Інкасова операція банку заключається у тому, що банк бере на себе організацію документообігу. Перелік операцій, які включає інкасо наведено у додатку Д.

Ефективність проведення банком зазначеної операції залежить від знання наступних особливостей:

банк приймає активну участь в розрахункових операціях;

в обов'язки комерційного банку не входить забезпечення того, що одержувач коштів обов'язково отримає платіж. Банк несе відповідальність лише за те, щоб документи були вчасно переслані та вручені, а платіж спрямований одержувач коштів;

комерційний банк відповідальний за те, щоб відповідне представлення документів боржнику відбувалося незалежно від того чи виконані умови угоди, що є основою при здійсненні розрахунків;

банк-ремітент не зобов'язаний перевіряти правильність оформлення документів. Він перевіряє тільки їх наявність та відповідність переліку, що додається;

інкасуючий банк повинен слідкувати за текстом, формою і реквізитами, але він не несе відповідальності за справжність будь яких підписів чи за повноваження особи, що підписала акцепт на подібний підпис.

Отже, інкасова форма розрахунків, як показує практика використовується українськими уповноваженими банками в процесі здійснення міжбанківських розрахунків з зарубіжними партнерами, хоча і не відноситься до розряду популярних. Це пов'язано з нестабільністю законодавства і економіки України, з існуванням переважно “молодих”, укладених нещодавно зовнішньоекономічних зв'язків як між підприємствами, так і між комерційними банками. До того ж головною умовою інкасової форми міжнародних розрахунків являється довіра експортера імпортеру, його платоспроможності і сумлінності. А в умовах, коли в ролі імпортера виступають українські бізнесмени, багато з іноземних контрагентів не готові взяти на себе основний ризик у розрахунках (в момент оплати товару у експортера немає гарантії щодо платоспроможності імпортера і його готовності здійснити платіж).

Документарний акредитив.

Акредитив є гарним інструментом забезпечення платежів і розрахунків у випадку укладання угод партнерами, які недостатньо добре знають один одного і не можуть достатньо довіряти один одному, а також при наявності відповідних економічних і політичних ризиків в країнах контрагентів.

Рахунки за допомогою акредитиву являються найбільш складною валютною операцією у банку і в той же час найбільш вигідною, через великі комісійні. Отже, дана форма розрахунків потребує детального вивчення спеціалістами банку задля формування певної політики її проведення, розробки механізму удосконалення з причини подальшого інформування клієнтів для активізації і ефективного проведення процедури їх залучення до співробітництва.

Документарний акредитив являє собою взяте на себе банком за проханням імпортера зобов'язання заплатити відповідну суму бенефіціару (експортеру) при умові, що останній надасть відповідні вимогам акредитиву документи у встановлений термін. У торговій угоді між імпортером і експортером банк виступає у ролі посередника. Через нього здійснюється прямий обмін документів - зобов'язаннями уплати в зазначений термін і згідно умовам акредитиву. Економічні і юридичні відносини між банками і клієнтами регулюються положеннями банківської практики, “Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів”. Акредитивні угоди з точки зору права являються найбільш уніфікованими.

Роль банків при роботі з документами на всіх етапах акредитивної операції неможливо переоцінити. Але успіх швидкого виконання розрахунків за даною формою залежить і від того як чітко і грамотно виконують свої обов'язки експортер і імпортер. На практиці контрольні обов'язки банку обмежуються перевіркою формальної відповідності документів умовам акредитиву. На першому плані при цьому з'являються три критерії:

перевірка повноти набору документів;

зовнішня відповідність документів вимогам;

відсутність протиріч між документами.

Акредитив являється однією з самих складних банківських операцій, яка потребує висококваліфікованого банківського персоналу з багатим досвідом роботи в зазначеному напрямі. Очевидно, що з цієї причини вона не може бути популярною на початкових стадіях співробітництва уповноважених українських банків зі своїми зарубіжними кореспондентами.

Банківські гарантії.

До базисних операцій можна віднести і видачу банківських гарантій банку за проханнями клієнтів. Наприклад, гарантію платежу, гарантію виконання (поставки товару чи наданні послуг) та ін. потреба у цьому виді операцій доволі висока на фоні того, що кредитоспроможність окремих фірм не може бути надійним чином оцінена. Так як банк звичайно користується великою довірою, він приймає на себе зобов'язання клієнта здійснити платіж при умові виконання вимог до такого платежу. Це доручення може бути підкріплене тим, що банк в країні експортера за проханням гарантуючого банку візьме на себе додаткову гарантію. Так у кінцевому результаті бенефіциар може бути забезпечений своїм банком. Головна функція гарантії - забезпечення безпеки платежу. Банківські гарантії керуються виключно законами країн, які надали гарантію бенефіціару. Саме в цьому заключається особливість управління даною операцією, адже необхідно враховувати потребу додаткових знань з права країн банків кореспондентів [24].

Очевидно, що використання банківських гарантій при обслуговуванні міжнародних розрахунків поки що в Україні ускладнюється і не може бути віднесено до популярних базисних операцій при співробітництві українських банків з зарубіжними.

Всі міжнародні розрахунки за комерційними операціями здійснюються через банки, що встановили між собою кореспондентські відносини та мають домовленість про порядок і умови проведення міжбанківських операцій.

Міжбанківські кореспондентські відносини являються окремим напрямком діяльності банку і важливим елементом розвитку відносин з іноземними банками, проведення міжнародних операцій, супроводження зовнішньоекономічного бізнесу клієнтів.

