Оцінка кредитоспроможності позичальника в банківській установі

Погашення позичок (ПП)

Сплата процентів за користування кредитом (СВ).

Дані про додаткові (суб'єктивні) показники Кролевецького комбінату хлібопродуктів заносяться у колонку 4 одноіменної таблиці (додаток 18).

Оцінка додаткових показників здійснюється за власною методикою АКБ „Надра” (додаток 17). Оціночні дані про ці показники заносяться у відповідну таблицю (додаток 18).

Розрахуємо загальну суму балів оцінка додаткових (суб'єктивних) показників (С2) :

С2 = ФП + ДР + ПП + СВ

С2 = 1 + 4 + 10 + 10 = 25

Тепер знайдемо коригуючий показник, який розраховується за формулою:

Пк = С2 / Мс 0,25 + 1, де

Пк = 25/30 0,25 + 1 = 1,21

С2 - загальна сума балів оцінки додаткових (суб'єктивних) показників;

Мс - максимальна сума балів, що може бути отримана в результаті оцінки додаткових (суб'єктивних) показників (в цій методиці Мс = 30).

Значення показників С2 і Пк заносяться до таблиці додаткових показників (додаток 15).

Отримана сума балів при оцінці основних (об'єктивних) показників коригується на значення коригуючого показника:

S = С1 Пк,

де S - узагальнений показник;

С1 - сума балів основних (об'єктивних) показників;

Пк - коригуючий показник.

S = 510 1,21 = 617

Значення узагальненого показника (S) вноситься до відповідної таблиці (додаток 15).

Всі вище наведені розрахунки заносяться за допомогою спеціального програмного продукту, розробленого програмістами АКБ „Надра”. Значення відповідних коефіцієнтів і їх оцінка автоматичнов носиться у відповідні таблиці (додаток 15).

На основі узагальненого показника (S) та рейтингової шкали для визначення класу позичальника (додаток 20) банк відносить позичальника до відповідної групи (рейтинговим оцінкам І, ІІ, ІІІ, IV, V відповідають класи А, Б, В, Г, Д) [37].

Для банку клас позичальника відіграє роль:

основного фактора, який впливає на рішення кредитної комісії про надання кредиту;

фактора, який впливає на кредитну політику банку щодо окремого позичальника (якщо проводилася оцінка кредитоспроможності позичальника по обслуговуванню раніше виданого кредиту);

фактора, який впливає на класифікацію кредитного портфеля за ступенем ризику та створення відповідних резервів.

За результатами оцінки кредитоспроможності позичальника банк отримує електронну форму “Висновок про попередню оцінку фінансового стану позичальника” (додаток 15), де крім розрахованих коефіцієнтів, їх оціночних значень, проміжних сум оціночних балів, узагальненого показника і класу позичальника присутні наступні дані: власні кошти, необоротні активи, запаси і витрати, дебіторська і кредиторська заборгованість, короткострокові позики, які розраховуються за даними балансу підприємства. Схема розрахунку вище вказаних даних описана у згрупованому балансі (додаток 20) у колонці 3.

Кролевецький комбінат хлібопродуктів має загальну рейтингову оцінку 617 бали, що відповідає класу “А”. Це свідчить про надійність клієнта АКБ „Надра”. Оцінку кредитоспроможності позичальника закінчено, наступна - через 3 місяці.

3.3 Моніторинг реалізації кредитного заходу

Після надання кредиту співробітництво між клієнтом та банком не закінчується. Працівники кредитного відділу слідкують за діяльністю позичальника протягом дії кредитної угоди. Це необхідно для того, щоб своєчасно визначати суму коштів для резервування, виявляти негативні тенденції в діяльності позичальника, слідкувати за станом заставленого майна (акт наявності та технічного стану заставного майна складається кожного місяця, після виїзної перевірки об'єкта застави), своєчасно змінювати (коректувати) кредитну політику щодо окремого позичальника у разі виявлення негативних (позитивних) тенденцій його розвитку, слідкувати за цільовим використанням позикових коштів Отже банк, здійснюючи моніторинг окремого наданого кредиту, може вимагати від свого клієнта додаткового забезпечення, страхування об'єкта застави, дострокового погашення позики. Також, якщо це обумовлено в кредитному договорі, банк може змінювати відсоткову ставку за кредитною угодою, застосовувати штрафні санкції у разі невиконання контрагентом умов, закріплених між сторонами в договорі [21].

АКБ „Надра” слідкує за наданими кредитами за допомогою спеціальної таблиці „Висновок про попередню оцінку фінансового стану позичальника” (додаток 15), в якій можна побачити разрахункові та оціночні значення основних (об'єктивних) та додаткових (суб'єктивних) показників діяльності позичальника на 3 останні дати, тобто за результатами здійснення останніх перевірок фінансового стану позичальника. Таким чином кредитні працівники банку можуть оцінювати динаміку розвитку клієнта та своєчасно реагувати на негативні тенденції, які прослідковуються в період дії кредитної угоди.

Отже розглянемо динаміку показників діяльності позичальника протягом періоду з 01.07.2001 року по 01.01.2002 року. Показники будемо групувати за тими ж ознаками, що і у банківському висновку (додаток 15).

По-перше проаналізуємо динаміку показників ліквідності та мобільності. Щодо коефіцієнту загальної ліквідності, то його нормативне значення - не менше 2,0 балів. На 01.07.2001 року значення цього коефіцієнта становило 1,45, тобто було менше нормативного. Таким чином підприємству було необхідно підвищити значення цього показника протягом строку дії кредитної угоди. На наступні звітні дати коефіцієнт спочатку практично досяг нормативного значення (1,97), а потім і перевищив його (3,15). Це зростання є безумовно позитивним фактором діяльності підприємства з точки зору банку, оскільки збільшилось співвідношення усіх мобілізованих активів та поточних зобов'язань за кредитами та розрахунками, що підвищує вірогідність сплати клієнтом суми боргу. Але слід уважно прослідкувати за динамікою балансових показників, які використовуються при розрахунку даного коефіцієнта: з одного боку досить значне зменшення поточних зобов'язань (в першу чергу за рахунок зменшення короткострокових кредитів банку), а з іншого - не менш значне зменшення оборотних активів (більшою мірою - за рахунок падіння показників виробничих запасів, дебіторської заборгованості за товари та послуги, іншої поточної дебіторської заборгованості). Отже банку необхідно ретельно слідкувати за причинами досить значного зменшення оборотних активів (див. рисунок 2.3.2.1).

