Удосконалення фінансової діяльності страховика

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКА

1. Напрямки удосконалення фінансової діяльності страховика

З розвитком страхового ринку посилюється значення визначення ступеня надійності та платоспроможності страхових компаній, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного вибору страхової компанії необхідно знати такі чотири головні речі:

а) умови страхування (правила та договір страхування);

б) розмір страхового тарифу;

в) порядок здійснення страхових виплат;

г) реальний фінансовий стан страховика.

Закон України "Про страхування" (2001р.) встановив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядком розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування та рекомендований перелік добровільних видів страхування. Завданням кожного страховика є максимально скористатися цими можливостями. Важливе місце у вирішенні цих завдань займає фінансовий аналіз, який спрямований на дослідження фінансової надійності страховика та його стійкості.

Дослідження стійкості та надійності страхової компанії зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто фінансового стану страховика.

Сьогодні в науковій економічній літературі зустрічаються різні терміни в оцінці фінансового стану страховика, як-от "фінансова надійність", "фінансова стійкість", "фінансова стабільність", "платоспроможність", "ліквідність", "фінансова спроможність" тощо, що дають можливість довільного їх трактування.

Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова стійкість страховика характеризується з позицій таких характеристик фінансового стану:

- високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями;

- високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття залучених пасивів активами;

-високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яке забезпечує необхідний розвиток компанії.

Разом з тим, особливості страхового бізнесу потребують включення до системи показників фінансової стійкості, поряд з названими, низкк специфічних показників, характерних лише для цієї сфери діяльності.

На сьогодні у вітчизняній науці і практиці не існує єдиного підходу де системи показників фінансової стійкості саме страхових організацій.

У більшості методиках пропонується оцінювати фінансову сіійкістї страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкост будь-якого суб'єкта господарювання з адаптацією їх до галузевії; особливостей даної сфери. Найбільш адаптованою методикою можні вважати методику; яка передбачає оцінку фінансової стійкості за двома напрямами:

1- Оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат ждерелами коштів:

33<(СС + ДЗ)-ОС (1)

де ОС - основні засоби і необоротні активи, тис. грн.; 33 - запаси і витрати (підсумок другого розділу активу балансу); СС-джерела власних коштів, тис. грн.; ДЗ -довгострокові кредити і позикові кошти, тис. гри.;

2- Оцінка фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів:

ОС < (СС + ДЗ) - 33 (2)

Саме виходячи з цих передумов виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати загальнюючий показник фінансової стійкості (Фст. заг), а саме:

Фст. заг = (3)

де Фст. заг- показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді; Кd0 та Кd1 - коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

3coc0 та Зcoc1 - коефіцієнти покриття запасів власними оборотними коштами відповідно у базовому та звітному періодах;

Кзс0 та Кзс1 - коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

Крс0 та Крс1 -коефіцієнти реальної вартості майна відповідно у базовому та звітному періодах;

Кпа0 та Кпа1 - коефіцієнти постійних активів відповідно у базовому та звітному періодах.

Аналіз рентабельності (збитковості) страхової діяльності доцільно здійснювати на основі розрахунку системи показників ефективності страхової діяльності:

рівня співвідношення доходів і витрат страхової компанії;

маржі прибутку страхової компанії;

рівня прибутковості витрат страхової компанії.

На основі визначених показників ефективності проводиться аналіз їх

динаміки, а також оцінюється вплив результатів діяльності з окремих видів страхування на середні результати всієї страхової діяльності.

Важливим етапом аналізу страхової діяльності є оцінка страхового портфеля компанії. Поняття "страховий портфель" вживається для встановлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорів страхування на певній території. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті питомої ваги діючих договорів і новоукладених, договорів з мінімальними (малими) і максимальними (великими) страховими сумами, групового страхування та індивідуального. При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, які вже закінчуються, і договорами, які знову укладаються.

Кінцевим етапом фінансового аналізу повинна бути оцінка ринкового профілю страхової компанії, яка може включати:

оцінку ризику страхового ринку;

оцінку конкурентної позиції страхової компанії на ринку;

аналіз ризику страхової діяльності та його диверсифікації.