Міжбанківські кореспондентські відносини - сукупність різних форм співпраці між банками на основі договірних відносин з метою взаємного виконання операцій, включаючи такі види діяльності як організацію взаємодії з зарубіжними філіями і відділеннями банків, розвиток відносин і обмін інформацією з місцевими банками і іноземними банками [31].

Іншими словами, предметом кореспондентських відносин являються ділові відносини між банками. Базою цих взаємовідносин являється обмін:

зразками підписів;

перевірочними кодами для телексу;

кодами ідентифікації SWIFT;

загальною інформацією про ділову кон'юнктуру;

строками і умовами (порядок розрахунків, розмір і порядок стягнення комісійних і т.д.);

річними звітами та іншою інформацією.

Обсяг, який можуть приймати кореспондентські зв'язки, залежить від того, в якій мірі банки мають потребу один в одному або хочуть користуватися послугами один одного.

Таким чином, удачливий вибір партнера - фундамент майбутніх успішних операцій. Тому основним завданням банківського менеджменту є розробка, формування і впровадження правильного, ефективного і оптимального управлінського рішення в області налагодження кореспондентських відносин з іноземними банками.

Для проведення необхідних операцій банк повинен встановити відповідні відносини з банківськими установами, в крайньому випадку, в тих країнах, де бізнес має найбільший оборот.

Важливим етапом у встановленні кореспондентських відносин є відкриття кореспондентських рахунків. Основна мета і призначення даних рахунків - проведення банками розрахункових операцій за дорученням клієнтів, а не накопичення і збереження грошових коштів.

Кореспондентські рахунки відкриваються у вільно конвертованій валюті, обмежено конвертованій валюті, неконвертованій валюті, валюті клірингових розрахунків.

Кореспондентські рахунки поділяють на два види:

рахунок “НОСТРО” (наш рахунок у вас);

рахунок “ЛОРО “ (ваш рахунок у нас).

Рахунки типу “ НОСТРО “ відкриваються будь-яким банком у банках-кореспондентах, а рахунки типу “ ЛОРО” - на ім'я його банків - кореспондентів. Механізм відкриття кореспондентських рахунків (допускає) передбачає процедуру встановлення зазначених рахунків як на взаємній основі, так і в односторонньому порядку. Рахунок “ НОСТРО” в одному банку є рахунком “ЛОРО “ в банку-кореспонденті і навпаки [16].

Менше розповсюджений в практиці роботи українських уповноважених банків такий тип кореспондентського рахунку, як рахунок “ВОСТРО” - рахунок іноземного банку - резиденту у місцевій валюті чи валюті третьої країни. Можна сказати, що такі типи рахунків тільки починають опановуватися нашими комерційними банками. Подібна практика існує і використовується, в основному, для розрахунків з країнами колишнього Радянського Союзу.

Таким чином, можна сказати, що банки відіграють значну роль у забезпеченні ефективного процесу проведення зовнішньо-торгівельних операцій корпоративних клієнтів. Менеджмент в області зовнішньоекономічної діяльності, при здійсненні міжбанківського співробітництва повинен включати розробку і прийняття управлінських рішень у наступних напрямах:

організація постійного добору інформації щодо стану банків контрагентів;

проведення постійних семінарів з відповідними спеціалістами з приводу зміни правил міжнародних розрахунків, зміни діючого законодавства;

вирішення питань забезпечення клієнтів інформацією про останні здобуття банку в області оптимальної організації процедури певної форми міжнародних розрахунків;

планування попиту на конкретні форми міжнародних розрахунків на основі аналізу стану експортно-імпортних операцій суб'єктів підприємницької діяльності - існуючих і потенційних клієнтів банку.

1.3.3 Ліцензування зовнішньоекономічних операцій

З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських організацій, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводиться ліцензування діяльності комерційних банків і організацій.

Під ліцензуванням розуміється порядок надання права на здійснення окремих або всіх банківських операцій комерційному банку, що з моменту реєстрації Національним банком України одержав статус юридичної особи.

Відповідно до Положення про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181 усі комерційні банки зобов'язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.

Національний банк України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам і іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії вимагають наступні операції:

вивіз, переказ і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком ввозу, переказу і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, обумовлену Національним банком України;

надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі;

використання іноземної валюти на території України як засіб платежу або як заставу;

розміщення валютних цінностей на рахунки і внески за межами України;

здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як подарунок або в спадщину.

Перелік валютних операцій, що відповідають генеральної ліцензії Національного банку України, виданих комерційним банкам.

У залежності від якості, наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій, НБУ може дозволити проведення наступних операцій (усіх, або деяких з них).

1. Ведення валютних рахунків клієнтів, а саме зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів і нерезидентів (включаючи транзитні) і списання сум перерахувань передбачені чинним законодавством.

2. Неторгові операції. Це операції по перерахуванню валютних цінностей, не зв'язаних зі здійсненням розрахунків за експорт і імпорт товарів і послуг (у тому числі видача готівки для покриття витрат особи, що виїжджають за кордон у відрядження), а також з рухом капіталу

3. Установлення кореспондентських відносин з іноземними банками, тобто банки самостійно відкривають рахунки для міжнародних розрахунків з іноземними банками. Досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках. Робота через кореспондентські рахунки Центра міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків.

4. Операції по міжнародних торгових розрахунках. Це операції по міжнародних розрахунках, пов'язані з експортом і імпортом товарів і послуг, відповідно до вимог діючого законодавства, інструкцій Національного банку України, уніфікованих правил і традицій міжнародної торговельної палати.

