальність: «Фінанси та кредит»

Курс 4 група 3588 форма навчання денна

Виконавець: Лобойко Тетяна Олександрівна

Керівник: Красновид Олена Миколаївна .

Мелітополь

2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ВИНИКНЕННЯ АГРАРНОГО СТРАХУВАННЯ

РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 3 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ АГРАРНОГО СТРАХУВАННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Сільське господарство є однією з важливих і водночас найбільш ризикових галузей суспільного виробництва, оскільки відтворювальний процес пов'язаний з природничо-кліматичними та біологічними чинниками. До найгостріших питань в аграрному секторі економіки відноситься захист земель сільськогосподарського призначення, за допомогою яких певною мірою можна стабілізувати розвиток господарств комплексу та економіки держави в цілому.

В умовах ринкової економіки, коли підприємства здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, кожне підприємство відповідає за усі свої дії.

Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд факторів, таких як сезонність виробництва, залежність від погодних та кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Дане твердження справедливе для сільського господарства всіх країн, але особливо великим ризикам підлягає сільськогосподарське виробництво країн, економіки яких розвиваються або перебувають в процесі трансформації. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Можна стверджувати, що сама аграрна реформа є фактором ризику.

В Україні процеси реформування аграрного сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголів'я сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, а також зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрно виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.

Стає зрозумілим, що система страхування як система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.

Правильне управління сільськогосподарськими ризиками здатне підвищити стабільність доходів від агробізнесу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішньому ринку, сприятиме більш інтенсивному залученню іноземних інвестицій в агропромислових комплекс, а також підвищити прибутковість окремих операцій завдяки зменшенню втрат від настання неочікуваних або не застрахованих подій.

Мета індивідуального завдання полягає в обґрунтуванні економічної сутності страхування в аграрному секторі, а саме розглянути основні теоретичні засади відносно сутності страхування земель сільськогосподарського призначення, проаналізувати розвиток цього виду страхування в Україні, визначити основні проблеми сільськогосподарського страхування в Україні [4]

страхування сільськогосподарський аграрний

РОЗДІЛ 1

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ВИНИКНЕННЯ АГРАРНОГО СТРАХУВАННЯ

Первинний зміст терміну страхування означає підтримку, гарантію успіху, відшкодування збитків особі, котра потерпіла. Існує безліч історичних фактів, що підтверджують існування страхування у сферах, пов'язаних із виробництвом та розподілом продуктів землеробства. Періодичність засух, повеней, неврожаїв, інших стихійних лих наші предки відчували на власному житті. Давні люди розуміли, що необхідно створювали спільні запаси. Система натурального продуктового страхування широко розвинулася на Сході, зокрема в Японії. Державні органи влади щорічно збирали з населення рис, просо й інші продукти, зберігали їх на складах і роздавали в роки голоду.

В Європі перше страхове товариство виникло в Ісландії в XII ст. Заможні селяни об'єднувалися у спільноту для взаємного захисту від втрат на випадок вогню, граду чи загибелі худоби. При страхуванні частина збитків відшкодовувалася грішми, а частина натурою, матеріалами або працею.

Особливістю існуючого примітивного страхування в цей час є відсутність страхових платежів які би регулярно сплачували у загальну касу учасники страхового колективу.

Зародження страхування у Київській Русі відображено в „Руській правді". Наприклад, якщо вбито княжого мужа, а вбивцю не буде знайдено, то 80 гривень за нього платить та округа, на території котрої було знайдено вбитого.