Отже, аналіз різних підходів до побудови системи оціночних показників фінансової стійкості страхової організації приводить до висновку, що успішне вирішення цієї проблеми можливе за умов:

- вдосконалення інформаційного забезпечення системи оцінки фінансової

стійкості та впровадження адекватних страховому бізнесу форм фінансової звітності;

- адаптації передового зарубіжного досвіду оцінки фінансової стійкості організації до вітчизняних умов;

- вдосконалення рейтингової системи оцінки страхових організацій України;

створення можливостей для прогнозування та управління фінансовою стійкістю страховика;

створення в організаційній структурі компанії відповідних відділів фінансового аналізу, спеціалісти яких займалися б оцінкою фінансового стану страховика (фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, фінансових результатів) та надавали відповідні рекомендації щодо його покращення.

Тільки за умов забезпечення стійкості фінансового стану страхові компанії зможуть реалізувати свої потенційні можливості щодо інвестування.

Більшість із названих показників наведена у фінансовій звітності, зокрема, балансі (форма № 1), звіті про фінансові результати (форма № 2) та примітка до фінансової звітності.

Наведемо характеристику найбільш важливих із них для оцінки діяльності страховика.

Показник "Активи" характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Джерела цих коштів -статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку та інші пасиви.

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів повинно бути якнайближче до коефіцієнту "1".

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і нових коштів до розміру страхових резервів визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються страхові зобов'язання страховика. Показник співвідношення має дорівнювати або бути більше " 1".

Показник "Основні засоби" характеризує розмір залишкової вартості (різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу) власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів за відповідними положеннями (стандартами).

Показник "Довгострокові фінансові інвестиції" характеризує розмір фінансових інвестицій на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а також включають фінансові інвестиції, які за відповідними положеннями (стандартами)обліковуються методом участі в капіталі.

Показник «Поточні фінансові інвестиції» характеризує розмір фінансових інвестицій на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Показник "Грошові кошти та їх еквіваленти" характеризує розмір коштів в касі, на поточних та інших рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Показник "Власний капітал" - це сума капіталу, вільного від зобов'язань страховика і виконання, що є додатковою гарантією при відхиленні 'їхнього розміру від розрахункових величин. До складу власного капіталу входять: статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений прибуток, резервний фонд та інший капітал за винятком несплаченого і вилученого капіталу.

Значне перевищення власного капіталу над статутним фондом говорить про прибуткову діяльність страховика у т. ч. можливість здійснення виплат дивідендів, а також проведення реінвестування капіталу.

Перевищення статутного фонду над власним капіталом говорить про збитковість у діяльності страховика і вилучення частини статутного фонду або про наявність значної заборгованості засновників щодо сплати статутного фонду.

Значний розмір сплаченого статутного фонду говорить про зацікавленість власників у подальшому розвитку страховика.

Показник "Статутний фонд" визначає розмір сплаченого статутного фонду страховика та характеризує виконання ним вимог Закону України "Про страхування".

"Страхові премії"' характеризує розмір коштів, отриманих страховиком за договорами страхування, а також коштів, отриманих за договорами перестрахування, укладеними з іншими страховиками.

Показник «Темпи росту страхової премії» характеризує динаміку розвитку страхової компанії. При стабільній діяльності страхової компанії зміна надходжень страхової премії знаходиться в межах 25%. Різке збільшення темпів росту страхової премії означає зростання зобов'язань страховика, що повинно бути підкріплено достатнім обсягом власного капіталу. Значне зниження темпів росту страхової премії порушує збалансованість страхової діяльності, що може негативно позначитися на фінансовому стані страхової компанії.

Показник "Страхові виплати" характеризує розмір коштів, фактично виплачених страховиком за страховими випадками, при цьому:

- страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків;

- страхове відшкодування, яке виплачується за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник або третя особа.

Показник "Страхові резерви" характеризує забезпечення страховиком майбутніх страхових виплат і розділяється на:

- резерв незароблених премій (включає частини від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, що не настали на звітну дату);

-резерв збитків (включає зарезервовані, але ще не виплачені суми страхового відшкодування за встановленими вимогами страхувальників);

- резерви страхування життя (для страховиків, які продовжують виконання договорів страхування життя, укладених до 15. 11.2005р.).

Показник "Забезпеченість власними коштами" визначається як співвідношення показників власного капіталу та технічних резервів.

Показник відображає ступінь покриття власними коштами страховика страхових зобов'язань на випадок перевищення фактичних страхових зобов'язань над розрахунковими. Оптимальне значення показника 28%. Достатня наявність власних коштів страховика, вільних від зобов'язань, є чинником його фінансової стійкості.