Розглядаючи динаміку коефіцієнта миттєвої ліквідності, треба відмітити, що цей показник був на досить низькому рівні протягом усіх трьох досліджуваних періодів : 0,02 , 0,02 та 0,04 відповідно (при оптимальному теоретичному значенні - не менше ніж 0,2). Отже платоспроможність позичальника на дати складання балансу є досить низькою. В першу чергу це відбувається за рахунок невисокого значення грошових коштів та їх еквівалентів, порівняно з поточними зобов'язаннями (див. рисунок 2.3.2.1).

Коефіцієнт поточної ліквідності зріс з 0,81 до 2,1 (оптимальне значення - не менше 1,0). Ріст значення цього показника відображає покращення платіжних можливостей підприємства на перспективу при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами (див. рисунок 2.3.2.1).

Щодо коефіцієнта мобільності активів, то протягом досліджуваного періоду відбулося його зменшення на 0,18 (з 0,38 на 01.07.2001 року до 0,2 на 01.01.2002 року), при оптимальному теоретичному значенні - не менше 0,5.



Динаміка показників ліквідності та мобільності за період з 01.01.2000 року по 01.01.2001 року

Отже, значно зменшилась потенційна можливість перетворити активи в ліквідні засоби (див. рисунок 2.3.2.1).

Розглянемо динаміку показників ділової активності та прибутковості за вище вказаний період. По-перше треба звернути увагу на показники рентабельності активів та грошового потоку. Рентабельність активів протягом досліджуваного періоду була настільки низькою, що її розрахункове значення не відповідало умовам округлення (до другого знаку після коми), які застосовуються в таблиці висновку (додаток 15), і становило 0,00 за всі вказані періоди. Отже це є негативним фактором діяльності підприємства, незважаючи на позитивні значення чистого прибутку на дві останні звітні дати (20 тис.грн та 12 тис.грн відповідно). Щодо показника грошового потоку, то його розрахункові значення на всі звітні дати більш ніж у 20 разів перевищували оптимальне : 30,5; 31,1 та 31,38, порівняно з - не менше 1,5. Це означає, що по рахунках позичальника відбувається досить значний рух коштів, що є позитивним фактором для банку у разі стягнення коштів з поточного рахунку позичальника у рахунок сплати заборгованості за кредитом.

Рентабельність продаж Кролевецького КХП була досить низькою з 01.07.2001 року по 01.01.2002 року (див. рисунок 2.3.2.2). Таким чином кожна одиниця реалізованої продукції приносила на 01.07.2001 року - 1 копійку прибутку, на 01.10.01 року та 01.01.02 року - 4 та 2 копійки відповідно (при оптимальному теоретичному значенні - не менше 0,15 грн.). Таку низьку рентабельність можна пояснити тим, що ціни на борошно та хліб намагається жорстко регламентувати держава, не даючи підвищувати ціни, а отже підприємство не може отримувати надприбутки, граючи на цінах.

Щодо коефіцієнту співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, то треба відмітити, що вже на першу дату аналізу значення цього показника практично дорівнювало нормативному - не менше 0,8 і становило 0,79. Надалі відбулося значне зростання значення коефіцієнта - до 1,47 на 01.10.2001 року та 2,1 на 01.01.2002 року. Отже таке значне збільшення показника є безумовно позитивним моментом, тому що, перекриваючи кредиторську заборгованість дебіторською більш ніж удвічі, Кролевецький КХП може без особливих труднощів і у повному обсязі відповідати за кредиторською заборгованістю тільки за рахунок дебіторів.

Проаналізуємо динаміку показників фінансової стійкості за досліджуваний період. Спочатку звернемо увагу на коефіцієнт фінансової стійкості, який зростав протягом останнього півріччя і його розрахункові значення становили на 01.07.2001 року - 0,72, на 01.10.2001 року - 0,85 та на 01.01.2002 року - 0,93 (при оптимальному теоретичному значенні - не менше 0,6). Отже питома вага власних джерел залучених на тривалий строк коштів у загальних витратах підприємства, які можна використовувати у своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів, є досить високою і має тенденцію до стійкого зростання.



Динаміка показників ділової активності та прибутковості з 01.07.2000 року по 01.01.2001 року

Значення коефіцієнта незалежності коливалось протягом досліджуваного періоду і становило : 0,39, 0,17 та 0,08 на три звітні дати (при оптимальному теоретичному значенні - не більше 1,0). Отже показник знаходився в оптимальному діапазоні значень протягом усього аналізуємого періоду, тобто питома вага залучених коштів на 1 грн. власних коштів підприємства залишалась незначною і мала стійку тенденцію до зменшення. Це свідчить про невисоку залежність підприємства від залучених коштів і має досить високе значення для банку.

Коефіцієнт автономності стійко зростав протягом останнього півріччя (див. рисунок 2.3.2.3) і постійно перевищував оптимальне теоретичне значення - не менше 0,5, що показує, що доля власних коштів у капіталі позичальника є досить високою.

Коефіцієнт маневрування характеризує, яка частина власних коштів знаходиться в мобільній формі, дозволяючій відносно вільно маневрувати ними. Цей коефіцієнт повинен бути не меншим за 0,5, але допускаються і нижчі його значення, важливо, щоб вони були позитивними. Цей показник знаходився на досить низькому рівні протягом досліджуваного періоду і становив на три звітні дати 0,18, 0,18 та 0,17 відповідно. Таким чином ступінь мобільності використання власних коштів залишалась досить низькою протягом останнього півріччя.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами характеризує долю власних оборотних засобів у загальній сумі довгострокової та короткострокової заборгованості позичальника (оптимальне теоретичне значення - не менше 0,2). Значення цього показника вже на першу звітну дату вагомо перевищувало оптимальне і становило 0,45, а надалі продовжувало зростати - до 1,03 та 2,21 відповідно на наступні розрахункові дати.

Таким чином, прослідкувавши динаміку показників фінансової стійкості, треба відмітити, що практично усі значення коефіцієнтів відповідають нормативним (за виключенням коефіцієнту маневреності), що свідчить про високу фінансову стійкість підприємства.

