Сутність страхових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність страхових послуг

В сучасних умовах досить часто при здійсненні процесу страхування застосовуються терміни страхові продукти та страхові послуги. В економічній літературі ці терміни часто ототожнюються, що призводить до таких негативних моментів як:

¦ коли мова йде про реалізацію страхових продуктів, то складається враження про існування особливого товару, хоч страхування як економічна категорія нічого не створює, а виконує захисну функцію шляхом мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів;

¦ за допомогою страхування реалізується страховий захист не тільки матеріалізований у страховому фонді, айв інших фондах страховика.

Використання терміну «страховий продукт» є більш коректним при здійсненні конкретного виду страхування, а термін «страхова послуга» дещо ширший, включає в себе значний спектр інших операцій, пов'язаних із страхуванням, таких як: розрахунки актуаріїв, результати роботи професійних оцінювачів страхового ризику та страхового збитку, збір інформації про ймовірність настання страхового випадку, масштабність ймовірних ризиків та збитків тощо. Вказані відмінності необхідно враховувати при здійснені операцій на страховому ринку.

У найбільш загальному значенні під страховою послугою розуміють договірну послугу на визначених умовах, яка полягає у здійсненні відшкодування матеріальних збитків, понесених особою, яка є учасником договірних відносин.

Страхова послуга - це продукт, який пропонує на страховому ринку страхова компанія.

Як і будь який інший товар, страхова послуга має споживну вартість та вартість.

Її споживною вартістю, тобто корисністю в очах страхувальника, є забезпечення страхового захисту (страхового покриття, тобто зобовязання страховика виплатити страхове відшкодування або страхову суиу при настанні певних, заздалегідь визначених наслідків страхових випадків).

Вартість страхової послуги визначає витрати страхової компанії на надання страхових послуг певних видів.

Між споживною та просто вартістю існує певний взаємозвязок, який повинен враховувати страховик при визначенні ціни страхової послуги:

* страховик, пропонуючи свої послуги, повинен у доступній для страхувальника формі показати її економічну доцільність та вигоду, яку отримає потенційний страхувальник, уклавши договір страхування та заплативши відповідну ціну;

* ціна на страхову послугу має бути такою, щоб вона була зорієнтована не тільки на витрати страхової компанії з надання цієї послуги, а й щоб вона віповідала фінансовим можливостям страхувальників, на яких розрахована ця послуга.

Ціна страхової послуги конкретного страховика залежить, в основному, від наступних факторів:

величини та структури його страхового портфеля, від статистики збитків за окремими видами страхування (якщо страхова компанія ретельно вивчає запропоновані на страхування ризики і включає до портфеля тільки сприятливі ризики, то статистика збатків також буде сприятливою, що дозволить страховикові знижувати страхові премії і залучати більшу кількість страхувальників, що, в свою чергу, дозволяє знов видбирати ризики)

управлінських витрат, тобто від навантаження в страховому тарифі

якості інвестиційної діяльності та структури інвестиційного портфеля страховика (за рахунок інвестиційного доходу страховик може встановлювати страхові тарифи на рівні нетто-ставки)

місця, яке посідає страховик на страховому ринку

конюнктури страхового ринку, тобто умов реалізації страхових послуг.

Ознаки, що характеризують страхову послугу.

Страхова послуга, виступаючи специфічним товаром, характеризується наступними ознаками:

* страхова послуга належить до фінансових послуг;

* обєктивною основою існування страхової послуги є потреба членів суспільства у страховому захисті;

* страхові послуги надають тільки спеціалізовані організації - страхові компанії, за наявності у них ліцензії на проведення відповідних видів страхування;

* страхова послуга належить до невидимого товару і тому його реалізація повязана із певними труднощами: страховик повинен створити ефективну систему просування страхової послуги до споживача із застосуванням всіх відомих засобів маркетингу;

* страхова послуга може надаватися як у добровільній (страхування виданих та прийнятих гарантій, страхування вантажів та багажу), так і у обовязковій формі (наприклад, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу);

* надання страхової послуги завжди супроводжується укладнням договору страхування або видачею страхувальникові страхового полісу.

2. Види страхових послуг

За історичною ознакою види страхувань поділяються на три групи страхувань:

- першу з них можна назвати "давніми" або "традиційними",

- другу - "новими",

- третю - "новітніми".

Перша група страхувань існує давно, друга -порівняно давно (60-80 років), третя виникла і розвивається в наші дні.

До давніх видів відноситься страхування майна, в т.ч. морське страхування (судно і вантаж) (1347 - перший морський поліс судновласнику, 1468 - Венеціанський кодекс морського страхування), страхування майна від вогневих ризиків, а також деякі різновидності страхування життя (1774 - закон про страхування життя в Англії залишається до сьогодення).

До нових видів страхуваннь відносять страхування фінансово-кредитних ризиків, страхування відповідальності і медичне страхування, а до новітніх - страхування будівельних і технічних ризиків, авіаційне і космічне страхування, комплексне страхування банків, технічний і медичний асистанс.

Рис.1. Класифікація страхувань за історичними ознаками.

страховий захист фінансовий ризик

Класифікація за юридичними ознаками розділяє страхування на дві основні групи, існування котрих пов'язане з наявністю законодавства (юридичних норм), що регулюють їх здійснення.

Перша класифікація - за відділами і класами - застосовується для ліцензування страхової діяльності,

друга - за формами -- для їх розмежування на обов'язкові і добровільні.