У сучасних умовах страхування придбало особливе значення в аграрному середовищі. Сільське господарство завжди потребувало фінансової підтримки зважаючи на неясність результатів його господарської діяльності через непередбачуваність погодних і інших умов. Останніми роками положення посилилося загальним кризовим станом економіки. Система страхування може надати сільським товаровиробникам певну фінансову підтримку. Тим паче, що збитки аграрного сектора торкаються інтересів не тільки самих товаровиробників, але і держави в цілому. Коли майно застраховане, держава значною мірою звільняється від необхідності відшкодування збитку. У випадках, коли цінності не застраховані, тягар відновлення їх втрат лягає на все суспільство [11]

Практику страхування втрат врожаю сільськогосподарських культур на території України розпочав Держстрах у 1941 році. Це було так зване обов'язкове окладне страхування, яке поширювалося на всі сільськогосподарські культури, а також сади, ягідники, виноградники, посіви і насадження в парниках і теплицях. Причому практики такого широкого охоплення страхуванням культур та площ не було ніде в світі. Страхування проводили на випадок несприятливої дії граду, зливи, бурі, вогню, вимокання, вимерзання, випрівання, заморозків, повені, посухи. Тарифні ставки диференціювалися за видом стихійного лиха, групами культур, їх територіальним розташуванням. Окрім обов'язкового страхування, існувало добровільне страхування. Воно дозволяло оцінювати врожай дещо вище, а отже й сподіватися на більше відшкодування.

Загалом, страхування проводилось відразу від всіх запропонованих ризиків. Страхувати від неповного переліку ризиків не дозволялось. Страхове відшкодування виплачували за кількісні втрати врожаю, і лише при страхуванні тютюну -- за зниження якості тютюнових листків від граду. Страхове відшкодування не виплачувалося у випадку пошкодження рослин шкідниками та хворобами. Було організовано страховий нагляд, мета якого полягала в тому, щоб не допустити загибелі посівів, перевіряти дотримання правил агротехніки і сприяти підвищенню врожайності. Страхувальники зобов'язані були заявити про загибель або пошкодження сільськогосподарських культур в інспекцію Держстраху не пізніше, як за п'ять діб з дня встановлення загибелі чи пошкодження. При пошкодженні посухою сільськогосподарських культур заяви подавались не пізніше, як за 15 днів до збирання врожаю.

Роботу над визначенням страхового відшкодування проводили у такій послідовності:

1. встановлювали причини загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур і перевіряли виконання страхувальником агротехнічних правил;

2. визначали обсяг пошкодженої площі;

3. встановлювали ступінь пошкодження;

4. складали страховий акт і визначали суму страхового відшкодування.

Починаючи з 1967 року, було введене державне обов'язкове страхування майна колгоспів, міжгосподарських підприємств, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Державному обов'язковому страхуванню підлягало таке майно колгоспів: врожай сільськогосподарських культур (крім врожаю сінокосів); сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі та сім'ї бджіл; будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, обладнання, знаряддя лову, інвентар, продукція, сировина, матеріали, багаторічні насадження [3]

Врожай страхували на випадок загибелі чи пошкодження в результаті посухи, нестачі тепла, надмірного зволоження, вимокання, випрівання, заморозків, вимерзання, граду, зливи, бурі, урагану, паводку, селю, безводдя або маловоддя в джерелах зрошення і в результаті інших незвичайних для даної території метеорологічних або природних умов, а також від хвороб, шкідників рослин і пожежі. Сільськогосподарських тварин страхували на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою чи знищення в результаті стихійного лиха, інфекційних хвороб і пожежі. Будівлі та інше майно колгоспів страхували на випадок знищення або пошкодження в результаті повені, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, дії підґрунтових вод, селю, удару блискавки, землетрусу, просадки, пожежі, вибуху і аварій.

Для господарств, які підлягали обов'язковому страхуванню, Держстрах проводив нарахування страхових платежів за формою 101. Було встановлено 4 терміни сплати: 20% -- після укладання договору, 15% -- до 15 травня, 15% -- до 1 липня, та 50% -- до 1 жовтня поточного року. Страхове покриття за угодами становило 70%. Виплата страхового відшкодування здійснювалась у розмірі загального збитку, який визначався як різниця між запланованим та реально отриманим врожаєм.