5. Операції по торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку. Це покупка і продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій формах за власний рахунок або згідно доручення клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському і біржовому ринках.

6. Операції по залученню (пасивні операції) і розміщенню (активні операції) валютних засобів на внутрішньому ринку

Ці операції здійснюються з резидентами України, з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.

Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і використовуваних у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), одержання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків).

Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використовуваних в національній валюті).

7. Операції по залученню (пасивні операції) і розміщенню (активні операції) валютних засобів на міжнародних ринках. Ці операції здійснюються з нерезидентами України, з обмеженнями, установленими нормативними актами Національного банку України.

Пасивні операції - це створення валютних резервів в іноземній валюті (прийом депозитів до іноземній валюті, (за винятком міжбанківських одержання кредитів в іноземній валюті).

Активні операції - це використання створених валютних резервів (видача кредитів в іноземній валюті, покупка за іноземну валюту цінних паперів, використаних у національній і іноземній валюті).

8. Валютні операції на міжнародних грошових ринках. До них відносяться депозитні і конверсійні операції (у тому числі і ф'ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), особами з комерційними банками і міжнародними фінансовими організаціями - нерезидентами України.

9. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку. Покупка і продаж (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави по виданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, якщо ці операції здійснюються на території України з резидентами України.

10. Операції з монетарними металами на міжнародному ринку. Покупка і продаж (у тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне збереження, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або кримінальну відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.

Дані про кількість банків, що одержали ліцензії на проведення різних операцій приведені в таблиці 1.1.

Спеціальні санкції, що застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення ними законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності, установлені ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959.

Таблиця 1.1

Кількість банків, що одержали ліцензію на проведення операцій у 2001 році.

№ операції	Назва операції	Кількість банків, що одержали ліцензію
1	Касове обслуговування клієнтів	174
2	Перевезення грошово-валютних цінностей і інкасація коштів	46
3	Відповідальна схоронність цінностей клієнтів банку	107
4	Ведення рахунків клієнтів у грошовій одиниці України	180
5	Ведення рахунків банків-кореспондентів у грошовій одиниці України	101
6	Операції по касовому виконанню державного бюджету	6
7	Операції по касовому виконанню місцевих бюджетів	36
8	Кредитування юридичних і фізичних осіб	178
9	Видача/одержання кредитів на МР	179
10	Факторинг	163
11	Вкладення засобів у статутні фонди інших юридичних осіб	140
12	Залучення депозитів юридичних осіб	180
13	Залучення депозитів фізичних осіб	141
14	Емісія цінних паперів	111
15	Ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті і клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України	159
16	Неторгові операції з валютними цінностями	156
17	Ведення кореспондентських рахунків в іноземній валюті	134
18	Ведення кореспондентських рахунків у грошовій одиниці України	134
19	Відкриття кореспондентських рахунків у банках України в іноземній валюті	160
20	Відкриття кореспондентських рахунків у банках України в грошовій одиниці України	135
21	Залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України	129
22	Залучення і розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках	102
23	Валютні операції на міжнародних ринках	67
24	Операції з банківськими металами на валютному ринку України	1
25	Операції з банківськими металами на міжнародних ринках	0
26	Фінансування капітальних вкладень	150
27	Видача поручительств, гарантій і т.д.	114
28	Покупка, продаж цінних паперів	128
29	Управління коштами з доручення клієнтів	160
30	Покупка, продаж державних, цінних паперів і операції з ними	174

За порушення сьогодення або зв'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності своїх обов'язків згідно із сьогоденням або зв'язаним з ним законом України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України або рішеннями судових органів України;

- застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень дійсного Закону щодо зазначених у ньому положень, що установлюють визначені заборони, обмеження або режиму здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;

- тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення дійсного Закону або зв'язаних з ним законів України, проведення дій, що можуть нашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Спеціальні санкції можуть застосовуватися як до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, так і до іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Однак на практиці фактично застосовуються дві з них - індивідуальний режим ліцензування і тимчасова зупинка зовнішньоекономічної діяльності, хоча до спеціальних санкцій відноситься ще і така санкція, як накладення штрафів.

На сьогоднішній день у законах України не передбачені конкретні випадки застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності штрафів як спеціальної санкції. Тому на практиці ця спеціальна санкція практично не застосовується, як така.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ

2.1 Стратегічний аналіз діяльності банківської установи

Стратегічний аналіз - це процес комплексного аналізу внутрішніх ресурсів та можливостей підприємства, що направлені на оцінку майбутнього стану бізнесу, його сильних та слабких сторін, виявлення стратегічних проблем. Стратегічний аналіз дозволяє оцінити вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на діяльність компанії, що визначає вибір стратегії та перспективи розвитку її реалізації. Кінцевою ціллю стратегічного аналізу є надання інформації менеджерам та іншим заінтересованим особам для прийняття адекватних стратегічних рішень, вибору стратегії, яка найбільшою мірою відповідає майбутньому компанії. Стратегічний аналіз поділяють на дві частини - аналіз зовнішнього середовища та управлінський аналіз, це пов'язане із тим, що за їх проведення повинні відповідати різні служби організації. Якщо аналіз зовнішнього середовища є функцією маркетингу, то проведення управлінського аналізу є прерогативою функціональних служб підприємства. Стратегічний аналіз починають із досліджень зовнішнього середовища організації.