Згідно першої класифікації у країнах Євросоюзу усі види страхування поділені на два відділи:

- перший відділ включає усі види страхування життя і пенсій, в тому числі їх довготермінові види,

- другий - загальні (ризикові) види страхування.

Перший відділ передбачає дев`ять, а другий - вісімнадцять класів (груп) страхування.

Розділ І. Страхування життя.

1. Страхування життя, в тому числі:

- страхування тільки на дожиття до визначеного віку;

- страхування тільки на випадок смерті;

- страхування на дожиття і на випадок смерті;

- страхування життя з поверненням страхових внесків;

-тонтіни;

- страхування рент (пенсій);

-додаткові страхування, здійснювані компаніями зі страхування життя, а саме страхування наслідків нещасних випадків і втрати працездатності, страхування ризику смерті внаслідок нещасного випадку, страхування на випадок інвалідності, зумовленої нещасним випадком або хворобою у тих випадках, коли такі страхування є додатковими до страхування життя;

2. Весільне страхування (до одруження) і страхування життя дітей.

3. Страхування життя і страхування пенсій з інвестиційним фондом.

4. Страхування здоров'я, відоме в Ірландії і Великобританії під назвою "постійне страхування здоров'я без права його анулювання".

5. Тонтіни, котрі полягають в утворенні товариств з метою збору і капіталізації вкладів для подальшого поділу нагромаджених коштів серед осіб, які дожили до певного віку або серед осіб, котрим права на отримання вкладів передали померлі члени товариства.

6. Операції з нагромадження коштів, при котрих утворюються так звані амортизаційні (погашувальні) фонди.

7. Операції з управління пенсійними фондами у випадках, коли страхові компанії передають їм активи у вигляді страхових резервів на випадок смерті або дожиття.

8. Операції з управління грошовими коштами, котрі здійснюють французькі страхові компанії згідно Страхового кодексу Франції.

9. Операції, пов'язані з тривалістю життя людини і нагромадженням коштів згідно законодавства про соціальне страхування, але здійснювані страховими компаніями на підставі національного страхового законодавства країни-учасника Євросоюзу [114, с.497-498, 523].

Розділ II. Загальне страхування.

1. Страхування від нещасних випадків.

2. Страхування на випадок хвороби.

3. Страхування наземного транспорту.

4. Страхування залізничного транспорту.

5. Страхування авіаційного транспорту.

6. Страхування водного транспорту.

7. Страхування вантажів.

8. Страхування від вогню і стихійних явищ.

9. Страхування інших видів майна, ніж передбачене в групах 3-8.

10. Страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів.

11. Страхування відповідальності власників авіаційних суден.

12. Страхування відповідальності власників водних суден.

13. Страхування загальної відповідальності.

14. Страхування кредитів.

15. Страхування поручительств.

16. Страхування фінансових витрат.

17. Страхування судових витрат.

18. Страхування допомоги

Класифікація, котра застосовується для ліцензування страхової діяльності в Україні, дещо простіша: у ній немає поділу на два відділи, але виділені групи страхувань, котрі приблизно відповідають групам страхувань у відповідності до класифікації Євросоюзу.

Класифікація страхувань за юридичною ознакою базується на законодавчих нормах цивільного і страхового права та забезпечує їх групування за видами (класами), що служить підставою для видачі ліцензій на здійснення страхової діяльності та забезпечує їх поділ на обов'язкові і добровільні види.

3. Принципи страхових послуг.

В основу надання страхових послуг покладено специфічні принципи. Основними принципами страхування є:

-- вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком -- виду страхування;

-- страховий ризик;

-- страховий інтерес;

-- максимальна сумлінність;

-- відшкодування в межах завданих збитків;

-- суброгація;

-- контрибуція;

-- диверсифікація.

Вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком -- виду страхування. Цей принцип властивий для добровільного страхування. Страхувальник може обирати на власний розсуд страховика, якому надана відповідними органами ліцензія на даний вид страхування. При цьому страховик теж вільний у виборі того чи іншого виду добровільного страхування.

Страховий ризик -- це певна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий інтерес завжди пов'язаний з наявними правовідносинами, зокрема правом власності або володіння тим чи іншим об'єктом, зобов'язанням щодо відшкодування збитків, яке визначає предмет майнового інтересу особи (страхувальника) чи зобов'язанням піклуватися про членів сім'ї і вимагає його волевиявлення щодо забезпечення страхового захисту такого майнового інтересу. Кожен власник зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо. У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, зацікавлені (мають інтерес) отримати прибуток.

Максимальна сумлінність. Сторони, які вступають у страхові відносини, повинні довіряти одна одній. Укладаючи договір страхування, страхувальник і страховик не повинні приховувати один від одного інформацію стосовно об'єкта страхування.

Відшкодування в межах реально завданих збитків. Страхове відшкодування згідно зі ст. 10 Закону України "Про страхування" не може перевищувати розмірів прямого збитку, якого зазнав страхувальник, а відтак приносити страхувальникові прибуток. За цим принципом, матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку.

Суброгація -- це передача страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми. Якщо страхувальник на відшкодування збитків отримує кошти з іншого джерела, то він повинен повідомити про це страховика, який візьме їх до уваги при розрахунках страхового відшкодування.

Контрибуція -- це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Цей принцип не дає можливості страхувальникам застраховувати одне й те саме майно кілька разів з метою наживи.

Диверсифікація -- обмеження поширення активності страхових компаній за рамки основного бізнесу.

Размещено на Allbest.ru