Динаміка показників фінансової стійкості з 01.07.2000 року по 01.01.2001 року

Але треба приділити особливу увагу скороченню діяльності підприємства, що безумовно є негативною тенденцією. Тому треба проаналізувати причини цього скорочення, але поки ще Кролевецький комбінат хлібопродуктів був позичальником класу „А” на протязі всього аналізуємого періоду (617, 665 та 653 бали відповідно) (додаток 15), що свідчить: банк не буде змінювати кредитну політику щодо даного позичальника але вимагатиме від нього додаткових даних для більш детального аналізу діяльності підприємства.

4. Шляхи вдосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника

4.1 Недоліки та напрямки вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності АКБ „Надра”

У процесі роботи з банківською методикою оцінки фінансового стану позичальника, автором були виявлені досить суперечливі моменти, які потребують додаткового розгляду та аналізу, щоб обґрунтувати необхідність їх усунення. Також треба запропонувати елементи, які позитивно вплинуть на зменшення ризикованості здійснюваних банком операцій.

Проаналізуємо методику оцінки кредитоспроможності АКБ „Надра” та виявимо ті етапи, які можна вдосконалити, щоб методика була більш точною та надійною.

По-перше проаналізуємо таблицю основних показників та їх оцінки (додаток 16). Виходячи з даних вище вказаної таблиці, побудуємо нову, де вкажемо питому вагу окремих коефіцієнтів в залежності від того, до якого інтервалу значень вони відносяться (таблиця 3.1.1).

Розглядаючи побудовану таблицю, ми можемо зробити висновок, що найбільш суттєвими для банку є коефіцієнти: забезпечення кредиту, фінансової стійкості, незалежності, забезпечення власними оборотними засобами, автономності та поточної ліквідності.

Якщо всі показники, які використовуються банком при оцінці фінансового стану позичальника мають максимальні значення, то питома вага найбільш суттєвих буде дорівнювати 57,45 % (або 405 балів з 705 можливих). Таким чином навіть ігноруючи всі інші показники позичальник з такими характеристиками вже відноситься до класу Б (додаток 19). Якщо ж коригуючий показник буде у нашому випадку мати максимальне значення, тобто 1,25, то розраховуючи узагальнений показник ми отримаємо значення 405*1,25=506,25 (позичальник класу А).

Значення та питома вага основних (об'єктивних) показників діяльності позичальника

Назва	Інт.1,	Питома	Інт.2,	Питома	Інт.3,	Питома	Інт.4,	Питома	Інт.5,	Питома
		вага,		вага,		вага,		вага,		вага,
показника	бали	%	бали	%	бали	%	бали	%	бали	%
Кзл	40	5,67	30	5,66	20	5,48	10	5	5	6,25
Кмл	30	4,26	20	3,77	15	4,11	10	5	5	6,25
Кпл	60	8,51	45	8,49	30	8,22	15	7,5	5	6,25
Кма	40	5,67	30	5,66	20	5,48	10	5	5	6,25
Рп	40	5,67	30	5,66	20	5,48	10	5	5	6,25
Ра	40	5,67	30	5,66	20	5,48	10	5	5	6,25
Ксп	30	4,26	20	3,77	15	4,11	10	5	5	6,25
Кгп	40	5,67	30	5,66	20	5,48	10	5	5	6,25
Кфс	65	9,22	50	9,43	35	9,59	20	1	5	6,25
Кн.	65	9,22	50	9,43	35	9,59	20	1	5	6,25
Ка	60	8,51	45	8,49	30	8,22	15	7,5	5	6,25
Км	40	5,67	30	5,66	20	5,48	10	5	5	6,25
Краб	60	8,51	45	8,49	30	8,22	15	7,5	5	6,25
Кзк	95	13,49	75	14,17	55	15,07	35	17,5	15	18,75
Сума	705	100	530	100	365	100	200	100	80	100

Але звичайно банк не буде ігнорувати значення інших показників, а вони навіть маючи найгірші значення будуть отримувати позитивні бали, отже додамо 40 балів за „найгірші” 8 показників до 6 „найкращих” і отримаємо суму 405+40= 445. Тепер розрахуємо який коригуючий показник необхідний позичальнику для отримання класу „А”: 500/445=1,13. Тобто використовуючи банківську формулу для розрахунку коригуючого показника (розділ 2.3.1) ми можемо розрахувати, яку суму балів (Х) за додаткові показники суб'єктивного характеру необхідно отримати позичальнику:

, звідси

Таким чином, щоб досягти необхідного значення коригуючого показника, клієнту можна мати наступні додаткові характеристики:

1) період функціонування підприємства: не менше 5 років (5 балів);

2) ділова репутація: не є клієнтом банку, у інших банках низькі обороти по рахунках, суперечлива інформація (2 бали);

3) погашення позичок: кредит прострочений (3 бали);

4) сплата процентів за користування кредитом: проценти сплачено з затримкою платежу (8 балів).

Отже позичальник при досить суперечливих додаткових показниках отримує за них: 5 + 2 + 3 + 8 = 18 балів, а цього цілком достатньо для отримання бажаного класу „А”.

Якщо всі показники діяльності підприємства відносяться до 1-го інтервалу за таблицею основних показників та їх оцінки (таблиця 3.1.1), то позичальник отримує суму балів - 705, що перевищує мінімально допустиме значення для класу „А” на 205 балів, тобто позичальник може зовсім не надавати банку ніякого забезпечення за кредитною угодою (мінус 95 балів), коефіцієнти фінансової стійкості та незалежності можуть бути найгіршими (-60 балів для кожного з показників), таким чином позичальник отримає суму балів 705-95-60-60 = 490 (позичальник класу „Б”). Крім того він має наступні (найгірші) додаткові показники діяльності:

1) період функціонування підприємства: 1 рік (1 бал);

2) ділова репутація: не є клієнтом банку, у інших банках низькі обороти по рахунках, негативна інформація (1 бал);

3) погашення позичок: позичальник ухиляється від відповідальності (1 бал);

4) сплата процентів за користування кредитом: позичальник ухиляється від відповідальності (1 бал).

На підставі вище наведених даних за формулою 2.3.1.14 розрахуємо коригуючий показник:

Таким чином, навіть найгірші значення додаткових показників у методиці АКБ „Надра” підвищують загальний рейтинг позичальника, особливо чітко це можна прослідкувати, коли позичальник знаходиться на невеликій відстані від наступного інтервалу.