Показник "Рівень покриття інвестиційними активами страхових резервів" визначається як співвідношення розміру інвестиційних активів та грошових коштів до страхових резервів (резервів незароблених премій).

Показник визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються зобов'язання страхової компанії, в інвестиційних активах і коштах. Інвестиційні активи і кошти повинні відповідати чи перевищувати розмір страхових резервів. Наявність протилежної тенденції може означати розміщення засобів в неліквідних активах або в активах з високим ступенем ризику (дебіторська заборгованість, нематеріальні активи, устаткування і матеріали).

Показник "Частки страхових платежів, належні перестраховикам" характеризує ступінь участі страхової компанії в такій системі забезпечення стійкості страхової діяльності як перестрахування ризиків. Оптимальне значення показника знаходиться в межах від 5 до 50% від валових показників страхових платежів. Значення показника нижче запропонованих меж може вказувати на практичну відсутність такого фактора забезпечення фінансової стійкості як перестрахування, а значення вище запропонованих меж може вказувати на високий рівень залежності надійності страхової компанії від партнерів по перестрахуванню.

Показник "Регіональна мережа" характеризує можливості страховика здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів), а також через відокремлені підрозділи (філії та представництва).

Філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно положення про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.

Представництво страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє у відповідності з положенням про представництво, не має права займатися страховою, а також будь-якою підприємницькою діяльністю. Представництво виконує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім.

2. Розробка рекомендацій щодо фінансової стабілізації і розвитку

платоспроможність страховий компанія витрата

Фінансова стійкість - це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрямках їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також з кінцевими результатами діяльності. Зменшення об'ємів виробництва, збиткова діяльність, висока собівартість продукції приводить до втрати фінансової стійкості, що потребує розробки заходів фінансової стабілізації.

Такими заходами може стати перегляд страхової, фінансової і маркетингової політики, а саме:

1. ?Провести коректування тарифних ставок по видах страхування, що проводяться;

2. ?Розширити перестраховий захист;

3. ?Можливість змінити організаційно-правову форму діяльності страхової організації;

4. ?Переглянути структуру активів і методи інвестування резервів, передбачивши найбільш прибуткові в податковому сенсі об'єкти і території;

5. ?Скоротити дебіторську і кредиторську заборгованості;

6. ?Використовувати додаткові можливості реалізації страхових договорів, зокрема через Інтернет, передбачити нові форми взаємин з банками за допомогою створення сумісних програм банківського і страхового обслуговування, тощо.

Виходячи з погіршення не тільки фінансових, але і інших показників також можна передбачити ряд конкретніших заходів. Так при зниженні об'єму страхових премій необхідно в 3-6 місячний термін збільшити об'єму продажів страхових полісів і привернути потенційних страхувальників шляхом створення нових страхових продуктів.

Якщо спостерігається зниження середньої страхової суми на один договір, то необхідний контроль і зіставлення середньої страхової суми і можливостей організації. Також якщо величина страхового тарифу давно не змінювалася, то при несприятливому рівні збитковості і вартості страхових продуктів слід переглянути структури брутто-ставки.

У разі нерегулярного надходження страхових премій слід підсилити контроль за термінами проходження грошових коштів при одночасній роботі із страхувальниками.

При зростанні довгостроковості припинення договорів і зниженні їх приросту потрібно активніше проводити маркетингові заходи, надаючи клієнтам ширший спектр послуг і їх поєднання в одному страховому продукті (наприклад, страхові, юридичні і банківські).

При спостереженні нестійкості тренда рентабельності страхових операцій у бік зменшення необхідно враховувати той факт, що в конкурентній боротьбі страхової організації доводиться знижувати розмір страхових тарифів, усуваючи з них прибуток. Тому економічний зміст і фактичне значення цього показника залежить від етапу розвитку страхового ринку і національної економіки в цілому.

При зменшенні фінансової стійкості страхових операцій слід провести аналіз елементом збитковості по всіх видах відповідальності страховика за договорами страхування.

Треба мати на увазі, що показник збитковості страхової суми математично виражає вірогідність збитку у вигляді тієї частки сукупної страхової суми, яка вибувала із страхового портфеля щорічно і вибула за тарифний період у зв'язку з настанням страхових випадків і відшкодуванням збитку. Ця частка і складає основу для побудови нетто-ставка.

Збитковість страхової суми як відношення грошових показників є величиною синтетичної, яка залежить від дії різних чинників.