Тобто причини збитку не розмежовувалися, не визначався прямий збиток, спричинений тим чи тим ризиком. У разі встановленого порушення господарством правил агротехніки Держстрах міг відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити розмір виплати. Факти таких порушень виявляв народний контроль, їх висвітлювали у пресі. Для того, щоб отримати страхове відшкодування, достатньо було вчасно звернутися в Держстрах з письмовою заявою про настання страхового випадку. Після такого звернення комісія на чолі з начальником відповідного районного відділення Держстраху, за участі представників управління сільського господарства та страхувальника, проводила огляд пошкоджених посівів, про що складала відповідний акт. У деяких випадках для підтвердження настання страхового випадку потрібно було надати довідку метеослужби, пожежної охорони тощо.

Фактів звернення до суду з боку колгоспів практично не було. Поточного моніторингу за станом посівів у період вегетації не проводили. Однак для забезпечення якісної роботи щодо визначення збитку за договорами страхування майна сільськогосподарських підприємств у кожному відділенні Держстраху працював агроном або декілька агрономів. У штаті дирекції були два агрономи, ветеринарний лікар, інженер. Збитковість страхування врожаю сільськогосподарських культур по Україні становила 80-130%.

У 1982 ці було визначено перелік низькорентабельних колгоспів, рентабельність яких становила менше 34% (до таких, наприклад, належали м'ясо-молочні комбінати в регіонах, де була несприятлива ситуація щодо туберкульозу великої рогатої худоби). За такі колгоспи страхові платежі сплачувала держава.

З 1991 року за колгоспами визнали право добровільного страхування майна, а радгоспи до 1996 року підпадали під дію обов'язкового страхування. З 1994 року держава відмовилася від відповідальності за розрахунок по страхових відшкодуваннях з сільськогосподарськими підприємствами, і Укрдержстрах (реструктуризований та перейменований в НАСК «Оранта») заборгував господарствам значні суми страхових відшкодувань. Ці суми погашалися протягом трьох-чотирьох років частковими виплатами або формальним переукладанням договорів. Цей факт дуже негативно вплинув на загальне ставлення до страхування врожаю та іншого майна сільськогосподарських підприємств, породив недовіру не тільки до «Оранти», а й до страхування взагалі.

Використання обов'язкової форми в системі ринкових відносин до певної міри звужує господарську самостійність суб'єктів цих відносин, товаровиробник (колективний, сімейний, одноосібний) повинен сам вирішувати, яким чином захистити себе від можливих фінансових ускладнень. І проте перевага добровільного страхування, тобто страхування за договором, перед обов'язковим не є безперечною, оскільки обов'язкове страхування знижує витрати кожного господарства на страхування своїх майнових інтересів. Добровільна форма страхування спочатку не припускає стовідсоткового оточенню страховим захистом всіх сільськогосподарських товаровиробників, що спричиняє за собою збільшення ставок страхових платежів, а обов'язкова форма страхування сприймається як додатковий податок, хоча ставки обов'язкового страхування у зв'язку з його загальністю будуть значно нижче, ніж ставки добровільного [5].

Сказане підтверджує і той факт, що після відміни в 2009-2010 рр. обов'язкового страхування і встановлених державою страхових тарифів, страховики підвищили ставки страхових внесків, що послужило однією з основних причин скорочення числа господарств, що страхують свої посіви на добровільних засадах.

Проте, оскільки поки законодавчо не визначені види, умови і порядок обов'язкового страхування, залишається його добровільна форма.

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

Сільськогосподарське виробництво - одна з важливих і водночас найбільш ризикових галузей економіки, яка перебуває постійно під впливом стихійних сил природи. Тому одним із чинників стабільності його економічного розвитку та фінансового стану є страхування.

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створені і використані страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних стихійними лихами та іншими несприятливими подіями.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробництво відведено більш як половину території України. Рослинництво ? це діяльність, здійснювана переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут істотно впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які точно прогнозувати неможливо.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних ? обов'язковим. З реформуванням аграрного сектору економіки питома вага державних підприємств у виробництві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній власності залишилися переважно господарства при аграрних наукових та навчальних закладах та деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціального положення про страхування врожаю так і не було опрацьовано.