Тепер розрахуємо узагальнений показник (формула 2.3.1.15):

(клас „А”)

У випадку, коли всі показники діяльності підприємства відносяться до 2-го інтервалу за таблицею основних показників та їх оцінки (таблиця 3.1.1), тобто жоден з них не відповідає нормативному значенню, то позичальник вже отримує суму балів, яка дорівнює 530 (клас „А”), не враховуючи додаткових показників.

Якщо всі коефіцієнти будуть відноситися до 3-го інтервалу (таблиця 3.1.1), то сумуючи всі показники, крім коефіцієнта забезпечення кредиту ми отримуємо суму балів 310, а додавши Кзк=95, позичальник отримує 405 балів (клас „Б”). Скоректувавши це значення на максимальний коригуючий показник, ми отримуємо суму балів 405*1,25=506,25 (позичальник класу „А”), хоча йому для отримання кредиту вистачило би і 405 балів.

Підсумовуючи проведену роботу, можна описати виявлені недоліки:

1) навіть найгірші основні показники діяльності підприємства мають позитивні значення, що підвищує рейтинг позичальника;

2) навіть найгірші додаткові показники діяльності підприємства мають позитивні значення, що підвищує рейтинг позичальника;

3) рейтингова шкала для визначення класу позичальника є досить ліберальною для потенційних клієнтів банку.

Виходячи з вище вказаних недоліків можна вказати наступні перспективні пропозиції по вдосконаленню існуючої в банку методики оцінки кредитоспроможності позичальника:

1) переглянути оціночні значення балів, які надаються позичальнику за результатами розрахунку основних показників його діяльності (наприклад: четвертий інтервал (таблиця 3.1.1) матиме нульові значення, а п'ятий - від'ємні, щоб найгірші показники діяльності не підвищували або навіть знижували суму балів основних показників);

2) аналогічно треба поступити зі значеннями додаткових показників, наприклад: період функціонування підприємства менше одного року - від'ємне значення, 2 останні показники ділової репутації, погашення позичок та сплати процентів за користування кредитом - нульове та від'ємне значення відповідно. Таким чином за допомогою найгірших показників ділової репутації коригуючий показник буде мати від'ємне значення, що буде знижувати суму балів узагальненого показника;

3) у тому разі, якщо вище вказані недоліки не будуть усунені, треба переглянути діапазони рейтингової шкали для визначення класу позичальника у бік їх збільшення;

4) вказати мінімально допустиму кількість фінансових показників, які мають незадовільне значення, що надасть можливість кредитувати позичальника (якщо ця кількість більша хоча б на одиницю, потенційному клієнту відмовляється в наданні позикових коштів навіть у разі набуття необхідної суми рейтингових балів);

Враховуючи вище наведені шляхи вдосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника, методика АКБ „Надра” може бути більш жорсткою та точною, що зменшить рівень ризикованості здійснюваних кредитних операцій банківською установою.

4.2 Автоматизація процесу оцінки кредитоспроможності позичальника

Кредитний ризик - одна з найбільш серйозних проблем, з якими зіштовхується комерційний банк. Проблема керування кредитним ризиком, особливо в умовах низької інфляції і високої конкуренції, має особливо важливе значення.

Проблема оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника залишається відкритої через відсутність універсального методу рішення задач такого класу, що є основним гальмом для практичного зниження кредитного ризику. Саме той факт, що використовувані дотепер методи не змогли забезпечити рішення цієї проблеми, змушує шукати нетрадиційні шляхи її вирішення. Один з них -- створення інтелектуальних експертних систем (ІЕС). ІЕС призначена для використання в кредитній роботі комерційного банку як система прогнозу і підтримки прийняття рішень при розгляді кожної окремої позичкової операції з метою керування кредитним ризиком.

При постановці задачі група розробників виходила з тих цілей, задач і проблем, що ставить і вирішує банк у процесі кредитної роботи, а саме:

* при розгляді кожної кредитної заявки основною метою для банку є регулювання проблеми „прибутковість -- ризик”;

* ключові питання, що повинен вирішити банк у процесі кредитування:

* прийняти рішення -- видати або не видати кредит;

* забезпечити зворотність виданого кредиту.

Причому ці питання повинні вирішуватися в комплексі: діяльність банку не може обмежуватися тільки ухваленням рішення про видачу кредиту, тому що головне все-таки -- не видати гроші, а одержати їх назад; з іншого боку -- немає більш невдячної і до того ж дорогої роботи, чим намагатися повернути початково безнадійний кредит;

* основна проблема, що стоїть перед банком у процесі кредитування -- керування кредитним ризиком.

* з якими цілями і яким чином банк керує кредитним ризиком?

Керування кредитним ризиком відбувається на двох рівнях і переслідує різні цілі:

* у процесі ухвалення рішення про доцільність видачі позички -- повинне бути націлене на контроль системи (мається на увазі вся діяльність банку) з погляду мінімізації сукупних збитків і неприпустимості їхнього переходу тієї грані, за якої ризик ліквідності і ризик банкрутства банку перевищують припустимі норми. Таким чином, на цьому рівні регулюється дилема „прибутковість -- ризик”;

* у процесі контролю за уже виданою позичкою -- повинне бути націлене на максимізацію доходів банку шляхом досягнення запланованої прибутковості від кожної виданої позички.

Основні способи зниження кредитного ризику

1) На стадії ухвалення рішення про доцільність позички:

* ретельний відбір потенційних позичальників на основі попереднього аналізу їхньої кредитоспроможності;

* страхування ризиків (хеджування).

2) На стадії контролю за виданою позичкою:

* прогноз імовірності порушення позичальником тих або інших умов кредитного договору (іншими словами, прогноз зміни поточної кредитоспроможності позичальника в порівнянні з первісною в гірший бік);

* своєчасне прийняття контрзаходів для захисту інтересів банку.

Таким чином, при розробці ІЕС був обраний комплексний підхід до рішення задачі керування кредитним ризиком, що припускає використання ІЕС на всіх етапах кредитної угоди: починаючи від розгляду кредитної заявки й ухвалення рішення про доцільність видачі кредиту аж до закінчення кредитної угоди, включаючи етап контролю за поверненням кредиту.