При зміні величини страхового портфеля можливий перегляд його структури у бік збільшення або зменшення довгострокових або короткострокових видів страхування, що містяться в ньому.

Серед заходів, сприяючих відновленню платоспроможності і підтримці ефективності страхової і фінансової діяльності організації, слід назвати:

1. Інвентаризацію майна;

2. Оптимізацію дебіторської заборгованості;

3. Зниження витрат на ведення справи;

4. Продаж зайвого устаткування, засобів комп'ютерної техніки, тощо;

5. Автоматизацію і використання нових програмних продуктів;

6. Вдосконалення організації праці.

У плані заходів щодо фінансового оздоровлення необхідне вироблення перспективного бізнес-плану, де слід провести аналіз страхових тариф, використовуючи при цьому об'єм страхових послуг так, щоб можна було визначити очікуваний розмір страхових надходжень. Даний аналіз повинен враховувати різні альтернативні варіанти. Бізнес-план включає такі складові частини (розділи):

1. Загальна характеристика страховика, де наводиться така інформація: повне та скорочене найменування, коли і де проведена реєстрація і перереєстрація, юридична адреса та фактичне місцезнаходження, інформація про забезпечення приміщеннями, оргтехнікою, зв'язком та персоналом, у тому числі кваліфікованим персоналом, напрями (форма, види, місце) його діяльності.

2. Огляд стану страхового ринку в регіонах і сфер діяльності страхової компанії, де узагальнюється така інформація: оцінка загальної кількості об'єктів страхування, конкурентність страхового середовища, сегментація страхового ринку, виділення сегментів, що планує охопити страхова компанія та інші характеристики стану і перспектив розвитку страхового ринку, які зумовлюють вибір видів діяльності страховика.

3. Види діяльності страхової компанії, де наводяться основні
особливі характеристики страхового продукту страхової компанії.

4. Стратегія маркетингу, яка охоплює визначення кількості об'єктів, що підлягають страхуванню у розрізі кварталів, потенційний склад клієнтів, заходи просування на ринок страхового продукту компанії та інші маркетингові інструменти.

5. Організаційна структура страховика та її розвиток. У цьому розділі наводиться юридичне та аудиторське забезпечення діяльності страхової компанії, що передбачає наявність відповідних структур в складі компанії, укладених відповідних угод на юридичне та аудиторське обслуговування.

6. План функціонування страхової компанії, який включає прогноз розвитку страхових операцій на три або більше років, де визначені за видами страхування такі показники: середні страхові суми окремих об'єктів страхування, середній розмір тарифів, середні страхові платежі, кількість зібраних страхових платежів, а також сума страхових виплат, максимальна відповідальність за окремим об'єктом страхування.

7. Оцінка платоспроможності та ризиків страхової компанії, де інформація наводиться на кінець кожного календарного року з розрахунком нормативного запасу платоспроможності, коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта ризику і коефіцієнта ступеня ймовірності дефіциту коштів страхової компанії.

Бізнес-план розглядається як прогнозна комплексна програма перспективного розвитку страхової компанії. Він є вихідним документом, де узагальнюється вся інформація про ринок страхових послуг.

Якщо в результаті аналізу буде встановлено, що витрати на агентські послуги і ведення справи в перші періоди (місяці) або навіть протягом тривалішого часу будуть непомірно високими і повний їх облік в структурі тарифної ставки зробить серйозний вплив на кількість реалізованих страхових послуг, то необхідно ретельно вивчити вірогідні наслідки. У таких випадках іноді може виявитися неможливим встановлення первинного розміру страхового тарифу, в якому навантаження покрило б всі витрати по веденню справи і комісійні агентам і забезпечила б конкурентоздатні ціни на страхові послуги із стабільною часткою прибули. У багатьох випадках, особливо при тривалому періоді освоєння нового ринку, призначення ціни на послуги повинно бути таким чином пристосовано до кон'юнктури ринку, що на деякий час ціна включала лише комісійні агентам і не враховувала витрат на ведення справи. Останні слід покривати за рахунок інвестиційного доходу.

Основними джерелами надходження чи отримання інформації для маркетингових досліджень у страхуванні є: страховики-партнери, сторонні фахівці, страхові брокери, статистичні бази, матеріали цільового опитування клієнтів, преса, мережа Інтернет.