Необхідність проведення стратегічного аналізу визначається наступними факторами:

- по-перше, він необхідний при розробці стратегії розвитку підприємства та в цілому для реалізації ефективного менеджменту, оскільки є важливим етапом управлінського циклу;

- по-друге, він необхідний для оцінки привабливості підприємства, з точки зору зовнішнього інвестора, визначення позиції підприємства у національних та інших рейтингах;

стратегічний планування банк зовнішньоекономічний

- по-третє, стратегічний аналіз дозволяє виявити резерви та можливості підприємства, визначити направлення адаптації внутрішніх можливостей підприємства до змін умов зовнішнього середовища;

Рис.2.1. Структурно-логічна схема стратегічного аналізу банківської установи

- по-четверте, дозволяє своєчасно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі, та використовувати їх на свою користь.

В основі стратегічного аналізу діяльності підприємства повинні полягати наступні принципи:

· системний підхід, згідно до якого підприємство розглядається як складна система, що діє у середовищі відкритих систем, що складаються в свою чергу з ряду підсистем;

· принцип комплексного аналізу всіх складових підсистем, елементів підприємства;

· динамічний принцип та принцип порівняльного аналізу: аналіз всіх показників у динаміці, а також порівняння з аналогічними показниками конкуруючих організацій;

· принцип урахування специфіки підприємства (галузевий чи регіональний).

Згідно до вищезазначених принципів стратегічний аналіз діяльності підприємства здійснюється по рівням прийняття управлінських рішень та розробки стратегії. Традиційно виділяють три рівні прийняття управлінських рішень, згідно до яких виділяють і три рівня аналізу: корпоративний, конкурентний (діловий, чи бізнес-рівень) та функціональний. Складність проведення стратегічного аналізу полягає у тому, що управлінські рішення цих рівнів тісно взаємопов'язані та разом із тим мають ієрархічну структуру.

2.1.1 Визначення ймовірності використання можливостей та ймовірності реалізації загроз і їх впливу на діяльність банку

В основі стратегічного аналізу лежить аналіз зовнішнього середовища банку на предмет пошуку можливостей або погроз сформованих факторами впливу, із тим щоб заздалегідь виробити стратегію реакції на ймовірні зміни та зробити наслідки змін менш погрозливими.

При проведенні стратегічного аналізу необхідно визначити не тільки можливості та загрози зовнішнього середовища організації, але й виявити ймовірність використання та вплив обраних для аналізу можливостей та загроз на результат діяльності організації.

Спочатку формують список ринкових тенденцій які виступають для банку в якості стратегічних, потім на основі цих тенденцій визначають можливості та погрози, які формуються зовнішнім середовищем. Потім оцінюють ймовірність використання можливостей та їх вплив на діяльність організації, результати можуть бути занесені у відповідну матрицю і використані для подальшого аналізу.

Таблиця 2.1

Матриця можливостей

Аналогічним чином здійснюється аналіз загроз та будується матриця загроз (табл.. 2.2.). Наслідки, до яких може привести реалізація загроз, можуть проявитися через руйнування банку, приведення його до критичного стану, важкого стану або легких пошкоджень. Виявлення в процесі аналізу факторів, які класифікуються як загрози зовнішнього середовища, фіксуються на полях матриці. Фактори, які потрапили на поля ВР, ВК, СР, є найбільш небезпечними для подальшого розвитку організації та вимагають термінового усунення. Фактори, які потрапили на поля ВВ, СК, НР, також повинні перебувати під наглядом керівництва і мають бути усунені якомога швидше.

Таблиця 2.2

Матриця загроз

Стратегічний аналіз виступає в якості обов'язкових передумов початку процедури стратегічного планування, отож для того, що розпочати певні дії стосовно постановки стратегічних цілей та стратегічних завдань, окреслити горизонт планування та обрати певний інструментарій найбільш притаманний певній організації та певній ситуації потрібно детально розглянути зовнішнє середовище та оцінити його.

Таблиця 2.3

Стратегічний аналіз ВАТ комерційний банк „ПриватБанк”