За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи:

1) Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку;

2) Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу;

3) Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах;

4) Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.

Восени 2009 року було укладено 467 договорів страхування озимих культур. Велика частина договорів укладалася по продуктах страхування від повної загибелі (202 договору) і часткової і повної загибелі посівів культур (224 договору). Кількість договорів з інших страхових продуктів було незначним.

Основними лідерами ринку за кількістю укладених договорів на страхування озимих культур на період перезимівлі були наступні компанії (у відсотковому відношенні від загальної кількості):

- Оранта (33%)

- ТАС (15%)

- Українська Аграрно-Страхова Компанія (15%)

- Брокбізнес (12%)

- Провідна (9%)

- Уніка (6%)

- АСКО Донбас-Північний (6%)

Навесні 2010 року страховики отримали 219 повідомлень про пошкодження та загибелі застрахованих посівів, і страхові компанії виплатили відшкодування по 200 заявам.

Виплати відшкодування проводилися за трьома страхових продуктів - по повній загибелі, часткової і повної загибелі й по новому продукту - страхування посівів озимих культур на весь цикл виробництва (з покриттям). Найбільше виплат було проведено за договорами страхування посівів від повної загибелі (111). За договорами страхування посівів від часткової і повної загибелі було зроблено 84 виплати та 5 виплат - зі страхування на весь цикл виробництва. Загальна сума виплаченого відшкодування склала 26,5 мільйона гривень. Данні по страхуванню озимих культур показані в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Страхування озимих культур і багаторічних насаджень в 2009-2010 рр

	Застрахована площа	Сума премій	Страхова сума	Сума виплаченого відшкодування	Середня ставка премії
Повна загибель (озимі)	91,156	5,858,151	105,211,973	12,719,940	5.60%
Часткова і повна загибель (озимі)	100,084	4,782,404	104,957,262	12,123,842	4.60%
Пойменовані ризики	180	16,245	216,600	0	7.50%
Страхування врожаю на весь цикл виробництва (з франшизою)	1,349	109,989	2,167,020	0	5.10%
Страхування врожаю на весь цикл виробництва з покриттям (новий продукт)	9,875	2,681,731	21,747,598	1,698,049	12.30%
Індекс врожайності	4,380	198,953	7,046,276	0	2.80%
Інші	4,463	760,542	26,727,065	0	2.80%
Всього	211,488	14,408,016	268,073,794	26,541,830	5.40%

За даними страхових компаній, восени 2009 року аграрії вважали за краще страхувати такі озимі культури, як пшениця, ріпак і ячмінь. Кілька договорів страхування було укладено зі страхування озимої жита (7 договорів), озимої гірчиці (4 договору) і виноградників (2 договору з покриттям періоду перезимівлі). Всього по страхуванню озимої пшениці було укладено 247 договорів, з ріпаку - 168 договорів та 127 договорів - по ячменю.

По пшениці загальна застрахована площа склала майже 130 тисяч гектарів. Сума зібраних премій по страхуванню озимої пшениці склала 7570 тисяч гривень. Страхова сума за даною культурі - майже 140 мільйонів гривень.

Застрахована площа по озимому ячменю склала 26 тисяч гектарів. Сума премій - 1,3 мільйона гривень. Страхова сума - 24,8 мільйона гривень.

Застрахована площа під посівами озимого ріпаку склала 51 тисячу гектарів. Сума премій - 4,7 мільйона гривень. Страхова сума - 79,14 мільйона гривень.

Обсяги страхування по іншим культурам були незначними, крім виноградників. Восени 2009 року було застраховано близько 800 гектарів виноградників за двома договорами страхування. Страхова сума склала 14 мільйонів гривень. Сума премій - близько 840 тисяч гривень.