Маркетингова політика страховика традиційно поділяється на такі основні види:

- орієнтована на вибір потенційного страхувальника, тобто на пошук окремих категорій громадян, умовно дібраних за певними ознаками -- за видом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном проживання (наприклад, орендарі, власники автотранспортних засобів, вантажоперевізники, працівники ризикових професій тощо);

орієнтована на окремі види страхування чи групи страхових продуктів -- медичне, від нещасних випадків, надання пакета страхових послуг тим, хто від'їжджає за кордон, і т. ін., або за порівняльною вартістю страхових продуктів, сервісним обслуговуванням при їх асортименту, розслідуванні страхової події та виплаті страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом, супроводженням ризику (наприклад, при страхуванні вантажоперевезень залізницею);

орієнтована відносно конкретних каналів асортименту -- наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, дібраних за певними груповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні тощо).

При цьому на тій чи іншій стадії проведення маркетингу обов'язково потребують вирішення питання суб'єктивного ставлення клієнта до страхування як інституту соціального захисту чи запропонованих йому конкретних страхових продуктів. Цей фактор має істотне значення особливо в сучасний період формування ринкових відносин у нашому суспільстві.

Аналіз ринку страхової компанії проводиться поодинці або декільком однотипним видам страхування для визначення потенційної місткості ринку на ті або інші страхові послуги. В рамках аналізу ринку дається розподіл по окремих регіонах. В результаті проведеного аналізу ринку керівництво страхової компанії повинне з'ясувати, де (в яких регіонах) найбільш вигідно проводити ті або інші види страхування. Результати аналізу тісно ув'язуються з рівнем платоспроможного попиту населення. Неувага до цих питань може залишити страхувальника без ринку, що в умовах вільного економічного простору рівнозначно його банкрутству.

Дослідження страхового продукту з одного боку, показує керівництву страхової компанії, що хоче мати страхувальник стосовно конкретних умов договору страхування, а з іншою - яким чином надати потенційним клієнтам нові страхові продукти, на кого орієнтувати рекламу, роз'яснюючи зміст умов договору страхування. Страховий продукт класифікується:

- по типу покупців чи по сегменту ринку;

- по рівню їх тривалості;

- по характеру появлення на ринку з точки зору новизни.

У вивчені конкурентів, слід встановити головних конкурентів даної страхової компанії на ринку - виявити їх слабкі та сильні сторони. Треба визначити фінансове положення, страхові тарифи і особливості управління страховою справою.

Основою маркетингового підходу до страхової діяльності є орієнтація на задоволення потреб клієнта. Засобами дослідження ринків є інструментами отримання відповідей на конкретні питання про їх стан.

В результаті успішної реалізації запропонованих цілей і задач відділу маркетингу, страхувальники можуть розраховувати на досягнення високих кількісних і якісних показників, а саме: збільшення об'ємів продажів, збільшення резервної фундації страхових виплат, висновок більшої кількості договорів страхування, збільшення розмірів страхових платежів на одного працівника страхової компанії, збільшення частки ринку, що зрештою допоможе страхувальнику зайняти лідируюче місце на страховому ринку України.

В умовах фінансово-економічній нестабільності важко казати про те, що товариство може себе почувати впевнено, якщо воно знаходиться в частковій залежності від кредиторів. Для збільшення фінансової незалежності товариству необхідно залучати довгострокові кредити, тому що це дозволить на деякий час не використовувати із оборотних засобів кошти. Створити сильні резерви власних засобів і джерела формування оборотних засобів.

Інвестиційна діяльність суттєво впливає на фінансовий стан страхових компаній, а правильно обрана інвестиційна політика є основою майбутнього прибутку та високої платоспроможності страхової компанії. Це робить операції з інвестування необхідною умовою функціонування страхових компаній. Кожна страхова компанія додержується власної інвестиційної політики, яка залежить від:

1. Видів страхових операцій, що вона проводить;

2. Обсягу наявних ресурсів;

3. Кон'юнктури грошового та фінансового ринку.

Дослідження показують, що основним джерелом одержання прибутку для страхової організації є не збір страхових платежів, а інвестиційна діяльність, кошти від якої спрямовуються, як правило, на фінансування страхових операцій, на дотації збитковим видам страхування, розробку нових продуктів, підготовку кадрів і тощо.

Обсяг страхових резервів суттєво впливає на платоспроможність страховика і повинен відповідати страховим зобов'язанням. Відповідно до страхового законодавства страхові резерви створюються з метою забезпечення виплат майбутніх страхових сум і страхового відшкодування. За своєю суттю страхові резерви є одночасно зобов'язаннями страховика і відповідним капіталом (фінансовими ресурсами), який повинен повністю покривати розмір майбутніх виплат за діючими договорами страхування.