Можливості зовнішнього середовища
Політичні	v орієнтація уряду на проведення інтенсивних економічних реформ (податкова, аграрна, та ін.) и др.), v планування вступну України до ВТО v прийняття законодавчих актів, спрямованих на боротьбу із легалізацією тіньових коштів
Макроекономічні	v підвищення міжнародних рейтингів України агентством Fitch Ratings; v зростання реального ВВП - 4,8% за 2002р. та 7,5% - за перше півріччя 2003г.
Фінансові	v заінтересованість закордонних та міжнародних фінансово-банківських організацій у співробітництві із українськими банками-резидентами; v жорстка грошово-кредитна політика НБУ, спрямована на збільшення кредитування та підтримку експорту як основного джерела надходжень до бюджету України; v стабільність протягом тривалого часу національної валюти - гривні.
Соціальні	v посилення заходів із соціального захищення населення, впровадження соціальних урядових програм; v підвищення рівню пенсій та зарплат, зниження рівню заборгованості по зарплаті; v відносна стабілізація рівню безробіття; v наявність достатньо заможного рівню населення, а також висока зайнятість у сфері малого бізнесу та торгівлі.
Сильні сторони банку
v сильна конкурентна позиція серед найкрупніших банків України (1-3 місця за основними фінансовими показниками та долі ринку) v лідируючий стан на ринку пластикових карт (більш 40%); v високий імідж та підвищена відкритість для клієнтів та партнерів; v найбільш прогресивна система менеджменту серед банків країни; v наявність представництв та банків-партнерів в інших країнах; v широко розвинута мережа регіональних підрозділів (більш 1420 функціонуючих філій по всієї території України та на о. Кіпр), представництва у м. Москва, Алмати, Кишинів; v високий рівень техніко-технологічного оснащення; v система безперервного підвищення професійного рівню (наявність системи стаціонарного навчання „Прометей” v широка диверсифікація пропонуємих банківських продуктів (більш 300 видів послуг, по 25 областям України); v обширна клієнтська база; v міжнародний аудит та міжнародний рейтинг: v “The Banker” в 2000 и 2002 роках и “EuroMoney” - в 1999-2002гг. визнавали ПриватБанк кращим українським банком; v рейтинг Awards for Exellence 2001 - винагорода за видатну майстерність; v винагорода “Best Debt House” - краща установа на борговому ринку; v “Fitch Ratings” підвисив Довгостроковий Рейтинг Приватбанку із "CCC+" до "B-" до Короткостроковий Рейтинг - с "C" до "B"; v винагорода JP Morgan Chase Bank як кращому банку-кореспонденту за якістю здійснюваних ним платежів у 2002 році (серед 6 000 банків); v великий досвід роботи на ринку України
Погрози зовнішнього середовища
Політичні	v президентські вибори (осінь 2004р.) та політична боротьба, що загострилася у зв'язку із цим; v відсутність узгодженості між діями законодавчої та виконавчої влади; v недосконала законодавча база, зростання тиску з боку адміністративних, регулятивних та фіскальних органів.
Макроекономічні	v високий рівень зовнішньої заборгованості України, v несприятлива ситуація у АПК; v неефективність механізмів приватизації, що використовуються v застаріла інфраструктура промислового виробництва; v низький рівень інвестиційної привабливості України; v торгові санкції та антидемпінгові розслідування по відношенню до України з боку світових держав
Фінансові	v посилення конкуренції з боку закордонних банків та небанківських установ; v жорстка рестриктивна політика НБУ, v зниження доходності банківських операцій
Соціальні	v зменшення чисельності населення, відсутності впевненості населення в стабільності політико-економічної ситуації у країні; v високий рівень трудової міграції населення до Росії та країн Європи (у тому числі нелегальна міграції) v невисокий рівень купівельної спроможності населення.
Слабкі сторони банку
	v недостатнє врахування умов роботи у регіонах при підготовці загальносистемних рішень; v надлишковий документообіг, бюрократизм; v v плинність кадрів.
Конкурентні переваги
	v раціональне сполучення надійності та прибутковості банку, оптимальне сполучення темпів зростання й комісійних від ризикових операцій. v активне застосування сучасних Internet-технологій і діяльності банку. v пріоритетний розвиток трудових ресурсів по відношенню до інших ресурсів банку v перевищення темпів зростання активів та прибутку над темпами зростання доходів над утриманням персоналу.

Проведений стратегічний аналіз банку по-перше свідчить про досить стійке становище ВАТ КБ „Приватбанк” відносно зовнішнього середовища, по-друге, дозволяє розпочати процедуру стратегічного планування та зробити її більш ефективною.

2.2 Організація планування доходів, витрат та фінансових результатів діяльності ВАТ комерційний банк „ПриватБанк”

Традиційно, банківські установи, підприємства й організації взагалі мають окрему функціональну планову службу. Однак, трансформаційні процеси економіки країни перехідного періоду вплинули й на організаційно-функціональний механізм організацій. Проявлення цих змін полягають в наступному: більшість організацій планово-аналітичну службу усунули, переклавши її функцію на інші підрозділи, тим самим обмеживши можливості стратегічного планування.

Організаційно процес стратегічного планування в банку складається з декількох етапів які здійснюються всіма рівнями управління:

1. формування, погодження та підготовка плану до затвердження;

2. затвердження плану;

3. аналіз результатів виконання планів;

4. внесення змін та коригувань в планові показники.

Першим етапом планування є формування вищим керівництвом політики Банку, визначення основних пріоритетів, завдань та доведення їх керівникам структурних підрозділів та іншим особам, які приймають безпосередню участь у підготовці планів, не пізніше ніж за 60 днів до початку наступного планового періоду.

Визначення планових обсягів і планової доходності операцій, планових норм витрат на утримання банку, мінімальної та достатньої маржі - невід'ємні розрахунки першого етапу планування.

Завершення першого етапу - формування консолідованого плану банку та підрозділів, обговорення його на Бюджетному комітеті, підготовка плану в до затвердження в термін не пізніше ніж 10 днів до початку наступного планового періоду.

Після затвердження консолідовано плану Правлінням Банку фінансовий департамент в триденний термін розсилає всім структурним підрозділам контрольні показники фінансової діяльності. Всі структурні підрозділи банку повинні дотримуватись їх.

По закінченню звітного періоду філіали надають до фінансового департаменту звіт про виконання планових показників.

В разі необхідності керівництво банку приймає рішення щодо коригування фінансових показників на наступний період з метою їх оптимізації.

При плануванні дотримуються наступних принципів:

- план складається і затверджується на календарний рік з поквартальною розбивкою;

- фінансовий план формується на основі аналізу існуючої структури активів та пасивів, їх доходності і вартості за попередні періоди, а також прогнозів на майбутнє згідно зі стратегією Банку щодо джерел залучення та напрямків розміщення коштів;

- формуванню планових показників по витратах передує детальний аналіз їх обсягів та доцільності, що дозволяє виявити проблеми і вирішити їх на стадії планування;

- запланований обсяг чистого прибутку повинен забезпечити приріст капіталу банку, формування резервів, фонду виплати дивідендів, компенсацію грошових коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення;

- встановлення лімітів по окремих статтях небанківських операційних витрат.