Найбільш збитковою культурою для страховиків виявилася озима гірчиця. Рівень збитковості по цій культурі склав 762%. Другий за збитковості культурою був озимий ріпак, за яким рівень збитковості склав 243%. Збитковість озимого ячменю становила 215% і озимої пшениці - 157%. Зведені дані по культурах представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Страхування окремих озимих культур (у розрізі культур) в 2009-2010 рр.

	Площа, га	Страх. сума, грн/га	Премія, грн/га	Постраждала площа, га	Сума виплат, грн.	Сума виплати, грн/га	Збитковість,% загальна
Пшениця	129.970	1072	58,22	22.769	11,865,570	521,22	157%
Ячмінь	26.304	943	49,76	5.259	2,816,059	535,42	215%
Ріпак	51.034	1550	92,39	15.121	11,462,838	758,05	243%
Жито	1.232	1147	41.13	99	46,492	469,62	92%
Гірчиця	416	1372	90.85	386	288,222	745,92	762%

Аграрії страхували посіви озимої пшениці практично у всіх регіонах, винятком були Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська та Львівська області. Найбільша кількість договорів зафіксовано в Полтавській (48), Кіровоградській (34), Сумській (31), Хмельницькій (24), Вінницькій (20), Херсонській (18) і Донецькій (14) областях.

Найбільші суми відшкодування за договорами страхування пшениці виплачені страховиками в Полтавській (5,3 млн. грн.), Херсонській (2,25 млн. грн.), Сумської (1,3 млн. грн.), І Харківській (1 млн. грн.) областях.

Посіви озимого ячменю активно страхувалися в Кіровоградській (38 договорів), Херсонській (27), Одеській (13) та Полтавській (12) областях. Найбільші суми відшкодування за договорами страхування озимого ячменю виплачені у Херсонській (1,48 млн. грн.), Полтавській (559 тис. грн.), Донецькій (194 тис. грн.), Одеській (190 тис. грн.), Дніпропетровській ( 135 тис. грн.) та Кіровоградській (133 тис. грн.) областях.

Договори страхування посівів озимого ріпаку активно укладалися в Кіровоградській (47 договорів), Херсонській (33), Сумській (14), Одеській (13) І Черкаській (11) областях. Найбільші суми страхового відшкодування по озимому ріпаку виплачувалися в Херсонській (2,75 млн. грн.), Сумській (2 млн. грн.), Кіровоградської (1,7 млн. грн.) Та Дніпропетровській (1,43 млн. грн.) областях.

Посіви озимого жита страхувалися в п'яти областях. Виплата відшкодування зроблена в Харківській області за одним договором у сумі 46 500 гривень. За два договори страхування були укладені в АР Крим і в Миколаївській області.

Озиму гірчицю страхували в Херсонській (3 договору) і Одеській областях (1 договір). Виплата відшкодування була здійснена по 3 договорах у Херсонській області на суму 288 тисяч гривень.

Страхування тварин охоплює:

1) свиней, хутрових звірів і кролів віком від чотирьох місяців, домашню птицю яйценосних порід віком від п'яти місяців, птицю в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів віком від одного місяця, велику рогату худобу, овець і кіз віком від шести місяців, коней віком від одного року, а також бджолині сім'ї ? на випадок загибелі, знищення, або вимушеного забою внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами;

2) молодняк тварин, які не досягли віку, зазначеного в попередньому переліку, на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою або знищення (за висновком спеціалістів ветеринарної служби) унаслідок стихійного лиха, пожежі й дії електричного струму.

Тварини можуть прийматися на страхування, як по опису, так і без опису - по загальній кількості голів в групах.

При страхуванні тварин по опису загальна страхова вартість тварин визначається шляхом складання страхової вартості усіх застрахованих тварин. При страхуванні тварин без опису загальна страхова вартість тварин визначається шляхом складання загальної вартості тварин в кожній групі. При цьому загальна вартість тварин в групі визначається шляхом множення середньої вартості однієї тварини в групі на загальну кількість голів в групі.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварії комунікаційних мереж.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освітлення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Так само визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених щойно інших активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об'єкти вважаються застрахованими в тому відсотку їх вартості, в якому їх узято на страхування в цілому.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування затрат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на посів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна перевищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. [14]

РОЗДІЛ 3

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ АГРАРНОГО СТРАХУВАННЯ

Сільськогосподарське виробництво - одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників.