Ще одна проблема пов'язана з інвестиційними та страховими операціями, є питання співставлення їх ролі у страховому бізнесі. Існують різні точки зору. Одна грунтується на тому, що основним завданням страхової компанії є надання страхових послуг, а тому інвестиційна діяльність має вторинне значення. Такого підходу дотримувались науковці та практики за часів СРСР, коли страхові резерви Держстраху були у повному розпорядженні держави, яка монополізувала цей вид діяльності.

Інша - інвестиційна діяльність є головною, вона створює умови для виконання страхових зобов'язань перед клієнтами, особливо це стосується страхування життя. Ця позиція відстоюється в наукових колах Німеччини, Франції та США. Вважаємо, що страхова та інвестиційна діяльність є рівнозначними. Саме таке твердження має переконливі аргументи, адже не можна реалізувати інвестиційну функцію страхування без попереднього накопичення грошових фондів. І навпаки, ефективне розміщення страхових резервів і власних коштів страхової компанії - це засіб досягнення фінансової стійкості. Існує тісний взаємозв'язок між зазначиними видами діяльності. Дана точка зору стає дедалі поширенішою серед країн на пострадянському просторі у зв'язку з демонополізацією страхового ринку, а тому не дивно що її підтримало 47% експертів.

Оптимізація процесу управління інвестиційним потенціалом є доволі актуальним завданням серед страховиків. Вибір моделі управління залежить від розміру та фінансових можливостей компанії, обраної інвестиційної політики, наявності прямих та непрямих державних обмежень або стимулів до вибору інвестиційних партнерів, умови їх діяльності тощо.

Можна визначити такі напрямки інвестування для страхових компаній:

- банківські вклади та депозити;

- нерухоме майно;

- цінні папери, що передбачають одержання доходів;

- цінні папери, що емітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- довгострокові інвестиційні кредити.

3. Удосконалення фінансової діяльності страховика в сучасних умовах

В умовах вітчизняного страхового ринку головною ціллю страховика є не лише максимізація дохідності та мінімізація ризику, а й забезпечення повернення вкладень. Практичне втілення даної концепції в умовах України є віддаленим від бажаного. Характерною рисою вітчизняного страхового ринку є низький рівень виплат, який, в свою чергу, є наслідком того, що частина страхових операцій використовуються з метою податкової оптимізації. Це означає, що в розпорядженні страховиків залишається великий обсяг страхових премій. З огляду на це страховики вважають за доцільніше в умовах нестабільного функціонування інвестиційних ринків не займатись пошуками варіантів прибуткового і надійного розміщення активів.

В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

Однією з перепоною на шляху перетворення українських страховиків на потужних інвесторів є низька капіталізація страхового ринку. Головною метою державного регулювання інвестиційної діяльності є забезпечення необхідної платоспроможності страховиків.

В Україні ще тривалий час не буде існувати ліквідного та достатньо дохідного фінансового ринку. В цих умовах страховим компаніям доведеться вкладати свої кошти в короткострокові та ризикові фінансові інструменти. Тому держава повинна запровадити нові державні цінні папери, орієнтуватись переважно на вітчизняних інвесторів, розміщувати державні позики на внутрішньому ринку, забезпечуючи необхідний рівень дохідності, який би перевищував інфляційні очікування. Це дало б змогу активізувати інвестиційну діяльність фінансових посередників, особливо страхових компаній, а також не допустити відтоку коштів за межі країни.

Для підвищення ефективності інвестиційної діяльності страхових компаній доцільно встановити норматив вкладень в цінні папери, які не котируються на фондовій біржі, на рівні не більше 30%. Це дозволить забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу, підконтрольність інвестицій з боку інвесторів-страховиків, ріст диверсифікації інвестиційного портфеля, а збільшення обсягів страхових премій та резервів сприятиме тому, що інвестиційна діяльність страховиків буде мати реальний, а не спекулятивний характер.

Інвестиційна діяльність, виступає одним з основних факторів забезпечення ефективного функціонування страхової компанії і передбачає:

1. Можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів;

2. Вплив на основні характеристики страхового продукту, насамперед на його вартість, та на фактичне виконання зобов'язань страховиком, обумовлене строками страхових виплат;

3. Визначення ринкової позиції страховика;

4. Надання можливості власникам страхової компанії розвивати свій бізнес і самостійно управляти ним.