План доходів ВАТ комерційний банк „ПриватБанк” включає суму доходів необхідних для покриття запланованих витрат, а також повинен забезпечувати запланований обсяг чистого прибутку.

При плануванні витратної частини враховуються особливості та специфіка діяльності кожної з філій, ведення нею зваженої процентної політики, затверджені Правлінням Банку нормативи за окремими статтями небанківських операційних витрат.

Планування процентних доходів, процентних витрат здійснюється виходячи з запланованих середньоденних обсягів та середньозважених ставок по активно-пасивних операціях, наданих відповідними структурними підрозділами банку.

Чистий прибуток - це кінцевий економічний показник, що характеризує ефективність роботи Банку. Він планується в розмірах, необхідних для виконання основних завдань, що стоять перед банком, і визначається як різниця між прибутком до оподаткування і податком на прибуток.

Складання бюджету банку проводиться на підставі планових обсягів активно-пасивних операцій. Плановий баланс є основою для розрахунку планових процентних доходів та витрат.

Установа банку складає проект плану за встановленою формою. Поточні доходи та витрати плануються за окремими статтями відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку 6-го та 7-го класів.

Крім основних статей, план містить основні параметри та нормативи, які мають бути дотримані при його складанні:

- прибуток від операцій на одного працівника;

- норматив загально адміністративних витрат до доходу;

Рис. 2.1. Структура доходів ВАТ „ПриватБанк” за 2003 рік

- норматив витрат на утримання персоналу до доходу.

Установа банку складає прогнозний план на календарний рік з поквартальною розбивкою. До початку року план затверджується на 1 квартал.

Рис. 2.2. Структура доходів ВАТ „ПриватБанк” за 2004 рік

Одночасно на рік затверджуються прогнозні параметри та нормативи: прибуток від операцій на одного працівника, нормативи загально адміністративних витрат та витрат на утримання персоналу до доходу.

Протягом кварталу коригування затвердженого плану не проводиться. Допущені відхилення від запланованих показників, які викликані об'єктивними причинами, можуть бути враховані в наступному кварталі.

Та починається планування з аналізу показників поточного року. Основою для аналізу діяльності установи банку слугує балансовий звіт. Баланс, мов миттєвий знімок, дає змогу оцінити активи, зобов'язання і капітал в конкретний момент часу.

Усі активні операції банку є ризиковими, проте вони забезпечують йому значну частину доходів.

Стандартизовану структуру доходів та витрат банківської установи відображає форма № 2 (“Звіт про прибутки і збитки комерційного банку”. Проте у щоденній практиці банки, як правило, користуються дещо спрощеним її варіантом. Можна назвати цю структуру робочою.

Отже, типова “робоча” структура доходів і витрат комерційного банку така. Розглянемо спочатку структуру доходів (див. Рис.2.1, Рис.2.2).

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що призводять до збільшення капіталу і не є внесками акціонерів .

Усі доходи складаються ( 1+ 2 + 3 + 4).

1. Процентні доходи, у тому числі:

· доходи за коштами, розміщеними в інших банках (отримані доходи за міжбанківські кредити);

· доходи за операціями з філіями ( отримані проценти за між філіальними кредитами);

· доходи за кредитами, наданими юридичним особам у національній валюті (доходи за кредитами та овердрафтом підприємств);

· доходи за кредитами, наданими фізичним особам ( отримані проценти за кредитами населення, за овердрафтом власників банківських платіжних карт);

· доходи за кредитами, наданими об'єктам господарювання в іноземній валюті;

· доходи за врахованими векселями;

· процентні доходи за цінними паперами;

· інші процентні доходи.

2. Комісійні доходи, у тому числі:

· за розрахунково - касове обслуговування (видача готівки клієнтам, продаж готівки іншим банкам);

· за операціями на валютному ринку (купівля і продаж іноземної валюти для клієнтів, видача валютної готівки з рахунків);

· за операціями із цінними паперами;

· інші комісійні доходи (за відкриття рахунків, здійснення розрахункового обслуговування, перекази в національній та іноземній валюті тощо).

3. Результат від торговельних операцій, у тому числі:

· від торгівлі іноземною валютою ( курсова різниця від торгівлі готівковою та безготівковою валютою, щоденна переоцінка валютних рахунків);

· від торгівлі цінними паперами;

· інші доходи від торговельних операцій ( продаж заставного майна).

4. Інші доходи (дивіденди від корпоративних цінних паперів у портфелі банку, зменшення резервів, штрафи, пені, неустойки, повернення надміру перерахованого податку на прибуток).

Всі доходи обліковуються за рахунками 6 класу незалежно від порядку оподаткування. Рахунки 6 класу максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку.

Розглянемо структуру витрат комерційного банку.

Витрати - це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі впливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами .

Усі витрати (1+2+3+4+5+6+7).

1. Процентні витрати, у тому числі:

· витрати за коштами, одержаними від інших банків (сплачені проценти за міжбанківські кредити);

· витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів;

· витрати за коштами до запитання клієнтів банку;

· витрати за депозитами юридичних осіб;

· витрати за депозитами населення;

· витрати за операціями із філіями (сплачені проценти за міжфілійними кредитами);

· інші процентні витрати (проценти за цінними паперами власного боргу).