Використовуючи принцип комплексного підходу до проблеми керування кредитним ризиком при розгляді кожної конкретної кредитної операції, ІЕС розроблялася таким чином, щоб вона могла вирішувати наступні класи задач:

1) На стадії ухвалення рішення про доцільність позички:

* аналіз первісної кредитоспроможності потенційного позичальника на основі первинної інформації про нього (де під первинною розуміється інформація, надана позичальником при звертанні в банк: кредитна заявка плюс усі документи і фінансові звіти, що служать обґрунтуванням прохання про надання позички, а також будь-яка інша інформація, доступна банку з інших джерел). Рішення пропонується видавати у виді прогнозу результату кредитної угоди з віднесенням потенційного позичальника до одному з класів кредитоспроможності. Принциповим достоїнством і новизною тут є той факт, що клас кредитоспроможності може вказувати не тільки ступінь імовірності повернення позички, але і те, яким образом цей результат буде досягнутий (це можливо завдяки добре продуманої класифікації категорії позичок у залежності від якісної оцінки кінцевого результату). Рішення по кожній операції виводиться разом з числовим значенням, що характеризує його надійність у діапазоні від 0 до 1. Ця міра є необхідною через те, що при рішенні подібних задач завжди залишається непереборний ризик помилки ухвалення рішення.

Використовуючи цю інформацію й у залежності від свого фінансового становища, банк може приймати рішення про ступінь допустимості для себе ризику по кожній конкретній угоді. Якщо угода не грозить похитнути фінансове становище банку, і банк хоче постаратися підвищити свою прибутковість, він може в такій ситуації дозволити собі позичку з більш високим ступенем ризику. Якщо фінансове становище банку не дозволяє цього, він буде намагатися надавати позички, що відносяться до категорії менш ризикованих. Саме в такий спосіб банк буде регулювати проблему „прибутковість -- ризик” на стадії ухвалення рішення про доцільність видачі позички. Основний критерій прийняття цього рішення -- фінансова стійкість банку [1]. При цьому норма прибутковості окремої операції обмежується припустимим макроризиком від всіх операцій;

* коректування банком умов позички з метою розробити оптимальні умови кредитного договору. Рішення цієї задачі досягається завдяки можливості „програти” різні варіанти умов передбачуваної кредитної угоди і побачити прогноз результату в кожному з розглянутих варіантів. Маючи таку можливість, банк розробляє і пропонує клієнту той вид кредиту і ті умови погашення, що найбільшою мірою відповідають характеру угоди, що лежить в основі позики. Пропозиції банку при цьому можуть істотно відрізнятися від тих умов, що утримувалися в заявці клієнта.

* підтримка ухвалення рішення про способи хеджування кредитного ризику (класифікаційна прогнозна оцінка результату передбачуваної позички може бути непрямою підказкою про хеджування кредитного ризику).

2) На стадії контролю за виданою позичкою:

* прогноз зміни кредитоспроможності позичальника в ході кредитної угоди на основі вторинної інформації про позичальника, де під вторинною розуміється інформація, надана позичальником у банк в обговореному порядку протягом усієї кредитної угоди (про погіршення кредитоспроможності можна судити по факту переходу прогнозного результату позички в іншу категорію, що характеризується більшим ступенем ризику);

* підтримка при ухваленні рішення про заходи для запобігання кризових ситуацій (здійснюється на основі результатів попереднього досвіду).

* ЕС здійснює рейтинг інформативності ознак, завдяки чому можна формувати кредитну заявку оптимальним чином (у формі заявки передбачено резервні поля для додавання в разі потреби нових вхідних параметрів).

* ЕС формує оптимальний склад експертної групи для аналізу і супроводу кожної кредитної операції.

Інтелектуальна експертна система обробки, аналізу інформації, підтримки прийняття рішень побудована на базі оригінальної нейроподібної мережі (НМ), що володіє визначеними перевагами в порівнянні з іншими НМ. НМ є аналогом інтуїтивного апарата мислення, що дозволяє накопичувати „життєвий досвід” (навчатися) і на підставі цього досвіду приймати рішення про події, що відбуваються, тобто класифікувати їх і здійснювати прогноз наслідків.

Пропонована система володіє перевагами, що характерні для інших систем, побудованих на базі НМ, а саме:

* можливість ухвалення рішення у випадку недостатності вихідних даних на підставі попереднього досвіду роботи;

* можливість самонавчання, використовуючи при цьому інформацію про правильні і помилкові рішення існуючих методик, експертів і своїх власних рішень;

* можливість обліку факторів, що не можуть бути враховані стандартними методиками в силу своєї специфіки;

* можливість гнучкого реагування на зміну економічної, політичної й іншої ситуації на відміну від стандартних методик, що жорстко побудовані на визначені конкретні умови.

Крім того, НМ володіє переліком істотних відмінностей:

* вимоги до обсягу пам'яті і до швидкодії апаратного забезпечення знижені за рахунок використання нестандартного математичного апарата. У створеної НМ подібні вимоги знижені на порядок за рахунок заміни операцій множення вагових коефіцієнтів на елементи вхідного вектора з подальшим підсумовуванням і порівнянням із граничним значенням операцій підсумовування бінарних величин («0» і «1»);

* як вхідні параметри можуть виступати не тільки однорідні величини (наприклад, числові дані), але і найрізноманітніші параметри (наприклад, факти, зовнішні ознаки і т.д.), а також думки експертів. При цьому допускається можливість протиріччя як думок експертів, так і інших нечітких значень параметрів без завдання функції приналежності (формується при навчанні), що не дозволяє реалізувати жоден з відомих методів, включаючи Парето й антагоністичних ігор, у межах розумного часу і ресурсів сучасних технологій;

* НМ у процесі аналізу визначає ступінь інформативності кожного з параметрів, у результаті роботи з вхідним набором можуть бути виключені неінформативні параметри і додані нові, чим обумовлюється оптимальність набору вхідних параметрів;

* рейтинговий аналіз може бути зроблений і у відношенні експертів, думки яких є вхідними параметрами для НМ, у результаті чого може бути сформована група з найбільш компетентних експертів, при цьому неважливо, працює експерт на користь підприємства або проти, головне, щоб експерт не залишався байдужним;

* НМ надає можливість перерозподілити ризик, який не можна усунути, що залишається при прогнозі. Наприклад, якщо підприємство не схильне ризикувати у своїй діяльності, існує можливість простого настроювання НМ для прийняття „обережних” рішень; або ж навпаки -- для прийняття „сміливих” рішень.