Україна знаходиться в зоні ризикового землекористування, коли постійно існують ризики небезпечних природних явищ та несприятливих погодних умов. Вплив цих ризиків на результати сільськогосподарського виробництва призводить до значних втрат врожайності, що загрожує стабільності сільськогосподарського виробництва та сталому розвитку аграрного сектора економіки.

Потребує істотного удосконалення механізм аграрного страхування. Проблеми страхового механізму, з погляду страховика, полягають ось у чому:

1. Страхова компанія, яка отримала ліцензію на обов'язкове страхування, зобов'язана страхувати всі господарства, навіть якщо наперед відомо, що вони збиткові.

2. Страховий ринок недостатньо капіталізований. В аграро-виробників, незважаючи на позитивні тенденції розвитку АПК, грошей немає. Отже, виплата страхових платежів не стає необхідністю, а буде нерівномірною. 3. Проблематичним є надання страхувальником об'єктивної інформації про урожайність за минулі роки. Якщо страховик не може об'єктивно оцінювати ризик, то він не може надати адекватного страхування.

4. У системі страхового бізнесу не вистачає кваліфікованих фахівців, які могли би виявити причину страхової події і кваліфіковано оцінити величину збитків.

5. Страховик повинен мати збалансований „страховий портфель". Це означає, що страхуванням повинні бути охоплені не лише кліматичне нестабільні райони, а й регіони із достатньо стабільними кліматичними умовами. Наприклад, засуха у Вінницькій області трапляються раз на п'ять років, а у Криму із п'яти років засушливими є чотири. Тому для кожного регіону розробляються свої страхові тарифи. На Закарпатті та в Криму вони вищі, а у Центральних областях України нижчі.

6. Дискусійним є питання стосовно участі у сільськогосподарському страхуванні дрібних фірм. Зарубіжна практика засвідчує, що на ринку страхування повинні працювати лише потужні компанії, які мають філіали і можуть страхувати в усій Україні. Невеликі страхові компанії будуть нерентабельними, якщо їх операції зі страхування ризиків будуть здійснюватися у регіонах, де ймовірність виникнення страхової події дуже висока. Однак з метою забез-печення конкуренції на страховому ринку сільгоспвиробник має право альтернативного вибору страховика, в тому числі й зарубіжного.

7. Необхідно створити надійну систему перестрахування. Проблема полягає в тому, щоби для перестрахування ризику критерії його оцінки збігалися як у страховика, так і перестраховика. Для зарубіжних перестраховиків повинна бути зрозумілою методика перестрахування. Дуже часто критерії західних страхових компаній не збігаються з українськими. Це, зокрема, стосується величини страхового тарифу. В усьому світі сільськогосподарські ризики найскладніші і тарифи на них високі [6]

Існують проблеми і в страхувальників. Важливою є дія психологічного чинника. Аграрні виробники ще не знають досконало своїх прав і обов'язків як страхувальники. Тому навіть незначні суперечності у діючому страховому механізмі викликають у них підозру і недовіра. Необхідно підвищувати страхову грамотність селян.

На думку представників найбільшої страхової компанії в Україні „Оранта", інтерес в аграріїв до обов'язкового страхування можна визвати через бюджетну компенсацію частини страхових внесків. Це означає, що у сільгоспстрахуванні обов'язково повинна брати участь держава. Роль її повинна зводитися до забезпечення таких заходів:

1. Субсидування сільгоспстрахування в обсязі не менше 50%.

2. Участь у врегулюванні катастрофічних збитків. Держава повинна перестрахувати ризики, які страховики не мають змоги покрити.

3. Надання довгострокових кредитів дрібним і середнім фермерам.

4. Встановлення прямих санкцій за несплату страхових внесків.