2. Комісійні витрати, в тому числі:

· за розрахунково-касове обслуговування (купівля готівки, купівля бланків, паперової стрічки, пломбіраторів тощо);

· за операціями на валютному ринку (комісія за конвертування, купівлю валютної готівки);

· за операціями із цінними паперами (державне мито та інші сплачені комісії);

· інші комісійні витрати.

3. Інші банківські операційні витрати, в тому числі:

· оренда будівлі (приміщення) та прилеглої території;

· лізинг основних засобів та устаткування;

· фінансова допомога збитковим філіям;

· сплата внесків у Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

· купівля спеціальної літератури;

· страхування співробітників;

· витрати на територіально відокремлені без балансові відділення;

· штрафи.

4. Інші небанківські операційні витрати, в тому числі:

· основна заробітна плата ( оклади та угоди на підряд);

· додаткова заробітна плата (премії, різноманітні надбавки, відпускні, допомога вагітним та на догляд за дитиною);

· інші виплати (матеріальна допомога, оплата путівок, оплата бюлетенів, витрати на лікування і поховання);

· сплата податків на заробітну плату (відрахування у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості);

· амортизація (основних засобів, капітальних вкладень, нематеріальних активів);

· поточний ремонт;

· утримання основних засобів (підтримка в робочому стані основних засобів та ОДБ);

· утримання автотранспорту (придбання бензину, запчастин, автопокришок, оплата технічного обслуговування);

· забезпечення охорони (сигналізації, перевезення готівки та інших матеріальних цінностей, зовнішньої охорони будівлі силами Державної служби охорони або інших структур);

· комунальні послуги (оплата електроенергії, опалення , водопостачання, вивезення сміття тощо);

· господарські витрати (утримання приміщень, проведення дезинфекції, купівля МШП, спецодягу, канцелярських товарів, виготовлення візиток тощо);

· витрати на підготовку кадрів (інформаційні послуги, оплата семінарів, курсів підвищення кваліфікації, навчання співробітників на заочних та вечірніх відділеннях вищих учбових закладів);

· витрати на відрядження;

· представницькі витрати (придбання сувенірів, фінансування презентацій, банкетів тощо);

· витрати на маркетинг і рекламу;

· спонсорство і доброчинність;

· сплата податків та інші обов'язкові платежі (ПДВ, комунальний податок, податок із власників транспортних засобів, екологічний збір, збір до Пенсійного фонду від купівлі іноземної валюти);

· витрати на СЕП та інші системи банківського зв'язку (електронну пошту НБУ, Інтернет);

· поштово-телефонні витрати (абонентська плата, оплата міжміських переговорів, мобільного зв'язку);

· інші небанківські операційні витрати (страхування майна і транспортних засобів).

5. Відрахування у резерви (за кредитами, цінними паперами, під дебіторську заборгованість).

6. Непередбачені витрати (переоцінка основних засобів).

7. Податок на прибуток.

Рис. 2.3. Структура витрат ВАТ „ПриватБанк” за 2003 рік

Рис.2.4. Структура витрат ВАТ „ПриватБанк” за 2004 рік

Нараховані витрати, як правило дорівнюють фактичним. А ось нараховані доходи здебільшого перевищують фактично отримані, оскільки не всі позичальники своєчасно сплачують проценти за кредитами. Тому часто виникають ситуації, коли нараховані доходи й нараховані та здійснені витрати не тотожні, оскільки всіх нарахованих доходів не одержано.

Структура витрат відображена на діаграмах ( див. Рис.2.3, Рис.2.4) :

Доходи і витрати банку плануються в такому порядку:

1) аналізуються фактичні доходи й витрати за всіма статтями за минулі періоди;

2) розглядаються можливі заходи щодо економії тих чи інших статей витрат;

3) визначаються шляхи збільшення доходів (переглядаються процентні ставки, визначаються нові джерела інвестицій тощо);

4) визначаються прогнози на майбутнє щодо таких показників:

* валютний курс гривні;

* кредитні та депозитні ставки;

* облікова ставка НБУ;

* очікувана дохідність різних видів цінних паперів;

5) з урахуванням усіх зазначених вище факторів складається план доходів і витрат на квартал.

Щодо планів на перспективу, то у процесі їх побудови необхідно враховувати й такі прогнозні показники:

· обсяг грошової маси;

· рівень інфляції;

· параметри державного бюджету на наступний рік;

· макроекономічну та політичну стабільність;

· ставлення населення до способу зберігання заощаджень (у банках чи на руках);

· політика держави щодо способу зберігання бюджетних коштів ( у банках чи в державному казначействі).

Зрозуміло, прогнозувати всі ці параметри ( особливо у країні з перехідною економікою) дуже складно, тому установи банків, як правило, планують власні бюджети лише на рік з розбивкою по кварталах. Стратегічним же плануванням в даному випадку займається головна контора банку - юридична особа.

Як свідчать дані, загальний обсяг доходів в 2003 році в порівнянні з 2002 роком зріс в 1,48 рази. В структурі доходів найбільшу частину займають процентні доходи, на 01.01.2003р. вони складали 50,16% від доходів в цілому, а на 01.01.2003р. - 62,23%. Комісійні доходи за 2003 рік склали 26,05% і відповідно 33,51% в 2004 році. Ріст процентних доходів обумовлений збільшенням кредитного портфеля банку на 5364 тис. грн.., а це свідчить про укріплення авторитету банку на регіональному кредитному ринку. Позитивним моментом є і зростання комісійних доходів, оскільки свідчить про збільшення кількості клієнтів банку і обсягів послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню.