Область застосування НМ:

Областю, що рекомендується, до застосування є:

* банківська і біржова діяльності, керування фінансовими операціями, прогнозування ризику фінансових операцій, наприклад:

* аналіз кредитоспроможності клієнта;

* прогноз результату позичкових операцій;

* пророкування ситуації на фондовому ринку;

* страхові операції;

* дисконтні операції;

* інститути суспільного, економічного керування;

* інші області (виробництво, медицина й ін.).

Вимоги до вхідних параметрів:

1) Для пропонованої НМ не важливо які і скільки вхідних параметрів надходять на вхід. Вимоги до розміру вхідної інформації визначаються ресурсами апаратного забезпечення.

2) Експертна система працює, за бажанням Замовника, у двох варіантах:

* незалежно від методик, застосовуваних у даній фінансовій установі;

* с обліком як первинних даних, так і рішень використовуваної установою методики.

Варіанти видачі рішень: рішення може вироблятися як у двукласовому варіанті („так” і „ні”), так і багатокласовому.

Можливості ЕС:

* при прийомі дискретних сигналів по каналах зв'язку -- зниження помилок на 30%;

* розпізнавання заголовків статей у довільних текстах з імовірністю 0.99

Захист доступу до конфіденційної інформації може бути реалізований як на етапі впровадження ЕС, так і на етапі її експлуатації в конкретній установі.

На етапі проведення робіт із упровадження ЕС у конкретну кредитну установу, включаючи етап „навчання” ЕС, захист доступу до будь-якої інформації, що представляє комерційну таємницю, може забезпечуватися за рахунок того, що банк надає розроблювачу необхідну інформацію в кодованому виді, тому що експертній системі в процесі навчання абсолютно все рівно в якій формі представлена інформація. Після запровадження ЕС, у процесі її експлуатації, інформація використовується в звичній для банку формі.

На етапі експлуатації ЕС захист інформації забезпечується розмежуванням доступу до окремих блоків інформації для різних категорій користувачів, наприклад:

* на етапі звертання клієнта в банк оператору надається можливість ввести в базу заявок банку на видачу кредиту заявку чергового клієнта. У цьому режимі інші функції програми й інша інформація з бази заявок банку недоступні;

* на етапі експрес-аналізу кредитної заявки, коректування умов позички і здійснення інших функцій по супроводу кредитної угоди співробітникам банку надається можливість працювати як з окремою заявкою, так і з усіма заявками, що маються в базі (у тому числі інформація доступна з будь-якого вузла розподіленої бази даних);

* функції експертизи програми доступні тільки керівництву банку; вони дозволяють проконтролювати рейтинги експертів і ознак, використовуваних у прийнятої банком формі заявки на видачу кредиту. При цьому керівництво, виходячи з інтересів банку, може визначити режим ротації експертів і ознак кредитних заявок.

Настроювання ІЕС на вимоги конкретного споживача:

Для впровадження ЕС у конкретну кредитну установу необхідно:

* узгодження зі споживачем формату використовуваних ним баз даних;

* узгодження і настроювання інтерфейсу користувача відповідно до вимог споживача;

* первісне настроювання і навчання нейромережі ЕС по частині бази даних споживача.

ІЕС працює в паралельному режимі з традиційно застосовуваною технологією кредитної роботи в кожному конкретному банку, ні в якому разі не заміняючи її, а лише будучи ще одним інструментом досягнення поставлених цілей. Якщо в процесі експлуатації ЕС буде показувати високі результати в порівнянні з традиційно використовуваними методами, вона стане високоефективним засобом, що дає великі переваги від його використання. Це особливо актуально в умовах недостатньої кількості досвідчених і висококваліфікованих експертів.

Одним з методів оцінки ефективності роботи ЕС може бути метод ковзного контролю, що полягає в наступному. За домовленістю з банком може бути узята деяка вибірка вже реалізованих кредитних операцій. Половина цієї вибірки буде використана в якості навчається для ЕС, як це було сказано, а друга половина -- у якості контрольної. Кількість правильних рішень, виданих ЕС на підставі аналізу вхідних параметрів контрольної вибірки, буде оцінкою її вірогідності, що характеризує якість її роботи.

Оцінка ефективності роботи ІЕС. Перш ніж ЕС зможе самостійно працювати, вона повинна пройти етап „навчання”, тобто в неї повинна бути введена як вихідна інформація, так і остаточний результат по кожній кредитній операції. При цьому вихідна інформація вводиться в тому вигляді, у якому це прийнято в кожному конкретному банку (включаючи обсяг та структуру вхідної інформації, а також застосовувані методики аналізу і думки експертів). Чим більше навчальна вибірка, тим краще навчаться ІЕС і тим більше якісні рішення вона зможе надалі приймати. У процесі такої роботи відбувається самонастроювання ЕС (виявляються найбільш значимі фактори і їхні взаємозв'язки, відбувається перерахунок вагових коефіцієнтів і т.д.).

Після первісного етапу навчання ЕС стає „розумною”. Тепер вона готова до самостійної роботи. На цьому етапі вона в стані виконувати ті функції, що на неї покладені.

Одним з методів оцінки ефективності роботи ЕС може бути метод ковзного контролю, що полягає в наступному. За домовленістю з банком може бути взята деяка вибірка кредитних операцій, що вже відбулися. Половина цієї вибірки буде використана в якості навчається для ЕС, як це було вказано, а друга половина -- у якості контрольної. Кількість правильних рішень, виданих ЕС на підставі аналізу вхідних параметрів контрольної вибірки, буде оцінкою її вірогідності, що характеризує якість її роботи.

ІЕС працює в паралельному режимі з традиційно застосовуваною технологією кредитної роботи в кожному конкретному банку, ні в якому разі не заміняючи її, а лише будучи ще одним інструментом досягнення поставлених цілей. Якщо в процесі експлуатації ЕС буде показувати високі результати в порівнянні з традиційно використовуваними методами, вона стане високоефективним засобом, що дає великі переваги від його використання. Це особливо актуально в умовах недостатньої кількості досвідчених і висококваліфікованих експертів.

4.3 Інтегральна методика оцінки кредитоспроможності позичальника

Кредитування - одна з найризикованіших операцій комерційних банків України на сучасному етапі їх діяльності. Про це яскраво свідчить, зокрема, питома вага проблемних кредитів у їхніх кредитних портфелях. Проблема зниження ступеня портфельного ризику щодо прострочених та пролонгованих кредитів і мінімізація його виникнення в майбутньому є чи не найактуальнішою для вітчизняних комерційних банків в умовах фінансової кризи.