5. Тісна співпраця державних органів із міжнародними фінансовими організаціями [4]

Очевидно, що економічну вигоду від страхування аграрови-робники відчують тоді, коли вони матимуть змогу виконати свої зобов'язання, а держава передбачить у бюджеті кошти для компенсації страхових платежів.

Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду. Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи. Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків. Таким чином уряд забезпечить взаємну зацікавленість в страхуванні як в страховиків так і в страхових компаніях.

Отже, в ситуації, що склалась, потрібно знайти оптимальне рішення щодо подальшого стимулювання страхування сільськогосподарського виробництва найефективнішим способом. Щоб страхування надавало суттєву фінансову допомогу сільгоспвиробникам при відновленні нормальної виробничої діяльності, порушеної в разі настання страхових випадків, необхідно вжити ряд конструктивних заходів.

По-перше, сформулювати і законодавчо закріпити чітку стратегію розвитку української моделі сільськогосподарського страхування, яка б визначила форми його проведення.

По-друге, оптимізувати розміри страхових тарифів не лише у напрямі зниження надзвичайно високих, але і шляхом їх глибокої диференціації. Крім того, можна піти шляхом їх розробки як за рівнями зниження врожайності, так і за групами однорідних за своїм фінансово-економічним становищем сільськогосподарських організацій, а також за їхніми видами.

По-третє, перспективним є впровадження групового страхування врожаю на основі об'єднання зусиль страхувальників у межах сільськогосподарського адміністративного району. Завдяки цьому можна досягти певного зниження страхового тарифу в інтересах сільськогосподарських організацій або використання в договорі пільг і різноманітних знижок.

По-четверте, необхідно вдосконалити нормативно-правові акти стосовно страхування агроризиків, сформувати банк достовірної офіційної інформації та забезпечити її доступність.

Підводячи підсумки вищесказаного можна говорити про те, що в сучасних реаліях при страхуванні сільськогосподарських ризиків варто надавати перевагу ринковим механізмам здійснення цього виду страхування, при цьому не відкидати вплив держави, який зводиться не лише до нормативного регулювання, а й до створення спеціальних консультативних органів та кооперативів взаємного страхування і здійснення, надання субсидій страхувальникам та перестрахування страхових ризиків [11]

ВИСНОВКИ

Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов'язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється.

По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних ? обов'язковим.

Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.

З іншого боку, аграрії часто не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.

Сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду.

Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи.

Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків.

В процесі дослідження є можливість зробити висновок, що система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами:

- сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;

- удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;

- інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;

- стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;

Здійснення запропонованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, має привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян [12]

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України « Про страхування» від 4 жовтня 2001 року

2. Дем'яненко М.Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку // Облік і фінанси АПК - 2007 - №5.

3. Шолойко А.С. Актуальні проблеми розвитку сільськогосподарського страхування в Україні // «Інститут аграрної економіки» - 2008 - 6 с.

4. Грушко В.І. Головне завдання - подальший розвиток страхового ринку // Україна - Business. - 2003. - с. 2-13.

5. Юргенс И.Ю. Проблемы развития национальной системы страхования в условиях экономического кризиса // Финансы. - 1998 - №10 - с. 30-33.

6. Осадець С.С. Страхування: Підручник..-Вид. 2-ге, перероб і доп. -К.:КНЕУ, 2002 - 599 с

7. Навроцький С. А. Соціально-економічні аспекти страхування в АПК, 2004 - 316 с.

8. Страхуваня: підручник / керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець, д-р екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998 - 528 с.

9. Облік державної підтримки Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Жука В.М., Герасимука І.В. - К., 2007 - с. 145

10. Економічний довідник аграрника. В. І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: “Преса України”, 2003 - с. 143

11. http://www.agrosector.com.ua

12. www.minagro.gov.ua

13. www.rada.gov.ua

14. http://www.agroinsurance.com/ru/analytics?pid=13262]

Размещено на Allbest.ru