Для розширення можливостей проведення страхових операцій і підвищення ролі страховиків у інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків.

Серед проблем, які гальмують розвиток страхового ринку України, слід назвати недостатнє використання страховими компаніями інвестиційних можливостей через брак надійності інвестицій. Структура страхових активів показує, що найпривабливішими об'єктами інвестування тимчасових коштів є акції та облігації.

Отже, інвестиційна діяльність вітчизняних страхових компаній є перспективним напрямком їх стратегічного розвитку, яка забезпечить отримання додаткових доходів та розширення сфери діяльності. Про те необхідною умовою ефективного розвитку інвестиційної діяльності страховиків в Україні є вдосконалення законодавчої бази та визначення місця та ролі інвестиційної діяльності в страхових компаніях.

На основі програми розвитку страхової і інвестиційної діяльності, розрахований в плані фінансового оздоровлення і прогнозу фінансового оздоровлення і прогнозу фінансових результатів діяльності, формується модель дисконтних грошових потоків. При цьому загальний результат від інвестицій розраховується як сума дисконтних грошових потоків кожного року и поточний (дисконтний) залишкової вартості за рамками запланованого періоду.

Слід зазначити, що отримані грошові потоки є результатом функціонування не тільки виділених засобів, а й всіх раніше вкладених інвестиційних ресурсів, величина котрих визначається по балансу на останню звітну дату. З метою максимізації притока грошових засобів товариству слід розробити широке різноманіття моделей договорів з гнучкими умовами оплати.

Слід зазначити, що для підтримки фінансової стійкості товариства необхідно використовувати фінансову стратегію. Поняття «стратегія» означає розробку конкретних завдань і альтернативних шляхів їх реалізації, сукупність яких дає можливість досягти поставленої мети. Серед стратегічних цілей підприємства необхідно визначити напряму його діяльності на перспективу, удосконалення якості своєї продукції, робіт (послуг), досягнення ефективності виробництва при найменших витратах, забезпечення результативності технологій, зниження собівартості і забезпечення достатнього рівня рентабельності. Безпосередньо, з метою підвищення рівня рентабельності власного капіталу необхідно привертати позикові засоби. Основним способом залучення позикового капіталу є комерційні і банківські кредити, інвестиційні внески працівників, оренда устаткування і т.п. Фінансова стратегія і фінансове планування охоплюють такі важливі напрями:

- планування асортименту страхових послуг і формування страхового портфеля;

- розробку найкращої інвестиційної стратегії, тобто розміщення тимчасово вільних грошових коштів страховика;

- оцінку та прогнозування поточного фінансового стану страховика;

- планування поточної діяльності страховика і складання бізнес-плану;

- план-прогноз розширення діяльності страхової компанії.

Фінансова стратегія, насамперед, охоплює планування асортименту страхових послуг та формування страхового портфеля.

При ухваленні стратегічного рішення необхідно враховувати наступне - сумісність стратегії з можливостями товариства, наявність ресурсів для здійснення стратегії і доцільність їх використання, ступінь ризику.

Стратегія підприємства повинна бути направлена на розподіл фінансових ресурсів, які поступають в його розпорядження або є у нього з метою досягнення високих результатів своєї діяльності і забезпечення фінансової стійкості.

Таким чином, на основі розробленої фінансової стратегії необхідно забезпечити фінансову стійкість товариства, тобто, щоб стабільно реалізовувалася продукція, роботи (послуги) підприємства, своєчасно поступала оплата за неї від дебіторів, а одержаних коштів було б досить для виконання зобов'язань з бюджетом, постачальниками, кредиторами, працівниками і т.п.

Необхідно підкреслити, що регулярне проведення аналізу фінансової стійкості стає все більш актуальним у зв'язку із збільшенням числа страхових організацій і відповідно - кількості потенційних банкротів. У такій ситуації "відкритість» страховиків є ознакою їх упевненості у власних можливостях.

Таким чином, основними задачами на даному етапі є:

- збільшення нерозподіленого прибутку і резервів;

- підйом рентабельності за допомогою контролю витрат;

- зменшення кредиторської заборгованості;

- скорочення дебіторської заборгованості;

- розширити перестраховий захист;

- провести коректировку тарифних ставок по видам страхування

- обрати правильну інвестиційну політику.

Размещено на Allbest.ru