Ієрархічна структура кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку

Однією з основних причин виникнення проблемних кредитів є відсутність адекватної методики оцінки кредитоспроможності позичальника та врахування ступеня кредитного ризику банку в момент прийняття рішення про можливість надання кредиту.

У сучасній банківській практиці і науковій літературі ця проблема розв'язується за допомогою нормативного методу та рейтингових (бальних) оцінок кредитоспроможності позичальника. У більшості наявних методик не сформований інтегральний критерій, на підставі якого можна було б адекватно провести порівняльний, обов'язково кількісний аналіз оцінки кредитоспроможності позичальника та пов'язаного з ним ризику і дати керівникам банківських установ достатньо простий і об'єктивний інструмент для наукового обгрунтування надання кредитів [27].

Запропонована нижче методика визначення кредитоспроможності позичальника враховує всі фактори, що являються ключовими при оцінці потенційного позичальника та запропонованого до кредитування проекту. Процес оцінки кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку слід починати з формування ієрархічної структури інтегральних показників (рис. 3.3.1).

Складові інтегральних показників кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку, що знаходяться на найнижчому рівні їх ієрархії (поточний фінансовий стан позичальника (), проект що кредитується (), репутація позичальника (), забезпечення позики ()), у свою чергу можуть бути подані у вигляді функції їхніх субкритеріїв:

де , , ... - фінансові коефіцієнти (показники ліквідності, рентабельності, ділової активності та ін.) позичальника;

де - об'єкт кредитування, - термін кредиту, - розмір кредиту;

де - минулий досвід роботи з даним позичальником , - кадровий потенціал позичальника;

де - ліквідність застави, - захищеність застави від знецінення, - придатність застави до зберігання ;

де - фінансовий стан гаранта, страховика, - репутація гаранта, страховика.

Наступним етапом оцінки кредитоспроможності позичальника та відповідного ступеня кредитного ризику банку має бути визначення класу позичальника за кожним із відокремлених субкритеріїв або їх комбінацією.

1. Поточний фінансовий стан позичальника ()

Завдання визначення класу позичальника за його поточним фінансовим станом може бути розв'язане методом дискримінантного аналізу. Останній є розділом статистичного аналізу, за допомогою якого розв'язуються задачі класифікації, тобто здійснюється розбиття певної сукупності аналізованих об'єктів на класи шляхом побудови так званої класифікаційної функції у вигляді кореляційної моделі. Загальний вигляд цієї моделі такий:

де - фінансові показники позичальника;

- розрахункові коефіцієнти моделі.

Цей підхід можна використовувати для прогнозування виникнення простроченої заборгованості за кредитами чи за відсотками на них. При матимемо рівняння дискримінантної межі. Для позичальників, у яких, імовірність виникнення простроченої заборгованості за кредитами чи відсотками на них дорівнює 0,5. Якщо , ця ймовірність менша ніж 0,5, а якщо, вона більша ніж 0, 5.

Для кожної з побудованих дискримінантних моделей можна визначити похибковий інтервал ;. З урахуванням цього можна запропонувати таку класифікацію позичальників за їх поточним фінансовим станом:

Клас	Значення	Бальна
	Z	оцінка
1	> Z 2	5
2	Є ( 0; Z 2 ]	4
3	Є ( Z 1 ; 0 ]	3
4	<= Z 1	2

Об'єкт кредитування

Об'єкт кредитування має задовольняти такі вимоги:

наявність платоспроможного попиту на продукцію, що випускається (ліквідність продукції);

конкурентоспроможність продукції, що випускається;

стабільність цін на продукцію, що випускається.

Класифікацію позичальників за об'єктом кредитування можна здійснювати таким чином:

Клас	Ступінь виконання вимог	Бальна
		оцінка
1	задовольняються усі вимоги	5
2	задовольняються 2 із 3-х вимог	4
3	задовольняється 1 із 3-х вимог	3
4	не задовольняється жодна з вимог	2

3.Термін кредиту

Визначення класу позичальника за терміном кредиту можна здійснювати у такий спосіб:

1).Торгово-посередницькі операції:

ІІ клас („4”) - на термін до трьох місяців ( включно);

ІІІ клас („3”) - на термін понад три місяці.

2).Поточні виробничі витрати:

ІІ клас („4”) - на термін до одного року (включно);

ІІІ клас („3”) - на термін понад один рік.

3).Інвестиційні проекти:

ІІ клас („4”) - на термін до трьох років (включно);

ІІІ клас („3”) - на термін понад три роки.

Розмір кредиту

Класифікацію позичальників за розміром кредиту можна здійснювати таким чином:

І клас („5”) - розмір власних коштів позичальника більший або дорівнює замовлюваному кредиту;

ІV клас („2”) - розмір власних коштів позичальника менший від зумовлюваного кредиту.

Після визначення класу позичальника за кожним із субкритеріїв проекту, що кредитується (,,), слід визначити сукупний клас позичальника за даним показником. Для цього слід встановити вагові коефіцієнти субкритеріїв, які відображають їхню значущість з точки зору проекту, що кредитується.

Вагові коефіцієнти, що відображають значущість показників, визначаються на основі матриці попарних порівнянь. Ця матриця складається на підставі математичного опрацювання анкет, які заповнені банківськими фахівцями та науковцями.

Застосовуючи адитивний метод згортання, можна записати формулу для визначення сукупного класу позичальника за проектом, що кредитується ():

де - клас позичальника за об'єктом кредитування;

- клас позичальника за терміном кредиту;

- клас позичальника за розміром кредиту.

Визначивши клас позичальника за його поточним фінансовим станом () і клас позичальника за проектом, що кредитується (), можна визначити клас позичальника за його фінансовими можливостями (). Для цього слід установити вагові коефіцієнти, які відображають значущість поточного фінансового стану позичальника та проекту, що кредитується, з точки зору фінансових можливостей позичальника. Вони можуть бути такі:

; .

Тоді формула для визначення класу позичальника за його фінансовими можливостями матиме вигляд:



Перейдемо до визначення класу позичальника за кожним із відокремлених субкритеріїїв репутації.