Враховуючи розгалужену мережу банківських установ, планування доходів та витрат (тобто складання бюджету) має деякі особливості. Так, спочатку бюджет складається на рівні відділень (за кожною статтею), а потім він консолідується на рівні центрального відділення. Особлива увага приділяється плануванню таких статей доходу, як процентні та комісійні доходи та статей витрат - процентні витрати і витрати на утримання персоналу.

Основною вимогою при плануванні витрат на утримання персоналу є забезпечення доведеного центральному відділенню нормативу цих витрат по відношенню до планового обсягу доходів:

витрати на утримання персоналу

витрати на утримання персоналу

К = ----------------------------------------- * 100% (2.1)

доходи банку

Нормативне значення цього показника, затверджене Правлінням банку 30% за рік.

Фактично цей показник дорівнює:

1748,85

К = -----------------*100% = 23,8%,

7319,63

що менше нормативного значення, тобто витрати на утримання персоналу банку на достатньому рівні.

Загальна сума витрат на утримання персоналу зіставляється із загальною сумою запланованого доходу. У разі перевищення доведеного нормативу плануються додаткові заходи щодо нарощення доходів та зменшення цих витрат шляхом скорочення персоналу і зменшення запланованого розміру заробітної плати в розрахунку на одного працюючого.

У разі , якщо отримані за звітний квартал доходи значно перевищують їх заплановану величину, установа банку має право звернутися до центрального відділення з проханням про збільшення відповідно до нормативу витрат на утримання персоналу на наступний квартал. Регіональне управління може задовольнити це прохання, якщо це не призведе до зменшення встановленого на рік для відділення показника прибутку від операцій на одного працівника.

При невиконанні плану доходів установи банку зобов'язані відповідно скорочувати ці витрати. Якщо протягом кварталу не забезпечено плановий дохід, а витрати на утримання персоналу проведені в межах бюджету, з метою виконання затверджених річних показників і нормативів регіональним управлінням у наступному кварталі доводиться зменшення витрат на утримання персоналу на суму допущеного відхилення між фактичним та розрахунковим обсягом таких витрат. Розрахунковий обсяг витрат на утримання персоналу визначається множенням фактично отриманого доходу на встановлений норматив.

Банк може досягнути мети росту фінансових результатів діяльності тільки в тому випадку, якщо він здійснює суворий контроль за своїми витратами.

Ризик накладних витрат банку - це ризик, при якому темпи росту непроцентних витрат випереджатимуть темпи росту доходів банку і , як результат, зниження прибутковості і рентабельності роботи банку.

Для оцінки результативності політики банку по управлінню ризиком непроцентних доходів та витрат, можна розрахувати коефіцієнт продуктивності праці, який має наступний вигляд:

непроцентні витрати

непроцентні витрати

Кпр = --------------------------- * 100% (2.2)

доходи банку

Граничний рівень даного коефіцієнта складає близько 60%. Якщо банком добре керують, то коефіцієнт знижується до рівня 55%, але знижувати його до 55% вже небезпечно, тому що значну долю в чисельнику формули займає заробітна плата банківських працівників. Якщо вона буде і далі знижуватися, то банк втратить частину робітників, а слідом за цим і долю ринку.

Фактично цей показник дорівнює:

3712,37

Кпр = ------------* 100% = 50,7%,

7319,63

Тобто фактичне значення нижче нормативного. Це свідчить про те, що темпи росту доходів випереджають темпи росту витрат банку. Таким чином банк має невисокий ризик витрат, що свідчить про задовільне керівництво банком.

На підставі аналізу показників діяльності установи банку за 2003 рік розроблено проект бюджету установи на 2004 рік, а також сплановані основні стратегічні цілі допоміжного характеру, які полягають в наступному:

· ефективне використання реклами;

· використання ІТ-технологій, як можливості для клієнта отримати відповіді на питання стосовно кредитних ризиків, отримати попереднє резюме про умови кредитування;

· навчання та підвищення кваліфікації персоналу, більш глибока спеціалізація персоналу в розрізі галузей та продуктів;

· забезпечення адекватного ринку рівня цін на банківські продукти;

· створення ефективної торгової мережі у місцях високої концентрації кредитоспроможних клієнтів.

При плануванні дотримувались тенденцій:

- приріст доходів;

- зниження витрат.

Враховувались також зовнішні фактори - зміна облікової ставки НБУ, індекс інфляції, зміна курсу іноземних валют.

За базові показники беруться результати діяльності за 2003 рік і, враховуючи плановий приріст ресурсної бази і приріст обсягів кредитних вкладень, складається план на 2004 рік.

Окремо від загального бюджету доходів та витрат розробляється бюджет капітальних витрат, що є складовою частиною планування по використанню отриманого прибутку.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ БАНКУ

3.1 Формування корпоративної стратегії, як основи для стратегічного планування

Корпоративна стратегія описує загальні напрями розвитку та складається з дій, спрямованих на затвердження позицій у різних галузях та підходів щодо управління за кількома напрямками діяльності банку. Корпоративна стратегія фіксує такі аспекти:

· розподіл ресурсів між господарськими підрозділами на основі портфельного аналізу;

· рішення про диверсифікацію з метою зниження господарського ризику та використання ефекту сінергії;

· зміна організаційної структури;

· формування єдиної стратегічної орієнтації діяльності підрозділів;