Минулий досвід роботи з певним позичальником

Класифікацію позичальників за минулим досвідом роботи з ними можна здійснювати на основі поданої матриці:

	Не було затримок	Необхідна звітність
	із наданням необхідних	надавалася із
	правдивих фінансових	запізненням або
	документів	була непрвдивою
Не було затримок
із погашення	І	ІІ
раніше отриманих
кредитів
Були затримки
з погашення	ІІІ	ІV
раніше отриманих
кредитів

6. Кадровий потенціал позичальника

Класифікацію позичальників за їх кадровим потенціалом можна здійснювати на основі такої матриці:

	кваліфікований	середньої	кваліфікований
	персонал	кваліфікації	персонал
Досвід роботи
у керівника		ІІ	ІІІ
підприємства
понад 10 років
Досвід роботи
у керівника	ІІ	ІІІ	ІІІ
підприємства
5-10 років
Досвід роботи
у керівника
підприємства	ІІІ	ІІІ	ІV
менш ніж
10 років

Визначивши клас позичальника на підставі даних із минулого досвіду роботи з ним () і клас позичальника за його кадровим потенціалом (), можна визначити клас позичальника за його репутацією (). Для цього слід установити коефіцієнти, які відображають значущість минулого досвіду роботи з позичальником і його кадрового потенціалу з точки зору репутації позичальника. Вони можуть бути такі:

; .

З урахуванням цього формула для визначення класу позичальника за його репутацією матиме вигляд:

Тепер залишається визначити клас позичальника за запропонованим способом забезпечення повернення позики. У разі, якщо кредит бланковий (без забезпечення), цей клас не визначається, а ризик щодо забезпечення позики приймається рівним 1. У вітчизняній банківській практиці найпоширенішими є такі способи забезпечення кредитів: гарантія або порука третьої особи, страхування та застава.

Класифікація гарантів чи поручителів за їхнім фінансовим станом здійснюється аналогічно до класифікації позичальників за цим критерієм. У разі, якщо в ролі гаранта або поручителя виступає банківська установа, визначення її класу за фінансовим станом здійснюється на підставі рейтингу комерційних банків. У такий же спосіб можна визначити клас страховика за його фінансовим станом.

Класифікація гарантів, поручителів, страховиків за їхньою репутацією здійснюється аналогічно до класифікації позичальників за цим критерієм.

Для визначення класу гаранта, поручителя, страховика за їхньою платоспроможністю слід установити вагові коефіцієнти, які відображають значущість фінансового стану () та репутації () з точки зору платоспроможності. Вони можуть бути такі:

; .

Тоді формула для визначення класу гаранта, поручителя, страховика за їхньою платоспроможністю матиме вигляд:

де - клас гаранта, поручителя, страховика за їхнім фінансовим станом; - клас гаранта, поручителя, страховика за їхньою репутацією.

Визначення класу позичальника за запропонованою ним заставою здійснюється за такими критеріями: ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання.

7.Ліквідність застави ()

Класифікацію предметів застави за ступенем їх ліквідності можна здійснювати таким чином:

І клас („5”) - абсолютно ліквідні активи (кошти, короткострокові фінансові вкладення);

ІІ клас - („4”) - високоліквідні активи (дебіторська заборгованість, інші оборотні активи);

ІІІ клас („3”) - середньо ліквідні активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, довгострокові фінансові вкладення, тощо);

ІV клас („2”) - низько ліквідні активи (основні засоби, нематеріальні активи, обладнання, незавершене виробництво).

8. Стабільність цін на заставу ()

Доцільно виділяти два класи предметів застави залежно від стабільності цін на них:

ІІ клас („4”) - предмети застави, що не підлягають знеціненню;

ІІІ клас („3”) - предмети застави, що підлягають знеціненню.

9. Придатність застави до зберігання ()

Класифікацію предметів застави за придатністю до зберігання можна здійснювати в такий спосіб:

І клас („5”) - предмети застави з відсутнім терміном придатності до зберігання або з терміном придатності до зберігання, що перевищує термін кредиту;

ІV клас („2”) - предмети застави з терміном придатності до зберігання , що менший за термін кредиту.

Для визначення класу позичальника за якістю запропонованої ним застави слід установити вагові коефіцієнти, які відображають значущість ліквідності застави (), стабільність цін на заставу (), придатності застави до зберігання (), з точки зору якості застави. Вони можуть бути наступними:

; ; .

З урахуванням цього формула для визначення класу позичальника за якістю запропонованої ним застави матиме вигляд:

де - клас предмета застави за його ліквідністю;

- клас предмета застави за стабільністю цін на нього;

- клас предмета застави за його придатністю до зберігання.

І, нарешті, для визначення кредитного ризику банку, пов'язаного з кредитоспроможністю позичальника, який виражатиметься ймовірністю втрати банком позикової вартості, слід нормалізувати оцінки класів позичальника за його фінансовими можливостями (), репутацією (), запропонованим забезпеченням (), (), до ймовірностей . Для цього пропонується наступна схема:

Оцінка класу, С	Ймовірність небажаної
	події, Р
[1;1,5)	0,05
[1,5;2,5)	0,2
[2,5;3,5)	0,35
[3,5;4]	0,5

Застосовуючи правила оперування з імовірностями подій, можемо записати кінцеву формулу для визначення кредитного ризику банку, пов'язаного з кредитоспроможністю позичальника:

Після цього отримана ймовірність (ризик) нормалізується до оцінки класу позичальника за його кредитоспроможністю та відповідним ступенем кредитного ризику банку. Пропонується робити це за такою науково обґрунтованою схемою:

Клас, С	Ризик (ймовірність небажаної події), Р
І	<0,020
II	[0,020;0,126)
III	[0,126;0,289)
IV	>=0,289

Характеристика цих класів:

І клас - позичальники з абсолютно високим рівнем кредитоспроможності; їхнє кредитування для банку майже безризикове;

ІІ клас - позичальники з високим рівнем кредитоспроможності; кредитуючи їх, банк бере на себе виправданий ризик;

ІІІ клас - позичальники з середнім рівнем кредитоспроможності; приймаючи рішення про кредитування, банк має ретельно проаналізувати можливі наслідки;

ІV клас - позичальники з низьким рівнем кредитоспроможності; їхнє кредитування буде для банк невиправданим ризиком, і тому банк має відмовити позичальникам у наданні кредиту.

За допомогою вище вказаної методики процес оцінки кредитоспроможності позичальника можна зробити більш комплексним, враховуючи більшу кількість факторів впливу. Крім того користувач може прогнозувати ймовірність виникнення простроченої заборгованості за кредитом, що є новим у вітчизняній практиці.